Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Орфографічна норма — це правила написання слів і їхніх частин, закріплені в «Українському правописі» (2019): яку букву писати, де потрібен апостроф чи м’який знак, як писати слово — разом, окремо чи через дефіс, з великої чи з малої букви і як переносити його з рядка в рядок.
Нижче — що таке орфограма і які бувають орфограми, принципи українського правопису, чим орфографічна помилка відрізняється від інших, таблиця типових помилок із правилами, як перевірити написання, три тренажери й 10 завдань із відповідями.
Коротко: орфографічна норма в таблиці
Орфографічні норми регулюють чотири типи написань. Для кожного в Правописі є свої параграфи.
Орфографічна норма: що регулює
| Тип орфограми | Що вирішуємо | Приклади |
|---|---|---|
| написання букв § 1–34, а також розділи про закінчення, іншомовні слова й власні назви | яку букву писати; чи потрібні апостроф і м’який знак | село́, м’ясо, кільце́, життя́ |
| разом, окремо, через дефіс § 35–44 | як писати складне слово чи сполучення слів | не знаю, пів години, по-нашому |
| велика буква § 45–62 | з великої чи з малої букви писати слово | Київ, Азовське море, Леся Українка |
| перенос § 63–64 | як поділити слово між рядками | сльо-за́, ба́й-ка, олі-ве́ць |
Правила написання слів — у Правописі § 1–154; розділові знаки (§ 155–168) регулює пунктуаційна норма.
Що таке орфографічна норма
Орфографія (від грецьких слів orthos — «правильний» і grapho — «пишу») — це система правил написання слів, а також розділ мовознавства, що їх вивчає. Передмова до Правопису 2019 року називає три його підсистеми: графіку (букви, якими позначаємо звуки), орфографію (закономірності поєднання букв) і пунктуацію (розділові знаки). Отже, орфографічна норма стосується написання слів, а розділові знаки регулює пунктуаційна норма.
Орфографічна норма — одна з мовних норм (огляд усіх норм — у статті «Мовна норма»). Разом із пунктуаційною її зараховують до норм писемного мовлення, а в деяких підручниках обидві об’єднують у правописні норми. На відміну від вимови, написання майже повністю кодифіковано: чинні правила описано в «Українському правописі» 2019 року, а написання окремих слів подають орфографічні словники.
Правила написання слів займають у Правописі чотири розділи з п’яти (§ 1–154):
- правопис частин основи слова — букви для голосних і приголосних, апостроф, м’який знак, чергування, спрощення, подвоєння, префікси й суфікси, а також написання разом, окремо чи з дефісом, велика буква й перенос (§ 1–65);
- правопис закінчень відмінюваних слів (§ 66–120);
- правопис слів іншомовного походження (§ 121–140);
- правопис власних назв — прізвищ, імен, географічних назв (§ 141–154).
П’ятий розділ (§ 155–168) — уживання розділових знаків. Головні зміни 2019 року зібрано в статті «13 новацій українського правопису».
Орфограма: що це, приклади
Орфограма — це написання, яке треба вибрати з кількох можливих за правилом правопису або за словником. Простіше кажучи, це місце в слові, де можна помилитися. Назва походить від грецьких слів orthos — «правильний» і gramma — «буква, запис».
Приклади орфограм:
- село́ — ненаголошений [е] треба передати буквою е, а не и: перевіряємо словом се́ла (§ 1);
- м’ясо — апостроф після губного перед я (§ 7);
- життя́ — подвоєння букв на позначення довгого приголосного (§ 30);
- чесний — спрощення: букви т немає, хоч честь (§ 28);
- не знаю — частку не з дієсловом пишемо окремо (§ 44);
- Київ — географічну назву пишемо з великої букви (§ 50);
- сльо-за́ — під час переносу буквосполучення ьо не розриваємо (§ 63).
Не кожна буква — орфограма. У словах мама чи хата вагатися немає між чим: пишемо так, як чуємо. А от слово боротьба вимовляємо [бород'ба́], але пишемо т, бо боротися, — тут орфограма є.
Типи орфограм
Орфограми групують за тим, що саме треба вибрати:
Чотири типи орфограм
- 1. Написання букв
е чи и, о чи а, т чи д; апостроф, м’який знак, подвоєння, спрощення: село́, п’ять, кінь, знання́, чесний - 2. Разом, окремо, через дефіс
напівтемрява — разом, не знаю — окремо, по-українськи — через дефіс - 3. Велика буква
власні назви, початок речення: Дніпро, Тарас Шевченко, але Азовське море - 4. Перенос
ділимо за складами, не відриваючи й, ь, апострофа: ба́й-ка, кіль-це́, бур’-я́н
Апостроф — не буква, але в підручниках його розглядають разом із написанням букв.
У деяких підручниках орфограми ділять на дві групи: буквені (яку букву писати, чи потрібні апостроф і м’який знак) і небуквені (разом, окремо чи через дефіс, велика буква, перенос).
Як знайти орфограму в слові
Орфограма часто трапляється в «небезпечних» місцях слова. Їх називають розпізнавальними ознаками орфограм:
- ненаголошений голосний [е] чи [и]: вели́кий, широ́кий;
- збіг приголосних: щасли́вий (спрощення), віддати (подвоєння), боротьба́ (на письмі не позначаємо, що [т] став дзвінким);
- губний або р перед я, ю, є, ї: п’ять, бур’я́н, але буря́к (апостроф чи ні);
- межа префікса й кореня та суфікс: сказати, розписка, козацький;
- сполучення з не, пів, складні слова й прислівники з по-: не знаю, пів години, напівпітьма, по-нашому;
- початок власної назви: Дніпро, Леся Українка;
- кінець рядка, де слово треба перенести.
Знайшовши таке місце, визнач, яке правило його регулює, і перевір написання.
Принципи українського правопису
Сам «Український правопис» 2019 року окремого переліку принципів не подає. У передмові лише сказано, що правописна норма, з одного боку, ґрунтується на зв’язках елементів сучасної мовної системи, а з другого — на дотриманні мовної традиції.
У підручниках виділяють чотири принципи української орфографії, тобто підходи, на яких ґрунтуються правила:
Принципи українського правопису (за підручниками)
| Принцип | Суть | Приклади |
|---|---|---|
| фонетичний | пишемо так, як вимовляємо; звукові зміни передаємо на письмі | нога́ — на нозі́ (г → з); ніч — но́чі (і → о); честь — че́сний (т на письмі немає) |
| морфологічний | частину слова (корінь, префікс, суфікс) пишемо однаково, хоч у вимові вона змінюється | боротьба́ [бород'ба́], бо боро́тися; про́сьба [про́з'ба], бо проси́ти; село́, бо се́ла |
| історичний (традиційний) | пишемо за традицією, яку не пояснити ні вимовою, ні будовою слова | щ — два звуки [шч]: щу́ка; ї — [йі]: їжа́к; я, ю на початку слова — два звуки: я́ма, юна́к |
| диференційний (смисловий) | написання розрізняє слова, які однаково звучать | Наді́я (ім’я) — наді́я; Рома́н — рома́н (твір); Оре́л (місто) — оре́л (птах) |
Назви принципів у підручниках трохи різняться: історичний — традиційний, диференційний — смисловий. Правопис 2019 року переліку принципів не подає.
Ці принципи діють разом: в одному слові можуть бути написання за різними принципами. Тому вони пояснюють, чому слово пишемо саме так, але не замінюють правил і словника.
Орфографічна помилка: що це, приклади
Орфографічна помилка — це порушення правил написання слова: не та буква, пропущений чи зайвий апостроф або м’який знак, злите написання замість окремого, мала буква замість великої, неправильний перенос. Такі помилки трапляються лише на письмі, і часто їх не чути: незнаю і не знаю звучать однаково.
Не плутай орфографічну помилку з іншими:
| Помилка | Що порушено | Приклад |
|---|---|---|
| орфографічна | написання слова (Правопис) | бородьба → боротьба |
| орфоепічна | вимова звуків і наголос | [борот'ба́] → [бород'ба́] |
| граматична (морфологічна) | форма слова | сильна біль → сильний біль |
Орфоепічну помилку можна почути, але не побачити — докладніше в статті «Орфоепічна норма». У граматичній помилці кожне слово написано правильно, але вибрано не ту форму: біль — іменник чоловічого роду, тож сильний біль (див. «Морфологічна норма»). Межа між ними не завжди очевидна: закінчення теж регулює Правопис (§ 66–120), але неправильну форму слова на зразок до інститута на сайті вважаємо морфологічною помилкою, як і в статті про морфологічну норму.
Типові орфографічні помилки
Типові орфографічні помилки
| Неправильно | Правильно | Правило й стаття |
|---|---|---|
| мясо, бур’як | м’ясо, буряк | апостроф після губного перед я; у буряк р м’який — без апострофа (§ 7, п. 1; п. 2, прим.). Апостроф |
| кілце, різький | кільце, різкий | ь після л перед приголосним (§ 26, п. 1); у різкий ь не пишемо (§ 26, п. 2, 1, а, прим.). М’який знак |
| знаня, статтей | знання, статей | довгий приголосний — дві букви, але в родовому множини статей — одна (§ 30, п. 1). Подвоєння |
| шерокий | широкий | ненаголошений голосний — як під наголосом: ши́роко (§ 1). Ненаголошені е та и |
| у Харківі | у Харкові | у відкритому складі — о: Харків — Харкова (§ 9). Чергування голосних |
| честний, щастливий | чесний, щасливий | спрощення в -стн-, -стл- (§ 28); але шістнадцять, кістлявий. Спрощення |
| бородьба, смієсся | боротьба, смієшся | уподібнення звуків на письмі не позначаємо: боротися; у 2-й особі — -шся. Уподібнення |
| козакський, запоріжський | козацький, запорізький | к + -ськ- → -цьк-, ж + -ськ- → -зьк- (§ 19, п. 1). Зміни приголосних |
| зкласти, прекордонний | скласти, прикордонний | з- перед к, п, т, ф, х → с-; при- означає просторове прилягання (§ 31, п. 1; п. 3). Префікси й суфікси |
| Брат в школі. | Брат у школі. | між буквами на позначення приголосних — у (§ 23, п. 1, 1). У — в, і — й |
| прийшла с подругою | прийшла з подругою | прийменника «с» немає; між голосним і приголосним — з (§ 25, п. 1, 3). З, із, зі |
| бульон | бульйон | після приголосного на початку складу — йо (§ 8, п. 1). Йо і ьо |
| Азовське Море | Азовське море | родову назву в географічній назві пишемо з малої (§ 50, п. 1). Велика буква |
| незнаю, півгодини | не знаю, пів години | не з дієсловом — окремо (§ 44, п. 1); пів «половина» з родовим — окремо (§ 36, п. 1, 7, прим.). Не з частинами мови |
| по українськи | по-українськи | прислівники з по- на -ськи — через дефіс (§ 41, п. 3). Дефіс |
| сль-оза, ба-йка | сльо-за, бай-ка | ьо не розриваємо, й не відриваємо від попередньої букви (§ 63, п. 3; п. 4). Перенос |
| проект | проєкт | [je] після голосного передаємо буквою є (§ 126). Іншомовні слова |
| у ЦУМ’і | у ЦУМі | закінчення абревіатури — малою буквою, без апострофа (§ 61, п. 2). Абревіатури |
Багато таких помилок з’являється, коли пишуть «як чуємо» (бородьба, смієсся) або за аналогією з російською (козакський, проект). Якщо сумніваєшся, знайди правило в Правописі чи слово в орфографічному словнику.
Уживання у — в, і — й, з — із — зі регулює Правопис (§ 23–25), тому такі помилки тут подано серед орфографічних. У стилістиці ці самі правила розглядають як милозвучність — див. статтю «Стилістична норма».
Як перевірити написання слова
- Знайди орфограму. Шукай «небезпечне» місце: ненаголошений голосний, збіг приголосних, межу префікса й кореня, сполучення з не чи пів, власну назву.
- Визнач тип. Яку букву писати, разом чи окремо, велика чи мала буква, як перенести?
- Добери перевірне слово, якщо це можливо: село́ — се́ла, боротьба́ — боро́тися.
- Застосуй правило Правопису, якщо перевірного слова немає: апостроф, м’який знак, подвоєння, префікси, велика буква.
- Звірся зі словником. Написання, яких не пояснює ні наголос, ні правило (кише́ня, лева́да), перевіряй за орфографічним словником.
Перевірне слово. Ненаголошені е та и пишемо так само, як під наголосом: село́, бо се́ла; широ́кий, бо ши́роко (§ 1). Так само перевіряємо приголосні: боротьба́, бо боро́тися; про́сьба, бо проси́ти.
Правило. Для апострофа, м’якого знака, подвоєння, префіксів і суфіксів перевірного слова часто немає — допомагає правило Правопису. Наприклад, після губного перед я апостроф пишемо (м’ясо), але якщо перед губним є інша буква кореня (крім р), не пишемо: свято, цвях (§ 7, п. 1, прим.).
Словник. Деякі написання не перевіриш ні наголосом, ні правилом. Сам Правопис радить: у словах із постійним наголосом невиразний звук перевіряємо за словником — кише́ня, лева́да, мину́лий (§ 1). Для цього є орфографічний словник: він показує, як писати слово, і подає наголос та деякі форми. Обирай видання за Правописом 2019 року: у старіших трапляються застарілі написання (проект замість проєкт). Значення слова й позначки (розм., заст.) дає тлумачний «Словник української мови» у 20 томах (СУМ-20). Як влаштовані словники і як ними користуватися — у статті «Види словників і словникова стаття».
Вправи на орфографічну норму
Спершу визнач тип орфограми, потім знайди рядок без помилок і слово з помилкою. Завдання на правопис слів є й у тестах НМТ.
Визнач тип орфограми
Орфограму в кожному прикладі виділено. До якого типу вона належить?
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| м’ясо | написання букв | Апостроф після губного м перед я (§ 7, п. 1). |
| село́ | написання букв | Ненаголошений [е] пишемо буквою е, бо се́ла (§ 1). |
| життя́ | написання букв | Довгий приголосний позначаємо двома буквами (§ 30, п. 1). |
| не знаю | разом, окремо, через дефіс | Частку не з дієсловом пишемо окремо (§ 44, п. 1). |
| пів години | разом, окремо, через дефіс | Пів у значенні «половина» з іменником у родовому відмінку пишемо окремо (§ 36). |
| по-нашому | разом, окремо, через дефіс | Прислівник із по- на -ому пишемо через дефіс (§ 41, п. 3). |
| річка Дніпро | велика буква | Географічну назву пишемо з великої букви, родову назву річка — з малої (§ 50, п. 1). |
| Леся Українка | велика буква | Псевдонім, як і ім’я та прізвище, пишемо з великої букви (§ 49, п. 1). |
| Азовське море | велика буква | Родову назву море в географічній назві пишемо з малої букви (§ 50, п. 1). |
| сльо-за́ (не сль-оза́) | перенос | Під час переносу буквосполучення ьо не розриваємо (§ 63, п. 3). |
| ба́й-ка (не ба́-йка) | перенос | Букву й не відокремлюємо від попередньої (§ 63, п. 4). |
| олі-ве́ць (не о-ліве́ць) | перенос | Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку (§ 63, п. 1). |
У якому рядку всі слова написано правильно?
Завдання у форматі НМТ: лише в одному рядку немає помилки. У кожному завданні — одна група правил.
Апостроф:
Відповідь
м’ясо, буряк, п’ять. Апостроф після губних перед я (м’ясо, п’ять); у буряк р м’який, а в цвях перед губним є інша буква кореня, тож без апострофа (§ 7).
Подвоєння:
Відповідь
відділ, знань, ніччю. Відділ — збіг д префікса й кореня; знань — родовий множини без подвоєння; ніччю — орудний однини (§ 29, 30). Правильно також статей, повістю.
Спрощення:
Відповідь
чесний, тижневий, кістлявий. У -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- д і т на письмі випадають (чесний, тижневий), але кістлявий, шістнадцять, пестливий зберігають т (§ 28).
Суфікс -ськ-:
Відповідь
козацький, празький, чеський. к + -ськ- → -цьк- (козацький), г + -ськ- → -зьк- (празький), х + -ськ- → -ськ- (чеський) (§ 19). Правильно також ткацький, студентський, запорізький.
Префікси:
Відповідь
скласти, безкоштовний, прикордонний. З- перед к стає с- (скласти); у без-, роз- з не змінюємо (безкоштовний); при- означає просторове прилягання (прикордонний) (§ 31).
Іншомовні слова:
Відповідь
проєкт, ін’єкція, бульйон. Звук [j] передаємо буквами й, є, ї, ю, я: проєкт (§ 126); після л, н у запозиченнях — ьйо: бульйон, шампіньйон (§ 139). Слово фоє в третьому рядку написано правильно (§ 126), помилка там — бульон.
Разом, окремо, через дефіс:
Відповідь
не знаю, пів години, по-українськи. Не з дієсловом — окремо (§ 44); пів «половина» з родовим — окремо (§ 36); по- + -ськи — через дефіс (§ 41).
Ненаголошені е та и:
Відповідь
широкий, тримати, левада. Широкий, бо ши́роко; тримати, бо стри́мувати; левада — за словником (§ 1).
Знайди орфографічну помилку
У кожному реченні одне слово написано з помилкою. Знайди його.
Бабуся зварила смачний бульон.
Відповідь
бульон. Правильно — бульйон: у запозиченнях після л пишемо ьйо (§ 8, § 139).
Наш клас готує проект про рідне місто.
Відповідь
проект. Правильно — проєкт (§ 126): [je] після голосного передаємо буквою є.
У Харківі відкрили нову бібліотеку.
Відповідь
Харківі. Правильно — у Харкові: у відкритому складі о не переходить в і (§ 9).
Я незнаю, коли почнеться урок.
Відповідь
незнаю. Правильно — не знаю: частку не з дієсловом пишемо окремо (§ 44).
На уроці ми читали статтю про козакські звичаї.
Відповідь
козакські. Правильно — козацькі: к + -ськ- → -цьк- (§ 19).
Улітку ми відпочивали біля Азовського Моря.
Відповідь
Моря. Правильно — Азовського моря: родову назву пишемо з малої букви (§ 50).
Чому ти смієсся з мене?
Відповідь
смієсся. Правильно — смієшся: у 2-й особі однини пишемо -шся, хоч вимовляємо [с':а].
Оля зкладала зошити в рюкзак.
Відповідь
зкладала. Правильно — складала: префікс з- перед к переходить у с- (§ 31).
Мама щастливо всміхнулася та обійняла сина.
Відповідь
щастливо. Правильно — щасливо: у -стл- т на письмі випадає: щастя — щасливий (§ 28).
На подвір’ї росте висока груша, а під нею — мьята.
Відповідь
мьята. Правильно — м’ята: після губного м перед я пишемо апостроф (§ 7).
Орфографічна норма та інші мовні норми
Орфографія тісно пов’язана з фонетикою: щоб вибрати букву, треба почути звук, знайти наголос, помітити збіг приголосних. Тому корисно вміти робити фонетичний розбір слова. А правопис префіксів, суфіксів і закінчень легше зрозуміти, коли бачиш будову слова.
Від більшості інших норм орфографічну, як і пунктуаційну, відрізняє те, що вона стосується лише писемного мовлення і майже вся записана в одному документі — Правописі. Вимову регулює орфоепічна норма, вибір слова — лексична, форми слів — морфологічна, будову речень — синтаксична, розділові знаки — пунктуаційна, доречність мовних засобів — стилістична.
Джерело правил: Український правопис (2019) — передмова, § 1, 7, 8, 9, 19, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 36, 41, 44, 49, 50, 61, 63, 126, 139; принципи орфографії, орфограма й розпізнавальні ознаки орфограм — за шкільною програмою з української мови й підручниками; значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах (СУМ-20).
Вправи з відповідями: орфографічна норма й орфограма
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Що таке орфографічна норма?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — правила написання слів і їхніх частин, закріплені в Українському правописі. Орфографічна норма стосується написання слів. Вимову регулює орфоепічна норма, розділові знаки — пунктуаційна, вибір слова — лексична.
Що таке орфограма?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — написання, яке треба вибрати з кількох можливих за правилом або словником. Орфограма — місце в слові, де можна помилитися, бо є вибір: е чи и, апостроф чи ні, разом чи окремо. Помилка — це вже порушення норми.
До якого типу належить орфограма в сполученні «пів години»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — разом, окремо чи через дефіс. Пів у значенні «половина» з іменником у родовому відмінку пишемо окремо (Правопис, § 36).
Яким словом можна перевірити ненаголошений голосний у слові «с..ло»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — се́ла. Ненаголошений голосний пишемо так само, як під наголосом: село, бо се́ла (Правопис, § 1). У словах сіл і сільський звук [е] змінився на [і].
Який принцип правопису ілюструє слово «боротьба», яке вимовляємо [бород'ба́]?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — морфологічний. Корінь пишемо однаково, як у слові боротися, хоч перед [б] вимовляємо дзвінкий [д']. Це морфологічний принцип.
Яка пара слів ілюструє диференційний (смисловий) принцип правопису?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Роман — роман. Ім’я Роман і роман (художній твір) звучать однаково, а різняться на письмі великою буквою, яка розрізняє значення.
Учень написав «незнаю». Яку норму він порушив?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — орфографічну. Частку не з дієсловом пишемо окремо (Правопис, § 44). Це помилка в написанні слова, тобто орфографічна.
У якому прикладі помилка НЕ орфографічна?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — сильна біль. Обидва слова в сполученні сильна біль написано правильно, але біль — іменник чоловічого роду: сильний біль. Це морфологічна помилка.
Правильно поділено для переносу слово
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — кіль-це. М’який знак не відокремлюємо від попередньої букви: кіль-це. Не можна розривати ьо, відривати апостроф і залишати одну літеру в рядку (Правопис, § 63).
У якому рядку всі слова написано правильно?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — кур’єр, статей, запорізький. Кур’єр — апостроф після р (§ 7), статей — без подвоєння в родовому множини (§ 30), запорізький — ж + -ськ- → -зьк- (§ 19). В інших рядках помилки: треба свято, статей, запорізький.
Ця тема на карті української мови: Мовні норми, стилістика, культура мовлення → Орфографічна норма