Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Частини мови — це групи слів, які мають спільне загальне значення, спільні граматичні ознаки й типову роль у реченні. В українській мові 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), 3 службові (прийменник, сполучник, частка) і вигук.
Частини мови в українській мові: таблиця
| Частина мови, питання | Що означає, приклади |
|---|---|
| Самостійні частини мови | |
| Іменник хто? що? | предмет: мама, син, Україна, радість |
| Прикметник який? чий? | ознака предмета: рідний, зимовий, батьків |
| Числівник скільки? котрий? | число, кількість, порядок при лічбі: десять, п’ятеро, шостий |
| Займенник хто? що? який? чий? котрий? скільки? | вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх: я, ніхто, мій, той, стільки |
| Дієслово що робити? що зробити? що робить? що зробив? | дія або стан: читати, малюю, написав, радіти |
| Прислівник як? де? куди? коли? чому? навіщо? | ознака дії, іншої ознаки чи предмета: весело, тут, додому, вчора |
| Службові частини мови — без питань, членами речення не бувають | |
| Прийменник питання немає | разом з іменником, займенником чи числівником показує зв’язок між словами: на, у, біля, через, перед |
| Сполучник питання немає | з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення: і, або, але, бо, якщо |
| Частка питання немає | додає відтінок значення або утворює форму слова: не, навіть, би, ж, хай |
| Вигук — окрема частина мови | |
| Вигук питання немає | виражає почуття чи спонукання, не називаючи їх: ой, ах, ура, цить, агов |
Кожна назва в таблиці веде на докладну статтю про цю частину мови. Нижче — скільки частин мови і чому вигук окремо, самостійні та службові частини мови, на які питання відповідає кожна, змінні й незмінні частини мови, яким членом речення вони бувають, як визначити частину мови слова (зокрема що, як, на, до), типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.
Скільки частин мови в українській мові
У шкільній граматиці виділяють 10 частин мови. Їх поділяють на три групи:
- самостійні — 6: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник;
- службові — 3: прийменник, сполучник, частка;
- вигук — окрема, особлива частина мови: він не належить ні до самостійних, ні до службових.
Частини мови: 6 самостійних, 3 службові й вигук
- мають питання, бувають членами реченнясамостійнііменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник
- питань не мають, членами речення не бувають, не змінюютьсяслужбовіприйменник, сполучник, частка
- виражає почуття чи волевиявлення, але не називає їхвигукой, ах, ура, овва, цить
Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) — особливі форми дієслова, тому окремими частинами мови їх не лічимо.
Членом речення вигук не буває. Але в значенні іменника він може стати підметом чи додатком (Залою прокотилося гучне «ура»), а дієслівні вигуки на зразок плиг, бух бувають присудком (А жаба плиг у воду).
Чому не 11 чи 12? Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) — це особливі форми дієслова, а не окремі частини мови. Звуконаслідувальні слова (гав, ку-ку, тік-так, бах) у шкільній граматиці вивчають разом із вигуком. У наукових граматиках трапляються інші поділи, тож у вишівських посібниках число частин мови буває іншим. На уроках і в тестах правильна відповідь — 10.
Самостійні частини мови
Самостійні (повнозначні) частини мови — це слова, які називають предмет, ознаку, кількість чи дію або вказують на них, відповідають на питання і бувають членами речення. Їх шість:
- іменник — мама, Україна, радість;
- прикметник — рідний, зимовий, батьків;
- числівник — десять, п’ятеро, шостий;
- займенник — я, хтось, мій, такий;
- дієслово — читати, малюю, написав;
- прислівник — весело, тут, додому, вчора.
Що їх об’єднує:
- мають власне лексичне значення — слово можна пояснити: радість — почуття задоволення;
- відповідають на питання: хто? що? який? скільки? що робити? як?;
- бувають членами речення: підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною;
- п’ять із шести змінюються (відмінюються чи дієвідмінюються); не змінюється лише прислівник.
Службові частини мови
Службові (неповнозначні) частини мови нічого не називають: вони поєднують слова й речення або додають відтінків значення. До службових слів не можна поставити питання, членами речення вони не бувають і не змінюються. Прийменник разом з іменником становить один член речення: сидіти біля вікна — обставина.
Службові частини мови: що вони роблять
- Прийменник
разом з іменником, займенником чи числівником показує, як пов’язані слова: місце, час, причину, мету
сидіти біля вікна, прийти після уроків, запізнитися через дощ - Сполучник
з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення
брат і сестра; Ішов дощ, але ми гуляли; Я знаю, що ти прийдеш - Частка
додає відтінок значення (заперечення, підсилення, питання) або допомагає утворити форму слова чи нове слово
не знаю; навіть малюки; Чи прийдеш?; прочитав би; хто-небудь
Спільне в усіх трьох: питання до них не поставиш, членами речення вони не бувають, форми не змінюють.
Вигук і звуконаслідувальні слова
Вигук — особлива частина мови: він виражає почуття (ой, ах, ура) чи волевиявлення, спонукання (цить, агов, геть), але не називає їх. Вигук не відповідає на питання і не змінюється. Від службових слів він відрізняється тим, що нічого не поєднує і не уточнює, а сам передає почуття чи спонукання. Членом речення вигук не буває — хіба що його вжито в значенні іменника чи дієслова: Залою прокотилося гучне «ура».
Звуконаслідувальні слова відтворюють звуки тварин, природи, предметів: гав, няв, ку-ку, тік-так, бах. У школі їх вивчають поруч із вигуком, бо вони так само не називають, а лише передають.
На які питання відповідають частини мови
Питання — найпростіший спосіб розпізнати самостійну частину мови. Але на одне питання можуть відповідати різні частини мови: на який? — і прикметник, і займенник. Тому, крім питання, дивимося на значення слова. До службових слів і вигуків питання не ставимо.
Питання → частина мови
| Питання | Яка частина мови відповідає |
|---|---|
| хто? що? і в непрямих відмінках: кого? чого? кому? чим? | іменник (учень, книжка); займенник (я, ніхто, щось) |
| який? чий? | прикметник (зелений, мамин); займенник (мій, такий); дієприкметник — форма дієслова (прочитаний) |
| котрий? | порядковий числівник (п’ятий, сотий); займенник (той, інший) |
| скільки? | числівник (три, п’ятеро, кілька; багато при іменнику — багато книжок); займенник (стільки); прислівник — багато при дієслові (багато читає) |
| що робити? що зробити? що робить? що зробив? що робитиме? | дієслово (читати, прочитав, читатиме) |
| що роблячи? що зробивши? | дієприслівник — форма дієслова (читаючи, прочитавши) |
| як? де? куди? звідки? коли? чому? (з якої причини?) навіщо? | прислівник (весело, тут, додому, вчора) |
| питання немає | прийменник, сполучник, частка (на, і, би); вигук (ой, ура) |
Питання ставимо від головного слова: світить (як?) яскраво, сонце (яке?) яскраве. До іменника з прийменником — відмінкове питання разом із прийменником: гуляли (у чому?) у лісі — іменник; питання де? тут показує обставину, а не прислівник. Питання — підказка, а не доказ: перевір ще й значення слова.
Не плутай питання до частини мови з питаннями до членів речення. Член речення показує роль слова в реченні, тому для іменника з прийменником питання різні: гуляли (де?) у лісі — обставина, а частину мови перевіряємо відмінковим питанням (у чому?) у лісі — іменник, а не прислівник. Означення відповідає на питання який? чий? котрий?, додаток — на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чим?), обставина — на питання де? куди? коли? як? чому? Докладно — у статті «Другорядні члени речення: означення, додаток, обставина». Прийменник власного питання не має: його ставимо разом із питанням до іменника — на чому? біля кого? (стаття «Прийменник»).
Змінні й незмінні частини мови
За тим, чи змінюються слова, частини мови поділяють на дві групи:
- змінні — іменник, прикметник, числівник і займенник відмінюються (змінюються за відмінками), тому їх ще називають іменними частинами мови; дієслово дієвідмінюється — змінюється за особами й числами, а в минулому часі — за родами й числами;
- незмінні — прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук.
Серед змінних частин мови трапляються також незмінні слова й форми: невідмінювані іменники (кіно, таксі, метро), неозначена форма дієслова (читати), дієприслівник (читаючи). Частини мови це не змінює.
Морфологічні ознаки самостійних частин мови поділяють на постійні (не змінюються в жодній формі слова) і змінні (різні в різних формах):
Морфологічні ознаки самостійних частин мови
- Іменник
постійні: загальна чи власна назва, істота чи неістота, рід, відміна
змінні: число, відмінок - Прикметник
постійні: розряд за значенням: якісний, відносний, присвійний
змінні: рід (в однині), число, відмінок — як в іменника, з яким прикметник узгоджується - Числівник
постійні: розряд за значенням: кількісний чи порядковий; будова: простий, складний, складений
змінні: кількісні — відмінок (один — ще рід і число; форми роду мають два, обидва, півтора; пів, півтора не відмінюються); порядкові — рід, число, відмінок, як прикметники - Займенник
постійні: розряд за значенням; в особових — особа й число (у він, вона, воно — ще рід)
змінні: відмінок; у займенників на зразок мій, цей, який — ще рід і число - Дієслово
постійні: вид, перехідність, дієвідміна
змінні: спосіб, час, особа, число, рід (в однині минулого часу й умовного способу) - Прислівник
постійні: розряд за значенням
змінні: немає — прислівник не змінюється
Ступені порівняння мають якісні прикметники (високий — вищий — найвищий) і прислівники, утворені від них (швидко — швидше — найшвидше).
Як визначати ці ознаки на письмі, показано в статті «Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови».
Частини мови і члени речення
Частина мови — це група, до якої слово належить за значенням і граматичними ознаками, а член речення — його роль у конкретному реченні. Тому одна частина мови може бути різними членами речення: іменник книжка — підмет у реченні Книжка лежить на столі й додаток у реченні Я читаю книжку.
Яким членом речення буває частина мови
- Іменник
найчастіше: підмет, додаток
також: присудок (Мій брат — лікар), означення, обставина; у кличному відмінку — звертання, а не член речення - Прикметник
найчастіше: означення
також: частина присудка (Вечір був теплий); у значенні іменника — підмет чи додаток (Ситий голодного не розуміє) - Числівник
найчастіше: кількісний з іменником у називному чи знахідному відмінку — один член речення (Сім днів минуло); порядковий — означення (сьомий день)
також: інші члени речення - Займенник
найчастіше: я, хтось, ніхто — підмет чи додаток; мій, цей, кожний — означення
також: інші члени речення - Дієслово
найчастіше: присудок
також: неозначена форма — будь-який член речення; дієприкметник — означення, дієприслівник — обставина - Прислівник
найчастіше: обставина
також: неузгоджене означення (будинок навпроти), присудок (Надворі тепло) - Прийменник, сполучник, частка
членами речення не бувають; прийменник входить до члена речення разом з іменником: сидіти біля вікна - Вигук
членом речення не буває — хіба що в значенні іменника чи дієслова
Приклад: Уранці яскраве сонце весело світило над лісом. Частини мови: уранці, весело — прислівники, яскраве — прикметник, сонце, лісом — іменники, світило — дієслово, над — прийменник.
Підкреслюють члени речення, а не частини мови: підмет — однією рискою, присудок — двома, додаток — пунктиром, означення — хвилястою лінією, обставину — рискою з крапкою. Частину мови в розборі підписують над словом скорочено: ім., прикм., числ., займ., дієсл., присл., прийм., спол., част., виг. Як підкреслювати складні випадки — у статті «Синтаксичний розбір простого речення».
Як визначити частину мови слова
Як визначити частину мови: 4 кроки
- Значення. Що означає слово: предмет, ознаку, кількість, дію, ознаку дії? Чи лише поєднує слова або додає відтінку (службова частина мови)? Чи виражає почуття (вигук)?
- Питання. Постав питання від головного слова: світить (як?) весело — прислівник; сонце (яке?) яскраве — прикметник. До іменника з прийменником питання ставимо разом із прийменником: світило (над чим?) над лісом — іменник.
- Ознаки. Перевір, чи змінюється слово і як: за відмінками (сонце, сонця), родами (яскравий, яскрава), особами (світить, світять) чи ніяк (весело).
- Роль у реченні. Чим є слово в реченні: підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною — чи це службове слово, яке членом речення не буває.
Слова на зразок що, як, коли, так, все без речення не визначиш: дивись, яку роботу слово виконує саме тут.
Багато слів без речення визначити не можна: віз — іменник чи дієслово, що — займенник чи сполучник. Їхню частину мови видно лише в реченні.
Одне слово — різні частини мови
- віз
Біля хати стояв віз.
→ іменник (що?)
Дідусь віз сіно.
→ дієслово (що робив?) - три
На тарілці три яблука.
→ числівник (скільки?)
Три сир на тертці.
→ дієслово, наказовий спосіб від терти - добре
У бабусі добре серце.
→ прикметник (яке?)
Ми добре відпочили.
→ прислівник (як?) - учений (вчений)
Учений провів дослід.
→ іменник (хто?): прикметник перейшов в іменник
Мама має вчений ступінь.
→ прикметник (який?) - що
Що ти малюєш?
→ займенник, член речення (малюєш що?)
Я знаю, що ти прийдеш.
→ сполучник: лише з’єднує частини складного речення - як
Як ти доїхав?
→ прислівник, у реченні — обставина
Сніг білий, як цукор.
→ сполучник, приєднує порівняння
Частину мови визначаємо за значенням слова, його питанням і роллю в реченні. Тому такі слова, як добре, що, як, без речення визначити не можна. Так само лише з речення видно, чи учений — прикметник, чи іменник.
Слово може й зовсім перейти в іншу частину мови: черговий учень (прикметник) → Черговий відчинив вікно (іменник). Про це — у статті «Перехід слів з однієї частини мови в іншу».
Яка частина мови слово «що», «як», «на», «до»
Найчастіше питають про короткі слова. Більшість із них бувають різними частинами мови — залежно від речення. Коротко про найпоширеніші:
Яка частина мови: найчастіші запитання
| Слово | Якою частиною мови буває, приклад |
|---|---|
| що | займенник, сполучник, частка Що ти шукаєш? — займенник; Я знаю, що ти прийдеш — сполучник |
| на | прийменник; рідко частка, вигук на столі — прийменник; На, бери! — частка |
| як | прислівник, сполучник, частка Як ти доїхав? — прислівник; білий, як цукор — сполучник |
| до | прийменник; іменник (нота до) до школи, до вечора |
| у (в) | прийменник; рідко вигук у школі, в Одесі |
| коли | прислівник, сполучник Коли ти повернешся? — прислівник; Коли б я знав… — сполучник |
| тільки | частка, сполучник, прислівник Тільки ти мене розумієш — частка; Гарна сукня, тільки дорога — сполучник |
| з (із, зі) | прийменник з другом, із сестрою, зі школи |
| чи | сполучник, частка чай чи какао — сполучник; Чи прийде Оля? — частка |
| не | частка не знаю, не друг |
| і (й) | сполучник, частка брат і сестра — сполучник; Пішов і я (= теж) — частка |
| то | сполучник, частка то дощ, то сніг — сполучник |
| де | прислівник; рідко частка Де ти живеш? — прислівник; Де там! — частка |
| за | прийменник; рідко прислівник за вікном, за годину — прийменник; голосувати «за» — прислівник |
| все (усе) | займенник, прислівник, частка Я знаю все — займенник; Дощ усе йде — прислівник |
| ще | прислівник, частка Брат ще спить — прислівник; Ото ще питання! — частка |
Пояснення, як розпізнати кожне слово, і ще 128 слів — у словнику з пошуком «Яка частина мови».
Повний словник — 144 слова з пошуком і поясненнями, як розпізнати кожне, — у статті «Яка частина мови: що, як, на, коли, ще та інші складні слова».
Типові помилки
Типові помилки
| Помилка | Правильно |
|---|---|
| Дієприкметник і дієприслівник — окремі частини мови, тож їх 12 | Це особливі форми дієслова; частин мови 10 |
| Вигук — службова частина мови | Вигук — окрема частина мови: ні самостійна, ні службова |
| Книжка лежить на столі: частина мови слова книжка — підмет | Підмет — член речення; частина мови — іменник |
| На питання який? відповідає тільки прикметник | Ще займенник (мій, такий) і дієприкметник (прочитаний) |
| Кожне слово про кількість — числівник: сотня, удвох | Сотня, десяток — іменники, удвох, двічі — прислівники |
| Сидіти біля вікна: обставина — біля | Обставина — біля вікна: прийменник разом з іменником |
| Як — завжди прислівник | Сніг білий, як цукор: як — сполучник |
Тренажери: визнач частину мови
Спершу розподіли слова за питанням, потім визнач групу виділеного слова, а наприкінці — частину мови слова в реченні.
Визнач частину мови за питанням
Слова з одним коренем можуть належати до різних частин мови. Постав до кожного слова питання і розподіли слова за групами. Тут лише слова, які й без речення мають одну частину мови.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| радість | Іменник | Називає почуття як предмет (що?), має рід (жіночий) і змінюється за відмінками: радості, радістю. |
| радісний | Прикметник | Означає ознаку предмета (який?), змінюється за родами: радісна, радісне. |
| радіти | Дієслово | Означає стан (що робити?); це неозначена форма дієслова. |
| радісно | Прислівник | Означає ознаку дії (як? — радісно засміятися) і не змінюється. |
| сміх | Іменник | Називає явище як предмет (що?), змінюється за відмінками: сміху, сміхом. |
| смішний | Прикметник | Означає ознаку предмета (який? — смішний випадок), змінюється за родами, числами й відмінками. |
| сміятися | Дієслово | Означає дію (що робити?); це неозначена форма дієслова. |
| смішно | Прислівник | Означає ознаку дії (як? — смішно розповідати) і не змінюється. |
| зима | Іменник | Називає пору року (що?), змінюється за відмінками: зими, зимою. |
| зимовий | Прикметник | Означає ознаку предмета (який? — зимовий ранок). |
| зимувати | Дієслово | Означає дію (що робити? — птахи зимують на півдні). |
| узимку | Прислівник | Означає час дії (коли?) і не змінюється. А зима — іменник. |
| малювання | Іменник | Називає дію як предмет (що?), має рід (середній) і змінюється за відмінками: малюванням. А малювати — дієслово. |
| біліти | Дієслово | Означає процес — ставати білим (що робити? — волосся біліє). А білий — прикметник. |
Самостійна, службова чи вигук?
До якої групи належить виділене слово? Розподіли слова за групами.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| швидкий потяг | Самостійна | Прикметник: означає ознаку предмета (потяг який?). |
| лист від мами | Службова | Прийменник: пов’язує лист і мами, власного питання не має. |
| Ой, болить! | Вигук | Виражає почуття — біль, переляк, — але не називає його. |
| сімнадцять учнів | Самостійна | Числівник: означає кількість (скільки?). |
| чай або какао | Службова | Сполучник: з’єднує однорідні члени речення. |
| Гей, ходи сюди! | Вигук | Вигук-заклик: спонукає звернути увагу. |
| вони прийшли | Самостійна | Займенник: вказує на осіб, не називаючи їх (хто?). |
| не знаю | Службова | Частка: заперечує дію, питання до неї не поставиш. |
| повернутися додому | Самостійна | Прислівник: означає напрямок дії (куди?) і не змінюється. |
| Цить, малий спить! | Вигук | Вигук-спонука: закликає мовчати. |
| малювати квіти | Самостійна | Дієслово: означає дію (що робити?). |
| хай співає | Службова | Частка: допомагає утворити форму наказового способу. |
| Ура, канікули! | Вигук | Виражає радість, але не називає її. |
| сидіти над книжкою | Службова | Прийменник: разом з іменником показує місце, членом речення окремо не буває. |
Якою частиною мови є виділене слово?
Визнач частину мови за значенням слова, його питанням і роллю в реченні. Обережно: у деяких реченнях слово лише схоже на іншу частину мови.
Плавання зміцнює здоров’я.
Відповідь
іменник. Слово називає дію як предмет (що?), має рід (середній) і змінюється за відмінками (плаванням). А плавати — дієслово.
Ніхто не запізнився на урок.
Відповідь
займенник. Слово вказує на особу, не називаючи її (хто?), і змінюється за відмінками (нікого, нікому) — це заперечний займенник.
Пізно ввечері ми повернулися додому.
Відповідь
прислівник. Слово означає напрямок дії (повернулися куди?) і не змінюється — це прислівник; пишемо його разом.
Діти слухали бабусину казку.
Відповідь
прикметник. Слово означає належність предмета (казка чия? — бабусі) — це присвійний прикметник.
Мама сказала, що вечеря готова.
Відповідь
сполучник. Слово з’єднує частини складного речення, і поставити до нього питання не можна — це сполучник. Порівняй: Що ти читаєш? — тут що займенник.
У нашої кішки п’ятеро кошенят.
Відповідь
числівник. Слово означає кількість (скільки?) — це збірний числівник.
Сонце пробивалося крізь хмари.
Відповідь
прийменник. Слово не має власного питання, не є членом речення, а лише пов’язує дієслово з іменником (пробивалося крізь що?) — це прийменник.
Бабуся навчила мене вишивати.
Відповідь
дієслово. Це неозначена форма дієслова (що робити?), вона називає дію. А вишивання — іменник.
Навіть малюки знають цю казку.
Відповідь
частка. Слово не має питання, не є членом речення, а лише підсилює значення слова малюки — це частка.
Цього літа я вперше побачив море.
Відповідь
прислівник. Слово відповідає на питання коли? (у перший раз) і не змінюється — це прислівник. А перший — числівник.
Агов, зачекайте на мене!
Відповідь
вигук. Слово виражає волевиявлення — заклик звернути увагу, — але нічого не називає. Це вигук; після нього ставимо кому.
Сніжинки кружляли, як метелики.
Відповідь
сполучник. Слово приєднує порівняльний зворот як метелики; членом речення воно не є — це сполучник. Порівняй: Як ти доїхав? — тут як прислівник.
Усі статті про частини мови
Частини мови: усі статті
- Іменник
Іменник: основна теорія
Рід іменників
Відміни іменників - Прикметник
Ступені порівняння прикметників
Відмінювання прикметників - Числівник
Відмінювання числівників
Правопис числівників
Узгодження числівника з іменником - Займенник
- Дієслово
Усе про дієслово: таблиці
Форми дієслова
Дієприкметник
Дієприслівник
Особові закінчення дієслів - Прислівник
Правопис прислівників
Ступені порівняння прислівників - Прийменник
З, із, зі (зо) - Сполучник
- Частка
Правопис часток
Не з різними частинами мови - Вигук
- Усі частини мови
Морфологічний розбір
Перехід слів з однієї частини мови в іншу
Яка частина мови: словник
Вправи з української мови
Джерело: шкільна граматика за чинними програмами НУШ з української мови (морфологія); невідмінювані іменники — Український правопис (2019), § 140.
Вправи з відповідями: частини мови
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Скільки частин мови виділяють в українській мові?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — 10. 10 частин мови: шість самостійних, три службові й вигук.
У якому рядку названо лише службові частини мови?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — прийменник, сполучник, частка. Службові частини мови — прийменник, сполучник і частка: до них не ставлять питань, і членами речення вони не бувають.
Яка частина мови означає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — прикметник. Ознаку предмета називає прикметник (рідний, батьків); прислівник означає переважно ознаку дії або іншої ознаки й не змінюється.
Чим у шкільній граматиці вважають дієприкметник і дієприслівник?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — особливими формами дієслова. Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) утворені від дієслова й мають його вид, тому це особливі форми дієслова.
За шкільною граматикою, до якої частини мови належить слово «шостий»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — числівник. «Шостий» означає порядок при лічбі й відповідає на питання котрий? — це порядковий числівник.
Яка частина мови виражає почуття чи волевиявлення, але не називає їх?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — вигук. Вигуки (ох, ура, цить) виражають почуття і спонукання, не називаючи їх; це окрема частина мови — не самостійна і не службова.
Яке слово в реченні «Лише Оля розв’язала задачу» не є членом речення?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — лише. «Лише» — частка: вона виділяє слово «Оля» і членом речення не буває. Оля — підмет, розв’язала — присудок, задачу — додаток.
У якому рядку всі слова належать до незмінних частин мови?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — весело, біля, ой. Весело — прислівник, біля — прийменник, ой — вигук: усі незмінні. Пишу — дієслово, сонце — іменник, п’ять — числівник: це змінні частини мови.
Яким членом речення є прикметник у реченні «Вечір був теплий»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — присудком (іменною частиною). Прикметник «теплий» разом із дієсловом «був» утворює складений іменний присудок; прикметник буває і означенням, і частиною присудка.
У якому рядку всі слова — займенники?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — ми, ніщо, будь-який. Ми, ніщо, будь-який — займенники (особовий, заперечний, неозначений); завжди, тут, ніде — прислівники.
Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Частини мови: загальна таблиця
