Частини мови: таблиця

Частини мови: таблиця

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Частини мови — це групи слів, які мають спільне загальне значення, спільні граматичні ознаки й типову роль у реченні. В українській мові 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), 3 службові (прийменник, сполучник, частка) і вигук.

Частини мови в українській мові: таблиця

Частина мови, питанняЩо означає, приклади
Самостійні частини мови
Іменник
хто? що?
предмет: мама, син, Україна, радість
Прикметник
який? чий?
ознака предмета: рідний, зимовий, батьків
Числівник
скільки? котрий?
число, кількість, порядок при лічбі: десять, п’ятеро, шостий
Займенник
хто? що? який? чий? котрий? скільки?
вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх: я, ніхто, мій, той, стільки
Дієслово
що робити? що зробити? що робить? що зробив?
дія або стан: читати, малюю, написав, радіти
Прислівник
як? де? куди? коли? чому? навіщо?
ознака дії, іншої ознаки чи предмета: весело, тут, додому, вчора
Службові частини мови — без питань, членами речення не бувають
Прийменник
питання немає
разом з іменником, займенником чи числівником показує зв’язок між словами: на, у, біля, через, перед
Сполучник
питання немає
з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення: і, або, але, бо, якщо
Частка
питання немає
додає відтінок значення або утворює форму слова: не, навіть, би, ж, хай
Вигук — окрема частина мови
Вигук
питання немає
виражає почуття чи спонукання, не називаючи їх: ой, ах, ура, цить, агов

Кожна назва в таблиці веде на докладну статтю про цю частину мови. Нижче — скільки частин мови і чому вигук окремо, самостійні та службові частини мови, на які питання відповідає кожна, змінні й незмінні частини мови, яким членом речення вони бувають, як визначити частину мови слова (зокрема що, як, на, до), типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Скільки частин мови в українській мові

У шкільній граматиці виділяють 10 частин мови. Їх поділяють на три групи:

  • самостійні — 6: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник;
  • службові — 3: прийменник, сполучник, частка;
  • вигук — окрема, особлива частина мови: він не належить ні до самостійних, ні до службових.

Частини мови: 6 самостійних, 3 службові й вигук

10 частин мови
  • мають питання, бувають членами реченнясамостійнііменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник
  • питань не мають, членами речення не бувають, не змінюютьсяслужбовіприйменник, сполучник, частка
  • виражає почуття чи волевиявлення, але не називає їхвигукой, ах, ура, овва, цить

Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) — особливі форми дієслова, тому окремими частинами мови їх не лічимо.

Членом речення вигук не буває. Але в значенні іменника він може стати підметом чи додатком (Залою прокотилося гучне «ура»), а дієслівні вигуки на зразок плиг, бух бувають присудком (А жаба плиг у воду).

Чому не 11 чи 12? Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) — це особливі форми дієслова, а не окремі частини мови. Звуконаслідувальні слова (гав, ку-ку, тік-так, бах) у шкільній граматиці вивчають разом із вигуком. У наукових граматиках трапляються інші поділи, тож у вишівських посібниках число частин мови буває іншим. На уроках і в тестах правильна відповідь — 10.

Самостійні частини мови

Самостійні (повнозначні) частини мови — це слова, які називають предмет, ознаку, кількість чи дію або вказують на них, відповідають на питання і бувають членами речення. Їх шість:

Що їх об’єднує:

  1. мають власне лексичне значення — слово можна пояснити: радість — почуття задоволення;
  2. відповідають на питання: хто? що? який? скільки? що робити? як?;
  3. бувають членами речення: підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною;
  4. п’ять із шести змінюються (відмінюються чи дієвідмінюються); не змінюється лише прислівник.

Службові частини мови

Службові (неповнозначні) частини мови нічого не називають: вони поєднують слова й речення або додають відтінків значення. До службових слів не можна поставити питання, членами речення вони не бувають і не змінюються. Прийменник разом з іменником становить один член речення: сидіти біля вікна — обставина.

Службові частини мови: що вони роблять

  • Прийменник
    разом з іменником, займенником чи числівником показує, як пов’язані слова: місце, час, причину, мету
    сидіти біля вікна, прийти після уроків, запізнитися через дощ
  • Сполучник
    з’єднує однорідні члени речення і частини складного речення
    брат і сестра; Ішов дощ, але ми гуляли; Я знаю, що ти прийдеш
  • Частка
    додає відтінок значення (заперечення, підсилення, питання) або допомагає утворити форму слова чи нове слово
    не знаю; навіть малюки; Чи прийдеш?; прочитав би; хто-небудь

Спільне в усіх трьох: питання до них не поставиш, членами речення вони не бувають, форми не змінюють.

Вигук і звуконаслідувальні слова

Вигук — особлива частина мови: він виражає почуття (ой, ах, ура) чи волевиявлення, спонукання (цить, агов, геть), але не називає їх. Вигук не відповідає на питання і не змінюється. Від службових слів він відрізняється тим, що нічого не поєднує і не уточнює, а сам передає почуття чи спонукання. Членом речення вигук не буває — хіба що його вжито в значенні іменника чи дієслова: Залою прокотилося гучне «ура».

Звуконаслідувальні слова відтворюють звуки тварин, природи, предметів: гав, няв, ку-ку, тік-так, бах. У школі їх вивчають поруч із вигуком, бо вони так само не називають, а лише передають.

На які питання відповідають частини мови

Питання — найпростіший спосіб розпізнати самостійну частину мови. Але на одне питання можуть відповідати різні частини мови: на який? — і прикметник, і займенник. Тому, крім питання, дивимося на значення слова. До службових слів і вигуків питання не ставимо.

Питання → частина мови

ПитанняЯка частина мови відповідає
хто? що?
і в непрямих відмінках: кого? чого? кому? чим?
іменник (учень, книжка); займенник (я, ніхто, щось)
який? чий?прикметник (зелений, мамин); займенник (мій, такий); дієприкметник — форма дієслова (прочитаний)
котрий?порядковий числівник (п’ятий, сотий); займенник (той, інший)
скільки?числівник (три, п’ятеро, кілька; багато при іменнику — багато книжок); займенник (стільки); прислівник — багато при дієслові (багато читає)
що робити? що зробити?
що робить? що зробив? що робитиме?
дієслово (читати, прочитав, читатиме)
що роблячи? що зробивши?дієприслівник — форма дієслова (читаючи, прочитавши)
як? де? куди? звідки? коли? чому? (з якої причини?) навіщо?прислівник (весело, тут, додому, вчора)
питання немаєприйменник, сполучник, частка (на, і, би); вигук (ой, ура)

Питання ставимо від головного слова: світить (як?) яскраво, сонце (яке?) яскраве. До іменника з прийменником — відмінкове питання разом із прийменником: гуляли (у чому?) у лісі — іменник; питання де? тут показує обставину, а не прислівник. Питання — підказка, а не доказ: перевір ще й значення слова.

Не плутай питання до частини мови з питаннями до членів речення. Член речення показує роль слова в реченні, тому для іменника з прийменником питання різні: гуляли (де?) у лісі — обставина, а частину мови перевіряємо відмінковим питанням (у чому?) у лісі — іменник, а не прислівник. Означення відповідає на питання який? чий? котрий?, додаток — на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чим?), обставина — на питання де? куди? коли? як? чому? Докладно — у статті «Другорядні члени речення: означення, додаток, обставина». Прийменник власного питання не має: його ставимо разом із питанням до іменника — на чому? біля кого? (стаття «Прийменник»).

Змінні й незмінні частини мови

За тим, чи змінюються слова, частини мови поділяють на дві групи:

  • змінні — іменник, прикметник, числівник і займенник відмінюються (змінюються за відмінками), тому їх ще називають іменними частинами мови; дієслово дієвідмінюється — змінюється за особами й числами, а в минулому часі — за родами й числами;
  • незмінні — прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук.

Серед змінних частин мови трапляються також незмінні слова й форми: невідмінювані іменники (кіно, таксі, метро), неозначена форма дієслова (читати), дієприслівник (читаючи). Частини мови це не змінює.

Морфологічні ознаки самостійних частин мови поділяють на постійні (не змінюються в жодній формі слова) і змінні (різні в різних формах):

Морфологічні ознаки самостійних частин мови

  • Іменник
    постійні: загальна чи власна назва, істота чи неістота, рід, відміна
    змінні: число, відмінок
  • Прикметник
    постійні: розряд за значенням: якісний, відносний, присвійний
    змінні: рід (в однині), число, відмінок — як в іменника, з яким прикметник узгоджується
  • Числівник
    постійні: розряд за значенням: кількісний чи порядковий; будова: простий, складний, складений
    змінні: кількісні — відмінок (один — ще рід і число; форми роду мають два, обидва, півтора; пів, півтора не відмінюються); порядкові — рід, число, відмінок, як прикметники
  • Займенник
    постійні: розряд за значенням; в особових — особа й число (у він, вона, воно — ще рід)
    змінні: відмінок; у займенників на зразок мій, цей, який — ще рід і число
  • Дієслово
    постійні: вид, перехідність, дієвідміна
    змінні: спосіб, час, особа, число, рід (в однині минулого часу й умовного способу)
  • Прислівник
    постійні: розряд за значенням
    змінні: немає — прислівник не змінюється

Ступені порівняння мають якісні прикметники (високий — вищий — найвищий) і прислівники, утворені від них (швидко — швидше — найшвидше).

Як визначати ці ознаки на письмі, показано в статті «Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови».

Частини мови і члени речення

Частина мови — це група, до якої слово належить за значенням і граматичними ознаками, а член речення — його роль у конкретному реченні. Тому одна частина мови може бути різними членами речення: іменник книжка — підмет у реченні Книжка лежить на столі й додаток у реченні Я читаю книжку.

Яким членом речення буває частина мови

  • Іменник
    найчастіше: підмет, додаток
    також: присудок (Мій брат — лікар), означення, обставина; у кличному відмінку — звертання, а не член речення
  • Прикметник
    найчастіше: означення
    також: частина присудка (Вечір був теплий); у значенні іменника — підмет чи додаток (Ситий голодного не розуміє)
  • Числівник
    найчастіше: кількісний з іменником у називному чи знахідному відмінку — один член речення (Сім днів минуло); порядковий — означення (сьомий день)
    також: інші члени речення
  • Займенник
    найчастіше: я, хтось, ніхто — підмет чи додаток; мій, цей, кожний — означення
    також: інші члени речення
  • Дієслово
    найчастіше: присудок
    також: неозначена форма — будь-який член речення; дієприкметник — означення, дієприслівник — обставина
  • Прислівник
    найчастіше: обставина
    також: неузгоджене означення (будинок навпроти), присудок (Надворі тепло)
  • Прийменник, сполучник, частка
    членами речення не бувають; прийменник входить до члена речення разом з іменником: сидіти біля вікна
  • Вигук
    членом речення не буває — хіба що в значенні іменника чи дієслова

Приклад: Уранці яскраве сонце весело світило над лісом. Частини мови: уранці, весело — прислівники, яскраве — прикметник, сонце, лісом — іменники, світило — дієслово, над — прийменник.

Підкреслюють члени речення, а не частини мови: підмет — однією рискою, присудок — двома, додаток — пунктиром, означення — хвилястою лінією, обставину — рискою з крапкою. Частину мови в розборі підписують над словом скорочено: ім., прикм., числ., займ., дієсл., присл., прийм., спол., част., виг. Як підкреслювати складні випадки — у статті «Синтаксичний розбір простого речення».

Як визначити частину мови слова

Як визначити частину мови: 4 кроки

  1. Значення. Що означає слово: предмет, ознаку, кількість, дію, ознаку дії? Чи лише поєднує слова або додає відтінку (службова частина мови)? Чи виражає почуття (вигук)?
  2. Питання. Постав питання від головного слова: світить (як?) весело — прислівник; сонце (яке?) яскраве — прикметник. До іменника з прийменником питання ставимо разом із прийменником: світило (над чим?) над лісом — іменник.
  3. Ознаки. Перевір, чи змінюється слово і як: за відмінками (сонце, сонця), родами (яскравий, яскрава), особами (світить, світять) чи ніяк (весело).
  4. Роль у реченні. Чим є слово в реченні: підметом, присудком, додатком, означенням, обставиною — чи це службове слово, яке членом речення не буває.

Слова на зразок що, як, коли, так, все без речення не визначиш: дивись, яку роботу слово виконує саме тут.

Багато слів без речення визначити не можна: віз — іменник чи дієслово, що — займенник чи сполучник. Їхню частину мови видно лише в реченні.

Одне слово — різні частини мови

  • віз
    Біля хати стояв віз.
    → іменник (що?)
    Дідусь віз сіно.
    → дієслово (що робив?)
  • три
    На тарілці три яблука.
    → числівник (скільки?)
    Три сир на тертці.
    → дієслово, наказовий спосіб від терти
  • добре
    У бабусі добре серце.
    → прикметник (яке?)
    Ми добре відпочили.
    → прислівник (як?)
  • учений (вчений)
    Учений провів дослід.
    → іменник (хто?): прикметник перейшов в іменник
    Мама має вчений ступінь.
    → прикметник (який?)
  • що
    Що ти малюєш?
    → займенник, член речення (малюєш що?)
    Я знаю, що ти прийдеш.
    → сполучник: лише з’єднує частини складного речення
  • як
    Як ти доїхав?
    → прислівник, у реченні — обставина
    Сніг білий, як цукор.
    → сполучник, приєднує порівняння

Частину мови визначаємо за значенням слова, його питанням і роллю в реченні. Тому такі слова, як добре, що, як, без речення визначити не можна. Так само лише з речення видно, чи учений — прикметник, чи іменник.

Слово може й зовсім перейти в іншу частину мови: черговий учень (прикметник) → Черговий відчинив вікно (іменник). Про це — у статті «Перехід слів з однієї частини мови в іншу».

Яка частина мови слово «що», «як», «на», «до»

Найчастіше питають про короткі слова. Більшість із них бувають різними частинами мови — залежно від речення. Коротко про найпоширеніші:

Яка частина мови: найчастіші запитання

СловоЯкою частиною мови буває, приклад
щозайменник, сполучник, частка
Що ти шукаєш? — займенник; Я знаю, що ти прийдеш — сполучник
наприйменник; рідко частка, вигук
на столі — прийменник; На, бери! — частка
якприслівник, сполучник, частка
Як ти доїхав? — прислівник; білий, як цукор — сполучник
доприйменник; іменник (нота до)
до школи, до вечора
у (в)прийменник; рідко вигук
у школі, в Одесі
колиприслівник, сполучник
Коли ти повернешся? — прислівник; Коли б я знав… — сполучник
тількичастка, сполучник, прислівник
Тільки ти мене розумієш — частка; Гарна сукня, тільки дорога — сполучник
з (із, зі)прийменник
з другом, із сестрою, зі школи
чисполучник, частка
чай чи какао — сполучник; Чи прийде Оля? — частка
нечастка
не знаю, не друг
і (й)сполучник, частка
брат і сестра — сполучник; Пішов і я (= теж) — частка
тосполучник, частка
то дощ, то сніг — сполучник
деприслівник; рідко частка
Де ти живеш? — прислівник; Де там! — частка
заприйменник; рідко прислівник
за вікном, за годину — прийменник; голосувати «за» — прислівник
все (усе)займенник, прислівник, частка
Я знаю все — займенник; Дощ усе йде — прислівник
щеприслівник, частка
Брат ще спить — прислівник; Ото ще питання! — частка

Пояснення, як розпізнати кожне слово, і ще 128 слів — у словнику з пошуком «Яка частина мови».

Повний словник — 144 слова з пошуком і поясненнями, як розпізнати кожне, — у статті «Яка частина мови: що, як, на, коли, ще та інші складні слова».

Типові помилки

Типові помилки

ПомилкаПравильно
Дієприкметник і дієприслівник — окремі частини мови, тож їх 12Це особливі форми дієслова; частин мови 10
Вигук — службова частина мовиВигук — окрема частина мови: ні самостійна, ні службова
Книжка лежить на столі: частина мови слова книжка — підметПідмет — член речення; частина мови — іменник
На питання який? відповідає тільки прикметникЩе займенник (мій, такий) і дієприкметник (прочитаний)
Кожне слово про кількість — числівник: сотня, удвохСотня, десяток — іменники, удвох, двічі — прислівники
Сидіти біля вікна: обставина — біляОбставина — біля вікна: прийменник разом з іменником
Як — завжди прислівникСніг білий, як цукор: як — сполучник

Тренажери: визнач частину мови

Спершу розподіли слова за питанням, потім визнач групу виділеного слова, а наприкінці — частину мови слова в реченні.

Визнач частину мови за питанням

Слова з одним коренем можуть належати до різних частин мови. Постав до кожного слова питання і розподіли слова за групами. Тут лише слова, які й без речення мають одну частину мови.

          Відповіді
          радістьІменникНазиває почуття як предмет (що?), має рід (жіночий) і змінюється за відмінками: радості, радістю.
          радіснийПрикметникОзначає ознаку предмета (який?), змінюється за родами: радісна, радісне.
          радітиДієсловоОзначає стан (що робити?); це неозначена форма дієслова.
          радісноПрислівникОзначає ознаку дії (як? — радісно засміятися) і не змінюється.
          сміхІменникНазиває явище як предмет (що?), змінюється за відмінками: сміху, сміхом.
          смішнийПрикметникОзначає ознаку предмета (який? — смішний випадок), змінюється за родами, числами й відмінками.
          сміятисяДієсловоОзначає дію (що робити?); це неозначена форма дієслова.
          смішноПрислівникОзначає ознаку дії (як? — смішно розповідати) і не змінюється.
          зимаІменникНазиває пору року (що?), змінюється за відмінками: зими, зимою.
          зимовийПрикметникОзначає ознаку предмета (який? — зимовий ранок).
          зимуватиДієсловоОзначає дію (що робити? — птахи зимують на півдні).
          узимкуПрислівникОзначає час дії (коли?) і не змінюється. А зима — іменник.
          малюванняІменникНазиває дію як предмет (що?), має рід (середній) і змінюється за відмінками: малюванням. А малювати — дієслово.
          білітиДієсловоОзначає процес — ставати білим (що робити? — волосся біліє). А білий — прикметник.

          Самостійна, службова чи вигук?

          До якої групи належить виділене слово? Розподіли слова за групами.

                Відповіді
                швидкий потягСамостійнаПрикметник: означає ознаку предмета (потяг який?).
                лист від мамиСлужбоваПрийменник: пов’язує лист і мами, власного питання не має.
                Ой, болить!ВигукВиражає почуття — біль, переляк, — але не називає його.
                сімнадцять учнівСамостійнаЧислівник: означає кількість (скільки?).
                чай або какаоСлужбоваСполучник: з’єднує однорідні члени речення.
                Гей, ходи сюди!ВигукВигук-заклик: спонукає звернути увагу.
                вони прийшлиСамостійнаЗайменник: вказує на осіб, не називаючи їх (хто?).
                не знаюСлужбоваЧастка: заперечує дію, питання до неї не поставиш.
                повернутися додомуСамостійнаПрислівник: означає напрямок дії (куди?) і не змінюється.
                Цить, малий спить!ВигукВигук-спонука: закликає мовчати.
                малювати квітиСамостійнаДієслово: означає дію (що робити?).
                хай співаєСлужбоваЧастка: допомагає утворити форму наказового способу.
                Ура, канікули!ВигукВиражає радість, але не називає її.
                сидіти над книжкоюСлужбоваПрийменник: разом з іменником показує місце, членом речення окремо не буває.

                Якою частиною мови є виділене слово?

                Визнач частину мови за значенням слова, його питанням і роллю в реченні. Обережно: у деяких реченнях слово лише схоже на іншу частину мови.

                1. Плавання зміцнює здоров’я.

                  Відповідь

                  іменник. Слово називає дію як предмет (що?), має рід (середній) і змінюється за відмінками (плаванням). А плавати — дієслово.

                2. Ніхто не запізнився на урок.

                  Відповідь

                  займенник. Слово вказує на особу, не називаючи її (хто?), і змінюється за відмінками (нікого, нікому) — це заперечний займенник.

                3. Пізно ввечері ми повернулися додому.

                  Відповідь

                  прислівник. Слово означає напрямок дії (повернулися куди?) і не змінюється — це прислівник; пишемо його разом.

                4. Діти слухали бабусину казку.

                  Відповідь

                  прикметник. Слово означає належність предмета (казка чия? — бабусі) — це присвійний прикметник.

                5. Мама сказала, що вечеря готова.

                  Відповідь

                  сполучник. Слово з’єднує частини складного речення, і поставити до нього питання не можна — це сполучник. Порівняй: Що ти читаєш? — тут що займенник.

                6. У нашої кішки п’ятеро кошенят.

                  Відповідь

                  числівник. Слово означає кількість (скільки?) — це збірний числівник.

                7. Сонце пробивалося крізь хмари.

                  Відповідь

                  прийменник. Слово не має власного питання, не є членом речення, а лише пов’язує дієслово з іменником (пробивалося крізь що?) — це прийменник.

                8. Бабуся навчила мене вишивати.

                  Відповідь

                  дієслово. Це неозначена форма дієслова (що робити?), вона називає дію. А вишивання — іменник.

                9. Навіть малюки знають цю казку.

                  Відповідь

                  частка. Слово не має питання, не є членом речення, а лише підсилює значення слова малюки — це частка.

                10. Цього літа я вперше побачив море.

                  Відповідь

                  прислівник. Слово відповідає на питання коли? (у перший раз) і не змінюється — це прислівник. А перший — числівник.

                11. Агов, зачекайте на мене!

                  Відповідь

                  вигук. Слово виражає волевиявлення — заклик звернути увагу, — але нічого не називає. Це вигук; після нього ставимо кому.

                12. Сніжинки кружляли, як метелики.

                  Відповідь

                  сполучник. Слово приєднує порівняльний зворот як метелики; членом речення воно не є — це сполучник. Порівняй: Як ти доїхав? — тут як прислівник.

                Усі статті про частини мови

                Джерело: шкільна граматика за чинними програмами НУШ з української мови (морфологія); невідмінювані іменники — Український правопис (2019), § 140.

                Вправи з відповідями: частини мови

                10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

                1. Скільки частин мови виділяють в українській мові?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Б — 10. 10 частин мови: шість самостійних, три службові й вигук.

                2. У якому рядку названо лише службові частини мови?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: А — прийменник, сполучник, частка. Службові частини мови — прийменник, сполучник і частка: до них не ставлять питань, і членами речення вони не бувають.

                3. Яка частина мови означає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: В — прикметник. Ознаку предмета називає прикметник (рідний, батьків); прислівник означає переважно ознаку дії або іншої ознаки й не змінюється.

                4. Чим у шкільній граматиці вважають дієприкметник і дієприслівник?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Б — особливими формами дієслова. Дієприкметник (прочитаний) і дієприслівник (прочитавши) утворені від дієслова й мають його вид, тому це особливі форми дієслова.

                5. За шкільною граматикою, до якої частини мови належить слово «шостий»?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: В — числівник. «Шостий» означає порядок при лічбі й відповідає на питання котрий? — це порядковий числівник.

                6. Яка частина мови виражає почуття чи волевиявлення, але не називає їх?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Б — вигук. Вигуки (ох, ура, цить) виражають почуття і спонукання, не називаючи їх; це окрема частина мови — не самостійна і не службова.

                7. Яке слово в реченні «Лише Оля розв’язала задачу» не є членом речення?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Г — лише. «Лише» — частка: вона виділяє слово «Оля» і членом речення не буває. Оля — підмет, розв’язала — присудок, задачу — додаток.

                8. У якому рядку всі слова належать до незмінних частин мови?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: А — весело, біля, ой. Весело — прислівник, біля — прийменник, ой — вигук: усі незмінні. Пишу — дієслово, сонце — іменник, п’ять — числівник: це змінні частини мови.

                9. Яким членом речення є прикметник у реченні «Вечір був теплий»?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Г — присудком (іменною частиною). Прикметник «теплий» разом із дієсловом «був» утворює складений іменний присудок; прикметник буває і означенням, і частиною присудка.

                10. У якому рядку всі слова — займенники?

                  Відповідь і пояснення

                  Правильна відповідь: Г — ми, ніщо, будь-який. Ми, ніщо, будь-який — займенники (особовий, заперечний, неозначений); завжди, тут, ніде — прислівники.

                Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Частини мови: загальна таблиця