Фонетичний (звуковий) розбір слова та фонетична транскрипція з прикладами

Оновлено: 12.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Фонетичний (звуковий) розбір слова — це опис звуків, з яких складається слово: ділимо його на склади й ставимо наголос, називаємо кожен звук і даємо йому характеристику, порівнюємо кількість букв і звуків, а тоді записуємо слово фонетичною транскрипцією — так, як його вимовляємо: їжак [йіжа́к] — 4 букви, 5 звуків.

Нижче — таблиця з головним, правила транскрипції, букви, що позначають два звуки або жодного, схеми, чотири повні зразки розбору, тренажери й вправи з відповідями.

Коротко: фонетичний розбір і транскрипція в таблиці

Крок	Що робимо	Приклад: їжак
1. Склади й наголос	ділимо слово на склади (скільки голосних звуків — стільки складів) і ставимо наголос	ї-жа́к — 2 склади, наголошений другий
2. Звуки	називаємо звуки по порядку й даємо характеристику: голосний — наголошений чи ненаголошений; приголосний — дзвінкий чи глухий, твердий, м’який чи пом’якшений	[й] — приголосний, дзвінкий (сонорний), м’який; [і] — голосний, ненаголошений…
3. Букви і звуки	рахуємо букви і звуки: я, ю, є, ї, щ можуть позначати два звуки; дж, дз (здебільшого) і дві однакові букви на позначення подовженого звука — один звук; ь і апостроф звуків не позначають	4 букви, 5 звуків
4. Транскрипція	записуємо вимову у квадратних дужках, без букв я, ю, є, ї, щ, ь і без апострофа	[йіжа́к]

Фонетична транскрипція: правила запису

Фонетична транскрипція — це запис слова так, як ми його вимовляємо: кожен звук позначаємо окремим знаком, а все слово беремо у квадратні дужки. Тому на письмі щука має 4 букви, а в транскрипції [шчу́ка] — 5 звуків.

Правило	Приклад
Слово беремо у квадратні дужки, великої букви не пишемо	Оля [о́л'а]
Замість букв я, ю, є, ї, щ пишемо звуки, які вони позначають	яма [йа́ма], щука [шчу́ка]
М’який знак і апостроф не пишемо: вони звуків не позначають	осінь [о́с'ін'], м’ята [мйа́та]
М’якість приголосного позначаємо рисочкою праворуч від звука	сіль [с'іл'], дядько [д'а́д'ко]
Наголос ставимо над голосним; в односкладових словах його зазвичай не позначають	вода [вода́], сіль [с'іл']
Подовжений звук позначаємо двокрапкою	знання [знан':а́]
[д͡ж], [д͡з], якщо це один звук, позначаємо дужкою над буквами	джміль [д͡жм'іл'], дзеркало [д͡зе́ркало]
[в] у кінці складу після голосного вимовляємо як нескладовий [ў]; у багатьох підручниках [ў] пишуть і на початку слова перед приголосним	вовк [воўк], вчора [ўчо́ра]
Ненаголошені [е], [и] вимовляємо з наближенням до [и], [е] — це позначаємо маленькою буквою вгорі	село [сеило́]

Не плутай: рисочка м’якості в транскрипції — це не апостроф. Апостроф на письмі показує якраз протилежне: приголосний перед ним твердий. Два останні правила стосуються особливостей вимови, тому для перших розборів краще брати слова без [ў] і без ненаголошених [е], [и].

Скільки звуків і букв у слові

Букв і звуків у слові часто порівну: кіно — 4 букви, 4 звуки [к'іно́]. Але так буває не завжди:

• звуків більше, якщо є буква, що позначає два звуки: яма — 3 букви, 4 звуки [йа́ма];
• звуків менше, якщо є м’який знак, якщо дві букви позначають один звук (дж, дз) або якщо дві однакові букви позначають один подовжений звук: сіль — 4 букви, 3 звуки [с'іл']; бджола — 6 букв, 5 звуків [бд͡жола́]; знання — 6 букв, 5 звуків [знан':а́];
• апостроф — не буква, тому його не рахуємо ні серед букв, ні серед звуків. У слові п’ять букв і звуків порівну — по 4 [пйат']: я дає два звуки, а ь — жодного.

Букви я, ю, є, ї, щ: коли два звуки

Буква щ завжди позначає два звуки [шч], буква ї — два звуки [йі]. Букви я, ю, є позначають два звуки — [йа], [йу], [йе] — на початку слова, після голосного, після апострофа й після м’якого знака. Після букв на позначення приголосних вони позначають один голосний звук і м’якість попереднього приголосного: няня [н'а́н'а], сюди [с'уди́]. Приголосні, що не мають м’якої пари (губні, [к] та ін.), перед я, ю пом’якшуються: бюро [б'уро́], пюре, кювет, свято, цвях.

Дж і дз: один звук чи два

Букви дж і дз здебільшого позначають один звук [д͡ж], [д͡з]: джміль [д͡жм'іл'], бджола [бд͡жола́], дзеркало [д͡зе́ркало], дзвін, ґудзик, ходжу. Два звуки вони позначають тоді, коли д належить до префікса (від-, під-, над-), а ж чи з — до кореня: віджати, підживляти, надзвичайний, відзнака [в'ідзна́ка]. Тому в слові бджола 6 букв і 5 звуків, а в слові відзнака — 8 букв і 8 звуків. Це правило діє й під час переносу: дж і дз, що позначають один звук, не розриваємо (ґу-дзик, хо-джу), а префікс відділяємо (над-звичайний).

М’який знак і апостроф звуків не позначають

М’який знак (ь) — буква, але звука він не позначає, а лише показує, що попередній приголосний м’який. У слові сіль 4 букви, а звуків 3 [с'іл'], у слові осінь — 5 букв і 4 звуки [о́с'ін']. Сполучення ьо після букви приголосного позначає м’якість цього приголосного та звук [о]: льон [л'он], а йо — два звуки [й] і [о]: його [його́].

Апостроф — не буква, а знак. Він показує, що приголосний перед я, ю, є, ї вимовляємо твердо й окремо, а ці букви позначають два звуки: м’ята — 4 букви, 5 звуків [мйа́та]; з’їзд — 4 букви, 5 звуків [зйізд].

Які бувають звуки: коротка класифікація

У розборі кожному звуку даємо характеристику. В українській мові 6 голосних і 32 приголосні звуки; докладно про їхні ознаки — у статті «Голосні та приголосні звуки української мови». Для розбору вистачить цієї таблиці:

Група	Звуки	Що пишемо в розборі
Голосні	[а], [о], [у], [е], [и], [і]	голосний, наголошений або ненаголошений
Дзвінкі приголосні	[б], [д], [д'], [г], [ґ], [ж], [з], [з'], [д͡ж], [д͡з], [д͡з'], а також сонорні, у яких голос переважає над шумом: [в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й]	дзвінкий (для сонорних можна уточнити: сонорний)
Глухі приголосні	[п], [т], [т'], [к], [х], [ш], [с], [с'], [ч], [ц], [ц'], [ф]	глухий
М’які приголосні	[д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [д͡з'], [л'], [н'], [р'] і завжди м’який [й]	м’який: дім, сіль, тінь
Пом’якшені приголосні	губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], [д͡ж], а також [г], [ґ], [к], [х] — переважно перед [і]	пом’якшений: бік, вікно, кіт, чітко
Тверді приголосні	усі інші випадки; зокрема, перед буквою е приголосні вимовляємо твердо	твердий: сад, рука, небо [не́бо]

Букви г і ґ позначають різні звуки: [г] — у словах гора, гусак, [ґ] — у словах ґанок, ґудзик. Буває, що приголосний стає м’яким перед іншим м’яким: пісня [п'і́с'н'а]; м’якого знака в таких випадках не пишемо (§ 27, п. 3). Це вже уподібнення приголосних, тому для перших розборів краще брати слова без нього.

Пом’якшені приголосні: у підручниках позначають по-різному

Пом’якшені приголосні — не окремі звуки, а тверді приголосні, які вимовляємо трохи м’якше, найчастіше перед [і]: бік, вікно, кіт, чітко; рідше — в інших позиціях: бюро [б'уро́]. Пари за м’якістю вони не мають, тому м’якими їх не вважають. Інша їхня назва — напівпом’якшені (так їх називає, зокрема, Правопис, § 27, п. 3). У підручниках пом’якшеність позначають по-різному: одні — тим самим знаком, що й м’якість, інші — окремим значком (наприклад, схожим на апостроф). У цій статті пом’якшені позначаємо так само, як м’які: [б'ік], а в характеристиці звука пишемо «пом’якшений». На уроці користуйся позначками зі свого підручника.

Твердий, м’який чи пом’якшений?

Визнач, яким є виділений приголосний звук. Підказка: пом’якшеними бувають тверді приголосні без м’якої пари — губні, шиплячі, [г], [ґ], [к], [х], — найчастіше перед [і].

дімцінабілкайогосадрукачайнеболялькакітчітковікно

твердийяк у слові тато

м’якийяк у слові сіль

пом’якшенийяк у слові бік

Відповіді

сад [сад]	твердий	[с] перед [а] — твердий.
небо [не́бо]	твердий	Перед буквою е приголосні вимовляємо твердо.
рука [рука́]	твердий	[р] перед [у] — твердий.
чай [чай]	твердий	Шиплячий [ч] перед [а] — твердий.
дім [д'ім]	м’який	[д] має м’яку пару, тому перед [і] він м’який.
лялька [л'а́л'ка]	м’який	Буква я після л позначає м’якість [л'] і звук [а].
ціна [ц'іна́]	м’який	[ц] має м’яку пару, тому перед [і] він м’який.
його [його́]	м’який	[й] — завжди м’який.
білка [б'і́лка]	пом’якшений	Губний [б] не має м’якої пари, тому перед [і] він пом’якшений.
вікно [в'ікно́]	пом’якшений	Губний [в] перед [і] — пом’якшений.
кіт [к'іт]	пом’якшений	[к] не має м’якої пари, тому перед [і] він пом’якшений.
чітко [ч'і́тко]	пом’якшений	Шиплячий [ч] перед [і] — пом’якшений (порівняй: чай).

Як зробити фонетичний (звуковий) розбір слова: порядок

У 5 класі фонетичний розбір зазвичай роблять у чотири кроки:

У деяких підручниках транскрипцію записують одразу, на початку розбору, а кількість букв і звуків порівнюють наприкінці. Порядок кроків може трохи відрізнятися — головне, щоб жодна частина розбору не загубилася.

Фонетичний розбір слова: приклади

Чотири повні зразки — для слів із різними «пастками».

Зразок 1. Їжак: ї — два звуки

Склади й наголос: ї-жа́к — 2 склади, наголошений другий.

Буква	Звук	Характеристика
ї	[й]	приголосний, дзвінкий (сонорний), м’який
	[і]	голосний, ненаголошений
ж	[ж]	приголосний, дзвінкий, твердий
а	[а]	голосний, наголошений
к	[к]	приголосний, глухий, твердий

Букви і звуки: 4 букви, 5 звуків — ї на початку слова позначає два звуки. Транскрипція: [йіжа́к].

Зразок 2. Осінь: ь — без звука

Склади й наголос: о́-сінь — 2 склади, наголошений перший.

Буква	Звук	Характеристика
о	[о]	голосний, наголошений
с	[с']	приголосний, глухий, м’який
і	[і]	голосний, ненаголошений
н	[н']	приголосний, дзвінкий (сонорний), м’який
ь	—	звука не позначає, показує м’якість [н']

Букви і звуки: 5 букв, 4 звуки — ь звука не позначає. Транскрипція: [о́с'ін'].

Зразок 3. М’ята: апостроф і я

Склади й наголос: м’я́-та — 2 склади, наголошений перший.

Буква	Звук	Характеристика
м	[м]	приголосний, дзвінкий (сонорний), твердий
’	—	не буква; показує, що [м] твердий, а я позначає два звуки
я	[й]	приголосний, дзвінкий (сонорний), м’який
	[а]	голосний, наголошений
т	[т]	приголосний, глухий, твердий
а	[а]	голосний, ненаголошений

Букви і звуки: 4 букви (апостроф не рахуємо), 5 звуків. Транскрипція: [мйа́та].

Зразок 4. Джміль: дж — один звук

Склади й наголос: джміль — 1 склад; в односкладовому слові наголос не позначаємо.

Буква	Звук	Характеристика
дж	[д͡ж]	приголосний, дзвінкий, твердий
м	[м']	приголосний, дзвінкий (сонорний), пом’якшений
і	[і]	голосний, наголошений
л	[л']	приголосний, дзвінкий (сонорний), м’який
ь	—	звука не позначає, показує м’якість [л']

Букви і звуки: 6 букв, 4 звуки — дж позначає один звук, а ь звука не позначає. Транскрипція: [д͡жм'іл'].

Тренажер: скільки звуків у слові і яка транскрипція правильна

Скільки звуків? Яка транскрипція?

12 завдань на звуки, букви й транскрипцію. Обери відповідь — одразу побачиш пояснення.

1. Скільки звуків у слові яма?

   345
   Відповідь

   4. Я на початку слова позначає два звуки [йа]: [йа́ма] — 3 букви, 4 звуки.

2. Скільки звуків у слові день?

   345
   Відповідь

   3. Ь — буква, але звука не позначає: 4 букви, 3 звуки.

3. Скільки звуків у слові ще?

   234
   Відповідь

   3. Щ завжди позначає два звуки [шч]: [шче] — 2 букви, 3 звуки.

4. Скільки букв у слові м’яч?

   345
   Відповідь

   3. Апостроф — не буква: м, я, ч — 3 букви. А звуків 4: [мйач].

5. Скільки звуків у слові бджола?

   456
   Відповідь

   5. Дж у корені — один звук [д͡ж]: [бд͡жола́] — 6 букв, 5 звуків.

6. Яка транскрипція слова юнак правильна?

   [уна́к][юна́к][йуна́к]
   Відповідь

   [йуна́к]. Ю на початку слова позначає два звуки [йу], а букви ю в транскрипції не пишемо.

7. У якому слові буква я позначає два звуки?

   нянямоялялька
   Відповідь

   моя. Після голосного я позначає два звуки: [мойа́]. У словах няня, лялька я стоїть після приголосного й позначає [а] та м’якість.

8. Яка транскрипція слова сім’я правильна?

   [с'імйа́][с'ім'а́][сім’йа́]
   Відповідь

   [с'імйа́]. [с] перед [і] м’який; після апострофа [м] твердий, а я позначає два звуки [йа]. Апостроф у транскрипції не пишемо.

9. У якому слові дж позначає два звуки?

   джмільбджолавіджати
   Відповідь

   віджати. У слові віджати д належить до префікса від-, а ж — до кореня, тому це два звуки.

10. У якому слові букв і звуків порівну?

    кіносільщука
    Відповідь

    кіно. Кіно — 4 букви, 4 звуки [к'іно́]. У слові сіль звуків менше (ь звука не позначає), а в слові щука — більше (щ — два звуки).

11. Яка транскрипція слова тінь правильна?

    [тін'][т'ін'][т'інь]
    Відповідь

    [т'ін']. [т] перед [і] м’який, а буква н перед ь позначає м’який [н']; ь у транскрипції не пишемо.

12. Яка транскрипція слова дзьоб правильна?

    [д͡з'йоб][д͡зоб][д͡з'об]
    Відповідь

    [д͡з'об]. Ьо позначає м’якість приголосного та звук [о], а не [йо]; дз у корені — один звук [д͡з'].

Склади, букви, звуки

Визнач, скільки в слові складів, букв і звуків, і натисни «Перевірити».

1. На гілці висіло червоне яблуко.

   Складів1233

   Букв6786

   Звуків5677
   Повний розбір

   3 голосні — 3 склади; 6 букв; 7 звуків [йа́блуко]: я на початку слова позначає два звуки.

2. Пролунав шкільний дзвоник.

   Складів1232

   Букв7897

   Звуків6786
   Повний розбір

   2 склади; 7 букв; 6 звуків: дз у корені позначає один звук [д͡з].

3. На крижині відпочивав тюлень.

   Складів1232

   Букв4566

   Звуків5675
   Повний розбір

   2 склади; 6 букв; 5 звуків [т'уле́н']: ю після т позначає м’якість [т'] і звук [у], а ь звука не позначає.

4. Бажаю тобі щастя!

   Складів1232

   Букв4565

   Звуків4566
   Повний розбір

   2 склади; 5 букв; 6 звуків: щ позначає два звуки [шч], а я після т — м’якість [т'] і один звук [а].

5. У ставку живе в’юн.

   Складів121

   Букв3453

   Звуків3454
   Повний розбір

   1 склад; 3 букви (апостроф — не буква); 4 звуки: після апострофа ю позначає два звуки [й] і [у].

6. Знання — сила.

   Складів1232

   Букв6786

   Звуків4565
   Повний розбір

   2 склади; 6 букв; 5 звуків [знан':а́]: дві букви н позначають один довгий м’який звук [н':].

Типові помилки у фонетичному розборі

Найчастіше помиляються ті, хто рахує букви замість звуків. Перш ніж рахувати, повільно вимов слово вголос — звук за звуком.

Фонетичний розбір і суміжні теми

Фонетичний розбір спирається на кілька тем 5 класу. Як правильно поділити слово на склади, нагадає стаття «Поділ слів на склади і правила переносу», а як звуки передаємо на письмі — стаття «Звуки і букви. Передача звуків на письмі». Як вимовляти ненаголошені голосні та приголосні в складних випадках, пояснює стаття про орфоепічні норми. І не плутай фонетичний розбір із морфологічним: там слово розглядаємо як частину мови, а не як ланцюжок звуків.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 3–4 (букви ї, я, ю, є), § 5–6 (г і ґ), § 7 (апостроф), § 8 (йо, ьо), § 26–27 (м’який знак), § 63, п. 2 (дж, дз), § 138–139 (я, ю після губних, ь перед я, ю, є в іншомовних словах). Порядок фонетичного розбору, класифікація звуків і позначки транскрипції — за шкільною програмою з української мови для 5 класу (НУШ) і підручниками.

Вправи з відповідями: фонетичний розбір і транскрипція

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що таке фонетична транскрипція?

   • А запис слова за правилами правопису
   • Б поділ слова на частини для переносу
   • В запис слова так, як його вимовляють, спеціальними знаками
   • Г розбір слова за будовою
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — запис слова так, як його вимовляють, спеціальними знаками. Транскрипція передає вимову: кожен звук позначаємо окремим знаком, а слово беремо у квадратні дужки: щука [шчу́ка].

2. Які букви та знаки не пишемо у фонетичній транскрипції?

   • А я, ю, є, ї, щ, ь і апостроф
   • Б знак наголосу й квадратні дужки
   • В позначку м’якості та двокрапку
   • Г букви г, ґ і й
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — я, ю, є, ї, щ, ь і апостроф. Я, ю, є, ї, щ можуть позначати два звуки, а ь і апостроф звуків не позначають, тому в транскрипції їх немає: [йа́ма], [шчу́ка]. Наголос, дужки, позначку м’якості, двокрапку й букви г, ґ, й у транскрипції використовуємо.

3. Скільки звуків у слові «щука»?

   • А 3
   • Б 4
   • В 5
   • Г 6
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — 5. Буква щ завжди позначає два звуки [шч]: [шчу́ка] — 4 букви, 5 звуків.

4. Що позначає буква я в слові «няня»?

   • А два звуки [й] і [а]
   • Б звук [а] та м’якість попереднього приголосного
   • В лише м’якість попереднього приголосного
   • Г звук [е] та м’якість попереднього приголосного
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — звук [а] та м’якість попереднього приголосного. Після приголосного я позначає м’якість попереднього приголосного та один звук [а]: [н'а́н'а].

5. У якому слові буква ю позначає два звуки?

   • А сюди
   • Б тюлень
   • В знаю
   • Г люди
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — знаю. Після голосного ю позначає два звуки [йу]: [зна́йу]. У словах сюди, тюлень, люди ю стоїть після приголосного й позначає [у] та м’якість.

6. У якому слові букв більше, ніж звуків?

   • А яма
   • Б сіль
   • В їжак
   • Г моя
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — сіль. Сіль — 4 букви, 3 звуки [с'іл'], бо ь звука не позначає. У словах яма, їжак, моя звуків більше, ніж букв.

7. Яка транскрипція слова «б’ють» правильна?

   • А [бйут']
   • Б [б'ут']
   • В [б’йут']
   • Г [бют']
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — [бйут']. Після апострофа [б] твердий, а ю позначає два звуки [йу]; апостроф і букву ю в транскрипції не пишемо.

8. Яку характеристику має звук, позначений буквою б у слові «білка»?

   • А глухий, твердий
   • Б дзвінкий, м’який
   • В глухий, пом’якшений
   • Г дзвінкий, пом’якшений
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — дзвінкий, пом’якшений. [б] — дзвінкий приголосний. М’якої пари він не має, тому перед [і] він не м’який, а пом’якшений.

9. У якому слові буквосполучення дз позначає два звуки?

   • А дзвін
   • Б відзнака
   • В ґудзик
   • Г дзеркало
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — відзнака. У слові відзнака д належить до префікса від-, а з — до кореня, тому це два звуки. В інших словах дз у корені — один звук [д͡з].

10. У якому рядку в кожному слові звуків більше, ніж букв?

    • А яма, сіль, юнак
    • Б п’ять, щука, їжак
    • В моя, джміль, юнак
    • Г яма, щука, юнак
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — яма, щука, юнак. Яма — 3 букви, 4 звуки; щука і юнак — по 4 букви, 5 звуків: я, щ, ю тут позначають по два звуки. У словах сіль і джміль звуків менше, ніж букв, а в слові п’ять — порівну.