Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (5 завдань)
Колядка — величальна обрядова пісня, яку співають на Святвечір і Різдво, 24–25 грудня. Колядники гуртом обходять оселі, прославляють народження Христа, бажають господарям здоров’я, миру й достатку, а за це дістають гостинці.
Нижче — повні тексти 20 народних колядок, коротких і довгих: найвідоміші («Коляд, коляд, колядниця», «Добрий вечір тобі, пане господарю!»), різдвяні та давні обрядові колядки-величання. Після текстів — що таке колядка, коли колядують, чим вона відрізняється від щедрівки, перші рядки популярних сучасних колядок, серед них «Коляд, коляд, коляда, хай обходить вас біда», і 5 завдань із відповідями.
Коротко: колядка в таблиці
Колядка коротко
| Що це | величальна обрядова пісня; разом зі щедрівками належить до календарно-обрядових пісень зимового циклу |
|---|---|
| Коли колядують | на Святвечір і Різдво, 24–25 грудня, та в різдвяні дні; за старим календарем — 6–7 січня |
| Хто колядує | колядники: здавна переважно хлопці й парубки, тепер — і дорослі, і діти |
| Про що співають | прославляють Різдво Христове, величають господаря, господиню, їхніх дітей, бажають здоров’я й достатку |
| Будова | приспів після рядків («Святий вечір!», «Радуйся, земле…»), наприкінці — віншування |
| Приклади | «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Нова радість стала», «Коли не було з нащада світу» |
| Чим відрізняється від щедрівки | святом: щедрівки співають на Щедрий вечір, 31 грудня |
Список колядок: короткі, середні й довгі
Шукаєте колядку певної довжини? У таблиці — перший рядок кожної, кількість рядків і різновид. Коротка колядка (до 15 рядків) годиться для малечі, довга (30 рядків і більше) — для тих, хто хоче колядувати довго. Натисніть на назву, щоб перейти до тексту.
20 народних колядок: початок, обсяг, різновид
Коротка — до 15 рядків, середня — 16–29, довга — 30 і більше. Позначка (2) у тексті — рядок чи його частину співають двічі; приспів часто повторюють після кожного рядка, тож колядка звучить довше, ніж виглядає. Сучасні колядки — лише перші рядки, у кінці сторінки.
Найвідоміші народні колядки
Усі двадцять колядок, поданих тут повністю, складено не відомим поетом, а народом: їх передавали з покоління в покоління, тож у різних селах слова трохи різняться. Тут подано один із варіантів.
1. «Коляд, коляд, колядниця»
Одна з найвідоміших дитячих колядок. Її співають, коли просять гостинця.
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок,
Та давайте п’ятачок.
2. «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Одна з найвідоміших українських колядок, її вивчають у школі. Приспів «Радуйся! Ой, радуйся, земле…» повторюють після кожного рядка чи двох. Колядка називає три зимові свята — Різдво, Василя і Водохреще.
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та прийдуть до тебе
Три празники в гості.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Ой перший же празник —
Та Різдво Христове.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А другий же празник —
Василя святого.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А третій же празник —
Святе Водохреще.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що перший празник
Зішле тобі втіху.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що другий празник
Зішле тобі щастя.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що третій празник
Зішле всім нам долю.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
3. «По цьому дому, по веселому»
З такої пісні колядники починають: просять у господарів дозволу колядувати.
По цьому дому, по веселому,
Чи дозволите колядувати,
Колядувати, ваш дім звеселяти,
Діточок збудити, діточок збудити,
Христа славити!
4. «Ой радуйся, земле! Коляда іде!»
Ой радуйся, земле! Коляда іде!
Святий Вечір, добрий вечір!
Коляда іде, всім дари везе.
Всім дари везе, нам слово каже.
Нам слово каже, що весь світ сяє.
Земле, земле, одчиняй двері.
Одчиняй двері, бо твій князь їде!
Різдвяні колядки
Колядки № 5–11 — церковні: вони прославляють народження Христа. Тексти подано за збірником «Українські колядки» (Відень, 1916) з сучасним правописом; слова й давні форми («Вефлеєм», «днесь», «люде») — як у виданні.
5. «Нова радість стала»
Одна з найвідоміших різдвяних колядок, її читають у школі. Позначка (2) — рядок співають двічі.
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого вповився. (2)
Ангели співають, славу, честь звіщають,
На небеси і на землі мир проповідають. (2)
Давид виграває, в гусли ударяє,
Милозвучно і предивно Бога вихваляє. (2)
Тому й ми співаймо, Христа прославляймо
І з Марії родженого в покорі благаймо: (2)
Просим Тебе, Царю, неба Володарю!
Даруй літа щасливії сьому господарю. (2)
Дай нам мирно жити, Тобі угодити
І з Тобою в царстві Твоїм по вік віки жити. (2)
6. «Бог предвічний народився»
Різдвяна колядка про народження Христа, ангела, пастирів і трьох царів.
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
В Вефлеємі народився
Господь наш, Христос наш
І Спас наш для всіх нас —
Нам народився.
Обвістив се ангел Божий
Наперед пастирям,
А потім звіздарям
І земним звірям.
Що за чудо нам явилось?
Де Христа Невіста
Зродила Пречиста,
Там звізда стала.
Се три царі несуть дари
До Вефлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина зродила.
Звізда їм ся об’явила,
Що Христос на сіні
Положений в стайні,
Їм обвістила.
Ви три царі! Куди ідете?
Ми ідем в Вефлеєм,
Віншуєм спокоєм
І повернемся
Іншим путем повернули.
Злобного лукавця,
Ірода поганця
Зовсім минули.
Йосифові ангел мовить,
Малую дитину
І Матір єдину
Нехай хоронить.
«Слава Богу» заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо!
7. «Небо і земля нині торжествують»
Приспів «Христос родився, Бог воплотився…» співають після кожної пари рядків; у виданні його повністю подано один раз, далі — «і т. д.».
Небо і земля (2) нині торжествують,
Ангели й люде (2) весело празнують:
Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царове витають,
А пастирі грають,
Чудо, чудо повідають!
У Вефлеємі (2) весела новина:
Чистая Діва (2) породила Сина!
Христос родився і т. д.
Слово Отчеє (2) взяло на ся тіло,
В темряві земній (2) сонце засвітило:
Христос родився і т. д.
Ангели служать (2) свойому Королю,
В убогій стайні (2) творять Його волю:
Христос родився і т. д.
Три славні царі (2) зі сходу приходять.
Смирну і ладан, (2) золото приносять.
Христос родився і т. д.
Царю і Богу (2) дари сі складають,
Пастирі людям (2) все розповідають:
Христос родився і т. д.
І ми у плоті (2) Богу поклін даймо.
«Слава во вишних» (2) Йому заспіваймо!
Христос родився і т. д.
8. «Вселенная, веселися!»
Про трьох царів, пастирів із сопілками й ангелів, що співають «Слава во вишних».
Вселенная, веселися!
Бог від Діви днесь родився
У вертепі між бидляти;
Там Христові поклін дати
Три царі, три царі приходять.
Ладан, миро, злото в дарі
Приносили там три царі
Народженому Цареві,
Всього світа Господеві
Віддати, віддати в покорі.
І пастирі прибігають,
З сопілками поклін дають,
Бо пізнали, що роджений —
Бог з Марії воплочений,
З чистої, чистої Дівиці.
І ангели припадають,
«Слава во вишних» співають
Народженому Дитяти,
Поспішають поклін дати
Богові, Богові у яслах.
Ти, Йосифе, не смутися:
Се Спаситель народився!
Тобі радість Він приносить,
Нам спасення всім голосить
Від нині, від нині до віка.
Ми пастирям вподобімся,
Родженому поклонімся,
Щоби зволив мир нам дати,
Смуток в радість заміняти
Віруючим, віруючим у Нього.
9. «Христос родився, Бог воплотився»
Найдовша колядка добірки — 54 рядки: від Різдва у вертепі до приходу пастирів і царів.
Христос родився, Бог воплотився
У вефлеємській яскині!
В стайні убогій, нищеті многій
Радість велика нам нині.
Ангели співають, честь Йому віддають,
Богу і Творцю Свойому.
Ликуй, чоловіче, з рождества того,
Христос бо від ада спасе душ много
І від неволі вражої.
Марія чиста, родивши Христа,
В яслах зложила на сіні;
Не розуміє, що таке дієсь?
Бог помістився в хлівині!
Пелени готує, солодко цілує
Улюбленого Молодця.
«Яким же Ти чином в мені вмістився,
В дівстві без болізни Син народився?
Радосте моя безмірна!»
А Йосиф теє чудо святеє
Видячи, святий хранитель,
На самім сіні, на гострім зимні
Як люто терпить Творитель:
Від зимна хоронить, худібку приводить,
Щоб огрівала, дишучи.
Худібка же волю Його сповняє,
Перед ним коліна свої згинає,
Творця пізнавши свойого.
Пастирям вісти тії обвістив
Ангел, як пасли у ночі:
Проте утішно в Вефлеєм спішно
Біжать, що тільки в них мочі.
Радісно взивають, дарунки складають,
Які лиш мали, Владиці:
«Радуйся, Пастирю, з неба післаний,
В убогім вертепі нам показаний,
Задля заблудших прийшовши!»
Здалека царі ідуть з дарами
Від сходу до Вефлеєму:
Ладан і злото і смирна надто
Приготовані є Йому.
Туди ся зближають, Ірода питають:
«Де народився Цар слави?
Звізда бо нам ясна Того явила,
Котрого Пречиста Діва повила,
Пожаданого Месію».
Як в стайні стали, дари віддали
І честь з поклоном Цареві,
Богу святому і єдиному
Всеї твари Господеві:
Ангел ся показав, у сні їм путь вказав
До землі своєй відійти.
Радуються вельми з посольства сього,
Се бо найшли вони Царя свойого,
Ірода злого минули.
10. «Новая радість світу ся з’явила»
Колядка-розповідь: три царі, лукавий Ірод і втеча Йосифа й Марії до Єгипту.
Новая радість (2) світу ся з’явила:
Пречиста Діва (2) Сина породила.
У Вефлеємі (2) місті вельми рано
Витати Пана (2) пастирям казано.
Звізда услугу (2) тую відправляла,
Царів персидських (2) к Ньому проводжала.
Принесли Йому (2) ладан, миро, злато,
Взяли заплату (2) небесную за то.
Ірод лукавий (2) з того засмутився,
Що Цар предвічний (2) на світ народився.
Казав воякам (2) повсюди шукати,
В пень отрочата (2) дволітні стинати.
А Йосиф старець (2) Марію піймає
І до Єгипту (2) з Христом утікає.
Нехай же Ірод (2) вічно погибає,
Наш Цар роджений (2) всіх нас потішає.
Ми нині Нім (2) радо веселімся,
Рождеству Його (2) низько поклонімся,
Щоби нам зволив (2) щасливий вік дати,
А по смерті з Ним (2) в небі царствувати.
11. «Ой, дивнеє нарождення Божого Сина»
Сус — народна форма імені Ісус. Колядка закінчується дивом: до Різдва зацвіли сади.
Ой, дивнеє нарождення Божого Сина:
Породила Суса Христа Діва Марія,
Породивши і сповивши, лягла спочивать, —
Зіслав Господь три янголи Христа доглядать.
Ой, співали три янголи, з неба летючи,
В ясну зорю оповивши, Христа несучи:
«Не жахайся, Божа Мати! Це янгольський глас!
Приймай Дитя рожденнеє на руки при нас».
А янголи Божим духом ріки розлили.
Що ік Різдву Христовому сади зацвіли.
Ой, зацвіло всяке древо й усякі цвіти, —
Здивувались старі люде, ще й малі діти.
Обрядові колядки: величання господаря та його родини
У давніх обрядових колядках небагато про Різдво, зате багато про хліборобство, родину й господарство. Кожному в родині співали свою колядку: господареві, господині, дівчині, парубкові, вдові. Тексти № 13–20 — за тим самим збірником 1916 року, № 12 — за Вікіджерелами.
12. «Коли не було з нащада світа»
Одна з найдавніших колядок (у шкільній програмі — «Коли не було з нащада світу») — про створення світу: три голуби дістають із дна моря пісок і золотий камінь, і з них постають земля і небо. Її читають у школі. Приспів «Подуй же, Подуй, Господи…» повторюють під час співу.
Коли не було з нащада світа,
Подуй же,
Подуй, Господи, із святим духом
По землі.
Тогди не було неба, ні землі,
А но лем було синоє море,
А серед моря зелений явір.
А на явороньку три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радят,
Радоньку радят, як світ сновати:
— Та спустимеся на дно до моря,
Та дістанеме дрібного піску,
Дрібний пісочок посієме ми,
Та нам ся стане чорна землиця.
Та дістанеме золотий камінь,
Золотий камінь посієме ми,
Там нам ся стане ясне небонько,
Ясне небонько, світле сонінько,
Світле сонінько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки.
13. «Ой, в ліску, в ліску на жовтім піску»
Двоє голубів виявляються ангелами: Господь послав їх подивитися, як живуть люди на землі.
Ой, в ліску, в ліску на жовтім піску,
Гей, дай, Боже!
Там стоїть церковця з п’ятьма верхами.
На них сиділи два сив голуби.
Закрався стрілець з темного луга,
Лук натягає, стріли пускає.
Ой, не зміряй ти, не стріляй ти в нас,
Ми не голуби, але ангели.
Нас післав Господь з неба на землю.
Як люде си тут та й і справують,
Чи дають вино людям на закон,
Чи варять пиво к святому Різдву,
Чи ситять меди к святому Збору,
К святому Збору — Богу на хвалу.
Чи гаразд тут ся люде справують?
Не гаразд тут ся люде справують.
Син з своїм вітцем до права стає,
Донька на матір руку здоймає.
Брат на брата ніж витягає,
Сестра на сестру чарів збирає.
14. «Пане господарю!»
Колядка господареві: до нього приходять три гості — місяць, сонце й дощ, а наприкінці колядники віншують усю родину.
Пане господарю! ми твого двора…
Святий вечір!
Ми твого двора не минаємо.
Святий вечір!
Ми твого двора не минаємо, —
Ми тебе, пане, звеличаємо!
Пане господарю! Вставай з постелі,
Вставай з постелі, одчиняй двері,
Застиляй столи все сосновії,
Клади калачі з ярої пшениці!
Будуть до тебе аж три гостоньки!
— Перший гостоньку — ясен місяцю,
Чим ся похвалиш, ясен місяцю?
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
— Ой, як я зійду рано з вечора,
Возвеселиться всяк звір у лісі, —
Всяк звір у лісі, гість у дорозі!..
— Другий гостоньку — ясне сонечко,
Чим ся похвалиш, ясне сонечко?
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
— Ой, як я зійду рано в неділю, —
Задзвонять дзвони та й до службоньки.
Задзвонять дзвони та й до службоньки,
Розвеселиться ввесь мир хрещений!
— Третій гостоньку — дрібен дощику,
Чим ся похвалиш, дрібен дощику?
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
— Ой, як я впаду тричі в маю,
Розвеселиться жито й пшениця…
Розвеселиться жито й пшениця,
Жито й пшениця й всяка пашниця!
А по цім слові пробувай здоров
І сам з собою, з дітьми, з жоною,
З дітьми, з жоною, з отцем, з маткою,
З отцем — маткою, ще й з челядкою,
І з челядкою, і з худібкою,
Щоб твоя сім’я здорова була,
Щоб челядонька весела була,
Щоб худібонька росла — множилась…
А ції святки ти святкуй здоров,
І других святок дожидай здоров…
Святий вечір!
15. «Чи дома, дома господаренько?»
Господар у полі: святий Петро ходить за плугом, святий Павло гонить воли, Божа Мати сіє пшеницю.
Чи дома, дома господаренько?
Гей, дай, Боже.
Нема го вдома, пішов у поле,
Пішов у поле, там плужок оре,
А у тім плужку чотири воли:
Ой, святий Петро за плугом ходить,
А святий Павло волоньки гонить,
Божая Мати пшеницю сіє,
Пшеницю сіє, а в руках носить,
А в руках носить, ще Бога просить:
Зародь, Боженьку, ту пшениченьку,
Зародь, Боженьку, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку ярицю!..
А за тим словом бувай нам здоров,
Бувай нам здоров, господароньку,
Господароньку з господинею,
З господинею, з околим двором,
З околим двором, з хорошим родом!
Дай же ти, Боже, а в полі полон,
А в полі полон, а зі всіх сторон;
Дай же ти, Боже, густі копоньки,
Густі копоньки, рісні снопоньки,
Що копу зіб’є, най корець наб’є.
16. «А в нашого дядька, да в його дому»
У виданні має назву «Христос купається в ріці зі сліз».
А в нашого дядька, да в його дому
Святий вечір!
В кінець стола там стояв Микола,
Підперся мечем під праве плече.
А в лівій ручці клубочок держав,
А з того клубочка сльоза канула;
А з тії сльози Дунай розлявся,
А в тім Дунаю Христос купався:
Христос купався, на муку здався!
А Божая Мати по берегу ходила,
По берегу ходила, Сина свого питала:
«Ой, Сину Божий, де ж ти бував,
На святу кутю де ж ти вечеряв,
На святе Різдво де ж ти обідав?»
— Ой, вечеряв я да в пана дядька,
Там я обідав, — його одвідав.
Бувай же здоров да, пане дядьку!
Не сам з собою, з своєю женою,
Із милим Богом, з хорошим родом.
17. «А де ж ти бував, милий, миленький?»
Колядка господині — «нашій братовій, пані Дмитровій».
А де ж ти бував, милий, миленький?
А й бував же я на Залісеньку.
Що ж ти там видав, милий, миленький?
А й видав я там господиненьку.
Перед всім водить наша братова,
Наша братова, пані Дмитрова.
Ой, як ся вбрала в неділю рано
Та як ся вбрала, до церкви пішла,
До церкви пішла на службу Божу,
Самі ся дзвони пороздзвоняли,
Самі ся двері порозтворяли,
Самі ся свічки позажигали,
Самі ся Святі поодслоняли,
Самі ся книги поотворяли.
Сам Господь ходить, службоньку править.
Тота службонька заздоровная,
Заздоровная нашій братовій,
Нашій братовій, пані Дмитровій,
Заздоровная за худобоньку,
За худобоньку та й челядоньку.
А за сим словом будь нам здорова!
18. «Ой, ясна, красна в лузі калина»
Колядка дівчині. «Панна П.», «панна Н.» — так у виданні: на цьому місці співають ім’я дівчини.
Ой, ясна, красна в лузі калина.
Святий вечір!
А ще краснійша в батенька дочка.
Батенька дочка красна панночка.
Красна панночка, панна П.
Як до церкви йшла, як зоря зійшла,
А з церкви йшла красной панною.
В сінечки ввійшла, — сінечки сяють.
Сінечки сяють, — парубки стрічають.
Парубки стрічають, — шапки знімають,
Шапки знімають, її питають:
Чи ти царівна, чи королівна?
Я не царівна, не королівна.
Батькова дочка, красна панночка.
Красна панночка, панна Н.
Не сама собою — з батьком, з ненькою.
З Ісусом Христом, із святим Різдвом.
За цим же словом — будьте здорові!
19. «Ой, поза горою, ба там за другою»
Колядка парубкові: Іванко наздоганяє ворогів і відбирає своє подвір’я.
Ой, поза горою, ба там за другою,
Гей, дай, Боже!
Там наш Іванко коника пасе,
Коника пасе та й твердо заснув.
Приходить к ньому ще рідна мати:
Встань-но, Іванку, а вставай, не спи.
Твоє подвір’я вороги займили.
Так наш Іванко та й прудко устав,
Та й прудко устав, коника всідлав:
Най-но їх женуть, я їх здогоню.
Сів на коника, як вітрець линув,
Та й заднє військо яв здогоняти;
Як іздогонив, конем потоптав.
Середнє військо мечем постинав.
Переднє військо вогнем попалив,
Своє подвір’я назад відобрав,
Назад відобрав, краще осадив.
Перше осадив та й дівочками,
Друге осадив та й молодцями,
Третє осадив та й стариками.
Із-за дівочок село весело,
Із-за молодців село огрядне,
А з-за стариків порада в селі!
Віншуєм тебе, Іваночку наш,
Щастям, здоров’ям, многими літьми,
Ой, на здоров’я із колядкою,
Із колядкою, з вітцем, з маткою,
З вітцем, з маткою, свов челядкою.
Поза сим словом тревай нам здоров.
20. «На горі, горі, при монастирі»
Колядка вдові. У виданні має назву «Вдова плаче за мужем».
На горі, горі, при монастирі,
Гей, дай, Боже!
Ой, стоїть, стоїть нова капличка.
Коло каплички бідна вдовичка.
Ой, стоїть, стоїть, Богу ся молить,
Богу ся молить, в землю ся дивить,
В землю ся дивить, з землей говорить:
Ой, земле, земле, ой, муравая!
Взялась у мене господаречка,
Ой, візьми ж мене бідну вдовочку,
Бідну вдовочку, ой, сиріточку,
Най ся не мучу на сім світочку.
В мене діточки все дрібненькії.
Тяжко мені їх вигодувати.
Ще тяжше прийде їх вінувати.
Війшла вдовичка та й до церквочки:
Котра мужева, при передочку.
Бідна вдовичка все на задочку!
Як із щепочки цвіт опадає,
Так бідна вдова вік коротає.
Гей, дай, Боже!
Віншуємо вас, бідна вдово.
Що таке колядка
Колядка — різновид календарно-обрядових пісень зимового циклу. Колядки супроводжують обряд колядування — давній звичай, коли гурт колядників обходить оселі й співає кожній родині. Назву «колядка» більшість дослідників виводять від латинського calendae — так давні римляни називали перший день місяця.
Колядки дуже давні. Новий рік у давніх слов’ян починався навесні, у березні, тому в найстаріших колядках багато хліборобських образів: поле, урожай, худоба. Із прийняттям християнства колядування приурочили до Різдва, і з’явилися колядки на біблійні сюжети: про народження Христа, Віфлеємську зорю, пастухів. Так у колядках поєдналися дохристиянські й християнські мотиви.
Чим колядку легко впізнати:
- приспів після кожних одного-двох рядків: «Святий вечір!», «Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!»;
- величання: окремі колядки співали господареві (№ 14), господині (№ 17), дівчині (№ 18), парубкові (№ 19), вдові (№ 20), і їхні побажання різнилися — родині бажали достатку, а парубкові й дівчині — щасливого шлюбу;
- віншування наприкінці — побажання здоров’я, щастя, достатку, як наприкінці колядок № 14 і 19.
Колядки бувають обрядові (величальні), релігійні (про Різдво Христове, як № 5–11), жартівливі й дитячі (як № 1). Найдавніші колядки зберегли міфологічні образи: у колядці № 12 світ постає з піску й каменю, дістатих із дна моря. Сучасні віршовані колядки наслідують народні: зачин «Коляд, коляд, коляда», побажання господарям, прохання дати гостинця.
Коли колядують і як
Колядувати починають на Святвечір, 24 грудня, і колядують на Різдво, 25 грудня, та в різдвяні дні. Ці дати — за новоюліанським календарем: на нього 1 вересня 2023 року перейшли Православна церква України та Українська греко-католицька церква. За старим, юліанським, календарем Святвечір і Різдво припадали на 6–7 січня, тож громади, що лишилися на старому календарі, колядують тоді.
Як колядують:
- колядники збираються гуртом — здавна це були переважно хлопці й парубки, а тепер колядують і дорослі, і діти;
- несуть на палиці звізду — символ Віфлеємської зорі;
- міхоноша несе мішок для гостинців;
- під вікном чи біля дверей колядники просять дозволу колядувати («Чи дозволите колядувати…», колядка № 3), а потім співають кожному в родині;
- господарі запрошують колядників до хати, частують і дарують гостинці: пиріжки, ковбасу, цукерки, гроші.

Із колядуванням пов’язаний і вертеп — народна вистава про Різдво: ляльковий театр у скриньці чи дійство з рядженими.
Чим колядка відрізняється від щедрівки
Колядки й щедрівки дуже схожі: обидві — величальні пісні зимового циклу, їх співають гуртом, обходячи хати, і за це дістають гостинці. Головна різниця — свято: колядки співають на Святвечір і Різдво, щедрівки — на Щедрий вечір, 31 грудня, напередодні Нового року. А 1 січня, на Василя, діти засівають і співають засівалки: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!».
Колядка чи щедрівка?
Колядка
- Коли: Святвечір і Різдво, 24–25 грудня (за старим календарем — 6–7 січня)
- Хто: переважно хлопці-колядники
- Приспів: «Святий вечір!», «Радуйся, земле, Син Божий народився!»
- Зміст: прославлення Різдва Христового, величання родини
- Приклад: «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Щедрівка
- Коли: Щедрий вечір, 31 грудня, напередодні Нового року (за старим календарем — 13 січня)
- Хто: здебільшого дівчата й діти
- Приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!»
- Зміст: новорічні побажання врожаю, приплоду, достатку
- Приклад: «Щедрик, щедрик, щедрівочка»
Спільне: обидві — величальні пісні зимового циклу, їх співають гуртом, обходячи хати. Засівалки співають уранці 1 січня, на Василя: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!»
Межа між колядкою та щедрівкою нечітка: ту саму пісню в різних селах співали і як колядку, і як щедрівку, змінюючи лише приспів. Докладніше про щедрівки — у статті «Щедрівки: що це, коли щедрують і чим відрізняються від колядок».
Що часто плутають
- Колядка ≠ щедрівка. Розрізняйте за святом: Різдво — колядка, Щедрий вечір (Новий рік) — щедрівка. «Щедрик, щедрик, щедрівочка» — щедрівка, а не колядка.
- Засівалка ≠ колядка. Засівають уранці 1 січня, на Василя, і засівалки бажають урожаю в новому році.
- Народна чи сучасна. Віршики на кшталт «Я колядник хоч куди» — сучасні, а не фольклор. На уроці як приклад народної колядки беріть «Добрий вечір тобі, пане господарю!» чи «Коли не було з нащада світу».
Колядки на уроках літератури
- У школі за програмами НУШ читають народні колядки «Коли не було з нащада світу», «Стоїть яворець тонкий, високий», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Нова радість стала»; котрусь із них учать напам’ять.
- На НМТ з української літератури колядка — один із різновидів календарно-обрядових пісень, поряд зі щедрівками, веснянками, русальними, купальськими й жниварськими піснями. Треба вміти розпізнати колядку за святом, приспівом і змістом.
Про всі календарно-обрядові пісні — у статті «Календарно-обрядові пісні», про історію жанру — «Колядка як жанр усної народної творчості».
Сучасні колядки: перші рядки
Ці колядки дуже популярні, але це не фольклор, а сучасні авторські вірші. Імені автора ми не знаємо, але вірш охороняється авторським правом і без нього, тож повного тексту тут немає. Нижче — лише перші рядки, щоб ви могли впізнати колядку.
- «Хтось веселий надпис вивів…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «З-за високих гір Карпатських…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «З берега до берега…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Сніжком запорошило все…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Сніг на землю сипле тихо…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Коляд, коляд, коляда! / Холод взимку не біда…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Коляд, коляд, коляда! / Дід на бабцю погляда…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Гей! Господарі, спите?…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Я біжу-стрибаю…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Віє вітер з гір…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Ой заграю на дуду…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Я колядник хоч куди…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Давним-давно в одній країні…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Я колядниця маленька…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Ой, чи вдома, чи не вдома…» — сучасна колядка, автор невідомий;
- «Коляд, коляд, коляда, / Хай обходить вас біда…» — сучасна колядка, автор невідомий.
Джерела: ЕСУ, «Колядки» (Л. О. Єфремова, т. 14, 2014); «Колядки та щедрівки» (упоряд. О. І. Дей, 1965); тексти № 5–11, 13–20 — за збірником «Українські колядки» (Відень: Союз визволення України, 1916), № 2 і 12 — за українськими Вікіджерелами; модельні програми НУШ з української літератури і програма НМТ.
Вправи з відповідями: колядки
5 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
До якої групи народних пісень належать колядки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — календарно-обрядових пісень зимового циклу. Колядки разом зі щедрівками — календарно-обрядові пісні зимового циклу: їх співають у визначені свята, під час обряду колядування.
Коли колядують за новоюліанським календарем?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — 24–25 грудня, на Святвечір і Різдво. Колядувати починають на Святвечір, 24 грудня, і колядують на Різдво, 25 грудня. На Щедрий вечір щедрують, на Василя засівають.
Який рядок — приспів колядки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «Радуйся! Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!». Приспів «Радуйся, земле, Син Божий народився!» прославляє Різдво — це колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Інші рядки — зі щедрівки, засівалки й купальської пісні.
За якою ознакою насамперед розрізняли колядку і щедрівку?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — за святом, на яке пісню співають. Колядки співають на Святвечір і Різдво, щедрівки — на Щедрий вечір, під Новий рік. Приспів мають обидва жанри, а будова в них подібна.
Що характерно для будови народної колядки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — приспів після рядків і побажання господарям наприкінці. Колядці властиві приспів, повторюваний після рядків («Святий вечір!», «Радуйся, земле…»), і віншування наприкінці — побажання здоров’я, щастя, достатку.
