Українська мова та література

Подвоєння букв — це написання двох однакових букв на позначення приголосних: віддати, туманний, знання. Найчастіше воно має одну з двох причин: збіг однакових приголосних на межі частин слова (від + дати, туман + -н-) або подовження приголосного між голосними (знання, життя, сіллю). Подовження буває лише в певних словах і формах: знання, але знань. Нижче —

Continue reading Подвоєння букв: збіг однакових приголосних і подовжені м’які приголосні

Орфоепічна норма — це загальноприйняті правила вимови звуків, звукосполучень і наголошування слів у літературній мові. Їх вивчає орфоепія, а порушення норми називають орфоепічною помилкою: [ч’ай] замість [чай], [вофк] замість [воўк], до́чка замість дочка́. На сторінці — правила вимови голосних і приголосних, уподібнення, наголос та орфоепічний словник. Нижче — таблиця основних норм, схеми «пишемо → вимовляємо»

Continue reading Орфоепічна норма: правила вимови, орфоепічна помилка, орфоепічний словник

Словотвірний ланцюжок — це ряд спільнокореневих слів, у якому кожне наступне слово утворене від попереднього: учити → учитель → учителька. Слова ланцюжка — його ланки: перша ланка — непохідне слово, а між сусідніми ланками — один крок творення. Словотвірний розбір показує, від якого слова та за допомогою чого (наприклад, префікса чи суфікса) утворено слово і

Continue reading Словотвірний ланцюжок і словотвірний розбір слова: схеми, приклади, вправи

Морфологічний розбір — це характеристика слова як частини мови. Розбираючи слово, визначаємо, яка це частина мови, яка в слова початкова форма, які в нього постійні та змінні ознаки і яким членом речення воно є. Тут — загальний план, схеми й зразки морфологічного розбору іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови. Нижче — таблиця ознак, план

Continue reading Морфологічний розбір іменника, прикметника, дієслова та інших частин мови: схеми й зразки

Часи дієслова показують, коли відбувається дія щодо моменту мовлення: минулий — до нього (писав, написала), теперішній — у момент мовлення або постійно (пишу, пишеш), майбутній — після нього (напишу, писатиму, буду писати). За часами змінюються дієслова дійсного способу. Теперішній час мають лише дієслова недоконаного виду, а майбутній час має три форми. Нижче — зведена таблиця

Continue reading Часи дієслова в українській мові: теперішній, минулий, майбутній

Зміни приголосних при творенні слів — це зміни кінцевого приголосного основи перед суфіксом, які позначаємо й на письмі. Головне правило стосується суфіксів -ськ- і -ств-: г, ж, з дають -зьк-, -зтв- (Прага — празький), к, ц, ч — -цьк-, -цтв- (козак — козацький — козацтво), х, ш, с — -ськ-, -ств- (чех — чеський). Інші

Continue reading Зміни приголосних при творенні слів: правопис суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-

Фонетичний (звуковий) розбір слова — це опис звуків, з яких складається слово: ділимо його на склади й ставимо наголос, називаємо кожен звук і даємо йому характеристику, порівнюємо кількість букв і звуків, а тоді записуємо слово фонетичною транскрипцією — так, як його вимовляємо: їжак [йіжа́к] — 4 букви, 5 звуків. Нижче — таблиця з головним, правила

Continue reading Фонетичний (звуковий) розбір слова та фонетична транскрипція з прикладами

З, із, зі (зо) — варіанти одного прийменника, а з-, с-, зі- — варіанти одного префікса: мова уникає важких для вимови збігів приголосних. Коротко: перед голосним — з; перед однією з літер з, с, ц, ж, ч, ш — із; перед з, с, ш + приголосний — зі (зі зброєю, зі школи); зо — у

Continue reading З, із, зі (зо): правила вживання з прикладами