Правопис слів іншомовного походження

Правопис слів іншомовного походження

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Слова іншомовного походження — це запозичення з інших мов: театр, автор, журі, комп’ютер. Пишемо їх за окремими правилами Українського правопису 2019 року. Головні з них: у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед приголосним — и (директор), а здебільшого — і (бізнес, таксі); апостроф — комп’ютер, інтерв’ю; подвоєння зазвичай немає (колектив), але інновація, ванна.

Нижче — таблиця головних правил, словник «Як пишуться іншомовні слова» з пошуком (бравісимо, інновація, фюзеляж, п’єдестал), дві схеми (до правила дев’ятки та до апострофа й м’якого знака), варіантні написання (міф і міт, аудиторія і авдиторія), відмінювання, типові помилки, три тренажери й тест на 10 завдань.

Слова іншомовного походження в українській мові

Українська мова, як і кожна інша, постійно переймає слова з інших мов. Для багатьох прикладів Правопис сам називає мову-джерело:

Мова Приклади з Правопису
грецька аптека, бібліотека, театр, теорія
давньогрецька й латинська автор, автомобіль, аудиторія, пауза
французька брошура, журі, парашут, макіяж
англійська вікенд, браузер, дисплей, шоу, чат, файл
німецька гросмейстер, крейда, фройляйн
нідерландська гейзер, дрейф

Запозичення часто зберігають звуки мови-джерела, тому для них у Правописі є окремий розділ. Одні слова передаємо за звучанням, інші — за написанням, ще інші — за традицією. Через це в правилах так багато слів «звичайно», «переважно»: це тенденції, і в сумнівних випадках варто звірятися зі словником. Українські відповідники до багатьох запозичень зібрано в статті «Запозичення і їхні українські відповідники».

Коротко: правопис слів іншомовного походження в таблиці

Правило Приклади
И у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед приголосним (правило дев’ятки); за традицією також в окремих давно засвоєних словах директор, система, режим, шифр; лиман, спирт
І на початку слова, перед голосним або й, у кінці слова, після інших приголосних ідея, діагноз, радій, таксі, бізнес
Ї після голосного (але після префікса чи першої частини складного слова — і) мозаїка, егоїст; але доісторичний
І чи и у власних назвах: в іменах і прізвищах — і навіть після букв «дев’ятки»; у географічних назвах — окремі правила Грімм, Медічі, Россіні; Міссісіпі, але Крит, Алжир
Е, а є — з попереднім [й] і звичайно після голосного, апострофа й ь (але після префікса чи першої частини складного слова — е) енергія; Ємен, дієта, досьє, круп’є; але діелектрик
У після ж, ш у словах із французької брошура, журі, парашут
Апостроф після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р і префікса перед я, ю, є, ї, коли чуємо [й] комп’ютер, кар’єра, ад’ютант
Ні апострофа, ні ь, коли я, ю лише пом’якшують приголосний; перед йо апострофа теж немає бюро, пюре, меню; курйоз
Ь після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо, коли чуємо [й] мільярд, ательє, бульйон
Подвоєння: у загальних назвах звичайно немає; є в окремих словах за традицією, звичайно на межі префікса й кореня, переважно у власних назвах колектив, беладона; ванна, нетто; інновація; Андорра, Руссо
G — г, у давно запозичених загальних назвах — ґ, в іменах і прізвищах людей — г або ґ; h — переважно г, за традицією х генерал; ґанок; Гете і Ґете; горизонт; хобі, хокей
L — л або ль, як узвичаїлося клас, план; гольф, магістраль
Th — звичайно т (у словах, звичних із ф, є варіанти) театр, теорія; міф і міт
Au, ou — ау, оу; у словах із давньогрецької та латинської au — звичайно ав (у кількох словах правильні обидва варіанти) аутсайдер, Фауст; автор, лавра; аудиторія і авдиторія
-tr, -dr — -тр, -др театр, центр, циліндр
Відмінювання: як українські іменники; слова на -о, -е, -і, -у та деякі інші не відмінюємо капсула — капсули; кафе, кіно, меню; але пальто — у пальті

Як пишуться іншомовні слова: словник

Тут зібрано слова, про написання яких найчастіше питають у пошуку: бравісимо, інновація, фюзеляж, лібрето, п’єдестал, Руссо, Чикаго. Введи слово — словник покаже правильне написання, правило Правопису 2019 року й типову помилку. Шукати можна й за помилковим написанням: пєдестал, лібретто.

Як пишуться іншомовні слова: словник

СловоПравилоПримітка
агре́сородна с; г на місці gне агрессор
ад’ю́нктапостроф після префікса ад-так само ад’ютант
ад’юта́нтапостроф після префікса ад-так само ад’юнкт
аксіо́маі перед голосним
акумуля́ціяодна кне аккумуляція; так само акумулятор
Алжи́ри після ж у географічній назвітак само алжирець
Алла́хлл: подвоєння за традицією; х на місці h
альбатро́сль — за традицієюне албатрос
Андо́ррарр: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак само андоррець, андоррський
андо́ррськийрр, як у назві Андорра
анна́линн: подвоєння за традицією
анота́ціяодна н: зв’язок зі словом нотація втраченоне аннотація; так само конотація
Антаркти́даи в назвах на -ида
Апенні́нинн: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
апперце́пціяпп на межі префікса й кореняпор. перцепція; так у СУМ-20. «Словник іншомовних слів» подає аперцепція, але за Правописом 2019 подвоєння тут зберігаємо
Аргенти́наи після т — за традицією, як Палестинане Аргентіна
ар’єрга́рдапостроф після р перед є
ательє́ь перед єне відмінюється
Барбю́сбез апострофа: ю лише пом’якшує б
баро́коодна кне барокко
башки́ри за традицією в давно засвоєному словітак само калмик
беладо́наодна нне беладонна. У «Словнику іншомовних слів» ще беладонна, але Правопис 2019 і СУМ-20 подають беладона
Б’є́рнсонапостроф після б; ø після [й] — єнорвезький письменник
б’єфапостроф після б перед є
білльлл: подвоєння за традицієюзаконопроєкт у Великій Британії, США
Бонннн: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємомісто в Німеччині
бо́ннанн: подвоєння за традицієювихователька дітей (застаріле)
браві́симоодна с: у загальних назвах приголосні звичайно не подвоюємоне бравіссімо; так само піанісимо, фортисимо. У «Словнику іншомовних слів» ще бравіссімо, але Правопис 2019 і СУМ-20 подають бравісимо
Братисла́васлов’янська назва: пишемо за правилами для слов’янських назв, а не за загальним правилом про і та и в запозиченняхне Братіслава; так у словниках
брошу́рау після ш у словах із французькоїне брошюра
бру́ттотт: подвоєння за традицієютак само нетто
бургомі́стрі після мне бургомистр
бюве́тбез апострофа: ю лише пом’якшує б
бязьбез апострофа: я лише пом’якшує б
Вале́нсіяле на місці [le]
ва́ннийнн, як у слові ванна — подвоєння за традицієюванна кімната
ватодна т: загальна назва від прізвища без суфіксаодиниця потужності; прізвище вченого — Ватт
Ватттт: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємошотландський винахідник; одиниця потужності — ват
Ва́шингто́нw передаємо через в; и після шстолиця США
велосипе́дтверде л
В’єтна́мапостроф після в перед є
ви́мпели за традицією в давно засвоєному слові
візаві́і в кінці слова
ві́ллалл: подвоєння за традицією
Ві́льямь перед я; w передаємо через в
Вінніпегнн: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо; w передаємо через в
віньє́ткаь перед є
Вірджи́ніяи після дж у географічній назві
вольтер’я́нецьапостроф після р перед [й] + а
Гава́наг на місці hстолиця Куби; не плутай зі словом гавань
га́ваньг на місці hзапозичення з нідерландської; не плутай із назвою Гавана
гіпопота́мі після г; одна пне гіппопотам
гіпо́тезаі після г; г на місці h
глазу́р’юпісля р подовження немає — апострофорудний відмінок від глазур, як матір’ю. У «Словниках України» є ще й глазуррю, але за Правописом після р приголосний не подовжується
Голла́ндіялл: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак само голландець, голландський
голла́ндськийлл, як у назві Голландія
горизо́нти після р; г на місці h
Готьє́ь перед єобидва варіанти правильні: Готьє і Ґотьє — у прізвищах [g] можна передавати буквою г або ґ
гун, гу́ниодна нтак у Правописі: гун (гуни); не гунни
Гюго́без апострофа: ю лише пом’якшує гобидва варіанти правильні: Гюго і Гюґо — в іменах і прізвищах [g] можна передавати буквою г або ґ; не відмінюється
дезінфе́кціяі на початку кореня: дез- + інфекціяне дезинфекція
дезінформа́ціяі на початку кореня: дез- + інформаціяправило дев’ятки тут не діє: з належить до префікса. У «Словнику іншомовних слів» ще дезинформація, але СУМ-20 і ВЕСУМ подають дезінформація
джигі́ти після дж, і після г
джи́нсии після дж
Джо́ннінн: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
ди́зельи: загальна назва від прізвища Дізель пишеться за правилом дев’яткидвигун
Дідро́і в прізвищіне відмінюється
Ді́зельі в прізвищівинахідник двигуна; сам двигун — дизель
до́ннанн: подвоєння за традицієюшанобливе звертання до жінки в Італії, Португалії
ду́ррарр: подвоєння за традицієюрослина, вид сорго
дю́нані апострофа, ні ь: ю лише пом’якшує д
емба́ргог на місці gне відмінюється
ескадри́льяь перед яродовий множини — ескадрилей
Єги́пети за традицієютак само єгипетський
єхи́днаи за традицією в давно засвоєному слові
Жа́ннанн: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак у Правописі: Жанна д’Арк
Женев’є́ваапостроф після в перед є
журі́у після ж; і в кінці словане відмінюється
зигза́ги після з
ідилі́чнийодна лне ідиллічний
Ізабе́ллалл у власній назві; і на початку словатак у Правописі; не плутай з ім’ям Ізабель, яке відмінюємо: Ізабелі
ілю́зіяодна л; і на початку словане іллюзія
імби́ри за традицією в давно засвоєному слові
іммігра́ціямм на межі префікса й кореняпор. міграція
ін’є́кціяапостроф після префікса ін-
іннова́ціянн на межі префікса й кореняпор. новація; так само інноваційний
інтелектуа́льнийодна лне інтеллектуальний
інтерв’ю́апостроф після в перед юне відмінюється
інтерме́цоодна цне інтермеццо
ірраціона́льнийрр на межі префікса й кореняпор. раціональний
ірреа́льнийрр на межі префікса й кореняпор. реальний
Іх’я́масапостроф після х перед [й] + а
Каї́рї після голосного
Кальку́ттатт: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
каньйо́ньйо після нне каньон
кар’є́раапостроф після р перед є
кинджа́ли за традицією в давно засвоєному слові
кипари́си за традицією в давно засвоєному слові
кирги́зи за традицією, як башкир, калмик
кисе́ти за традицією в давно засвоєному слові
колі́бріі в кінці словане відмінюється
кондотьє́рь перед є
конота́ціяодна н: зв’язок зі словом нотація втраченоне коннотація; так само анотація
контрреволю́ціярр на межі префікса й кореняпор. революція
конферансьє́ь перед є
кон’юнктураапостроф після префікса кон-
Кордильє́риь перед є; и за традицією
Ко́рсикаи в назвах на -ика
курйо́зперед йо апострофа немаєтак само серйозний
кюве́тбез апострофа: ю лише пом’якшує к
к’я́нтіапостроф після к перед [й] + аіталійське вино
Лавуазьє́ь перед є
латиноамерика́нськийразом: від Латинська Америка, як західноукраїнський
Ле́йпциги після ц у географічній назві; ей на місці ei
Ле́ссінгсс: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
лібре́тоодна т: у загальних назвах приголосні звичайно не подвоюємоне лібретто
Лісабо́ні після л у географічній назвіне Лиссабон; так само лісабонський
магістра́ль, магістра́ллюль у кінці — за традицією; в орудному відмінку — ллне магістралью
мадо́ннанн: подвоєння за традицією
мадя́рні апострофа, ні ь: я лише пом’якшує дне мадьяр
Мані́лаі після н у географічній назвістолиця Філіппін
марокка́нецькк, як у назві Марокко
Маро́ккокк: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак само марокканець
Марсельє́заь перед єгімн Франції: назву пісні пишемо з великої букви (так і в СУМ-20), а в тексті беремо в лапки: «Марсельєза». У Правописі слово наведено з малої букви лише як приклад на ь
Ме́ксикаи в назвах на -ика
мета́лодна лне металл
митрополи́ти за традицією: церковне слово грецького походження
мі́ррарр: подвоєння за традицієюароматична смола
Міссу́рісс: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємоа в назві Міссісіпі подвоєння часткове
моза́їкаї після голосного
Мольє́рь перед є
монпансьє́ь перед єльодяники; не монпасьє
Монтеск’є́апостроф після к перед є
мулла́лл: подвоєння за традицією
Мю́ллерлл у власній назві; без апострофа
Не́льсонль — за традицією
не́ттотт: подвоєння за традицієютак само брутто
Ні́ццацц: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
нове́лаодна лне новелла
Нью-Йо́ркь перед ю; через дефістак само нью-йоркський
Нью́то́нь перед юфізик; одиниця сили — ньютон
нюа́нсні апострофа, ні ь: ю лише пом’якшує н
Пакиста́ни за традицією
па́ннанн — так у Правописіпанська дочка, панночка; не плутай із панно
панно́нн: подвоєння за традицієюдекоративна картина; не відмінюється. Не плутай із панна (дівчина)
парашу́ту після ш у словах із французькоїне парашют
Пари́жи після р у географічній назві
парі́і в кінці словане відмінюється
парфуме́ріяу, а не ю — як парфумерне парфюмерія
парфу́миу, а не ю — так у Правописі (парфумер)не парфюми
пе́ннінн: подвоєння за традицієюмонета, те саме, що пенс; не відмінюється
п’єдеста́лапостроф після п перед єне пєдестал, не п’єдистал
П’ємо́нтапостроф після п перед єобласть в Італії
п’є́саапостроф після п перед є
піані́симоодна с; і після н, и після сне піаніссімо; так само бравісимо, фортисимо
пієте́ті перед голосним
піцика́тоодна ц, одна кне піццикато
Пово́лжяслов’янська назва: як Приволжя
пози́ціяи після з
попурі́і в кінці слова
по-христия́нськии, як у слові християнство; через дефістак само по-християнському
пюпі́трбез апострофа: ю лише пом’якшує п
ра́діусі перед голосним
Рафаї́лї після голосногоукраїнська форма імені; італійського художника називаємо Рафаель
раціо́ні перед голосним
речитати́ви після ч і т — правило дев’ятки
Рив’є́раапостроф після в перед є; и після р
Рі́о-де-Жане́йрочерез дефіс
Россі́нісс у власній назві; і в прізвищі
роттердамецьтт, як у назві Роттердамжитель Роттердама
Руж’є́апостроф після ж перед є
Руссо́сс: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємоне відмінюється
Севі́льяь перед я; і після в у географічній назві
серйо́знийперед йо апострофа немаєтак само курйоз
силуе́ти: загальна назва від прізвища Сілуеттодна т у кінці
Сираку́зии за традицією
Си́ріяи за традицією
Сици́ліяи за традицією
сі-бемо́льчерез дефіс: узвичаєне музичне поняттятак само мі-бемоль, до-дієз
Сі́днейі після с у географічній назвіхоча в загальних назвах після с — и: система
спирти за традицією в давно засвоєному слові
стака́тоодна кне стаккато
Суе́цтак у Правописі: е після у і без ь у кінціхоча після голосного звичайно пишемо є, Правопис подає саме Суец, суецький
сюрреалі́змрр на межі префікса й кореняпор. реалізм
терморегуля́торм’яке л, як у слові регулятор
Тибе́ти за традицією
тю́бики в суфіксі -ик, як у слові столик; правило про і після б перед приголосним тут не дієвід французького слова зі значенням «трубка» (ЕСУМ); не тюбік
фарту́хокремого правила немає — так у словникахзапозичення з німецької через польську (ЕСУМ)
Феєрба́хє, а не йєне Фейєрбах — це давніше написання
Ф’є́золеапостроф після ф перед ємісто в Італії
фізіоло́гіяі після ф; і перед о
Філіппі́нипп: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак само філіппінець, філіппінка
філіппі́нкапп, як у назві Філіппіни
фін, фі́ниодна нтак у Правописі: фін (фіни); не фінни
Флори́даи в назвах на -ида
фоє́є після голосного, а не йєфойє — давніше написання (так у СУМ-11); Правопис 2019 подає фоє
форти́симоодна с; и після т — правило дев’яткине фортіссімо; так само піанісимо
Фур’є́апостроф після р перед є
футбо́лтверде л
фюзеля́жбез апострофа: ю лише пом’якшує фне ф’юзеляж
химе́раи за традицією в давно засвоєному слові
хоке́йх на місці h — за традицією
Х’ю́стонапостроф після х перед ю; х на місці h — за традицієюПравопис цієї назви не наводить; так у ВЕСУМ
Чика́гои після ч у географічній назвіне Чікаго
шасі́одна с; і в кінці словане шассі
Ші́ллері в прізвищі навіть після ш, як Медічі; ллПравопис 2019 цього прізвища не наводить; пишемо за правилом: в іменах і прізвищах шиплячі не є винятком, на відміну від географічних назв (Чикаго). Так і у ВЕСУМ. Шиллер — давніше написання (так у «Словниках України»)
шприци після р; без ь у кінці
Я́ффафф: у власних назвах подвоєння переважно зберігаємотак само яффський
я́ффськийфф, як у назві Яффа

У словнику 209 слів, про написання яких найчастіше питають у пошуку. Шукати можна й за помилковим написанням: пєдестал, лібретто. У колонці «Правило» — коротке правило Українського правопису 2019 року. Написання звірено з Правописом, «Словником української мови», «Словниками України» та ВЕСУМ; якщо словник подає інакше, ніж Правопис, про це сказано в примітці. Два знаки наголосу в одному слові (Ва́шингто́н, Нью́то́н) — правильні обидва наголоси.

Правило дев’ятки: и чи і в іншомовних словах

Яку букву писати на місці іншомовного [і] — і, ї чи и, — залежить від позиції в слові, вимови й традиції. Для загальних назв головне правило таке.

И пишемо після букв д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): директор, тип, позиція, система, родзинка, цифра, режим, джинси, чичероне, шифр, бригада. Цих букв дев’ять, тому правило називають правилом дев’ятки.

І пишемо:

  • на початку слова: ідея, інструкція;
  • після приголосного перед голосним і перед є, ї, й: діагноз, радіус, тріумф, клієнт, партійний, радій. Іншомовне -ia в кінці слова звичайно передаємо через -ія: артерія, матерія;
  • після приголосного в кінці слова: віскі, журі, таксі, шасі;
  • після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед приголосним: бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, кілограм, хімія, ніша.

Ї пишемо після голосного: егоїст, кофеїн, мозаїка, руїна. Але на початку другої частини складного слова й після префікса на голосний пишемо і: псевдоісторичний, доісторичний.

-ій чи -ий? Перед й після приголосного теж пишемо і: партійний, алюміній, радій, так само в іменах Вергілій, Горацій, Овідій. Тож такі іменники закінчуються на -ій, а не на -ий.

Винятки. За традицією в низці давно засвоєних слів після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и: вимпел, імбир, кипарис, лиман, миля, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах грецького походження із церковного вжитку: диякон, єпископ, митрополит, християнство.

Правило дев’ятки для загальних назв: и чи і? Перевіряй по черзі

  1. Слово з переліку давно засвоєних, де за традицією пишемо и?вимпел, імбир, кипарис, лиман, миля, нирка, спирт, химера; церковні: диякон, єпископ, митрополит, християнствои
  2. На початку слова?ідея, інструкція; так само на початку другої частини складного слова й після префікса на голосний: псевдоісторичний, доісторичнийі
  3. Після голосного?егоїст, кофеїн, мозаїка, руїнаї
  4. Перед голосним або перед є, ї, й?діагноз, радіус, тріумф, клієнт, партійний, радійі
  5. У кінці слова?віскі, журі, таксі, шасі (закінчень це не стосується: у словах джинси, фінанси -и — закінчення множини)і
  6. Після д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед приголосним?директор, тип, позиція, система, родзинка, цифра, режим, джинси, чичероне, шифр, бригадаи
  7. Після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед приголоснимбізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, кілограм, хімія, нішаі

Схема — для загальних назв; імена, географічні назви й утворені від них слова мають свої правила (єгипетський — з и, хоча після г). У Правописі тут багато слів «звичайно» й «за традицією», тож у сумнівних випадках звіряйся зі словником: наприклад, католицький теж пишемо з и, а на початку слова и мають кілька слів із тюркських та інших мов, як-от ир. Запам’ятати букви «дев’ятки» допомагає речення: «Де ти з’їси цю жирну шинку, черепахо?»

И чи і у власних назвах

Імена й прізвища. Після приголосного перед приголосним і в кінці слова пишемо і — навіть після букв «дев’ятки»: Грімм, Дідро, Дізель, Річард; Медічі, Россіні. Якщо ім’я стало загальною назвою, його пишемо за правилами загальних назв: дизель (від прізвища Рудольфа Дізеля).

Географічні назви.

  • І — після приголосних (крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р) перед приголосним, а також у кінці слова: Лісабон, Сідней, Міссісіпі; Капрі, Сомалі.
  • И — у назвах на -ида, -ика: Флорида, Америка, Африка.
  • И — після дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним: Вірджинія, Алжир, Чикаго, Чилі, Лейпциг; але перед голосним і в кінці слова — і: Віші.
  • И — після р перед приголосним, крім [й]: Британія, Крит, Мадрид, Рига; але Волл-стріт (компонент -стріт) і Трієст (перед [й]).
  • И — за традицією: Ватикан, Единбург, Тибет; Бразилія, Єрусалим, Китай, Сирія.
  • Утворені від географічних назв слова пишемо так само: лісабонський, ризький, єгипетський.

Зверни увагу: у географічних назвах після с пишемо і (Сідней), хоча в загальних назвах — и (система).

І, ї чи и?

12 речень. Обери букву на місці пропуску. Загальні назви перевіряй за правилом дев’ятки, а імена й географічні назви — за окремими правилами.

  1. Новий д…ректор школи привітав учнів.

    Відповідь

    и. Після д перед приголосним пишемо и: директор (правило дев’ятки).

  2. Лікар уточнив д…агноз.

    Відповідь

    і. Після приголосного перед голосним пишемо і: діагноз.

  3. Учні виклали на стіні кольорову моза…ку.

    Відповідь

    ї. Після голосного пишемо ї: мозаїка.

  4. Учитель пояснив нову с…стему оцінювання.

    Відповідь

    и. Після с перед приголосним пишемо и: система (правило дев’ятки).

  5. Бабуся купила к…лограм яблук.

    Відповідь

    і. К не належить до «дев’ятки», тому перед приголосним пишемо і: кілограм.

  6. Літак випустив шас… перед посадкою.

    Відповідь

    і. У кінці слова після приголосного пишемо і — навіть після с: шасі.

  7. Повідомлення записали таємним ш…фром.

    Відповідь

    и. Після ш перед приголосним пишемо и: шифр (правило дев’ятки).

  8. Не будь его…стом — поділися з братом.

    Відповідь

    ї. Після голосного пишемо ї: егоїст.

  9. Л…сабон — столиця Португалії.

    Відповідь

    і. У географічних назвах після л перед приголосним пишемо і: Лісабон.

  10. Біля моря ростуть стрункі к…париси.

    Відповідь

    и. Кипарис — давно засвоєне слово, у ньому за традицією пишемо и. Таке слово треба запам’ятати.

  11. Мадр…д — столиця Іспанії.

    Відповідь

    и. У географічних назвах після р перед приголосним пишемо и: Мадрид.

  12. Ми читали про французького філософа Д…дро.

    Відповідь

    і. В іменах і прізвищах після приголосного перед приголосним пишемо і, навіть після д: Дідро. Порівняй загальну назву директор.

Апостроф і м’який знак в іншомовних словах

Апостроф

Апостроф у запозиченнях пишемо перед я, ю, є, ї, коли ці букви означають звук [й] + голосний:

  • після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, кар’єра; П’ємонт, Монтеск’є;
  • після кінцевого приголосного префікса: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

Апостроф не пишемо:

  • перед йо: курйоз, серйозний;
  • коли я, ю лише позначають м’якість приголосного перед а, у: бязь, бюджет, бюро, пюре, рюкзак, фюзеляж; Гюго.

На відміну від українських слів (після губних, р, префіксів і в слові Лук’ян), у запозиченнях апостроф пишемо ще й після г, к, х, ж, ч, ш. Про апостроф в українських словах — у статті «Правила вживання апострофа».

М’який знак

М’який знак у запозиченнях пишемо після д, т, з, с, л, н:

  • перед я, ю, є, ї, йо: мільярд, конферансьє, ательє; бульйон, каньйон; Севілья, Ньютон, Мольєр;
  • у низці слів після л перед приголосним і в кінці деяких слів — за традицією або відповідно до вимови: альбатрос, фільм, магістраль; Базель, Шампань.

Якщо я, ю тільки пом’якшують приголосний, м’якого знака немає: пляж, революція, меню; Фінляндія. Загальні правила вживання ь — у статті «Правила вживання м’якого знака», а чому пишемо бульйон, але курйоз, — у статті «Сполучення йо, ьо».

Апостроф, м’який знак чи нічого?

Після приголосного перед я, ю, є, ї чуєш звук [й]?
  • так, після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р або після префікса’комп’ютер, інтерв’ю, кар’єра, ад’ютант, ін’єкція
  • так, після д, т, з, с, л, н (не в префіксі)ьмільярд, конферансьє, ательє, Ньютон, Віньї
  • ні: я, ю лише пом’якшують приголосний—бязь, бюро, пюре, рюкзак, пляж, Гюго

Перед йо апострофа не пишемо: курйоз, серйозний; після д, т, з, с, л, н пишемо ьйо: бульйон, каньйон, сеньйор. Після л м’який знак пишемо також у низці слів перед приголосним або в кінці слова — за традицією чи вимовою: фільм, магістраль, Базель, але вулкан, футбол.

Апостроф, ь чи нічого?

Розподіли 15 слів. Трикрапкою позначено місце, де може стояти апостроф або м’який знак; після розміщення з’явиться повне слово.

        Відповіді
        комп’ютерАпострофПісля п перед ю, у якому чуємо [й], пишемо апостроф.
        мільярдМ’який знакПісля л перед я зі звуком [й] пишемо м’який знак.
        бюроНічогоЮ тут лише пом’якшує б, звука [й] немає, тому нічого не пишемо.
        інтерв’юАпострофПісля в перед ю зі звуком [й] пишемо апостроф.
        ательєМ’який знакПісля л перед є пишемо м’який знак.
        серйознийНічогоПеред йо апострофа не пишемо.
        кар’єраАпострофПісля р перед є пишемо апостроф.
        конферансьєМ’який знакПісля с перед є пишемо м’який знак.
        пюреНічогоЮ лише пом’якшує п, тому апострофа немає.
        п’єдесталАпострофПісля п перед є пишемо апостроф.
        бульйонМ’який знакПісля л перед йо пишемо м’який знак.
        рюкзакНічогоЮ лише пом’якшує р, тому апострофа немає.
        ін’єкціяАпострофПісля префікса ін- пишемо апостроф, хоча після н у корені був би м’який знак.
        каньйонМ’який знакПісля н перед йо пишемо м’який знак.
        фюзеляжНічогоЮ лише пом’якшує ф, тому апострофа немає.

        Подвоєння приголосних в іншомовних словах

        У загальних назвах букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо, хоча в мові-джерелі їх дві: акумулятор, бароко, беладона, бравісимо, група, колектив, комісія, лібрето, сума.

        Подвоєння зберігаємо:

        • за традицією в окремих загальних назвах, зокрема аннали, брутто, ванна, вілла, мадонна, манна, мірра, мулла, нетто, тонна, і в слові Аллах;
        • на межі префікса й кореня (звичайно), зокрема коли є слово без префікса: імміграція (пор. міграція), інновація (пор. новація), ірреальний, контрреволюція, сюрреалізм. Але коли зв’язок зі словом без префікса втрачено чи суттєво послаблено, зазвичай пишемо одну букву: анотація (пор. нотація), кореспондент;
        • у власних назвах (переважно): Андорра, Голландія, Марокко, Ніцца; Джонні, Мюллер, Руссо — і в утворених від них за допомогою афіксів словах: андоррець, голландський. За традицією в назві Пенсільванія подвоєння немає, а в назві Міссісіпі воно часткове.

        Загальні назви, утворені від власних без афіксів, пишемо з однією буквою: ват (пор. Ватт). Буквосполучення ck передаємо буквою к: Бісмарк, Джексон; але кк — у кельтських власних назвах, де Mac, Mc злилося з основою, що починається на [к]: Маккартні.

        Одна буква чи дві?

        13 речень. Обери, скільки букв пропущено, — одразу побачиш пояснення.

        1. Наш ко…ектив переміг у конкурсі.

          Відповідь

          л. У загальних назвах приголосні звичайно не подвоюємо: колектив.

        2. Цю і…овацію запровадили торік.

          Відповідь

          нн. На межі префікса й кореня подвоєння зберігаємо, бо є слово новація: інновація.

        3. Беладо…а — отруйна рослина.

          Відповідь

          н. Загальна назва не з переліку винятків, тому одна н: беладона.

        4. Композитор написав оперу на лібре…о відомого поета.

          Відповідь

          т. Загальна назва не з переліку винятків, тому одна т: лібрето.

        5. Після тренування — тепла ва…а.

          Відповідь

          нн. Ванна — одне з небагатьох слів, у яких подвоєння зберігаємо за традицією.

        6. Країну охопила хвиля і…іграції.

          Відповідь

          мм. На межі префікса й кореня подвоєння зберігаємо (пор. міграція): імміграція.

        7. Екзаменаційна ко…ісія перевірила роботи.

          Відповідь

          м. Загальна назва не з переліку винятків, тому одна м: комісія.

        8. Маса не…о — 500 грамів.

          Відповідь

          тт. Нетто пишемо з подвоєнням за традицією.

        9. До книжки додано коротку а…отацію.

          Відповідь

          н. Зв’язок зі словом нотація втрачено, тому одна н: анотація.

        10. Андо…а — маленька країна в Піренеях.

          Відповідь

          рр. У власних назвах подвоєння переважно зберігаємо: Андорра.

        11. Глядачі кричали: «Бравіси…о!»

          Відповідь

          м. Загальна назва не з переліку винятків, тому одна м: бравісимо.

        12. Ми читали трактат Жан-Жака Ру…о.

          Відповідь

          сс. У власних назвах подвоєння переважно зберігаємо: Руссо.

        13. Цей казковий світ здавався і…еальним.

          Відповідь

          рр. На межі префікса й кореня подвоєння зберігаємо (пор. реальний): ірреальний.

        Г чи ґ, л чи ль: приголосні в іншомовних словах

        G і h: г, ґ чи х

        Звук [g] звичайно передаємо буквою г: генерал, графік, маркетинг; Гренландія, Чикаго. Буквою ґ — у давно запозичених загальних назвах і похідних від них: ґанок, ґатунок, ґрати, ґрунт; ґрунтовний. В іменах і прізвищах людей правильні обидва варіанти: Гете і Ґете, Гегель і Геґель.

        Звук [h] передаємо переважно буквою г: гандбол, гіпотеза, горизонт, госпіс; Гельсінкі, Гейне, а за традицією в окремих словах — х: хобі, хокей, хол, холдинг; Аллах. Слова з ґ зібрано в статті «Вживання літери Ґ».

        L: л чи ль

        Звук [l] передаємо твердим або м’яким л — залежно від того, як слово узвичаїлося. Тверде л: бал, клас, план, флот, футбол; Лондон, а також у новітніх запозиченнях з англійської: ланч, файл. М’яке л: автомобіль, гольф, магістраль, пляж, полярний, революція; Фінляндія. Звукосполучення [le] передаємо через ле: легенда, лекція; Валенсія.

        Th, w, ll, j, кінцеві -tr, -dr

        • Th у словах грецького походження — звичайно т: аптека, бібліотека, театр, теорія; варіанти на зразок міф і міт — нижче.
        • Англійське th на місці [θ] — звичайно т (трилер), на місці [ð] — звичайно з (Резерфорд); w — звичайно в (вікенд, Вашингтон), за традицією у (Уельс).
        • Французькі ll, ill — й (макіяж), а в деяких назвах -aille, -eille, -ille за традицією — -аль, -іль (ваніль, Марсель).
        • [j] — й, а [je], [ji], [ju], [ja] — є, ї, ю, я: конвеєр, проєкт, траєкторія, фоє; круїз; лояльний, параноя, рояль; Гоя.
        • Кінцеве -tr — -тр, -dr — -др: театр, центр, семестр; циліндр.

        Е чи є, ау чи ав: голосні в іншомовних словах

        Е чи є. Звук [e] звичайно передаємо буквою е: енергія, ера, філе, а з попереднім [й] — буквою є: Ємен. Після голосних, апострофа й ь звичайно пишемо є: дієта, клієнт, пацієнт, реєстр; досьє, портьє; круп’є. Але після префікса чи першої частини складного слова на голосний пишемо е: агроекологія, діелектрик. За традицією є пишемо в деяких словах релігійної тематики: єпископ, єресь, Євангеліє.

        У після ж, ш. У словах, запозичених із французької, після ж, ш пишемо у: брошура, журі, парашут.

        Ау чи ав. Буквосполучення au, ou передаємо через ау, оу: аутсайдер, маузер; Фауст. У словах із давньогрецької та латинської au звичайно передаємо через ав: автор, авторитет, автомобіль, лавра; Павло. Кілька таких слів мають варіанти — див. нижче.

        Інші голосні:

        • ö, ø, oe, eu — е, а після [й] — є: Гете, Кельн, Рентген; Б’єрнсон;
        • англійські [au], [ei], [ou] — ау, ей, оу: браузер, дисплей, шоу, але леді, гол, готель;
        • англійське [æ] — звичайно а: спам, хакер, чат, за традицією — е: бізнесмен, менеджер;
        • англійське [ə:] — здебільшого ер: серфінг, але гамбургер, курсор;
        • німецькі ei — ай (яй), eu — ой: Кайзер, Кляйн, фройляйн, у давніших запозиченнях ei — ей: гросмейстер, крейда; нідерландські ij, y — ей: гейзер, дрейф;
        • подвоєні голосні у власних назвах зберігаємо: Аахен, Авраам.

        Варіантні написання: міф і міт, аудиторія і авдиторія

        У кількох групах запозичень Правопис 2019 визнає правильними два написання. Помилкою не є жодне з них.

        Де можливі варіанти Обидва варіанти правильні
        th у словах, що узвичаїлися з ф анафема і анатема, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф і міт, міфологія і мітологія; Афіни і Атени, Марфа і Марта
        au в запозиченнях із давньогрецької та латинської зі стійкою традицією ау аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна
        g в іменах і прізвищах людей Вергілій і Верґілій, Гегель і Геґель, Георг і Ґеорґ, Гете і Ґете
        родовий відмінок окремих іменників блока і блоку

        Варіанти можливі не в усіх словах цих груп: театр, теорія, автор, автомобіль пишемо лише так. Тож чи має слово варіант, перевіряй за словником.

        Правопис 2019 року запровадив і кілька нових написань запозичень: проєкт, проєкція (з є, як траєкторія), а жіночі імена на губний чи м’який приголосний тепер відмінюємо (Ізабель — Ізабелі). Решту змін зібрано в статті «13 новацій українського правопису».

        Відмінювання і рід іменників іншомовного походження

        Іменники іншомовного походження звичайно відмінюємо як відповідні українські: капсула — капсули; автомобіль — автомобіля; магістраль — магістраллю; Гоя — Гої.

        Не відмінюємо:

        • іменники на -а з попереднім голосним: амплуа, буржуа;
        • односкладові слова на -а, -я: бра, спа;
        • іменники на -е, -є: желе, кафе, шосе; ательє; Гете;
        • іменники на -и, -і, -ї: віскі, поні, таксі; Тбілісі;
        • іменники на -о: бюро, кіно, метро, радіо; Пікассо; але за традицією відмінюємо вино, пальто, ситро: у пальті, склянка ситра;
        • іменники на -у, -ю: какаду, шоу, меню, інтерв’ю;
        • топоніми з компонентами -лейн, -ривер, -роуд, -сквер, -стріт: на Таймс-сквер;
        • етикетні означення жінки на приголосний: мадам, міс;
        • жіночі імена на -й і на твердий приголосний, крім губних: Долорес, Кармен. Імена на губний або м’який приголосний відмінюємо: Зейнаб — Зейнабі, Ізабель — Ізабелі.

        В іменах і прізвищах із кількох частин відмінюємо всі частини, крім невідмінюваних: Жана-Жака, Артура Конана Дойла.

        Рід невідмінюваних іменників Правопис не визначає. За шкільною граматикою його встановлюють за значенням: назви неістот — середнього роду (нове кафе, смачне меню), назви осіб — за статтю (мадам — жіночого), назви тварин — переважно чоловічого (какаду, гризлі), географічні назви — за родовим поняттям (Тбілісі — місто, середнього; Міссісіпі — річка, жіночого). Є винятки: авеню (вулиця) — жіночого роду. Докладніше — у статтях «Рід іменників» і «Морфологічна норма і помилки».

        Типові помилки в іншомовних словах

        Типові помилки в іншомовних словах

        Неправильно → правильноЧому
        іноваціяна межі префікса й кореня подвоєння зберігаємо (пор. новація)
        інновація
        коллектив, коміссіяу загальних назвах приголосні звичайно не подвоюємо
        колектив, комісія
        лібретто, беладоннате саме правило: у загальних назвах одна буква
        лібрето, беладона
        Андора, Русоу власних назвах подвоєння переважно зберігаємо
        Андорра, Руссо
        компютер, інтервюпісля п, в перед ю, у якому чуємо [й], — апостроф
        комп’ютер, інтерв’ю
        б’юро, кур’йозю лише пом’якшує б; перед йо апострофа не пишемо
        бюро, курйоз
        міл’ярд, ател’єпісля д, т, з, с, л, н — не апостроф, а ь (апостроф — лише після префікса: кон’юнктура)
        мільярд, ательє
        килограм, бизнеск і б не належать до «дев’ятки», тому перед приголосним — і
        кілограм, бізнес
        такси, віскиу кінці слова після приголосного — і
        таксі, віскі
        брошюра, парашюту словах із французької після ж, ш — у
        брошура, парашут
        проектза Правописом 2019 — є, як у слові траєкторія
        проєкт
        у кафі; ходить у пальтокафе не відмінюємо, а пальто (як вино, ситро) за традицією відмінюємо
        у кафе; ходить у пальті

        Джерело правил і прикладів: Український правопис (2019), розділ III «Правопис слів іншомовного походження», § 121–140; також § 2–3 (і, ї), § 6 (ґ), § 7 (апостроф в українських словах). Рід невідмінюваних іменників — за шкільною граматикою. Написання слів у словнику звірено також зі «Словником української мови» у 20 і 11 томах, «Словниками України» та «Великим електронним словником української мови» (ВЕСУМ). Також § 27, 36, 40, 41, 49, 55, 67, 76, 95, 149, 153, 154.

        Вправи з відповідями: правопис слів іншомовного походження

        10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

        1. У якому слові на місці пропуску пишемо ґ?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: В — …анок. Ґанок — давно запозичене слово, тому пишемо ґ. У словах генерал, газета звук [g] передаємо буквою г, а в слові горизонт буквою г передаємо звук [h].

        2. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо и?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: А — т…п, ц…фра, реж…м. Тип, цифра, режим: після т, ц, ж перед приголосним пишемо и (правило дев’ятки). У словах бізнес (після б), журі (у кінці слова), радіус (перед голосним) пишемо і.

        3. Яке слово написано правильно?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Г — кофеїн. Після голосного в запозиченнях пишемо ї: кофеїн, як і руїна, наївний.

        4. У якому слові на місці пропуску пишемо апостроф?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: В — прем…єр. Прем’єр: після м перед є, у якому чуємо [й], пишемо апостроф. У слові бюджет ю лише пом’якшує б, у слові курйоз апострофа перед йо немає, а в слові сеньйор після н пишемо ь.

        5. У якому слові на місці пропуску пишемо м’який знак?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — він…єтка. Віньєтка: після н перед є пишемо м’який знак. Ад’ютант (після префікса) і суб’єкт (після б) пишемо з апострофом, а в слові кювет ю лише пом’якшує к.

        6. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо дві однакові букви?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — бру…о, сю…еалізм, Го…андія. Брутто — подвоєння за традицією, сюрреалізм — на межі префікса й кореня, Голландія — у власній назві. Акумулятор, бароко, кореспондент пишемо з однією буквою.

        7. У якому слові на місці пропуску пишемо ав, а не ау?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Г — …тор. Автор: у запозиченнях із давньогрецької та латинської au звичайно передаємо через ав. У словах аутсайдер, маузер, Фауст пишемо ау.

        8. Який іменник іншомовного походження відмінюємо?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Б — пальто. Пальто за традицією відмінюємо: у пальті, без пальта. Кафе, метро, таксі не відмінюємо.

        9. У якому слові на місці пропуску пишемо є?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: А — ді…та. Дієта: після голосного пишемо є. Енергія, ера — звичайно е; у слові агроекологія е стоїть після першої частини складного слова, що закінчується на голосний.

        10. У якому рядку всі назви написано правильно?

          Відповідь і пояснення

          Правильна відповідь: Г — Рига, Сідней, Річард. Рига: у географічних назвах після р перед приголосним пишемо и. Сідней: після с у географічних назвах — і. Річард: в іменах після приголосного перед приголосним — і.

        Ця тема на карті української мови: Орфографія (правопис) → Слова іншомовного походження