Правила чергування у – в, і – й


Для досягнення більшої милозвучності в українській мові існують чергування звуків. Кожен із різновидів чергування виконує певну функцію. Сьогодні пропонуємо поговорити про чергування звуків у – в та і – й.

До речі, всі ці правила наполегливо рекомендуємо застосовувати на практиці під час ЗНО, зокрема і при написанні власного висловлення.


В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

  1. між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел;
  2.  на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
  3. незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
  4. після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

  1. між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний);
  2. на початку речення перед голосним: В очах його жила надія;
  3. після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).

У – В не чергуються:
  1. у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у:
    * вдача, вклад, вправа, вступ (удача, уклад, управа, уступ – з іншим значенням);
    * взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін.;
    * увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях:
    * вступний, владар, уважність та ін.;
  2. у власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владислав, Угорщина, Удовиченко, увертюра, утопія та ін.

Сполучник “і” та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у — в.

“І” вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важкого для вимови:

  1. після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, дужками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко);
  2.  на початку речення: І долом геть собі село понад водою простяглось (Т. Шевченко);

“Й” уживається, щоб уникнути збігу голосних:

  1.  між голосними: У садку співали Ольга й Андрій;
  2. після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов).

Чергування і – й не відбувається:

  1. при зіставленні понять: дні і ночі, батьки і діти;
  2. перед словом, що починається на й, є, і, ю, я: Ольга і Йосип – друзі;
  3. після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.