Правопис префіксів і суфіксів

Правопис префіксів

1. Префікс з- переходить в с-щ тільки перед глухими приголосними к, ‘п, т, х, ф: скипіти, списати, спиляти, сточений, стерпіти, схвалити, схилити, сформулювати, сфотографувати.
Перед усіма іншими приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними вживають префікс з-: збити, звечора, згрупувати, здогадливий; зсувати, зчесати, зшити, зумовлений. 

Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголосними, то вживають префікс зі- (варіант префікса з-): зібганий, зібрання, зіграти, зідрати, зізвати, зізнання, зійти, зімкнути, зіпхнути, зіткнути, зітхнути. Але є випадки, коли перед двома кореневими приголосними вживають префікс з- (с-): згребти, скрикнути, сплигнути, спливати, сприймати.

У небагатьох словах маємо префікс зо-: зомлілий, зопрі­лий, зосереджений, зотлілий.

У словах зустрітися, зустріч, зустрічний, зухвалий, зу­силля вживають префікс зу-.

2. У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди пишеться з-: безболісний, безверхий/ безперечний, безсуфіксний, безтуроботний; возвеличити, возз’єднання; розписати, розсипати, розтлумачити; черезсмужжя, черезсідельник.

3. У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад’ завжди пишуться букви д, ж, б: відписати, відступити, відточений, відходити; міжпланетний, міжспілковий; над­силати, надходити; обсіяти, обтягнути; підписати, підхо­дити; передплата, передтравневий; понадплановий.

4. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:

а) префікс пре- використовують в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий, препогано;

б) префікс при- використовують переважно в дієсловах, що означають:

• наближення: прибігти, приблудитися, прибути; 
• приєднання: прибудувати, примкнути, приробити; 
• частко­вість дії: приморозити, припудрити; 
• результат дії: прибор­кати, прикрити, прив’язати та ін.;
• у похідних словах: прибуття, прибудований, привчивши тощо.

Крім того, префікс при- використовують в прикметниках, утво­рених від іменників з прийменником при: при дорозі — придорожній, при Амурі — приамурський, при Волзі — приволзький, при вокзалі — привокзальний, при морі — при­морський, а також у похідних словах: придоріжжя, Приамур’я, Приволжя, Примор’я;

в) треба запам’ятати правопис слів іншомовного походжен­ня з пре-, при-, що не є префіксами: преамбула, превалювати, предикат, предикативний, президент, президія, прелюдія, прем’єра, препарат, престиж, претендент, претензія, пре­цедент; привілей, приватний, примат, призер, призма, примітив тощо;

г) префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва;

д) префікс пере- з значенням «наново», «по-іншому», «че­рез щось», «через когось», завершення дії пишеться з двома е: перетягти, переучити, перефарбувати, перефразувати, перехрестя, перешарок, перешкода, перешкодити та ін.
Від префікса пере- слід відрізняти частину слова пери-, яка стоїть на початку іншомовних слів і не є префіксом: перикардит, перила, периметр, перипетія, перископ, периферія.

5. Префікс від- і його варіант од- у мові художньої лі­тератури виступають, як правило, паралельно: відкинути й одкинути, відпочити й одпочити, відправити й одправити.
У науковій та спеціальній літературі вживають тільки префікс від-: відбиття, відбиток, відбій, віддієслівний, від­іменний, відкликання.

Примітка. Довідки про написання слів з тим чи іншим префіксом можна навести за такими словниками: «Орфографічний словник української мо­ви» (К.., 1975), «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довід-ник» (К.., 1973), Головащук І. С. «Словник-довідник з правопису» (К-, 1979) та ін.

---

Правопис суфіксів

1. У суфіксах -альник, -ильник, чльник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: шану­вальник, уболівальник, точильник, прядильник, полільник, геніальність, колегіальність.

2. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживають в іменниках жіно­чого роду, але надають їм різного значення. Суфікс -ин(а) пишуть в іменниках на позначення осіб жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин, проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування тощо: дівчина, дружина, полонина, конюшина, звірина, година.,свинина.
Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають-осіб жіночої статі за відношенням їх до певної суспільноїгрупи: рабиня, графиня, княгиня.

3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я) пишуть із двома н. Суфікс -инн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння.
Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників середнього роду, що означають процеси: говоріння, горіння, ходіння.
Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають абстрактні поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання, гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають наголос на корені: звернення, оточення, поневолення, прагнення.

4. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, -ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживають в іменниках чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок, глечичок, вуличка, поличка, молодичка.

Суфікси -ечок, -ечок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживають в іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням: вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко. 

5. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович: Іванович, Прокопович, Васильович, Анатолійович, Мико­лайович.

Жіночі імена по батькові творять за допомогою суфік­сів -ієн-: Петрівна, Сергіївна, Василівна, Іллівна, Луківна, Яківна.

6. Суфікс -н(ий) вживають у багатьох якісних і віднос­них прикметниках твердої групи: західний, дружний, модний, грамотний, жалібний, корисний, ручний.
Суфікс -н(і) вживають у деяких прикметниках м’я­кої групи: братній, давній, житній, мужній, останній, колишній, ранішній, пізній, торішній, самотній та ін.
Наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) пишуться з дво­ма н і вживаються для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки: незліченний, неоціненний, несказанний, не­здоланний.

7. Суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) вживають в прикметниках, утворених від слів іншомовного походження. Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається суфікс -ичн(ий), після інших приголосних — ічн(ий), а після голосних — -їчн(ий): історичний, комуністичний, академічний, епічний, алгебраїчний, архаїчний.

8. Суфікси -ев(ий), -ев(ий) вживають у прикметниках з основою на м’який приголосний та шиплячий, коли наголос падає на основу слова: червневий, тижневий, ситцевий, алюмінієвий, грушевий, овочевий. Якщо у прикметниках з основою на м’який приголосний і шиплячий наголос падає на закінчення, то пишемо суфікс -ов(ий): польовий, дощовий.
У присвійних прикметниках, утворених від іменників з осно­вою на м’який приголосний та шиплячий, незалежно від міс­ця наголосу вживаються суфікси -ев(ий), -єв(ий): Сергій — Сергієва, Ігор — Ігорева, кобзар — кобзарева.

9. Суфікс -ист(ий) вживають у прикметниках після букв на позначення приголосних звуків, а суфікс -їст(ий) — після букв на позначення голосних звуків: барвистий, ліси­стий, троїстий.

10. Суфікс -ова- вживають тоді, коли наголос падає на о, без наголосу вони переходять в -yea-, -юеа-: друкувати — друкований, малювати — мальований, риштовання, сиву­ватий.

11. Суфікс -ір- (-up-) вживають у ряді дієслів іншо­мовного походження: полірувати, лавірувати, буксирувати.