М’який знак: таблиця правил і словник слів

Оновлено: 30.10.2026

М’який знак (ь), або знак м’якшення, пишемо після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н: у кінці слова чи складу (мідь, донька), перед о (сьомий, а після р — трьох), у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-, -еньк- і в дієсловах (сміється, сядьте). Не пишемо його після губних, шиплячих, після р у кінці складу та між м’якими приголосними (свято, пісня).

Нижче — усі правила в одній таблиці з параграфами Правопису, словник із пошуком (неньчин, Наталчин, ляльчин, скриньці, підносься, портьєра), схема для слів на -ньч-, -лч-, -ньці, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями. Докладно кожне правило з прикладами пояснено в статті «Правила вживання м’якого знака».

Коротко: правила вживання м’якого знака в таблиці

Ліворуч — правило й параграф Українського правопису 2019 року, праворуч — приклади. Спершу — коли м’який знак пишемо, далі — коли не пишемо.

М’який знак: коли пишемо, а коли ні

Правило	Приклади
Ь пишемо
після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова § 26, п. 1, 1	мідь, суть, вісь, ґедзь, палець, сіль, кінь
після них же в кінці складу § 26, п. 1, 1	дядько, молотьба, близько, Грицько, кільце, ганьба
перед о — після д, т, з, с, дз, ц, л, н і після р § 26, п. 1, 2	дьоготь, сьомий, дзьоб, льон, трьох
після м’якого л перед приголосним § 26, п. 1, 3	їдальня, пальці, сільський, Гальченко, Михальчук
у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк- (і -зько, -ськи, -цьки) § 26, п. 2, 1, а	близький, людськість, донецький, по-французьки
у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- § 26, п. 2, 1, б	рученька, голівонька, гарненький, малесенький, тонюсінький
у родовому відмінку множини іменників жіночого роду на -я і середнього на -ння, -це § 26, п. 2, 2	пісень, їдалень, робітниць, знань, місць (після р — ні: бур, зір)
у формах дієслів: -ть, -ться, наказовий спосіб § 26, п. 2, 3	ходить, сміється, будь, будьте, киньмо, підносься
-ньч-, -ньц-, -льч-, -льц-, якщо в слові, від якого утворено, ь стоїть між приголосними § 26, п. 1, 3, прим.; § 27, п. 2; п. 3, прим.	ненька → неньчин, неньці; нянька → няньчити; лялька → ляльчин, ляльці; скринька → скриньці
в іншомовних словах перед я, ю, є, ї, йо після д, т, з, с, л, н § 139, 1	портьєра, браконьєр, павільйон, бульйон, пасьянс
у низці іншомовних слів після л перед приголосним і в кінці деяких слів (за традицією) § 139, 2	фільм, альбатрос, магістраль
також: тьмяний, різьбяр; зменшувальні держальце, пужальце § 27, п. 3; п. 4	тьмяність, різьблення
Ь не пишемо
після губних б, п, в, м, ф і шиплячих ж, ч, ш, щ (ь пишемо лише після букв із § 26) § 26, п. 1	голуб, насип, любов, сім, верф; ніж, ніч, миш, кущ; умиваєшся
після р у кінці складу чи слова § 27, п. 1	кобзар, лікар, вір, гіркий, Харків (але перед о: трьох)
після н перед ж, ч, ш, щ і перед -ськ- § 27, п. 2	кінчик, промінчик, менший, тонший, Уманщина, волинський, селянський
-нч-, -нц-, -лч-, -лц-, якщо в слові, від якого утворено, ь між приголосними немає § 26, п. 1, 3, прим.; § 27, п. 2; п. 3, прим.	Наталка → Наталчин, Наталці; спілка → спілці; хустинка → хустинці; сторінка → сторінці; промінь → промінчик
між м’якими приголосними (крім л) § 27, п. 3	світ, свято, пісня, радість, кінцівка, сніг, цвях
у суфіксах -лн-(о), -илн-(о) § 27, п. 4	держално, пужално, ціпилно
між двома однаковими буквами § 27, п. 5	життя, волосся, сіллю, ллється
у минулому часі перед -ся: сс § 29, п. 2	піднісся, розрісся, винісся
після д, н, т перед -ченк-(о), -чук, -чишин § 27, п. 6	Федченко, Панченко, Радчук (але після л: Гальченко)
після ц у деяких вигуках і в кінці іншомовних іменників чоловічого роду § 27, п. 7	клац, бац; палац, шприц, кварц
у словах баский, боязкий, в’язкий, ковзкий, плаский, різкий і похідних § 26, п. 2, 1, а, прим.	в’язкість, різко

Біля кожного правила — параграф Українського правопису 2019 року. Сумнівне слово знайдеш у словнику нижче.

Як пишеться слово: словник із пошуком

Введи слово — словник покаже, чи пишемо в ньому м’який знак і за яким правилом. Тут зібрано слова, про які найчастіше питають у пошуку: неньчин, Наталчин, ляльчин, хустинці, скриньці, няньчити, підносься, портьєра, браконьєр, колодязний. Шукати можна й так, як слово часто пишуть з помилкою: «ненчин» знайде правильне неньчин.

М’який знак: словник

Слово	Як пишемо	Примітка
близьки́й	з ь: ь у суфіксі -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису; так само бли́зько
бої́ться	з ь: дієслівна форма на -ть + -ся: ь зберігаємо (§ 26, п. 2, 3)	не боїтся
боягу́зький ← боягу́з	з ь: ь у суфіксі -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	від боягу́з; не боягузкий
браконьє́р	з ь: іншомовне слово: ь перед є після н (§ 139, 1)	не браконєр; так само браконьє́рство
бриньча́ти ← бри́нькати	з ь: у твірному слові бри́нькати ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не бринчати
бру́ньці ← бру́нька	з ь: ь є в Н. в. бру́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не брунці
бульйо́н	з ь: іншомовне слово: ь перед йо після л (§ 139, 1)	приклад Правопису; не бульон
верф	без ь: після б, п, в, м, ф ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	так само го́луб, на́сип, любо́в, сім
вино́сься ← вино́ситися	з ь: наказовий спосіб: вино́сь + -ся; у формах наказового способу ь пишемо (§ 26, п. 2, 3)	від вино́ситися; не виносся
вино́сьте ← вино́сити	з ь: наказовий спосіб: вино́сь + -те; у формах наказового способу ь пишемо (§ 26, п. 2, 3)	від вино́сити: вино́сь, вино́сьте, вино́сьмо; не виносте
ви́шеньці ← ви́шенька	з ь: ь є в Н. в. ви́шенька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не вишенці
візьмі́ть	з ь: ь після м’якого з у кінці складу (§ 26, п. 1, 1)	наказовий спосіб від взя́ти: візьми́, візьмі́ть, візьмі́мо; не візміть
вінча́ти	без ь: після н перед ч ь не пишемо (§ 27, п. 2)
ві́ссю ← вісь	без ь: між двома однаковими буквами ь не пишемо (§ 27, п. 5)	Ор. в. від вісь, як сі́ллю від сіль
во́леньці ← во́ленька	з ь: ь є в Н. в. во́ленька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не воленці
воли́нський ← Воли́нь	без ь після н: після н перед суфіксом -ськ- ь не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не волиньський
в’я́зкість	без ь у -зк-: виняток: в’язки́й і похідні від нього пишемо без ь (§ 26, п. 2, 1, а, прим.)	приклад Правопису; не в’язькість
ганчі́рка	без ь: після н перед ч ь не пишемо (§ 27, п. 2)
гірки́й	без ь: після р у кінці складу ь не пишемо (§ 27, п. 1)	приклад Правопису; але псевдонім Го́рький — з ь
гість	з ь: ь після м’якого т у кінці слова (§ 26, п. 1, 1)
гля́ньте	з ь: у формах наказового способу ь пишемо: глянь — гля́ньте (§ 26, п. 2, 3)
Го́рький	з ь: традиційне написання псевдоніма російського письменника (і колишньої назви міста) — так подають словники; правила для нього немає, загальне правило інше: після р у кінці складу ь не пишемо (§ 27, п. 1)	українське слово — гірки́й, без ь
ґедзь	з ь: ь після м’якого дз у кінці слова (§ 26, п. 1, 1)	приклад Правопису
де́кілька	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3)	так само кі́лька
де́ржално	без ь: після л в іменникових суфіксах -лн-(о), -илн-(о) ь не пишемо (§ 27, п. 4)	приклад Правопису; так само пу́жално, ціпи́лно; але зменшувальне де́ржальце — з ь
де́ржальце	з ь: у словах зі значенням зменшеності ь пишемо (§ 27, п. 4)	приклад Правопису; але де́ржално — без ь
дзвя́кнути	без ь: між м’якими приголосними ь не пишемо (§ 27, п. 3)	приклад Правопису; апострофа теж немає: перед в стоїть з кореня (§ 7, п. 1, прим.)
ди́вишся	без ь: після ш ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	не дивишься
дівчи́но́ньці ← дівчи́но́нька	з ь: ь є в Н. в. дівчи́но́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	приклад Правопису; не дівчинонці
доло́ньці ← доло́нька	з ь: ь є в Н. в. доло́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не долонці
до́ньчин ← до́нька	з ь: у твірному слові до́нька ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; Д. в. — до́ньці (§ 27, п. 3, прим.)
жме́ньці ← жме́нька	з ь: ь є в Н. в. жме́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не жменці
за́в’язь	з ь: ь після м’якого з у кінці слова (§ 26, п. 1, 1)	після в перед я — апостроф (§ 7, п. 1)
запорі́зький ← Запорі́жжя	з ь: ж + -ськ- → -зьк-: Запорі́жжя — запорі́зький (§ 153, п. 2, 1); ь у -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису; не запорожський
земля́нці ← земля́нка	без ь: у Н. в. земля́нка ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не земляньці
Зі́ньчин ← Зі́нька	з ь: у твірному слові Зі́нька ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	як до́ньчин
зм’я́клий	з апострофом: апостроф після м перед я: з- — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й (§ 7, п. 1, прим.)	не змяклий
з’ясу́ється	з ь: дієслівна форма на -ть + -ся: ь зберігаємо (§ 26, п. 2, 3)	апостроф після префікса з- (§ 7, п. 4)
їда́льня	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3)	приклад Правопису; Р. в. мн. — їда́лень (§ 26, п. 2, 2)
камі́нчик ← ка́мінь	без ь: у слові ка́мінь ь стоїть у кінці, а не між приголосними, тож перед ч його не пишемо (§ 27, п. 2)	як промі́нчик; не каміньчик
ки́ньмо	з ь: у формах наказового способу ь пишемо: кинь, ки́ньте, ки́ньмо (§ 26, п. 2, 3)	приклад Правопису
ки́цьці ← ки́цька	з ь: ь є в Н. в. ки́цька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не кицці
кі́нчик	без ь: після н перед ч ь не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису
кова́льський	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3) і в суфіксі -ськ- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису
ковзки́й	без ь: виняток: у словах баски́й, в’язки́й, ковзки́й, різки́й та ін. ь не пишемо (§ 26, п. 2, 1, а, прим.)	приклад Правопису. У ВЕСУМ є й ковзький, а СУМ-11 відсилає від нього до ковзки́й; пишемо за Правописом — ковзки́й
коза́цький	з ь: ь у суфіксі -цьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	так само по-коза́цькому
коло́дязний ← коло́дязь	без ь: ь позначає лише м’якість (§ 26): у коло́дязь з у кінці м’який, а в коло́дязний перед н — твердий	не колодязьний; так само мідь — мі́дний
компаньйо́н	з ь: іншомовне слово: ь перед йо після н (§ 139, 1)	не компаньон (у ВЕСУМ — позначка «покруч») і не компанйон
конферансьє́	з ь: ь перед є (§ 139, 1)	приклад Правопису; не конференсьє
кума́ч	без ь: після ж, ч, ш, щ ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)
кущ	без ь: після ж, ч, ш, щ ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	так само ніч, ріж, миш
Лавуазьє́	з ь: ь перед є (§ 139, 1)	приклад Правопису (французький хімік)
ллє́ться	з ь: дієслівна форма на -ть + -ся: ь зберігаємо (§ 26, п. 2, 3); між двома л ь не пишемо (§ 27, п. 5)	приклад Правопису; не льється
лю́дськи́й	з ь: ь у суфіксі -ськ- (§ 26, п. 2, 1, а)	так само лю́дськість (приклад Правопису)
Люсьє́н	з ь: іншомовне ім’я: ь перед є після с (§ 139, 1)	французьке ім’я; не Люсєн
ля́льці ← ля́лька	з ь: ь є в Н. в. ля́лька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не лялці
ля́льчин ← ля́лька	з ь: у слові ля́лька ь є — зберігаємо, як у ко́лька — ко́льці (§ 26, п. 1, 3, прим.; § 27, п. 3, прим.)	не лялчин
маж	без ь: після ж ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	наказовий спосіб від ма́зати: маж, ма́жте; не мажь
Мала́нчин ← Мала́нка	без ь: у слові Мала́нка ь немає, а після н перед ч його не пишемо (§ 27, п. 2)	як Ната́лчин
мале́нький	з ь: суфікс -еньк- (§ 26, п. 2, 1, б)
мали́нці ← мали́нка	без ь: у Н. в. мали́нка ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не малиньці
малю́сінький	з ь: суфікс -юсіньк- (§ 26, п. 2, 1, б)
ма́сці ← ма́ска	без ь: у Н. в. ма́ска ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	к чергується з ц (§ 12, п. 1)
ма́тінчин ← ма́тінка	без ь: у слові ма́тінка ь немає, а після н перед ч його не пишемо (§ 27, п. 2)
ме́нший	без ь: після н перед ш ь не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не меньший
мить	з ь: ь після м’якого т у кінці слова (§ 26, п. 1, 1)
Михальчу́к	з ь: перед -чук, -ченко ь пишемо лише після л (§ 27, п. 6)	приклад Правопису; так само Гальчу́к, Миха́льченко; але Радчу́к, Па́нченко — без ь
мо́жеш	без ь: після ш ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	не можешь
м’яке́нький	з ь: суфікс -еньк- (§ 26, п. 2, 1, б)	після м перед я — апостроф (§ 7, п. 1); так само м’яке́нько
м’яки́й	з апострофом: апостроф після губного м перед я (§ 7, п. 1)	м’який знак — назва букви ь; не мякий, мягкий
м’ясозаготіве́льний	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3)	після м перед я — апостроф (§ 7, п. 1)
Ната́лці	без ь: -лц- походить із -лк-, а в слові Ната́лка ь немає (§ 26, п. 1, 3, прим.)	приклад Правопису; не Натальці
Ната́лчин ← Ната́лка	без ь: -лч- походить із -лк-, а в слові Ната́лка ь немає (§ 26, п. 1, 3, прим.)	приклад Правопису; не Натальчин
не́ньці ← не́нька	з ь: ь є в Н. в. не́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	Д. в. і М. в.: не́ньці, (на) не́ньці. Не́нці — форма іншого слова: не́нка
не́ньчин ← не́нька	з ь: у твірному слові не́нька ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	не ненчин; так само до́ньчин, ня́ньчин — приклади Правопису
ня́ньці ← ня́нька	з ь: ь є в Н. в. ня́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не нянці
ня́ньчин ← ня́нька	з ь: у твірному слові ня́нька ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не нянчин
ня́ньчити ← ня́нька	з ь: у твірному слові ня́нька ь стоїть між приголосними — зберігаємо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не нянчити
обм’я́клий	з апострофом: апостроф після м перед я: об- — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й (§ 7, п. 1, прим.)
ослі́нчик	без ь: після н перед ч ь не пишемо (§ 27, п. 2)
павільйо́н	з ь: іншомовне слово: ь перед йо після л (§ 139, 1)	не павільон, павілйон
пари́зький ← Пари́ж	з ь: ж + -ськ- → -зьк-: Пари́ж — пари́зький (§ 153, п. 2, 1); ь у -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису; не парижський
пасья́нс	з ь: іншомовне слово: ь перед я після с (§ 139, 1)	не пасянс
підво́дься ← підво́дитися	з ь: наказовий спосіб: підво́дь + -ся; у формах наказового способу ь пишемо (§ 26, п. 2, 3)	від підво́дитися: підво́дься, підво́дьтеся; не підводся
підні́сся ← піднести́ся	без ь: минулий час: с основи підні́с збігається із с постфікса -ся — пишемо сс без ь (§ 29, п. 2)	від піднести́ся: він піднісся, вона піднеслася. Наказовий спосіб від підно́ситися — підно́сься (з ь)
підно́сься ← підно́ситися	з ь: наказовий спосіб: підно́сь + -ся; у формах наказового способу ь пишемо (§ 26, п. 2, 3)	від підно́ситися: підно́сься, підно́сьтеся; не підносся. Не плутай із минулим часом підні́сся (від піднести́ся): він піднісся
пі́сня	без ь: між м’якими приголосними ь не пишемо (§ 27, п. 3)	так само світ, свя́то, сніг
поки́ньмо	з ь: у формах наказового способу ь пишемо: поки́нь, поки́ньте, поки́ньмо (§ 26, п. 2, 3)	як ки́ньмо
портьє́ра	з ь: іншомовне слово: ь перед є після т (§ 139, 1)	не портєра, порт’єра
по-францу́зьки	з ь: ь у -зьки (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису; так само по-францу́зькому
промі́нчик ← про́мінь	без ь: у слові про́мінь ь стоїть у кінці, а не між приголосними, тож перед ч його не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не проміньчик
риба́лці	без ь: -лц- походить із -лк-, а в слові риба́лка ь немає (§ 26, п. 1, 3, прим.)	приклад Правопису
риба́лчин ← риба́лка	без ь: -лч- походить із -лк-, а в слові риба́лка ь немає (§ 26, п. 1, 3, прим.)	приклад Правопису
ри́боньці ← ри́бонька	з ь: ь є в Н. в. ри́бонька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не рибонці
ри́зький ← Ри́га	з ь: г + -ськ- → -зьк-: Ри́га — ри́зький (§ 153, п. 2, 1); ь у -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису; не рижський
рі́жмо	без ь: після ж ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	наказовий спосіб від рі́зати: ріж, рі́жте, рі́жмо
різьба́	з ь: ь після м’якого з у кінці складу (§ 26, п. 1, 1)	так само рі́зьблення, різьби́ти
рі́зьблення	з ь: ь після м’якого з у кінці складу (§ 26, п. 1, 1)	від різьби́ти; так у СУМ-11. У ВЕСУМ є й різблення, але за правилом і за СУМ — рі́зьблення, як різьба́
різьбя́р	з ь: виняток: ь пишемо, хоч далі м’який приголосний (§ 27, п. 3)	обидва варіанти правильні: різьбя́р і різьба́р
річкови́й ← рі́чка	без ь: після ч ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	від рі́чка
розм’я́клий	з апострофом: апостроф після м перед я: роз- — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й (§ 7, п. 1, прим.)	приклад Правопису: розм’я́кнути
розрі́сся ← розрости́ся	без ь: минулий час: с основи збігається із с постфікса -ся — пишемо сс без ь (§ 29, п. 2)	приклад Правопису; від розрости́ся: кущ розрісся; так само ви́нісся
ру́ченька	з ь: суфікс -еньк- (§ 26, п. 2, 1, б)	приклад Правопису
сіль	з ь: ь після м’якого л у кінці слова (§ 26, п. 1, 1)	Ор. в. — сі́ллю (§ 27, п. 5)
сільськи́й	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3) і в суфіксі -ськ- (§ 26, п. 2, 1, а)	приклад Правопису
скри́ньці ← скри́нька	з ь: ь є в Н. в. скри́нька — зберігаємо в усіх відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	Д. в. і М. в.: скри́ньці, у скри́ньці; не скринці
сміє́ться	з ь: дієслівна форма на -ть + -ся: ь зберігаємо (§ 26, п. 2, 3)	не смієтся
сніжи́нці ← сніжи́нка	без ь: у Н. в. сніжи́нка ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не сніжиньці
сопі́лці ← сопі́лка	без ь: -лц- походить із -лк-, а в слові сопі́лка ь немає (§ 26, п. 1, 3, прим.)	не сопільці
ста́ньте	з ь: у формах наказового способу ь пишемо: стань — ста́ньте (§ 26, п. 2, 3)	так само кинь — ки́ньте, сядь — ся́дьте
стебли́нці ← стебли́нка	без ь: у Н. в. стебли́нка ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	не стеблиньці
сьо́мий	з ь: перед о після с пишемо ь (§ 26, п. 1, 2)	приклад Правопису; так само сього́дні, трьох
то́нший	без ь: після н перед ш ь не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не тоньший
тьмя́ний	з ь: виняток: ь пишемо, хоч далі м’який приголосний (§ 27, п. 3)	приклад Правопису; так само тьмя́ність, тьмяні́ти
у́манський ← У́мань	без ь після н: після н перед суфіксом -ськ- ь не пишемо (§ 27, п. 2)	не уманьський; так само воли́нський, селя́нський
У́манщина ← У́мань	без ь: у слові У́мань ь стоїть у кінці, а не між приголосними, тож перед щ його не пишемо (§ 27, п. 2)	приклад Правопису; не Уманьщина
умива́ється	з ь: дієслівна форма на -ть + -ся: ь зберігаємо (§ 26, п. 2, 3)	3-тя особа: він умива́ється; не умиваєтся
умива́єшся	без ь: після ш ь не пишемо: його пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1)	2-га особа: ти умива́єшся; не умиваєшься. Ь — лише в 3-й особі: він умива́ється
учи́тельський	з ь: ь після м’якого л перед приголосним (§ 26, п. 1, 3) і в суфіксі -ськ- (§ 26, п. 2, 1, а)
учи́тельчин ← учи́телька	з ь: у слові учи́телька ь є — зберігаємо (§ 26, п. 1, 3, прим.; § 27, п. 3, прим.)	як ля́льчин
хусти́нці ← хусти́нка	без ь: у Н. в. хусти́нка ь немає — немає його й в інших відмінках (§ 27, п. 3, прим.)	к чергується з ц (§ 12, п. 1); не хустиньці
цвірінча́ти	без ь: так подають словники; правило тут не допомагає: за § 27, п. 2 від цвірі́нькати мало б бути з ь, як бриньча́ти від бри́нькати	СУМ-11: цвірінча́ти — «те саме, що цвірі́нькати»; «Словники України» теж подають без ь. Таке слово перевіряй за словником
шахта́р	без ь: після р у кінці слова ь не пишемо (§ 27, п. 1)	так само кобза́р, лі́кар, школя́р

У словнику 123 слова, про які найчастіше питають у пошуку. Шукай за початком слова — з м’яким знаком чи без нього, з апострофом чи без: «ненчин» знайде правильне неньчин. Стрілка ← показує слово, від якого утворено форму. У колонці «Як пишемо» — правило й параграф Українського правопису 2019 року. Написання звірено з Правописом, «Словниками України», ВЕСУМ і «Словником української мови». Наголос позначено над голосною; два знаки наголосу — правильні обидва наголоси. Н. в., Д. в., М. в. — називний, давальний і місцевий відмінки.

Немає потрібного слова? Знайди слово з такою самою будовою: жменьці пишемо так само, як скриньці, а сніжинці — як хустинці. Або перевір за таблицею вгорі.

Після яких букв пишемо м’який знак: д, т, з, с, ц, л, н

У кінці слова чи складу м’який знак пишемо лише після семи букв (і після дз), і то тоді, коли вони позначають м’які звуки. Запам’ятати ці букви допомагають два речення.

Підказка: після яких букв пишемо ь

«Де ти з’їси ці лини?»Букви приголосних у цьому реченні — д, т, з, с, ц, л, н. Саме після них (і після дз) пишемо м’який знак у кінці слова чи складу, коли вони позначають м’які звуки.
«Нам треба добре запам’ятати ці сім літер»Інша підказка з тими самими буквами: перші букви слів — н, т, д, з, ц, с, л.
д т з с ц л н + ь
мідь, гість, зав’язь, вісь, олівець, сіль, олень

Так само після дз: ґедзь. Перед о м’який знак пишемо після цих букв і після р: льон, сьомий, трьох. Після губних б, п, в, м, ф і шиплячих ж, ч, ш, щ м’якого знака не пишемо.

Після р м’який знак пишемо тільки перед о: трьох, чотирьох — але кобзар, лікар, гіркий (§ 26, п. 1, 2; § 27, п. 1).

Неньчин чи ненчин, Наталчин чи Натальчин: дивись на твірне слово

Найбільше питань — про слова з -ньч-, -ньц-, -льч-, -льц-: неньчин, Наталчин, ляльчин, скриньці, хустинці. Тут допомагає слово, від якого утворено форму, або називний відмінок:

у слові ненька ь є — отже, неньчин, неньці; так само нянька → няньчити, няньчин, донька → доньчин, скринька → скриньці (§ 27, п. 2; п. 3, прим.);
у слові хустинка ь немає — отже, хустинці; так само землянка → землянці, Маланка → Маланчин;
після л ь не пишемо лише тоді, коли -лч-, -лц- походять із -лк- без ь: Наталка → Наталчин, Наталці, спілка → спілці; а лялька → ляльчин, ляльці (§ 26, п. 1, 3, прим.).

Неньчин чи ненчин, Наталчин чи Натальчин? Дивись на твірне слово

перед ч, ц, щ, ш, ж чи -ськ- стоїть н або л

н: у слові, від якого утворено (чи в називному відмінку), ь стоїть між приголоснимиьненька → неньчин, неньці; нянька → няньчити, няньчин; донька → доньчин; скринька → скриньці; бринькати → бриньчати
н: ь там немає або він стоїть у кінці слова—Маланка → Маланчин; хустинка → хустинці; землянка → землянці; промінь → промінчик; Умань → Уманщина; Волинь → волинський; менший, тонший
л: -лч-, -лц- походять із -лк- без ь—Наталка → Наталчин, Наталці; спілка → спілці; рибалка → рибалчин; сопілка → сопілці
л: в інших випадках — після м’якого л перед приголоснимьлялька → ляльчин, ляльці; учителька → учительчин; колька → кольці; пальці, Гальченко, Михальчук

Правило — § 26, п. 1, 3 і прим.; § 27, п. 2 і п. 3, прим. Прізвища на -ченко, -чук, -чишин після н пишемо без ь: Панченко, Степанчук (§ 27, п. 6). Це перевірка, а не закон для всіх слів: словники подають без ь цвірінчати, хоч цвірінькати пишемо з ь. Сумнівне слово перевір у словнику.

Якщо ь у твірному слові стоїть у кінці, перед ч, щ і -ськ- після н його не пишемо: промінь → промінчик, Умань → Уманщина, Волинь → волинський (§ 27, п. 2).

З м’яким знаком чи без?

Розподіли слова: де на місці пропуску пишемо ь? Підказка — у слові, від якого утворено форму.

Відповіді

ляльчин	пишемо ь	У слові лялька ь є — зберігаємо: ляльчин.
Наталчин	не пишемо ь	-лч- походить із -лк-, а в слові Наталка ь немає.
хустинці	не пишемо ь	У називному відмінку хустинка ь немає, тож і в хустинці його не пишемо.
жменьці	пишемо ь	У називному відмінку жменька ь є — зберігаємо в усіх відмінках.
вишеньці	пишемо ь	Суфікс -еньк- (вишенька) — ь зберігаємо: вишеньці.
сопілці	не пишемо ь	-лц- походить із -лк-, а в слові сопілка ь немає.
учительчин	пишемо ь	У слові учителька ь є — зберігаємо: учительчин.
долоньці	пишемо ь	У називному відмінку долонька ь є — зберігаємо: долоньці.
матінчин	не пишемо ь	У слові матінка ь немає, а після н перед ч його не пишемо.
Уманщина	не пишемо ь	У слові Умань ь стоїть у кінці, тож перед щ його не пишемо.
бруньці	пишемо ь	У називному відмінку брунька ь є — зберігаємо: бруньці.
сніжинці	не пишемо ь	У називному відмінку сніжинка ь немає, тож і в сніжинці його не пишемо.
камінчик	не пишемо ь	У слові камінь ь стоїть у кінці, тож перед ч його не пишемо.

Підносься чи піднісся, сядьте, вмивається: м’який знак у дієсловах

У дієсловах м’який знак пишемо у формах третьої особи на -ть і зберігаємо перед -ся: ходить, сміється, умивається; а в другій особі після ш його немає: умиваєшся, смієшся. У наказовому способі ь пишемо після м’якого приголосного: сядь, сядьте, кинь, киньмо, будьте (§ 26, п. 2, 3).

Найчастіше плутають дві різні форми:

підносься — наказовий спосіб від підноситися: підносься, підносьтеся, з ь, як підводься;
піднісся — минулий час від піднестися: він піднісся; тут сс без ь, як розрісся, винісся (§ 29, п. 2).

Форми підносся немає в жодному словнику.

Типові помилки з м’яким знаком

~~ненчин, нянчити~~ ✗
неньчин, няньчити ✓
ь є у твірних словах ненька, нянька
~~Натальчин, Натальці~~ ✗
Наталчин, Наталці ✓
у слові Наталка ь немає
~~скринці, жменці~~ ✗
скриньці, жменьці ✓
ь є в називному відмінку: скринька, жменька
~~хустиньці, земляньці~~ ✗
хустинці, землянці ✓
у хустинка, землянка ь немає
~~підносся, підводся~~ ✗
підносься, підводься ✓
наказовий спосіб: підносься, підводься; а минулий час — піднісся
~~меньший, тоньший~~ ✗
менший, тонший ✓
після н перед ш ь не пишемо
~~портєра, браконєр~~ ✗
портьєра, браконьєр ✓
ь перед є в іншомовних словах
~~вмиваєшься~~ ✗
вмиваєшся ✓
після ш ь не пишемо; ь є лише у формі вмивається
~~колодязьний~~ ✗
колодязний ✓
у прикметнику з перед н твердий
~~різький, в’язький~~ ✗
різкий, в’язкий ✓
винятки з правила про -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а, прим.)

Вправи: м’який знак

Перший тренажер — на всі правила з таблиці, другий — на те, чому саме так пишемо.

Встав правильне слово

Обери слово, написане правильно. Лише один варіант правильний.

Сестра щоранку … холодною водою.
Відповідь
умивається. У дієслові на -ться ь зберігаємо: умиваєть-ся.
Ти завжди … першим.
Відповідь
прокидаєшся. Після ш ь не пишемо: прокидаєшся.
Ми гуляли … вулицями.
Відповідь
паризькими. Париж + -ськ- → паризький, у суфіксі -зьк- пишемо ь (§ 153, п. 2, 1).
Біля … дерев поставили лавку.
Відповідь
трьох. Перед о після р пишемо ь: трьох (§ 26, п. 1, 2).
Цей кавун … за той.
Відповідь
менший. Після н перед ш ь не пишемо (§ 27, п. 2).
Виставку розмістили в новому ….
Відповідь
павільйоні. В іншомовному слові перед йо після л пишемо ь: павільйон.
Лісник затримав ….
Відповідь
браконьєра. В іншомовному слові перед є після н пишемо ь: браконьєр.
Учні пообідали в шкільній ….
Відповідь
їдальні. Після м’якого л перед приголосним пишемо ь: їдальня.
Хор заспівав кілька народних ….
Відповідь
пісень. У родовому відмінку множини іменників на -я пишемо ь: пісня — пісень (§ 26, п. 2, 2).
… уважні на дорозі!
Відповідь
Будьте. У формах наказового способу пишемо ь: будь, будьте, будьмо (§ 26, п. 2, 3).
Котик спав на … стільчику.
Відповідь
маленькому. У суфіксі -еньк- пишемо ь: маленький.
Учитель викликав до дошки Олега ….
Відповідь
Радченка. Після д перед -ченко ь не пишемо (§ 27, п. 6).

Чому так пишемо?

Визнач, чи пишемо м’який знак на місці пропуску у виділеному слові, і назви правило з таблиці.

Старий кобзар.. заспівав думу.
М’який знакне пишемо
Чомупісля р у кінці слова
Повний розбір
Після р у кінці слова ь не пишемо (§ 27, п. 1).
На підвіконні цвіте геран...
М’який знакпишемо
Чомупісля м’якого н у кінці слова
Повний розбір
Після м’якого н у кінці слова пишемо ь (§ 26, п. 1, 1).
Ми їхали волин..ськими селами.
М’який знакне пишемо
Чомупісля н перед суфіксом -ськ-
Повний розбір
Після н перед -ськ- ь не пишемо: Волинь — волинський (§ 27, п. 2).
У цій піс..ні три куплети.
М’який знакне пишемо
Чомуміж м’якими приголосними
Повний розбір
Між м’якими с і н ь не пишемо (§ 27, п. 3).
Над містом запала ніч...
М’який знакне пишемо
Чомупісля шиплячого
Повний розбір
Після шиплячих ж, ч, ш, щ ь не пишемо (§ 26, п. 1, 1).
Здалеку чути козац..ку пісню.
М’який знакпишемо
Чомуу суфіксі -цьк-
Повний розбір
У суфіксі -цьк- пишемо ь (§ 26, п. 2, 1, а).
Поле синіло від квітучого л..ону.
М’який знакпишемо
Чомуперед о
Повний розбір
Перед о після м’якого л пишемо ь (§ 26, п. 1, 2).
Бюджет перевищив міл..ярд гривень.
М’який знакпишемо
Чомув іншомовному слові перед я
Повний розбір
В іншомовних словах після л перед я пишемо ь (§ 139, 1).
Ця сукня зовсім тонюсін..ка.
М’який знакпишемо
Чомуу суфіксі -юсіньк-
Повний розбір
У суфіксі -юсіньк- пишемо ь (§ 26, п. 2, 1, б).

М’який знак, апостроф і подвоєння

Не плутай м’який знак з апострофом: м’який, зм’яклий, м’ята пишемо з апострофом, бо після губного м перед я чуємо роздільну вимову (§ 7) — про це стаття «Правила вживання апострофа». Коли пишемо ьо, а коли йо (льон, бульйон, район), пояснено в статті «Йо і ьо». Між двома однаковими буквами м’якого знака немає: життя, волосся, сіллю — це подвоєння, про яке йдеться в статті «Подвоєння букв».

Джерело правил: Український правопис (2019), § 7, 12, 26, 27, 29, 139, 153; «Словники України», ВЕСУМ, «Словник української мови» в 11 томах.

Вправи з відповідями: м’який знак

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

Після якої групи букв м’який знак НЕ пишемо?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — б, п, в, м, ф. М’який знак пишемо лише після д, т, з, с, дз, ц, л, н (§ 26, п. 1, 1); після губних б, п, в, м, ф його немає: голуб, сім, верф.
У якому слові на місці пропуску в кінці пишемо м’який знак?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — олен… Олень — після м’якого н у кінці слова пишемо ь (§ 26, п. 1, 1); після губного б, після р у кінці слова і після шиплячого ш ь не пишемо.
У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо м’який знак?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — пал…ці, віс…, малесен…кий. Пальці — після м’якого л перед приголосним, вісь — у кінці слова, малесенький — суфікс -есеньк- (§ 26). В інших рядках є слова без ь: кінцівка, вітер, пісня, гіркий, голуб, ручка.
Яка форма давального відмінка від слова «редька» правильна?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — редьці. Якщо ь є в називному відмінку, його зберігаємо в усіх відмінках: редька — редьці (§ 27, п. 3, прим.).
У якому слові на місці пропуску м’який знак НЕ пишемо?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — ослін…чик. Після н перед ч ь не пишемо: ослінчик (§ 27, п. 2). Тінь, гарненький, кільце — з ь.
У якому рядку обидві форми давального відмінка написано правильно?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — шпильці, балці. Шпилька має ь — зберігаємо: шпильці; у слові балка ь немає, і -лц- походить із -лк-: балці (§ 26, п. 1, 3, прим.).
У якому слові на місці пропуску м’який знак НЕ пишемо?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — с…вято. Між м’якими приголосними ь не пишемо: свято (§ 27, п. 3). Більший, різьба, візьму — з ь.
Яке слово іншомовного походження написано правильно?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — пасьянс. У словах іншомовного походження після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишемо ь (§ 139, 1): пасьянс, бульйон, компаньйон, портьєра.
У якому рядку в усіх прикметниках на місці пропуску пишемо м’який знак?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — риз…кий, запоріз…кий, боягуз…кий. Ризький, запорізький, боягузький — суфікс -зьк- (§ 26, п. 2, 1, а; § 153, п. 2, 1). Боязкий, різкий, в’язкий, плаский, баский — винятки без ь (§ 26, п. 2, 1, а, прим.).
У якому реченні є помилка у вживанні м’якого знака?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Ти так гарно смієшься. Після ш ь не пишемо: смієшся. Ь має лише форма третьої особи на -ть: сміється, вчиться (§ 26, п. 2, 3).

Ця тема на карті української мови: Орфографія (правопис) → М’який знак

Правила вживання м’якого знака: таблиця