Другорядні члени речення: означення, додаток, обставина

Оновлено: 27.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Другорядні члени речення — це означення, додаток і обставина. Вони не входять до граматичної основи, а пояснюють підмет, присудок або інші другорядні члени. Означення відповідає на питання який? чий? котрий?, додаток — на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? що? чим? про що?), обставина — на питання де? куди? коли? як? чому? навіщо?

Нижче — таблиця з питаннями й лініями, види означень, додатків і обставин, як відрізнити додаток від обставини, драбина «як визначити член речення», правила підкреслення (прикладка, порівняльний зворот, відокремлені члени), типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: другорядні члени речення в таблиці

Кожен другорядний член речення має своє значення, свої питання і свою лінію в синтаксичному розборі:

Речення, у якому є другорядні члени, називають поширеним: Уранці в саду співають птахи. Речення лише з головних членів — непоширене: Птахи співають. Отже, за наявністю другорядних членів речення поділяють на поширені й непоширені. Звертання і вставні слова членами речення не є, тому поширеним речення не роблять.

Означення: узгоджене, неузгоджене, прикладка

Означення називає ознаку предмета й пояснює іменник (або займенник чи інше слово в ролі іменника). Воно відповідає на питання який? чий? котрий? і підкреслюється хвилястою лінією. За зв’язком з означуваним словом означення бувають узгоджені й неузгоджені, а окремий різновид означення — прикладка.

Щоб відрізнити узгоджене означення від неузгодженого, зміни відмінок означуваного слова. Осінній парк — в осінньому парку: означення змінилося разом з іменником, отже, воно узгоджене. Сукня в горошок — у сукні в горошок: означення не змінилося, отже, воно неузгоджене.

Прикладка — це означення, виражене іменником: вона дає предметові іншу назву (Тарас, мій однокласник, гарно малює). Як писати прикладки (через дефіс, у лапках чи окремо), пояснює стаття «Прикладки і їх написання», а коли відокремлювати їх комами чи тире — стаття «Відокремлена прикладка: коли кома, а коли тире». Більше прикладів означень із творів — у статті «Узгоджене та неузгоджене означення».

Додаток: прямий і непрямий

Додаток означає предмет, на який спрямована дія або з яким вона пов’язана, і відповідає на питання непрямих відмінків. Найчастіше він пояснює дієслово (малюю квіти), рідше — інші слова, наприклад прикметник (радий зустрічі). Виражений додаток здебільшого іменником або займенником, рідше — інфінітивом (Учитель запропонував нам намалювати осінь), числівником (поділи десять на два), неподільним словосполученням (купив два зошити). Підкреслюємо його пунктиром.

Докладніше про способи вираження додатка — у статті «Додаток як другорядний член речення».

Обставина: розряди за значенням

Обставина вказує, де, коли, як, чому, навіщо чи за якої умови відбувається дія або виявляється ознака. Найчастіше вона пояснює дієслово (повернувся увечері), а також прикметник чи прислівник (дуже гарний, надзвичайно швидко). Виражена обставина прислівником, іменником із прийменником чи без нього, дієприслівником, інфінітивом, фразеологізмом. Підкреслюємо її рискою з крапкою (штрихпунктиром). Шкільна граматика виділяє вісім розрядів обставин за значенням:

Докладно про кожен розряд — у статтях «Обставина як другорядний член речення» і «Розряди обставин за значенням».

Як відрізнити додаток від обставини та означення

Ставлячи питання, з’ясуй дві речі: від якого слова воно ставиться і що називає залежне слово. Якщо слово пояснює іменник і називає його ознаку, це означення. Якщо воно пояснює дієслово, це додаток (слово називає предмет) або обставина (слово називає місце, час, спосіб, причину чи мету дії).

• Прийменникові сполуки. До сполучення в кімнаті в реченні Ми сиділи в кімнаті підходять два питання — де? і в чому? Вирішує значення: кімната тут — місце, тому це обставина місця. У реченні Ми сумнівалися в перемозі питання де? не підходить: перемога — предмет думки, тож у перемозі — додаток. Утім, у деяких посібниках питання ставлять за формою (у чому? до чого?) і такі члени вважають додатками. По-різному трактують і сполучення на зразок розповідь про подорож (яка? чи про що?). У вправах на цій сторінці член речення визначаємо за значенням, як у прикладі з кімнатою, а на контрольній дотримуйся свого підручника. Прийоми розмежування — у статті «Труднощі розмежування додатків та обставин».
• Іменник у родовому відмінку. Після іменника він зазвичай означає належність чи ознаку: книжка сестри (чия?) — неузгоджене означення. Після дієслова той самий іменник — додаток: дочекався сестри (кого?).
• Інфінітив буває кожним із другорядних членів. Він означення, якщо пояснює іменник: бажання малювати (яке?). Він додаток, якщо дію виконує не той, хто є підметом: Учитель запропонував нам намалювати осінь (малюватимемо ми). Він обставина мети після дієслів руху (так само в Правописі, § 161, І, п. 6в): Сестра пішла в парк малювати (навіщо?). А в реченні Я хочу малювати інфінітив — частина складеного дієслівного присудка.
• Фразеологізм — один член речення, хоч і складається з кількох слів: Дідусь прокинувся ні світ ні зоря (коли? — дуже рано) — обставина часу; Ми працювали не покладаючи рук (як?) — обставина способу дії.

Як визначити другорядний член речення

Перевіряй по черзі: спершу граматична основа, потім питання від головного слова, а наостанок — значення залежного слова.

Ось як це працює на прикладі. Питання ставимо від головного слова до залежного: від підмета — до присудка й до слів, що пояснюють підмет; від присудка — до слів, що пояснюють присудок; від другорядного члена — до його залежних слів.

Що не є членом речення

Деякі слова в реченні не є його членами: від інших слів до них не можна поставити питання. Звертання, вставні слова й вигуки не підкреслюємо, а прийменник підкреслюємо лише разом з іменником, до якого він належить.

Звертання і вставні слова на письмі виділяємо комами (Правопис, § 158, І, п. 8, 11). Не плутай звертання з підметом: у реченні Олю, ти прийдеш? підмет — ти, а Олю — звертання в кличному відмінку. Деякі слова бувають і вставними, і членами речення: Ви, звичайно, чули про цю виставу — вставне слово; Концерт звичайно закінчується о 10 годині (тобто зазвичай) — обставина (приклад із Правопису). Докладніше — у статтях «Речення зі звертанням» і «Речення зі вставними словами».

Як підкреслювати другорядні члени речення

Під час синтаксичного розбору означення підкреслюємо хвилястою лінією, додаток — пунктиром, обставину — рискою з крапкою; підмет — однією рискою, присудок — двома. Обставину будь-якого розряду, зокрема обставину способу дії чи часу, підкреслюємо однаково. Повний план розбору й зразки — у статті «Синтаксичний розбір простого речення». Тут — складні випадки:

Як підкреслюється прикладка

Прикладка — різновид означення, тому її підкреслюємо хвилястою лінією разом із залежними словами: Мій брат, учитель історії, приїхав учора. Коми не підкреслюємо. Якщо родова назва стоїть першою, прикладка — видова назва після неї (Правопис, § 37): місто Київ, село Моринці, озеро Світязь. З іменами людей інакше: у сполученні директор школи Іван Петрович прикладка — загальна назва.

Як підкреслюється порівняльний зворот

Порівняльний зворот приєднуємо сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж та ін. У реченні він є одним членом речення, тому зазвичай його підкреслюємо цілим, разом зі сполучником, — лінією того члена речення, роль якого він виконує. Найчастіше це обставина способу дії: Хмари пливли небом, мов білі кораблі (пливли як?). Буває зворот і частиною присудка: Спомин був як блискавка (М. Рильський). Такий зворот комами не виділяємо (Правопис, § 158, І, п. 12, прим. 3в), а більшість інших порівняльних зворотів виділяємо.

Як підкреслюються відокремлені члени речення

Відокремлені члени підкреслюємо так само, як невідокремлені, — цілим зворотом: дієприкметниковий зворот — хвилястою лінією, дієприслівниковий — рискою з крапкою, звороти з крім, замість, за винятком — пунктиром. Коли такі звороти виділяємо комами, пояснює стаття «Відокремлені члени речення: правила, схеми, приклади».

Лінії показують члени речення, а не частини мови. Той самий іменник буває різними членами: Сад цвіте — підмет; Дідусь доглядає сад — додаток; Ми гуляли в саду — обставина. Тому в синтаксичному розборі лінію обираємо за роллю слова, а частину мови, якщо цього вимагає завдання, підписуємо над словом: ім., прикм., дієсл.

Типові помилки у визначенні другорядних членів речення

Найчастіше помиляються, коли член речення визначають за частиною мови чи за формальним питанням, а не за значенням і зв’язком із головним словом:

Вправи: визнач другорядні члени речення

Спершу визнач член речення і питання до нього, потім розподіли сполучення за членами речення, а наостанок перевір, як їх підкреслювати.

Другорядні члени речення та інші теми синтаксису

• «Підмет і присудок» — головні члени речення: від них ставимо питання до другорядних;
• «Типи речень за будовою» — поширені й непоширені, повні й неповні речення;
• «Односкладні речення: види, приклади й вправи» — другорядні члени бувають і в реченнях з одним головним членом;
• «Однорідні члени речення» — однорідними бувають і означення, і додатки, і обставини;
• «Синтаксичний розбір простого речення» — план розбору, схема й п’ять зразків;
• «Карта української мови», станція «Другорядні члени речення» — усі статті теми на одній схемі.

Другорядні члени речення, прикладку й порівняльний зворот перевіряють і на НМТ, тож ці правила стануть у пригоді під час повторення.

Джерело: другорядні члени речення, їх види й підкреслення — за шкільною програмою з української мови (модельні програми НУШ) та усталеною шкільною граматикою; прикладки — Український правопис (2019), § 37; розділові знаки при звертаннях, вставних словах, порівняльних зворотах і відокремлених членах — § 158, І, п. 8, 11–16; приклади Концерт звичайно закінчується о 10 годині, Спомин був як блискавка, працювати не покладаючи рук — з Правопису.

Ця тема на карті української мови: Синтаксис: словосполучення і просте речення → Другорядні члени речення