Голосні та приголосні звуки української мови

Голосні та приголосні звуки української мови

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Голосні та приголосні звуки української мови мають низку особливостей, які не варто оминати увагою. Насамперед, варто звернути увагу на їхні властивості та класифікацію. Перша частина матеріалу буде корисною для всіх школярів, тому радимо уважно її проаналізувати. Друга частина орієнтована на тих, хто хоче знати з теми трохи більше, ніж треба.


Звукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків – 6 голосних і 32 приголосні.

 

Голосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу. Їхнім джерелом є коливання розташованих у гортані голосових зв’язок.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові шість голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].

Зверніть увагу! Для передавання на письмі шести голосних звуків використовують десять літер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.

Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.

Приголосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. Під час їх вимови струмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони органів мовлення (наприклад, язик, зуби, губи), унаслідок чого виникають шуми, які є основою саме приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові 32 приголосні звуки:

[б], [в], [г], [ґ], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [дз], [дз’], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н’], [п], [р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш].

Зверніть увагу! Тверді і м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [сад] сад – [с’ад’] сядь.

Тверді і м’які приголосні

Творення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.

В українській мові є такі м’які приголосні: [д’], [т’], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [л’], [н’], [р’]. Звук [й] завжди м’який.

Запам’ятайте графічні засоби позначення м’якості приголосних:

  • м’який знак (ь): [бат’ко] батько, [вожд’] вождь, [вол’овий] вольовий;
  • літери я, ю, є: [р’аст] ряст, [л’убисток] любисток, [син’е] синє;
  • літера і: [л’іто] літо, [д’іти] діти, [р’ічка] річка, [д’н’іпро] Дніпро.

Примітка. У деяких випадках м’якість приголосного не має писемного вираження, зокрема це стосується такого фонетичного явища, як уподібнення приголосних за м’якістю: [п’іс’н’а] пісня, [мудр’іс’т’] мудрість, [куз’н’а] кузня. А чи стає м’яким [с] перед пом’якшеним губним [в’] у слові свято, підручники пишуть по-різному.

Зверніть увагу! Усі м’які звуки, крім [й], мають тверді відповідники та утворюють із ними пари за твердістю – м’якістю: [д] – [д’], [т] – [т’], [л] – [л’] тощо. Порівняйте:

  • [тин] тин – [т’ін’] тінь;
  • [лин] лин – [л’ін’] лінь;
  • [раса] раса – [р’аса] ряса;
  • [рад’] радь – [р’ад] ряд;
  • [л’із] ліз – [л’із’] лізь.

Як видно, за цією ознакою слова теж можуть розрізнятися лексичним і граматичним значеннями.

Приголосними, що не бувають м’якими, є:

  1. губні: [б], [п], [в], [м], [ф];
  2. шиплячі: [ж], [дж], [ч], [ш];
  3. задньоязикові: [ґ], [к], [х];
  4. глотковий [г].

Ці звуки лише перед голосним [і] та зрідка перед голосними [а], [е], [у] можуть бути пом’якшеними (напівм’якими). На це вказують букви і, я, є, ю, наприклад: [в’ітам’іни] вітаміни, [веч’ір] вечір, [зб’іж’:а] збіжжя, [к’увет] кювет. Не забувайте, що пом’якшені є відтінками твердих звуків.

Отже, в українській мові є 22 тверді й 10 м’яких приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Приголосні звуки залежно від позиції (зокрема наступного звука в слові) бувають:

а) тверді;
б) м’які;
в) пом’якшені (напівм’які).

У фонетичному записі м’якість приголосного позначають рисочкою вгорі праворуч від літери: [с’іл’]. Пом’якшеність у підручниках позначають по-різному: одні — тим самим знаком, що й м’якість, інші — окремим значком (наприклад, схожим на апостроф). У цій статті пом’якшені приголосні позначено так само, як м’які: [дв’іч’і], а в характеристиці звука пишемо «пом’якшений». На уроці користуйтеся позначками зі свого підручника.

Тверді, м’які та пом’якшені приголосні

9 пар «твердий — м’який»

  • [д] — [д'], [т] — [т'], [з] — [з'], [с] — [с'], [д͡з] — [д͡з'], [ц] — [ц'], [л] — [л'], [н] — [н'], [р] — [р']
  • пара розрізняє слова: лук [лук] — люк [л'ук]

Завжди м’який

  • [й]: йод, край
  • твердої пари не має

М’яких пар не мають

  • губні [б], [п], [в], [м], [ф]
  • шиплячі [ж], [ч], [ш], [д͡ж]
  • [г], [ґ], [к], [х]
  • перед [і] вони пом’якшені: бік, кіт, чітко

Разом 22 тверді приголосні (9 + 13) і 10 м’яких (9 + [й]). Пом’якшені — не окремі звуки, а відтінки твердих; у підручниках їх позначають по-різному.

Як на письмі позначаємо м’якість приголосного

Пишемо після приголосногоПриклади
ьсуть, вісь, сьомий
я, ю, єряд, сюди, третє
ідім, ціна
нічогопісня, кузня: звук стає м’яким перед наступним м’яким (уподібнення)

Буква е м’якості не позначає: небо [не́бо]. Буква ї теж не позначає: вона завжди дає два звуки [йі] (їжак [йіжа́к], з’їхати). Апостроф показує, що приголосний перед ним твердий: бур’ян [бурйа́н]. Після губних, шиплячих і [г], [ґ], [к], [х] букви і, я, ю показують лише пом’якшення: бік, бюро.

Зверніть увагу!

Існують словесні формули, які полегшують запам’ятовування класифікації приголосних звуків:

  • Буде гоже Ґедзю у джаз – дзвінкі приголосні.
  • Усе це кафе «Птах і чаша» – глухі приголосні.
  • Мавпа Буф – губні приголосні.
  • Щ(шч)е їжджу – шиплячі приголосні.
  • Де ти з’їси цілини? – м’які приголосні (крім [р’] і [дз’], їх запам’ятайте окремо).

Зверніть увагу! Літера ї ніколи не позначає м’якості приголосного звука, тому що стоїть або на початку слова ([йіжак] їжак), або після голосного ([круйіз] круїз). Якщо займає позицію після приголосних (зокрема губного, [р] та кінцевого приголосного префікса), то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і трактувати попередній звук як твердий: [соловйі] солов’ї, [п’ірйіна] пір’їна, [розйізд] роз’їзд.

Твердий чи м’який: що підказує написання?

12 завдань. Обери слово, у якому буква позначає потрібний звук. Підказки: що пишемо після приголосного (ь, я, ю, є, і чи е, и, апостроф) і де він стоїть у слові. У завданнях лише букви д, т, з, с, ц, л, н, р: ці звуки мають пару «твердий — м’який».

  1. У якому слові буква л позначає м’який звук?

    Відповідь

    льон. М’який знак перед о показує, що [л] м’який: [л'он]. У словах лампа, лебідь після л стоять а та е, тож [л] твердий.

  2. У якому слові буква д позначає твердий звук?

    Відповідь

    день. Перед буквою е приголосні вимовляємо твердо: [ден']. А в словах дядько й мідь м’якість [д'] позначають я та ь.

  3. У якому слові буква т позначає м’який звук?

    Відповідь

    тюльпан. Буква ю після т позначає м’якість [т'] і звук [у]: [т'ул'па́н]. У словах тато, тепло [т] твердий: після нього а та е.

  4. У якому слові буква р позначає твердий звук?

    Відповідь

    лікар. [р] у кінці складу й слова твердий: [л'і́кар]. Тому після р тут і не пишемо ь. У словах річка, рядок м’якість [р'] позначають і та я.

  5. У якому слові буква с позначає м’який звук?

    Відповідь

    честь. Перед м’яким [т'] звук [с] теж стає м’яким: [чес'т']. Це уподібнення за м’якістю, і на письмі його не позначаємо. У словах сова, сестра [с] твердий.

  6. У якому слові буква з позначає твердий звук?

    Відповідь

    з’їзд. Перед апострофом приголосний твердий: [зйізд], а ї позначає два звуки [йі]. У словах зілля, зять м’якість [з'] позначають і та я.

  7. У якому слові буква ц позначає м’який звук?

    Відповідь

    палець. М’який знак після ц позначає м’якість: у кінці слова звучить [ц']. У словах цибуля, цегла [ц] твердий: після нього и та е.

  8. У якому слові буква л позначає твердий звук?

    Відповідь

    липа. Перед буквою и приголосні тверді: [ли́па]. У словах ліс, люди м’якість [л'] позначають і та ю.

  9. У якому слові буква н позначає твердий звук?

    Відповідь

    сон. У кінці слова без ь звук [н] твердий: [сон]. У слові кінь м’якість позначає ь, у слові няня — я.

  10. У якому слові буква р позначає м’який звук?

    Відповідь

    буря. Буква я після р без апострофа позначає м’якість [р'] і звук [а]: [бу́р'а]. У слові пір’я апостроф показує, що [р] твердий, а я позначає два звуки [йа]; у слові кора [р] твердий перед а.

  11. У якому слові буква н позначає м’який звук?

    Відповідь

    ніс. Буква і після н позначає його м’якість: [н'іс]. У словах нога, несе [н] твердий: після нього о та е.

  12. У якому слові буква з позначає м’який звук?

    Відповідь

    князь. М’який знак після з позначає м’якість: [кн'аз']. У словах зебра, земля [з] твердий: перед буквою е приголосні вимовляємо твердо.


Дзвінкі й глухі приголосні

Залежно від наявності голосу розрізняють:

  • дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [дз], [дз’];
  • глухі (складаються тільки з шуму): [к], [п], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш].

Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [д] – [т], [г] – [х].

Вони розрізняють лексичне значення слів: казка – каска, ґава – кава, плід – пліт, гриб – грип.

У швидкому мовленні парні звуки артикулюються нечітко, тому й виникають труднощі під час передавання їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук (дзвінкий чи глухий), визначають орфографічним правилом чи з’ясовують за словником.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю – глухістю:

  • Дзвінкі: [б], [г], [ґ], [д], [д’], [ж], [з], [з’], [дж], [дз], [дз’]
  • Глухі: [п], [х], [к], [т], [т’], [ш], [с], [с’], [ч], [ц], [ц’]

Не мають парних глухих такі дзвінкі приголосні: [в], [й], [л], [л’], [м], [н], [н’], [р], [р’].

Зверніть увагу! Глухий звук [ф], що вживається лише у словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має.

Дзвінкі та глухі: 11 пар і непарні звуки

Сонорні
голос переважає над шумом
Шумні дзвінкі
шум переважає над голосом
Глухі
лише шум
[в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й]
глухих пар не мають
[б][п]
[д][т]
[д'][т']
[г][х]
[ґ][к]
[ж][ш]
[з][с]
[з'][с']
[д͡ж][ч]
[д͡з][ц]
[д͡з'][ц']
—[ф] без пари

Дзвінкий і глухий в одному рядку — пара. Пари розрізняють слова: бити — пити, діло — тіло, голод — холод, ґава — кава, жити — шити, коза — коса.

Сонорні теж вимовляємо з голосом, тому їх часто називають дзвінкими без глухої пари (так і в тексті вище; у фонетичному розборі — «дзвінкий (сонорний)»). Дзвінкі в кінці слова й перед глухими вимовляємо дзвінко: дуб [дуб], казка [ка́зка]. Винятків небагато: наприклад, [г] перед [к], [т] звучить як [х] — легко [ле́хко]. Докладніше — у статті «Орфоепічна норма».

Дзвінкий, глухий чи сонорний?

Визнач, який звук позначають виділені букви. Шумні дзвінкі мають глуху пару: [б] — [п]. Сонорні (голос переважає над шумом, глухої пари немає) часто теж називають дзвінкими — у фонетичному розборі пишемо «дзвінкий (сонорний)». Тут вони — окрема група, як у таблиці «За участю голосу й шуму» нижче.

        Відповіді
        жаба [жа́ба]шумний дзвінкий[ж] — дзвінкий, його глуха пара — [ш]: жити — шити.
        гора [гора́]шумний дзвінкий[г] — дзвінкий, його глуха пара — [х]: голод — холод.
        джаз [д͡жаз]шумний дзвінкийДж у корені — один дзвінкий звук [д͡ж], його глуха пара — [ч].
        дзеркало [д͡зе́ркало]шумний дзвінкийДз у корені — один дзвінкий звук [д͡з], його глуха пара — [ц].
        хата [ха́та]глухий[х] — глухий, пара до дзвінкого [г].
        цукор [цу́кор]глухий[ц] — глухий, пара до дзвінкого [д͡з].
        фарба [фа́рба]глухий[ф] — глухий без дзвінкої пари: [в] йому не пара, бо [в] — сонорний.
        шапка [ша́пка]глухий[ш] — глухий, пара до дзвінкого [ж].
        вода [вода́]сонорний[в] — сонорний: голос переважає над шумом. Глухої пари не має.
        мак [мак]сонорний[м] — сонорний, глухої пари не має.
        ложка [ло́жка]сонорний[л] — сонорний, глухої пари не має.
        його [його́]сонорний[й] — сонорний і завжди м’який, глухої пари не має.

        Класифікація голосних звуків в українській мові

        1. За місцем творення 2. За способом творення 3. За участю губ
        Голосні переднього ряду Голосні заднього ряду Голосні високого піднесення Голосні середнього  піднесення Голосні низького піднесення Лабіалізовані голосні

         

        Нелабіалізовані голосні

         

        [і] [и] [е] [а] [о] [у] [і] [у] (високого), [и] (високо-середнього піднесення) [е] [о] [а] [о][у] [е] [и] [а] [і]

         

         

         

        Класифікація приголосних звуків

        І. За участю голосу й шуму ІІ. За місцем творення
        Шумні поділяються на дзвінкі і глухі. Сонорні
        [м] [н] [н’] [р] [р’] [л] [л’] [й] [в]
        Губні
        [б] [п] [в] [м] [ф]
        Язикові Глоткові [г]
        Передньоязикові [д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [н] [л] [р] (і їхні м’які пари) [ж] [ч] [ш] [дж]
        Середньоязикові [й]
        Задньоязикові [ґ] [к] [х]

         

         

         

         

         

        ІІІ. За способом творення IV. За твердістю – м’якістю
        Зімкнені (проривні)
        [б] [п] [д] [д’] [т] [т’] [ґ] [к]
        Фрикативні
        [з] [з’] [с] [с’] [ж] [ш] [в] [ф] [г] [х] [й]
        Зімкнено-прохідні
        [м] [н] [н’] [л] [л’] [р] [р’]
        Африкати
        [дз] [дз’] [дж] [ц] [ц’] [ч]
        М’які
        [д’] [т’] [з’] [с’] [дз’] [ц’] [л’] [н’] [р’] [й]
        Тверді (мають м’які пари)
        [д] [т] [з] [с] [дз] [ц] [л] [н] [р]
        Пом’якшені (напівм’які) перед [і]
        [б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж] [г] [ґ] [к] [х]
        Шиплячі [ж] [ч] [ш] [дж]

        Свистячі [з] [з’] [с] [с’] [ц] [ц’] [дз] [дз’]

         

        Шиплячі та свистячі приголосні

        Шиплячі — 4 звуки

        • [ж], [ч], [ш], [д͡ж]
        • м’яких пар не мають, перед [і] — пом’якшені
        • журавель, човен, шум, джерело
        • буква щ — два шиплячі звуки [шч]: щастя, кущ

        Свистячі — 8 звуків

        • тверді [з], [с], [ц], [д͡з]: зуб, сад, цап, ґудзик
        • м’які [з'], [с'], [ц'], [д͡з']: зірка, сіно, ціна, дзьоб

        Не плутай: ц — свистячий, ч — шиплячий; дз — свистячий, дж — шиплячий. У корені дз і дж позначають один звук, а на межі префікса й кореня — два: віджати, відзнака.

        Свистячі перед шиплячими стають шиплячими, а шиплячі перед свистячими — свистячими: зшиток [ш:и́ток], у книжці [у кни́з'ц'і]. Докладніше — у статті «Уподібнення приголосних».

        Шиплячий, свистячий чи інший?

        Визнач, який звук позначає виділена буква. Пам’ятай: свистячими бувають і тверді, і м’які звуки, а дж і дз у корені позначають один звук.

              Відповіді
              жук [жук]шиплячий[ж] — шиплячий.
              чай [чай]шиплячий[ч] — шиплячий; не плутай його зі свистячим [ц].
              джем [д͡жем]шиплячийДж у корені — один шиплячий звук [д͡ж].
              щука [шчу́ка]шиплячийБуква щ позначає два звуки [шч], і обидва шиплячі.
              сила [си́ла]свистячий[с] — свистячий.
              цирк [цирк]свистячий[ц] — свистячий; не плутай його із шиплячим [ч].
              кукурудза [кукуру́д͡за]свистячийДз у корені — один свистячий звук [д͡з].
              сіль [с'іл']свистячий[с'] — м’який свистячий: свистячі бувають і тверді, і м’які.
              трава [трава́]інший[т] не шипить і не свистить, тож це інший приголосний.
              кит [кит]інший[к] — задньоязиковий, не шиплячий і не свистячий.
              дід [д'ід]інший[д'] — м’який, але не свистячий: свистячі — це лише [з], [с], [ц], [д͡з] і їхні м’які пари.
              бук [бук]інший[б] — губний, не шиплячий і не свистячий.

              Джерело: Український правопис (2019), § 8, 26, 27.

              Вправи з відповідями: голосні та приголосні звуки

              10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

              1. Скільки голосних звуків в українській мові?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — 6. В українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

              2. Скільки букв використовують для позначення голосних звуків на письмі?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: В — 10. Шість голосних звуків передають десять букв: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.

              3. Звук [й] — це…

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — приголосний, завжди м’який. [й] — приголосний сонорний звук, який завжди м’який і не має твердої пари.

              4. Який приголосний НЕ буває м’яким?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Г — [б]. Губні [б], [п], [в], [м], [ф] не бувають м’якими, перед [і] вони лише пом’якшуються; [д], [л], [н] мають м’які пари [д'], [л'], [н'].

              5. Який із цих приголосних глухий?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: А — [т]. Глухі приголосні складаються лише з шуму; [т] — глухий (пара до дзвінкого [д]), а [б], [з] — дзвінкі, [в] — сонорний.

              6. Який глухий приголосний утворює пару з дзвінким [г]?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: В — [х]. Дзвінкий [г] і глухий [х] утворюють пару (пор. легко [лехко]); глухий [к] — пара до дзвінкого [ґ].

              7. Який звук сонорний?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Г — [р]. Сонорні приголосні утворюються з переважанням голосу над шумом: [в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [й].

              8. У якому слові всі приголосні звуки тверді?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Б — школа. У слові «школа» [ш], [к], [л] тверді; у словах «пісня», «діти», «лінь» є м’які приголосні [с'], [н'], [д'], [т'], [л'].

              9. У якому слові перший приголосний пом’якшений (напівм’який), а не м’який?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: Г — пісок. Губні, шиплячі, задньоязикові й [г] перед [і] лише пом’якшуються: [п'ісок]; а [с'], [т'], [л'] у словах «сіно», «тіло», «ліс» — повноцінні м’які звуки.

              10. Що на письмі позначає м’якість приголосного [н'] у слові «синє»?

                Відповідь і пояснення

                Правильна відповідь: А — буква є. Букви я, ю, є, і після приголосного позначають його м’якість: синє [син'е].

              Ця тема на карті української мови: Фонетика, графіка, орфоепія → Голосні й приголосні