Правила вживання апострофа

Правила вживання апострофа

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Апостроф (’) пишемо перед я, ю, є, ї, коли попередній приголосний вимовляємо твердо, а ці букви позначають два звуки — [й] і голосний: м’ясо [мйа́со], з’їзд [зйізд]. За Правописом 2019 року апостроф ставимо після б, п, в, м, ф (п’ять, рум’яний), після р (бур’ян, пір’я), після префіксів і першої частини складних слів на твердий приголосний (роз’яснити, дит’ясла), а також в імені Лук’ян. Не ставимо, коли перед губним у корені є ще один приголосний, крім р (свято, цвях, дзвякнути), коли р м’який (буряк), і перед йо (курйоз).

Нижче — таблиця правил, драбина «Чи ставимо апостроф», словник «Апостроф чи ні» з пошуком (торф’яний, дзвякнути, фюзеляж, буряний), винятки, правила для запозичень, імен і назв, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: правила вживання апострофа в таблиці

В українських словах апостроф буває лише перед я, ю, є, ї. Усі випадки, коли його пишемо і коли не пишемо, — в одній таблиці.

Правила вживання апострофа

КолиПриклади
✓ Пишемо апостроф перед я, ю, є, ї
після б, п, в, м, фп’ять, м’ясо, в’юн, рум’яний, жираф’ячий
після р, коли чуємо [й]бур’ян, пір’я, матір’ю, кур’єр
після префікса чи першої частини складного слова на твердий приголоснийз’їзд, роз’яснити, без’язикий, об’єм, дит’ясла
після к в імені Лук’ян і похіднихЛук’яненко, Лук’янівка
у запозиченнях — ще й після г, к, х, ж, ч, ш, коли чуємо [й]к’янті, Монтеск’є, Руж’є, комп’ютер, кар’єра
✗ Не пишемо апострофа
перед губним у корені — ще один приголосний, крім рсвято, цвях, тьмяний, дзвякнути, мавпячий; але торф’яний, верб’я
ря, рю, рє позначають м’який [р']буряк, бу́ряний, рябий, крякати, крюк
перед йо, а також перед а, о, у, е, ікурйоз, серйозний, підйом; безіменний, зекономити
у запозиченнях, коли я, ю лише пом’якшують приголоснийбюро, пюре, рюкзак, фюзеляж, Гюго

Після м’яких д, т, з, с, л, н у запозиченнях і прізвищах замість апострофа пишемо ь: мільярд, бульйон. Сам апостроф — не буква: звука він не позначає.

Як перевірити, чи потрібен апостроф: драбина

Пройди кроки по черзі: перший, на який відповідаєш «так», дає відповідь. Слова на зразок безіменний, зекономити, курйоз, підйом перевіряти не треба: після приголосного там немає я, ю, є, ї, тож немає і апострофа.

Чи ставимо апостроф: перевір по кроках

Апостроф буває лише перед я, ю, є, ї після приголосного. Перед йо, а також перед а, о, у, е, і його немає: курйоз, підйом, безіменний.

  1. Слово запозичене з іншої мови?своє правило: чуємо [й] — апостроф (комп’ютер, інтерв’ю, к’янті), не чуємо — без нього (фюзеляж, бюро, пюре)
  2. Я, ю, є, ї стоять одразу після префікса чи першої частини складного слова, що закінчується на твердий приголосний?з’їзд, роз’яснити, без’язикий, під’їхати, дит’ясла, Мін’юстз ’
  3. Перед я, ю, є, ї — губний б, п, в, м, ф, а перед ним у корені ще один приголосний (крім р)?свято, цвях, тьмяний, дзвякнути, мавпячий, морквянийбез ’
  4. Перед я, ю, є, ї — губний б, п, в, м, ф?п’ять, м’ясо, рум’яний, жираф’ячий; після р: торф’яний, верб’я; після префікса: зв’язок, розм’якшитиз ’
  5. Перед я, ю, є, ї — р, і після нього чути [й]?бур’ян [бурйа́н], пір’я, матір’ю, кур’єр, подвір’яз ’
  6. Це ім’я Лук’ян або слово, утворене від нього?Лук’яненко, Лук’янюк, Лук’янівказ ’
  7. В інших українських словах апострофа немаєбуряк [бур'а́к], рябий, крякати — р м’який; дядько, тюлень, сюди — я, ю позначають м’якість приголосногобез ’

Не знаєш, чи буква належить до префікса? Добери спільнокореневе слово: зв’язок — в’язати (з — префікс, тому апостроф), свято — святий (с належить до кореня, тому без апострофа).

Перевірмо драбину на словах, про які найчастіше питають:

  • Торф’яний — з апострофом. Перед губним ф стоїть р, а для р Правопис робить виняток: апостроф пишемо, як у словах верб’я, черв’як.
  • Дзвякнути, подзвякувати — без апострофа: перед в у корені стоїть з. Так само свято, цвях, цвяшок, тьмяний.
  • Буряний — без апострофа. Бу́ряний — прикметник від слова буря (буряна ніч), і р у ньому м’який, як у слові буря. А бур’ян і бур’янистий пишемо з апострофом: після р чуємо [й].
  • Фюзеляж — без апострофа. Це запозичення, і ю тут лише пом’якшує ф, звука [й] немає. Так само бюро, бюджет, пюре, рюкзак.
  • Без’язикий — з апострофом: без- — префікс на твердий приголосний (так само без’ядерний, з’їзд, роз’яснити). А безіменний — без апострофа: після префікса стоїть і, а не ї.
  • Мавпячий — без апострофа (перед п у корені є в), а жираф’ячий — з апострофом (перед ф — голосний). Обидва слова наведено в Правописі.
  • Розм’якшити, зв’язківець — з апострофом: роз- і з- — префікси, а без них — м’який, в’язати.
  • Матір’ю — з апострофом: після р чуємо [й]. Дит’ясла — теж: перша частина складного слова закінчується на твердий приголосний.
  • К’янті — з апострофом: у запозиченнях апостроф пишемо також після г, к, х, ж, ч, ш.

З апострофом чи без: словник слів

Введи слово в пошук — словник покаже, як його писати й чому. Тут зібрано слова, про які найчастіше питають (торф’яний, дзвякнути, фюзеляж, буряний, без’язикий, свято, верб’я), і приклади до кожного правила.

Апостроф чи ні: словник

СловоЧому такПримітка
ад’юта́нтз апострофом: після префікса ад‑ в іншомовному слові
Ак’я́бз апострофом: після к перед я в іншомовному словімісто в М’янмі
Аля́б’євз апострофом: у прізвищі після губного б
Амудар’я́з апострофом: у географічній назві після р
арф’я́рз апострофом: після губного ф; р перед ним апострофові не заважаєарфіст
Барбю́сбез апострофа: ю лише пом’якшує б
безіме́ннийбез апострофа: після префікса без‑ стоїть і, а апостроф пишемо лише перед я, ю, є, ї
без’я́дернийз апострофом: після префікса без-, що закінчується на твердий приголосний
без’язи́кийз апострофом: після префікса без-, що закінчується на твердий приголоснийне безязикий
б’єфз апострофом: після б перед є в іншомовному слові
бру́квянийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — кяк морквяний
бу́рябез апострофа: я лише пом’якшує р
буря́кбез апострофа: я лише пом’якшує рне бур’як; а бур’ян — з апострофом
бур’я́нз апострофом: після рне бурян; а буряк — без апострофа: там р м’який
бу́ряний, бу́рянобез апострофа: я лише пом’якшує рвід буря; прикметники від бур’ян — бур’яновий, бур’янистий
бур’яни́стийз апострофом: після рприкметник від бур’ян; а бу́ряний — від буря, без апострофа
бур’яно́вийз апострофом: після рприкметник до бур’ян; так само бур’янистий
бурячи́ннябез апострофа: я лише пом’якшує рбурякова гичка; від буряк
б’ю, б’ютьз апострофом: після губного бформи дієслова бити
бюдже́тбез апострофа: ю лише пом’якшує б
бюро́без апострофа: ю лише пом’якшує б
бязьбез апострофа: я лише пом’якшує бтак само бязевий
Валер’я́нз апострофом: після р
варя́зькийбез апострофа: я лише пом’якшує р
ве́рб’яз апострофом: після губного б; р перед ним апострофові не заважаєзбірне до верба; не вербя
ве́рф’юз апострофом: після губного ф; в орудному відмінку він не подовжуєтьсяорудний відмінок від верф; р перед ф апострофові не заважає
взя́тибез апострофа: я лише пом’якшує з
відв’яза́тиз апострофом: від‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́ти
від’є́днуватиз апострофом: після префікса від-, що закінчується на твердий приголосний
від’ї́здз апострофом: після префікса від-, що закінчується на твердий приголосний
в’їда́тисяз апострофом: після префікса в-, що закінчується на твердий приголосний
вйо́катибез апострофа: й + о після приголосного передаємо через йо
Воробйо́вбез апострофа: перед йо апострофа не пишемо
в’юни́тисяз апострофом: після губного в
в’яза́тиз апострофом: після губного вз префіксом теж з апострофом: зв’язати, підв’язати, обв’язати
в’я́зиз апострофом: після губного вшия; так само в’язати
в’язки́йз апострофом: після губного в
Вя́зьмабез апострофа: я лише пом’якшує в
в’яли́тиз апострофом: після губного вз префіксом теж з апострофом: зв’ялити, підв’ялити
В’ячесла́вз апострофом: після губного вне Вячеслав
глазу́р’юз апострофом: після р; в орудному відмінку р не подовжуєтьсяорудний відмінок від глазур. У «Словниках України» є ще й глазуррю з позначкою «просторічна форма»; за Правописом після р приголосний не подовжується
голуб’я́тняз апострофом: після губного б
горо́хвянийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — хдіалектне: гороховий
Григо́р’євз апострофом: у прізвищі після р
Гюго́без апострофа: ю лише пом’якшує гможна й Гюґо
двоя́дернийбез апострофа: після голосного я саме позначає й + ане двох’ядерний: перед голосним і й — дво-
двоя́руснийбез апострофа: після голосного я саме позначає й + ане двох’ярусний: у прикметниках перед голосним і перед й числівник два має форму дво-; форму двох’ярусний подають словники, укладені за попередньою редакцією Правопису
дебюта́нткабез апострофа: ю лише пом’якшує бтак само дебют, дебютант
дев’яно́стоз апострофом: після губного в
де́в’ятьз апострофом: після губного втак само дев’яносто, дев’ятий
Дем’я́нз апострофом: після губного м
дерев’я́нийз апострофом: після губного в
дзвя́катибез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — з
дзвя́кнутибез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — зне дзв’якнути; так само дзвякати, подзвякувати
дит’я́слаз апострофом: після першої частини складного слова дит-, що закінчується на твердий приголоснийне дитясла
духмя́нийбез апострофа: перед губним м стоїть інша буква кореня — х
Женев’є́ваз апострофом: після в перед є в іншомовному слові
жира́ф’ячийз апострофом: після губного фа мавпячий — без апострофа: перед п стоїть в
загітува́тибез апострофа: після префікса з‑ стоїть а, а апостроф пишемо лише перед я, ю, є, ї
задньоязико́вийбез апострофа: після голосного я саме позначає й + а
Заполя́р’яз апострофом: після р
звір’я́з апострофом: після рзбірне до звір; а звірячий, звіря — без апострофа
звіря́чийбез апострофа: я лише пом’якшує ра звір’я — з апострофом
зв’яза́тиз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́ти
зв’язкі́вецьз апострофом: як у слові зв’язо́к: з‑ — префікс
зв’язо́кз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́титак само зв’язківець
зв’я́ленийз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яли́ти
зв’яли́тиз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яли́ти
здоро́в’яз апострофом: після губного в
зеконо́митибез апострофа: після префікса з‑ стоїть е, а апостроф пишемо лише перед я, ю, є, ї
з’є́днанийз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
зів’я́тиз апострофом: після губного вяк в’я́нути
з’їздз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
з’ї́стиз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
з’ї́хатиз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
зм’я́клийз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й
зм’якши́тиз апострофом: з‑ — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й
з’ю́рмитисяз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
з’яви́тисяз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголосний
з’ясува́тиз апострофом: після префікса з-, що закінчується на твердий приголоснийтак само з’ясовано
ім’я́з апострофом: після губного м
ін’є́кціяз апострофом: після префікса ін‑ в іншомовному слові
інтерв’ю́з апострофом: після в перед ю в іншомовному словіне відмінюється
Іх’я́масз апострофом: після х перед я в іншомовному слові
камер’ю́нкерз апострофом: після першої частини складного слова камер-, що закінчується на твердий приголосний
кар’є́раз апострофом: після р перед є в іншомовному слові
комп’ю́терз апострофом: після п перед ю в іншомовному словіа пюпітр — без апострофа: там ю лише пом’якшує п
кон’юнктураз апострофом: після префікса кон‑ в іншомовному слові
кро́в’юз апострофом: після губного в; в орудному відмінку він не подовжуєтьсяорудний відмінок від кров; так само любов’ю; а сіллю, тінню — з подовженням
крюкбез апострофа: ю лише пом’якшує р
кря́катибез апострофа: я лише пом’якшує р
кур’є́рз апострофом: після р
курйо́збез апострофа: перед йо апострофа не пишемотак само курйозний, серйозний
курйо́знийбез апострофа: перед йо апострофа не пишемо
ку́рявабез апострофа: я лише пом’якшує р
кюве́тбез апострофа: ю лише пом’якшує к
к’я́нтіз апострофом: після к перед я в іншомовному словііталійське вино
лижвя́рбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — жлижник; є також варіант лижвар (у ВЕСУМ — з позначкою «архаїчне»)
ллє́тьсябез апострофа: є лише пом’якшує л
Лук’я́нз апострофом: після к — лише в імені Лук’ян і похідних від ньоготак само Лук’яненко, Лук’янюк
любо́в’юз апострофом: після губного в; в орудному відмінку він не подовжуєтьсяорудний відмінок від любов
ма́впячийбез апострофа: перед губним п стоїть інша буква кореня — вне мавп’ячий; а жираф’ячий, риб’ячий — з апострофом: перед губним голосний
Мар’я́наз апострофом: після ртак само Мар’ян
ма́тір’юз апострофом: після р; в орудному відмінку р не подовжуєтьсяорудний відмінок від мати (матір)
медвя́нийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — д
мереф’я́нськийз апострофом: після губного фвід Мерефа
миш’я́кз апострофом: після ш у слові іншомовного походженняне мишяк; слово треба запам’ятати: у Правописі 1993 року воно стояло серед прикладів до цього правила
міжгі́р’яз апострофом: після р
між’я́руснийз апострофом: після префікса між-, що закінчується на твердий приголосний
Мін’ю́стз апострофом: після першої частини складного слова мін-, що закінчується на твердий приголосний
Монтеск’є́з апострофом: після к перед є в іншомовному слові
морквя́ни́йбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — кдва знаки наголосу — правильні обидва наголоси; так само бруквяний
мю́зиклбез апострофа: ю лише пом’якшує м
м’яки́йз апострофом: після губного мтак само з префіксами: розм’якшити, зм’яклий
м’я́соз апострофом: після губного мне мясо
м’ячз апострофом: після губного м
над’яскравийз апострофом: після префікса над-, що закінчується на твердий приголосний
напів’європе́йськийз апострофом: після префікса напів-, що закінчується на твердий приголосний
обв’яза́тиз апострофом: об‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́ти
об’є́ктз апострофом: після префікса об‑ в іншомовному словітак само суб’єкт
об’є́мз апострофом: після префікса об-, що закінчується на твердий приголосний
О́б’юз апострофом: після губного б; в орудному відмінку він не подовжуєтьсяорудний відмінок від Об (річка)
об’ю́ши́тиз апострофом: після префікса об-, що закінчується на твердий приголоснийдва знаки наголосу — правильні обидва наголоси
острів’я́нинз апострофом: після губного в
па́м’ятьз апострофом: після губного м
пан’європе́йськийз апострофом: після префікса пан-, що закінчується на твердий приголосний
перед’ювіле́йнийз апострофом: після префікса перед-, що закінчується на твердий приголосний
п’єдеста́лз апострофом: після п перед є в іншомовному словіне пєдестал, не п’єдистал
П’ємо́нтз апострофом: після п перед є в іншомовному словіобласть в Італії
пів я́блукабез апострофа: пів із родовим відмінком пишемо окремоне пів’яблука; так само пів я́щика, пів Євро́пи
підв’яза́тиз апострофом: під‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́ти
підв’я́ленийз апострофом: під‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яли́ти
підв’яли́тиз апострофом: під‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яли́ти
під’ї́здз апострофом: після префікса під-, що закінчується на твердий приголосний
під’ї́хатиз апострофом: після префікса під-, що закінчується на твердий приголосний
підрум’я́ненийз апострофом: після губного мвід рум’яний
під’ю́дитиз апострофом: після префікса під-, що закінчується на твердий приголосний
під’яре́мнийз апострофом: після префікса під-, що закінчується на твердий приголосний
пі́р’яз апострофом: після р
подві́р’яз апострофом: після ру Правописі — (на) подвір’ї
подзвя́куватибез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — з
поря́докбез апострофа: я лише пом’якшує р
потьмяні́лийбез апострофа: перед губним м стоїть інша буква кореня — ь
прем’є́раз апострофом: після м перед є в іншомовному словітак само прем’єр
прим’я́тийз апострофом: після губного мвід м’яти
При́п’ятьз апострофом: після губного прічка й місто
присвя́табез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — с
проллю́без апострофа: ю лише пом’якшує лформа дієслова пролити; так само ллється
п’ю, п’єз апострофом: після губного пформи дієслова пити
пюпі́трбез апострофа: ю лише пом’якшує па комп’ютер — з апострофом
пюре́без апострофа: ю лише пом’якшує п
п’я́тницяз апострофом: після губного п
п’ятьз апострофом: після губного пне пять; так само п’ятниця, дев’ять
ри́б’ячийз апострофом: після губного ба мавпячий — без апострофа: перед п стоїть в
Рив’є́раз апострофом: після в перед є в іншомовному слові
різдвя́нийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — д
різьбя́рбез апострофа: перед губним б стоїть інша буква кореня — ьобидва варіанти правильні: різьбяр і різьбар
розв’яза́нняз апострофом: роз‑ — префікс, тому пишемо, як у слові в’яза́ти
роззя́витибез апострофа: я лише пом’якшує з
роз’ї́хатисяз апострофом: після префікса роз-, що закінчується на твердий приголосний
розм’я́кнутиз апострофом: роз‑ — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й
розм’якши́тиз апострофом: роз‑ — префікс, тому пишемо, як у слові м’яки́й
роз’ю́шенийз апострофом: після префікса роз-, що закінчується на твердий приголосний
роз’ю́ши́тиз апострофом: після префікса роз-, що закінчується на твердий приголоснийдва знаки наголосу — правильні обидва наголоси
роз’ясни́тиз апострофом: після префікса роз-, що закінчується на твердий приголосний
роз’я́три́тиз апострофом: після префікса роз-, що закінчується на твердий приголоснийдва знаки наголосу — правильні обидва наголоси
Руж’є́з апострофом: після ж перед є в іншомовному слові
рум’я́нийз апострофом: після губного мне румяний
рутвя́нийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — твід рута: те саме, що рутовий
рюкза́кбез апострофа: ю лише пом’якшує р
рю́мсатибез апострофа: ю лише пом’якшує р
ряби́йбез апострофа: я лише пом’якшує р
рядо́кбез апострофа: я лише пом’якшує р
сап’я́новийз апострофом: після п перед я в іншомовному словівід сап’ян
святи́йбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — с
святко́вийбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — с
святкува́ннябез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — с
свя́тобез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — сне св’ято; так само святковий, святкування, присвята, Святослав
Святосла́вбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — с
серйо́знийбез апострофа: перед йо апострофа не пишемо
сім’я́з апострофом: після губного мродина; сі́м’я (насіння) — теж з апострофом
солов’ї́з апострофом: після губного вмножина від солове́й
Соловйо́вбез апострофа: перед йо апострофа не пишемо
соло́м’янийз апострофом: після губного м
сп’яні́тиз апострофом: с‑ — префікс, тому пишемо, як у слові п’я́ний
Стеф’ю́кз апострофом: після губного ф
суб’є́ктз апострофом: після префікса суб‑ в іншомовному слові
сузі́р’яз апострофом: після р
сурм’я́нийз апострофом: після губного м; р перед ним апострофові не заважаєвід сурма; не сурмяний
ті́м’яз апострофом: після губного му Правописі — (на) тім’ї
тім’яни́йз апострофом: після губного мвід тім’я
торф’яни́йз апострофом: після губного ф; р перед ним апострофові не заважаєне торфяний; так само ве́рб’я, черв’я́к, арф’я́р
транс’європе́йськийз апострофом: після префікса транс-, що закінчується на твердий приголосний
тьмя́нийбез апострофа: перед губним м стоїть інша буква кореня — ьне тьм’яний; так само тьмяніти, потьмянілий
тьмяні́тибез апострофа: перед губним м стоїть інша буква кореня — ь
Ф’є́золез апострофом: після ф перед є в іншомовному словімісто в Італії
Фур’є́з апострофом: після р перед є в іншомовному слові
фюзеля́жбез апострофа: ю лише пом’якшує фне ф’юзеляж
хлоп’я́з апострофом: після губного п
хом’я́кз апострофом: після губного м
цвяхбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — цне цв’ях; так само цвяшок
цвя́шокбез апострофа: перед губним в стоїть інша буква кореня — ц
черв’я́кз апострофом: після губного в; р перед ним апострофові не заважаєне червяк
ши́ютьбез апострофа: після голосного ю саме позначає й + уформа дієслова шити

У словнику 204 слова: ті, про які найчастіше питають у пошуку, і ті, у яких часто помиляються; 136 пишуться з апострофом, 68 — без нього. Шукати можна з апострофом і без нього, з будь-яким його знаком (’ ' ʼ) і з наголосом. У колонці «Чому так» — правило Українського правопису 2019 року. Написання звірено з Правописом, «Словником української мови», «Словниками України» та ВЕСУМ. Наголос позначено над голосною; два знаки наголосу — правильні обидва наголоси.

Немає потрібного слова? Пройди драбину вище: вона дає відповідь для будь-якого українського слова, а запозичення перевіряй за правилом для іншомовних слів і словником.

Що таке апостроф і що він позначає

Апостроф — це орфографічний знак, а не буква: в алфавіті його немає, і звука він не позначає. Апостроф показує роздільну вимову: приголосний перед ним вимовляємо твердо, а наступні я, ю, є, ї — як два звуки: [йа], [йу], [йе], [йі]. Без апострофа букви я, ю, є після приголосного позначають його м’якість і голосний: буряк [бур'а́к], дядько [д'а́д'ко].

Що позначають я, ю, є, ї після апострофа

п’ять→[пйат'][п] твердий, я — два звуки
м’ясо→[мйа́со][м] твердий, я — два звуки
бур’ян→[бурйа́н][р] твердий, я — два звуки
з’їзд→[зйізд]ї завжди позначає два звуки
буряк→[бур'а́к]без апострофа: я позначає м’якість [р'] і звук [а]
дядько→[д'а́д'ко]без апострофа: я позначає м’якість [д'] і звук [а]

Апостроф — не буква: його не рахуємо ні серед букв, ні серед звуків. Бур’ян — 5 букв і 6 звуків.

Апостроф чи м’який знак? Апостроф пишемо після твердих приголосних. А в запозиченнях і прізвищах після м’яких д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишемо м’який знак: мільярд, бульйон. Докладніше — у статті «Правила вживання м’якого знака». Як рахувати букви й звуки в словах з апострофом, пояснено в статті «Звуки і букви в українській мові».

Після яких букв ставиться апостроф

В українських словах апостроф пишемо в чотирьох випадках.

Після б, п, в, м, ф

Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ю, п’ять, в’язи, м’ясо, рум’яний, тім’я, солов’ї, здоров’я, дев’ять, сім’я, жираф’ячий, мереф’янський; у власних назвах — В’ячеслав, Дем’ян, Стеф’юк.

Апостроф не пишемо, якщо перед губним у корені стоїть ще один приголосний, крім р: свято, цвях, тьмяний, дзвякнути, духмяний, мавпячий, медвяний, морквяний, різдвяний. Якщо ж перед губним стоїть р, апостроф потрібен: торф’яний, верб’я, черв’як, арф’яр.

Коли приголосний перед губним належить до префікса, апостроф пишемо, як і в спільнокореневому слові без префікса: зв’язок (бо в’язати), зв’ялити (в’ялий), підв’язати, розм’якнути (м’який), сп’яніти (п’яний). Порівняй: у слові зв’язок з — префікс, а в слові свято с належить до кореня (святий, святковий).

Апостроф після губних: свято чи торф’яний?

Без апострофа: перед губним у корені — ще один приголосний (крім р)

  • свято, цвях, тьмяний
  • дзвякнути, духмяний, мавпячий
  • медвяний, різдвяний, морквяний
  • різьбяр, мертвяк, лижвяр

З апострофом: в усіх інших випадках

  • на початку слова: п’ять, м’ясо, в’юн
  • після голосного: рум’яний, жираф’ячий, тім’я
  • після р: торф’яний, верб’я, черв’як, арф’яр
  • після префікса: зв’язок (в’язати), розм’якнути (м’який), сп’яніти (п’яний)

Ці слова часто називають винятками, але їх пояснює одне правило. Сумніваєшся, чи приголосний належить до кореня, — добери спільнокореневе слово: свято — святий, святковий; зв’язок — в’язати.

Після р

Після р, коли він твердий і після нього чуємо [й]: бур’ян, міжгір’я, пір’я, подвір’я, сузір’я, матір’ю, кур’єр, (на) подвір’ї; Валер’ян, Мар’яна, Мар’яненко.

Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє позначають м’який [р'] із голосним: буряк, бу́ряний (від буря), крякати, рябий, рюмсати, крюк. Перевір вимовою: у слові бур’ян [бурйа́н] є звук [й], а в слові буряк [бур'а́к] його немає.

Після р: бур’ян чи буряк?

Чуємо [й] — пишемо апостроф

  • бур’ян [бурйа́н], бур’янистий
  • пір’я, пір’їна, подвір’я, сузір’я
  • матір’ю, кур’єр, Мар’яна

[р'] м’який — без апострофа

  • буряк [бур'а́к], бурячок
  • бу́ряний (від буря), рябий, ряд
  • крякати, рюмсати, крюк

Бу́ряний («бурхливий», буряна ніч) походить від буря, тому апострофа немає. Прикметники від бур’ян — бур’яновий, бур’янистий, з апострофом.

Після префіксів і першої частини складних слів

Після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, без’ядерний, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, під’юдити, роз’юшити, роз’яснити; пан’європейський, напів’європейський, дит’ясла, Мін’юст (міністерство юстиції), камер’юнкер. За цим правилом пишемо й між’ярусний, перед’ювілейний.

Перед а, о, у, е, і апострофа після префікса немає, бо він буває лише перед я, ю, є, ї: безіменний, загітувати, зекономити, зуміти, зіграти. Не пишемо його й тоді, коли перша частина складного слова закінчується на голосний: двоярусний, двоядерний, багатоярусний.

Числівник пів зі значенням «половина» з наступним іменником у родовому відмінку пишемо окремо, тож апострофа тут немає: пів яблука, пів ящика, пів Європи. А прикметник напів’європейський — одне слово з апострофом.

Після к в імені Лук’ян

Після к апостроф пишемо лише в імені Лук’ян і словах, утворених від нього: Лук’яненко, Лук’янюк, Лук’янець, Лук’янівка (місцевість у Києві). В інших українських словах після г, к, х, ж, ч, ш апостроф буває лише на межі префікса й кореня: між’ярусний.

Коли апостроф не ставиться: винятки

Перед я, ю, є, ї після приголосного апострофа немає в таких випадках:

  • перед губним у корені стоїть ще один приголосний, крім р: свято, цвях, тьмяний, дзвякнути, мавпячий, різьбяр, мертвяк, рутвяний, бруквяний, лижвяр;
  • ря, рю, рє позначають м’який [р']: буряк, бу́ряний, рябий, крякати, крюк;
  • я, ю, є позначають м’якість інших приголосних: дядько, тюлень, сюди, люди;
  • замість я, ю, є, ї стоїть йо: курйоз, серйозний, вйокати, підйом;
  • у запозиченнях я, ю лише пом’якшують приголосний: бюро, фюзеляж, пюре, рюкзак.

Слова на зразок свято, цвях, тьмяний часто називають винятками, але їх пояснює одне правило: перед губним у корені вже є інший приголосний. Запам’ятай найуживаніші: свято, цвях, тьмяний, дзвякнути, мавпячий, морквяний, різдвяний.

Апостроф у словах іншомовного походження

У запозиченнях апостроф пишемо перед я, ю, є, ї, коли вони позначають [й] із голосним:

  • після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, п’єса, інтерв’ю, прем’єр, кар’єра, бар’єр, к’янті; П’ємонт, Рив’єра, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є;
  • після кінцевого приголосного префікса: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, суб’єкт, об’єкт.

Апостроф не пишемо перед йо (курйоз, серйозний) і тоді, коли я, ю лише пом’якшують попередній приголосний: бязь, бюджет, бюро, кювет, пюпітр, пюре, рюкзак, фюзеляж, мюзикл; Гюго, Мюллер.

Отже, у запозиченнях апостроф буває ще й після г, к, х, ж, ч, ш, а правило про приголосний перед губним не діє: комп’ютер пишемо з апострофом, хоч перед п стоїть м. Після м’яких д, т, з, с, л, н у запозиченнях пишемо не апостроф, а м’який знак: ательє, Ньютон.

Апостроф у запозиченнях

З апострофом: чуємо [й]

  • після б, п, в, м, ф: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, п’єса, інтерв’ю, прем’єр
  • після г, к, х, ж, ч, ш: к’янті, Монтеск’є, Руж’є
  • після р: кар’єра, бар’єр, Фур’є
  • після префікса: ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура, суб’єкт, об’єкт

Без апострофа

  • я, ю лише пом’якшують приголосний: бязь, бюджет, бюро, кювет, пюпітр, пюре, рюкзак, фюзеляж, мюзикл; Гюго, Мюллер
  • перед йо: курйоз, серйозний
  • після м’яких д, т, з, с, л, н пишемо ь: мільярд, ательє, бульйон, Ньютон

У запозиченнях не діє правило про приголосний перед губним: комп’ютер, хоч перед п стоїть м. Написання запозичень перевіряй за словником.

Більше прикладів — у статті «Правопис слів іншомовного походження»: там є словник запозичень із пошуком.

Апостроф в іменах, прізвищах і географічних назвах

Українські імена, прізвища й назви пишемо за тими самими правилами: В’ячеслав, Дем’ян, Валер’ян, Мар’яна, Лук’ян; Дем’яненко, Мар’яненко, Лук’яненко, Стеф’юк; Кам’янець-Подільський, Прип’ять, П’ятихатки, Слов’янськ. Без апострофа пишемо Святослав і Звягель: перед в у корені стоїть с чи з.

У прізвищах інших слов’янських народів апостроф ставимо після губних, а також після г, к, х і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Григор’єв, Прокоф’єв, Лук’янов, Захар’їн. Так само пишемо географічні назви: Скоп’є, Амудар’я. Перед йо апострофа немає (Воробйов, Соловйов), а коли я, ю лише пом’якшують приголосний — теж: Бядуля, Рюмін; Вязьма, Рязань.

Окремий випадок — скорочені частини прізвищ та імен д’ та О’: д’Артаньян, Жанна д’Арк, О’Коннор. Тут апостроф пишемо не перед я, ю, є, ї, а так, як у мові, з якої прийшло ім’я.

Як переносити слова з апострофом

Апостроф під час переносу не відокремлюємо від попередньої букви: бур’-ян (не бур-’ян), Лук’-ян (не Лук-’ян), об’-єм. Одну букву, як і в інших словах, не залишаємо в рядку й не переносимо в наступний. Решта правил — у статті «Правила переносу слів».

Типові помилки з апострофом

Найчастіше апостроф ставлять зайвий — у словах свято, цвях, буряк, фюзеляж — або пропускають там, де він потрібен: з’їзд, бур’ян, торф’яний.

Типові помилки

✗ Не так✓ ТакЧому
торфянийторф’янийперед ф стоїть р — апостроф пишемо
дзв’якнутидзвякнутиперед в у корені — з
св’ятосвятос — у корені: святий
мавп’ячиймавпячийперед п у корені — в
безязикийбез’язикийпрефікс без- на приголосний
без’іменнийбезіменнийапостроф — лише перед я, ю, є, ї
бур’якбуряк[р'] м’який, [й] немає
матірюматір’юпісля р чуємо [й]
розмякшитирозм’якшитироз- — префікс: м’який
ф’юзеляжфюзеляжзапозичення: ю лише пом’якшує ф
компютеркомп’ютерзапозичення: чуємо [й]
кур’йозкурйозперед йо апострофа немає
пів’яблукапів яблукапів з іменником у родовому — окремо

Тренажери: апостроф чи ні

Спершу розподіли слова на дві групи — з апострофом і без, потім обери правильне написання в реченнях, а наостанок визнач, за яким правилом стоїть апостроф.

З апострофом чи без?

Розподіли 14 слів. Трикрапкою позначено місце, де може стояти апостроф; після розміщення з’явиться правильне написання.

      Відповіді
      торф’янийЗ апострофомПеред губним ф стоїть р, а для р Правопис робить виняток — апостроф пишемо.
      дзвякнутиБез апострофаПеред губним в у корені стоїть з, тому апострофа немає.
      без’язикийЗ апострофомБез- — префікс на твердий приголосний перед я.
      святоБез апострофаС належить до кореня (святий, святковий), тому апострофа немає.
      слов’янинЗ апострофомПеред губним в — голосний о, тому апостроф.
      бу́ряний (вітер)Без апострофаБу́ряний — від буря: р м’який, звука [й] немає. Не плутай зі словом бур’ян.
      рум’янийЗ апострофомПеред губним м — голосний у, тому апостроф.
      тьмянийБез апострофаПеред губним м стоїть ь — інша буква кореня, тому апострофа немає.
      черв’якЗ апострофомПеред губним в стоїть р — апостроф пишемо.
      цвяшокБез апострофаЯк і в слові цвях: перед губним в у корені — ц, апострофа немає.
      зм’яклийЗ апострофомЗ- — префікс, а в слові без нього — м’який, тому апостроф.
      бруквянийБез апострофаПеред губним в у корені — к, тому апострофа немає.
      матір’юЗ апострофомПісля твердого р чуємо [й] — апостроф.
      подзвякуватиБез апострофаКорінь той самий, що в дзвякнути: перед в — з, апострофа немає.

      Обери правильне написання

      12 речень. Обери слово — одразу побачиш пояснення.

      1. Довга … шия

        Відповідь

        жираф’яча. Перед губним ф стоїть голосний а, тож апостроф пишемо: жираф’ячий. Порівняй: мавпячий.

      2. … хитрощі

        Відповідь

        Мавпячі. Перед губним п у корені стоїть ще один приголосний в, тому апострофа немає.

      3. Малюк ходить у …

        Відповідь

        дит’ясла. Складне слово: перша частина дит- закінчується на твердий приголосний.

      4. Забий … у дошку

        Відповідь

        цвях. Перед губним в у корені стоїть ц, тому апострофа немає.

      5. Качки почали голосно …

        Відповідь

        крякати. Тут ря позначає м’який [р'] і [а], звука [й] немає.

      6. … налагодив радіостанцію

        Відповідь

        Зв’язківець. З- — префікс, а в слові без нього — в’язати, тому апостроф, як у зв’язок.

      7. Футболіст дав … журналістам

        Відповідь

        інтерв’ю. Запозичення: після в перед ю чуємо [й], тому апостроф.

      8. Смачний … сік

        Відповідь

        морквяний. Перед губним в у корені стоїть к, тому апострофа немає.

      9. Через річку перекинуто старий … міст

        Відповідь

        дерев’яний. Перед губним в стоїть голосний е, тому апостроф: дерев’яний.

      10. На площі відкрили … ярмарок

        Відповідь

        різдвяний. Перед губним в у корені стоїть д, тому апострофа немає.

      11. … зарядний пристрій від мережі

        Відповідь

        Від’єднай. Від- — префікс на твердий приголосний перед є, тому апостроф.

      12. Сімейний …

        Відповідь

        бюджет. Запозичення: ю лише пом’якшує б, звука [й] немає, тому без апострофа.

      Чому тут апостроф?

      У всіх 12 словах апостроф стоїть правильно. Визнач, за яким правилом його пишемо.

            Відповіді
            п’ятницяпісля б, п, в, м, фГубний п на початку слова, перед ним немає іншого приголосного.
            дев’ятьпісля б, п, в, м, фГубний в після голосного е.
            полум’япісля б, п, в, м, фГубний м після голосного у.
            здоров’япісля б, п, в, м, фГубний в після голосного о.
            пір’їнапісля рПісля твердого р перед ї.
            сузір’япісля рПісля р чуємо [й]: [сузі́рйа].
            довір’япісля рПісля р чуємо [й]. Префікс до- закінчується на голосний, тому правило про префікси тут не діє.
            кур’єрпісля рПісля р перед є (це слово наведено в Правописі).
            з’ясуватипісля префіксаПісля префікса з- перед я.
            від’ємнийпісля префіксаПісля префікса від- перед є.
            роз’їздпісля префіксаПісля префікса роз- перед ї.
            під’їхатипісля префіксаПісля префікса під- перед ї.

            Правила вживання апострофа є в програмі НМТ з української мови. Перевір себе: нижче — 10 завдань у форматі НМТ із відповідями.

            Як поставити апостроф на клавіатурі

            У Windows апостроф є в розкладці «Українська (розширена)»: клавіша ліворуч від 1, під Esc. У стандартній розкладці «Українська» його набирають комбінацією Alt + 0146 на цифровому блоці. Інші способи (Mac, Linux, Android, iPhone), кнопку «Скопіювати» та різницю між знаками ’, ' і ʼ описано в статті «Апостроф на клавіатурі».

            Джерела: Український правопис (2019), § 7 (апостроф), § 138 (апостроф у словах іншомовного походження), § 144, п. 12 і § 151 (прізвища та географічні назви), § 146 (д’, О’), § 3, 4, 8 і 139 (я, ю, є, ї, йо, м’який знак), § 36 (пів), § 63 (перенос); написання слів звірено за «Словниками України» (словозміна), «Словником української мови» у 20 і 11 томах та «Великим тлумачним словником сучасної української мови»; шкільна програма з української мови та програма НМТ. Також § 27, 35, 95, 122, 140.

            Вправи з відповідями: правила вживання апострофа

            10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

            1. Апостроф в українській мові позначає

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: Г — роздільну вимову твердого приголосного і [й]. Апостроф — не буква й звука не позначає. Він показує роздільну вимову: приголосний перед ним вимовляємо твердо, а я, ю, є, ї — як [й] із голосним.

            2. Апостроф пишемо в усіх словах рядка

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: А — п…ять, тім…я, м…ята. П’ять, тім’я, м’ята: апостроф після губних п, м перед я. В інших рядках є слова без апострофа: тьмяніти, рутвяний (перед губним у корені ть, т), бурячок (р м’який), безіменний (після префікса стоїть і).

            3. Без апострофа пишемо слово

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: Б — духм…яний. Духмяний: перед губним м у корені стоїть х, тому апострофа немає. У словах сім’я, солом’яний, кам’яний перед м стоїть голосний, тому апостроф пишемо.

            4. Апостроф пишемо після префікса в слові

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: В — роз…юшити. Роз’юшити: префікс роз- закінчується на твердий приголосний, а далі стоїть ю. У словах зекономити, зуміти після префікса стоять е, у, а в слові підйом — йо, тому апострофа немає.

            5. У якому рядку всі слова написано правильно?

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: Г — зв’язок, сп’яніти, розм’якнути. З-, с-, роз- тут префікси, а в словах без них є апостроф: в’язати, п’яний, м’який. Святковий пишемо без апострофа: с належить до кореня (святий).

            6. Апостроф НЕ пишемо в слові

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: А — кр…юк. Крюк: р м’який, звука [й] після нього немає. У словах подвір’я, Валер’ян, надвечір’я після твердого р чуємо [й], тому апостроф пишемо.

            7. Апостроф пишемо в слові

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: В — п…єса. П’єса: після п перед є чуємо [й], тому апостроф. У запозиченнях бюро, пюпітр, мюзикл буква ю лише пом’якшує приголосний.

            8. Без апострофа пишемо всі слова рядка

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: Г — св…ятий, потьм…янілий, горохв…яник. Святий, потьмянілий, горохвяник: перед губним у корені стоїть ще один приголосний (с, ть, х), тому апострофа немає. Верф’ю (р перед ф), солов’ї (голосний перед в) і бур’янистий (твердий р) пишемо з апострофом.

            9. Апостроф пишемо в слові

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: Б — Мін…юст. Мін’юст: перша частина складноскороченого слова закінчується на твердий приголосний. Пів яблука пишемо окремо, а в словах двоярусний, багатоярусний перша частина закінчується на голосний.

            10. Апостроф пишемо на місці всіх пропусків у рядку

              Відповідь і пояснення

              Правильна відповідь: А — арф…яр, мереф…янський, підв…ялений. Арф’яр (р перед ф), мереф’янський (голосний перед ф), підв’ялений (під- — префікс, в’ялий) пишемо з апострофом. Свячений — без апострофа (перед в у корені с), а в словах бурячиння, зоряний р м’який.

            Ця тема на карті української мови: Орфографія (правопис) → Апостроф