Морфологічна норма і морфологічні помилки: правила з прикладами

Оновлено: 13.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Морфологічна норма — це правила творення і вживання граматичних форм слів: роду та відмінкових закінчень іменників, ступенів порівняння прикметників, форм числівників, займенників і дієслів. Порушення цих правил — морфологічна помилка: гостра біль замість гострий біль, більш вищий замість вищий, півтора години замість півтори години.

Нижче — таблиця норм, складні випадки роду іменників (біль, степ, ступінь…), правила для кожної частини мови з посиланнями на Правопис 2019 року, типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: морфологічні норми в таблиці

Частина мови	Що перевіряти	Правильно
Іменник	рід (за словником)	гострий біль, широкий степ, вищий ступінь
Іменник	родовий відмінок: -а чи -у	учителя, комп’ютера, метра; болю, інституту, вітру
Іменник	кличний відмінок у звертаннях	пане Петре, Ігорю, Олено Іванівно
Прикметник	ступені порівняння без змішування форм	вищий або більш високий; найкращий
Числівник	півтора чи півтори; відмінювання складених числівників	півтора року, півтори години; з двохсот сорока гривень
Займенник	форми займенників	їхній, до нього, з ними; о котрій годині
Дієслово	особові форми, наказовий спосіб	я ходжу, він ходить; ходімо, сядьмо
Дієприкметник	форми на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаємо обмежено	навколишній світ, завідувач кафедри

Що таке морфологічна норма

Морфологічна норма — це загальноприйняті правила вибору граматичної форми слова: роду й числа іменника, відмінкового закінчення, ступеня порівняння прикметника, особової форми дієслова тощо. Вона стосується насамперед змінюваних частин мови — іменника, прикметника, числівника, займенника, дієслова, — а також ступенів порівняння прислівників.

Морфологічна норма — одна з норм літературної мови (огляд усіх норм — у статті «Мовна норма»). Підручники групують норми по-різному: одні розглядають морфологічну й синтаксичну норми окремо, інші об’єднують їх у граматичну.

Де перевірити форму слова? Правила творення форм слів подано в розділі «Правопис закінчень відмінюваних слів» Українського правопису (§ 66–120). А рід і закінчення родового відмінка показує словник: біль, болю, ч. — отже, слово чоловічого роду.

Морфологічна помилка: що це й приклади

Морфологічна помилка — це неправильно утворена або неправильно вжита форма слова. Найчастіше помиляються:

• у роді іменника: гостра біль, широка степ, вища ступінь;
• у відмінкових закінченнях: до інститута, екран комп’ютеру, пане Петро;
• у ступенях порівняння: більш вищий, самий кращий;
• у формах числівників: півтора години, з двохсот сорок гривень;
• у формах займенників: ихній, підійшов до його;
• у формах дієслів: я ходю, він ходе, лягте.

Причини — вплив російської мови (гостра біль, бо в російській — острая боль), місцевих говірок (ходе, носе замість ходить, носить) або хибна аналогія (нежить закінчується так само, як мить, але це слово чоловічого роду).

Не плутай морфологічну помилку з іншими:

Помилка	Що порушено	Приклад
морфологічна	форма слова	гостра біль → гострий біль
лексична	вибір слова	міроприємство → захід
синтаксична	зв’язок слів, будова речення	дякую вас → дякую вам
орфографічна	написання слова	півгодини → пів години

Межа між типами помилок не завжди чітка. Наприклад, два учня замість два учні одні посібники вважають морфологічною помилкою (неправильна форма іменника), інші — синтаксичною (порушено зв’язок числівника з іменником). Про лексичні й синтаксичні помилки — у статтях «Лексична норма» й «Синтаксична норма».

Рід іменників: складні випадки (біль, степ, ступінь)

Рід іменника визначаємо за формою однини, підставляючи займенник мій (чоловічий рід), моя (жіночий) або моє (середній). Найбільше помилок у словах, що закінчуються на приголосний: одні з них чоловічого роду (біль, степ), інші — жіночого (сіль, мить), і часто не так, як у російській мові (там боль, степь — жіночого роду).

Чоловічого роду також пил (дорожній пил), посуд (чистий посуд), рукопис, полин. Від роду залежить і відмінювання: біль — болю, болем (II відміна), але сіль — солі, сіллю (III відміна). Деякі слова мають паралельні родові форми, і обидві правильні: зал і зала, клавіш і клавіша. Докладніше — у статті «Рід іменників».

Рід невідмінюваних іменників і абревіатур

Що	Рід	Приклади
назви неістот	середній	смачне меню, нове кафе, київське метро, суворе журі
винятки за родовим поняттям	за родом цього поняття	широка авеню (вулиця), свіжа кольрабі (капуста)
назви осіб	за статтю	аташе — ч. р.; леді, мадам — ж. р.
назви тварин	переважно чоловічий	кенгуру, какаду
географічні назви	за родовим поняттям	Міссісіпі (річка) — ж. р., Борнео (острів) — ч. р.
абревіатури	за головним словом	ООН ухвалила (організація), ЄС запровадив (союз), МЗС повідомило (міністерство)

Чоловічий чи жіночий рід?

Розподіли іменники за родом. Підказка: підстав мій чи моя. Рід кожного слова звірено зі словником.

помічстептюльбіль (відчуття)шампуньмитьподорожнежитьглибіньдалечіньступіньсільрозпачтінь

чоловічий рідмій, цей

жіночий рідмоя, ця

Відповіді

гострий біль	чоловічий рід	Біль — чоловічого роду: гострий біль, Р. в. — болю.
кухонна сіль	жіночий рід	Сіль — жіночого роду, III відміна.
сильний нежить	чоловічий рід	Нежить — чоловічого роду, хоч закінчується так само, як мить: Р. в. — нежитю.
щаслива мить	жіночий рід	Мить — жіночого роду: Р. в. — миті.
білий тюль	чоловічий рід	Тюль (тканина) — чоловічого роду: Р. в. — тюлю.
густа тінь	жіночий рід	Тінь — жіночого роду: Р. в. — тіні.
новий шампунь	чоловічий рід	Шампунь — чоловічого роду: Р. в. — шампуню.
синя далечінь	жіночий рід	Далечінь — жіночого роду.
вищий ступінь	чоловічий рід	Ступінь — чоловічого роду: вищий ступінь порівняння, Р. в. — ступеня.
морська глибінь	жіночий рід	Глибінь — жіночого роду, як і глибина.
широкий степ	чоловічий рід	Степ — чоловічого роду: Р. в. — степу.
далека подорож	жіночий рід	Подорож — жіночого роду: Р. в. — подорожі.
глибокий розпач	чоловічий рід	Розпач — чоловічого роду: Р. в. — розпачу.
дружня поміч	жіночий рід	Поміч — жіночого роду: Р. в. — помочі.

Закінчення іменників: -а чи -у, кличний відмінок, множина

Родовий відмінок однини: -а чи -у

Іменники чоловічого роду II відміни з основою на приголосний у родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) або -у (-ю) — залежно від значення слова (§ 82 Правопису). Найважливіші групи:

-а (-я)	-у (-ю)
істоти: учителя, Тараса, хлопчика	почуття, процеси, абстрактні поняття: болю, страху, аналізу, ремонту
конкретні предмети, техніка: ножа, стільця, комп’ютера, трактора	явища природи: вітру, дощу, морозу, туману
одиниці виміру, відрізки часу, дні тижня, місяці: метра, кілограма, дня, вівторка, січня	речовини: піску, меду, льоду, граніту
терміни на позначення предметів і понять: квадрата, атома, суфікса, відмінка, іменника	установи й організації: інституту, університету, ліцею, клубу
населені пункти із суфіксами -ськ-, -ів- (-їв-) та ін.: Бердянська, Житомира, Тернополя, Києва, Харкова	сукупності, ігри, танці, простір, споруди, країни: лісу, оркестру, футболу, вальсу, степу, вокзалу, Китаю

Це основні тенденції, а не закон без винятків: саду, але садка; вокзалу, але гаража, млина; відрізки часу мають -а (дня, тижня, місяця), але віку, року. Іноді закінчення розрізняє значення: терміна (слово) — терміну (строк), апарата (прилад) — апарату (установа), моста (конкретний предмет) — мосту (цілісність). А назви деяких міст мають обидва закінчення: Лондона і Лондону. Тому сумнівне слово перевіряй за словником. Більше про відмінки — у статті «Відмінювання іменників».

Кличний відмінок

У звертаннях уживаємо кличний відмінок, а не називний (§ 74, 87 Правопису):

• чоловічі імена: Петре, Іване, Степане; Андрію, Віталію, Ігорю; Петрику;
• жіночі імена: Олено, Оксано; Маріє, Соломіє; пестливі — Галю, Лесю;
• ім’я та по батькові — обидва слова: Оксано Іванівно, Ярославе Андрійовичу;
• загальна назва й ім’я — теж обидва: пане Віталію, колего Степане, друже Іване.

Отже, не пане Петро, а пане Петре; не шановна Олена Іванівна, а шановна Олено Іванівно.

Форми множини

У родовому відмінку множини: статей, сімей, гривень (§ 76), грамів, метрів, завдань (§ 89), областей, відомостей, доповідей (§ 96). Із числівниками два, три, чотири іменник стоїть у називному відмінку множини: два хлопці, три робітники, чотири слухачі (§ 88), а не два хлопця.

Правопис 2019 року допускає й варіанти. Наприклад, у родовому відмінку однини іменники III відміни на -ть після приголосного та слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь можуть мати закінчення -і або -и: радості і радости, любові і любови (§ 95). Обидві форми правильні.

Ступені порівняння прикметників без помилок

Вищий і найвищий ступені мають просту й складену форми (§ 104 Правопису):

Головне правило: прості й складені форми не поєднуємо. Слова більш, менш, найбільш, найменш додаємо лише до звичайної форми (більш високий), а суфікс -іш- чи -ш- і префікс най- самі вже означають ступінь (вищий, найвищий). Тому більш вищий, найбільш кращий — помилки. Займенники са́мий і сами́й розрізняємо наголосом (§ 113): са́мий означає «тотожний» (той са́мий день), а сами́й — «лише» (сами́й хліб). Найвищого ступеня якісних прикметників жоден із них не творить: не самий високий, а найвищий. Складені форми вживаємо рідше, ніж прості. Як утворюються ступені — у статті «Ступені порівняння якісних прикметників».

Числівник: півтора чи півтори, два учні чи два учня

Найчастіше помиляються, відмінюючи складені числівники й поєднуючи числівник з іменником:

Збірні числівники двоє, троє в непрямих відмінках мають форми числівників два, три: двох, двом, двома; трьох, трьом, трьома. Обоє зазвичай кажемо про двох осіб чоловічої або різної статі (Брат і сестра — обоє відмінники), а відмінюємо його так само, як обидва (обидві): обох, обом, обома, на обох (§ 105, п. 8–9). Частина кількісних числівників має паралельні форми, і обидві правильні: п’яти і п’ятьох, п’ятьма і п’ятьома (§ 105). Як відмінювати числівники — у статті «Відмінювання числівників», а як їх поєднувати з іменниками — у статті «Узгодження числівника з іменником».

Займенник: їхній, до нього, о котрій годині

• Їхній, а не ихній. Цей займенник відмінюємо як прикметник м’якої групи: їхнього, їхньому, їхнім (§ 110).
• Після прийменників займенники він, вона, воно, вони мають приставний н: до нього, на неї, з ними, біля них (§ 108). Без н — коли займенник указує на належність і стосується іменника: до його хати, до її дому (§ 113).
• Про час питаємо займенником котрий і відповідаємо порядковим числівником: Котра година? — Восьма. О котрій годині? — О третій (а не скільки годин, у скільки).

Дієслово: ходжу, ходімо, сядьмо, -ся чи -сь

Особові форми (§ 115):

• дієслова II дієвідміни в 3-й особі однини мають закінчення -ить (-їть): він ходить, носить, робить, стоїть; форми ходе, носе, робе — діалектні;
• у дієсловах II дієвідміни в 1-й особі однини д, т, з, с, зд, ст змінюються: ходити — ходжу, сидіти — сиджу, возити — вожу, носити — ношу, їздити — їжджу, вимостити — вимощу; форми ходю, сидю, їздю — помилкові;
• окремо відмінюємо дати і їсти: дам, даси, дасть, дамо, дасте, дадуть; їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдять.

Наказовий спосіб (§ 116):

• 1-ша особа множини має закінчення -імо (-ім) або -мо: ходімо (ходім), берімо, читаймо, працюймо, сядьмо, станьмо. Конструкції на зразок давайте сядемо, давайте почнемо словник подає з позначкою «розм.», тому в літературній мові краще вживати форми наказового способу: сядьмо, почнімо;
• після д, т, з, с, л, н перед -мо, -те пишемо ь: сядьмо, сядьте, будьте, станьте (а не сядте); після б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р — без ь: ріжте, покличте, повірте;
• особливі форми: їж, їжмо, їжте (від їсти), ляж, ляжте (від лягти), пиши, пишіть (від писати).

-ся чи -сь (§ 115):

• постфікс -ся пишемо разом із дієсловом, а в 3-й особі однини перед ним з’являється -ть: сміється, б’ється, ллється;
• в усному мовленні й художньому стилі -ся після голосного може змінюватися на -сь: узятись, узялась, візьмусь. У чоловічому роді минулого часу -сь можливе лише після в: знайшовсь, але тільки обпікся, стерігся. У науковому й офіційно-діловому текстах звичайно пишемо -ся;
• у дієприслівниках звичайно -сь: сміючись, узявшись, рідше сміючися (§ 120).

Дієприкметники на -учий (-ючий), -ачий (-ячий)

Активні дієприкметники теперішнього часу (квітучий, лежачий, стоячий) в українській мові вживаються обмежено — переважно як прикметники та іменники (§ 119). Тому замість них часто краще дібрати прикметник, іменник або підрядне речення:

• слідуюча зупинка → наступна зупинка (межовий випадок: слідуючий — і калька з російського следующий, і невластива українській мові форма дієприкметника; див. «Лексична норма»);
• оточуючий світ → навколишній світ (словник подає оточуючий із позначкою «рідко»);
• завідуючий кафедрою → завідувач кафедри;
• виступаючий → промовець, доповідач.

Водночас деякі такі слова стали звичайними прикметниками й іменниками, і їх уживати можна: квітучий сад, лежачий камінь, головуючий на зборах.

Типові морфологічні помилки

Більшість таких помилок легко виправити, якщо перевірити слово за словником (рід, закінчення родового відмінка) або за Правописом (відмінювання числівників і займенників, наказовий спосіб).

Вправи на морфологічну норму

Обери правильну форму

12 речень на ступені порівняння, числівники, займенники й дієслова. Обери варіант — одразу побачиш пояснення.

1. Андрій — … учень класу.

   найкращийсамий кращийнайбільш кращий
   Відповідь

   найкращий. Найвищий ступінь простої форми: най- + кращий. Слова «самий» і «найбільш» тут зайві.

2. Цей шлях …, ніж той.

   більш коротшийкоротшийкоротчіший
   Відповідь

   коротший. Проста форма вищого ступеня — коротший. Слово «більш» додаємо лише до звичайної форми: більш короткий.

3. На потяг ми чекали … години.

   півторапівтори
   Відповідь

   півтори. Година — жіночого роду, тому півтори.

4. До села залишилося … кілометра.

   півторапівтори
   Відповідь

   півтора. Кілометр — чоловічого роду, тому півтора (§ 107 Правопису).

5. … сестри прийшли на свято.

   ОбидваОбидві
   Відповідь

   Обидві. З іменниками жіночого роду — обидві, з іменниками чоловічого й середнього роду — обидва: обидва брати.

6. Із … учнів на олімпіаду поїхали п’ятеро.

   сорокусорокохсорока
   Відповідь

   сорока. Числівник сорок у родовому, давальному, орудному й місцевому відмінках має форму сорока (§ 105).

7. Діти гралися біля … будинку.

   ихньогоїхньогоїхного
   Відповідь

   їхнього. Нормативна форма — їхній; її відмінюємо як прикметник м’якої групи: їхнього (§ 110).

8. Ми підійшли до … й привіталися.

   ньогойого
   Відповідь

   нього. Після прийменника займенник він має приставний н: до нього (§ 108).

9. … починається урок?

   У скільки годинО котрій годиніО скількох годинах
   Відповідь

   О котрій годині. Про час питаємо: Котра година? О котрій годині? — і відповідаємо порядковим числівником: о дев’ятій.

10. Утвори наказовий спосіб 1-ї особи множини: сісти → ….

    сядемосядьмосядімо
    Відповідь

    сядьмо. Після д ненаголошений голосний у закінченні зникає, а д стає м’яким: сядь, сядьмо, сядьте (§ 116). «Сядемо» — майбутній час.

11. Щосуботи я … до бабусі.

    їжджуїздюїжду
    Відповідь

    їжджу. У 1-й особі однини зд змінюється на ждж: їздити — їжджу (§ 115).

12. Хлопець … гарячим чаєм.

    обпіксьобпікся
    Відповідь

    обпікся. Постфікс -сь у чоловічому роді минулого часу можливий лише після в (знайшовсь), тому тільки обпікся (§ 115).

Морфологічна норма та інші мовні норми

Морфологічна норма тісно пов’язана із синтаксичною: від правильної форми слова залежить правильний зв’язок слів у реченні (гострий біль — прикметник узгоджується з іменником у роді). Щоб упевнено визначати рід, відмінок, ступінь порівняння чи дієвідміну, корисно вміти робити морфологічний розбір слова: він показує всі граматичні ознаки, від яких залежить форма.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 36, 74, 76, 82, 87–89, 95–96, 104–108, 110, 113, 115, 116, 119, 120; рід і значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах та іншими академічними словниками; рекомендації щодо слів самий, котра година, слідуючий, давайте — за усталеними порадами з культури мовлення.

Вправи з відповідями: морфологічна норма

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що визначає морфологічна норма?

   • А правила вимови звуків і наголошування слів
   • Б правила творення і вживання граматичних форм слів
   • В правила вибору слова відповідно до його значення
   • Г правила побудови словосполучень і речень
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — правила творення і вживання граматичних форм слів. Морфологічна норма стосується форм слів: роду, відмінкових закінчень, ступенів порівняння, особових форм дієслів. Вимову визначає орфоепічна норма, вибір слова — лексична, побудову речень — синтаксична.

2. У якому рядку всі іменники чоловічого роду?

   • А біль (відчуття), степ, ступінь
   • Б біль (відчуття), сіль, тінь
   • В нежить, мить, подорож
   • Г шампунь, заметіль, розкіш
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — біль (відчуття), степ, ступінь. Біль у значенні «відчуття», степ, ступінь — чоловічого роду: гострий біль, широкий степ, вищий ступінь. Сіль, тінь, мить, подорож, заметіль, розкіш — жіночого роду.

3. Укажіть правильне звертання.

   • А Пане Петро!
   • Б Пан Петре!
   • В Пане Петре!
   • Г Пан Петро!
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Пане Петре!. У звертанні обидва слова — і загальна назва, і ім’я — стоять у кличному відмінку: пане Петре (§ 87 Правопису).

4. Яка форма прикметника правильна?

   • А найбільш найвищий
   • Б самий високий
   • В більш вищий
   • Г найвищий
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — найвищий. Найвищий ступінь простої форми творимо префіксом най- від форми вищого ступеня: найвищий. Слова «самий» і «найбільш» тут зайві, а «більш вищий» поєднує просту й складену форми.

5. Яке словосполучення відповідає нормі?

   • А півтора доби
   • Б півтори кілограма
   • В півтори доби
   • Г півтори відра
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — півтори доби. Півтори вживаємо з іменниками жіночого роду (доба), півтора — з іменниками чоловічого й середнього роду: півтора кілограма, півтора відра (§ 107 Правопису).

6. У якому рядку в усіх словах правильне закінчення родового відмінка однини?

   • А інститута, футболу, Харкова
   • Б інституту, футболу, Харкова
   • В інституту, футбола, Харкову
   • Г університету, комп’ютеру, вівторка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — інституту, футболу, Харкова. Назви установ та ігор мають закінчення -у (інституту, футболу), назви населених пунктів із суфіксом -ів- — закінчення -а (Харкова). Комп’ютер — технічний предмет, тому комп’ютера (§ 82).

7. Як правильно: «у … році»?

   • А дві тисячі двадцятому
   • Б двохтисячі двадцятому
   • В двох тисяч двадцятому
   • Г дві тисячі двадцятим
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — дві тисячі двадцятому. У складених порядкових числівниках змінюємо лише останнє слово: у дві тисячі двадцятому році (§ 106 Правопису).

8. У якому реченні займенник ужито правильно?

   • А Ми підійшли до його й привіталися.
   • Б Діти пишалися ихньою перемогою.
   • В На його чекали біля школи.
   • Г Учитель поговорив із ними після уроку.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Учитель поговорив із ними після уроку.. Після прийменника займенники він, вони мають приставний н: з ними, до нього, на нього. Форма «ихній» ненормативна, правильно — їхній.

9. Укажіть форму наказового способу 1-ї особи множини.

   • А станемо
   • Б станьмо
   • В станете
   • Г станьте
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — станьмо. Від дієслова стати: стань, станьмо, станьте (§ 116). Станемо, станете — форми майбутнього часу, а станьте — 2-га особа множини наказового способу.

10. Яке речення не містить помилки?

    • А Мене мучить сильна біль.
    • Б Ця вершина більш вища за ту.
    • В Наступна зупинка — «Центральний ринок».
    • Г На концерт прийшли два студента.
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — Наступна зупинка — «Центральний ринок».. Правильно: сильний біль (біль — чоловічого роду), вища або більш висока вершина, два студенти. Вислів «наступна зупинка» нормативний, а «слідуюча зупинка» — ні.