Уподібнення приголосних (асиміляція): види, приклади, як писати слова із сумнівними приголосними

Оновлено: 18.10.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Уподібнення приголосних, або асиміляція, — це зміна приголосного звука під впливом сусіднього: він стає схожим на нього за дзвінкістю чи глухістю, м’якістю, місцем чи способом творення. Пишемо боротьба, а вимовляємо [бород'ба́]; пишемо пісня — вимовляємо [п'і́с'н'а]. На сторінці — види уподібнення з прикладами та правила написання слів із сумнівними приголосними.

Нижче — таблиця та схема видів асиміляції, приклади з транскрипцією, драбина «Яку букву писати?», типові помилки, три тренажери й 10 тестових завдань із відповідями, зокрема рівня НМТ.

Коротко: уподібнення приголосних у таблиці

Вид уподібнення	Що відбувається	Приклади
за дзвінкістю	глухий перед дзвінким стає дзвінким	боротьба [бород'ба́], просьба [про́з'ба], вокзал [воґза́л]
за глухістю	в окремих випадках: [г] перед [к], [т] стає [х]; інші дзвінкі, як правило, не оглушуємо — ні в кінці слова, ні в кінці складу	легко [ле́хко], нігті [н'і́хт'і]; але дуб [дуб], казка [ка́зка]
за м’якістю	[з], [с], [ц], [д], [т], [н], [л] перед м’якими зубними стають м’якими	пісня [п'і́с'н'а], радість [ра́д'іс'т']
за місцем і способом творення	свистячі перед шиплячими стають шиплячими, шиплячі перед свистячими — свистячими; [т'] і [с'] зливаються в [ц':]	зшиток [ш:и́ток], у книжці [у кни́з'ц'і], береться [беире́ц':а]

На письмі уподібнення здебільшого не позначаємо: пишемо так, як у перевірному слові (боротьба, бо боротися; казка, бо казочка), або за правилом: зшиток (префікс з-).

Як читати транскрипцію. Знак ' після звука позначає м’якість: [с']. Так само тут позначено й пом’якшені приголосні перед [і], як [п'] у слові пісня (у підручниках для них бувають інші позначки). Двокрапка — подовження: [ш:]. Маленька літера вгорі — наближення ненаголошеного звука: [бе^ире́ц':а]. Докладніше про позначки — у статті «Фонетичний (звуковий) розбір слова».

Що таке асиміляція (уподібнення) простими словами

Коли приголосні стоять поруч, органи мовлення вже готуються до наступного звука, поки вимовляють попередній. Тому один звук «підлаштовується» під сусідній: так вимовляти легше. Це й називають уподібненням, або асиміляцією (від латинського assimilatio — «уподібнення»). Слово «асиміляція» вживають і в біології, і в суспільних науках, а в мовознавстві воно означає саме уподібнення звуків.

Найчастіше змінюється попередній звук під впливом наступного. У слові боротьба глухий [т'] стоїть перед дзвінким [б] і сам стає дзвінким [д']. Буває, що звук стає таким самим, як сусідній, і два приголосні звучать як один довгий: зшиток [ш:и́ток].

На письмі уподібнення здебільшого не позначаємо. Корінь, префікс і суфікс, як правило, пишемо однаково в усіх словах, хоч би як вони звучали поруч з іншими звуками: боротьба — як боротися, казка — як казочка. Такий принцип письма в підручниках називають морфологічним. Через це й з’являються сумнівні приголосні: вимова не підказує, яку букву писати, тож слово треба перевірити. Як вимовляти приголосні загалом, а не лише в уподібненні, — у статті про орфоепічну норму.

Види уподібнення приголосних

Зазвичай розрізняють чотири види уподібнення: за дзвінкістю, за глухістю, за м’якістю та за місцем і способом творення. Які приголосні утворюють пари за дзвінкістю та глухістю, а які мають м’яку пару, нагадає стаття «Голосні та приголосні звуки української мови».

Уподібнення за дзвінкістю

Глухий приголосний перед дзвінким стає дзвінким: боротьба [бород'ба́], молотьба [молод'ба́], просьба [про́з'ба], вокзал [воґза́л], рюкзак [р'уґза́к], футбол [фудбо́л]. Перед сонорними [в], [м], [н], [л], [р], [й] глухі дзвінкими не стають: смак, слово, трава.

Уподібнення за глухістю: дзвінкі в кінці слова не оглушуємо

В українській мові дзвінкі приголосні, як правило, не оглушуються — ні в кінці слова, ні в кінці складу перед глухим: дуб [дуб], ніж [н'іж], мороз [моро́з], казка [ка́зка], ложка [ло́жка]. Від цього залежить зміст: плід і пліт — різні слова. Уподібнення за глухістю буває лише в окремих випадках:

• [г] перед глухими [к], [т] вимовляємо як [х]: легко [ле́хко], вогко [во́хко], нігті [н'і́хт'і], кігті [к'і́хт'і];
• [з] перед глухими шиплячими стає [ш]: зшиток [ш:и́ток], безчесно [бе^ишче́сно]. Тут змінюється також місце творення, тому такі слова зазвичай розглядають серед уподібнень за місцем і способом творення.

Вимову [з] у префіксах роз-, без- перед іншими глухими (розказати, безпечний) підручники описують по-різному, тож таких слів у тренажерах немає. Пишемо їх завжди із з (див. розділ про сумнівні приголосні).

Уподібнення за м’якістю

Приголосні [з], [с], [ц], [д], [т], [н], [л] перед м’якими зубними [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'] теж стають м’якими. Найчастіше це [з] і [с] перед [н'] чи [т']: пісня [п'і́с'н'а], кузня [ку́з'н'а], радість [ра́д'іс'т'], кістяк [к'іс'т'а́к]. На письмі таку м’якість не позначаємо (див. нижче про м’який знак). Чи пом’якшуються ці звуки перед губними (свято, цвях, звір), підручники пишуть по-різному, тому таких слів у завданнях немає.

Уподібнення за місцем і способом творення

Свистячі [з], [с], [ц] перед шиплячими стають шиплячими, а шиплячі перед свистячими — свистячими. Сюди ж належать сполучення [т] із шиплячими й [т'] із [с']. Часто два звуки при цьому зливаються в один довгий:

• з + ж → [ж:], з + ш → [ш:]: безжальний [бе^иж:а́л'ни^ей], зшиток [ш:и́ток];
• т + ч → [ч:], т + ш → [чш]: вітчим [в'іч:и́м], багатший [бага́чши^ей];
• ж, ш, ч перед [ц'] → [з'ц'], [с'ц'], [ц':]: на доріжці [на дор'і́з'ц'і], у чашці [у ча́с'ц'і], качці [ка́ц':і];
• -шся → [с':а], -ться → [ц':а]: б’єшся [бйе́с':а], б’ється [бйе́ц':а].

У словах на зразок зшиток, книжці звук змінюється одразу за кількома ознаками: [з] → [ш] стає ще й глухим, [ж] → [з'] — ще й м’яким. Такі слова зазвичай наводять як приклади уподібнення за місцем творення, а в тренажері з видами уподібнення їх немає, щоб не було двох правильних відповідей.

Повне і часткове, регресивне і прогресивне уподібнення

Ці терміни знадобляться в 10–11 класах:

• повне уподібнення — звук стає таким самим, як сусідній, і разом вони звучать як один довгий: зшиток [ш:], вітчим [ч:], б’єшся [с':]; часткове — звук переймає лише одну чи дві ознаки сусіднього: у слові боротьба [т'] → [д'] (дзвінкість), у слові пісня [с] → [с'] (м’якість), у слові книжці [ж] → [з'];
• регресивне — наступний звук впливає на попередній: боротьба, пісня, зшиток; прогресивне — попередній звук впливає на наступний. В українській мові переважає регресивне уподібнення, прогресивне трапляється рідко.

У сполученні -ться звуки [т'] і [с'] зливаються в один довгий м’який [ц']: береться [бе^ире́ц':а]. Чи це повне уподібнення і в якому напрямку воно відбувається, підручники пояснюють по-різному, тож у таких завданнях цього сполучення немає.

Асиміляція звуків: приклади з транскрипцією

Червоним виділено букви, які вимовляємо інакше, ніж пишемо, і звуки, що з’являються внаслідок уподібнення.

Сполучення жц, шц, чц найчастіше трапляються в іменниках на -ка в давальному й місцевому відмінках: доріжка — на доріжці, чашка — у чашці, качка — качці.

Вправи на асиміляцію приголосних

Яка транскрипція правильна?

12 слів з уподібненням приголосних. Обери правильну транскрипцію — одразу побачиш пояснення.

1. Як правильно вимовити: молотьба?

   [молот'ба́][молод'ба́][молотба́]
   Відповідь

   [молод'ба́]. Глухий [т'] перед дзвінким [б] стає дзвінким [д'], а м’якість зберігається.

2. Як правильно вимовити: рюкзак?

   [р'уґза́к][р'укза́к][р'укса́к]
   Відповідь

   [р'уґза́к]. Глухий [к] перед дзвінким [з] стає дзвінким [ґ]; сам [з] не оглушуємо.

3. Як правильно вимовити: вогко?

   [во́гко][во́ґко][во́хко]
   Відповідь

   [во́хко]. [г] перед глухим [к] вимовляємо як [х] — це один із небагатьох випадків уподібнення за глухістю.

4. Як правильно вимовити: кузня?

   [ку́с'н'а][ку́зн'а][ку́з'н'а]
   Відповідь

   [ку́з'н'а]. [з] перед м’яким [н'] стає м’яким [з'], але не оглушується.

5. Як правильно вимовити: радість?

   [ра́д'іс'т'][ра́д'іст'][ра́д'із'т']
   Відповідь

   [ра́д'іс'т']. [с] перед м’яким [т'] теж м’який, хоча м’якого знака між ними не пишемо.

6. Як правильно вимовити: вітчим?

   [в'ітчи́м][в'іч:и́м][в'іт:и́м]
   Відповідь

   [в'іч:и́м]. [т] перед [ч] уподібнюється до нього, і виходить довгий звук: т + ч → [ч:].

7. Як правильно вимовити: на доріжці?

   [на дор'і́з'ц'і][на дор'і́жц'і][на дор'і́ц':і]
   Відповідь

   [на дор'і́з'ц'і]. [ж] перед м’яким [ц'] стає м’яким свистячим [з']: ж + ц' → [з'ц']. Довгий [ц':] буває на місці чц.

8. Як правильно вимовити: у чашці?

   [у ча́шц'і][у ча́ц':і][у ча́с'ц'і]
   Відповідь

   [у ча́с'ц'і]. [ш] перед м’яким [ц'] стає [с']: ш + ц' → [с'ц'].

9. Як правильно вимовити: качці?

   [ка́чц'і][ка́ц':і][ка́с'ц'і]
   Відповідь

   [ка́ц':і]. [ч] перед [ц'] теж стає [ц'], і виходить довгий звук: ч + ц' → [ц':].

10. Як правильно вимовити: б’єшся?

    [бйе́шс'а][бйе́с'а][бйе́с':а]
    Відповідь

    [бйе́с':а]. -шся вимовляємо як довгий м’який [с']: [с':а]. Після апострофа [б] твердий, а є — це [йе].

11. Як правильно вимовити: б’ється?

    [бйе́ц':а][бйе́т'с'а][бйе́ц'а]
    Відповідь

    [бйе́ц':а]. [т'] і [с'] зливаються в довгий м’який [ц']: [ц':а].

12. Як правильно вимовити: легкість?

    [ле́гк'іс'т'][ле́хк'іс'т'][ле́хк'іст']
    Відповідь

    [ле́хк'іс'т']. Тут два уподібнення: [г] перед [к] → [х], а [с] перед м’яким [т'] → [с']. [к'] перед [і] — пом’якшений.

Який вид уподібнення?

Розподіли слова за видом уподібнення. Букви, на місці яких звук змінюється, виділено. Уподібнення за дзвінкістю і за глухістю тут — одна група.

безжальнийфутболлегкоучитьсябагатшийрадістьповістьпросьбаборотьбакістякльотчикпісня

за дзвінкістю чи глухістювокзал [воґза́л]

за м’якістюкузня [ку́з'н'а]

за місцем і способом твореннявітчим [в'іч:и́м]

Відповіді

боротьба [бород'ба́]	за дзвінкістю чи глухістю	Глухий [т'] перед дзвінким [б] стає дзвінким [д'].
футбол [фудбо́л]	за дзвінкістю чи глухістю	Глухий [т] перед дзвінким [б] стає дзвінким [д].
просьба [про́з'ба]	за дзвінкістю чи глухістю	Глухий [с'] перед дзвінким [б] стає дзвінким [з'].
легко [ле́хко]	за дзвінкістю чи глухістю	Дзвінкий [г] перед глухим [к] стає глухим [х] — уподібнення за глухістю.
пісня [п'і́с'н'а]	за м’якістю	[с] перед м’яким [н'] стає м’яким [с'].
радість [ра́д'іс'т']	за м’якістю	[с] перед м’яким [т'] стає м’яким [с'].
повість [по́в'іс'т']	за м’якістю	[с] перед м’яким [т'] стає м’яким [с'].
кістяк [к'іс'т'а́к]	за м’якістю	[с] перед м’яким [т'] стає м’яким [с'].
льотчик [л'о́ч:иек]	за місцем і способом творення	[т] перед шиплячим [ч] стає [ч]: т + ч → [ч:].
безжальний [беиж:а́л'нией]	за місцем і способом творення	Свистячий [з] перед шиплячим [ж] стає шиплячим: з + ж → [ж:].
учиться [учи́ц':а]	за місцем і способом творення	[т'] і [с'] зливаються в довгий м’який [ц']: -ться → [ц':а].
багатший [бага́чшией]	за місцем і способом творення	[т] перед шиплячим [ш] стає [ч]: т + ш → [чш].

Як писати слова із сумнівними приголосними

Уподібнення на письмі здебільшого не видно, тож букву визначаємо за правилом або перевірним словом. Спершу з’ясуй, чи не діє окреме правило, і лише потім добирай перевірне слово.

Перевірка зміною форми слова

Дзвінкі в кінці слова й перед глухими за нормою вимовляємо дзвінко, але в швидкому мовленні вони звучать нечітко, тож сумнівну букву краще перевірити. Зміни форму слова або добери спільнокореневе так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний, — тоді звук чути чітко: казка — казочка, боротьба — боротися, просьба — просити, молотьба — молотити, нігті — ніготь, легко — легенький, ложка — ложечка, дуб — дуби. Бери форму без чергування: слово книжка перевіряємо словом книжечка, а не книга, бо г і ж тут чергуються. У вищому ступені порівняння діє окреме правило: г, ж, з змінюємо на жч, а с — на щ (§ 20). Тому пишемо вужчий, нижчий, вищий, хоч вузенький, низенький, високий; але легкий — легший. Якщо перевірного слова немає (вокзал, футбол, рюкзак, анекдот), написання запам’ятовуємо або звіряємо з орфографічним словником.

Префікси з-, с-, роз-, без-, від-, під-

• Префікс з- перед буквами к, п, т, ф, х переходить у с- (підказка: «кафе Птах»): сказати, спитати, стоптати, сформувати, схопитися. Перед усіма іншими буквами пишемо з-, навіть якщо чуємо інший звук: зшити, зшиток [ш:], зчепити, зжитися (§ 31, п. 1). Тому «сшити», «сшиток» — помилки.
• У префіксах без-, від-, між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухим не змінюємо: безкорисливий, відстань, міжпланетний, обпалити, передплатити, підтримка, розтягнути, розчин (§ 31, п. 2). Префіксів «рос-», «бес-» в українській мові немає.

-шся чи -ться

Сполучення -шся вимовляємо як [с':а], а -ться — як [ц':а]. Щоб написати правильно, визнач форму дієслова:

• -шся — лише в 2-й особі однини (ти що робиш?): смієшся, вчишся, берешся, бо смієш, вчиш, береш;
• -ться — в інших формах, що закінчуються на [ц':а]: він сміється, вони сміються, учіться. Правопис зазначає, що в 3-й особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміється (§ 115, п. 6, прим. 2).
• -сся — у минулому часі, коли форма без -ся закінчується на с: ніс — нісся, тряс — трясся, розріс — розрісся (§ 29, п. 2). Тут теж чуємо [с':а], але ш немає: -ся просто додаємо до форми ніс, тряс.

Перевіряй займенником: ти смієшся, але він сміється; а в минулому часі — формою без -ся: ніс — нісся.

М’який знак: м’якість від уподібнення не позначаємо

Перед буквою, що передає м’який або пом’якшений приголосний, м’якого знака не пишемо: пісня, радість, сніг, слід, кінцівка, ланцюжок (§ 27, п. 3). Тож «пісьня», «радісьть» — помилки. Винятки: після л перед іншим приголосним ь пишемо (їдальня, пальці, сільський — § 26), а також у словах різьбяр, тьмяний. Якщо ь є в називному відмінку, його зберігаємо в усіх формах іменника (кулька — кульці, редька — редьці); якщо немає, то й в інших формах не пишемо, зокрема після л: галка — галці, спілка — спілці (§ 26, п. 1, прим.; § 27, п. 3, прим.).

Сумнівні приголосні: вправа «Яку букву писати?»

Яку букву писати?

12 речень зі словами, де букву легко сплутати. Обери варіант — одразу побачиш пояснення та перевірне слово.

1. Українці ведуть боро…ьбу за свободу.

   тд
   Відповідь

   т. Перевіряємо: боротися — після т голосний. Вимовляємо [д'], а пишемо т.

2. Бабуся розповіла ка…ку.

   сз
   Відповідь

   з. Перевіряємо: казочка. Дзвінкий [з] перед [к] не оглушується.

3. Ми прийшли з про…ьбою.

   зс
   Відповідь

   с. Перевіряємо: просити. Вимовляємо [з'], а пишемо с.

4. Підстрижи ні…ті.

   гх
   Відповідь

   г. Перевіряємо: ніготь. Вимовляємо [х], а пишемо г.

5. Біля школи росте старий ду….

   пб
   Відповідь

   б. Перевіряємо: дуби. Дзвінкий [б] у кінці слова не оглушуємо.

6. Дай мені ло…ку.

   жш
   Відповідь

   ж. Перевіряємо: ложечка. Дзвінкий [ж] перед [к] не оглушується.

7. Чому ти так голосно смі…?

   єссяєтьсяєшся
   Відповідь

   єшся. 2-га особа однини (ти що робиш?) — -шся: смієш + ся. Вимовляємо [с':а].

8. Мама завжди сміє…, коли чує цей жарт.

   тьсяшсяцця
   Відповідь

   ться. 3-тя особа (вона що робить?) — -ться; Правопис наводить саме цей приклад: сміється (§ 115).

9. Треба …шити ці аркуші.

   сз
   Відповідь

   з. с- пишемо лише перед к, п, т, ф, х; перед ш — з-: зшити (вимовляємо [ш:]).

10. Хлопець …хопився з місця.

    сз
    Відповідь

    с. Перед х префікс з- переходить у с-: схопився (§ 31).

11. Приготуй ро…чин солі.

    сз
    Відповідь

    з. У префіксі роз- кінцевий з перед глухим не змінюємо (§ 31): розчин.

12. До села ще велика ві…стань.

    дт
    Відповідь

    д. Префікс від-: кінцевий д перед глухим не змінюємо (§ 31): відстань.

Типові помилки

Щоб їх уникати, не оглушуй дзвінкі в кінці слова, а сумнівну букву перевіряй: зміною форми слова, правилом префікса чи особою дієслова.

Уподібнення, спрощення і чергування: у чому різниця

Ці явища часто плутають, хоча всі вони стосуються приголосних:

• уподібнення — звук змінюється, але не зникає, і на письмі цього здебільшого не видно: боротьба [бород'ба́];
• спрощення — у збігу кількох приголосних один випадає, і це здебільшого позначаємо на письмі: честь — чесний, тиждень — тижня, якість — якісний (§ 28). Перевірка спільнокореневим словом тут не допомагає: за словом честь легко написати зайве т. Правила й винятки (шістнадцять, кістлявий, контрастний) — у статті «Спрощення у групах приголосних»;
• чергування — заміна звука іншим у формах слова чи спільнокореневих словах, яку позначаємо буквою: нога — ніжка, рука — руці, друг — друже. Докладніше — у статті «Основні випадки чергування приголосних звуків».

Зміни приголосних перед суфіксами -ськ-, -ств- (козак — козацький, Прага — празький) теж відбуваються на стику звуків, але їх уже позначаємо на письмі — про це в статті «Зміни приголосних при творенні слів».

Джерело правил: Український правопис (2019), § 19 (зміни приголосних перед -ськ-, -ств-), § 20 (вищий ступінь порівняння), § 26–27 (м’який знак), § 28 (спрощення), § 29, п. 2 (-сся в минулому часі), § 31, п. 1–2 (префікси з-, с- та без-, від-, роз- тощо), § 115, п. 6, прим. 2 (-ться в 3-й особі однини). Види уподібнення, норми вимови й позначки транскрипції — за шкільною програмою з української мови (5, 10 кл.) і підручниками.

Вправи з відповідями: уподібнення приголосних

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що таке уподібнення (асиміляція) приголосних?

   • А випадання одного з приголосних у збігу кількох приголосних
   • Б зміна приголосного під впливом сусіднього, коли він стає схожим на нього
   • В заміна приголосного іншим у різних формах слова, яку позначаємо на письмі
   • Г подовження приголосного між голосними
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — зміна приголосного під впливом сусіднього, коли він стає схожим на нього. Під час уподібнення звук переймає ознаку сусіднього — дзвінкість, м’якість чи місце творення: боротьба [бород'ба́]. Випадання звука — це спрощення, а заміна, яку позначаємо на письмі (нога — ніжка), — чергування.

2. У якому слові глухий приголосний перед дзвінким вимовляємо дзвінко?

   • А казка
   • Б ніжка
   • В футбол
   • Г кігті
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — футбол. У слові футбол [т] перед дзвінким [б] стає [д]: [фудбо́л]. У словах казка, ніжка дзвінкі [з], [ж] не оглушуються, а в слові кігті [г] перед [т] вимовляємо як [х].

3. У якому слові дзвінкий приголосний вимовляємо як глухий?

   • А нігті
   • Б дуб
   • В казка
   • Г просьба
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — нігті. [г] перед глухими [к], [т] вимовляємо як [х]: [н'і́хт'і]. У словах дуб і казка дзвінкі не оглушуються, а в слові просьба, навпаки, глухий [с'] стає дзвінким [з'].

4. У якому слові відбувається уподібнення за м’якістю?

   • А просьба
   • Б вітчим
   • В легко
   • Г кузня
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — кузня. [з] перед м’яким [н'] теж стає м’яким: [ку́з'н'а]. У слові просьба — уподібнення за дзвінкістю, вітчим — за місцем творення, легко — за глухістю.

5. Яку букву треба вставити: «Задачу розв’язали ле…ко»?

   • А х
   • Б г
   • В к
   • Г ґ
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — г. Перевіряємо словом легенький: після сумнівного звука стоїть голосний, і чути [г]. Вимовляємо [ле́хко], а пишемо г.

6. У якому рядку всі слова пишемо з префіксом с-?

   • А …шити, …казати, …питати
   • Б …цідити, …топтати, …формувати
   • В …жати, …хопитися, …казати
   • Г …казати, …питати, …хопитися
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — …казати, …питати, …хопитися. Префікс з- переходить у с- лише перед к, п, т, ф, х (§ 31): сказати, спитати, схопитися. Перед ш, ц, ж пишемо з-: зшити, зцідити, зжати.

7. У якому реченні є орфографічна помилка?

   • А Ти завжди смієшся першим.
   • Б Чому ти не вчисся?
   • В Він швидко вчиться.
   • Г Діти весело сміються.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Чому ти не вчисся? У 2-й особі однини (ти що робиш?) пишемо -шся: вчишся, хоч вимовляємо [с':а]. Форми 3-ї особи пишемо з -ться: вчиться, сміються.

8. У якому рядку в кожному слові відбувається уподібнення приголосних?

   • А боротьба, пісня, зшиток
   • Б боротьба, казка, зшиток
   • В дуб, пісня, вітчим
   • Г кузня, ложка, у книжці
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — боротьба, пісня, зшиток. Боротьба [бород'ба́] — уподібнення за дзвінкістю, пісня [п'і́с'н'а] — за м’якістю, зшиток [ш:и́ток] — за місцем творення. У словах казка, дуб, ложка дзвінкі не оглушуються, тож уподібнення немає.

9. Яке уподібнення відбувається в слові «просьба»?

   • А прогресивне, повне
   • Б регресивне, повне
   • В регресивне, часткове
   • Г прогресивне, часткове
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — регресивне, часткове. Звук [с'] змінюється під впливом наступного [б] — це регресивне уподібнення. Він переймає лише дзвінкість і стає [з'], а не [б], — отже, уподібнення часткове: [про́з'ба].

10. У якому рядку правильно передано вимову всіх слів?

    • А [борот'ба́], [ку́з'н'а], [в'іч:и́м]
    • Б [бород'ба́], [ку́зн'а], [в'іч:и́м]
    • В [бород'ба́], [ку́з'н'а], [в'ітчи́м]
    • Г [бород'ба́], [ку́з'н'а], [в'іч:и́м]
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — [бород'ба́], [ку́з'н'а], [в'іч:и́м]. Глухий [т'] перед дзвінким [б] стає [д'], [з] перед м’яким [н'] — м’яким [з'], а т + ч дають довгий [ч:].

Ця тема на карті української мови: Фонетика, графіка, орфоепія → Голосні й приголосні