Символи та архетипи в українських народних піснях

Оновлено: 15.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Символи народних пісень — це образи природи, речі, кольори й числа, за якими, крім прямого значення, стоїть сталий зміст. Калина найчастіше означає дівочу вроду й кохання, явір — молодого козака, зозуля — жінку, що тужить, кінь — вірного товариша. Проте значення не одне: що образ означає саме тут, підказує пісня. Символи виростають із художнього паралелізму, а за цілими групами символів і мотивів дослідники бачать архетипи — давні моделі світу.

Нижче — таблиця найчастіших значень, різниця між символом, образом-символом, мотивом і архетипом, розбір калини, явора, зозулі, води, коня і голуба, символи за жанрами, архетипи, словник 88 образів із пошуком, два тренажери й тест.

Що таке символ, образ-символ, мотив і архетип простими словами

Символ

Символ — образ, що, крім прямого значення, має ширший зміст, і цей зміст повторюється в багатьох піснях. Значень буває кілька, а пряме не зникає: калина в пісні — і справжній кущ, і дівоча врода, і пам’ять про загиблого.

Цим символ відрізняється від алегорії. В алегорії одне наперед задане значення, як у байці, де Вовк — кривдник; так само ці терміни розведено в статті «Тропи літературних творів». Ще М. Костомаров (1843) застерігав не плутати символ народної пісні з порівнянням і алегорією.

Образ-символ

Образ-символ — символ у конкретному творі: його значення підказує саме цей текст. Найкращий приклад — три зозулі в баладі «Ой летіла стріла». Пісня сама розгадує, хто вони:

Що в головках сіла —
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.

Докладно про цю баладу — в аналізі балади «Ой летіла стріла», про образ у літературі загалом — у статті «Художній образ і прототип».

Мотив

Мотив — ситуація, що мандрує з пісні в пісню; її можна переказати реченням. Наприклад, кінь спіткнувся у воротах — погана прикмета перед дорогою. Цей мотив є в записі пісні «Засвіт встали козаченьки», яку приписують Марусі Чурай: «Та щось кінь мій вороненький в воротах спіткнувся». Є він і в рекрутській пісні «В суботу пізненько»: «Та тії ворони / В воротях спіткнуться». Інші мандрівні мотиви — смерть як весілля, людина стає деревом, мати проводжає сина. Чим мотив відрізняється від теми й ідеї, пояснено в статті «Тема, ідея, мотив художнього твору».

Архетип

Архетип простими словами — праобраз, давня модель, що стоїть за цілою групою символів і мотивів: Світове дерево, Мати, Дорога, Дім. Слово походить від грецьких arche (початок) і typos (відбиток). Воно давнє; психологічного значення йому надав К.-Г. Юнг (1919), а найвідомішою книжкою архетипної критики стала «Анатомія критики» Н. Фрая (1957). Терміна «архетип» немає ні в шкільних програмах, ні в програмі НМТ, а символ і паралелізм там є.

Не кожна калина — символ: як відрізнити символ від інших засобів

Символ у народній пісні — рідкість. Ми порахували всі згадки рослин у народних піснях, баладах, думах і коломийках шкільних програм. Більше половини з них — просто місце чи пейзаж («Ой, під вишнею, під черешнею»), а символом рослина стає приблизно в кожному восьмому випадку.

Серед засобів найчастіший — художній паралелізм: образ природи стоїть поруч із людиною, дві картини без слова «як». «Стоїть явір над водою, в воду похилився» — і поруч «Сидить козак у неволі, гірко зажурився». Явір тут ще не символ: козака названо, і пісня сама показує, з ким зіставлено дерево. Види паралелізму, приклади з пісень і драбину «паралелізм, порівняння, метафора чи символ?» розібрано в окремій статті «Художній паралелізм у народних піснях».

Отже, хоч би який образ ви розбирали, спершу перевірте, чи це взагалі засіб. Є «як», «мов», «наче» — це порівняння. Назву перенесено один раз, у цьому вислові, — метафора. Образ лише позначає місце чи час дії — це згадка. Символом образ стає тоді, коли той самий зміст він має в багатьох піснях — так, що його впізнають і там, де людину поруч не названо (калина в головах могили). А пісня «Цвіте терен, цвіте терен» починається ще з паралелізму: терен, з якого опадає цвіт, стоїть поруч із коханням, що приносить горе (аналіз пісні «Цвіте терен, цвіте терен»). Інші засоби фольклору — постійні епітети, повтори, гіперболу — описано в статті «Художні засоби фольклорних творів».

Як паралель стає символом: калина і явір

Звідки береться символ, пояснював О. Веселовський (1898): паралель «образ природи — людина», яку часто повторюють, закріплюється в традиції, і людську половину вже не називають. Тому символ народної пісні має кілька значень і «читається» з контексту. Це добре видно на двох деревах.

Калина в головах могили

У пісні «Стоїть явір над водою» козак, що загинув на чужині, перед смертю просить:

Казав собі посадити в головах калину:
— Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
— Будуть мені приносити від родоньку вісти.

Ту саму формулу має коломийка, тільки вісті там інші: «Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, / Будуть мені приносити від милої вісти». А ще одна коломийка садить калину в головах без пташок: «Посадіть ми мої сестри в головах калину, / Нехай о тім кождий знає, що з коханя гину». Формула повторюється в різних жанрах, і щоразу калина на могилі пов’язує загиблого з тими, хто його любить: з родом чи з милою. М. Костомаров (1872) писав, що калина на могилі означає любов.

Явір: від зачину до домовини

У зачині тієї самої пісні явір похилився над водою, як зажурився козак, — це ще паралелізм. Але явір не зникає з пісні: наприкінці з нього тешуть козакові домовину.

Тешуть явір, тешуть явір, тешуть яворину
Молодому козакови та й на домовину.

Дерево й людина поділяють долю: зелений явір — молодий козак, зрубаний явір — його смерть. Явір над водою, якому «вода корінь миє», є і в коломийці, де поруч із ним тяжко зажурився милий. Тож явір у піснях — передусім чоловіче, козацьке дерево.

Один образ — кілька значень: зозуля, вода, кінь, голуб

Символ народної пісні не має «перекладу» один до одного. Та сама пташка чи вода в різних піснях означають різне, і щоразу пісня підказує, що саме.

Зозуля

Зозуля найчастіше — жінка, що тужить. У пісні «В суботу пізненько» це мати, яка проводжає сина в солдати: «Ой то ж не зозуля, / То рідная мати». У баладі «Ой летіла стріла» три зозулі — мати, миленька й сестра загиблого. У чумацькій пісні «Ой у степу криниченька» сива зозуленька прилітає на могилу чумака, і той відповідає їй: «Ой рад би я, моя мила». А в думі «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі» зозулі над тілом козака кують, «Як рідні сестри»: вони заступають рідних, яких поруч немає.

Буває, що зозуля зовсім не людина: у коломийці вона стає формулою «ніколи», а в засівальній пісні — словом для рими (обидва приклади — у таблиці нижче). Чому новела Г. Тютюнника називається «Три зозулі з поклоном», пояснено в аналізі новели.

Вода

Вода в піснях не має одного значення: важливо, що з нею роблять. Воду п’ють — і це кохання: О. Потебня (1860) пояснював, що пити воду в пісні означає бажати, прагнути любові. Воду переходять — і це, за О. Потебнею, шлюб: у колядці «Стоїть яворець тонкий, високий» сокіл обіцяє ґречному паничеві: коли той поїде «за тихий Дунай» по наречену, «Твою панночку сам перенесу». На воду пускають вінок — і це доля: так ворожать у купальській пісні «Заплету віночок».

У думах Чорне море відділяє неволю від рідного краю: невольники просять Бога визволити їх «На ясні зорі, / На тихі води» («Дума про Марусю Богуславку»). А в баладі «Ой летіла стріла» вода — це сльози: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився». І ще одна пастка: русалки в русальних піснях сидять не у воді, а «У ржі на межі» — на межі житнього поля.

Кінь і ворон

Кінь у піснях — вірний товариш козака і вісник. У баладі «Ой на горі вогонь горить» (цитуємо за «Українським співаником», 1918) біля загиблого козака «Що в головах ворон краче, / А в ніженьках коник плаче». Козак посилає коня додому: «Та біжи, коню, дорогою, / Степовою, широкою». Біля воріт «Вийде мати — розпитає», і кінь має сказати їй, що син «оженився». Жанр цього твору шкільні програми визначають по-різному: в одних це балада, в інших — козацька пісня. Шкільний текст відрізняється від видання 1918 р.: там, зокрема, ворон «кряче».

Кінь — ще й прикмета: спіткнувся у воротах — на біду (див. мотив вище). Проте кінь не завжди «друг». У думі «Буря на Чорному морі» брати, сповідаючи гріхи, каються, що «Діток малих кіньми розбивали», — тут кінь лише знаряддя кривди.

Ворон — віщун смерті: він сидить у головах загиблого і кряче. Але не кожен «ворон» у пісні — птах. У пісні «В суботу пізненько» «ворони», що спіткнуться у воротях, — це вороні коні: спіткнутися можуть коні, а не птахи.

Голуб

Голуби в піснях — передусім пара й вірність. У пісні «Ой там на горі» на двох дубах, що схилилися верхами докупи, «Сидять голуби: / І цілуються, і милуються». Голуба вбиває стрілець, а голубка в його хаті не їсть і не п’є: «Пшениці не дзюба, / Водиці не п’є». У думах так називають рідних братів: «два братики рідненькі, / Як голубоньки сивенькі» («Буря на Чорному морі»). А в колядці «Коли не було з нащада світу» три голуби творять світ (про це — у розділі про архетипи).

Голуб миру — біблійне й загальнокультурне значення, а не пісенне: у народних піснях шкільних програм голуби — закохані й рідні.

Що означає образ?

10 рядків із пісень. Значення в самій цитаті не назване: виведи його з паралелі, сусідніх рядків чи традиції. Обери відповідь — одразу побачиш пояснення.

1. «Не хилися, явороньку, ти ще зелененький, / Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!» Слово «зелененький» тут означає ….

   хвориймолодийвеселий
   Відповідь

   молодий. Паралелізм ставить поруч «зелененький» і «молоденький»: зелений явір — молодий козак.

2. «Від сокола нема слова, від нелюба шлються» (коломийка). Сокіл — ….

   милийбатькобрат
   Відповідь

   милий. Сокола протиставлено нелюбові: від милого вістей нема, а нелюб присилає своїх людей.

3. «Понад Хустом ворон кряче, / На чужині мати плаче». Ворон тут — ….

   вісник доброї звісткивісник веснивіщун біди
   Відповідь

   віщун біди. Ворон кряче — мати плаче; далі в пісні син поранений.

4. Мати каже доньці, що пожаліє її тоді, «Коли буде зазуленька в осени кувати» (коломийка). Тобто ….

   незабаромвосениніколи
   Відповідь

   ніколи. Зозуля восени не кує — це формула неможливого.

5. «Цибуля — як зозуля» («Засівна»). Зозуля тут — ….

   слово для римиобраз матерівіщунка врожаю
   Відповідь

   слово для рими. Засівальна пісня бажає врожаю: «Часник — як бик, / Цибуля — як зозуля»; символу тут немає.

6. «Посадіть ми мої сестри в головах калину, / Нехай о тім кождий знає, що з коханя гину» (коломийка). Калина на могилі — знак ….

   багатствакоханнявесни
   Відповідь

   кохання. Дівчина сама пояснює: калина скаже всім, «що з коханя гину».

7. «Віддай мої чаєнята, / Діточки маленькі!» («Ой горе тій чайці»). Чайка — ….

   дівчина, яку покинув милийвдова козакамати, в якої забрали дітей
   Відповідь

   мати, в якої забрали дітей. Чайка просить повернути чаєнят; з XIX ст. пісню часто читають також як алегорію України.

8. «Ой калина біло цвите, а червоно родить, / Великеє закоханє до біди приводить» (коломийка). Калина тут — образ ….

   коханняУкраїнипраці
   Відповідь

   кохання. Білий цвіт і червоні ягоди стоять поруч із коханням, що «до біди приводить».

9. «Прилетіла ластівочка, / Стала собі щебетати, / Господаря викликати» («Щедрик»). Ластівка — ….

   віщунка зимивісниця весни і доброго рокупосланниця з війська
   Відповідь

   вісниця весни і доброго року. Ластівка — весняна пташка; у щедрівці вона кличе господаря і віщує йому достаток.

10. «Що кінь — то у плузі, / А козак за плугом» («Та вже років двісті»). Це означає, що ….

    козацьку волю втраченокозак розбагатівнастала весна
    Відповідь

    козацьку волю втрачено. Бойовий кінь у плузі, а шаблі перековано на коси — козацької волі вже немає.

Символи рослин, птахів, світил, кольорів і чисел

Дерева й квіти

Найчастіші рослини пісень — калина, явір, дуб, тополя, вишня, терен, хміль, барвінок, рута й вінок, сплетений із них. З паралелізмів видно, що явір, дуб, байрак і хміль здебільшого стоять поруч із чоловіком, а тополя, рута, черемшина, лелія і калина — поруч із дівчиною. Але це тенденція, а не правило: М. Костомаров зауважував, що вербу пісні зіставляють і з жінкою, і з чоловіком. Самої верби в піснях програм мало, а Вербна неділя — обряд, а не пісенний символ.

Серед народних пісень шкільних програм калину з Україною прямо зіставлено лише в одній — історичній «Розлилися круті бережечки»: «Гей у лузі червона калина, гей, гей, похилилася, / Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася». Тополя в баладі «Ой чиє ж то жито» — не символ, а перетворення: невістка «до сходу сонця тополею стала».

Птахи й тварини

Сокіл — найніжніший пташиний образ: так називають милого чи сина. Доля відповідає козакові: «Не вийду, козаче, / Не вийду, соколе» («Та вже років двісті»). Орел — козак-воїн і військо: в історичній пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» оповідачі («ми») спершу думали, «Що то орли та із Січі вилітали, — / Аж то військо та славне Запорозьке». Але в думі «Втеча трьох братів…» над тілом козака «Орли-чорнокрильці налітали, / У головах сідали» — тут орли птахи смерті. Ластівка в «Щедрику» кличе господаря і віщує йому добрий рік (докладно — у статті «Щедрівки»), галка носить вісті з Січі, а сірі воли — постійні супутники чумака: «Воли ревуть, води не п’ють, / Бо в Крим доріженьку чують» («Ой у степу криниченька»).

Світила й стихії

У щедрівці «Ой сивая та й зозуленька» світила величають родину господаря: «Ясен місяць — пан господар», «Красне сонце — жона його», «Дрібні зірки — його діти». Ту саму формулу наводив і О. Веселовський. Узагальнювати «сонце в піснях завжди жіноче» не варто: О. Потебня зауважував, що сталої статі світила в піснях не мають.

У думах «ясні зорі» й «тихі води» — рідний край, куди прагнуть невольники, а буря на Чорному морі — кара за гріхи. Коли брати каються, «Стало Чорне море утихати». Буйний вітер найчастіше несе горе: утікачеві в степу «буйний вітер із ніжок валяє» («Втеча трьох братів…»).

Коса, сорочка, хустка

Дівоча коса в піснях — краса й дівоцтво. У баладі «Ой чиє ж то жито» дівчина «розпустила коси» — і пісня одразу пояснює: «Коси розпустила, гулять не ходила, / Молодого хлопця навік полюбила». Розпущені коси тут — кохання і прощання з дівоцтвом, тож наприкінці балада застерігає: «Не спішіть, дівчата, розпускати коси». Гра слів «покоси — коси» ставить поруч скошене жито й дівочу долю. А в купальській пісні «А де наше Купайло стояло» дівчина перед святом «Русу косу звечора чесала».

Біла сорочка — знак турботи рідних. Чумак журиться, що без матері нікому її випрати: «Була б в мене щонеділі сорочка біленька!» («Весна-красна наступає, із стріх вода капле»). У русальних піснях русалка просить у дівчат сорочки, а в жінок — намітки. Шовкова хустка в коломийці — хустка розлуки: милий «Обтирає чорні очи хустков шовковою».

Кольори й числа

Кольори здебільшого — постійні епітети: сира земля, синє море, сизий орел, вороний кінь, буйний вітер. Символами стають лише деякі. Червона китайка — козацька смерть і слава. У пісні «Розлилися круті бережечки» козаки збираються набрати червоної китайки, «Та щоб наша козацькая слава, гей, гей, не пропала». Зелений — молодий: зелений явір стоїть поруч із молодим козаком. Чорний і темний — жалоба і смерть: домовину в пісні «Ой не ходи, Грицю», яку приписують Марусі Чурай, названо так: «Із чотирох дощок темная хата!»

Число три — повнота й обряд: три зозулі, три тереми, три голуби. «Сорок тисяч» — формула великої кількості: «Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди» («Чи не той то хміль»).

Символи в календарно-обрядових, родинно-побутових і козацьких піснях

Значення образу залежить і від жанру. У колядці про творення світу явір — дерево посеред моря, а в козацькій пісні — козак. Календарно-обрядові пісні йдуть за річним колом, і кожне свято має свої образи. Дати подано за новоюліанським календарем, старі — у примітці під таблицею.

Позаобрядові пісні — родинно-побутові, суспільно-побутові, думи й балади — мають свій набір образів. Таблиця нижче відповідає і на шкільне запитання «назвіть образи-символи родинно-побутових пісень». Більше про жанри — у статтях «Календарно-обрядові пісні», «Родинно-побутові пісні» і «Суспільно-побутові пісні», а тексти — у добірці «20 українських колядок».

Архетипи народних пісень: світове дерево, мати, дорога

Архетип — праобраз, а мотив — ситуація, у якій він проступає. Дослідники бачать у піснях давні моделі світу: світ постає з води, посеред первісного моря стоїть дерево, смерть — це весілля, дорога веде до долі чи загибелі.

Світове дерево

Колядка «Коли не було з нащада світу» починає зі світу, якого ще немає: «А но лем було синоє море, / А серед моря зелений явір». На яворі три голуби радяться, «як світ сновати», збираються спуститися на дно моря і дістати «дрібного піску» та «золотий камінь». З піску, кажуть вони, стане земля, а з каменя — небо, сонце, місяць і зорі.

Це факт тексту. Тлумачення — окремо: М. Грушевський (1923) бачив тут давній образ світового дерева й птахів — творців світу, а Г. Коваль (2016) називає цей явір «символічною вертикаллю». Друга колядка, «Стоїть яворець тонкий, високий», ділить дерево на три яруси: куниці в корені, бджоли посередині, сокіл на вершечку. Як її читають сучасні дослідники і як О. Потебня, показано в схемі нижче.

Обережно з популярними книжками: «Прадуб» і «Сокіл-Род» С. Плачинди — літературні тексти кінця XX ст., а «Велесова книга» — фальсифікат (докладно — на сторінці «Боги давніх українців»).

Смерть як весілля

Один із найстійкіших мотивів — смерть козака пісня називає весіллям. Кінь у баладі «Ой на горі вогонь горить» має сказати матері: «Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку» — наречена тут могила. Є й обернений мотив: краще смерть, ніж життя з нелюбом. Бондарівна відповідає панові, що волить «В сирій земли гнити», ніж жити з ним у неволі. А коломийка каже прямо: «Ліпше було мене мамцю у землю сховати, / А ніж мене молодую з нелюбом вінчати».

Як знайти й пояснити символ у пісні

Символ не вгадують, а доводять текстом. Ось шість кроків, які допоможуть і на уроці, і на НМТ.

Розберімо за цими кроками баладу «Ой летіла стріла».

1. Зачин. Стріла летить «З-за синього моря» і вбиває вдовиного сина: смерть прийшла з далекого краю.
2. Що поруч. Над тілом сідають три зозулі — у головах, край серця і в ногах.
3. Розгадка в тексті. Пісня сама каже, хто вони: мати, миленька й сестра.
4. Інші пісні. Зозуля як жінка, що тужить, є і в пісні «В суботу пізненько», і в думі про трьох братів, — отже, це сталий символ.
5. Факт і тлумачення. Факт: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився; / Де плаче сестриця, / Там слізок криниця; / Де плаче миленька — / Там земля сухенька». Тлумачення: вода тут — міра горя. Пісня сама міряє це горе: мати плаче, «Поки жити буде», а миленька — «Поки його бачить».
6. Висновок із цитатою. Зозулі в баладі — образ жіночого горя за загиблим, а не «віщунки смерті»: коли вони прилетіли, стріла вже вбила вдовиного сина.

Спробуйте самі: картки нижче — рядки з інших пісень. Подумайте, що означає образ саме тут, а тоді переверніть картку.

Що означає образ у цій пісні?

Прочитай рядок і подумай, що означає образ саме в цій пісні. Тоді натисни на картку — побачиш відповідь і доказ із тексту.

• галка
  «Ой принеси, галко, ой принеси, чорна, / Від кошового вісті!» («Ой полети, ой полети, чорная галко»)посланниця: галку просять принести вісті з СічіДалі в пісні галці вже «Да на Січ не літати» — вістей не буде.
• вінок
  «Моя матінка ішла, / Та той віночок зняла, / … / Та нелюбому дала» («Кривий танець»)дівоча доля: мати віддала доньку за нелюбаДівчина шкодує, що не знала наперед: «Була б його розірвала».
• китайка
  «Накрив очі китайкою, / Заслугою козацькою» («Ой на горі вогонь горить», видання 1918 р.)козацька честь і смерть у боюКитайкою накрито загиблого козака, і пісня сама називає її «заслугою козацькою».
• верба
  «Стоїть верба над водою, розпустила гілє, / Убирайся, дівчинонько, — днесь твоє весілє» (коломийка)наречена, якій невесело йти заміжДалі дівчина каже: «Ліпше було мене мамцю у землю сховати».
• вітер
  «Лети, вітре, до милого, де його могила, / Скажи йому від милої, що ся не змінила» (коломийка)посланець між дівчиною і померлим милимВітер несе вість туди, куди людина дійти не може.
• соловейко
  «Соловейку, рідний брате, / Виклич мені дівча з хати» («Їхав, їхав козак містом»)посланець закоханого: його просять покликати дівчинуКозак звертається до соловейка, як до брата: «Щось я маю розпитати…»
• місяць
  «Ой місяцю, місяченьку, / Не світи нікому! / Тільки мому миленькому» («Ой ти місяць, місяченько»)помічник і свідок коханняДівчина просить місяць світити лише милому, «Як іде до дому».
• зоря
  «Зійшла зоря, зійшла зоря, весь світ освітила, / Вийшла моя миленькая, — всіх розвеселила» (коломийка)кохана дівчинаПаралелізм: зоря освітила світ — мила розвеселила всіх.
• вода
  «Ой пливи, моя ж доле, пливи за водою» («Ой ішов чумак з Дону»)шлях долі: чумак пускає свою недолю за водоюВін сів над водою «Та й проклинає ж свою долю»: вода має забрати недолю геть.

Словник символів

Словник символів народних пісень: 85 образів — рослини, птахи, тварини, світила, стихії, речі, кольори й числа. Значення зібрано із самих пісень шкільних програм і перевірено за працями М. Костомарова, О. Потебні та О. Веселовського; приклад до кожного образу — рядок пісні. Пошук знаходить і відмінкові форми: калини, явора, зозулі, сокола, коня, ворони.

Типові помилки

Найчастіше плутають походження пісні (народна чи літературна) і підставляють одне «словникове» значення в кожен текст.

Хто розгадував символи пісень

Перші докладні описи символіки пісень зробили М. Костомаров і О. Потебня, а шлях від паралелі до символу пояснив О. Веселовський.

Джерела: тексти пісень, балад і дум — за публікаціями на Вікіджерелах, в УкрЛіб і на pisni.org.ua; де видання відоме, це здебільшого збірники XIX — початку XX ст.: «Розлилися круті бережечки» — 1875 р., «Чи не той то хміль» — 1908 р., коломийки, «Ой на горі вогонь горить», «Бондарівна» й «Ой не ходи, Грицю» — «Український співаник» (1918). Є й пісні XX ст.: історична «Понад Хустом ворон кряче» (визвольні змагання), стрілецька «Розпрощався стрілець»; «Та вже років двісті» — за записом 1987 р. М. Костомаров, «Об историческом значении русской народной поэзии» (1843) і «Историческое значение южнорусского народного песенного творчества» (1872); О. Потебня, «О некоторых символах в славянской народной поэзии» (1860) і «Объяснения малорусских и сродных народных песен» (1883–1887); О. Веселовський, «Психологический параллелизм и его формы в отражениях поэтического стиля» (1898); М. Грушевський, «Історія української літератури», т. 1 (1923); Г. Коваль, «Фольклорна онтологія поетичного простору в календарному тексті» («Народознавчі зошити», 2016, № 3); Енциклопедія Сучасної України (статті «Архетипи», «Алегорія», «Колядки», «Купальські пісні»); «Літературознавчий словник-довідник» (2007).

Вправи з відповідями: символи народних пісень

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Чим символ відрізняється від алегорії?

   • А символ має кілька значень і зберігає пряме, алегорія — одне задане значення
   • Б символ вводять словами «як», «мов», «наче», а алегорію — без цих слів
   • В символ буває лише в байках, а алегорія — лише в народних піснях
   • Г символ — це повтор слова на початку рядків, а алегорія — у кінці рядків
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — символ має кілька значень і зберігає пряме, алегорія — одне задане значення. Калина в пісні — і кущ, і врода, і пам’ять про загиблого: значень кілька, а пряме лишається. В алегорії значення одне й задане, як у байці (Вовк — кривдник). «Як», «мов», «наче» — ознака порівняння, повтор на початку рядків — анафора.

2. Кого означають три зозулі в баладі «Ой летіла стріла»?

   • А трьох сестер загиблого
   • Б матір, миленьку і сестру загиблого
   • В трьох вдів, що втратили синів
   • Г віщунок, що накликали смерть
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — матір, миленьку і сестру загиблого. Балада сама розгадує символ: «Що в головках сіла — / То матінка рідна; / Сіла край серденька — / То його миленька»; третя, у ніженьках, — сестриця.

3. Козак просить посадити калину в головах своєї могили. Що вона означає в пісні «Стоїть явір над водою»?

   • А достаток, який козак залишив родині
   • Б весну, що настане після його смерті
   • В пам’ять про козака і зв’язок із рідними
   • Г перешкоди, що стали на його шляху
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — пам’ять про козака і зв’язок із рідними. «Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, / Будуть мені приносити від родоньку вісти»: калина на могилі єднає загиблого з рідними.

4. Що козак доручає коневі в пісні «Ой на горі вогонь горить»?

   • А прибігти додому й принести звістку
   • Б покликати на допомогу інших козаків
   • В відігнати ворона, що кряче в головах
   • Г вивести татар на козацький табір
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — прибігти додому й принести звістку. «Та біжи, коню, дорогою… Як прибіжиш під ворота, / Стукни, грякни біля плота»: кінь — вісник, мати розпитає його про сина (за «Українським співаником», 1918).

5. Що означають «ворони» в рядках «Ой рад би я, мамо, / Додому вернуться / Та тії ворони / В воротях спіткнуться»?

   • А вороних коней
   • Б птахів — віщунів смерті
   • В вороже військо
   • Г чорні хмари
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — вороних коней. Спіткнутися у воротях можуть коні, а не птахи. Це та сама прикмета, що й у пісні «Засвіт встали козаченьки»: «Та щось кінь мій вороненький в воротах спіткнувся».

6. Рядки «Ой пущу віночок / На биструю воду. / На щастя, на долю» узято з…

   • А колядки
   • Б думи
   • В колискової пісні
   • Г купальської пісні
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — купальської пісні. Вінок, який пускають на воду, щоб дізнатися свою долю, — образ купальських пісень; це пісня «Заплету віночок».

7. Кого в щедрівці «Ой сивая та й зозуленька» названо красним сонцем?

   • А пана господаря
   • Б дітей господаря
   • В дружину господаря
   • Г саму сиву зозуленьку
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — дружину господаря. «Ясен місяць — пан господар», «Красне сонце — жона його», «Дрібні зірки — його діти»: щедрівка величає всю родину господаря через світила.

8. Який образ у колядці «Коли не було з нащада світу» дослідники називають світовим деревом?

   • А дуб на горі
   • Б калину в лузі
   • В зелений явір серед моря
   • Г вишню в саду господаря
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — зелений явір серед моря. Колядка починає зі світу до творення: «А серед моря зелений явір»; на ньому голуби радяться, як створити світ. М. Грушевський бачив у цьому яворі світове дерево.

9. У якому рядку йдеться про перетворення людини на дерево?

   • А «Зеленая черемшино, що над водов стоїш»
   • Б «І до сходу сонця тополею стала»
   • В «Казав собі посадити в головах калину»
   • Г «Тече річка невеличка, я ї перескочу»
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — «І до сходу сонця тополею стала». У баладі «Ой чиє ж то жито» невістка сама стає тополею — це сюжетний мотив перетворення. Черемшина в коломийці — член паралелізму (поруч — «Молодая дівчинонько»), калина на могилі — символ пам’яті.

10. Яка пісня — літературного походження, а не народна?

    • А «Стоїть явір над водою»
    • Б «Розлилися круті бережечки»
    • В «Ой у лузі та ще й при березі»
    • Г «Ой у лузі червона калина похилилася»
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — «Ой у лузі червона калина похилилася». Стрілецьку пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» уклав С. Чарнецький (1914), доповнив Г. Трух. Такий самий зачин є в народній пісні «Розлилися круті бережечки», надрукованій 1875 р.