Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Художній паралелізм — засіб народної пісні, коли поруч ставлять картину природи і людину в схожому стані, без слів «як», «мов», «наче». Явір над водою похилився — козак у неволі зажурився: «Стоїть явір над водою, в воду похилився, / Сидить козак у неволі, гірко зажурився». Зіставлення тримає сама будова пісні.
Нижче — коротка таблиця, означення простими словами, розбір пісень «Стоїть явір над водою» і «Цвіте терен, цвіте терен», драбина «паралелізм чи порівняння», види паралелізму, випадки, де його немає, два тренажери й тест на 10 завдань із відповідями.
Коротко: художній паралелізм у таблиці
| Питання | Відповідь |
|---|---|
| Що це | дві картини поруч: природа і людина в схожому стані; слова «як» між ними немає |
| Інша назва | психологічний паралелізм — термін О. Веселовського (1898) |
| Де трапляється | найчастіше в зачині пісні; у зачинах дум — часто заперечний паралелізм |
| Види | двочленний, розгорнутий (багаточленний), заперечний, питальний, формальний, одночленний |
| Чим відрізняється від порівняння | порівняння — один зворот зі словом «як», «мов», «наче»; паралелізм — дві окремі картини, поєднані будовою пісні |
| Приклади | «Стоїть явір над водою», «Цвіте терен, цвіте терен», «Чи не той то хміль», «Віють вітри, віють буйні» |
Що таке художній паралелізм простими словами
Пісня малює дві картини одну за одною. Спершу — природа: дерево хилиться над водою, зозуля кує, вітер гне дерева. Потім — людина, з якою діється щось схоже: козак журиться, дівчина плаче, серце болить. Пісня не каже, що людина «як» дерево чи птах. Вона ставить картини поруч, а зв’язок між ними слухач добудовує сам. Найчастіше така пара стоїть у зачині, на самому початку пісні.
Фольклористи називають цей засіб ще психологічним паралелізмом. Термін походить із праці О. Веселовського «Психологический параллелизм и его формы в отражениях поэтического стиля» (1898). Веселовський пояснював: із двох мотивів, поставлених поруч, один підказує інший, а головний серед них — той, де йдеться про людину. Ще раніше, 1860 року, О. Потебня зауважив, що народна поезія не малює природу заради самої природи.
Від порівняння паралелізм відрізняє не лише те, що в ньому немає «як». «Літературознавчий словник-довідник» наголошує на його композиційній ролі: паралелізм тримає будову строфи, а то й цілої пісні. Порівняння ж — один зворот зі словом «як», «мов» чи «наче».
Назви різняться. У шкільних програмах — «художній паралелізм», у програмі НМТ — просто «паралелізм». Заперечний паралелізм на сайті називають ще заперечним порівнянням, як у статті про тропи: це та сама будова, про неї — нижче.
Приклад художнього паралелізму: «Стоїть явір над водою»
Найпрозоріший приклад — пісня «Стоїть явір над водою». У ній не одна пара «природа — людина», а три поспіль. Явір похилився — козак зажурився; явір «ще зелененький» — козак «ще молоденький»; «вода корінь миє» — «серденько ниє». Слова «як» немає ніде, і пісня не пояснює, чим дерево схоже на людину: це видно із самої будови. Кожен рядок про явір має пару — рядок про козака.
Художній паралелізм: природа ↔ людина в пісні «Стоїть явір над водою»
Природа
- «Стоїть явір над водою, в воду похилився»
- «Не хилися, явороньку, ти ще зелененький»
- «Не рад явір хилитися, вода корінь миє»
Людина
- «Сидить козак у неволі, гірко зажурився»
- «Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!»
- «Не рад козак журитися, так серденько ниє»
Похилився — зажурився, зелененький — молоденький, вода корінь миє — серденько ниє: кожен рядок про явір має пару про козака. Слова як немає — зіставлення тримає будова пісні. Наприкінці з явора тешуть козакові домовину — це можна прочитати так, що дерево й людина поділяють долю.
Пісню цитуємо за виданням 1917 року. В інших записах другий рядок звучить інакше, але пара «явір — козак» та сама.
З якого художнього засобу починається пісня «Цвіте терен»
Пісня «Цвіте терен, цвіте терен» починається з художнього паралелізму:
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.
Перші два рядки — природа: терен цвіте, а цвіт осипається. Наступні два — людина і кохання, яке приносить горе. Слова «як» немає, зв’язку пісня не пояснює: дві картини просто стоять поруч. Що саме означає цвіт, який опадає, — уже тлумачення. Його читають як щастя, що минає, а колючий терен — як горе. Факт тексту один: картину квітучого терну поставлено поруч із думкою про кохання і горе.
Тож на питання, з якого засобу починається пісня, відповідь — з художнього паралелізму, а не з метафори чи порівняння; повтор «цвіте терен, цвіте терен» лише підсилює зачин. Тему, ідею і жанр пісні розібрано в статті «Аналіз пісні „Цвіте терен, цвіте терен“».
Як відрізнити паралелізм від порівняння, метафори й символу
Найчастіше паралелізм плутають із порівнянням. Ознака проста: порівняння має слово «як» (чи «мов», «наче», «ніби»), і зіставлення вміщається в один зворот: «Там гуляла Бондарівна, / Як пишная пава». У паралелізмі — дві окремі картини, і жодного «як» між ними. Метафора називає одне іменем іншого, як-от милу — «золотом». Символ іде ще далі: людини вже не названо, образ природи стоїть замість неї.
Перевіряй по черзі, від першого кроку драбини до останнього. Порядок тут важливий. Заперечний паралелізм стоїть першим, бо в думах після заперечення трапляється «як», яке нічого не порівнює. Символ перевіряй раніше, ніж метафору, інакше сокіл, що означає милого, вийде метафорою.
Символ, паралелізм, порівняння чи метафора? Перевіряй по черзі
- Образ природи відкинуто, а натомість названо людину чи подію: то не…, то…; не…, а…?«Ой то ж не зозуля, / То рідная мати»заперечний паралелізм (заперечне порівняння)
- Є як, мов, наче, ніби чи порівняльний орудний (летить соколом = як сокіл)?«Там гуляла Бондарівна, / Як пишная пава»порівняння
- Природа й людина — дві картини поруч?«Зелений дубочку, чого похилився? / Стрільчику січовий, чого зажурився?»художній паралелізм
- Людину не названо: образ природи стоїть замість неї, і так у багатьох піснях?«Від сокола нема слова, від нелюба шлються» — сокіл тут милийсимвол
- Назву перенесено один раз, у цьому вислові?«Подай рученьку, моє золото!»метафора
- Одне задане значення, увесь твір — іносказання?байка Л. Глібова «Вовк та Ягня»алегорія
- Нічого з переліченого?образ — просто місце чи час дії: «Ой, під вишнею, під черешнею»згадка, не засіб
Не кожен орудний відмінок — порівняння: над водою, тополею стала, чорним цвітом нічого не порівнюють. Обережно з як у думах: після заперечення воно не порівнює, а вводить справжню подію — «не сизі орли заклекотіли, / Як то бідні невольники… заплакали» (заперечний паралелізм). А в питанні «Чи не той то хміль…?» образ хмелю не відкинуто, а перенесено на Хмельницького — це паралелізм. Засоби поєднуються: порівняння часто «підказує» символ — зозулі над тілом козака кують, «Як рідні сестри».
Різницю добре видно на двох піснях з однаковою будовою. Стрілецька пісня «Зелений дубочку» питає спершу дерево, а потім людину: «Зелений дубочку, чого похилився? / Стрільчику січовий, чого зажурився?» Це паралелізм. Пісня «Чумаче, чумаче, чого зажурився» питає одразу людину: «Чумаче, чумаче, чого зажурився, / Чи воли пристали, чи з дороги збився?» Образу природи тут немає, тож паралелізму теж немає. Похилене дерево в першій пісні додає те, чого бракує другій: смуток видно ще до того, як про нього спитали людину.
Інші засоби усної народної творчості — постійні епітети, повтори, гіперболу — розібрано в статті «Художні засоби фольклорних творів».
Паралелізм, порівняння чи метафора?
Розподіли рядки народних пісень. Спершу шукай «як»: є — це порівняння. Немає, а природа й людина стоять поруч — паралелізм. Одне назване іменем іншого — метафора.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| «Стоїть явір над водою, в воду похилився, / Сидить козак у неволі, гірко зажурився» («Стоїть явір над водою») | Художній паралелізм | Похилений явір — зажурений козак: дві картини поруч, слова «як» немає. |
| «Закувала зазуленька у лісі на дубі, / Заплакала дівчинонька у церкві при шлюбі» (коломийка) | Художній паралелізм | Зозуля кує — дівчина плаче: дві картини поруч, без «як». |
| «Розвивайся, зелений байраче, / Завтра мороз буде; / Убирайся, молодий козаче, / Завтра, завтра похід буде!» («Ой у лузі та ще й при березі») | Художній паралелізм | Байрак — козак, мороз — похід: картину природи поставлено поруч із людиною. |
| «Які тоті квітки красні, котрі заквітають, / Які тоті діти щасні, котрі матір мають» (коломийка) | Художній паралелізм | Квітки, що розквітають, — діти, що мають матір: дві картини поруч, слова «як» немає. |
| «Межи ними Бондарівна / Як сива голубка» (балада «Бондарівна») | Порівняння | Є «як»: Бондарівну порівняно з голубкою. |
| «Зісталам ся нещаслива, як билинка в полю» (коломийка) | Порівняння | Є «як»: дівчина порівнює себе з билинкою в полі. |
| «Личко таке рум’яненьке, як калина в лузі» (коломийка) | Порівняння | Є «як»: личко порівняно з калиною. |
| «Ой стою я в чужім краю, як на пожарині» (коломийка) | Порівняння | Є «як»: себе на чужині порівняно з тим, хто стоїть на згарищі. |
| «Подай рученьку, моє золото!» («Сонце низенько, вечір близенько») | Метафора | Милу названо золотом, слова «як» немає. |
| «Серденько, рибонько, дорогий кришталю!» («Сонце низенько, вечір близенько») | Метафора | Метафоричне звертання: милу названо рибонькою і кришталем. |
| «Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку» (балада «Ой на горі вогонь горить») | Метафора | Смерть названо весіллям: «паняночка», яку взяв собі козак, — це «земляночка» в чистім полі, тобто могила. |
| Поранений син просить матір найняти столяра: «Най ми хатку побудує, / Чорним цвітом помалює» («Понад Хустом ворон кряче») | Метафора | «Хатка», помальована чорним, — це домовина: назву перенесено без «як». |
Види художнього паралелізму
Найпростіший паралелізм — двочленний: одна картина природи й одна з життя людини, як у «Цвіте терен». Якщо пар кілька, як у «Стоїть явір над водою», паралелізм розгорнутий (багаточленний). Буває, що образ природи називають і відкидають, — це заперечний паралелізм. Паралелізм без заперечення ще називають прямим: він буває і двочленним, і розгорнутим. Буває, що природу пов’язано з людиною лише ритмом і римою, — це формальний паралелізм. Усі види — у таблиці.
Види художнього паралелізму в народних піснях
| Вид | Як побудовано | Приклад |
|---|---|---|
| двочленний | картина природи, поруч — людина | «Бо не усі сади родять, котрі вже зацвили, / Та не усі побралися, котрі ся любили» (коломийка) |
| багаточленний (розгорнутий) | кілька пар поспіль, інколи вся пісня | «Стоїть явір над водою»: три пари «явір — козак» |
| формальний | зачин пов’язаний з рештою лише ритмом і римою | «Гей, там річка, через річку глиця [кладка], / Не по однім ляху зісталась вдовиця» («Чи не той то хміль») |
| заперечний | образ природи названо й відкинуто — справжня подія людська; буває у формі що… — аж то… | «То не грім в степу гуркоче, — хмара світ закрила; то ж татар велика сила козаченьків обступила» («Ой Морозе, Морозенку»); «Та що сизий орел по степу літає, — / Аж то Сірко на конику виїжджає» |
| одночленний | людину не названо, її заступає образ природи — так паралель стає символом | «Від сокола нема слова, від нелюба шлються» (коломийка): сокіл — милий |
| питальний | питання про природу — відповідь про людину; буває гра слів | «Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? / Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється!» |
Назви — за О. Веселовським (1898); питальний паралелізм виділяв О. Потебня. На сайті заперечний паралелізм називають ще заперечним порівнянням: це та сама будова. Шкільні програми кажуть «художній паралелізм», програма НМТ — «паралелізм».
Питальний паралелізм: «Чи не той то хміль»
Історична пісня про Богдана Хмельницького починається питанням про рослину, а відповідає про людину: «Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? / Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється!» Образ хмелю тут не відкинуто, як у заперечному паралелізмі, а перенесено на гетьмана. Тримається паралель на грі слів хміль — Хмельницький і на римі в’ється — б’ється. Слова «як» немає, тож це не порівняння, хоч так його інколи й називають. Чому саме хміль, пісня не пояснює.
Докладніше про пісню — у статті про історичні пісні «Ой Морозе, Морозенку» і «Чи не той то хміль».
Заперечний паралелізм у думах і піснях
Образ природи називають і одразу відкидають, щоб показати справжню подію: то не грім гуркоче — то татари обступили козаків. За Енциклопедією Сучасної України, для зачинів дум характерні поетичні паралелізми, зокрема заперечні. У думах після заперечення часто стоїть «як», але воно не порівнює, а вводить те, що сталося насправді: не орли клекочуть — це плачуть невольники. Трапляється також форма «що… — аж то…»: здавалося, що летить орел, а це виїжджає Сірко.
Паралелізм у піснях, які приписують Марусі Чурай
Пісня «Віють вітри, віють буйні», яку приписують Марусі Чурай, теж починається паралелізмом: «Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться. / Як болить моє серце, а сльози не ллються!..» Поруч стоять дерева, які гне вітер, і серце, що болить без сліз. Можна прочитати це як протиставлення: назовні буря, а горе — всередині. Тексти пісень — у статті «Читати повністю пісні Марусі Чурай».
Який це паралелізм?
Спершу шукай заперечення: образ природи названо й відкинуто, а натомість показано людину, — це заперечний паралелізм, скільки б там не було рядків. Заперечення немає — рахуй пари «природа — людина»: одна — двочленний, кілька поспіль — розгорнутий.
«Летів орел понад море, жалібненько кряче, / Взяли сина у жовніри, мати за ним плаче» (коломийка)
Відповідь
двочленний. Одна пара: орел жалібно кряче — мати плаче за сином-жовніром. Слова «як» немає.
«Ой то не пили то пилили, / Не тумани вставали, — / Як із землі турецької… / Три братики втікали» (дума «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі»)
Відповідь
заперечний. Пил і тумани названо й відкинуто: насправді це втікають три брати. «Як» тут не порівнює, а вводить справжню подію.
«А де тая керниченька, що голубка пила, / Та де ж тая дівчинонька, що мене любила; / Уже ж тую керниченьку, голубки випили, / Та вже ж мою дівчиноньку інші полюбили» (коломийка)
Відповідь
розгорнутий. Дві пари: криниця, з якої пила голубка, — дівчина, що любила; криницю випили голубки — дівчину полюбили інші. Заперечення й «як» немає.
Татарин каже татарці: «…в чистім полі не орел літає, — / То козак Голота добрим конем гуляє» («Дума про козака Голоту»)
Відповідь
заперечний. Образ орла названо й відкинуто: у полі не птах, а козак Голота на коні. Заперечення важливіше за кількість пар.
«Гей! ти дубе зелененький, листя твої рясні, / Ти козаче молоденький, слова твої красні» (коломийка)
Відповідь
двочленний. Одна пара: зелений дуб із рясним листям — молодий козак із красними словами.
«Половина саду родить, половина в’яне, / Половина шлюби беруть, половина марне; / Половина саду родить, половина всхнеся, / Половина побереся — решта розійдеся» (коломийка)
Відповідь
розгорнутий. Дві пари поспіль: половина саду родить, половина в’яне — половина закоханих бере шлюб, половина марне; далі те саме ще раз.
«Не сива зозуля закувала, / Як дівка Санджаківна коло пристані похожала» («Дума про Самійла Кішку»)
Відповідь
заперечний. Не зозуля кує — це ходить коло пристані Санджаківна. Після заперечення «як» не порівнює, а вводить справжню подію.
«Хилітеся, густі лози, звідки вітер віє, / Дивітеся, гарні очі, звідки милий їде. / Хилилися густі лози та й вже перестали, / Дивилися гарні очі та й плакати стали»
Відповідь
розгорнутий. Дві пари («Стоїть явір над водою»): лози хиляться — очі виглядають милого; лози перестали хилитися — очі заплакали.
«Ой загудів сивий голуб в зеленій ліщині, / Ой затужив козаченько по своїй дівчині» (коломийка)
Відповідь
двочленний. Одна пара: голуб загудів у ліщині — козак затужив за дівчиною.
Де паралелізму немає
Не кожен образ природи на початку пісні — паралелізм. Перш ніж назвати засіб, перевір дві речі: чи є дві окремі картини і чи природа справді стоїть поруч із людиною, а не просто показує, де й коли все відбувається.
- Місце дії. «Ой, під вишнею, під черешнею / Стояв старий з молодою, як із ягодою». Старий із молодою стоять під вишнею — це місце дії, а «як із ягодою» — порівняння.
- Час дії. «Сонце низенько, вечір близенько, / Вийди до мене моє серденько!» Сонце сідає — отже, пора на побачення. Природа тут — обставина, а не друга картина.
- Однакова будова рядків. У колисковій «Колисала я дитиноньку маленьку»: «Бо колисочка, бо колисочка / З крутого деревенька, / Мала дитина, мала дитина / З-під щирого серденька». Рядки побудовано однаково, але поруч не природа й людина, а колиска й дитина. Це синтаксичний паралелізм — повтор будови речення, а не художній паралелізм.
- Дві людські картини. «Гей, на горі там женці жнуть; / А по-під горою, по-під зеленою, козаки йдуть». Поруч праця і похід, а гора — лише місце. Інколи таке зіставлення теж називають паралелізмом — у широкому сенсі, як паралельні картини. Але образу природи, поставленого поруч із людиною, тут немає.
Як знайти й пояснити паралелізм у пісні
- Знайди образ природи — найчастіше він у перших рядках.
- Знайди поруч людину: що з нею діється?
- Перевір, чи немає між ними «як», «мов», «наче». Є — це порівняння. Виняток — «як» після заперечення в думах: там це заперечний паралелізм.
- Назви відповідність: що в природі — те й у людини.
Відповідь можна будувати так: Пісня «Стоїть явір над водою» починається з художнього паралелізму: явір, що похилився над водою, поставлено поруч із козаком, який гірко зажурився в неволі. Слова «як» немає — дві картини поєднує будова пісні.
Від паралелізму до символу: сокіл
Деякі пари «природа — людина» повторюються в багатьох піснях, і з часом людину в них перестають називати. Такий паралелізм, де лишився тільки образ природи, О. Веселовський називав одночленним. Як це відбувається, видно на соколі.
Як паралель стає символом: сокіл у піснях
- Обидві половини названо. «Я гадала молоденька, що сокіл літає, / А то мій чорнобревенький на кони гуляє» — сокіл і милий стоять поруч (коломийка).
- Людини вже не названо. «Від сокола нема слова, від нелюба шлються» — хто такий сокіл, зрозуміло й так: милий.
- Слово стало ласкавим ім’ям. «Нема мого соколика, десь карабін носить» — так мати говорить про сина-жовніра.
- Символ у звертанні. Доля відповідає козакові: «Не вийду, козаче, / Не вийду, соколе» («Та вже років двісті»).
Цей шлях описав О. Веселовський (1898): паралель образ природи — людина, яку часто повторюють, закріплюється в традиції, і людську половину перестають називати. Тому символ народної пісні має кілька значень і «читається» з контексту.
Те саме сталося з явором, калиною, зозулею. Що вони означають у різних піснях і що таке архетип — у статті «Символи та архетипи в українських народних піснях».
Типові помилки щодо паралелізму
Художній паралелізм: що часто плутають
| Помилково | Правильно |
|---|---|
| «Чи не той то хміль» — порівняння хмелю з Хмельницьким | питальний паралелізм: слова «як» немає, образ хмелю перенесено на гетьмана |
| «як» у думі — завжди порівняння | після заперечення «як» вводить справжню подію: не орли клекочуть — це плачуть невольники (заперечний паралелізм) |
| однакова будова рядків у колисковій — художній паралелізм | це синтаксичний паралелізм: поруч колиска й дитина, а не природа й людина |
| будь-який образ природи на початку пісні — паралелізм | природа буває місцем чи часом дії: «Сонце низенько, вечір близенько» — пора побачення |
| «Цвіте терен» починається з метафори | з художнього паралелізму: цвіт, що опадає, стоїть поруч із горем у коханні |
| паралелізм і символ — одне й те саме | паралелізм — будова однієї пісні; символ — образ, що в багатьох піснях заступає людину |
Джерела: тексти пісень — за Вікіджерелами (видання 1908–1922 рр., де їх зазначено) та УкрЛіб («Стоїть явір над водою» — 1917 р., «Чи не той то хміль» — 1908 р., коломийки — 1918 р., «Віють вітри, віють буйні» — у збірці Б. Лепкого «Струни», 1922 р.); балада «Ой на горі вогонь горить» — за «Українським співаником» (1918); О. Веселовський, «Психологический параллелизм и его формы в отражениях поэтического стиля» (1898); О. Потебня, «О некоторых символах в славянской народной поэзии» (1860); погляд О. Потебні на питальний паралелізм — за статтею Г. Коваль «Асоціативно-семантична модель фольклорного мислення українців: форми паралелізму календарно-обрядового тексту» («Slavia Orientalis», 2021, т. 70, № 3); Енциклопедія Сучасної України, гасло «Дума»; «Літературознавчий словник-довідник» (2007).
Вправи з відповідями: художній паралелізм
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Художній паралелізм — це…
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — зіставлення природи й життя людини без порівняльних слів. Паралелізм ставить поруч дві картини — природу й людину в схожому стані, як у пісні «Стоїть явір над водою»; слів «як», «мов», «наче» там немає. Б — порівняння, В — алегорія, Г — анафора.
У якому рядку є художній паралелізм?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «Летить галка через балку, / Літаючи, кряче… / Молодая дівчинонька / Ходить гаєм, плаче». Галка кряче — дівчина плаче: картину природи поставлено поруч із людиною без «як». У варіантах А і Г — порівняння, у Б — лише ласкаве звертання старого до молодої дружини («голубочко»): картини природи поруч із людиною немає.
З якого художнього засобу починається пісня «Цвіте терен, цвіте терен»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — художнього паралелізму. Цвіт терну, що опадає, поставлено поруч із людиною: «Хто в любові не знається, / Той горя не знає». У перших рядках немає ні «як», ні звертання, ні перебільшення — це паралелізм.
Що в пісні «Віють вітри, віють буйні», яку приписують Марусі Чурай, поставлено поруч із деревами, які гне вітер?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — серце, що болить без сліз. Зачин пісні: «Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться. / Як болить моє серце, а сльози не ллються!..» Мати, що проводжає сина, — з іншої пісні, яку теж приписують Марусі Чурай, «Засвіт встали козаченьки».
Чого бракує рядкам «Чумаче, чумаче, чого зажурився, / Чи воли пристали, чи з дороги збився?», щоб у них був художній паралелізм?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — образу природи поруч із людиною. Будова така сама, як у пісні «Зелений дубочку», але питають одразу людину — картини природи немає. Звертання («Чумаче») і рима (зажурився — збився) тут є, а «як» дало б порівняння, а не паралелізм.
Як називають паралелізм, у якому кілька пар «природа — людина» йдуть одна за одною, як у пісні «Стоїть явір над водою»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — розгорнутий. Явір похилився — козак зажурився, явір «зелененький» — козак «молоденький», вода корінь миє — серденько ниє: три пари поспіль. Такий паралелізм називають розгорнутим, або багаточленним.
Яким засобом пов’язано хміль і Хмельницького в рядках «Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? / Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — питальним паралелізмом. Питання про хміль — відповідь про гетьмана: образ рослини не відкинуто, а перенесено на людину, ще й із грою слів хміль — Хмельницький. Слова «як» немає, тому це не порівняння.
Який засіб у рядках «То не грім в степу гуркоче, — хмара світ закрила; то ж татар велика сила козаченьків обступила»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — заперечний паралелізм. Образ природи (грім) названо й одразу відкинуто, щоб показати справжню подію — татарське військо. На сайті таку будову називають ще заперечним порівнянням.
У якому рядку слово «як» НЕ вводить порівняння?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «…не сизі орли заклекотіли, / Як то бідні невольники… заплакали». У думі «Плач невільників» «як» стоїть після заперечення: не орли клекочуть — це плачуть невольники. Це заперечний паралелізм. В інших рядках «як» порівнює: братів — із голубами, жінку — з ягідкою, себе — з рибкою.
Як, за О. Веселовським, із паралелізму виростає символ?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — паралель так часто повторюють, що людину вже не називають. Паралель, що закріпилася в традиції, вже не потребує людської половини: сокіл сам означає милого. Так з’являється символ. В — це заперечний паралелізм, Б — порівняння.