«Жовтий князь» Василя Барки: аналіз і характеристика героїв

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (9 завдань)

«Жовтий князь» — роман Василя Барки про Голодомор 1932–1933 років. Голод одного за одним забирає членів селянської родини Катранників із села Кленоточі, і живим лишається тільки наймолодший син. Головні герої — батько Мирон Данилович, мати Дарія Олександрівна, їхні діти Микола, Оленка й Андрій (Андрійко), бабуся Харитина Григорівна і партієць Григорій Отроходін, який вимагає від Мирона видати сховану церковну чашу.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст за розділами, тема та ідея, характеристика героїв із цитатами, символи роману, типові помилки й 9 завдань із відповідями. Цитати подано за електронним виданням УкрЛіб.

Коротко: паспорт роману «Жовтий князь»

Василь Барка (справжнє прізвище — Очерет) народився на Полтавщині. За Енциклопедією історії України, у 1933–1934 роках він, тоді мешканець Кубані, сам мало не помер від голоду. Роман він написав у США, де жив з 1950 року. Окремою книжкою «Жовтий князь» вийшов 1963 року за кордоном, а в Києві — лише 1991-го.

«Жовтий князь» скорочено: короткий зміст за розділами

Роман має 28 розділів. Події тривають від осені 1932-го до жнив 1933 року; найтяжча пора — зима «з тридцять другого в тридцять третій».

Розділи 1–8: закрита церква і врятована чаша

Неділя в селі Кленоточі. Мирона Даниловича забирають на збори до сільради, де Отроходін вимагає здавати хліб. Того ж дня церкву «закривають», скидають дзвін, а дівчата Федора й Катря вихоплюють церковну чашу з-під носа комісії. Бригада обшукує двір Катранників і забирає харчі. За порадою бабусі чашу віддають пічникам, і Максим Бережан із дружиною Мар’яною вночі замуровують її глибоко в землі у своєму дворі.

Розділи 9–15: голодна зима

Комісія залізними щупами знаходить навіть закопані буряки. Поки Мирон їздить на Вороніжчину міняти рушники на хліб, помирає бабуся, а невдовзі — старший син Микола. Дарія з Оленкою та Андрієм їде до міста по хліб. Отроходін допитує Мирона в закритій церкві, де тепер зсипане зерно, б’є його і ставить перед ним мішок пшениці за чашу. Мирон мовчить. Голодні селяни йдуть на млин по своє борошно; варта стріляє, Мирона поранено.

Розділи 16–21: кінець зими й весна

Дарія з дітьми вертається з міста ні з чим. Мирон розкопує в степу мерзлу конину й ділиться нею з немічним односельцем, а навесні разом з Андрієм ловить горобців і ховрахів. Потім він рушає на заробітки: облава вивозить його в замкненому вагоні, він ледве виривається з вогню і добирається до радгоспу на Північному Кавказі, але без документів його звідти звільняють.

Розділи 22–25: смерть батька й Оленки

Хворий Мирон вертається додому з кукурудзяним хлібом. Біля дороги Отроходін востаннє питає його про чашу — і чує лише «Іди!..». Мирон помирає на подвір’ї рідної хати, а невдовзі уві сні помирає Оленка. Дарія з Андрієм їде до міста й у Торгсині міняє на борошно материну срібну застібку. На вокзалі натовп розлучає матір і сина.

Розділи 26–28: Андрій сам

Андрій якийсь час працює на вирубуванні лісу. Дарія чекає сина біля станції і там помирає. Андрій, не знаючи цього, вертається в село, працює на жнивах, а тоді вночі потай вирушає шукати маму. Дорогою він бачить, як над схованкою в дворі пічника підводиться полум’я, що «прибрав обрис, подібний до чаші».

Тема, ідея, проблематика і жанр роману

• Тема: трагедія селянської родини Катранників під час Голодомору 1932–1933 років.
• Ідея: у творі звучить думка, що голод і терор можуть знищити тіло, але не віру й людську гідність: Катранники помирають, та не видають святині.
• Проблематика: життя і смерть; віра і безбожна влада; спокуса і гідність (хліб в обмін на чашу); правда і страх її сказати; сім’я перед лицем голоду. Що таке проблематика і конфлікт, — у статті «Проблематика і конфлікт художнього твору».
• Конфлікт: селяни, у яких забирають хліб і святиню, — і влада, яку в селі уособлюють Отроходін, бригади й комісії.

За жанром «Жовтий князь» — роман: так його називають і Енциклопедія сучасної України, і Енциклопедія історії України. Великий обсяг, кілька сюжетних ліній (батько, мати з дітьми, Андрій) і десятки персонажів — ознаки роману; докладніше — у статті «Роман як літературний жанр».

Головні герої «Жовтого князя»: характеристика й цитати

Мирон Данилович Катранник

Хлібороб, батько трьох дітей. «З вигляду — середовий чоловік», звичайний селянин.

Зовнішність за текстом. У сільраді Мирон Данилович стоїть «небритий: в неділю схопили нагло». Обличчя в нього видовжене, обпалене сонцем, очі «сірі, трішки блакитнясті» під піднятими бровами, а вуса «опущені крайцями вниз». Одягнений він у «сатинову сорочку, колись темно-синю, а тепер білясту», а зверху — «піджак неозначимої сірості».

• Бачить правду. Після обшуку каже рідним про нову владу: «То тільки видається, що їх прапори червоні; вони темні» (розділ 5).
• Незламний. На допиті в церкві Отроходін б’є його, а потім показує мішок пшениці. Мирон «мовчав, хоч поставлено мішок перед його очі і розкрито» (розділ 14). Знесилений, лежачи біля дороги, на останнє питання про чашу він лише махає рукою: «Іди!..» (розділ 23).
• Не скоряється. Коли родина гине, вирішує йти з громадою на млин: «Бо кволо сидіти — могилки множити» (розділ 14).
• Добрий і щедрий. Знайдену в степу мерзлу конину ділить із немічним односельцем (розділ 17). Дружина згадує його: «Тихий і добрий до всіх...» (розділ 23).

Дарія Олександрівна

Мати, дружина Мирона, віруюча й терпляча жінка.

Зовнішність за текстом. Мати змальована так: «Обличчя в неї — з видовженістю і запалими щоками», з «надто вглибленими очима, кольору темно-сірого, без гострого блиску». Брови й коси мають відсвіт, що «нагадує попіл від згорілого шовку», і здаються темнішими «через неприродну блідість обличчя». Одяг на портреті — з побуту доби.

• Терпляча. Оленці, яка боїться глузувань у школі, каже: «Терпи! Це годиною краще, ніж цілий вік хвалять» (розділ 1). Про неї саму: «І стерпіла! — як завжди».
• Береже таємницю. Допомагає сховати чашу й суворо наказує Андрієві: «Нікому про чашу не кажи!» (розділ 8).
• Рішуча й жертовна. Після смерті Миколи сама везе дітей до міста: «Поїду з дітьми в місто: по хліб!» (розділ 13). У Торгсині віддає материну срібну застібку, щоб нагодувати сина (розділ 24).
• Не втрачає гідності. У черзі, де всі пхаються ліктями, каже синові: «а ми з тобою, як були останні, так будем і тепер» (розділ 24).
• Фінал. Помирає біля станції, чекаючи сина. У її руці знаходять Оленчин зошит з написом «Зошит учениці... Олени Катранник» (розділ 27).

Андрій (Андрійко)

Наймолодший син — єдиний з родини, хто лишається живим.

• Допитливий. Уперше побачивши чашу, вигукує: «Зірка вранці!»; у пічника розпитує, як роблять цукор (розділ 8).
• Уміє мовчати. На материн наказ нікому не казати про чашу обіцяє: «Мовчатиму!» (розділ 8).
• Вірний матері. Петруни кличуть його жити до себе. На питання тітки, як він знайде маму серед стількох людей, відповідає: «Маму я зразу впізнаю». Самого його не пускають, і він уночі потай вирушає на пошуки (розділ 28).
• Фінал. Біля схованки думає: «І стояти тут треба з пошаною! — як в церкві». Відходячи, він оглядається і бачить над схованкою полум’я (розділ 28).

Оленка

Донька, школярка. «Як зоря — жила в хаті, дивна тихістю» (розділ 1).

Зовнішність за текстом. Перед празником мати причісує доню, «пильнуючи кожного пасмочка», і «заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика». Оленка — «вся в білому і сама бліда», «з світлими очима і високо піднятими брівцями — як в тата».

• Сором’язлива. Боїться йти до церкви, бо з неї сміятимуться «учні і вчителі» (розділ 1).
• Чуйна. Побачивши мертвого батька, кричить «Татусю!» і б’є себе рученятами в груди (розділ 23).
• Турботлива. Уже знесилена, відкладає половину скибки хліба й питає матір: «А ви, мамо?» (розділ 23). Наступного ранку не прокидається (розділ 24).

Микола

Старший син, первісток, на чотири роки старший за Оленку.

• Піддається страхові й школі. До церкви не йде: «Навіщо пережиток?» — каже він, на думку матері, «з чужого голосу» (розділ 1).
• Обережний і вдумливий. Застерігає брата, щоб той «замок держав на губі», бо через них можуть замучити батька (розділ 3).
• Мужній. Знесилений голодом, заспокоює матір: «Я ще житиму» (розділ 11). Помирає взимку, після бабусі (розділ 13).

Бабуся Харитина Григорівна

Мати Мирона, побожна жінка, яка «тільки ними жила» — родиною.

• Смілива. Під час обшуку підходить до воза з забраним добром і просить вартового: «Оддайте харчі, то ж не ваше — не ви напрацювали!» Вартовий штовхає її, і вона падає (розділ 5).
• Мудра. Почувши, що розстріляли міліціонера, який прилюдно віщував лихо тридцять третього року, каже: «Сказав правду, за це вбили!» (розділ 7). Радить, кому довірити чашу: «А покличте Мар’яну, пічникову!» (розділ 8).
• Фінал. Помирає першою з родини, на холодній печі (розділ 11).

Григорій Отроходін

Партієць, родом зі столиці, якого «кинули в село» по хліб. Рудий, в окулярах, має «широкий золотий зуб».

Зовнішність за текстом. Карі очі Отроходіна блищать «крізь масивні, мов з криги січені, скельця окулярів»; «Лоб скосистий і білявий: різнить проти щік, пройнятих брунатною тіністю». У сільраді він «блискучий окулярним склом, зубом і течкою», а взимку ходить «в мишастому пальті поверх піввійськового френча і в кепці».

• Погрозливий. На зборах обриває селян: «До порядку! Арештувати, хто порушить тишину!» (розділ 2).
• Жорстокий і цинічний. Б’є Мирона, а тоді торгується з голодним: «Скажи, де чаша, — мішок твій!» Автор пише прямо: «Про життя селянина, як окрему цінність, гадки в Отроходіна немає» (розділ 14).
• Владолюбний. Побачивши знесиленого Мирона біля дороги, чекає, щоб той просив у нього прощення, а почувши «Іди!..», мовчки їде геть (розділ 23).

Мирон Данилович і Отроходін: порівняння

Другорядні персонажі

• Шікрятов — активіст, «жовтовид», що зранку й увечері стежить за двором Катранників і доповідає Отроходіну. Мирон каже про нього: «Приспосібник, як хорт».
• Пічники Максим і Мар’яна Бережани — тихі, чесні люди: за чверть віку роботи по чужих хатах «ніде голки чужої не взяли». Вони ховають чашу, а згодом помирають на цегельні.
• Федора й Катря — сільські дівчата, які вихопили чашу з-під носа комісії.
• Секретар райкому застрелився, лишивши записку: «Ця директива — смертний присуд для трудового селянства».
• Петрун і його дружина — односельці, які втратили сина й піклуються про Андрія.

Композиція, символи і назва роману

Події йдуть за порою року: осінь, голодна зима, весна, жнива. Сюжет тримається на кількох лініях: Мирон шукає хліб далеко від дому, Дарія з дітьми — у місті, а наприкінці Андрій лишається сам.

Оленчин зошит обрамлює роман. У першому розділі мати дивиться на доньчин сірий зошит і шкодує, що нагримала на Оленку за низькі оцінки. Наприкінці цей зошит, «збережений на грудях», лежить у руці мертвої матері.

Символ чаші

Церковна чаша з образом розп’ятого Христа — головний символ роману. Її рятують дівчата, ховають пічники, а Катранники не видають, хоч помирають від голоду. У фіналі полум’я над схованкою стає схожим на чашу, і роман закінчується словами, що вона сходить над загиблими «з нетлінною і непоборимою силою», щоб «навіки принести порятунок». Чашу можна прочитати як знак віри й пам’яті, яких голод не знищив.

Чому роман називається «Жовтий князь»

Словосполучення «жовтий князь» є тільки в назві: персонажа з таким іменем у романі немає. Зате в тексті є близькі образи. Старий попутник у дорозі на Вороніжчину говорить про сатану і про «жовту одежу, в якій він князює», а ще — що «князь і пан цього сидить близько на престолищі» і «він не в пеклі». Коли Мирон уночі слухає молитву в степу, він відчуває таємницю, якої «жовтий володар не міг відібрати, грабуючи життя». А Дарія, вернувшись у спустошене село, бачить, як «сірчаний сказ жовтого кагана побив життя». Жовтим позначено й переслідувачів («жовтовид» Шікрятов), і байдужого подорожнього у френчі «жовтастого відтінку» біля мертвої Дарії, і обличчя голодних. Тож назву можна прочитати як образ зла, яке приносить голод і смерть.

Типові помилки

• «Жовтий князь — персонаж роману». Ні: героя з таким іменем немає, це образ зла, що стоїть за голодом.
• «Роман написав Улас Самчук» або «вперше видано в Україні». Ні: автор — Василь Барка; роман вийшов за кордоном (книжка — 1963), а в Києві — 1991 року.
• «Чашу закопали в дворі Катранників». Ні: її замурували пічники Бережани у своєму дворі; Катранники знали схованку й мовчали.
• «Мирона вбив Отроходін». Ні: Отроходін бив його на допиті, а помер Мирон від виснаження на подвір’ї рідної хати.
• «Наприкінці гине вся родина». Ні: живим лишається Андрій, який вирушає шукати маму.

Зв’язок з іншими творами

У радянській літературі тему Голодомору десятиліттями замовчували, і першими про нього написали автори діаспори: Улас Самчук — роман «Марія», Тодось Осьмачка — «План до двору». Паспорти всіх трьох творів і стрічку часу зібрано в статті «Голодомор в українській літературі: твори Самчука, Барки й Осьмачки». У бібліографії Енциклопедії історії України до статті про Барку є дослідження, що зіставляє «Жовтого князя» з романом Івана Багряного «Сад Гетсиманський» — про в’язниці НКВС.

1991 року на Київській кіностудії імені Олександра Довженка за мотивами роману знято художній фільм «Голод-33».

Перевір себе: нижче — 9 завдань із відповідями.

Джерела: текст роману — Василь Барка, «Жовтий князь» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис; під текстом — «1958—1961»); навчальна програма з української літератури, рівень стандарту (список для додаткового читання); Енциклопедія сучасної України, статті «Барка Василь», «Голод, Голодомор 1932–33»; Енциклопедія історії України, стаття «Барка Василь Костянтинович».

Вправи з відповідями: «Жовтий князь» Василя Барки

9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Хто з родини Катранників лишається живим наприкінці роману?

   • А Оленка
   • Б Дарія Олександрівна
   • В Андрій
   • Г Микола
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Андрій. Живим лишається тільки наймолодший — Андрій. Наприкінці він уночі вирушає шукати маму, не знаючи, що вона померла (розділ 28).

2. Хто такий Григорій Отроходін?

   • А партієць, якого прислали в село по хліб
   • Б голова колгоспу в Кленоточах
   • В секретар райкому, який застрелився
   • Г пічник, що сховав церковну чашу
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — партієць, якого прислали в село по хліб. Отроходін — партієць зі столиці, якого «кинули в село»: він виступає на зборах про хлібоздачу й допитує Мирона Даниловича (розділи 2, 3, 14). Голова колгоспу — Вартимець, пічник — Максим Бережан.

3. Що вихопили з церкви дівчата Федора й Катря, щоб не віддати комісії?

   • А дзвін із дзвіниці
   • Б церковну чашу
   • В ключі від церкви
   • Г мішок пшениці
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — церковну чашу. Тітка Ганна розповідає Дарії Олександрівні: «Вчора, проти комісії, Федора і Катря вихопили чашу» (розділ 8). Дзвін скинули з дзвіниці, а ключі голова комісії вирвав у старости (розділ 4).

4. Де сховали церковну чашу?

   • А під попелищем у дворі Катранників
   • Б у підпіччі хати Катранників
   • В у дворі пічників Бережанів
   • Г у колгоспному кагаті з картоплею
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — у дворі пічників Бережанів. Бабуся радить покликати пічникову Мар’яну, і Бережани вночі замуровують скриньку з чашею глибоко в землі у своєму дворі (розділ 8). Під попелищем у Катранників бригада знайшла лише закопані буряки (розділ 9).

5. Що обіцяє Отроходін Миронові Даниловичу на допиті в церкві, якщо той скаже, де чаша?

   • А відпустити родину на Кавказ
   • Б звільнити від хлібоздачі
   • В дати корову з колгоспу
   • Г мішок пшениці
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — мішок пшениці. Отроходін велить принести мішок пшениці й каже: «Скажи, де чаша, — мішок твій!» Мирон мовчить (розділ 14).

6. Хто з родини Катранників помирає першим?

   • А бабуся Харитина Григорівна
   • Б старший син Микола
   • В батько Мирон Данилович
   • Г донька Оленка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — бабуся Харитина Григорівна. Бабуся помирає, поки Мирон їздить по хліб на Вороніжчину (розділ 11). Далі помирають Микола (розділ 13), батько (розділ 23) й Оленка (розділ 24).

7. Як поводиться Мирон Данилович, коли Отроходін біля дороги востаннє питає його про чашу?

   • А обіцяє показати схованку
   • Б махає рукою і каже: «Іди!..»
   • В просить хліба для дітей
   • Г каже, що чаші ніколи не бачив
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — махає рукою і каже: «Іди!..». Знесилений Мирон лежить біля дороги. На слова «Це востаннє тебе питаю» він ледь махає долонею і відповідає: «Іди!..» (розділ 23).

8. Де помирає Дарія Олександрівна?

   • А у своїй хаті поруч з Андрієм
   • Б у міській черзі по хліб
   • В на млині під час обстрілу
   • Г біля залізничної станції
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — біля залізничної станції. Мати чекає загубленого сина біля станції; там вона падає і помирає на очах у пасажирів (розділ 27).

9. Що знаходять у руці мертвої Дарії Олександрівни?

   • А срібну застібку
   • Б ключ від хати
   • В шкільний зошит Оленки
   • Г лист від чоловіка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — шкільний зошит Оленки. Лікар читає на обкладинці: «Зошит учениці... Олени Катранник». Срібну застібку мати раніше виміняла в Торгсині на борошно, а ключ лишила під стріхою для Андрія (розділи 24, 27).