Оновлено:
Художній образ і прототип належать до основних теоретико-літературних понять. Учасник НМТ повинен знати ці поняття і визначати їх у художньому творі. Зверніть увагу на їхні визначення і класифікацію. Вони допоможуть вам відмінно впоратися з таким типом завдань!
Художній образ — це узагальнена і разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена творчою уявою митця.
Його мета: передати загальне через одиничне, не наслідуючи дійсність, а відтворюючи її.
Ознаки образу:
- предметність
- змістове узагальнення та описовість
- образи деталей, обставин.
- змістові образи: індивідуальні, загальнолюдські
Класифікація образів за об’єктом змалювання:
- образи-персонажі (Мавка, Лукаш у «Лісовій пісні» Лесі Українки)
- образи-пейзажі (картина літнього поля в новелі “Intermezzo”)
- образи-речі (мотовило у повісті “Кайдашева сім’я”)
- образи-емоції (Моя втома у новелі “Intermezzo”)
- образи-поняття (ганьба, честь…)
- образи-події (розгортання конфліктів у творі)
- образ-інтер’єр
- образ-символ (Україна, доля у Т. Шевченка)
- образ-алегорія
Класифікація образів за способом творення і сприйняття:
- слухові
- зорові
- дотикові
- смакові
- запахові
Види художніх образів
Що зображено
- персонаж: Мавка, Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки)
- пейзаж: картина літнього поля («Intermezzo» М. Коцюбинського)
- річ, деталь: мотовило («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького)
- інтер’єр: опис хати, кімнати
- символ: доля, Україна в поезії Т. Шевченка
- алегорія: тварини в байках, що втілюють людські риси (лисиця — хитрість, вовк — жорстокість)
Яким чуттям сприймаємо
- зорові: Тихо пливе блакитними річками льон
- слухові: Ниви шумлять навколо
- дотикові: Гладжу рукою соболину шерсть ячменів
- запахові (нюхові): чорний разовий хліб, який так гарно, по-сільськи пахне
- смакові: почув в роті приємний, солодкий смак
Чуттєві образи взято з новели М. Коцюбинського «Intermezzo». Картину літнього поля письменник малює так, що читач її бачить, чує і навіть відчуває дотиком: образ-пейзаж складається із зорових, слухових і дотикових образів. Тож класифікації не виключають одна одну.
Прототип — це початковий образ, знайомий письменнику із життя або з історичних книг, у якого запозичуються риси характеру і зовнішності для створення літературного героя. Водночас письменник має право домислити персонаж, доопрацювати, доповнити його якості особистості. Часто письменник настільки вільно створює літературний образ, вибираючи прототип, що збіг героя з реальною людиною буває не зовсім точним.
Літературний герой і його прототип
| Герой і твір | Прототип |
|---|---|
| Мартин Боруля («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого) | батько драматурга Карпо Тобілевич, який так само марно намагався довести своє дворянство |
| Чіпка Варениченко («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика) | полтавський розбійник Василь Гнидка, про якого письменник почув від візника |
| Шрам («Чорна рада» П. Куліша) | паволоцький полковник Іван Попович, історична особа |
| Кайдаші («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького) | сім’я Мазурів із села Семигори, відома на весь повіт сварками й бійками |
| Сашко («Зачарована Десна» О. Довженка) | сам автор: кіноповість автобіографічна, це спогади Довженка про власне дитинство |
Прототип — лише відправна точка. Письменник змінює події, домислює характер, а буває, що поєднує в одному героєві риси кількох людей (збірний образ). Тому літературний герой ніколи не дорівнює реальній людині.
Прототип в реалістичній літературі
Нерідко за задумом письменника з’являється прототип, який від початку і до кінця повторює життєвий шлях і вчинки самого автора. Такі твори є найбільш реалістичними, тому що сповна вбирають в себе життєвий уклад і погляди героїв саме тієї епохи. Звертатися до такого прототипу письменникові доводиться в автобіографічних творах.
Кілька прототипів – збірний образ
Існують і так звані збірні образи. Це коли прототип героя не один, а їх кілька. Створюючи літературний образ, автор бере різні особливості одразу у декількох людей.