Аналіз поезії “Лебеді материнства” Василя Симоненка

Аналіз поезії “Лебеді материнства” Василя Симоненка

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (9 завдань)

«Лебеді материнства» Василя Симоненка — ліричний вірш, написаний у формі колискової пісні. Над колискою сина звучить материнський спів: спершу казкові картини ночі, потім напутнє слово дорослому синові. Головна думка — у фінальному рядку: Батьківщину, як і матір, не вибирають.

Нижче — паспорт вірша, жанр, тема та ідея, композиція, образи-символи, художні засоби, розмір і рима, типові помилки й тест на 9 завдань.

Коротко: паспорт вірша «Лебеді материнства»

Паспорт вірша «Лебеді материнства»

  • Автор
    Василь Симоненко (1935–1963), поет-шістдесятник
  • Рід
    лірика
  • Жанр
    вірш (поезія); за формою — колискова пісня
  • Тематичний різновид
    громадянська лірика з інтимними мотивами (материнська любов)
  • Тема
    материнська колискова над сином, мрії матері про його долю
  • Ідея
    материнська любов і рідна земля супроводжують людину все життя; Батьківщину, як і матір, не вибирають
  • Провідний мотив
    любов до матері й Батьківщини
  • Форма оповіді
    монолог матері: колискова, далі — напутнє слово синові
  • Образи-символи
    лебеді, казка, дорога, білява хата, очі материнські, верби й тополі
  • Композиція
    15 двовіршів: колискова (1–6) і напутнє слово (7–15)
  • Розмір і рима
    хорей (рядки по 12–14 складів); римування суміжне

Основна думка: «Вибрати не можна тільки Батьківщину» — рядок звучить двічі, у середині й наприкінці вірша.

Повного тексту вірша тут немає: твори Василя Симоненка охороняються авторським правом, тому ми цитуємо лише окремі рядки. Прочитайте вірш у підручнику чи хрестоматії.

Жанр: у якій формі написано вірш

Рід — лірика: сюжету немає, у центрі — почуття. Жанр — ліричний вірш (поезія), а за формою це колискова пісня. Колискова — фольклорний жанр: її співають над колискою, щоб приспати дитину й побажати їй доброї долі. Симоненко бере цю форму з народної пісні: звертання «сину», вигук «ой» і повтор «біжи, біжи», епітети після іменника, як у народній пісні («сади зелені»).

Тематичний різновид — громадянська лірика. Тематичний різновид — не жанр: так розрізняють вірші за темою. У «Лебедях материнства» поєднано інтимні мотиви (любов матері до дитини) з громадянськими (любов до Батьківщини), і саме громадянський мотив звучить у фіналі.

Форма оповіді — монолог над колискою. Спершу мовлення звернене до досади, лебедів і зір, а з 7-го двовірша — прямо до сина. Ліричну героїню прямо не названо, але її голос читають як материнський: на це вказують назва вірша, колиска сина й образ материнських очей.

Тема, ідея та основна думка

Тема — материнська колискова над сином: мати мріє про його долю, проводжає подумки в життєву дорогу й дає напутнє слово.

Ідея — материнська любов і рідна земля супроводжують людину все життя, навіть на чужині; Батьківщину, як і матір, не вибирають.

Провідний мотив — любов до матері й Батьківщини.

Основна думка виражена в рядках, якими вірш закінчується:

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Другий з цих рядків звучить у вірші двічі — у середині й наприкінці, тому він діє як рефрен. Поруч, в 11-му двовірші, — паралельна думка: так само не можна вибрати й рідну матір. Так мати й Батьківщина стають у вірші рівноцінними.

Композиція вірша

Вірш складається з 15 двовіршів і ділиться на дві частини.

  • Колискова (двовірші 1–6). Ніч над колискою, казка у вікні, лебеді й зорі. Мати проганяє від дитини досаду й не пускає її до колиски сина.
  • Напутнє слово (двовірші 7–15). Мати звертається до сина, який виросте: його чекають дорога, кохання, друзі. Друга частина починається рядком «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу» і завершується рефреном про Батьківщину.

Перехід між частинами — це перехід від дитинства до дорослого життя: від казки, яка «заглядає в шибу», до вибору, який син робитиме сам.

Композиція: від колискової до напутнього слова

  1. Двовірші 1–2. Ніч і казка. У тумані «лебеді рожеві», у вікно заглядає казка, за нею — материнська ласка.
  2. Двовірші 3–4. Колискова. Мати проганяє від колиски досаду й кличе лебедів і зорі до сина: «Опустіться, тихі зорі…».
  3. Двовірші 5–6. Казкова ніч у хаті. Півні криками тривожать темряву, на стіні танцюють лебеді.
  4. Двовірші 7–9. Майбутнє сина. «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу»: тривоги, кохання, мавки й диво-наречені.
  5. Двовірші 10–11. Вибір. Друзів, дружину, друга можна вибирати, а Батьківщину й матір — ні.
  6. Двовірші 12–14. Рідне завжди поруч. За сином усюди підуть очі матері й рідна хата; на чужому полі до нього прийдуть верби й тополі.
  7. Двовірш 15. Рефрен-висновок. «Можна все на світі вибирати, сину» — і вдруге: Батьківщину вибрати не можна.

Дві частини: 1–6 — колискова над малим сином (світ казки), 7–15 — напутнє слово дорослому синові (світ вибору).

Образи-символи: лебеді, хата, верби й тополі

Лебеді — центральний образ, винесений у назву. У народній символіці лебідь означає вірність і чистоту почуттів, а в назві «Лебеді материнства» він поєднаний з материнською любов’ю. Лебеді у вірші рожеві; мати кличе їх до колиски, а в нічній хаті вони, мов казкові істоти, танцюють на стіні. Птахів порівнюють з мріями: «лебеді, як мрії».

Казка заглядає у вікно «сивими очима»: сивина тут — знак давності й мудрості. За плечима в казки — материнська ласка.

Дорога — життєвий шлях дорослого сина; разом із ним виростуть і «приспані тривоги».

Білява хата й очі материнські — рідний дім і пам’ять про матір, які, за віршем, завжди мандруватимуть за сином. Епітет «білява» називає традиційний білий колір хати й водночас олюднює її: так кажуть про людину.

Верби й тополі — рідна земля. Якщо син загине далеко від дому, на чужині, Україна прийде до нього сама: «Прийдуть з України верби і тополі».

У народних уявленнях верба — дерево життя та рідної оселі, а тополя — образ дівчини (у баладі Тараса Шевченка «Тополя» дівчина перетворюється на тополю). Дерева, що «листям затріпочуть» над сином, можна прочитати як прощальну ласку Батьківщини.

Образи-символи вірша

  • Лебеді
    вірність і чистота, мрія матері про щастя дитини: «лебеді, як мрії»
  • Казка
    світ дитинства; заглядає в шибу «сивими очима»
  • Дорога
    життєвий шлях дорослого сина: «вирушиш в дорогу»
  • Білява хата
    рідний дім; епітет «білява» олюднює хату
  • Очі материнські
    материнська любов, що йде за сином усе життя
  • Верби й тополі
    рідна земля, що не покине сина й «на чужому полі»

Назва вірша поєднує два головні образи: лебедів (вірність, чистота почуттів) і материнство.

Художні засоби у вірші «Лебеді материнства»

  • Епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «тихі зорі», «хмільні смеркання», «мавки чорноброві», «білява хата», «золотим сузір’ям». Багато з них стоять після іменника, як у народній пісні.
  • Порівняння: «лебеді, як мрії».
  • Уособлення: «Заглядає в шибу казка сивими очима»; досада, яку мати жене від хати; «Прийдуть з України верби і тополі».
  • Метафори: ночі «сиплють… зорі», лебеді «лоскотали марево», разом із сином виростуть «приспані тривоги», верби й тополі тугою прощання «душу залоскочуть».
  • Звертання: «сину», «досадо», до лебедів і до зір («Опустіться, тихі зорі…»).
  • Повтори: «біжи, біжи»; анафора на початку сусідніх рядків «Виростеш… / Виростуть…»; рефрен «Вибрати не можна тільки Батьківщину».
  • Антитеза: «можна вибирати» — «не можна вибирати»: друзів, дружину, друга можна, Батьківщину й матір — ні.
  • Алітерація [л] у сусідніх рядках: «Лопотіли крилами… / Лоскотали марево…».

Народнопісенне звучання дають вигук «ой», пестливе звертання «сину» і фольклорні образи: мавки, диво-наречені, казка.

Віршовий розмір і рима

Розмір — хорей (наголоси переважно на непарних складах): «Ви́ростеш ти, си́ну, ви́рушиш в доро́гу». Рядки довгі, з паузою (цезурою) посередині:

  • двовірші 1–4 — по 14 складів (8 + 6), семистопний хорей; такий самий поділ рядка має коломийка, тому початок вірша звучить по-народному;
  • двовірші 7–15 — по 12 складів (6 + 6), шестистопний хорей;
  • у двовіршах 5–6 (12 і 13 складів) ритм збивається: у рядку «Темряву тривожили криками півні» після паузи наголос падає на парний склад.

Отже, точно — різностопний хорей; у шкільних відповідях достатньо сказати «хорей».

Римування — суміжне (парне, ААББ): рядки римуються попарно в кожному двовірші: рожеві — сургучеві, мрії — вії, полі — тополі, сину — Батьківщину. Є й неточні рими: дорогу — тривоги, брата — вибирати. Клаузули майже всюди жіночі (наголос на передостанньому складі).

Типові помилки

  • Лебеді у вірші рожеві, а не білі.
  • Казка заглядає «в шибу» (у вікно), а не «в шибку».
  • Порівнюють лебедів з мріями («лебеді, як мрії»), а не із зорями.
  • Мавки й наречені — різні образи: мавки ждатимуть ніжності й любові, а диво-наречені кликатимуть у сади.
  • Двічі звучить рядок «Вибрати не можна тільки Батьківщину»; рядок про матір — один раз.
  • Колискова — форма вірша, а громадянська лірика — тематичний різновид, не жанр. Це авторський вірш, а не народна пісня.
  • Розмір — хорей, не ямб; римування — суміжне, не перехресне.
  • Чого у вірші немає: калини, соловейка, зозулі. Є лебеді, зорі, казка, півні, мавки, диво-наречені, верби й тополі.

«Лебеді материнства» та інші твори Симоненка

Мотив матері й Батьківщини проходить через лірику Василя Симоненка — поета-шістдесятника. У вірші «Задивляюсь у твої зіниці…» поет звертається до України як до матері, а тут материнська колискова переходить у слово про Батьківщину. Про інший програмовий вірш — у статті «Ти знаєш, що ти — людина?», про покоління поета — «Шістдесятники».

Вірш поклав на музику композитор Анатолій Пашкевич: Енциклопедія сучасної України серед його творів називає «Лебеді материнства» на слова В. Симоненка.

Як визначити розмір і риму, пояснюють статті «Як визначити віршовий розмір?» і «Типи римування».

Перевірте себе: нижче — 9 завдань із відповідями.

Джерела: текст вірша — за виданням електронної бібліотеки УкрЛіб (звірено всі цитати); навчальна програма НМТ з української літератури; модельні програми НУШ (О. Яценко, Л. Заболотний); Енциклопедія сучасної України, стаття «Пашкевич Анатолій Максимович».

Вправи з відповідями: «Лебеді материнства»

9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Якого кольору лебеді в першому рядку вірша?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — рожеві. Уже в першому двовірші — «лебеді рожеві»; рожеве в них і пір’я.

  2. Що, за віршем, «заглядає в шибу… сивими очима»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — казка. «Заглядає в шибу казка сивими очима» — уособлення: казка дивиться у вікно, як жива істота.

  3. З чим порівнюються лебеді у вірші?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — з мріями. Мати кличе лебедів до колиски: «лебеді, як мрії» — порівняння зі сполучником «як».

  4. Якого образу НЕМАЄ у вірші «Лебеді материнства»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — червона калина. Верби й тополі, мавки та «зорі сургучеві» у вірші є, а калини немає.

  5. Що «прийдуть з України», якщо син упаде «на чужому полі»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — верби і тополі. «Прийдуть з України верби і тополі»: рідна земля прийде до сина й на чужині.

  6. Який рядок звучить у вірші двічі — у середині й наприкінці?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — «Вибрати не можна тільки Батьківщину». Рядок «Вибрати не можна тільки Батьківщину» завершує 10-й і 15-й двовірші — це рефрен. Інші рядки звучать один раз.

  7. У формі якого фольклорного жанру написано вірш?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — колискової пісні. Мати співає над колискою сина й проганяє від неї досаду — це форма колискової пісні.

  8. Хто, за віршем, ждатиме ніжності й любові сина?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — мавки чорноброві. Так сказано про «мавки чорноброві» (8-й двовірш). А диво-наречені кликатимуть сина в зелені сади.

  9. Яке римування у вірші «Лебеді материнства»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — суміжне. Рядки римуються попарно в кожному двовірші (ААББ): «полі — тополі», «сину — Батьківщину».