Українська усна народна творчість —надзвичайно багата і цікава. Тут і мотиви суму, і радості, і щастя, і горя. Жанрова різноманітність фольклору також вражає.
Балада “Ой летіла стріла” — одна з перлин нашої народної пісенності. Радимо детально її проаналізувати, оскільки твір входить до програми ЗНО. Наш матеріал допоможе вам усе з’ясувати.
Балада «Ой летіла стріла» змальовує історію загибелі сина вдови від стріли.
Тема балади: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Основна думка:
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція
Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль. Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя.
Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.
Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там «слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку.
Художні засоби
У баладі є гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.
“Ой летіла стріла”
Ой, летіла стріла
З-за синього моря.
Ой, де ж вона впала?
На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
Вдовиного сина,
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла.
Друга прилетіла,
Край серденька сіла.
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла —
То матінка рідна.
Сіла край серденька —
То його миленька.
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче,
Там Дунай розлився.
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Де плаче миленька,
Там земля сухенька.
Ой, матінка плаче,
Поки жити буде.
А сестриця плаче,
Поки не забуде.
А миленька плаче,
Поки його бачить…