Аналіз балади “Ой летіла стріла”

Аналіз балади “Ой летіла стріла”

Оновлено:

Українська усна народна творчість —надзвичайно багата і цікава. Тут і мотиви суму, і радості, і щастя, і горя. Жанрова різноманітність фольклору також вражає.

Балада “Ой летіла стріла” — одна з перлин нашої народної пісенності. Радимо детально її проаналізувати, оскільки твір входить до програми НМТ. Наш матеріал допоможе вам усе з’ясувати.

Балада «Ой летіла стріла» змальовує історію загибелі сина вдови від стріли.

Кого уособлюють три зозулі? Рідних загиблого — матір, миленьку (кохану) і сестру. Балада сама розгадує ці образи-символи: зозуля, що сіла в головах, — «То матінка рідна», край серденька — «То його миленька», у ніженьках — «То його сестриця». Зозуля в народних піснях — образ жінки, що тужить і плаче за рідним; інші її значення — у статті «Символи та архетипи в українських народних піснях».

Тема балади: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.

Ідея: висловлення співчуття до загиблого.

Основна думка: 
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…

Композиція 

Експозиція: запитання та відповіді про те, де впала стріла й кого вона вбила.
Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль. Кульмінація: плач матері, сестри й миленької над убитим.
Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.

Горе рідних — безмірне. Три зозулі, що сіли біля вбитого, — це мати, миленька й сестра, які його оплакують. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там «слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку.

Художні засоби

У баладі є гіпербола («Там Дунай розлився», «Там слізок криниця»), образи-символи (три зозулі — рідні загиблого), трикратність.

“Ой летіла стріла”

Ой, летіла стріла
З-за синього моря.
Ой, де ж вона впала?
На вдовинім полі.

Кого ж вона вбила?
Вдовиного сина,
Немає нікого
Плакати по ньому.

Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла.

Друга прилетіла,
Край серденька сіла.
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.

Що в головках сіла —
То матінка рідна.
Сіла край серденька —
То його миленька.

А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче,
Там Дунай розлився.

Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Де плаче миленька,
Там земля сухенька.

Ой, матінка плаче,
Поки жити буде.
А сестриця плаче,
Поки не забуде.

А миленька плаче,
Поки його бачить…