Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
«На коні й під конем» — автобіографічна повість Анатолія Дімарова про дитинство і юність сільського хлопця Толі: від п’ятирічного малюка, що сидить із братом біля вікна, поки мама на роботі, до солдата в перших боях війни. Книжка складається з коротких оповідей із власними назвами, тож кожну можна читати окремо. Головні герої — оповідач Толя (у підручниках — Толик), його мама-вчителька, молодший брат Сергійко й друг Ванько.
Нижче — паспорт твору, будова книжки, зміст оповідей із підручників (серед них «Блакитна дитина» і «Які на смак жабенята»), тема, ідея, герої з цитатами, типові помилки й 10 завдань із відповідями. Повного тексту тут немає, бо твір охороняється авторським правом: прочитати його можна в підручнику чи хрестоматії.
Коротко: паспорт твору «На коні й під конем»
Паспорт твору «На коні й під конем»
| Автор | Анатолій Дімаров (справжнє прізвище — Гарасюта; 1922–2014) |
| Рік | 1973 — окреме видання, Київ (за ЕСУ); дати під текстом у виданні немає |
| Рід | епос |
| Жанр | автобіографічна повість (програма, ЕСУ); у підручнику Т. Яценко — автобіографічно-пригодницька |
| Будова | у виданні УкрЛібу й підручнику О. Авраменка — три частини («Через місточок», «Блакитна дитина», «На коні й під конем») і «Замість епілогу»; підручники Т. Яценко й Л. Коваленко називають повість тетралогією — з чотирьох частин (у Л. Коваленко третя і четверта — «Маскулінум, фемінінум, нойтрум» і «Ать-два!», а у виданні УкрЛібу так названо розділи третьої частини) |
| Уривки в підручниках 2024 року | Т. Яценко — «Блакитна дитина», «Почому яблука з чужого саду», «Самостійний твір», «Трішки про алгебру…»; О. Авраменко — «Які на смак жабенята», «Трішки про алгебру…»; Л. Коваленко — «Які на смак жабенята»; О. Калинич — «Через місточок», «Вчителі, вчителі…» |
| Оповідач | дорослий чоловік згадує власне життя; розповідь від першої особи, героя звуть Толя (у підручниках — Толик) |
| Тема | дитинство і юність Толі, сина сільської вчительки |
| Ідея | дитинство — найдорожча пам’ять людини |
| Проблематика | дорослішання, родина, дружба, школа, перше кохання, війна |
| Головні герої | Толя (Толик), мама Марія Олексіївна, молодший брат Сергійко, друг Ванько |
| Інші персонажі | Сонька, Микола, Оля Чровжова, дядько Матвій, Василь Кологойда, Мишко Кононенко; учителі Павло Степанович, Віктор Михайлович, Галина Іванівна, Іван Данилович |
| Час і місце дії | від п’ятого року життя Толі до перших боїв війни; село, де мама вчителює, згодом середня школа за тридцять кілометрів від дому, армія |
| Композиція | оповіді йдуть за віком героя, кожна має свій сюжет; першу частину обрамлює спогад про «місточок моєї пам’яті» |
За Енциклопедією сучасної України, повість вийшла окремою книжкою 1973 року в Києві, а назви двох її перших частин мають і раніші книжки автора — «Через місточок» (1957) і «Блакитна дитина» (1968).
«На коні й під конем» скорочено: короткий зміст
За програмою читають 2–3 оповіді на вибір учителя (які — у підручниках, сказано в паспорті). Будова книжки — її можна взяти за план:
- Частина перша «Через місточок». Вступ про чарівний місточок пам’яті й 35 коротких оповідей про дитинство в селі.
- Частина друга «Блакитна дитина». Вступ і десять оповідей про шкільні роки з п’ятого «Б».
- Частина третя «На коні й під конем». Чотирнадцять розділів: середня школа далеко від дому, перше кохання, проводи до армії, служба в піхоті.
- «Замість епілогу». Перший бій війни: поранений Толя з гранатою в руці пробирається до своїх.
«Блакитна дитина»
Вступ до другої частини. Син оповідача приносить погану оцінку, а дружина ставить йому за взірець тата, що малим нібито не бешкетував і вчився на відмінно. Над батьком ніби пурхає «блакитна дитина». Таким він не був — тож розповість усю правду.
«Почому яблука з чужого саду»
Щоб догодити однокласниці Олі Чровжовій, Толя лізе по яблука в сад грізного дядька Матвія. Покараний кропивою, він разом із Ваньком мститься. Події — у схемі нижче.
«Самостійний твір»
Підліткові живеться нелегко: задирака Грицько не дає проходу, а за розпанахану на сосні нову сорочку мама велить зашивати самому. Учителька задає твір про допомогу батькам. Поки мама на нараді, Толя прибирає хату, та свариться з Сергійком, і в бійці брати валять комин. Про що ж тепер писати?
«Трішки про алгебру, „товаріщей“ та Галину Іванівну»
Суворий завуч Павло Степанович не ставить Толі двійки за невиконану алгебру, а пояснює все після уроків. Класний керівник Віктор Михайлович веде п’ятий «Б» у сніжковий бій. Коли до вчительки Галини Іванівни, у яку закоханий Віктор Михайлович, залицяється машиніст Федір Бурлака, хлопці закидають суперника тухлими яйцями — і вчителі справляють весілля.
«Які на смак жабенята»
Син лісника Василь Кологойда лякає дівчат жабенятами, яких тримає в роті. Ванько хвалиться, що Толя теж так зможе. Біля школи, чекаючи Олю, Толя кладе жабеня в рот, аж тут вітається завуч Павло Степанович. Відповісти Толя не може й ковтає жабеня — і кілька днів він герой школи.
«Вчителі, вчителі…»
У середній школі Толю захоплює фізика: учитель Іван Данилович пояснює закони на прикладах із життя, і хлопець мріє про славу вченого. Та Іван Данилович іде зі школи, а його змінює літній «Юс», що чекає пенсії.
Тема, ідея і проблематика
- Тема: дитинство і юність Толі, сина сільської вчительки: родина, друзі, школа та вчителі, перші почуття, армія та початок війни.
- Ідея: у творі звучить думка, що дитинство — найдорожча пам’ять людини, а виховують її мамина любов, дружба, добрі вчителі й власні помилки, які треба вміти визнати.
- Проблематика: дорослішання; батьки і діти; учителі та учні; дружба; чесність і хвастощі; перше кохання; голод і війна.
Жанр: автобіографічна повість
Програма й Енциклопедія сучасної України визначають жанр твору як автобіографічну повість, а підручник Т. Яценко уточнює: автобіографічно-пригодницька.
- Автобіографічна: в основі — життя письменника. Героя, як і автора, звуть Анатолієм, він теж народився в середині травня, а розповідає дорослий чоловік, який згадує дитинство.
- Повість, а не збірка оповідань: оповіді об’єднує один герой із родиною та друзями, а події йдуть за його віком. Про ознаки повісті — у статті «Епос та його жанри».
Чому повість називається «На коні й під конем»
Вислів «на коні» означає «у вигідному становищі» (Словник української мови у 20 томах), а «під конем», за протиставленням, — у скруті. Хто бував і на коні, і під конем, має великий життєвий досвід — так пояснює назву підручник О. Авраменка. Толя то стає героєм школи, то потрапляє в халепу. Назва другої частини, «Блакитна дитина», іронічна: оповіді показують, що бездоганним Толя не був.
Головні герої «На коні й під конем»: характеристика
Герої «На коні й під конем»: хто є хто
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Толя (Толик) | оповідач, старший син сільської вчительки | мрійливий, бешкетний, щирий; з роками дорослішає | «Чому мені так не таланить?» |
| Мама (Марія Олексіївна) | сільська вчителька, сама виховує двох синів | вимоглива, ощадлива, жертовна, любляча | «Ніколи, сину, не бреши та не хвастайся» |
| Сергійко | молодший брат, на три роки менший | наслідує старшого, упертий, майстровитий, щедрий | «Я так, без оддачі…» |
| Ванько Петренко | найвірніший друг Толі | росте без матері; практичний і вірний | «Моя мати найкраща у світі!» |
| Сонька | сусідська дівчинка, подруга в іграх | бойова, хитра | «Соньчине обличчя відразу стало хитре, як у лисиці» |
| Микола | сусідський хлопець, старший на два роки | вигадливий, лукавий, із побожної родини | «Так сусідський Микола почав прилучати нас до релігії» |
| Оля Чровжова | однокласниця, відмінниця | горда, примхлива | «почувала себе маленькою царицею серед вірних васалів» |
| Павло Степанович | завуч, учитель алгебри | суворий, але справедливий і чуйний | «Ніколи не кричав на нас Павло Степанович, а боялися ми його більше за всіх учителів» |
| Віктор Михайлович | класний керівник, учитель географії | молодий, щирий, старший товариш учнів | «ми зовсім не боялися, зате дуже любили» |
| Мишко Кононенко | сусід по парті в середній школі, потім товариш в армії | непосидючий, мріє стати снайпером | «це був анархіст і стихійний бунтар» |
Імена — як у тексті: Толя (мама кличе «Толю», Сонька — «Только»; у підручниках — Толик), Сергійко (Сергій), Ванько (Ванька). Маму звуть Марія Олексіївна.
Толя (Толик): характеристика головного героя
Толя — оповідач, старший син сільської вчительки. Мама кличе його Толею, Сонька — Толькою, а однокласниця Ніна в записці — «Толик»; так його називають і підручники.
- Сміливий старший брат. У темній хаті з дерев’яною шаблюкою готовий захищати Сергійка: «я б сміливо кинувся на нього, захищаючи брата» («Біля вікна»).
- Мрійник і фантазер. Полючи помідори, уявляє бій із «білими» й вирубує сапкою і бур’ян, і помідори («Урок»).
- Хвалько, якого вчить життя. Запевняє сина лісника, що його «всі хлопці бояться», а коли вони вдвох утекли від пастухів із батогами, чує: «Хвалько ти нещасний!» («Слово і діло»).
- Невдаха з добрим серцем. «Чому мені так не таланить?» — бідкається він («Новий костюм»). Та маму любить понад усе: «Ні в кого нема такої мами, як у мене!..»
- Дорослішає. Поранений у першому бою, він не стримує сліз: «І то були мої перші й останні за всю війну сльози».
Мама: образ і характеристика
Сільська вчителька Марія Олексіївна: так до неї звертаються тітка Горпина й сторожиха. Про батька не сказано ані слова: синів мама виховує сама.
- Вимоглива. «Змалку мама привчала мене до сапки та лопати» («Урок»); вчить сина не брехати й не хвалитися («Слово і діло»).
- Ощадлива й жертовна. Грошей «в благенькому бюджеті сільської вчительки» обмаль, тож на синів костюм вона збирає понад рік, а купивши, сяє: «У мами було якесь незвичайне, освітлене, враз помолоділе обличчя».
- Дбає про майбутнє сина. Мріє, щоб він здобув вищу освіту, і боїться, що його не приймуть до середньої школи («Ми вступаємо у восьмий»).
- Любляча. Перед від’їздом сина до армії «усміх торкнувся лише маминих вуст, а очі ще печальні» («Проводи»).
Сергійко: характеристика
Молодший брат, у першій оповіді йому два роки.
- Наслідує старшого: «І в мене є шаблюка» («Біля вікна»).
- Упертий і майстровитий: завжди щось струже, мама пророкує йому інженерство, а брат певен, що той виросте «найупертішим у світі ослиськом».
- Щедрий: проводжаючи Толю до армії, віддає йому гроші, які понад рік збирав на «Конструктор»: «Я так, без оддачі…» («Проводи»).
Ванько: характеристика
Ванько Петренко — найвірніший друг Толі, хлопчина в латаній сорочці й брилі без дна.
- Росте без матері, але вигадує її: «Моя мати найкраща у світі!» Коли брати кидаються до своєї мами, Ванько тікає і плаче під вербою («Ванько»).
- Практичний і вірний: саме «більш практичний Ванько» показує, де копати яму для дядька Матвія, а коли в Толі в школі лопаються штани, біжить по пальто.
- Рано дорослішає: після семирічки йде до ФЗУ, а на війні, як пише оповідач, горить «двічі в підбитому літакові».
Другорядні персонажі
- Сонька — сусідська дівчинка: за те, що покаже квочку на качиних яйцях, виманює в братів ґудзик («Отака моя доля»).
- Микола — сусід, на два роки старший, з найпобожнішої в селі родини: у грозу вчить менших хреститися («Не хочу раю»). У книжці сказано, що в роки війни партизана Миколу стратили фашисти.
- Оля Чровжова — однокласниця, заради якої Толя ліз у чужий сад і тримав у роті жабеня; згодом відмінниця і студентка.
Композиція і художні особливості
Оповіді йдуть за віком героя, кожна має назву і завершений сюжет, а герої переходять з однієї в іншу. Першу частину обрамлює казка про місточок над прірвою: оповідач ходитиме ним у минуле, «доки не щез місточок моєї пам’яті». Друга відкривається сценою в родині дорослого оповідача й закінчується словами «Оце поки що й усе про блакитну дитину». Книжку завершує «Замість епілогу». Так її поділено у виданні УкрЛібу, за яким звірено цитати, і в підручнику О. Авраменка, а підручники Т. Яценко й Л. Коваленко називають повість тетралогією — з чотирьох частин.
Як побудована окрема оповідь — на прикладі «Почому яблука з чужого саду»:
Композиція оповіді «Почому яблука з чужого саду»
- Експозиція. У дядька Матвія «найвищий пліт, найзліший собака, найважчий кийок і найсмачніші в саду яблука»; діти обходять його десятою дорогою.
- Зав’язка. Дорогою зі школи гордовита Оля Чровжова каже, що хотіла б скуштувати яблука з того саду, і лукаво зиркає на Толю.
- Розвиток дії. Толя віддає Ванькові книжки й картуз, перелазить через пліт і набирає повну пазуху яблук. Під яблунею — пес Полкан; Толя жбурляє в нього яблуко, і на гавкіт вибігає господар. Друзі тікають, а Оля спокійно йде геть.
- Кульмінація. Гілка ламається, Толя падає на Полкана й опиняється в руках дядька Матвія, а той карає його кропивою.
- Розв’язка. Разом із Ваньком Толя копає яму біля перелазу, через який дядько Матвій щосуботи ходить до вдовиці Олени. Уночі туди падає і він, і нелюбий у селі голова споживчого товариства. Село сміється, а признатися, хто копав, Толя не може.
Межі елементів умовні. Назву можна прочитати як питання про ціну: за чужі яблука Толя заплатив кропивою.
Художні особливості:
- Розповідь від першої особи: дитячі пригоди коментує дорослий — «Чому він не скрутив мені в’язи в ту першу хвилину, я й досі не знаю».
- Гумор і самоіронія: після кропиви оповідач запевняє: «я не захворію на ревматизм, поки й житиму».
- Порівняння: двійка в щоденнику «схожа на злющого шершня», а Соньчине обличчя — «хитре, як у лисиці».
- Уособлення: час, наче людина з перебитими ногами, «охкаючи та стогнучи, котив угору важкенне сонце» («Двадцять копійок»).
Типові помилки
- «Це збірка оповідань про різних дітей». Ні: це автобіографічна повість, і всі оповіді об’єднує один герой — Толя.
- «Блакитна дитина — це малий Толя, слухняний відмінник». Ні: це вигаданий взірець, яким тата малюють синові; оповіді доводять, що Толя таким не був.
- «Повість — лише про дитинство». Ні: третя частина — про старші класи й армію, а «Замість епілогу» — про перший бій війни.
- «Дімаров — справжнє прізвище письменника». Ні: справжнє — Гарасюта.
Зв’язок з іншими творами
Сільське дитинство очима дорослого, який згадує себе малим, змальовує також «Зачарована Десна» Олександра Довженка. Ще одна автобіографічна повість про дитинство — «Щедрий вечір» Михайла Стельмаха. Посміятися з себе малого вміє і Остап Вишня в усмішці «Моя автобіографія». А про початок війни, якою закінчується книжка Дімарова, розповідає кіноповість Довженка «Україна в огні».
Перевір себе: нижче — 10 завдань із відповідями.
Джерела: текст повісті — Анатолій Дімаров, «На коні й під конем» (електронна бібліотека УкрЛіб), усі цитати звірено з ним; модельна програма з української літератури (Т. Яценко та ін.); підручники з української літератури 2024 року (Т. Яценко та ін.; О. Авраменко; Л. Коваленко, Н. Бернадська; О. Калинич, С. Дячок); Енциклопедія сучасної України, стаття «Дімаров Анатолій»; Словник української мови у 20 томах (стаття «кінь»).
Вправи з відповідями: «На коні й під конем» Анатолія Дімарова
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Хто розповідає історії в повісті «На коні й під конем»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Толя, старший син учительки. Розповідь іде від першої особи: «я» — Толя (у підручниках — Толик), якого мама кличе «Толю». Сергійко — його молодший брат, Ванько — друг дитинства, Мишко Кононенко — сусід по парті в середній школі.
Як визначають жанр твору шкільна програма й Енциклопедія сучасної України?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — автобіографічна повість. Програма й ЕСУ називають твір автобіографічною повістю: в основі — життя автора, а короткі оповіді об’єднує один герой. Кіноповісті — «Зачарована Десна» та «Україна в огні» Довженка.
Кому Толя не зміг відповісти на привітання, бо тримав у роті жабеня?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — завучеві Павлу Степановичу. Біля школи до хлопців підійшов завуч Павло Степанович і здивувався: «А ти чого не вітаєшся?» Толя, притримуючи жабеня язиком, проковтнув його. Олю він лише чекав, а Тамара Оксентіївна — учителька, яку налякав Василів вуж.
Що зробив Павло Степанович, коли Толя не виконав домашнього завдання з алгебри?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — пояснив усе після уроків. Незадовільної оцінки завуч не поставив: покликав Толю після уроків, зізнався, що колись і сам не розумів дій із літерами, і за годину розібрався з ним в алгебрі.
Чому Ванько втік із хати й заплакав під вербою?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — у братів є мама, а в нього немає. Ванько вигадував, що його мати «найкраща у світі», але «у Ванька ж не було й матері». Коли брати кинулися до своєї мами, він утік і плакав під вербою. За розбиту чашку покарали самих братів.
Кого у вступі до частини «Блакитна дитина» ставлять за взірець синові оповідача?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — його тата в дитинстві. «Твій тато ніколи такого не робив!» — каже синові дружина оповідача. Оповідач знає, що таким не був, і береться розповісти всю правду. Олесь — однокласник сина, на якому той катався.
Як дядько Матвій покарав Толю, спійманого в саду?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — натер кропивою. Дядько Матвій нарвав кропиви й не відпускав хлопця, поки «втер усю кропиву». Картуз Толя заздалегідь віддав Ванькові, а Полкана розлютив сам, кинувши в нього яблуко.
Що звеліла мама Толі, коли він розпанахав на сосні нову сорочку?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — зашити її самому. Мама тицьнула синові голку й нитки: «Сам собі будеш латати, як на тобі все так і горить!» («Самостійний твір»). Порося Толя мав годувати, поки мама їздила на нараду.
Що подарував Сергійко братові, коли того забирали до армії?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — свої заощадження. Сергійко віддав Толі гроші, які понад рік збирав на «Конструктор»: «Я так, без оддачі…» Самопал він майстрував для себе ще тоді, коли Толя вступав до середньої школи.
Який предмет полюбив Толя на уроках Івана Даниловича?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — фізику. Іван Данилович пояснював закони на прикладах із життя, і фізика, як згадує оповідач, стала «найулюбленішим моїм предметом» («Вчителі, вчителі…»). Алгебру Толі пояснював завуч Павло Степанович.
