«На коні й під конем» Анатолія Дімарова: аналіз і характеристика героїв

«На коні й під конем» Анатолія Дімарова: аналіз і характеристика героїв

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

«На коні й під конем» — автобіографічна повість Анатолія Дімарова про дитинство і юність сільського хлопця Толі: від п’ятирічного малюка, що сидить із братом біля вікна, поки мама на роботі, до солдата в перших боях війни. Книжка складається з коротких оповідей із власними назвами, тож кожну можна читати окремо. Головні герої — оповідач Толя (у підручниках — Толик), його мама-вчителька, молодший брат Сергійко й друг Ванько.

Нижче — паспорт твору, будова книжки, зміст оповідей із підручників (серед них «Блакитна дитина» і «Які на смак жабенята»), тема, ідея, герої з цитатами, типові помилки й 10 завдань із відповідями. Повного тексту тут немає, бо твір охороняється авторським правом: прочитати його можна в підручнику чи хрестоматії.

Коротко: паспорт твору «На коні й під конем»

Паспорт твору «На коні й під конем»

АвторАнатолій Дімаров (справжнє прізвище — Гарасюта; 1922–2014)
Рік1973 — окреме видання, Київ (за ЕСУ); дати під текстом у виданні немає
Рідепос
Жанравтобіографічна повість (програма, ЕСУ); у підручнику Т. Яценко — автобіографічно-пригодницька
Будовау виданні УкрЛібу й підручнику О. Авраменка — три частини («Через місточок», «Блакитна дитина», «На коні й під конем») і «Замість епілогу»; підручники Т. Яценко й Л. Коваленко називають повість тетралогією — з чотирьох частин (у Л. Коваленко третя і четверта — «Маскулінум, фемінінум, нойтрум» і «Ать-два!», а у виданні УкрЛібу так названо розділи третьої частини)
Уривки в підручниках 2024 рокуТ. Яценко — «Блакитна дитина», «Почому яблука з чужого саду», «Самостійний твір», «Трішки про алгебру…»; О. Авраменко — «Які на смак жабенята», «Трішки про алгебру…»; Л. Коваленко — «Які на смак жабенята»; О. Калинич — «Через місточок», «Вчителі, вчителі…»
Оповідачдорослий чоловік згадує власне життя; розповідь від першої особи, героя звуть Толя (у підручниках — Толик)
Темадитинство і юність Толі, сина сільської вчительки
Ідеядитинство — найдорожча пам’ять людини
Проблематикадорослішання, родина, дружба, школа, перше кохання, війна
Головні героїТоля (Толик), мама Марія Олексіївна, молодший брат Сергійко, друг Ванько
Інші персонажіСонька, Микола, Оля Чровжова, дядько Матвій, Василь Кологойда, Мишко Кононенко; учителі Павло Степанович, Віктор Михайлович, Галина Іванівна, Іван Данилович
Час і місце діївід п’ятого року життя Толі до перших боїв війни; село, де мама вчителює, згодом середня школа за тридцять кілометрів від дому, армія
Композиціяоповіді йдуть за віком героя, кожна має свій сюжет; першу частину обрамлює спогад про «місточок моєї пам’яті»

За Енциклопедією сучасної України, повість вийшла окремою книжкою 1973 року в Києві, а назви двох її перших частин мають і раніші книжки автора — «Через місточок» (1957) і «Блакитна дитина» (1968).

«На коні й під конем» скорочено: короткий зміст

За програмою читають 2–3 оповіді на вибір учителя (які — у підручниках, сказано в паспорті). Будова книжки — її можна взяти за план:

  1. Частина перша «Через місточок». Вступ про чарівний місточок пам’яті й 35 коротких оповідей про дитинство в селі.
  2. Частина друга «Блакитна дитина». Вступ і десять оповідей про шкільні роки з п’ятого «Б».
  3. Частина третя «На коні й під конем». Чотирнадцять розділів: середня школа далеко від дому, перше кохання, проводи до армії, служба в піхоті.
  4. «Замість епілогу». Перший бій війни: поранений Толя з гранатою в руці пробирається до своїх.

«Блакитна дитина»

Вступ до другої частини. Син оповідача приносить погану оцінку, а дружина ставить йому за взірець тата, що малим нібито не бешкетував і вчився на відмінно. Над батьком ніби пурхає «блакитна дитина». Таким він не був — тож розповість усю правду.

«Почому яблука з чужого саду»

Щоб догодити однокласниці Олі Чровжовій, Толя лізе по яблука в сад грізного дядька Матвія. Покараний кропивою, він разом із Ваньком мститься. Події — у схемі нижче.

«Самостійний твір»

Підліткові живеться нелегко: задирака Грицько не дає проходу, а за розпанахану на сосні нову сорочку мама велить зашивати самому. Учителька задає твір про допомогу батькам. Поки мама на нараді, Толя прибирає хату, та свариться з Сергійком, і в бійці брати валять комин. Про що ж тепер писати?

«Трішки про алгебру, „товаріщей“ та Галину Іванівну»

Суворий завуч Павло Степанович не ставить Толі двійки за невиконану алгебру, а пояснює все після уроків. Класний керівник Віктор Михайлович веде п’ятий «Б» у сніжковий бій. Коли до вчительки Галини Іванівни, у яку закоханий Віктор Михайлович, залицяється машиніст Федір Бурлака, хлопці закидають суперника тухлими яйцями — і вчителі справляють весілля.

«Які на смак жабенята»

Син лісника Василь Кологойда лякає дівчат жабенятами, яких тримає в роті. Ванько хвалиться, що Толя теж так зможе. Біля школи, чекаючи Олю, Толя кладе жабеня в рот, аж тут вітається завуч Павло Степанович. Відповісти Толя не може й ковтає жабеня — і кілька днів він герой школи.

«Вчителі, вчителі…»

У середній школі Толю захоплює фізика: учитель Іван Данилович пояснює закони на прикладах із життя, і хлопець мріє про славу вченого. Та Іван Данилович іде зі школи, а його змінює літній «Юс», що чекає пенсії.

Тема, ідея і проблематика

  • Тема: дитинство і юність Толі, сина сільської вчительки: родина, друзі, школа та вчителі, перші почуття, армія та початок війни.
  • Ідея: у творі звучить думка, що дитинство — найдорожча пам’ять людини, а виховують її мамина любов, дружба, добрі вчителі й власні помилки, які треба вміти визнати.
  • Проблематика: дорослішання; батьки і діти; учителі та учні; дружба; чесність і хвастощі; перше кохання; голод і війна.

Жанр: автобіографічна повість

Програма й Енциклопедія сучасної України визначають жанр твору як автобіографічну повість, а підручник Т. Яценко уточнює: автобіографічно-пригодницька.

  • Автобіографічна: в основі — життя письменника. Героя, як і автора, звуть Анатолієм, він теж народився в середині травня, а розповідає дорослий чоловік, який згадує дитинство.
  • Повість, а не збірка оповідань: оповіді об’єднує один герой із родиною та друзями, а події йдуть за його віком. Про ознаки повісті — у статті «Епос та його жанри».

Чому повість називається «На коні й під конем»

Вислів «на коні» означає «у вигідному становищі» (Словник української мови у 20 томах), а «під конем», за протиставленням, — у скруті. Хто бував і на коні, і під конем, має великий життєвий досвід — так пояснює назву підручник О. Авраменка. Толя то стає героєм школи, то потрапляє в халепу. Назва другої частини, «Блакитна дитина», іронічна: оповіді показують, що бездоганним Толя не був.

Головні герої «На коні й під конем»: характеристика

Герої «На коні й під конем»: хто є хто

ГеройХто вінГоловні рисиЦитата
Толя (Толик)оповідач, старший син сільської вчителькимрійливий, бешкетний, щирий; з роками дорослішає«Чому мені так не таланить?»
Мама (Марія Олексіївна)сільська вчителька, сама виховує двох синіввимоглива, ощадлива, жертовна, любляча«Ніколи, сину, не бреши та не хвастайся»
Сергійкомолодший брат, на три роки меншийнаслідує старшого, упертий, майстровитий, щедрий«Я так, без оддачі…»
Ванько Петренконайвірніший друг Толіросте без матері; практичний і вірний«Моя мати найкраща у світі!»
Сонькасусідська дівчинка, подруга в іграхбойова, хитра«Соньчине обличчя відразу стало хитре, як у лисиці»
Миколасусідський хлопець, старший на два рокивигадливий, лукавий, із побожної родини«Так сусідський Микола почав прилучати нас до релігії»
Оля Чровжоваоднокласниця, відмінницягорда, примхлива«почувала себе маленькою царицею серед вірних васалів»
Павло Степановичзавуч, учитель алгебрисуворий, але справедливий і чуйний«Ніколи не кричав на нас Павло Степанович, а боялися ми його більше за всіх учителів»
Віктор Михайловичкласний керівник, учитель географіїмолодий, щирий, старший товариш учнів«ми зовсім не боялися, зате дуже любили»
Мишко Кононенкосусід по парті в середній школі, потім товариш в арміїнепосидючий, мріє стати снайпером«це був анархіст і стихійний бунтар»

Імена — як у тексті: Толя (мама кличе «Толю», Сонька — «Только»; у підручниках — Толик), Сергійко (Сергій), Ванько (Ванька). Маму звуть Марія Олексіївна.

Толя (Толик): характеристика головного героя

Толя — оповідач, старший син сільської вчительки. Мама кличе його Толею, Сонька — Толькою, а однокласниця Ніна в записці — «Толик»; так його називають і підручники.

  • Сміливий старший брат. У темній хаті з дерев’яною шаблюкою готовий захищати Сергійка: «я б сміливо кинувся на нього, захищаючи брата» («Біля вікна»).
  • Мрійник і фантазер. Полючи помідори, уявляє бій із «білими» й вирубує сапкою і бур’ян, і помідори («Урок»).
  • Хвалько, якого вчить життя. Запевняє сина лісника, що його «всі хлопці бояться», а коли вони вдвох утекли від пастухів із батогами, чує: «Хвалько ти нещасний!» («Слово і діло»).
  • Невдаха з добрим серцем. «Чому мені так не таланить?» — бідкається він («Новий костюм»). Та маму любить понад усе: «Ні в кого нема такої мами, як у мене!..»
  • Дорослішає. Поранений у першому бою, він не стримує сліз: «І то були мої перші й останні за всю війну сльози».

Мама: образ і характеристика

Сільська вчителька Марія Олексіївна: так до неї звертаються тітка Горпина й сторожиха. Про батька не сказано ані слова: синів мама виховує сама.

  • Вимоглива. «Змалку мама привчала мене до сапки та лопати» («Урок»); вчить сина не брехати й не хвалитися («Слово і діло»).
  • Ощадлива й жертовна. Грошей «в благенькому бюджеті сільської вчительки» обмаль, тож на синів костюм вона збирає понад рік, а купивши, сяє: «У мами було якесь незвичайне, освітлене, враз помолоділе обличчя».
  • Дбає про майбутнє сина. Мріє, щоб він здобув вищу освіту, і боїться, що його не приймуть до середньої школи («Ми вступаємо у восьмий»).
  • Любляча. Перед від’їздом сина до армії «усміх торкнувся лише маминих вуст, а очі ще печальні» («Проводи»).

Сергійко: характеристика

Молодший брат, у першій оповіді йому два роки.

  • Наслідує старшого: «І в мене є шаблюка» («Біля вікна»).
  • Упертий і майстровитий: завжди щось струже, мама пророкує йому інженерство, а брат певен, що той виросте «найупертішим у світі ослиськом».
  • Щедрий: проводжаючи Толю до армії, віддає йому гроші, які понад рік збирав на «Конструктор»: «Я так, без оддачі…» («Проводи»).

Ванько: характеристика

Ванько Петренко — найвірніший друг Толі, хлопчина в латаній сорочці й брилі без дна.

  • Росте без матері, але вигадує її: «Моя мати найкраща у світі!» Коли брати кидаються до своєї мами, Ванько тікає і плаче під вербою («Ванько»).
  • Практичний і вірний: саме «більш практичний Ванько» показує, де копати яму для дядька Матвія, а коли в Толі в школі лопаються штани, біжить по пальто.
  • Рано дорослішає: після семирічки йде до ФЗУ, а на війні, як пише оповідач, горить «двічі в підбитому літакові».

Другорядні персонажі

  • Сонька — сусідська дівчинка: за те, що покаже квочку на качиних яйцях, виманює в братів ґудзик («Отака моя доля»).
  • Микола — сусід, на два роки старший, з найпобожнішої в селі родини: у грозу вчить менших хреститися («Не хочу раю»). У книжці сказано, що в роки війни партизана Миколу стратили фашисти.
  • Оля Чровжова — однокласниця, заради якої Толя ліз у чужий сад і тримав у роті жабеня; згодом відмінниця і студентка.

Композиція і художні особливості

Оповіді йдуть за віком героя, кожна має назву і завершений сюжет, а герої переходять з однієї в іншу. Першу частину обрамлює казка про місточок над прірвою: оповідач ходитиме ним у минуле, «доки не щез місточок моєї пам’яті». Друга відкривається сценою в родині дорослого оповідача й закінчується словами «Оце поки що й усе про блакитну дитину». Книжку завершує «Замість епілогу». Так її поділено у виданні УкрЛібу, за яким звірено цитати, і в підручнику О. Авраменка, а підручники Т. Яценко й Л. Коваленко називають повість тетралогією — з чотирьох частин.

Як побудована окрема оповідь — на прикладі «Почому яблука з чужого саду»:

Композиція оповіді «Почому яблука з чужого саду»

  1. Експозиція. У дядька Матвія «найвищий пліт, найзліший собака, найважчий кийок і найсмачніші в саду яблука»; діти обходять його десятою дорогою.
  2. Зав’язка. Дорогою зі школи гордовита Оля Чровжова каже, що хотіла б скуштувати яблука з того саду, і лукаво зиркає на Толю.
  3. Розвиток дії. Толя віддає Ванькові книжки й картуз, перелазить через пліт і набирає повну пазуху яблук. Під яблунею — пес Полкан; Толя жбурляє в нього яблуко, і на гавкіт вибігає господар. Друзі тікають, а Оля спокійно йде геть.
  4. Кульмінація. Гілка ламається, Толя падає на Полкана й опиняється в руках дядька Матвія, а той карає його кропивою.
  5. Розв’язка. Разом із Ваньком Толя копає яму біля перелазу, через який дядько Матвій щосуботи ходить до вдовиці Олени. Уночі туди падає і він, і нелюбий у селі голова споживчого товариства. Село сміється, а признатися, хто копав, Толя не може.

Межі елементів умовні. Назву можна прочитати як питання про ціну: за чужі яблука Толя заплатив кропивою.

Художні особливості:

  • Розповідь від першої особи: дитячі пригоди коментує дорослий — «Чому він не скрутив мені в’язи в ту першу хвилину, я й досі не знаю».
  • Гумор і самоіронія: після кропиви оповідач запевняє: «я не захворію на ревматизм, поки й житиму».
  • Порівняння: двійка в щоденнику «схожа на злющого шершня», а Соньчине обличчя — «хитре, як у лисиці».
  • Уособлення: час, наче людина з перебитими ногами, «охкаючи та стогнучи, котив угору важкенне сонце» («Двадцять копійок»).

Типові помилки

  • «Це збірка оповідань про різних дітей». Ні: це автобіографічна повість, і всі оповіді об’єднує один герой — Толя.
  • «Блакитна дитина — це малий Толя, слухняний відмінник». Ні: це вигаданий взірець, яким тата малюють синові; оповіді доводять, що Толя таким не був.
  • «Повість — лише про дитинство». Ні: третя частина — про старші класи й армію, а «Замість епілогу» — про перший бій війни.
  • «Дімаров — справжнє прізвище письменника». Ні: справжнє — Гарасюта.

Зв’язок з іншими творами

Сільське дитинство очима дорослого, який згадує себе малим, змальовує також «Зачарована Десна» Олександра Довженка. Ще одна автобіографічна повість про дитинство — «Щедрий вечір» Михайла Стельмаха. Посміятися з себе малого вміє і Остап Вишня в усмішці «Моя автобіографія». А про початок війни, якою закінчується книжка Дімарова, розповідає кіноповість Довженка «Україна в огні».

Перевір себе: нижче — 10 завдань із відповідями.

Джерела: текст повісті — Анатолій Дімаров, «На коні й під конем» (електронна бібліотека УкрЛіб), усі цитати звірено з ним; модельна програма з української літератури (Т. Яценко та ін.); підручники з української літератури 2024 року (Т. Яценко та ін.; О. Авраменко; Л. Коваленко, Н. Бернадська; О. Калинич, С. Дячок); Енциклопедія сучасної України, стаття «Дімаров Анатолій»; Словник української мови у 20 томах (стаття «кінь»).

Вправи з відповідями: «На коні й під конем» Анатолія Дімарова

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Хто розповідає історії в повісті «На коні й під конем»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — Толя, старший син учительки. Розповідь іде від першої особи: «я» — Толя (у підручниках — Толик), якого мама кличе «Толю». Сергійко — його молодший брат, Ванько — друг дитинства, Мишко Кононенко — сусід по парті в середній школі.

  2. Як визначають жанр твору шкільна програма й Енциклопедія сучасної України?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — автобіографічна повість. Програма й ЕСУ називають твір автобіографічною повістю: в основі — життя автора, а короткі оповіді об’єднує один герой. Кіноповісті — «Зачарована Десна» та «Україна в огні» Довженка.

  3. Кому Толя не зміг відповісти на привітання, бо тримав у роті жабеня?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — завучеві Павлу Степановичу. Біля школи до хлопців підійшов завуч Павло Степанович і здивувався: «А ти чого не вітаєшся?» Толя, притримуючи жабеня язиком, проковтнув його. Олю він лише чекав, а Тамара Оксентіївна — учителька, яку налякав Василів вуж.

  4. Що зробив Павло Степанович, коли Толя не виконав домашнього завдання з алгебри?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — пояснив усе після уроків. Незадовільної оцінки завуч не поставив: покликав Толю після уроків, зізнався, що колись і сам не розумів дій із літерами, і за годину розібрався з ним в алгебрі.

  5. Чому Ванько втік із хати й заплакав під вербою?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — у братів є мама, а в нього немає. Ванько вигадував, що його мати «найкраща у світі», але «у Ванька ж не було й матері». Коли брати кинулися до своєї мами, він утік і плакав під вербою. За розбиту чашку покарали самих братів.

  6. Кого у вступі до частини «Блакитна дитина» ставлять за взірець синові оповідача?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — його тата в дитинстві. «Твій тато ніколи такого не робив!» — каже синові дружина оповідача. Оповідач знає, що таким не був, і береться розповісти всю правду. Олесь — однокласник сина, на якому той катався.

  7. Як дядько Матвій покарав Толю, спійманого в саду?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — натер кропивою. Дядько Матвій нарвав кропиви й не відпускав хлопця, поки «втер усю кропиву». Картуз Толя заздалегідь віддав Ванькові, а Полкана розлютив сам, кинувши в нього яблуко.

  8. Що звеліла мама Толі, коли він розпанахав на сосні нову сорочку?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — зашити її самому. Мама тицьнула синові голку й нитки: «Сам собі будеш латати, як на тобі все так і горить!» («Самостійний твір»). Порося Толя мав годувати, поки мама їздила на нараду.

  9. Що подарував Сергійко братові, коли того забирали до армії?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — свої заощадження. Сергійко віддав Толі гроші, які понад рік збирав на «Конструктор»: «Я так, без оддачі…» Самопал він майстрував для себе ще тоді, коли Толя вступав до середньої школи.

  10. Який предмет полюбив Толя на уроках Івана Даниловича?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — фізику. Іван Данилович пояснював закони на прикладах із життя, і фізика, як згадує оповідач, стала «найулюбленішим моїм предметом» («Вчителі, вчителі…»). Алгебру Толі пояснював завуч Павло Степанович.