Епос та його жанри

Епос та його жанри

Оновлено:

Епос — чи не найдавніший рід художньої літератури. Кожен із нас ознайомлюється з епічними творами ще змалку, коли нам читають казки, а в старшому віці ми вже маємо справу з романами.

Епічних жанрів є багато: билина, казка, легенда, новела, нарис, повість, оповідання, роман, епопея. Безперечно, треба знати про кожен із цих жанрів. Але від учасника НМТ очікують передусім знання особливостей таких жанрів, як роман, повість, новела та оповідання. Тому зупинимося на їхньому детальному аналізі.


Епос — це рід художньої літератури (поряд з драмою і лірикою), для якого характерне зображення подій зовнішніх відносно автора або оповідь про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють три групи епічних жанрів:

  • до великих жанрів належать епопея (іноді роман-епопея) і роман;
  • до середніх — повість;
  • малі жанри репрезентують новела, оповідання, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка.

Кожна літературна епоха позначається на розвитку жанрів. Межі між ними є досить рухливими, кожен літературний твір вносить щось своє в жанрову еволюцію.

Жанри епосу за обсягом

  • великі: роман, епопея
    широке тло, багато персонажів і сюжетних ліній, події тривалого часу
    «Тигролови» І. Багряного (роман)
  • середні: повість
    кілька подій, найчастіше навколо одного центрального персонажа
    «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького (повість)
  • малі: оповідання, новела, нарис, легенда, міф, притча, казка, усмішка
    одна чи кілька подій, небагато персонажів
    «Камінний хрест» В. Стефаника (новела)

У програмі НМТ епос — один із чотирьох літературних родів, поряд із лірикою, драмою та ліро-епосом. Деякі підручники називають три основні роди (епос, лірику, драму), а ліро-епос подають як твори на межі лірики й епосу.

Байку програма НМТ відносить до ліро-епосу. Прозову байку (як-от байки Григорія Сковороди) інколи зараховують до епосу.


Епопея, або героїчна чи епічна поема, — значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь. Вергілій «Енеїда», «Слово о полку Ігоревім».

Риси епопеї:

  1. предметом епопеї виступає національне епічне минуле;
  2. джерелом епопеї слугує національне сказання (а не особистий досвід і мотивований ним вільний вимисел);
  3. епічний світ віддалений від сучасності, тобто часу його оспівувача (автора і його слухачів), абсолютною дистанцією.

Роман — великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком. Жанровими ознаками роману є розгалуженість фабульних ліній сюжету, детальне розкриття життєвих доль багатьох героїв протягом тривалого часу, іноді всього життя.

Герої зображуються в суспільних взаєминах і побуті, наодинці із собою, зі своїми проблемами та переживаннями, розкривається їх психологія та настрої.

За змістом може бути:

  • історичний роман («Роксолана» П. Загребельного);
  • соціально-психологічний роман («Вир» Г. Тютюнника, «Собор» О. Гончара);
  • фантастичний роман («Чаша Амріти» О. Бердника);
  • сатиричний роман («„Аристократ“ із Вапнярки» О. Чорногуза);
  • воєнно-патріотичний роман («Дикий мед» Л. Первомайського, «Прапороносці» О. Гончара);
  • біографічний роман («Шрами на скалі» Р. Іваничука);
  • мемуарний роман («Третя Рота» В. Сосюри) тощо.

За формою оповіді — роман у новелах («Тронка» О. Гончара), роман-хроніка («Хроніка міста Ярополя» Ю. Щербака).


Повість — епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж.

Дійсно, повість має чимало спільного як з романом, так і з оповіданням. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю. Відмінності скоріше мають кількісні, а не якісні параметри. Якщо в оповіданні найчастіше в центрі якийсь один епізод, одна подія, то в повісті, як і в романі, можуть змальовуватися декілька подій, об’єднаних, як правило, навколо одного центрального персонажа.

На відміну від роману, повість «не має напруженого та завершеного сюжетного вузла», в ній часто відсутня «єдність наскрізної дії», а тому «типова», «чиста» форма повісті — це скоріше твори біографічного характеру, різні художні хроніки (див., наприклад, повість О. Кобилянської «Царівна»: її розділи I–XIII написано у формі щоденника).

У сучасному розумінні повість існує з першої половини XIX століття («Маруся», «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ’яненка), Марка Вовчка («Інститутка»), Т. Шевченка («Художник», «Музикант»). Майстрами цього жанру виявили себе І. Нечуй-Левицький («Микола Джеря»), Б. Грінченко («Серед темної ночі», «Під тихими вербами»).

Буває повість і фантастичною, і казковою: підзаголовки «фантастична повість» і «повість-казка» мають «Хто зважиться — вогняним наречеться» Олеся Бердника та «Місце для дракона» Юрія Винничука.

Новела — малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Специфічна жанрова риса новели — чітка окресленість фабули, яка робить сюжет новели гостроподійним.

З оповіданням та повістю новелу споріднюють такі жанрові ознаки:

  • одноподійність;
  • одноконфліктність;
  • настанова на достовірність відтворюваного матеріалу життя.

У жанрі новели працювали М. Коцюбинський, В. Стефаник, Л. Мартович, Г. Косинка, М. Хвильовий, Ю. Яновський, О. Гончар, П. Загребельний, Григір Тютюнник, В. Шевчук, Є. Гуцало.


Оповідання – епічний жанр, для якого характерне стисле замалювання однієї чи кількох подій з життя головної дійової особи чи кількох осіб. Ці події показано лише в кількох епізодах. Часто розповідь ведеться від першої особи.

В оповіданні значну увагу приділяють зображенню подій та обставин, різним описам, чого новела не терпить. Наявність зовнішнього ланцюга вчинків, більш повільний у порівнянні з новелою розвиток дії — характерна риса оповідання.

Роман і повість: чим різняться

роман

  • великий твір
  • багато сюжетних ліній і персонажів
  • доля героїв за тривалий час, іноді за все життя
  • «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного

повість

  • середній твір
  • кілька подій, найчастіше навколо одного центрального персонажа
  • сюжет простіший, ніж у романі
  • «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського

Оповідання і новела: чим різняться

оповідання

  • малий твір
  • одна чи кілька подій із життя героя
  • розповідь неквапна, багато описів
  • «Федько-халамидник» В. Винниченка

новела

  • малий твір
  • одна подія
  • гострий, напружений сюжет, мало описів
  • «Я (Романтика)» М. Хвильового

Межі між жанрами рухливі: новелу інколи ототожнюють з оповіданням, а повість стоїть між романом та оповіданням.