Оновлено:
Епос — чи не найдавніший рід художньої літератури. Кожен із нас ознайомлюється з епічними творами ще змалку, коли нам читають казки, а в старшому віці ми вже маємо справу з романами.
Епічних жанрів є багато: билина, казка, легенда, новела, нарис, повість, оповідання, роман, епопея. Безперечно, треба знати про кожен із цих жанрів. Але від учасника НМТ очікують передусім знання особливостей таких жанрів, як роман, повість, новела та оповідання. Тому зупинимося на їхньому детальному аналізі.
Епос — це рід художньої літератури (поряд з драмою і лірикою), для якого характерне зображення подій зовнішніх відносно автора або оповідь про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).
Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють три групи епічних жанрів:
- до великих жанрів належать епопея (іноді роман-епопея) і роман;
- до середніх — повість;
- малі жанри репрезентують новела, оповідання, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка.
Кожна літературна епоха позначається на розвитку жанрів. Межі між ними є досить рухливими, кожен літературний твір вносить щось своє в жанрову еволюцію.
Жанри епосу за обсягом
- великі: роман, епопея
широке тло, багато персонажів і сюжетних ліній, події тривалого часу
«Тигролови» І. Багряного (роман) - середні: повість
кілька подій, найчастіше навколо одного центрального персонажа
«Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького (повість) - малі: оповідання, новела, нарис, легенда, міф, притча, казка, усмішка
одна чи кілька подій, небагато персонажів
«Камінний хрест» В. Стефаника (новела)
У програмі НМТ епос — один із чотирьох літературних родів, поряд із лірикою, драмою та ліро-епосом. Деякі підручники називають три основні роди (епос, лірику, драму), а ліро-епос подають як твори на межі лірики й епосу.
Байку програма НМТ відносить до ліро-епосу. Прозову байку (як-от байки Григорія Сковороди) інколи зараховують до епосу.
Епопея, або героїчна чи епічна поема, — значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь. Вергілій «Енеїда», «Слово о полку Ігоревім».
Риси епопеї:
- предметом епопеї виступає національне епічне минуле;
- джерелом епопеї слугує національне сказання (а не особистий досвід і мотивований ним вільний вимисел);
- епічний світ віддалений від сучасності, тобто часу його оспівувача (автора і його слухачів), абсолютною дистанцією.
Роман — великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком. Жанровими ознаками роману є розгалуженість фабульних ліній сюжету, детальне розкриття життєвих доль багатьох героїв протягом тривалого часу, іноді всього життя.
Герої зображуються в суспільних взаєминах і побуті, наодинці із собою, зі своїми проблемами та переживаннями, розкривається їх психологія та настрої.
За змістом може бути:
- історичний роман («Роксолана» П. Загребельного);
- соціально-психологічний роман («Вир» Г. Тютюнника, «Собор» О. Гончара);
- фантастичний роман («Чаша Амріти» О. Бердника);
- сатиричний роман («„Аристократ“ із Вапнярки» О. Чорногуза);
- воєнно-патріотичний роман («Дикий мед» Л. Первомайського, «Прапороносці» О. Гончара);
- біографічний роман («Шрами на скалі» Р. Іваничука);
- мемуарний роман («Третя Рота» В. Сосюри) тощо.
За формою оповіді — роман у новелах («Тронка» О. Гончара), роман-хроніка («Хроніка міста Ярополя» Ю. Щербака).
Повість — епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж.
Дійсно, повість має чимало спільного як з романом, так і з оповіданням. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю. Відмінності скоріше мають кількісні, а не якісні параметри. Якщо в оповіданні найчастіше в центрі якийсь один епізод, одна подія, то в повісті, як і в романі, можуть змальовуватися декілька подій, об’єднаних, як правило, навколо одного центрального персонажа.
На відміну від роману, повість «не має напруженого та завершеного сюжетного вузла», в ній часто відсутня «єдність наскрізної дії», а тому «типова», «чиста» форма повісті — це скоріше твори біографічного характеру, різні художні хроніки (див., наприклад, повість О. Кобилянської «Царівна»: її розділи I–XIII написано у формі щоденника).
У сучасному розумінні повість існує з першої половини XIX століття («Маруся», «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ’яненка), Марка Вовчка («Інститутка»), Т. Шевченка («Художник», «Музикант»). Майстрами цього жанру виявили себе І. Нечуй-Левицький («Микола Джеря»), Б. Грінченко («Серед темної ночі», «Під тихими вербами»).
Буває повість і фантастичною, і казковою: підзаголовки «фантастична повість» і «повість-казка» мають «Хто зважиться — вогняним наречеться» Олеся Бердника та «Місце для дракона» Юрія Винничука.
Новела — малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Специфічна жанрова риса новели — чітка окресленість фабули, яка робить сюжет новели гостроподійним.
З оповіданням та повістю новелу споріднюють такі жанрові ознаки:
- одноподійність;
- одноконфліктність;
- настанова на достовірність відтворюваного матеріалу життя.
У жанрі новели працювали М. Коцюбинський, В. Стефаник, Л. Мартович, Г. Косинка, М. Хвильовий, Ю. Яновський, О. Гончар, П. Загребельний, Григір Тютюнник, В. Шевчук, Є. Гуцало.
Оповідання – епічний жанр, для якого характерне стисле замалювання однієї чи кількох подій з життя головної дійової особи чи кількох осіб. Ці події показано лише в кількох епізодах. Часто розповідь ведеться від першої особи.
В оповіданні значну увагу приділяють зображенню подій та обставин, різним описам, чого новела не терпить. Наявність зовнішнього ланцюга вчинків, більш повільний у порівнянні з новелою розвиток дії — характерна риса оповідання.
Роман і повість: чим різняться
роман
- великий твір
- багато сюжетних ліній і персонажів
- доля героїв за тривалий час, іноді за все життя
- «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного
повість
- середній твір
- кілька подій, найчастіше навколо одного центрального персонажа
- сюжет простіший, ніж у романі
- «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського
Оповідання і новела: чим різняться
оповідання
- малий твір
- одна чи кілька подій із життя героя
- розповідь неквапна, багато описів
- «Федько-халамидник» В. Винниченка
новела
- малий твір
- одна подія
- гострий, напружений сюжет, мало описів
- «Я (Романтика)» М. Хвильового
Межі між жанрами рухливі: новелу інколи ототожнюють з оповіданням, а повість стоїть між романом та оповіданням.
