Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
«Щедрий вечір» — автобіографічна повість Михайла Стельмаха про сільське дитинство. Розповідає сам хлопчик Михайлик: від літа до Щедрого вечора він жне свій перший сніп, іде до школи, прощається зі старою кобилою Обмінною, пише п’єси й потрапляє до справжньої бібліотеки. Головні герої — Михайлик, його батьки Панас і Ганна, дівчинка з лісу Люба та дядько Себастіян, голова комнезаму; їм протистоять скупий дядько Володимир, мисливець дядько Сергій і фінінспектор Юхрим Бабенко.
Нижче — паспорт твору, короткий зміст за розділами (розділи 2, 4 і 9, уривки з яких є в шкільній програмі, — докладніше), тема й ідея, характеристика героїв із цитатами, типові помилки й 10 завдань із відповідями. Прочитати повість можна в підручнику чи хрестоматії (уривки) або в книжковому виданні.
Коротко: паспорт повісті «Щедрий вечір»
Паспорт повісті «Щедрий вечір»
| Автор | Михайло Стельмах (1912–1983) |
| Рік | під текстом — «Київ — Ірпень — Дяківці», 1966; Енциклопедія Сучасної України згадує київське видання 1967 року з ілюстраціями Івана Принцевського |
| Рід | епос |
| Жанр | автобіографічна повість (так у програмі) |
| Тема | дитинство Михайлика в селі 1920-х років |
| Ідея | доброта, правда й краса сильніші за скупість і злобу |
| Проблематика | добро і зло, правда і хитрощі, краса і користь |
| Оповідач | Михайлик, розповідь від першої особи |
| Головні герої | Михайлик, батько Панас, мати Ганна, Люба, дядько Себастіян |
| Інші персонажі | фінінспектор Юхрим Бабенко; дядьки Володимир, Сергій, Микола, Яків; тітка Оляна; вчителька Настя Василівна; гончар Демко Петрович; діди Корній і Данило |
| Час і місце дії | 1920-ті роки (у тексті згадано неп), від початку літа до Щедрого вечора; село Дяківці, довколишні ліси, вітряк, ярмарок, Майдан-Трепівський |
| Композиція | 9 розділів-епізодів за порами року: літо (розділи 1–3), вересень (4), зима (5–9); у програмі — уривки з розділів 2, 4, 9 |
Михайло Стельмах (1912–1983) — прозаїк і драматург, родом із села Дяківці на Вінниччині. Дяківці названо й у повісті: оповідач згадує, як «у моїх рідних Дяківцях після бою плакали осиротілі коні». Хлопчика-оповідача звуть Михайликом, як і автора, а під текстом стоїть «Київ — Ірпень — Дяківці» і рік 1966.
«Щедрий вечір» скорочено: план і короткий зміст за розділами
Дев’ять розділів охоплюють час від початку літа до Щедрого вечора; назви пунктів — готовий план.
- Три журби (розділ 1). Після поділу дідизни родина Михайлика живе в старій клуні. Дядько Володимир хоче зрубати грушу на їхньому городі, а батько збирається в Херсонські степи. Люба приносить батькам суниці й просить не їхати, і родина лишається.
- Гроза в лісі (розділ 2, у програмі). Михайлик приїжджає на Обмінній до Люби, яка збирає липовий цвіт, щоб заробити на зошити. Діти перечікують грозу в дуплі дуба, потім рятують змоклих пташенят куріпки й повертають їх матері. Любин дядько Сергій застрелює кізочку-матір і силоміць дає Любі срібного карбованця, щоб та мовчала. Дівчинка жбурляє гроші в ліс.
- Перший сніп (розділ 3). Дід Корній розповідає, як повіз партизанам зброю в труні з дядьком Себастіяном. Уранці Михайлик жне свій перший сніп.
- Перший день у школі (розділ 4, у програмі). Михайлик несе вчительці Насті Василівні квіти, сховані в батьковому подарунку — австрійському картузі. Дядько Себастіян привозить школярам олівці й ручки від незаможників, зриває з Михайликової шиї мотузочок з олівцем і дарує хлопцеві олівець. Люба віддає Михайликові зошити, куплені за липовий цвіт, а наступного ранку їде до Вінниці.
- На вітряку (розділ 5). Узимку Михайлик сам везе гречку до вітряка. Фінінспектор Юхрим Бабенко погрожує йому смаленим вовком, але люди стають на бік малого.
- Ярмарок (розділ 6). Батьки продають Обмінну, щоб купити корову. Михайлик чесно перелічує покупцеві її вади, а той сміється: кобила колись була його.
- Галіфе з полотна (розділ 7). На Святвечір Михайлик у новому полотняному галіфе провалюється під лід. Його відігріває Любина мати, тітка Оляна.
- Святвечір у Себастіяна (розділ 8). Михайлик несе вечерю дядькові Себастіяну. Гончар скаржиться, що Юхрим обклав податком його глиняні вироби. Голова повітвиконкому знімає Юхрима з посади, а Михайликові пише записку до бібліотеки.
- Щедрий вечір (розділ 9, у програмі). Михайлик пише п’єси, і вчителі вирішують поставити одну з них. Батько погоджується стати лісником. Дядько Себастіян везе Михайлика до бібліотеки в Майдан-Трепівський, дорогою соромить чоловіка, що ламає калину на продаж. Хлопець бере п’єси Шекспіра. Увечері село щедрує, Люба частує Михайлика пиріжком, а до батьків на Щедрий вечір їде Мар’яна з чоловіком і сином.
Тема, ідея, проблематика і жанр
- Тема: дитинство Михайлика в рідному селі 1920-х років — родина, дружба з Любою, праця, школа, народні свята.
- Ідея: у повісті звучить думка, що людину виховують родина, праця, природа й добрі люди, а доброта, правда й любов до краси сильніші за скупість і злобу.
- Проблематика: добро і зло; бідність і гідність; правда і хитрощі; людина і природа; краса і користь; прагнення знань.
- Жанр: автобіографічна повість (так у програмі; авторського підзаголовка у виданні немає). В основі — спогади автора про власне дитинство, події розгортаються довкола одного героя.
Комнезам, яким керує Себастіян, — комітет незаможних селян, організація бідняків, що діяла з 1920 року.
Чому повість називається «Щедрий вечір»
Щедрий вечір — вечір перед Новим роком і святом Василя; тепер його відзначають 31 грудня, за старим календарем — 13 січня. Цим вечором повість і закінчується: селом лунає щедрівка «Щедрий вечір, добрий вечір». Останні слова — про світ, «де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори». Тож назву можна прочитати й ширше: це й щедрість добрих людей, які допомагають хлопцеві. Про свято — у статті «Щедрівки: що це, коли щедрують і чим відрізняються від колядок».
Головні герої «Щедрого вечора»: характеристика й цитати
Герої повісті «Щедрий вечір»: хто є хто
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Михайлик | оповідач, сільський хлопчик, учень четвертого класу | працьовитий, чесний, жалісливий, любить книжки, дотепний | «Бо мене мій тато вчили говорити тільки правду» |
| Батько (Панас) | хлібороб, згодом лісник | дотепний, справедливий, принциповий, любить сина | «Іди, сину, в щасливу годину, вчи ту науку, бо ми не могли» |
| Мати (Ганна) | селянка, господиня | лагідна, працьовита, любить землю і красу | «Як гарно у тихому світі, аж чути, як земля дихає» |
| Люба | «дівчинка з лісу», ходить до тієї ж школи, що й Михайлик | весела, добра, чесна, горда, гарно співає | «Я хочу, щоб усе було по-чесному» |
| Дядько Себастіян | голова комнезаму, колишній партизан | сміливий, щедрий, безкорисливий, справедливий | «ніщо не повинно гнути людину» |
| Юхрим Бабенко | фінінспектор із повіту | пихатий, догідливий до начальства, байдужий до краси | «Ти ще смаленого вовка не бачив?» |
| Дядько Володимир | заможний скупар | скупий, заздрісний, підозріливий | «Це навіть непотрібна краса» |
| Дядько Сергій | Любин дядько, мисливець | жорстокий, хитрий, недобрий | «М’ясця солодкого роздобув» |
Михайлик: характеристика
Михайлик — сільський хлопчик, учень четвертого класу й оповідач.
- Працьовитий. Уперше жне жито й пишається: «Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш женцем!» (розділ 3).
- Чесний. На ярмарку розповідає покупцеві про вади Обмінної, бо «мене мій тато вчили говорити тільки правду» (розділ 6).
- Жалісливий. Прощаючись із кобилою, просить покупця: «Дядьку, ви ж тільки не бийте її» (розділ 6).
- Любить книжки. Пише п’єси, хоч із нього кепкує вся школа. На питання, чи хочеться читати, відповідає: «Аж душа болить» (розділи 8–9).
Батько Панас і мати Ганна
Батько — хлібороб, дотепник. Оселившись у клуні, жартує: «Головне, жінко, — не простудити зуби» (розділ 1). Він справедливий і принциповий: погодившись стати лісником, вирішує почати з рідного брата (розділ 9). Сина любить, хоч ховає це за насмішкою, а проводжаючи до школи, каже: «Іди, сину, в щасливу годину, вчи ту науку, бо ми не могли» (розділ 4).
Мати — лагідна й працьовита, тонко відчуває природу: «Як гарно у тихому світі, аж чути, як земля дихає» (розділ 1). Вона боронить грушу від сокири дядька Володимира. Оповідач визнає: «Цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені».
Люба: характеристика
Люба — смаглява «дівчинка з лісу»: улітку ночує з батьком у лісовому курені, ходить до тієї ж школи, що й Михайлик.
- Добра до всього живого. Накидала битого скла довкола дерева з гніздом трясогузки, «бо птахи повинні жити», рятує пташенят куріпки (розділи 1–2).
- Рішуча. Сама приходить до батьків Михайлика просити, щоб не їхали (розділ 1).
- Чесна й горда. Жбурляє в ліс карбованець дядька Сергія: «Хай він пропаде вам!» Михайликові віддає зошити, бо той допомагав рвати цвіт: «Я хочу, щоб усе було по-чесному» (розділи 2, 4).
- Обдарована. Гарно співає: головний над співаками з Вінниці сказав, що вона — «голос» (розділ 2).
Водночас вона ще мала дівчинка: боїться грому, сови й страшних казок.
Дядько Себастіян: характеристика
Себастіян — голова комнезаму, колишній партизан.
- Сміливий. За денікінців удавав, що плаче за небіжчиком, щоб провезти зброю в труні. Чому пішов у партизани, пояснив так: «Бо я люблю, коли сонце визбирує росу, але не люблю, коли земля визбирує сльози» (розділ 3).
- Дбає про дітей. Привозить школярам олівці й ручки від незаможників: «ми не вчились, то вчіться ви, в люди виходьте!» Зриваючи мотузочок з олівцем, каже: «ніщо не повинно гнути людину» (розділ 4).
- Безкорисливий. Відмовився від служби у Вінниці; батько бідкається, що син має лише «одну шинелину, одну піаніну і купу напасті» (розділ 8).
- Цінує красу. Заступається за гончаря: «Гріх красу обкладати податком» (розділ 8).
Юхрим Бабенко: характеристика
Юхрим — фінінспектор із повіту, колишній волосний збирач податків, якого люди прозвали «волосним здирщиком». Він пихатий, сипле мудрованими словами («натурально», «персонально») і догоджає начальству. Красу міряє грошима: «Якась качечка або квіточка з моїх очей не виб’є сльозу» (розділ 8). Посаду він утрачає, та, поскаржившись у Вінниці, опиняється на службі в окрузі.
Дядько Себастіян і Юхрим Бабенко: порівняння
Дядько Себастіян і Юхрим Бабенко: порівняльна характеристика
Дядько Себастіян
- Служба: від посади у Вінниці відмовився: «мені та служба не до душі»
- Статки: за словами батька, «одну шинелину, одну піаніну і купу напасті»
- До Михайлика: дарує олівець, везе до бібліотеки
- Про красу: «Гріх красу обкладати податком»
- У фіналі: їде з Михайликом на Щедрий вечір до його батьків
Юхрим Бабенко
- Служба: «вискочив у повіт»; люди прозвали його «волосним здирщиком»
- Статки: як кажуть люди, до нього «попливли грубі гроші»
- До Михайлика: лякає хлопця і хоче вхопити за вухо
- Про красу: «Бо що таке перед фінансами краса?»
- У фіналі: утрачає посаду, але після скарги у Вінниці служить в окрузі
Обидва служать новій владі, але Себастіян дбає про людей, а Юхрим — про гроші й власне становище.
Інші персонажі
- Дядько Володимир — скупар, що хоче зрубати грушу на чужому городі, бо її нібито садив його дід; про красу, яка росте не в його дворі, каже: «Це навіть непотрібна краса» (розділ 1).
- Дядько Сергій — Любин дядько, мисливець, у якого, за словами Любиного батька, «затверділа совість» (розділ 2).
- Дядько Микола — веселий вигадник: Антанту пояснює небилицею про короля Антона (розділ 5).
- Для тітки Оляни, Любиної матері, найголовніше — «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились» (розділ 7).
Сюжет, композиція і художні особливості
Повість складається з дев’яти розділів-епізодів, що йдуть за порами року: літо — вересень — зима. Розповідь ведеться від першої особи: говорить малий Михайлик, але озивається і дорослий оповідач, який слова вчительки пам’ятає й «через сорок років».
Межі елементів сюжету умовні, бо наскрізного конфлікту немає:
- Експозиція: родина в клуні після поділу дідизни, Люба, дядько Володимир, гроза в лісі, перший сніп (розділи 1–3).
- Зав’язка: перший день у школі; Михайлик мріє про місто, «де скільки хочеш читай книжок і вчися аж на вчителя» (розділ 4).
- Розвиток дії: вітряк, ярмарок, ковзанка (розділи 5–7).
- Кульмінація: Святвечір у Себастіяна, де Юхрим утрачає посаду, а Михайлик отримує записку до бібліотеки (розділ 8).
- Розв’язка: поїздка по книжки й Щедрий вечір (розділ 9).
Художні засоби:
- Уособлення: «синьоокий, золоточубий вересень» заходить до школи й б’є в дзвін.
- Порівняння: «День тепер куций, мов заячий хвіст»; Люба гойдається, «мов очеретинка».
- Гумор: дотепи батька, вигадки дядька Миколи, Михайликове «Хіба тепер залізо?», коли батько сварить його за стерті підківки.
- Фольклор: колядки й щедрівки, казка діда Данила про коваля Сварога, що кує новорічне сонце, легенда про калиновий гай. Що таке колядка, — у статті «Колядка як жанр усної народної творчості».
Типові помилки
- Щедрий вечір — не Святвечір. Святвечір описано в розділах 7–8, а Щедрий вечір, вечір перед Новим роком, — у фіналі.
- Люба — не однокласниця і не сестра Михайлика. Вони ходять до однієї школи, але в різні класи.
- Кізочку застрелив дядько Сергій, а не Юхрим. Пташенят куріпки діти не забрали додому, а віддали матері.
- Себастіян — голова комнезаму, а фінінспектор — Юхрим Бабенко.
- У Майдан-Трепівський Михайлик їде до бібліотеки, а до Вінниці, де театр і трамвай, — Люба.
- Жанр і рік: автобіографічна повість, а не роман; під текстом — 1966 рік.
Зв’язок з іншими творами
Михайлика, Любу, дядька Себастіяна, Юхрима Бабенка, Мар’яну й кобилу Обмінну читач зустрічає і в повісті Стельмаха «Гуси-лебеді летять» (у програмі — для додаткового читання). За Енциклопедією Сучасної України, режисер Олександр Муратов зняв на Київській кіностудії імені О. Довженка фільм «Гуси-лебеді летять», а 1976 року — «Щедрий вечір».
Дорослий, що згадує сільське дитинство, батьків і рідну природу, — і в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»: див. цитатну характеристику її героїв і аналіз твору. Ще одна автобіографічна повість про дитинство — «На коні й під конем» Анатолія Дімарова.
Джерела: текст повісті — Михайло Стельмах, «Щедрий вечір» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис; під текстом — «Київ — Ірпень — Дяківці», 1966), звірено кожну цитату; модельна навчальна програма з української літератури (О. Заболотний та ін.); Енциклопедія Сучасної України (статті «Літинський район», «Комітети незаможних селян», «Нова економічна політика», «Муратов Олександр Ігорович», «Принцевський Іван Дмитрович»); Велика українська енциклопедія (гасло «Стельмах, Михайло Панасович»).
Вправи з відповідями: «Щедрий вечір» Михайла Стельмаха
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Від чийого імені ведеться розповідь у повісті «Щедрий вечір»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — від імені Михайлика. Оповідач — сам Михайлик: він розповідає від першої особи, а вже в першому розділі мати будить його: «Вставай, Михайлику, вставай».
Що принесла Люба батькам Михайлика, коли ті збиралися переселятися в Херсонські степи?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — глечик суниць. Люба принесла суниці, бо в степах «їх там теж не буде», і попросила не їхати; батьки вирішили лишитися (розділ 1). Гриби й липовий цвіт — розділ 2, зошити — розділ 4.
Кого Люба й Михайлик урятували після грози?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — пташенят куріпки. У заростях терну діти знайшли семеро змоклих пташенят куріпки, відігріли їх у Любиній пазусі й випустили до матері (розділ 2). Борсученят вони тільки слухали біля нори.
Що зробила Люба зі срібним карбованцем, який їй силоміць дав дядько Сергій?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — жбурнула його в ліс. Дядько Сергій хотів відкупитися, щоб Люба не розповіла про вбиту кізочку. Дівчинка відповіла: «Хай він пропаде вам!» — і жбурнула гроші в ліс (розділ 2). Зошити вона купила за гроші, зароблені на липовому цвіті (розділ 4).
Що привіз дядько Себастіян до школи в перший день навчання?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — ящик олівців і ручок. Олівці й ручки — подарунок від незаможників: «ми не вчились, то вчіться ви, в люди виходьте!» (розділ 4). Шапочку подарував батько, зошити — Люба, а п’єси Шекспіра Михайлик узяв у бібліотеці (розділ 9).
Хто такий Юхрим Бабенко?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — фінінспектор із повіту. Юхрим колись збирав податки у волості, а тепер працює в повіті фінінспектором (розділ 5). Голова комнезаму — Себастіян, мельник — дядько Іван, Хвірточкою прозвали міліціонера Василя (розділ 8).
Що з’ясувалося, коли Михайлик чесно розповів покупцеві про вади Обмінної?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — кобила колись була його. Цибатий селянин засміявся: «кобила ж колись була моєю!» — і купив її за дев’ять карбованців (розділ 6).
Кому належать слова «Гріх красу обкладати податком»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — дядькові Себастіяну. Так дядько Себастіян на Святвечір заступається за гончаря, чиї глиняні вироби Юхрим обклав податком (розділ 8).
Що пише Михайлик у четвертому класі?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — п’єси. Михайлик пише п’єси, і вчителі вирішують поставити одну з них у школі. Завідувач хати-читальні навіть шкодує, що хлопець не пише віршів для стінгазети (розділ 9).
Куди дядько Себастіян повіз Михайлика в останньому розділі?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — по книжки до бібліотеки. Голова повітвиконкому написав записку до найкращої бібліотеки, і Себастіян повіз хлопця в Майдан-Трепівський; там Михайлик узяв п’єси Шекспіра й твори Маміна-Сибіряка (розділ 9). По рибу в Щедрову поїхали батько з дядьком Миколою.
