«Щедрий вечір» Михайла Стельмаха: аналіз і характеристика героїв

«Щедрий вечір» Михайла Стельмаха: аналіз і характеристика героїв

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

«Щедрий вечір» — автобіографічна повість Михайла Стельмаха про сільське дитинство. Розповідає сам хлопчик Михайлик: від літа до Щедрого вечора він жне свій перший сніп, іде до школи, прощається зі старою кобилою Обмінною, пише п’єси й потрапляє до справжньої бібліотеки. Головні герої — Михайлик, його батьки Панас і Ганна, дівчинка з лісу Люба та дядько Себастіян, голова комнезаму; їм протистоять скупий дядько Володимир, мисливець дядько Сергій і фінінспектор Юхрим Бабенко.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст за розділами (розділи 2, 4 і 9, уривки з яких є в шкільній програмі, — докладніше), тема й ідея, характеристика героїв із цитатами, типові помилки й 10 завдань із відповідями. Прочитати повість можна в підручнику чи хрестоматії (уривки) або в книжковому виданні.

Коротко: паспорт повісті «Щедрий вечір»

Паспорт повісті «Щедрий вечір»

АвторМихайло Стельмах (1912–1983)
Рікпід текстом — «Київ — Ірпень — Дяківці», 1966; Енциклопедія Сучасної України згадує київське видання 1967 року з ілюстраціями Івана Принцевського
Рідепос
Жанравтобіографічна повість (так у програмі)
Темадитинство Михайлика в селі 1920-х років
Ідеядоброта, правда й краса сильніші за скупість і злобу
Проблематикадобро і зло, правда і хитрощі, краса і користь
ОповідачМихайлик, розповідь від першої особи
Головні героїМихайлик, батько Панас, мати Ганна, Люба, дядько Себастіян
Інші персонажіфінінспектор Юхрим Бабенко; дядьки Володимир, Сергій, Микола, Яків; тітка Оляна; вчителька Настя Василівна; гончар Демко Петрович; діди Корній і Данило
Час і місце дії1920-ті роки (у тексті згадано неп), від початку літа до Щедрого вечора; село Дяківці, довколишні ліси, вітряк, ярмарок, Майдан-Трепівський
Композиція9 розділів-епізодів за порами року: літо (розділи 1–3), вересень (4), зима (5–9); у програмі — уривки з розділів 2, 4, 9

Михайло Стельмах (1912–1983) — прозаїк і драматург, родом із села Дяківці на Вінниччині. Дяківці названо й у повісті: оповідач згадує, як «у моїх рідних Дяківцях після бою плакали осиротілі коні». Хлопчика-оповідача звуть Михайликом, як і автора, а під текстом стоїть «Київ — Ірпень — Дяківці» і рік 1966.

«Щедрий вечір» скорочено: план і короткий зміст за розділами

Дев’ять розділів охоплюють час від початку літа до Щедрого вечора; назви пунктів — готовий план.

  1. Три журби (розділ 1). Після поділу дідизни родина Михайлика живе в старій клуні. Дядько Володимир хоче зрубати грушу на їхньому городі, а батько збирається в Херсонські степи. Люба приносить батькам суниці й просить не їхати, і родина лишається.
  2. Гроза в лісі (розділ 2, у програмі). Михайлик приїжджає на Обмінній до Люби, яка збирає липовий цвіт, щоб заробити на зошити. Діти перечікують грозу в дуплі дуба, потім рятують змоклих пташенят куріпки й повертають їх матері. Любин дядько Сергій застрелює кізочку-матір і силоміць дає Любі срібного карбованця, щоб та мовчала. Дівчинка жбурляє гроші в ліс.
  3. Перший сніп (розділ 3). Дід Корній розповідає, як повіз партизанам зброю в труні з дядьком Себастіяном. Уранці Михайлик жне свій перший сніп.
  4. Перший день у школі (розділ 4, у програмі). Михайлик несе вчительці Насті Василівні квіти, сховані в батьковому подарунку — австрійському картузі. Дядько Себастіян привозить школярам олівці й ручки від незаможників, зриває з Михайликової шиї мотузочок з олівцем і дарує хлопцеві олівець. Люба віддає Михайликові зошити, куплені за липовий цвіт, а наступного ранку їде до Вінниці.
  5. На вітряку (розділ 5). Узимку Михайлик сам везе гречку до вітряка. Фінінспектор Юхрим Бабенко погрожує йому смаленим вовком, але люди стають на бік малого.
  6. Ярмарок (розділ 6). Батьки продають Обмінну, щоб купити корову. Михайлик чесно перелічує покупцеві її вади, а той сміється: кобила колись була його.
  7. Галіфе з полотна (розділ 7). На Святвечір Михайлик у новому полотняному галіфе провалюється під лід. Його відігріває Любина мати, тітка Оляна.
  8. Святвечір у Себастіяна (розділ 8). Михайлик несе вечерю дядькові Себастіяну. Гончар скаржиться, що Юхрим обклав податком його глиняні вироби. Голова повітвиконкому знімає Юхрима з посади, а Михайликові пише записку до бібліотеки.
  9. Щедрий вечір (розділ 9, у програмі). Михайлик пише п’єси, і вчителі вирішують поставити одну з них. Батько погоджується стати лісником. Дядько Себастіян везе Михайлика до бібліотеки в Майдан-Трепівський, дорогою соромить чоловіка, що ламає калину на продаж. Хлопець бере п’єси Шекспіра. Увечері село щедрує, Люба частує Михайлика пиріжком, а до батьків на Щедрий вечір їде Мар’яна з чоловіком і сином.

Тема, ідея, проблематика і жанр

  • Тема: дитинство Михайлика в рідному селі 1920-х років — родина, дружба з Любою, праця, школа, народні свята.
  • Ідея: у повісті звучить думка, що людину виховують родина, праця, природа й добрі люди, а доброта, правда й любов до краси сильніші за скупість і злобу.
  • Проблематика: добро і зло; бідність і гідність; правда і хитрощі; людина і природа; краса і користь; прагнення знань.
  • Жанр: автобіографічна повість (так у програмі; авторського підзаголовка у виданні немає). В основі — спогади автора про власне дитинство, події розгортаються довкола одного героя.

Комнезам, яким керує Себастіян, — комітет незаможних селян, організація бідняків, що діяла з 1920 року.

Чому повість називається «Щедрий вечір»

Щедрий вечір — вечір перед Новим роком і святом Василя; тепер його відзначають 31 грудня, за старим календарем — 13 січня. Цим вечором повість і закінчується: селом лунає щедрівка «Щедрий вечір, добрий вечір». Останні слова — про світ, «де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори». Тож назву можна прочитати й ширше: це й щедрість добрих людей, які допомагають хлопцеві. Про свято — у статті «Щедрівки: що це, коли щедрують і чим відрізняються від колядок».

Головні герої «Щедрого вечора»: характеристика й цитати

Герої повісті «Щедрий вечір»: хто є хто

ГеройХто вінГоловні рисиЦитата
Михайликоповідач, сільський хлопчик, учень четвертого класупрацьовитий, чесний, жалісливий, любить книжки, дотепний«Бо мене мій тато вчили говорити тільки правду»
Батько (Панас)хлібороб, згодом лісникдотепний, справедливий, принциповий, любить сина«Іди, сину, в щасливу годину, вчи ту науку, бо ми не могли»
Мати (Ганна)селянка, господинялагідна, працьовита, любить землю і красу«Як гарно у тихому світі, аж чути, як земля дихає»
Люба«дівчинка з лісу», ходить до тієї ж школи, що й Михайликвесела, добра, чесна, горда, гарно співає«Я хочу, щоб усе було по-чесному»
Дядько Себастіянголова комнезаму, колишній партизансміливий, щедрий, безкорисливий, справедливий«ніщо не повинно гнути людину»
Юхрим Бабенкофінінспектор із повітупихатий, догідливий до начальства, байдужий до краси«Ти ще смаленого вовка не бачив?»
Дядько Володимирзаможний скупарскупий, заздрісний, підозріливий«Це навіть непотрібна краса»
Дядько СергійЛюбин дядько, мисливецьжорстокий, хитрий, недобрий«М’ясця солодкого роздобув»

Михайлик: характеристика

Михайлик — сільський хлопчик, учень четвертого класу й оповідач.

  • Працьовитий. Уперше жне жито й пишається: «Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш женцем!» (розділ 3).
  • Чесний. На ярмарку розповідає покупцеві про вади Обмінної, бо «мене мій тато вчили говорити тільки правду» (розділ 6).
  • Жалісливий. Прощаючись із кобилою, просить покупця: «Дядьку, ви ж тільки не бийте її» (розділ 6).
  • Любить книжки. Пише п’єси, хоч із нього кепкує вся школа. На питання, чи хочеться читати, відповідає: «Аж душа болить» (розділи 8–9).

Батько Панас і мати Ганна

Батько — хлібороб, дотепник. Оселившись у клуні, жартує: «Головне, жінко, — не простудити зуби» (розділ 1). Він справедливий і принциповий: погодившись стати лісником, вирішує почати з рідного брата (розділ 9). Сина любить, хоч ховає це за насмішкою, а проводжаючи до школи, каже: «Іди, сину, в щасливу годину, вчи ту науку, бо ми не могли» (розділ 4).

Мати — лагідна й працьовита, тонко відчуває природу: «Як гарно у тихому світі, аж чути, як земля дихає» (розділ 1). Вона боронить грушу від сокири дядька Володимира. Оповідач визнає: «Цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені».

Люба: характеристика

Люба — смаглява «дівчинка з лісу»: улітку ночує з батьком у лісовому курені, ходить до тієї ж школи, що й Михайлик.

  • Добра до всього живого. Накидала битого скла довкола дерева з гніздом трясогузки, «бо птахи повинні жити», рятує пташенят куріпки (розділи 1–2).
  • Рішуча. Сама приходить до батьків Михайлика просити, щоб не їхали (розділ 1).
  • Чесна й горда. Жбурляє в ліс карбованець дядька Сергія: «Хай він пропаде вам!» Михайликові віддає зошити, бо той допомагав рвати цвіт: «Я хочу, щоб усе було по-чесному» (розділи 2, 4).
  • Обдарована. Гарно співає: головний над співаками з Вінниці сказав, що вона — «голос» (розділ 2).

Водночас вона ще мала дівчинка: боїться грому, сови й страшних казок.

Дядько Себастіян: характеристика

Себастіян — голова комнезаму, колишній партизан.

  • Сміливий. За денікінців удавав, що плаче за небіжчиком, щоб провезти зброю в труні. Чому пішов у партизани, пояснив так: «Бо я люблю, коли сонце визбирує росу, але не люблю, коли земля визбирує сльози» (розділ 3).
  • Дбає про дітей. Привозить школярам олівці й ручки від незаможників: «ми не вчились, то вчіться ви, в люди виходьте!» Зриваючи мотузочок з олівцем, каже: «ніщо не повинно гнути людину» (розділ 4).
  • Безкорисливий. Відмовився від служби у Вінниці; батько бідкається, що син має лише «одну шинелину, одну піаніну і купу напасті» (розділ 8).
  • Цінує красу. Заступається за гончаря: «Гріх красу обкладати податком» (розділ 8).

Юхрим Бабенко: характеристика

Юхрим — фінінспектор із повіту, колишній волосний збирач податків, якого люди прозвали «волосним здирщиком». Він пихатий, сипле мудрованими словами («натурально», «персонально») і догоджає начальству. Красу міряє грошима: «Якась качечка або квіточка з моїх очей не виб’є сльозу» (розділ 8). Посаду він утрачає, та, поскаржившись у Вінниці, опиняється на службі в окрузі.

Дядько Себастіян і Юхрим Бабенко: порівняння

Дядько Себастіян і Юхрим Бабенко: порівняльна характеристика

Дядько Себастіян

  • Служба: від посади у Вінниці відмовився: «мені та служба не до душі»
  • Статки: за словами батька, «одну шинелину, одну піаніну і купу напасті»
  • До Михайлика: дарує олівець, везе до бібліотеки
  • Про красу: «Гріх красу обкладати податком»
  • У фіналі: їде з Михайликом на Щедрий вечір до його батьків

Юхрим Бабенко

  • Служба: «вискочив у повіт»; люди прозвали його «волосним здирщиком»
  • Статки: як кажуть люди, до нього «попливли грубі гроші»
  • До Михайлика: лякає хлопця і хоче вхопити за вухо
  • Про красу: «Бо що таке перед фінансами краса?»
  • У фіналі: утрачає посаду, але після скарги у Вінниці служить в окрузі

Обидва служать новій владі, але Себастіян дбає про людей, а Юхрим — про гроші й власне становище.

Інші персонажі

  • Дядько Володимир — скупар, що хоче зрубати грушу на чужому городі, бо її нібито садив його дід; про красу, яка росте не в його дворі, каже: «Це навіть непотрібна краса» (розділ 1).
  • Дядько Сергій — Любин дядько, мисливець, у якого, за словами Любиного батька, «затверділа совість» (розділ 2).
  • Дядько Микола — веселий вигадник: Антанту пояснює небилицею про короля Антона (розділ 5).
  • Для тітки Оляни, Любиної матері, найголовніше — «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились» (розділ 7).

Сюжет, композиція і художні особливості

Повість складається з дев’яти розділів-епізодів, що йдуть за порами року: літо — вересень — зима. Розповідь ведеться від першої особи: говорить малий Михайлик, але озивається і дорослий оповідач, який слова вчительки пам’ятає й «через сорок років».

Межі елементів сюжету умовні, бо наскрізного конфлікту немає:

  • Експозиція: родина в клуні після поділу дідизни, Люба, дядько Володимир, гроза в лісі, перший сніп (розділи 1–3).
  • Зав’язка: перший день у школі; Михайлик мріє про місто, «де скільки хочеш читай книжок і вчися аж на вчителя» (розділ 4).
  • Розвиток дії: вітряк, ярмарок, ковзанка (розділи 5–7).
  • Кульмінація: Святвечір у Себастіяна, де Юхрим утрачає посаду, а Михайлик отримує записку до бібліотеки (розділ 8).
  • Розв’язка: поїздка по книжки й Щедрий вечір (розділ 9).

Художні засоби:

  • Уособлення: «синьоокий, золоточубий вересень» заходить до школи й б’є в дзвін.
  • Порівняння: «День тепер куций, мов заячий хвіст»; Люба гойдається, «мов очеретинка».
  • Гумор: дотепи батька, вигадки дядька Миколи, Михайликове «Хіба тепер залізо?», коли батько сварить його за стерті підківки.
  • Фольклор: колядки й щедрівки, казка діда Данила про коваля Сварога, що кує новорічне сонце, легенда про калиновий гай. Що таке колядка, — у статті «Колядка як жанр усної народної творчості».

Типові помилки

  • Щедрий вечір — не Святвечір. Святвечір описано в розділах 7–8, а Щедрий вечір, вечір перед Новим роком, — у фіналі.
  • Люба — не однокласниця і не сестра Михайлика. Вони ходять до однієї школи, але в різні класи.
  • Кізочку застрелив дядько Сергій, а не Юхрим. Пташенят куріпки діти не забрали додому, а віддали матері.
  • Себастіян — голова комнезаму, а фінінспектор — Юхрим Бабенко.
  • У Майдан-Трепівський Михайлик їде до бібліотеки, а до Вінниці, де театр і трамвай, — Люба.
  • Жанр і рік: автобіографічна повість, а не роман; під текстом — 1966 рік.

Зв’язок з іншими творами

Михайлика, Любу, дядька Себастіяна, Юхрима Бабенка, Мар’яну й кобилу Обмінну читач зустрічає і в повісті Стельмаха «Гуси-лебеді летять» (у програмі — для додаткового читання). За Енциклопедією Сучасної України, режисер Олександр Муратов зняв на Київській кіностудії імені О. Довженка фільм «Гуси-лебеді летять», а 1976 року — «Щедрий вечір».

Дорослий, що згадує сільське дитинство, батьків і рідну природу, — і в кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»: див. цитатну характеристику її героїв і аналіз твору. Ще одна автобіографічна повість про дитинство — «На коні й під конем» Анатолія Дімарова.

Джерела: текст повісті — Михайло Стельмах, «Щедрий вечір» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис; під текстом — «Київ — Ірпень — Дяківці», 1966), звірено кожну цитату; модельна навчальна програма з української літератури (О. Заболотний та ін.); Енциклопедія Сучасної України (статті «Літинський район», «Комітети незаможних селян», «Нова економічна політика», «Муратов Олександр Ігорович», «Принцевський Іван Дмитрович»); Велика українська енциклопедія (гасло «Стельмах, Михайло Панасович»).

Вправи з відповідями: «Щедрий вечір» Михайла Стельмаха

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Від чийого імені ведеться розповідь у повісті «Щедрий вечір»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — від імені Михайлика. Оповідач — сам Михайлик: він розповідає від першої особи, а вже в першому розділі мати будить його: «Вставай, Михайлику, вставай».

  2. Що принесла Люба батькам Михайлика, коли ті збиралися переселятися в Херсонські степи?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — глечик суниць. Люба принесла суниці, бо в степах «їх там теж не буде», і попросила не їхати; батьки вирішили лишитися (розділ 1). Гриби й липовий цвіт — розділ 2, зошити — розділ 4.

  3. Кого Люба й Михайлик урятували після грози?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — пташенят куріпки. У заростях терну діти знайшли семеро змоклих пташенят куріпки, відігріли їх у Любиній пазусі й випустили до матері (розділ 2). Борсученят вони тільки слухали біля нори.

  4. Що зробила Люба зі срібним карбованцем, який їй силоміць дав дядько Сергій?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — жбурнула його в ліс. Дядько Сергій хотів відкупитися, щоб Люба не розповіла про вбиту кізочку. Дівчинка відповіла: «Хай він пропаде вам!» — і жбурнула гроші в ліс (розділ 2). Зошити вона купила за гроші, зароблені на липовому цвіті (розділ 4).

  5. Що привіз дядько Себастіян до школи в перший день навчання?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — ящик олівців і ручок. Олівці й ручки — подарунок від незаможників: «ми не вчились, то вчіться ви, в люди виходьте!» (розділ 4). Шапочку подарував батько, зошити — Люба, а п’єси Шекспіра Михайлик узяв у бібліотеці (розділ 9).

  6. Хто такий Юхрим Бабенко?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — фінінспектор із повіту. Юхрим колись збирав податки у волості, а тепер працює в повіті фінінспектором (розділ 5). Голова комнезаму — Себастіян, мельник — дядько Іван, Хвірточкою прозвали міліціонера Василя (розділ 8).

  7. Що з’ясувалося, коли Михайлик чесно розповів покупцеві про вади Обмінної?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — кобила колись була його. Цибатий селянин засміявся: «кобила ж колись була моєю!» — і купив її за дев’ять карбованців (розділ 6).

  8. Кому належать слова «Гріх красу обкладати податком»?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — дядькові Себастіяну. Так дядько Себастіян на Святвечір заступається за гончаря, чиї глиняні вироби Юхрим обклав податком (розділ 8).

  9. Що пише Михайлик у четвертому класі?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — п’єси. Михайлик пише п’єси, і вчителі вирішують поставити одну з них у школі. Завідувач хати-читальні навіть шкодує, що хлопець не пише віршів для стінгазети (розділ 9).

  10. Куди дядько Себастіян повіз Михайлика в останньому розділі?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — по книжки до бібліотеки. Голова повітвиконкому написав записку до найкращої бібліотеки, і Себастіян повіз хлопця в Майдан-Трепівський; там Михайлик узяв п’єси Шекспіра й твори Маміна-Сибіряка (розділ 9). По рибу в Щедрову поїхали батько з дядьком Миколою.