Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
«Моя автобіографія» Остапа Вишні — усмішка (так жанр визначає програма), тобто гумористична розповідь письменника про власне життя. Під текстом стоїть дата: 15–16 березня 1927 року, Харків. Оповідач поважно «звітує», що зробило його письменником, а називає картоплю за хатою, падіння з коня, учителеву лінійку й нелюбий «Катехізис».
Нижче — паспорт твору, жанр (усмішка чи гумореска), тема, ідея та проблематика, композиція, відповідь на тестове питання про назву, образ оповідача, засоби гумору з прикладами, що в усмішці правда, а що жарт, типові помилки, два тренажери й 10 завдань із відповідями.
Паспорт твору «Моя автобіографія»
Коротко: автор — Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Михайлович Губенко, 1889–1956); рід — епос; жанр — усмішка; тема — життя оповідача від народження до приходу в літературу; розповідь іде від першої особи.
Паспорт твору «Моя автобіографія»
| Автор | Остап Вишня — псевдонім Павла Михайловича Губенка (1889–1956) |
|---|---|
| Рік | датовано 15–16 березня 1927 р., Харків |
| Рід | епос |
| Жанр | усмішка (так у програмі; усмішка — різновид гуморески) |
| Тема | гумористична розповідь письменника про своє життя: родина, дитинство, навчання, книжки, прихід у літературу |
| Ідея | усмішка над пишномовними життєписами: письменника формує звичайне життя — родина, природа, школа, праця |
| Проблематика | становлення письменника, родина й виховання, школа й учитель, книжка в житті дитини, соціальна нерівність, покликання |
| Оповідач | сам автор; розповідь від першої особи |
| Композиція | хронологічна розповідь короткими епізодами, як у пунктах анкети: від народження до перших фейлетонів |
| Засоби гумору | іронія та самоіронія, поєднання стилів, алогізм, народні вирази, комічні ситуації, цитата з Шевченка |
| Програма | шкільна програма й програма НМТ, розділ «Розстріляне відродження» |
Жанр «Моєї автобіографії»: усмішка чи гумореска?
Гумореска — загальна назва невеликого твору з комічним сюжетом і доброзичливим сміхом: віршового, прозового чи драматичного. Усмішка — так Остап Вишня називав свої гумористичні твори; літературознавці вважають усмішку різновидом гуморески. Тому в посібниках і тестах «Моя автобіографія» часто зветься гуморескою, а в шкільній програмі й програмі НМТ — усмішкою. Суперечності тут немає: кожна усмішка — гумореска, але не кожна гумореска — усмішка.
Що робить «Мою автобіографію» усмішкою:
- оповідач — сам автор, і він весь час розмовляє з читачем: «Справдилося, як бачите, батькове пророкування»;
- короткі побутові сценки чергуються з жартівливими роздумами й «висновками»;
- сміх добрий: найбільше оповідач кепкує з самого себе.
Водночас твір наслідує іншу форму — автобіографію, тобто опис свого життя, який людина складає сама: коли й де народився, хто батьки, де вчився, де працював. Остап Вишня бере цю поважну форму й заповнює її смішними подробицями.
У паспорті й на НМТ пишіть так, як у програмі: усмішка. Рід — епос: це прозова розповідь про події, хоч і з власного життя автора.
Тема, ідея і проблематика
Тема — гумористична розповідь письменника про своє життя: походження і родину, дитинство на хуторі, навчання, книжки, перші кроки в газеті й у літературі.
Ідея. Про письменника, жаліється оповідач, «обов’язково подай», що «впливало на його світогляд»; тож він шукає в минулому «явища незвичайні, явища оригінальні». А знаходить картоплю і коноплі, батькове череско, учителеву лінійку. У творі звучить усмішка над пишномовними життєписами «великих людей»: письменника формує звичайне життя — родина, природа, школа, праця, — а не знамення.
Проблематика:
- становлення письменника: що впливає на світогляд людини змалку;
- родина і виховання: багатодітна сім’я, суворий батько, турботлива мати;
- школа і вчитель: Іван Максимович — «ходяча совість людська»;
- книжка в житті дитини: від «Оракула» до «Катехізиса»;
- соціальна нерівність: хлопчик рано помічає, що є «пани» і «не пани»;
- покликання: як людина стає письменником.
Композиція «Моєї автобіографії»
Твір не поділено на нумеровані розділи. Розповідь іде за хронологією, як в анкеті: від народження до перших фейлетонів. Кожен «пункт» анкети — коротка сценка чи жартівливий висновок, абзаци часто складаються з одного-двох речень. Починається все з урочистої фрази, ніби з документа: «У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився».
Композиція: «пункти анкети» за порядком
- Народження. Урочисто, як у документі: дата (1 листопада 1889 р. за старим стилем) і місце — хутір Чечва біля Груні на Полтавщині.
- Родина. Батьки «як узагалі батьки», діди — швець і хлібороб, баба, сімнадцятеро дітей.
- Батькове «пророцтво». «Писатиме», — каже батько, коли малий розводить рукою калюжу. Далі — роздуми, що «впливає» на майбутнього письменника.
- Дитинство серед природи. Картопля і коноплі за хатою, бантина й галенята, батькова кара, падіння з коня.
- Перша школа. Учитель Іван Максимович і його лінійка; «класова свідомість» біля барині.
- Навчання далі. Зіньківська двокласна школа (1903), військово-фельдшерська школа в Києві, служба фельдшером, навчання екстерном.
- Книжки. «Катехізис» Філарета, Соломонів «Оракул», книжки з м’якими палітурками, «Руський паломник».
- Прихід у літературу. З 1919 року — фейлетони в газетах, з 1921-го — перекладач у «Вістях», а потім «Зробився я Остапом Вишнею».
У повному тексті 1927 року між службою фельдшером і книжками є ще війна, революція та громадянська війна, а після приходу в літературу — жартівливі «відповіді на анкету»: про процес творчості, літературні організації, театри, улюблених тварин і страви, розмову із сином, а наприкінці — P. S.
У хрестоматіях і на сайтах трапляється скорочений варіант тексту: частини епізодів повного тексту 1927 року (про революційні роки, «процес творчості», літературні організації, розмову із сином) там немає. Стаття спирається на повний текст; цитати, які тут наведено, є і в поширеному скороченому варіанті.
У назві «Моя автобіографія» використано… що?
Слово автобіографія вже означає «опис власного життя»: грецьке авто- — «сам», біо- — «життя», -графія — «пишу». Тож «моя» в назві зайве: воно повторює значення частини авто-.
Таке надлишкове поєднання слів з однаковим значенням мовознавці називають плеоназмом. У шкільних посібниках і тестах цей приклад часто називають тавтологією (у вужчому значенні тавтологія — повтор того самого кореня: «масло масляне»). На тестовому питанні «У назві гуморески „Моя автобіографія“ використано…» шукайте варіант про повтор значення: тавтологію або плеоназм.
У гумористичному творі «зайве» слово працює на сміх: назва звучить поважно й водночас наївно.
Образ оповідача: яким постає Остап Вишня
Головний герой — сам оповідач, хлопець із великої родини, якого мати кличе Павлом. Він дорослішає на очах читача: від колиски до фельдшера й газетяра. Яким він постає:
- самоіронічним: найсмішніше розповідає про себе. Після батькової кари він лежить під ліжком і думає: «Господи! Чого тільки не доводиться переживати через ту літературу»;
- удавано наївним: з дрібниці робить «науковий» висновок. Упав з коня, три тижні хворів і зрозумів: «мабуть, я для літератури потрібний»;
- вдячним: про першого вчителя каже «хай йому земля пухом» і називає його «ходяча совість людська»;
- спостережливим: помічає смішне в мові й звичках людей довкола — матері, баби, барині.
Інші постаті: батько, що першим «пророкує» синові письменницьке майбутнє («Писатиме»); мати, яка лає за ямки в картоплі, але сама везе сина вчитися до Києва; баба, що про дідів каже: «Отаке стерво було, як і ти оце!»; учитель Іван Максимович; бариня, якій хлопець цілує ручку й толочить клумби.
Засоби гумору в «Моїй автобіографії»
Комічне в усмішці виникає здебільшого з невідповідності: про буденне сказано урочисто чи по-науковому, а з дрібниць зроблено «великі» висновки.
Засоби гумору з прикладами
| Засіб | Приклад з тексту | Що смішного |
|---|---|---|
| Іронія | «послав їм господь усього тільки сімнадцятеро дітей» | «усього тільки» про сімнадцятеро дітей: сказано навпаки до того, що мається на увазі |
| Самоіронія | «Справдилося, як бачите, батькове пророкування» | «пророкування» батько виголосив над калюжею, яку малий розводив рукою |
| Діловий стиль про побутове | «Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року» | про народження сказано, як про історичну подію в документі |
| Наукові слова в побуті | «Конституції я був нервової, вразливої змалку» | медичне слово «конституція» (будова тіла) — про хлопця, що ховається від батька під ліжко |
| Суспільно-політична лексика | «почала формуватися й моя класова свідомість» | «класова свідомість» — у малого, що цілує барині ручку і толочить їй клумби |
| Алогізм (хибний висновок) | «мабуть, я для літератури потрібний» | висновок з того, що не вбився, упавши з коня |
| Повтор із перестановкою | «їси — ростеш, потім ростеш — їси» | ціле немовляче життя вміщено в два слова, переставлені місцями |
| Народні вирази й приказки | «куди дірка дівається, як бублик їдять» | дитяче «філософське» питання, яке нібито привело до літератури |
| Комічна ситуація | мати б’є сина «Оракулом» по голові | звідси й любов до книжок з м’якими палітурками: «не так боляче вони б’ються» |
| Цитата (ремінісценція) | «мені тринадцятий минало» | рядок Шевченка пояснює, чому хлопець ще замалий на чиновника |
Найчастіше на тестах питають про іронію (приховану насмішку: сказано одне, а мається на увазі протилежне) і про поєднання стилів — ділового, наукового, публіцистичного з розмовним. Приклад іронії: про сімнадцятеро дітей оповідач пише «послав їм господь усього тільки сімнадцятеро дітей».
Тренажер: книжне чи розмовне?
12 висловів з «Моєї автобіографії». Розподіліть їх: книжне, офіційне чи наукове слово — чи народний, розмовний вираз. Поєднання цих двох стихій — головне джерело сміху в усмішці.
Натисни на слово, а потім — на групу, до якої воно належить.
Відповіді
| «Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року» | Книжне, офіційне, наукове | Так пишуть у документах про важливі події, а тут ідеться про народження немовляти. |
| «куди дірка дівається, як бублик їдять» | Народне, розмовне | Жартівливе народне питання, над яким нібито замислився майбутній письменник. |
| «Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити» | Книжне, офіційне, наукове | «Генеалогія» — наукове слово (родовід), а поруч — баба, що лає дідів. |
| «Отаке стерво було, як і ти оце!» | Народне, розмовне | Так баба відповідає онукові на питання про діда й прадіда. |
| «Конституції я був нервової, вразливої змалку» | Книжне, офіційне, наукове | Медичне слово «конституція» (будова тіла) про хлопця, що ховається від батька під ліжко. |
| «нема де правди діти» | Народне, розмовне | Фразеологізм розмовного мовлення: «що й казати». |
| «Головну роль у формації майбутнього письменника…» | Книжне, офіційне, наукове | «Формація» — книжне слово, а головну роль, виявляється, грають картопля і коноплі. |
| «хай воно йому сказиться!» | Народне, розмовне | Розмовне прокляття — про нецікаве життя з навчанням екстерном. |
| «почала формуватися й моя класова свідомість» | Книжне, офіційне, наукове | Політичний термін 1920-х років про малого, що цілує барині ручку. |
| «аж у голові макітриться» | Народне, розмовне | Розмовний вираз: так хлопець грав у Соломонів «Оракул». |
| «маю право бути поштово-телеграфним чиновником» | Книжне, офіційне, наукове | Мова офіційного свідоцтва — про хлопця, якому «тринадцятий минало». |
| «Почав, значить, я рости» | Народне, розмовне | Розмовне «значить» робить оповідь схожою на живу бесіду. |
Що в усмішці правда, а що жарт
Факти в «Моїй автобіографії» справжні: дата й місце народження, школи, фах фельдшера, газетна робота. Смішні — пояснення, чому з хлопця вийшов письменник. Таблиця нижче зводить факти, що їх підтверджує Енциклопедія сучасної України.
Факти життя і як вони звучать в усмішці
| Коли | Що було (за ЕСУ) | В усмішці |
|---|---|---|
| 1889, 1 (13) листопада | народився на хуторі Чечва біля Груні Зіньківського повіту на Полтавщині (тепер Груня — у Сумській області) | «не в самім містечку, а в хуторі Чечві» |
| 1903 | закінчив Зіньківську двокласну школу | свідоцтво давало право стати поштово-телеграфним чиновником |
| 1907 | закінчив Київську військово-фельдшерську школу | «Та й закінчив школу, та й зробився фельдшером» |
| 1919 | перші публікації в пресі Кам’янця-Подільського під псевдонімом П. Грунський | почав писати в газетах з фейлетону |
| 1921 | псевдонім Остап Вишня; друкується в харківських газетах «Вісті ВУЦВК» і «Селянська правда» | перекладав у «Вістях», а потім «Зробився я Остапом Вишнею» |
| 1927 | «Моя автобіографія» (15–16 березня, Харків) | дата під текстом |
| кінець 1933 — 1943 | арешт, табори в Комі АРСР, звільнення 1943 року | — (після усмішки) |
| 1956, 28 вересня | помер у Києві | — |
Рік закінчення Зіньківської школи — за самою усмішкою; решту дат подано за Енциклопедією сучасної України.
У програмі твір стоїть у розділі «Розстріляне відродження». Через кілька років після «Моєї автобіографії», наприкінці 1933 року, письменника заарештували; з 1934-го він був у таборах і повернувся лише 1943 року. Більше про життя автора — у статті «Цікава біографія Остапа Вишні».
Тренажер: чи уважно ви прочитали?
12 питань за текстом усмішки. Пояснення з’явиться одразу.
Хто сказав «Писатиме», коли малий розводив рукою калюжу?
Відповідь
батько. Це батькове «пророкування»: «Справдилося, як бачите…»
Що, за словами матері, сталося, коли син з’явився на світ?
Відповідь
його витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Так мати казала років із десять підряд.
Де саме народився оповідач?
Відповідь
на хуторі Чечва біля Груні. «не в самім містечку, а в хуторі Чечві» біля Груні.
Ким був батьків батько?
Відповідь
шевцем у Лебедині. Шевцем у Лебедині; материн батько — хліборобом у Груні.
Що думав оповідач, лежачи під ліжком після батькової кари?
Відповідь
«Чого тільки не доводиться переживати через ту літературу». Малий уже тоді «страждає» за літературу.
Як звали першого вчителя оповідача?
Відповідь
Іван Максимович. Іван Максимович — «доброї душі дідуган».
Що мав зробити хлопець, коли батько посилав його до барині?
Відповідь
поцілувати барині ручку. «Як увійдеш же, то поцілуєш барині ручку».
Яку школу оповідач закінчив 1903 року?
Відповідь
Зіньківську міську двокласну школу. Зіньківську школу він закінчив з правом стати поштово-телеграфним чиновником.
Де зупинилися мати й син, коли приїхали до Києва?
Відповідь
біля святої Лаври. Хлопець ішов з вокзалу через увесь Київ «аж до святої Лаври».
Яку книжку оповідач називає найпротивнішою, бо її треба було знати напам’ять?
Відповідь
«Катехізис» Філарета. «До чого ж противна книжка!» — про «Катехізис» Філарета.
Яку книжку мати читала багато років підряд — і хлопець її боявся?
Відповідь
«Руський паломник». «Велика дуже книжка»: коли мати нею замахувалася, синові ставало страшно.
Ким оповідач почав працювати в газеті «Вісті» 1921 року?
Відповідь
перекладачем. Він перекладав, а потім вирішив, що може писати фейлетони.
Типові помилки
Що плутають на НМТ
| ✗ Неправильно | ✓ Правильно |
|---|---|
| Жанр — роман, повість чи «автобіографічна повість» | усмішка (різновид гуморески), рід — епос |
| Остап Вишня — справжнє ім’я | псевдонім Павла Губенка; перші фейлетони підписано «П. Грунський» |
| Усмішку написано після таборів | під текстом — 15–16 березня 1927 р., Харків; арешт — лише наприкінці 1933-го |
| «Моя автобіографія» — серйозний життєпис | факти справжні, а пояснення, що зробило автора письменником, — жарт |
| Народився в містечку Груні | на хуторі Чечва біля Груні: «не в самім містечку» |
| Головну роль у «формації» письменника відіграють книжки | за жартом оповідача — природа: картопля, коноплі, бур’яни |
| Стиль літературний виробляв «Катехізис» | стиль виробляла лінійка вчителя Івана Максимовича; «Катехізис» — найпротивніша книжка, бо вчили напам’ять |
| Твір поділено на три розділи | нумерованих розділів немає: хронологічна розповідь короткими епізодами |
| «Моя автобіографія» — з «Мисливських усмішок» | з «Мисливських усмішок» — «Сом» |
Зв’язок з іншими творами
- «Сом» Остапа Вишні — друга програмова усмішка, з «Мисливських усмішок». Там гумор народжується з рибальської оповіді, тут — з власного життя автора. Аналіз — у статті «„Сом“ Остапа Вишні».
- Тарас Шевченко, «Мені тринадцятий минало…» — оповідач жартома цитує цей рядок, коли пояснює, що після школи ще замалий на чиновника.
- «Балада про соняшник» Івана Драча — теж про те, як народжується митець, але в поетичному, серйозному ключі (аналіз балади).
- «Зачарована Десна» Олександра Довженка — ще один твір програми, де автор із гумором згадує власне дитинство в селі.
Джерела: текст усмішки «Моя автобіографія» (датовано 15–16 березня 1927 р., Харків), цитати — короткими уривками, бо твір охороняється авторським правом до 1 січня 2027 року; навчальна програма з української літератури (рівень стандарту) і програма НМТ; Енциклопедія сучасної України, стаття «Вишня Остап» (І. В. Зуб).
Вправи з відповідями: «Моя автобіографія» Остапа Вишні
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Справжнє ім’я Остапа Вишні —
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Павло Губенко. Остап Вишня — псевдонім Павла Михайловича Губенка (ЕСУ); Фітільов — справжнє прізвище Хвильового, Лозов’ягін — Багряного.
Жанр «Моєї автобіографії» за програмою —
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — усмішка. У програмі — усмішка; так Остап Вишня називав свої гумористичні твори, різновид гуморески.
«Мою автобіографію» Остап Вишня датував
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — 1927 роком. Під текстом: 15–16 березня 1927 р., Харків.
Назва «Моя автобіографія» звучить жартівливо, бо
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — слово «моя» повторює значення частини авто- («сам»). Автобіографія — це вже опис власного життя, тож «моя» зайве: плеоназм (у шкільних тестах — тавтологія).
Головну роль у формації майбутнього письменника, за жартівливою теорією оповідача, відіграє
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — природа. Оповідач пише, що головну роль відіграє «взагалі природа», і називає картоплю, коноплі, бур’яни.
Стиль літературний оповідачеві, за його словами, «виробляла»
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — лінійка вчителя Івана Максимовича. «Де тепер вона, та лінійка, що виробляла мені стиль літературний?»
Перші фейлетони 1919 року Павло Губенко підписував псевдонімом
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — П. Грунський. Псевдонім П. Грунський — з 1919 року, Остап Вишня — з 1921-го (ЕСУ).
Яке твердження про будову твору правильне?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — розповідь від першої особи, за хронологією. Оповідач — сам автор; нумерованих розділів немає, епізоди йдуть за хронологією.
Комізм речення «Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року» насамперед у тому, що
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — про народження сказано мовою документа. Протокольна мова документа говорить про буденне — народження; гіперболи й діалектизму тут немає, а дату подано за старим стилем («ст. стилю»).
Слова «мені тринадцятий минало» оповідач запозичив у
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Тараса Шевченка. Це перший рядок вірша Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало…».