«Джури козака Швайки» Володимира Рутківського: аналіз і характеристика героїв

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

«Джури козака Швайки» — історична повість Володимира Рутківського про те, як двоє хлопців із прикордонного села Воронівки стають джурами, тобто юними помічниками козака. Дія починається 1487 року на Посуллі та в дніпровських плавнях, коли село потерпає і від татарських набігів, і від панського свавілля. Головні герої — дванадцятирічний Санько, його найкращий друг, пастушок Грицик, і козак-вивідник Пилип Швайка.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст за частинами, тема, ідея та жанр, характеристика героїв із цитатами, порівняння Санька і Грицика, типові помилки та 8 завдань із відповідями.

Коротко: паспорт твору «Джури козака Швайки»

Хто такі джури, у повісті пояснює ворожбит дід Кудьма: «Або їх ще джурами зовуть. Зброю чистять, за конем доглядають. А їх за це вчать козацької справи» (розділ «Ворожбит Грицик»). Промовисте й саме слово «Швайка»: швайка — це товсте шило. Про Пилипа кажуть, що він «вганяє татарам добрячу швайку в одне місце».

«Джури козака Швайки» скорочено: короткий зміст за частинами

Частина перша. «Втеча з рідного дому»

Березень 1487 року. Поранений козак Швайка тікає від ногайців, і його рятує вовк Барвінок: татари вирішують, що на них напав вовкулака. У Воронівці Санько й Грицик проводжають сільських хлопців козакувати, а вночі разом із Демком Дурною Силою йдуть на старе згарище, де нібито завелися вовкулаки.

Канівецький пан Кобильський зі своїм челядником Тишкевичем грабує Воронівку, а Демка, що заступився за діда, прив’язують до воза. Грицик і Санько кричать, що йдуть татари, — і панські слуги тікають, покинувши награбоване. Після сутички з бугаєм Петриком челядники повертаються, б’ють воронівців і забирають Демка, а мати велить хлопцям тікати з дому. Друзі пливуть на плоті Дніпром, бачать, як переодягнені татарами грабіжники обдирають козака Мацика, а в степу натрапляють на Швайку, що сховався від погоні в дуплі верби. Демко тим часом потрапляє в татарський полон.

Частина друга. «На Козацьких островах»

Пилип приводить хлопців на Кам’яний острів до воронівських козаків. Санько здогадується, що грабіжник — Тишкевич. Залишившись на острові з Барвінком, друзі беруть Тишкевича в полон, але дорослі не вірять дітям, і він тікає. Швайка женеться за ним разом із хлопцями й бачить, що Тишкевич служить татарському Іслам-бекові. У степу Санько силою думки відводить очі татаринові, а пастух Рашит, названий брат Швайки, рятує втікачів.

Тим часом Тишкевич обдурює Демка, який утік із полону: каже, ніби зрадник — Швайка, а сам грабує здобичників у плавнях. Демко ж, нічого не підозрюючи, стереже його коней і хутро. Дід Кібчик і дід Кудьма розкривають обман. Грицика Швайка бере собі за джуру, а Санька дід Кудьма забирає вчитися.

Частина третя. «Джури вирушають у дорогу»

Узимку Санько живе в діда Кудьми у Вовкулацькому куті, а Грицик учить татарську мову в Рашита. Козаки відбивають напад орди на горі Кам’яниці. Пан Кобильський із Тишкевичем хапають Швайку, щоб видати татарам, але дід Кудьма із Саньком і козаками визволяють його. Невдовзі Кудьма помирає.

Улітку козаки вночі громлять табір Саїд-мурзи й визволяють бранців, серед них Санькову матір. Згодом розлючена орда сунеться в плавні й потрапляє в засідку. У битві гине Остап Коцюба, а Тишкевича вбивають татарські стріли. Наприкінці Швайка бере обох джур у дорогу — на Хортицю і до моря.

Тема та ідея повісті

• Тема: розповідь про пригоди двох воронівських хлопців, які стають джурами козака Швайки, на тлі боротьби людей Посулля з татарськими набігами наприкінці XV століття.
• Ідея: у повісті утверджено дружбу, вірність і гуртування, засуджено зраду. Дід Кудьма каже Швайці: «Ніхто тебе не оборонить від тої сарани. Сам маєш боронитися. Зі своїм товариством» (розділ «Ворожбит Грицик»). Людину повість судить за вчинками, а не за родом: Швайка вчить хлопців, «що й серед татарів теж є люди» (розділ «Пастух Рашит»), а свій, Тишкевич, виявляється зрадником.
• Проблематика: дружба і зрада, свобода і неволя, справедливість і панське свавілля, дорослішання, людяність серед ворожнечі.

Жанр: історична повість

У шкільних програмах «Джури козака Швайки» — історична повість. «Енциклопедія сучасної України» називає книжку історичним романом. Справді, кілька сюжетних ліній зближують її з романом, але на уроці тримайся визначення програми.

Історичний твір вигадані герої поєднує зі справжньою епохою: дія датована 1487 роком, згадано Сулу, Канів, Переяслав, Перекоп, Кафу, Хортицю, а герої пам’ятають давню битву на Синіх Водах, де «трьох ханів прогнали з нашої землі». Водночас повість має ознаки пригодницької: погоні, засідки, перевдягання, таємниці. А ворожіння Санька й діда Кудьми додає їй казкових рис.

Головні герої «Джури козака Швайки»: характеристика

Санько: характеристика

Санько — син тітки Мокрини; «йому взимку виповнилося дванадцять років» (розділ «Проводи козаків»). У селі його вважають маминим синочком, бо мати не відпускає його від себе.

Зовнішність за текстом. Про обличчя й волосся Санька повість мовчить — описано лише його одяг і зброю, тож обличчя на портреті звичайне, сільське. Узимку хлопець скоса позирає на свою «пошматовану вовчими зубами свитку», аж поки друзі не передають йому клунок, а в ньому — «кожушок, чоботи і смушева шапка». Тепер у джур «справжні майже козацькі шаблюки, а не вирізані з дерева».

• Має незвичайний дар. «Він уміє подумки віддавати накази й прохання»: так він, не мовивши ні слова, скликає курчат до квочки, а згодом передчуває біду: «Здається, щось має статися» (розділ «Над озером»).
• Рятує друзів силою думки. Татарин, що мало не наступив на їхню схованку, раптом задивляється в небо: «Біжать хмарки… біжать» (розділ «Санькова ворожба»). Швайка після цього каже про хлопця: «він вартий сотні ворожбитів» (розділ «Пастух Рашит»).
• Добрий і чутливий. Подумки хвалить вовка Барвінка, і той лиже його в обличчя (розділ «Це був Тишкевич!»). У діда Кудьми вчиться грамоти й лікувати «накладанням рук», а потім доглядає хворого вчителя.
• Набирається сміливості. Спершу боїться навіть бугая Петрика (розділ «Бугай Петрик»), а під час нападу на табір Саїд-мурзи разом із Грициком підповзає до татарського вартового й «заворожує» його (розділ «Напад»).
• Мріє козакувати й помститися за батька. Грицикові він зізнається: «Я б теж хотів помститися їм за тата» (розділ «Нічні супутники»). А на острові «Санькові теж хотілося стати таким, як Швайка» (розділ «Самі на острові»).

Грицик: характеристика

Грицик — син Степана Кореня, панський пастушок. Він ночує то в одних, то в інших воронівців, а Швайка називає його «такий же сирота, як і я».

Зовнішність за текстом. Уперше Грицик з’являється так: «з за тину з’явилася його нестрижена голова». Сам він певен, що в нього «зір найпильніший і зуби будь-яку кістку розгризуть», а Рашит каже, що хлопець «дуже схожий на татарча». Узимку джуру важко впізнати: «Охайний, майже новий, кожушок, сива шапка, червоні чобітки», а головне — «шабля у піхвах при боці».

• Зіркий і допитливий. Хвалиться: «У мене, діду, знаєте, яке зірке око!» Автор з усмішкою пише про нього: «Грицик, котрий знав усе на світі» (розділ «Людський голос межи звірів»).
• Сміливий. Розлючений бугай Петрик, від якого все село ховається, слухається тільки його (розділ «Врятуймо Воронівку!»).
• Кмітливий жартівник. Вигадує крик «Тікайте! Татари йдуть!», від якого панські челядники мчать із села (розділ «Грицикові жарти»). Придумує, як узяти Тишкевича в полон (розділ «Тишкевич»).
• Упертий. «Грицик був не з тих, хто відступає від того, що замислив» (розділ «Над озером»).
• Вірний джура. Під час походу степом Швайка підбадьорює його: «Терпи, козаче, отаманом будеш!» (розділ «Пастух Рашит»). Грицик помічає знак із маяка й устигає попередити Швайку перед битвою на Кам’яниці, а вночі передає бранцям ножі (розділ «Напад»).

Образ Швайки: характеристика козака

Пилип Швайка — козак-вивідник переяславського старости, «кращий вивідник землі переяславської», як невдоволено визнає пан Кобильський. Це не сивий дідуган, а «високий жилавий чоловік, ще майже парубок» (розділ «Суперечка»).

Зовнішність за текстом. Коли козак вибирається з дупла, хлопці бачать «смагляве обличчя і чорні вуса», а перед ними постає «широкоплечий юнак». Демко Дурна Сила пригадує його так: «худий і смаглявий, мов турок. І дивиться якось з-під лоба». Багатства Швайка не нажив — пан Кобильський дорікає йому: «в тебе — стара свитка і шапка в дірках».

• Чесний і непідкупний. Пан пропонує йому стежити за козаками, та Швайка відповідає: «Те, що ви називаєте поміччю, я називаю зрадою» (розділ «Суперечка»).
• Хоробрий і хитрий. Ховається від погоні в дуплі, перевдягається татарином: «Сьогодні я Пилип. А завтра, може, буду якимось Саїд-беєм» (розділ «Людина з дупла»). Саме він придумує, як заманити орду в засідку в плавнях.
• Не підіймає руки на своїх. Панських челядників, що чатують на нього, тихо обминає: «Свої, єдинокровні брати чатували на нього».
• Дбайливий і веселий. Кілька днів несе на руках хворого Санька, жартує, навіть коли важко. Вовка Барвінка кличе «братику мій сіренький» (розділ «Це був Тишкевич!»).
• Гірке дитинство. Батька татари спалили разом із хатою, мати загинула в полоні. Згарище під Воронівкою — рідний двір Швайки. Татарина Рашита він вважає братом: «ми з Рашитом немов брати».

Санько і Грицик: порівняльна характеристика

Другорядні герої

• Демко Дурна Сила — онук діда Кібчика, на три роки старший за Санька й Грицика. Прізвисько він має не за дурість: просто «сила у нього була якась дурна» — тягнучи воза з баюри, він висмикнув дишло (розділ «Проводи козаків»). Заступається за діда перед Тишкевичем: «Не чіпайте діда!» — і сам-один б’ється з татарами довбнею. Проте він довірливий, тож Тишкевичеві легко його ошукати. Згодом братчики прозивають його Манюнею.
• Дід Кібчик — сухорукий старий козак, Саньків далекий родич. Вічно бурчить, але його слухають навіть дорослі; він радить укріпитися на Кам’яниці.
• Дід Кудьма — ворожбит із Вовкулацького кута, якого слухаються вовки. «Дід Кудьма є голова всьому», — каже Швайка. Він навчає Санька і застерігає: «Треба не видивами всілякими жити, а власним розумом та руками».
• Тишкевич — челядник пана Кобильського, який уже сім років таємно служить татарам. Його прикмета — він цвикає хворим зубом, і саме за цим Санько його впізнає. Гине від татарських стріл, вигукнувши: «Я ваш! Тишкевич я!»
• Пан Кобильський — канівецький староста, жадібний і жорстокий до селян: «Мене це бидло не цікавить» (розділ «Швайка в біді»).
• Козаки з плавнів: ватаг Штефан Вирвизуб, рудий Мацик, Василь Байлемів, Левко Заярний, а також Остап Коцюба з-за порогів, який радить отаборитися на Хортиці.
• Рашит — татарин-пастух, Швайчин названий брат: лікує Санька зіллям і попереджає про людей Іслам-бека.
• Тварини-друзі: вовк Барвінок, кінь Вітрик і бугай Петрик, про якого після нападу на татарський табір сказано: «Нарешті і він став козаком».

Композиція та художні особливості

• Будова. Три частини з назвами, кожна поділена на розділи з назвами. Перший розділ має дату: «(березень 1487 року)».
• Сюжет. Експозиція — життя Воронівки, зав’язкою можна вважати втечу хлопців із дому. Розвиток дії — пригоди на островах, у степу й у Вовкулацькому куті; кульмінацією можна вважати битву в плавнях, розв’язка — джури вирушають у дорогу.
• Кілька сюжетних ліній. Окремо йдуть пригоди хлопців, Швайки, Демка з Тишкевичем. Деякі події показано очима ворогів — Гафур-аги, Саїд-мурзи і навіть зрадника Тишкевича.
• Таємниці з розгадкою. «Вовкулаки» на згарищі виявляються пораненим Швайкою, вовком Барвінком і дідом Кудьмою, який теж був тоді в льоху, а чхання старої верби — Швайкою, що сховався в дуплі.
• Гумор і жива мова. Бурчання діда Кібчика, приказки («Встигнеш ще з козами на торг»), панське «Пся крев!», ламана мова Рашита.

Типові помилки

• «Швайка — старий сивий козак». Ні: це «чорновусий смаглявий юнак», «ще майже парубок».
• «Джури — Санько, Грицик і Демко». Ні: джури Швайки — Санько і Грицик. Демко — онук діда Кібчика, згодом братчик у плавнях.
• «Дід Кудьма — дід Демка». Ні: Демків дід — Кібчик, а Кудьма — ворожбит, Саньків учитель.
• «Тишкевич — татарин». Ні: це челядник пана Кобильського, що зраджує своїх і служить татарам.

Зв’язок з іншими творами

Пригоди сучасної школярки, яка рятує давню козацьку шаблю, — у пригодницькій повісті Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» (аналіз і герої). Як громада гуртом боронить рідний край, розповідає й «Захар Беркут» Івана Франка (цитати героїв), а козацьку Україну пізнішої доби показує «Чорна рада» (характеристика героїв). Як визначити тему й ідею — у статті «Тема, ідея, мотив художнього твору», а чим історичний твір відрізняється від звичайного — у статті «Історичний роман. Особливості жанру». Фільм 2017 року, за ЕСУ, знято за іншою книжкою Рутківського — «Сторожова застава».

Перевір себе: нижче — 8 завдань із відповідями.

Джерела: текст повісті — Володимир Рутківський, «Джури козака Швайки» (електронна бібліотека УкрЛіб); модельні навчальні програми з української літератури (Архипова та ін.; Чумарна, Пастушенко); «Енциклопедія сучасної України», стаття «Рутківський Володимир Григорович»; «Словник української мови» в 11 томах («швайка»).

Вправи з відповідями: «Джури козака Швайки» Володимира Рутківського

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що, за поясненням діда Кудьми, роблять джури?

   • А чистять козакові зброю, доглядають коня і вчаться козацької справи
   • Б стежать за степом зі Сторожового дуба й палять сигнальні дими
   • В служать панові Кобильському й збирають десяту частку здобичі
   • Г полюють у плавнях на бобрів і в’ялять рибу для братчиків
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — чистять козакові зброю, доглядають коня і вчаться козацької справи. Дід Кудьма уточнює Швайці, ким буде йому Грицик: «Або їх ще джурами зовуть. Зброю чистять, за конем доглядають. А їх за це вчать козацької справи» (розділ «Ворожбит Грицик»).

2. Коли починається дія повісті?

   • А у рік битви на Синіх Водах
   • Б за гетьмана Богдана Хмельницького
   • В у березні 1487 року
   • Г після того, як козаки отаборилися на Хортиці
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — у березні 1487 року. Перший розділ, «Смерть Гафура-аги», має дату «(березень 1487 року)». Битву на Синіх Водах герої згадують як давнину, а на Хортиці козаки лише радять отаборитися.

3. Хто сховався від татарської погоні в дуплі старої верби?

   • А дід Кудьма
   • Б Пилип Швайка
   • В рудий Мацик
   • Г Демко Дурна Сила
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Пилип Швайка. Грицик хоче вилізти на вербу, і та сердито питає людським голосом, чи він не бачить, куди лізе. З дупла вибирається козак, якого кличуть Пилипом, — Швайка (розділи «Над озером», «Людина з дупла»).

4. За якою прикметою Санько впізнає Тишкевича серед грабіжників?

   • А за шрамом через усе обличчя
   • Б за довгим рудим вусом
   • В за кудлатою татарською шапкою
   • Г за звичкою цвикати хворим зубом
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — за звичкою цвикати хворим зубом. Санько згадує, що Тишкевич цвикав зубом, коли замикав його матір у льоху, — так само робив і старший серед грабіжників (розділ «Це був Тишкевич!»). Шрам через усе обличчя мав наймолодший із Тишкевичевих спільників.

5. Чиї це слова: «Те, що ви називаєте поміччю, я називаю зрадою»?

   • А Швайки
   • Б діда Кібчика
   • В Вирвизуба
   • Г Демка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — Швайки. Так Швайка відповідає панові Кобильському, який хоче, щоб козак доносив йому, хто зі здобичників де промишляє (розділ «Суперечка»).

6. Чому Демка прозвали Дурною Силою?

   • А бо він не вмів ні читати, ні писати
   • Б бо мав величезну силу, яку не вмів до ладу прикласти
   • В бо пішов служити до пана Кобильського
   • Г бо повірив Тишкевичеві, що Швайка — зрадник
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — бо мав величезну силу, яку не вмів до ладу прикласти. У тексті сказано, що прізвисько не через брак розуму: «сила у нього була якась дурна». Тягнучи воза з баюри, Демко висмикнув дишло, а віз так і лишився (розділ «Проводи козаків»).

7. Хто визволяє Швайку, якого схопив пан Кобильський?

   • А Вирвизуб зі своїми братчиками
   • Б татарин Рашит
   • В дід Кудьма із Саньком і козаками
   • Г Демко з дідом Кібчиком
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — дід Кудьма із Саньком і козаками. Дід Кудьма видає себе за переяславського старосту, а Санько навіює челяді, що це справжній староста. Остап із товаришами їде з ними (розділ «Швайка в біді»).

8. Чим закінчується повість?

   • А Санько повертається з матір’ю до Воронівки
   • Б Грицик залишається жити в Рашита
   • В козаки обирають Швайку своїм ватагом
   • Г Швайка бере обох джур у дорогу на Хортицю
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Швайка бере обох джур у дорогу на Хортицю. Швайка вирішує прихопити з собою джур: спершу на Хортицю, а далі — поглянути на море (розділ «Джури вирушають у дорогу»). Мати Санька ще раніше повертається додому з іншими визволеними жінками (розділ «Жінок у таборі не тримати!»).