Історичний роман — надзвичайно поширений різновид роману. Багато українських і світових літераторів писали свої твори про сьогодення і його проблеми, використовуючи для цього історичне тло. Дізнайтеся більше про особливості цього жанру, які вирізняють його поміж іншими.
Історичний роман — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.
Історичний роман започаткували твори про Александра Македонського, Троянську війну з 1 ст. н. е., а також французькі псевдоісторичні романи 17 ст. У них історія була лише тлом для змалювання незвичайних пригод персонажів, а історичні факти нерідко підмінювалися фантастикою (звідси назва «псевдоісторичний роман»).
Перший справжній історичний роман створив Вальтер Скотт («Веверлі», «Роб Рой», «Айвенго», «Квентін Довард»), котрий зумів поєднати історичний факт з художнім вимислом, користуючись при цьому як романтичними, так і реалістичними способами зображення. Цей тип дістав назву «вальтерскоттівський», справив великий вплив на розвиток історичного роману в європейських літературах.
В епоху романтизму історичний роман став одним із найпоширеніших літературних жанрів, що було викликано глибоким зацікавленням історіософією. Для реалістичного історичного роману 19-20 ст. вірність історичній правді не виключає звернення до злободенних проблем сучасності. Через те історичний роман нерідко виконує певне ідеологічне призначення.
Іноді історична епоха — лише тло для змалювання актуальних подій. Для сучасного історичного роману характерне зближення з іншими різновидами роману — пригодницьким, психологічним та ін. Його мова, як правило, певною мірою архаїзована.
Історичний роман в українській літературі
В українській літературі зразками історичного роману вважаються:
- «Чорна рада» П. Куліша
- «Сагайдачний», «Корнієнко» А. Чайковського
- «Упирі» Ю. Опільського
- «Людолови» Зінаїди Тулуб
- «Гомоніла Україна» Петра Панча
- «Євпраксія», «Диво», «Роксолана», Павла Загребельного
- «Святослав», «Володимир» Семена Скляренка
- «Предтеча», «Під вічним небом» Василя Шевчука
- «На полі смиренному» Валерія Шевчука
- «Мальви», «Орда» Романа Іваничука
- «Гнів Перуна», «Золоті стремена» Раїси Іванченко
- «Яса» Юрія Мушкетика
- «Меч Арея», «Похорон богів» Івана Білика та ін.