Чудову родинно-побутову поезію “Місяць на небі, зіроньки сяють” дев’ятикласники вивчають на початку першого семестру. Вона настільки мелодійна і романтична, що припаде до душі кожному. Радимо навіть вивчити її напам’ять.
Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.
Ідея: возвеличення щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.
Основна думка: Як ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Художні засоби
Метафори: «серденько моє», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей».
Епітети: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні». Повтори: «…очі, очі, очі…».
Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».
Звертання: «Ви ж мені, очі…».
“Місяць на небі, зіроньки сяють”
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов.
Як ми сиділи мило з тобою,
А місяць ясний світив до ніг.
Я все дивився у твої очі
І надивитись ніяк не міг.
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили,
Дє ж ви навчились зводить людей?