«Каменярі» Івана Франка: аналіз вірша

Оновлено: 10.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

«Каменярі» — вірш Івана Франка, датований 1878 роком, зі збірки «З вершин і низин». Ліричний герой бачить уві сні тисячі закутих людей, які молотами ламають гранітну скелю, щоб прокласти дорогу іншим, хоч знають, що слави їм не буде. Рід — лірика, жанр — вірш, тематичний різновид — громадянська лірика.

Нижче — паспорт твору, повний текст вірша, історія написання, композиція, тема та ідея, образи-символи, художні засоби, розмір і рима, типові помилки й 8 завдань із відповідями.

Коротко: паспорт твору «Каменярі»

Текст вірша «Каменярі»

Текст подано за другим виданням збірки «З вершин і низин» (Львів, 1893), яке Франко готував сам. Правопис осучаснено (апостроф, «ї», «життя», «-ся» разом), а слова й форми автора збережено: «кождий», «оден», «зелізний», «ланц», «люде».

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, а пуста і дика площина,
А я, прикований ланцом зелізним стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любови жар,
А руки в кождого ланци мов гадь обвили,
А плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх оден страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий зелізний молот,
І голос сильний нам з гори мов грім гримить:
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд і спрагу й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.

І всі ми як оден підняли вгору руки
І тисяч молотів о камінь загуло.
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали: ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам’яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кровавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз,
І п’ядь за п’ядею ми місця здобували. —
Хоч не одного там калічили ті скали, —
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас то знав, що слави нам не буде
Ні пам’яти в людей за сей кровавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люде,
Як ми проб’єм її та прорівнаєм всюди,
Як наші кости тут під нею зогниють.

Та й слави ж людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали,
На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров’ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,
Котрий ми кинули для праці, поту й мук,
За нами сльози ллють мами́, жінки і діти,
Що други й недруги гнівнії та сердиті
І нас і нашу мисль і діло те клинуть.

Ми знали се, і в нас нераз душа боліла
І серце рвалося і груди жаль давив.
Та сльози ані жаль ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не опустив.

І так ми далі йдем в одну громаду скуті
Всесильнов думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті,
Ми ломимо скалу, рівнаєм правді путі,
А щастя всіх прийде по наших аж кістках.

1878.

Незрозумілі слова: ланц — ланцюг; гадь — гадюки, гаддя; зелізний — залізний; оден — один; кождий — кожний; сей, сесю — цей, цю; штуки, відривки — шматки, уламки; розпука — відчай; п’ядь — давня міра довжини (від великого до вказівного пальця); гостинець — битий шлях, дорога; поступ — рух уперед, прогрес; мами́ — матері (наголос позначив сам Франко); мисль — думка; клинуть — клянуть; всесильнов — всесильною.

Інша редакція. У шкільних підручниках вірш подано в іншій редакції — так його друкували й антології «Українська муза» (Київ, 1908) та «Струни» (Берлін, 1922). Найпомітніше різняться три останні строфи: «Який ми кинули для праці, поту й пут», «І молота ніхто із рук не випускав», «Святою думкою, а молоти в руках». Будова вірша та сама, зміст майже не змінюється.

Історія написання: рік і збірка

Під віршем стоїть дата «1878». У передмові до видання 1893 року Франко пояснив, що ставив під віршами рік, коли вони збереглися в рукописі чи в друку.

Це був важкий для поета час. 1877 року його заарештували разом із редакцією журналу «Друг», дев’ять місяців він просидів у в’язниці, а після суду, як сам згадував, ще тяжчим за вирок був осуд усього суспільства. 1878 року Франко разом із Михайлом Павликом видавав журнал «Громадський друг» (обидва його числа конфіскувала поліція) і альманахи «Дзвін» та «Молот». У листі до Михайла Драгоманова (1890) Франко пише, що саме в цих виданнях надрукував «Каменярів»; за Антіном Крушельницьким (1928) і підручниками, це був альманах «Дзвін». Уже 1879 року вірш переклали німецькою і надрукували у віденському часописі «Die Heimath».

Згодом вірш увійшов до збірки «З вершин і низин». Її перше, невелике видання вийшло 1887 року, друге, доповнене, — 1893-го. У другому виданні «Каменярі» стоять у частині «De profundis» («З глибини»), у циклі «Excelsior!» («Вище!»), п’ятими — між віршами «Човен» та «Іділлія».

Про що вірш: композиція і форма сну

Перший рядок — «Я бачив дивний сон» — задає форму всього твору: це видіння, і його постаті зазвичай читають як алегорію. Вірш має 11 строф по 5 рядків, і його можна поділити на п’ять частин.

• Видіння (строфи 1–2). «Безмірна, а пуста і дика площина», гранітна скеля, ліричний герой «прикований ланцом зелізним», а поруч — «тисячі таких самих, як я». У кожного порите чоло, у кожного руки обвили ланцюги, плечі зігнуті під тягарем.
• Наказ і праця (строфи 3–5). Кожен тримає молот, і з гори лунає голос: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод / Не спинить вас!» Усі разом б’ють скелю, уламки летять навсібіч, дорогу здобувають «п’ядь за п’ядею», хоч «не одного там калічили ті скали».
• Роздуми про мету й ціну (строфи 6–8). Каменярі знають, що слави їм не буде, а люди підуть цією дорогою лише тоді, «Як наші кости тут під нею зогниють». Вони не герої, а «невольники, хоч добровільно взяли / На себе пута», і вірять, що за ними «Прийде нове життя, добро нове у світ».
• Випробування (строфи 9–10). За ними плачуть «мами, жінки і діти», їх клянуть і друзі, і вороги, болить душа, та ніхто не кидає роботи: «І молота ніхто із рук не опустив».
• Висновок (строфа 11). Каменярі йдуть далі «в одну громаду скуті»: «Ми ломимо скалу, рівнаєм правді путі».

Цікаво простежити дієслова. Картину видіння (строфи 1–3) подано в теперішньому часі («стою», «горить», «гримить»), розповідь про працю та роздуми — у минулому (підняли, гримали, знали), а остання строфа знову в теперішньому й майбутньому: «йдем», «ломимо», «прийде». Видіння ніби переходить у сьогодення: робота не скінчилася.

Ліричний герой говорить спершу від себе («А я, прикований…»), а з третьої строфи — від усіх: «нам», «всі ми як оден». Він не ватажок, а один із тисяч: справу робить громада, а не самотній герой.

Тема, ідея та жанр вірша «Каменярі»

Тема — тяжка й жертовна праця каменярів, які ламають скелю, щоб прокласти дорогу до кращого майбутнього для інших людей.

Ідею (головну думку) можна сформулювати так: поступ людства здобувають ті, хто свідомо віддає йому сили й життя, не чекаючи ні слави, ні вдячності. Найкоротше її передає останній рядок: «А щастя всіх прийде по наших аж кістках».

Мотиви: обов’язку й самопожертви, вільного вибору («добровільно взяли / На себе пута»), віри в майбутнє, єдності («в одну громаду скуті»), ціни боротьби (сльози рідних, прокльони, каліцтва).

Рід і жанр. Рід — лірика, жанр — вірш (так його визначає шкільна програма). За темою це громадянська лірика: у центрі не особисте почуття, а доля людей, що працюють для всіх. За формою — сон-видіння, а за змістом — алегорія: каменярів зазвичай тлумачать як свідомих борців за кращу долю народу, людей, що жертвують собою заради майбутнього.

Образи-символи: скеля, молот, ланцюги, каменярі

У тексті вірша немає імен, назв місць і дат: кожен образ узагальнений, тому його читають як символ. У кожній картці — слова з тексту, під ними — поширене тлумачення.

Головний парадокс вірша — у сьомій строфі: каменярі називають себе невольниками, але пута взяли на себе добровільно. Звідси «рабами волі»: слово «воля» тут можна прочитати і як свободу, і як власний вибір. Сила їхня не в славі («Бо не герої ми і не богатирі»), а в праці й вірі.

Художні засоби у вірші «Каменярі»

• Оксиморон (поєднання протилежних понять): «Ми рабами волі стали»; поруч — парадокс «невольники, хоч добровільно взяли / На себе пута».
• Антитеза: «Бо не герої ми і не богатирі» — «ми лиш каменярі»; «други й недруги».
• Метафори: «чоло життя і жаль порили», «горить любови жар», «рівнаєм правді путі», «На шляху поступу» (поступ — це дорога).
• Епітети: «Безмірна, а пуста і дика площина», «дивний сон», «гранітною скалою», «тяжкий зелізний молот», «кровавий труд», «біль пекучий».
• Порівняння: «ланци мов гадь обвили», «голос сильний нам з гори мов грім гримить»; розгорнуте порівняння — «Мов водопаду рев, мов битви гук кровавий, / Так наші молоти гриміли раз у раз».
• Анафора: «Як ми проб’єм її… / Як наші кости…»; три рядки поспіль починаються з «І» в четвертій строфі.
• Повтор: слово «кождого» — у кожному рядку другої строфи, крім останнього; так тисячі облич зливаються в одне.
• Алітерація (повтор приголосних): «мов грім гримить», «гриміли раз у раз», «Раз по раз гримали» — звуки [г], [р] нагадують удари молотів.
• Пряма мова й окличні речення — наказ голосу з гори: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод / Не спинить вас!»

Віршовий розмір і рима

Вірш написано шестистопним ямбом: наголошені склади — парні, останній наголос у рядку припадає на 12-й склад. Рядки мають 13 або 12 складів, і в кожному з 55 рядків після 6-го складу межа слів, тобто пауза посередині (цезура): «Я бачив дивний сон. Немов передо мною» — пауза після слова «сон». Стопи без наголосу (пірихій) розміру не змінюють.

Строфа — п’ятивірш, рима АБААБ: перший, третій і четвертий рядки римуються між собою, другий і п’ятий — між собою. Рими А — жіночі (наголос на передостанньому складі: боліла — тіла — діла), рими Б — чоловічі (на останньому: давив — опустив). Частина рим неточна: кровавий — здобували — скали, труд — зогниють. У третьому рядку вірша слово «стою» розмір і рима вимагають читати з наголосом на першому складі: тоді воно римується з «передо мною» і «скалою».

Як визначати розмір самостійно, пояснює стаття «Як визначити віршовий розмір?».

Типові помилки

• ✗ Каменярів закували силоміць → ✓ вони «невольники, хоч добровільно взяли / На себе пута».
• ✗ Каменярі чекають слави й вдячності → ✓ «І кождий з нас то знав, що слави нам не буде».
• ✗ Усе відбувається наяву → ✓ це видіння уві сні: «Я бачив дивний сон».
• ✗ У фіналі скелю вже розбито → ✓ робота триває: «Ми ломимо скалу», а щастя всіх лише «прийде».
• ✗ Розмір — п’ятистопний ямб, рима перехресна → ✓ шестистопний ямб, у п’ятирядковій строфі АБААБ.
• ✗ Вірш зі збірки «Зів’яле листя» → ✓ зі збірки «З вершин і низин»; «Зів’яле листя» — збірка інтимної лірики, що вийшла 1896 року.

«Каменярі» та інші твори Франка

Друге видання збірки «З вершин і низин» відкриває «Гімн» («Вічний революціонер»): там «дух, що тіло рве до бою», кличе мільйони вперед, а в «Каменярях» показано, якою ціною цей поступ дається. Схожий мотив — дорога, якою пройдуть лише наступні покоління, — звучить і в пізнішій поемі «Мойсей» (1905): пророк веде народ до обіцяного краю, але сам туди не входить. Інші твори поета — у статті «Творчість Івана Франка».

До «Каменярів» Франко повертався і сам: 1912 року вийшла його праця «Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання». А за назвою вірша і самого Франка часто називають Каменярем. Кличний відмінок цього слова — «каменяре», бо воно належить до мішаної групи, як «школяр» чи «пісняр» (докладніше — у статті «Кличний відмінок»).

Перевірте себе: нижче — 8 завдань із відповідями.

Джерела: текст вірша — Франко І. З вершин і низин. Друге, доповнене видання. Львів, 1893, с. 54–55 (Вікіджерела), там само — «Переднє слово» і зміст; інша редакція — «Українська муза», вип. 4, за ред. О. Коваленка (Київ, 1908) і «Струни». Антологія української поезії, т. 2, за ред. Б. Лепкого (Берлін, 1922); Крушельницький А. Іван Франко: молоді літа (Львів, 1928); лист І. Франка до М. Драгоманова від 26 квітня 1890 р. (Франко І. Твори в 20 т., т. 1. Нью-Йорк, 1956; Вікіджерела); Велика українська енциклопедія, стаття «Франко Іван Якович»; Енциклопедія Сучасної України, стаття «Павлик Михайло Іванович»; навчальна програма з української літератури (профільний рівень).

Вправи з відповідями: «Каменярі» Івана Франка

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. У якій формі Франко показує працю каменярів?

   • А як видіння уві сні ліричного героя
   • Б як лист ліричного героя до товаришів
   • В як розповідь старого каменяра онукові
   • Г як суперечку каменяра з голосом з гори
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — як видіння уві сні ліричного героя. Вірш починається словами «Я бачив дивний сон», і вся картина — площина, скеля, тисячі закутих людей — це видіння.

2. Хто в творі наказує: «Лупайте сю скалу!»?

   • А ліричний герой, прикований до скелі
   • Б сильний голос, що гримить з гори
   • В мами, жінки і діти каменярів
   • Г други й недруги каменярів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — сильний голос, що гримить з гори. У третій строфі: «І голос сильний нам з гори мов грім гримить: / Лупайте сю скалу!» Рідні в дев’ятій строфі плачуть, а други й недруги клянуть каменярів.

3. Як каменярі, за словами ліричного героя, взяли на себе пута?

   • А силоміць, за вироком суду
   • Б за наказом голосу з гори
   • В добровільно, самі
   • Г за намовою друзів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — добровільно, самі. Сьома строфа: «Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли / На себе пута». Голос з гори наказує лише лупати скелю.

4. Що, за текстом, знав кожен із каменярів?

   • А що скелю розіб’ють за один день
   • Б що на новій дорозі їм поставлять пам’ятник
   • В що голос з гори звільнить їх від ланцюгів
   • Г що слави й пам’яті в людей їм не буде
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — що слави й пам’яті в людей їм не буде. Шоста строфа: «І кождий з нас то знав, що слави нам не буде / Ні пам’яти в людей за сей кровавий труд».

5. До якої збірки Івана Франка входить вірш «Каменярі»?

   • А «Зів’яле листя»
   • Б «Мій Ізмарагд»
   • В «З вершин і низин»
   • Г «Із днів журби»
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — «З вершин і низин». «Каменярі» (1878) увійшли до збірки «З вершин і низин»; у другому виданні 1893 року вірш стоїть у циклі «Excelsior!».

6. Яким розміром написано «Каменярі»?

   • А п’ятистопним хореєм
   • Б шестистопним ямбом
   • В чотиристопним амфібрахієм
   • Г п’ятистопним ямбом
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — шестистопним ямбом. Наголоси падають на парні склади, останній — на 12-й: у рядку шість стоп ∪ — (ямб).

7. Як римуються рядки в п’ятирядковій строфі «Каменярів»?

   • А АБАБА
   • Б ААББА
   • В АББАБ
   • Г АБААБ
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — АБААБ. Римуються 1-й, 3-й і 4-й рядки (боліла — тіла — діла) та 2-й і 5-й (давив — опустив).

8. Який художній засіб у вислові «Ми рабами волі стали»?

   • А оксиморон
   • Б гіпербола
   • В порівняння
   • Г анафора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — оксиморон. Поєднано протилежні поняття — «раби» і «воля»: це оксиморон. Каменярі невільні, але пута взяли на себе самі.