Кличний відмінок

Оновлено: 3.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Кличний відмінок — це форма іменника, якої слово набуває, коли ми до когось звертаємося: мамо, брате, Іване, Юрію, пане Андрію. На жодне питання він не відповідає, а в реченні є звертанням. Закінчення кличного відмінка в однині — -о, -е, -є, -у, -ю; у множині та в середньому роді він здебільшого збігається з називним: друзі, колеги, місто. Яке закінчення обрати, залежить від відміни та групи іменника.

Нижче — таблиця закінчень, правила для кожної відміни, кличний відмінок імен зі словником, звертання на ім’я та по батькові, з «пане» та «друже», типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: закінчення кличного відмінка в таблиці

Щоб утворити кличну форму, визнач відміну іменника (за родом і закінченням у називному відмінку), потім групу (за останнім приголосним основи) і обери закінчення з таблиці. Як визначити відміну й групу, докладно розібрано в статті «Як визначити відміну іменника».

Кличний відмінок імен: Юрій, Ігор, Андрій, Христя

Імена відмінюємо як звичайні іменники, тому й кличну форму утворюємо за тими самими правилами. Головні типи — у схемі.

Найбільше сумнівів викликають такі імена:

• Юрій — Юрію, Андрій — Андрію, Олексій — Олексію. Імена на -й належать до м’якої групи II відміни, тому мають закінчення -ю, як Сергію, Віталію. Форми «Юріє», «Андріє», «Сергіє» неправильні: закінчення -є буває лише в I відміні — Маріє, Надіє, Зоє.
• Ігор — Ігорю. Ігор належить до м’якої групи (Ігоря, Ігорем), як лікар — лікаря. Правопис подає лише форму Ігорю: у зразку відмінювання та у звертанні лікарю Ігорю. Форму Ігоре «Словники України» позначають як просторічну; вона трапляється в художніх текстах, але в літературній мові пиши так, як у Правописі, — Ігорю.
• Олег — Олеже й Олегу. Тут правильні обидві форми. А іншомовні імена з основою на г, к, х мають лише -у: Людвіг — Людвігу, Генріх — Генріху, Жак — Жаку.
• Христя — Христе. Так само, як Катря — Катре, Мотря — Мотре, Ілля — Ілле: м’яка група I відміни має -е. Саме так кличуть героїню «Повії» Панаса Мирного: «Христе!».
• Костя — Костю, Таня — Таню, Катруся — Катрусю. Багато пестливих і коротких імен на -я мають -ю: Галю, Лесю, Олю, Женю. Катрусю Правопис наводить як приклад, а в іншому зразку подає й Наталю (від Наталя). Але загального правила тут немає: Правопис дає -ю лише деяким пестливим іменникам, тому Галю, Костю, але Христе, Катре, Насте. Сумніваєшся — шукай ім’я в словнику нижче.

Шукаєш конкретне ім’я? Введи його в пошук — словник покаже кличну форму, а якщо нормативних форм дві, то обидві.

Що таке кличний відмінок і на яке питання він відповідає

Кличний відмінок — сьомий відмінок іменника. Правопис пояснює його так: «Вокатив (кличний відмінок) — форма іменника, що називає того, до кого звертаються».

• Питання. Кличний відмінок не відповідає на жодне питання: ним кличуть, а не запитують. Тому в таблицях відмінків замість питання ставлять риску або пишуть «звертання».
• Роль у реченні. Іменник у кличному відмінку — це звертання. Звертання не є членом речення: це не підмет і не додаток (докладніше — у статті «Речення зі звертанням»).
• Розділові знаки. Звертання виділяємо комами: Мамо, я вдома. Я, мамо, вдома. Я вдома, мамо. Якщо його вимовляємо з окличною інтонацією, ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої букви: Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський).
• Однина і множина. Власні закінчення кличний відмінок має лише в однині. У множині він збігається з називним: брати, сестри, друзі. В урочистому мовленні вживають ще форми братове, панове.
• Прикметники окремої кличної форми не мають: при звертанні прикметник стоїть у формі називного відмінка — дорогий друже, шановна пані Олено, рідна мамо.

Кличний відмінок є не в усіх мовах. Він є, наприклад, у польській, чеській, сербській, литовській, латині, а в сучасній російській мові окремої кличної форми немає. Найчастіша помилка в нашому мовленні — називний відмінок замість кличного: «Олександр!» замість Олександре!

Закінчення кличного відмінка: I відміна

До I відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченням -а, -я: мама, земля, Микола, суддя, сирота. Закінчення кличного відмінка залежить від групи:

• -о — тверда група: мамо, сестро, донько, Олено, Миколо, старосто, сирото;
• -е — м’яка група: земле, лисице, скрине, Катре, Ілле, судде, тесле; мішана група (основа на ж, ч, ш, щ): душе, круче, площе, листоноше;
• -є — м’яка група після голосного та апострофа: Маріє, Надіє, Соломіє, мріє, сім’є;
• -ю — деякі пестливі іменники м’якої групи: доню, бабусю, матусю, тітусю, Галю, Лесю, Катрусю.

Ще кілька слів, про які часто питають: доня — доню, листоноша — листоноше, лисиця — лисице, художниця — художнице, героїня — героїне, сестра — сестро, Олександра — Олександро. Чоловічі назви осіб на -а, -я мають ті самі закінчення: Миколо, Микито, Ілле, судде, тесле. Суддя і тесля — іменники чоловічого роду, а про жінку теж кажемо суддя.

Наголос. У кличному відмінку він нерідко переходить ближче до початку слова: сестра́ — се́стро, дочка́ — до́чко, земля́ — зе́мле, суддя́ — су́дде, Ілля́ — І́лле.

Закінчення кличного відмінка: II відміна

До II відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням або із закінченням -о (брат, учитель, батько, Петро) і більшість іменників середнього роду на -о, -е, -я. Іменники чоловічого роду в кличному відмінку мають закінчення -е, -у або -ю, а середній рід — таку саму форму, як у називному (про нього нижче).

Закінчення -е

• Безсуфіксні іменники твердої групи: брате, пане, соколе, Іване, Богдане, Степане, Петре. Перед -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг — друже, козак — козаче, юнак — юначе, чоловік — чоловіче, пастух — пастуше, Бог — Боже.
• Деякі іменники мішаної групи: власні назви на ж, ч, ш, дж (Тиміш — Тимоше) і загальні назви на -р, -ж (каменяр — каменяре, пісняр — пісняре, школяр — школяре, сторож — стороже).
• Кілька іменників на -ець, у яких ц змінюється на ч: хлопець — хлопче, молодець — молодче, кравець — кравче, швець — шевче, жнець — женче. Але більшість слів на -ець мають -ю: боєць — бійцю, борець — борцю, українець — українцю, початківець — початківцю. Деякі мають обидві форми: повстанцю і повстанче, умільцю і умільче.
• Чоловічі прізвища на -ов, -ів, -ин і назви міст із такими суфіксами: Глібове, Романишине; Києве, Львове. Прізвища мають і форму, однакову з називною, — про це нижче.

Закінчення -у

• Іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к-: Петрику, синку, хлопчику, керівнику, батьку, Іванку, Сашку. Слово робітник має дві форми: робітнику і робітниче.
• Слова тато, дід, син: тату, діду, сину. «Словники України» подають ще тат (коротка форма) і сине (просторічна), а форму тато позначають як таку, що може не відповідати чинному правопису. Правопис наводить лише тату, діду, сину.
• Іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Генріху, Фрідріху, Жаку, Джеку.
• Деякі іменники мішаної групи з основою на ч, ш: слухачу, читачу, товаришу, користувачу, погоничу.

Закінчення -ю

Його мають іменники м’якої групи (крім кількох слів на -ець, про які йшлося вище): учителю, лікарю, водію, краю, царю, ковалю, учню, дідусю, татусю, а також імена Андрію, Юрію, Олексію, Сергію, Василю, Грицю, Ігорю.

Іменники на -р: -е чи -ю

Найбільше сумнівів викликають слова на -р: каменяре, але лікарю. Усе залежить від групи: тверда й мішана мають -е, м’яка — -ю.

Кличний відмінок у III і IV відміні, середньому роді та множині

• III відміна (жіночий рід із нульовим закінченням) має закінчення -е, але така форма вживається переважно в поезії: ноче, любове, радосте, осене. Так само жіноче ім’я Любов — Любове. Слово мати в кличному відмінку не змінюється: мати. Поруч уживаємо мамо, матусю.
• Середній рід — і в II, і в IV відміні — має кличну форму, однакову з називною: місто, поле, сонце, теля, курча, дитя. У слів ім’я, плем’я можлива ще форма на -е: імене, племене.
• Множина в усіх відмінах збігається з називним відмінком: сестри, брати, друзі, колеги, діти.

Звертання на ім’я та по батькові. Прізвище у звертанні

У звертанні на ім’я та по батькові кличну форму мають обидва слова:

• чоловіче по батькові завжди має -у: Іване Петровичу, Андрію Сергійовичу, Ярославе Васильовичу, Назаре Ігорьовичу, Петре Кузьмичу;
• жіноче по батькові завжди має -о: Оксано Іванівно, Маріє Василівно, Ганно Михайлівно, Наталіє Юріївно.

Тож не «Олександр Петрович, добрий день!», а Олександре Петровичу, добрий день! І не «Наталія Іванівна, можна запитати?», а Наталіє Іванівно, можна запитати?

Прізвище у звертанні:

• чоловічі прізвища мають або кличну форму, або форму, однакову з називною, — правильні обидва варіанти: пане Ковалю або пане Коваль, друже Максименку або друже Максименко;
• прізвища на -ов, -ев, -ів, -ин теж мають дві форми: Глібове або Глібов, Романишине або Романишин;
• прізвища прикметникового типу окремої кличної форми не мають: пане Кобилянський, пані Кобилянська;
• жіночі прізвища на -а мають кличну форму (пані Гаркуше, добродійко Вариводо), а на приголосний і на -о не змінюються: пані Гнатюк, пані Петренко.

Як відмінювати імена, по батькові та прізвища в інших відмінках, розказано в статті «Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ».

Звертання з «пане», «пані», «друже», «колего»

Слова пан, друг, брат, колега, добродій, назви посад і звань у звертанні теж стоять у кличному відмінку. Якщо поруч ім’я чи ще одна загальна назва, кличну форму мають обидва слова: пане Андрію, друже Петре, брате Іване, колего Степане, лікарю Ігорю; пане директоре, пане полковнику, добродію бригадире. Слово пані не відмінюється, а ім’я після нього — так: пані Олено, пані Маріє. У кличному відмінку стоять і слова, якими звертаємося до рідних і незнайомих: тату, сину, доню, свате, свахо, чоловіче, жінко, хлопче, дитино, студенте.

Найчастіше одне зі слів помилково лишають у називному відмінку: «пан Андрій», «пане директор», «пані Олена». У листах звертання часто починають прикметником: Шановний пане Іване! Шановна пані Ірино! Прикметник при цьому стоїть у називному відмінку.

Типові помилки в кличному відмінку

Помилки бувають двох видів: називний відмінок замість кличного та неправильне закінчення, найчастіше -е замість -ю або навпаки.

Тренажери: кличний відмінок

Спершу розподіли іменники за закінченням кличного відмінка, потім обери правильну форму імені, а наостанок склади звертання з «пане», «друже» чи на ім’я та по батькові.

Яке закінчення в кличному відмінку?

Постав іменник у кличний відмінок і розподіли за закінченням. Після розміщення побачиш правильну форму.

ОлександраколегасестралисицястолярученьІванчитачЛюдвігГригорійНадіякерівникдонялистоноша

-о

-е, -є

-у

-ю

Відповіді

сестра — сестро	-о	Тверда група I відміни має -о: сестро, мамо.
колега — колего	-о	I відміна, тверда група: -о.
Олександра — Олександро	-о	Жіноче ім’я на -а, тверда група I відміни: -о.
Іван — Іване	-е, -є	Безсуфіксне ім’я твердої групи II відміни: -е.
листоноша — листоноше	-е, -є	Основа на шиплячий — мішана група I відміни: -е.
лисиця — лисице	-е, -є	М’яка група I відміни: -е.
Надія — Надіє	-е, -є	М’яка група I відміни після голосного: -є.
столяр — столяре	-е, -є	Столяр — тверда група (столяра), тому -е.
керівник — керівнику	-у	Іменник із суфіксом -ик має -у.
читач — читачу	-у	Деякі іменники мішаної групи з основою на ч, ш мають -у: читачу, слухачу.
Людвіг — Людвігу	-у	Іншомовне ім’я з основою на г має -у.
доня — доню	-ю	Доня — один із пестливих іменників, що мають -ю: доню, бабусю.
учень — учню	-ю	М’яка група II відміни (учня): -ю.
Григорій — Григорію	-ю	Ім’я на -й — м’яка група II відміни: -ю.

Як звернутися на ім’я?

Обери правильну кличну форму імені. У дужках — ім’я в називному відмінку.

1. …, ти вже вдома? (Євген)

   ЄвгенеЄвгенуЄвген
   Відповідь

   Євгене. Безсуфіксне ім’я твердої групи II відміни має -е: Євгене, Іване.

2. Привіт, …! Як справи? (Катруся)

   КатрусеКатрусюКатруся
   Відповідь

   Катрусю. Деякі пестливі імена м’якої групи мають -ю; саме Катрусю наводить Правопис.

3. …, кинь мені м’яч! (Костя)

   КостеКостяКостю
   Відповідь

   Костю. Деякі пестливі імена м’якої групи мають -ю: Костю, Таню, Галю (Костю — так у словнику). Але Христя — Христе, Катря — Катре.

4. …, зачекай мене! (Марія)

   МаріяМарієМарію
   Відповідь

   Маріє. Після голосного м’яка група I відміни має -є: Маріє, Надіє. Марію — знахідний відмінок.

5. …, ти вже прочитав книжку? (Микита)

   МикитоМикитаМикиту
   Відповідь

   Микито. Чоловіче ім’я на -а належить до I відміни твердої групи: -о, як Миколо.

6. …, підійди, будь ласка, до дошки. (Дмитро)

   ДмитроДмитруДмитре
   Відповідь

   Дмитре. Ім’я на -о без суфікса -к- — II відміна, тверда група: -е, як Петре.

7. Ласкаво просимо, …! (Генріх)

   ГенрішеГенріхуГенріхе
   Відповідь

   Генріху. Іншомовні імена з основою на г, к, х мають -у: Генріху, Фрідріху.

8. …, ти мене чуєш? (Василь)

   ВасилюВасилеВасиль
   Відповідь

   Василю. М’яка група II відміни має -ю: Василю, Грицю.

9. …, допоможи мені донести сумку. (Михайло)

   МихайлуМихайлеМихайло
   Відповідь

   Михайле. Ім’я на -о твердої групи II відміни має -е: Михайле, Павле.

10. …, не забудь ключі! (Сашко)

    СашкоСашкеСашку
    Відповідь

    Сашку. Імена із суфіксом -к- мають -у: Сашку, Юрку, як батьку.

11. …, ходімо гуляти! (Зоя)

    ЗоєЗоюЗоя
    Відповідь

    Зоє. Після голосного — -є: Зоє, як Маріє. Зою — знахідний відмінок.

Звертання: пане, друже, ім’я та по батькові

Обери правильне звертання. Пам’ятай: кличну форму мають обидва іменники, а прикметник лишається в називному.

1. Привіт, …! Давно не бачилися. (друг)

   другдружедругу
   Відповідь

   друже. Перед -е приголосний г змінюється на ж: друг — друже.

2. …, можна запитати? (пан учитель)

   Пане вчителюПане вчительПан вчителю
   Відповідь

   Пане вчителю. Обидві загальні назви стоять у кличному відмінку: пане вчителю.

3. Дякуємо за урок, …! (Оксана Петрівна)

   Оксано ПетрівнаОксана ПетрівнаОксано Петрівно
   Відповідь

   Оксано Петрівно. Кличну форму мають і ім’я, і по батькові: Оксано Петрівно.

4. …, підпишіть, будь ласка, заяву. (Віктор Іванович)

   Вікторе ІвановичуВіктор ІвановичВікторе Іванович
   Відповідь

   Вікторе Івановичу. Ім’я має -е, чоловіче по батькові — завжди -у: Вікторе Івановичу.

5. Шановна …, запрошуємо вас на свято! (пані Ірина)

   пані Іринапані Іринопані Ірину
   Відповідь

   пані Ірино. Пані не відмінюється, ім’я стоїть у кличному відмінку, а прикметник шановна — у називному.

6. …, ви маєте хвилинку? (пан Богдан)

   Пан БогданеПане БогданПане Богдане
   Відповідь

   Пане Богдане. Загальна назва й ім’я — обидва в кличному: пане Богдане, як брате Петре.

7. Слухаю вас, …! (пан полковник)

   пане полковникупане полковникпан полковнику
   Відповідь

   пане полковнику. Обидва слова — у кличному відмінку; полковник має суфікс -ик, тому -у.

8. Дякую, …, що прийшов! (товариш)

   товаришетоваришутовариш
   Відповідь

   товаришу. Мішана група з основою на ш має -у: товаришу, слухачу.

9. Дорогий …, вітаємо з днем народження! (Тарас)

   ТарасуТарасТарасе
   Відповідь

   Тарасе. Ім’я стоїть у кличному відмінку (Тарасе), а прикметник дорогий — у формі називного.

10. Прошу, …, ваша черга. (пані Петренко)

    пані Петренкопані Петренкупані Петренка
    Відповідь

    пані Петренко. Жіночі прізвища на -о не відмінюються, тож окремої кличної форми не мають.

Кличний відмінок і звертання є в програмі НМТ з української мови. Перевір себе: нижче — 10 завдань у форматі НМТ із відповідями.

Джерела: Український правопис (2019), § 14 (чергування г, к, х), § 66–68 (відміни, групи, зразки відмінювання), § 74, 81, 87, 94–99 (кличний відмінок), § 142–143 (прізвища й імена), § 46, 157, 158 (звертання); форми слів — за «Словниками України» (словозміна); шкільна програма з української мови та програма НМТ. Також § 32, 144, 163.

Читайте також: Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ; Відмінювання іменників; Як визначити відміну іменника: таблиця; Рід іменників; Речення зі звертанням; Морфологічна норма і морфологічні помилки: правила з прикладами.

Вправи з відповідями: кличний відмінок

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Іменник у кличному відмінку в реченні є

   • А підметом
   • Б додатком
   • В звертанням
   • Г обставиною
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — звертанням. Кличну форму вживаємо у звертанні. Звертання називає того, до кого звертаються, і не є членом речення — ні підметом, ні додатком.

2. Закінчення -е в кличному відмінку мають усі іменники рядка

   • А брат, козак, каменяр
   • Б сокіл, слухач, Остап
   • В лікар, жнець, Петро
   • Г батько, юнак, Степан
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — брат, козак, каменяр. Брате, козаче, каменяре. В інших рядках є слухачу, лікарю, батьку.

3. Правильно утворено кличну форму імені

   • А Сергіє
   • Б Андріє
   • В Юрію
   • Г Олексіє
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Юрію. Імена на -й належать до м’якої групи II відміни й мають закінчення -ю: Юрію, Сергію, Андрію, Олексію. Закінчення -є буває лише в I відміні: Маріє.

4. Помилку у звертанні допущено в реченні

   • А Пане Романе, ми на вас чекаємо.
   • Б Шановна Ганна Іванівна, дякуємо вам!
   • В Бабусю, допоможи мені, будь ласка.
   • Г Добрий день, пане професоре!
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Шановна Ганна Іванівна, дякуємо вам! Треба: Шановна Ганно Іванівно! У звертанні на ім’я та по батькові кличну форму мають обидва слова.

5. Закінчення -у в кличному відмінку має іменник

   • А вітер
   • Б ворог
   • В сусід
   • Г дід
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — дід. Діду — як тату, сину. Решта мають -е: вітре, вороже, сусіде.

6. Кличну форму, однакову з називним відмінком, має іменник

   • А село
   • Б мама
   • В кум
   • Г весна
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — село. Іменники середнього роду в кличному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: село, поле. Мамо, куме, весно — окремі кличні форми.

7. Правильно записано звертання в реченні

   • А Віталій Андрійович, зайдіть до кабінету.
   • Б Віталію Андрійович, зайдіть до кабінету.
   • В Віталій Андрійовичу, зайдіть до кабінету.
   • Г Віталію Андрійовичу, зайдіть до кабінету.
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Віталію Андрійовичу, зайдіть до кабінету. Кличну форму мають і ім’я, і по батькові: Віталію (м’яка група, -ю) Андрійовичу (чоловіче по батькові завжди має -у).

8. Закінчення -ю в кличному відмінку мають усі іменники рядка

   • А лікар, газетяр, Арсеній
   • Б цар, кравець, Матвій
   • В водій, кобзар, приятель
   • Г край, пісняр, Олесь
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — водій, кобзар, приятель. Водію, кобзарю, приятелю — м’яка група II відміни. В інших рядках є газетяре, кравче, пісняре.

9. Закінчення -є в кличному відмінку має ім’я

   • А Ілля
   • Б Софія
   • В Наталя
   • Г Катря
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Софія. Після голосного м’яка група I відміни має -є: Софіє, Маріє. Ілле, Катре мають -е, а Наталя — Наталю (за зразком Правопису).

10. Правильно утворено кличну форму обох іменників у рядку

    • А хлопцю, молодцю
    • Б хлопче, молодцю
    • В хлопцю, молодче
    • Г хлопче, молодче
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — хлопче, молодче. Хлопче, молодче: у цих іменниках на -ець ц змінюється на ч, а закінчення — -е. Більшість інших слів на -ець мають -ю: бійцю, українцю.

Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Іменник