Кличний відмінок

Кличний відмінок

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Кличний відмінок — це форма іменника, якої слово набуває, коли ми до когось звертаємося: мамо, брате, Іване, Юрію, пане Андрію. На жодне питання він не відповідає, а в реченні є звертанням. Закінчення кличного відмінка в однині — -о, -е, -є, -у, -ю; у множині та в середньому роді він здебільшого збігається з називним: друзі, колеги, місто. Яке закінчення обрати, залежить від відміни та групи іменника.

Нижче — таблиця закінчень, правила для кожної відміни, кличний відмінок імен зі словником, звертання на ім’я та по батькові, з «пане» та «друже», типові помилки, тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: закінчення кличного відмінка в таблиці

Щоб утворити кличну форму, визнач відміну іменника (за родом і закінченням у називному відмінку), потім групу (за останнім приголосним основи) і обери закінчення з таблиці. Як визначити відміну й групу, докладно розібрано в статті «Як визначити відміну іменника».

Закінчення кличного відмінка однини

I відміна: іменники на -а, -я
-отверда група: мамо, сестро, Олено, Миколо
-ем’яка група: земле, лисице, Ілле, судде; мішана (основа на ж, ч, ш, щ): душе, круче, листоноше
-єм’яка група після голосного чи апострофа: Маріє, Надіє, мріє, сім’є
-юдеякі пестливі на -я: доню, бабусю, Галю, Катрусю
II відміна: чоловічий рід
-етверда група без суфікса: брате, Іване, Петре, козаче, друже; мішана — загальні назви на р, ж та імена на ж, ч, ш: каменяре, стороже, Тимоше; кілька слів на -ець: хлопче, молодче
-усуфікси -ик, -ок, -к-: синку, батьку, Сашку; слова тату, діду, сину; іншомовні імена на г, к, х: Людвігу; деякі загальні назви мішаної групи на ч, ш: слухачу, товаришу
-юм’яка група: учителю, лікарю, водію, Андрію, Юрію; більшість слів на -ець: бійцю, українцю
Інші іменники
-еIII відміна, переважно в поезії: ноче, любове, радосте; але мати
=форма як у називному: середній рід (місто, поле, теля, курча) і множина (друзі, сестри, колеги)

Перед -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг — друже, козак — козаче, пастух — пастуше. Закінчення подано за Правописом.

Кличний відмінок імен: Юрій, Ігор, Андрій, Христя

Імена відмінюємо як звичайні іменники, тому й кличну форму утворюємо за тими самими правилами. Головні типи — у схемі.

Кличний відмінок імен

I відміна: імена на -а, -я
-она -а:
Олена — Олено
Олександра — Олександро
Микола — Миколо
-ена -я після приголосного:
Ілля — Ілле
Катря — Катре
Христя — Христе
-єна -я після голосного:
Марія — Маріє
Софія — Софіє
Зоя — Зоє
-юдеякі пестливі й короткі імена на -я:
Галя — Галю
Таня — Таню
Костя — Костю
Катруся — Катрусю
Наталя — Наталю
II відміна: чоловічі імена на приголосний і на -о
-ена твердий приголосний і на -о:
Іван — Іване
Олександр — Олександре
Петро — Петре
Михайло — Михайле
-уіз суфіксом -к-, -ик та іншомовні на г, к, х:
Сашко — Сашку
Петрик — Петрику
Людвіг — Людвігу
Генріх — Генріху
-юна -й, на м’який приголосний, а також Ігор:
Юрій — Юрію
Андрій — Андрію
Олексій — Олексію
Василь — Василю
Ігор — Ігорю
-е, -удві форми:
Олег — Олеже й Олегу

Лев має лише форму Леве. Українські жіночі імена на приголосний належать до III відміни: Любов — Любове. Ім’я та по батькові у звертанні — обидва в кличному відмінку: Іване Петровичу, Маріє Василівно.

Найбільше сумнівів викликають такі імена:

  • Юрій — Юрію, Андрій — Андрію, Олексій — Олексію. Імена на -й належать до м’якої групи II відміни, тому мають закінчення -ю, як Сергію, Віталію. Форми «Юріє», «Андріє», «Сергіє» неправильні: закінчення -є буває лише в I відміні — Маріє, Надіє, Зоє.
  • Ігор — Ігорю. Ігор належить до м’якої групи (Ігоря, Ігорем), як лікар — лікаря. Правопис подає лише форму Ігорю: у зразку відмінювання та у звертанні лікарю Ігорю. Форму Ігоре «Словники України» позначають як просторічну; вона трапляється в художніх текстах, але в літературній мові пиши так, як у Правописі, — Ігорю.
  • Олег — Олеже й Олегу. Тут правильні обидві форми. А іншомовні імена з основою на г, к, х мають лише -у: Людвіг — Людвігу, Генріх — Генріху, Жак — Жаку.
  • Христя — Христе. Так само, як Катря — Катре, Мотря — Мотре, Ілля — Ілле: м’яка група I відміни має -е. Саме так кличуть героїню «Повії» Панаса Мирного: «Христе!».
  • Костя — Костю, Таня — Таню, Катруся — Катрусю. Багато пестливих і коротких імен на -я мають -ю: Галю, Лесю, Олю, Женю. Катрусю Правопис наводить як приклад, а в іншому зразку подає й Наталю (від Наталя). Але загального правила тут немає: Правопис дає -ю лише деяким пестливим іменникам, тому Галю, Костю, але Христе, Катре, Насте. Сумніваєшся — шукай ім’я в словнику нижче.

Шукаєш конкретне ім’я? Введи його в пошук — словник покаже кличну форму, а якщо нормативних форм дві, то обидві.

Словник: кличний відмінок імен

Ім’я, словоКличний відмінокПримітка
Ага́таАга́тоI, тверда
Аде́льАде́леIII; зразок Правопису
А́ллаА́ллоI, тверда
Анаста́сіяАнаста́сієI, м’яка; пестливі: Настуся — Настусю, На́стя — На́сте
Анато́лійАнато́ліюII, м’яка
Анато́лійович по батьковіАнато́лійовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
Ангелі́наАнгелі́ноI, тверда
Андрі́ївна по батьковіАндрі́ївноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Андрі́йАндрі́юII, м’яка; тільки -ю; пестливі: Андрійко — Андрійку
АндрійкоАндрійкуII, тверда; від Андрі́й
Андрі́йович по батьковіАндрі́йовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
А́ннаА́нноI, тверда; пестливі: Аня — Аню
Анті́нАнто́неII, тверда; і → о: Анто́на, Анто́не
Анто́нАнто́неII, тверда
АняАнюI, м’яка; від А́нна
Арка́дійАрка́діюII, м’яка
Арсе́нійАрсе́ніюII, м’яка
Арте́мАрте́меII, тверда
ба́баба́боI, тверда
бабу́сябабу́сюI, м’яка
ба́бцяба́бцюI, м’яка
ба́тькоба́тькуII, тверда
Богда́нБогда́неII, тверда; пестливі: Богданчик — Богданчику
Богда́наБогда́ноI, тверда
БогданчикБогданчикуII, тверда; від Богда́н
боє́цьбійцю́II, м’яка
БоженаБоженоI, тверда
бомбарди́рбомбарди́реII, тверда
боре́цьборцю́II, м’яка
Бори́сБори́сеII, тверда
братбра́теII, тверда
ВадикВадикуII, тверда; від Вади́м
Вади́мВади́меII, тверда; пестливі: Вадик — Вадику
Валенти́нВаленти́неII, тверда; пестливі: Ва́ля — Ва́лю
Валенти́наВаленти́ноI, тверда; пестливі: Ва́ля — Ва́лю
ВалераВалероI, тверда; від Вале́рій
Вале́рійВале́ріюII, м’яка; пестливі: Валера — Валеро
Вале́ріяВале́рієI, м’яка
Ва́ля ч. і ж.Ва́люI, м’яка; від Валенти́на, Валенти́н; чоловіче й жіноче ім’я: словник подає тільки -ю
Варва́раВарва́роI, тверда
Васили́наВасили́ноI, тверда
Васи́лівна по батьковіВаси́лівноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Васи́льВаси́люII, м’яка; пестливі: Васи́лько — Васи́льку, Вася — Васю
Васи́лькоВаси́лькуII, тверда; від Васи́ль
Васи́льович по батьковіВаси́льовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
ВасяВасюI, м’яка; від Васи́ль
Вероні́каВероні́коI, тверда
ВікаВікоI, тверда; від Вікто́рія
Віке́нтійВіке́нтіюII, м’яка
Ві́кторВі́ктореII, тверда; пестливі: Вітя — Вітю
Вікто́ріяВікто́рієI, м’яка; пестливі: Віка — Віко
Ві́раВі́роI, тверда; пестливі: Вірочка — Вірочко
ВірочкаВірочкоI, тверда; від Ві́ра
ВіталикВіталикуII, тверда; від Віта́лій
Віта́лійВіта́ліюII, м’яка; пестливі: Віталик — Віталику
ВітяВітюI, м’яка; від Ві́ктор
ВладВладеII, тверда; від Владисла́в
Вла́даВла́доI, тверда
ВладикВладикуII, тверда; від Владисла́в
Владисла́вВладисла́веII, тверда; пестливі: Влад — Владе, Владик — Владику
Владисла́ваВладисла́воI, тверда
ВоваВовоI, тверда; від Володи́мир
воді́йводі́юII, м’яка
Володи́мирВолоди́миреII, тверда; пестливі: Вова — Вово, Володя — Володю
Володи́мирович по батьковіВолоди́мировичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
ВолодяВолодюI, м’яка; від Володи́мир
Все́володВсе́володеII, тверда
Гаври́лоГаври́леII, тверда
газетя́ргазетя́реII, мішана; Р. в. газетяра́, тому -е
гайга́юII, м’яка
Гали́наГали́ноI, тверда; пестливі: Га́ля — Га́лю
Га́ляГа́люI, м’яка; від Гали́на
Га́ннаГа́нноI, тверда; пестливі: Ганнуся — Ганнусю
ГаннусяГаннусюI, м’яка; від Га́нна
Генна́дійГенна́діюII, м’яка
Ге́нріхГе́нріхуII, тверда; іншомовне ім’я з основою на х — -у
герої́нягерої́неI, м’яка
геро́йгеро́юII, м’яка
ГлібГлі́беII, тверда
ГнатГна́теII, тверда
Горді́йГорді́юII, м’яка
Гри́гірГри́гореII, тверда; і → о: Гри́гора, Гри́горе, як Фе́дір — Фе́доре
Григо́рійГриго́ріюII, м’яка; пестливі: Гриць — Гри́цю, Грицько́ — Грицьку́
ГрицьГри́цюII, м’яка; від Григо́рій
Грицько́Грицьку́II, тверда; від Григо́рій
Дави́дДави́деII, тверда
Да́наДа́ноI, тверда
ДанилкоДанилкуII, тверда; від Дани́ло
Дани́лоДани́леII, тверда; пестливі: Данилко — Данилку
Дари́наДари́ноI, тверда; пестливі: Даринка — Даринко, Дарка — Дарко
ДаринкаДаринкоI, тверда; від Дари́на
ДаркаДаркоI, тверда; від Дари́на
Деми́дДеми́деII, тверда
Дем’я́нДем’я́неII, тверда
Дени́сДени́сеII, тверда
ДжекДже́куII, тверда; іншомовне ім’я з основою на к — -у
дире́ктордире́ктореII, тверда
дити́надити́ноI, тверда
Діа́наДіа́ноI, тверда
ді́вчи́наді́вчи́ноI, тверда
дідді́дуII, тверда
діду́сьдіду́сюII, м’яка
ДімаДімоI, тверда; від Дмитро́
ДмитрикДмитрикуII, тверда; від Дмитро́
Дмитро́Дми́треII, тверда; наголос переходить: Дмитро́ — Дми́тре; пестливі: Діма — Дімо, Дмитрик — Дмитрику
добро́дійдобро́діюII, м’яка
до́нькадо́нькоI, тверда
до́нядо́нюI, м’яка
дочка́до́чкоI, тверда; наголос переходить: дочка́ — до́чко
другдру́жеII, тверда; г → ж
дружи́надружи́ноI, тверда
душа́ду́ше і душе́I, мішана; обидва наголоси — за зразком Правопису
дя́дькодя́дькуII, тверда
Едуа́рдЕдуа́рдеII, тверда
Емі́ліяЕмі́лієI, м’яка
Є́ваЄ́воI, тверда
Євге́нЄвге́неII, тверда; пестливі: Женя — Женю
Євге́нійЄвге́ніюII, м’яка; пестливі: Женя — Женю
Євге́ніяЄвге́нієI, м’яка; пестливі: Женя — Женю
Єлизаве́таЄлизаве́тоI, тверда; пестливі: Ліза — Лізо
ЖакЖа́куII, тверда; іншомовне ім’я з основою на к — -у
Жа́ннаЖа́нноI, тверда
Женя ч. і ж.ЖенюI, м’яка; від Євге́н, Євге́ній, Євге́нія
жі́нкажі́нкоI, тверда
жнецьже́нчеII, м’яка
Заха́рЗаха́реII, тверда
Зино́війЗино́віюII, м’яка
Зла́таЗла́тоI, тверда
Зоря́наЗоря́ноI, тверда
Зо́яЗо́єI, м’яка
Іва́нІва́неII, тверда; пестливі: Іва́нко — Іва́нку, Івасик — Івасику, Івась — Івасю
Іва́нівна по батьковіІва́нівноI, тверда; жіноче по батькові — -о
ІванкаІванкоI, тверда; від Іва́нна
Іва́нкоІва́нкуII, тверда; від Іва́н
Іва́ннаІва́нноI, тверда; пестливі: Іванка — Іванко
Іва́нович по батьковіІва́новичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
ІвасикІвасикуII, тверда; від Іва́н
ІвасьІвасюII, м’яка; від Іва́н
І́горІ́горюII, м’яка; І́горя, з І́горем; Правопис подає тільки цю форму; Ігоре у словнику — просторічна форма; пестливі: Ігорко — Ігорку
ІгоркоІгоркуII, тверда; від І́гор
І́горьович по батьковіІ́горьовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у; від І́гор — з ь
Іларіо́нІларіо́неII, тверда
Іллі́ч по батьковіІллі́чуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у; від Ілля́
Ілля́І́ллеI, м’яка; чоловіче ім’я I відміни; наголос переходить: Ілля́ — І́лле; пестливі: Ілько́ — Ільку́
Іло́наІло́ноI, тверда
Ілько́Ільку́II, тверда; від Ілля́
ім’я́ім’я́ і і́менеIV; правильні обидві форми
І́ннаІ́нноI, тверда
Іноке́нтійІноке́нтіюII, м’яка
ІраІроI, тверда; від Іри́на
Іри́наІри́ноI, тверда; пестливі: Іра — Іро, Іринка — Іринко, Ірочка — Ірочко
ІринкаІринкоI, тверда; від Іри́на
ІрочкаІрочкоI, тверда; від Іри́на
Йо́сипЙо́сипеII, тверда
каменя́ркаменя́реII, мішана; Р. в. каменяра́, тому -е
Кари́наКари́ноI, тверда
Катери́наКатери́ноI, тверда; пестливі: Катру́ся — Катру́сю, Ка́тря — Ка́тре, Катя — Катю
Катру́сяКатру́сюI, м’яка; від Катери́на; так у Правописі
Ка́тряКа́треI, м’яка; від Катери́на
КатяКатюI, м’яка; від Катери́на
керівни́ккерівнику́II, тверда; суфікс -ник — -у
КирилКирилеII, тверда; пор. Кири́ло — Кири́ле
Кири́лоКири́леII, тверда
кицю́някицю́нюI, м’яка; пестливе: -ю, як до́ню, бабу́сю
Кі́раКі́роI, тверда
коза́ккоза́чеII, тверда; к → ч
коле́гаколе́гоI, тверда
КоляКолюI, м’яка; від Мико́ла
кори́стува́чкори́стува́чуII, мішана
КостьКо́стюII, м’яка; пестливі: Костя — Костю
КостяКостюI, м’яка; від Костянти́н, Кость
Костянти́нКостянти́неII, тверда; пестливі: Костя — Костю
краве́цькра́вчеII, м’яка
крайкра́юII, м’яка
кра́сенькра́сеню і кра́снюII, м’яка; правильні обидві форми
Ксе́ніяКсе́нієI, м’яка
Кузьма́Кузьмо́I, тверда; наголос лишається на закінченні: Кузьма́ — Кузьмо́
Кузьми́ч по батьковіКузьмичу́II, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у; від Кузьма́
Лаврі́нЛаврі́неII, тверда; без чергування: Лаврі́на, Лаврі́не
Лари́саЛари́соI, тверда
ЛевЛе́веII, тверда; Ле́ва і Льва, Ле́вові і Льво́ві, але в кличному — тільки Ле́ве; пестливі: Левко́ — Левку́
Левко́Левку́II, тверда; від Лев
ле́дарле́дарюII, м’яка
Леоні́дЛеоні́деII, тверда
Ле́сяЛе́сюI, м’яка; пестливе ім’я: -ю, так у Правописі
лиси́цялиси́цеI, м’яка
листоно́шалистоно́шеI, мішана; спільний рід
лито́вецьлито́вцюII, м’яка
Лі́даЛі́доI, тверда; від Лі́дія
Лі́діяЛі́дієI, м’яка; пестливі: Лі́да — Лі́до
ЛізаЛізоI, тверда; від Єлизаве́та
лі́карлі́карюII, м’яка; Р. в. лі́каря, тому -ю
Лі́ліяЛі́лієI, м’яка; пестливі: Ліля — Лілю
ЛіляЛілюI, м’яка; від Лі́лія
Лі́наЛі́ноI, тверда
лоша́лоша́IV; середній рід: як у називному
Лука́Луко́I, тверда; наголос лишається на закінченні: Лука́ — Луко́
ЛюбаЛюбоI, тверда; від Любо́в
Любо́вЛюбо́веIII; пестливі: Люба — Любо
Любоми́рЛюбоми́реII, тверда
Любоми́раЛюбоми́роI, тверда
ЛюдаЛюдоI, тверда; від Людми́ла
Лю́двігЛю́двігуII, тверда; іншомовне ім’я з основою на г — -у
Людми́лаЛюдми́лоI, тверда; пестливі: Люда — Людо, Люся — Люсю
ЛюсяЛюсюI, м’яка; від Людми́ла
Магдали́наМагдали́ноI, тверда
Мака́рМака́реII, тверда
МаксимМаксимеII, тверда; пестливі: Максимко — Максимку
МаксимкоМаксимкуII, тверда; від Максим
ма́мама́моI, тверда
Маргари́таМаргари́тоI, тверда
МарічкаМарічкоI, тверда; від Марі́я
Марі́яМарі́єI, м’яка; пестливі: Марічка — Марічко, Мару́ся — Мару́сю
Марко́Марку́II, тверда
Ма́ртаМа́ртоI, тверда
Мару́сяМару́сюI, м’яка; від Марі́я
Мар’я́нМар’я́неII, тверда
Мар’янаМар’яноI, тверда
Матві́йМатві́юII, м’яка; пестливі: Матвійко — Матвійку
МатвійкоМатвійкуII, тверда; від Матві́й
ма́тима́тиIII, особливе відмінювання; кличний відмінок збігається з називним
мату́сямату́сюI, м’яка
Мики́таМики́тоI, тверда; пестливі: Микитка — Микитко
МикиткаМикиткоI, тверда; від Мики́та
Мико́лаМико́лоI, тверда; пестливі: Коля — Колю, Миколка — Миколко
Микола́ївна по батьковіМикола́ївноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Микола́йович по батьковіМикола́йовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
МиколкаМиколкоI, тверда; від Мико́ла
Миро́нМиро́неII, тверда
Миросла́вМиросла́веII, тверда; пестливі: Славик — Славику, Славко — Славку
Миросла́ваМиросла́воI, тверда; пестливі: Мирося — Миросю
МиросяМиросюI, м’яка; від Миросла́ва
Миха́йликМиха́йликуII, тверда; від Миха́йло
Миха́йлівна по батьковіМиха́йлівноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Миха́йлоМиха́йлеII, тверда; пестливі: Миха́йлик — Миха́йлику, Михась — Михасю
МихасьМихасюII, м’яка; від Миха́йло
МіланаМіланоI, тверда
Міле́наМіле́ноI, тверда
мо́вамо́воI, тверда
молоде́цьмоло́дчеII, м’яка
Мо́тряМо́треI, м’яка
НадійкаНадійкоI, тверда; від Наді́я
Наді́яНаді́єI, м’яка; пестливі: Надійка — Надійко
Наза́рНаза́реII, тверда
Наза́рійНаза́ріюII, м’яка
НастусяНастусюI, м’яка; від Анаста́сія
На́стяНа́стеI, м’яка; від Анаста́сія
Ната́ліяНата́лієI, м’яка; пестливі: Ната́лка — Ната́лко
Ната́лкаНата́лкоI, тверда; від Ната́лія, Ната́ля
Ната́ляНата́люI, м’яка; так у зразку Правопису; пестливі: Ната́лка — Ната́лко
нача́льникнача́льникуII, тверда
Не́сторНе́стореII, тверда
Ничи́пірНичи́пореII, тверда; і → о: Ничи́пора, Ничи́поре
Ні́каНі́коI, тверда
НікітаНікітоI, тверда; російські імена Правопис передає українськими відповідниками: Мики́та — Мики́то
Ніко́льНіко́леIII; як Любо́в — Любо́ве
Ні́наНі́ноI, тверда
Ніне́льНіне́леIII
Ода́ркаОда́ркоI, тверда
Окса́наОкса́ноI, тверда; пестливі: Оксанка — Оксанко
ОксанкаОксанкоI, тверда; від Окса́на
Оле́гОле́же і Оле́гуII, тверда; правильні обидві форми; пестливі: Олежик — Олежику
ОлежикОлежикуII, тверда; від Оле́г
Оле́ксаОле́ксоI, тверда
Олекса́ндрОлекса́ндреII, тверда; пестливі: Сашко — Сашку, Сашуня — Сашуню
Олекса́ндраОлекса́ндроI, тверда; пестливі: Сашуня — Сашуню
Олекса́ндрівна по батьковіОлекса́ндрівноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Олекса́ндрович по батьковіОлекса́ндровичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
Олексі́йОлексі́юII, м’яка; тільки -ю
Олексі́йович по батьковіОлексі́йовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
Оле́наОле́ноI, тверда; пестливі: Оленка — Оленко
ОленкаОленкоI, тверда; від Оле́на
Оле́сьОле́сюII, м’яка
Оле́сяОле́сюI, м’яка; пестливе ім’я: -ю, як Ле́ся — Ле́сю; так у словнику
ОлечкаОлечкоI, тверда; від О́льга
О́льгаО́льгоI, тверда; пестливі: Олечка — Олечко, Оля — Олю
ОляОлюI, м’яка; від О́льга
ону́кону́чеII, тверда; к → ч
ону́каону́коI, тверда
Опана́сОпана́сеII, тверда
Оре́стОре́стеII, тверда
Ори́сяОри́сюI, м’яка
Оста́пОста́пеII, тверда
Охрі́мОхрі́меII, тверда
Павло́Па́влеII, тверда; наголос переходить: Павло́ — Па́вле; пестливі: Павлусь — Павлусю
ПавлусьПавлусюII, м’яка; від Павло́
Пала́жкаПала́жкоI, тверда
панпа́неII, тверда
Пана́сПана́сеII, тверда
па́ніпа́ніне відмінюється; ім’я після нього відмінюється: па́ні Оле́но
Пара́скаПара́скоI, тверда
Пе́трикПе́трикуII, тверда; від Петро́
Петрі́вна по батьковіПетрі́вноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Петро́Пе́треII, тверда; наголос переходить: Петро́ — Пе́тре; пестливі: Пе́трик — Пе́трику
Петро́вич по батьковіПетро́вичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
Пили́пПили́пеII, тверда
пісня́рпісня́реII, мішана; Р. в. пісняра́, тому -е
Плато́нПлато́неII, тверда
побрати́мпобрати́меII, тверда
по́другапо́другоI, тверда
Полі́наПолі́ноI, тверда
початкі́вецьпочаткі́вцюII, м’яка
Про́кіпПро́копеII, тверда; і → о: Про́копа, Про́копе
профе́сорпрофе́сореII, тверда
Раї́саРаї́соI, тверда
Регі́наРегі́ноI, тверда
ро́дичро́дичуII, мішана
Роксола́наРоксола́ноI, тверда
РомаРомоI, тверда; від Рома́н
Рома́нРома́неII, тверда; пестливі: Рома — Ромо, Ромко — Ромку
РомкоРомкуII, тверда; від Рома́н
РостикРостикуII, тверда; від Ростисла́в
Ростисла́вРостисла́веII, тверда; пестливі: Ростик — Ростику
Русла́наРусла́ноI, тверда
Са́ваСа́воI, тверда
СашкоСашкуII, тверда; від Олекса́ндр
Сашуня ч. і ж.СашунюI, м’яка; від Олекса́ндр, Олекса́ндра
сватсва́теII, тверда
сва́хасва́хоI, тверда
Світла́наСвітла́ноI, тверда; пестливі: Світланка — Світланко
СвітланкаСвітланкоI, тверда; від Світла́на
Святосла́вСвятосла́веII, тверда; пестливі: Славик — Славику, Славко — Славку
Севери́нСевери́неII, тверда
Семе́нСеме́неII, тверда
Сергі́ївна по батьковіСергі́ївноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Сергі́йСергі́юII, м’яка; тільки -ю; пестливі: Сергійко — Сергійку
СергійкоСергійкуII, тверда; від Сергі́й
Сергі́йович по батьковіСергі́йовичуII, мішана; чоловіче по батькові — завжди -у
сестра́се́строI, тверда; наголос переходить: сестра́ — се́стро
Си́дірСи́дореII, тверда; і → о: Си́дора, Си́доре
синси́нуII, тверда; сине у словнику — просторічна форма
скри́нькаскри́нькоI, тверда
СлавикСлавикуII, тверда; від Яросла́в, Миросла́в, Святосла́в, Станісла́в
СлавкоСлавкуII, тверда; від Яросла́в, Миросла́в, Святосла́в, Станісла́в
сло́никсло́никуII, тверда
слуха́чслуха́чуII, мішана
Сніжа́наСніжа́ноI, тверда
солове́йкосолове́йкуII, тверда
СоломійкаСоломійкоI, тверда; від Соломі́я
Соломі́яСоломі́єI, м’яка; пестливі: Соломійка — Соломійко
Соло́хаСоло́хоI, тверда
СоняСонюI, м’яка; від Софі́я
Софі́яСофі́єI, м’яка; пестливі: Соня — Соню
Станісла́вСтанісла́веII, тверда; пестливі: Славик — Славику, Славко — Славку, Стас — Стасе
СтасСтасеII, тверда; від Станісла́в
Степа́нСтепа́неII, тверда
Сте́фаСте́фоI, тверда; від Стефа́нія
Стефа́ніяСтефа́нієI, м’яка; пестливі: Сте́фа — Сте́фо
сто́лярсто́ляреII, тверда; Р. в. сто́ляра, тому -е
студе́нтстуде́нтеII, тверда
Таї́сіяТаї́сієI, м’яка
Тама́раТама́роI, тверда
Тамі́лаТамі́лоI, тверда
ТаняТанюI, м’яка; від Тетя́на
Тара́сТара́сеII, тверда; пестливі: Тарасик — Тарасику
ТарасикТарасикуII, тверда; від Тара́с
та́тота́туII, тверда; як ді́ду, си́ну; форму та́то у звертанні Правопис не подає
тату́сьтату́сюII, м’яка
Тере́ньТере́нюII, м’яка
Тетя́наТетя́ноI, тверда; пестливі: Таня — Таню, Тетянка — Тетянко
ТетянкаТетянкоI, тверда; від Тетя́на
Тимі́шТимо́шеII, мішана; і → о: Тимо́ша, Тимо́ше
Тимко́Тимку́II, тверда; від Тимофі́й
Тимофі́йТимофі́юII, м’яка; пестливі: Тимко́ — Тимку́
Тиму́рТиму́реII, тверда
Ти́хонТи́хонеII, тверда
ті́ткаті́ткоI, тверда
тіту́сятіту́сюI, м’яка
това́риштова́ришуII, мішана
Трохи́мТрохи́меII, тверда
украї́нецьукраї́нцюII, м’яка
Уля́наУля́ноI, тверда; пестливі: Улянка — Улянко
УлянкаУлянкоI, тверда; від Уля́на
Усти́мУсти́меII, тверда
Усти́наУсти́ноI, тверда; пестливі: У́стя — У́сте
У́стяУ́стеI, м’яка; від Усти́на; як Хри́стя — Хри́сте, На́стя — На́сте
учени́цяучени́цеI, м’яка
у́ченьу́чнюII, м’яка; е випадає: у́чня, у́чню
учи́тельучи́телюII, м’яка; так само вчи́тель — вчи́телю
учи́телькаучи́телькоI, тверда
Фе́дірФе́дореII, тверда; і → о: Фе́дора, Фе́доре
ФіліпФіліпеII, тверда
Фрі́дріхФрі́дріхуII, тверда; іншомовне ім’я з основою на х — -у
Харито́нХарито́неII, тверда
хло́пецьхло́пчеII, м’яка
Хома́Хо́моI, тверда; наголос переходить: Хома́ — Хо́мо
Христи́наХристи́ноI, тверда; пестливі: Христинка — Христинко, Хри́стя — Хри́сте
ХристинкаХристинкоI, тверда; від Христи́на
Хри́стяХри́стеI, м’яка; від Христи́на; як Ка́тря — Ка́тре, Мо́тря — Мо́тре; словник подає тільки цю форму
худо́жникхудо́жникуII, тверда
худо́жницяхудо́жницеI, м’яка
царца́рюII, м’яка; Р. в. царя́, тому -ю
ча́шача́шеI, мішана
чита́ччита́чуII, мішана
чолові́кчолові́чеII, тверда; к → ч
чужи́нецьчужи́нцю і чужи́нчеII, м’яка; правильні обидві форми, як повста́нцю і повста́нче
швецьше́вчеII, м’яка
школя́ршколя́реII, мішана; Р. в. школяра́, тому -е
ЮліанаЮліаноI, тверда
Ю́ліяЮ́лієI, м’яка; пестливі: Юля — Юлю
ЮляЮлюI, м’яка; від Ю́лія
юна́кюна́чеII, тверда; к → ч
ЮраЮроI, тверда; від Ю́рій
Ю́ріївна по батьковіЮ́ріївноI, тверда; жіноче по батькові — -о
Ю́рійЮ́ріюII, м’яка; тільки -ю; пестливі: Юра — Юро, Юрко́ — Юрку́
Юрко́Юрку́II, тверда; від Ю́рій
Яки́мЯки́меII, тверда
Я́ківЯ́ковеII, тверда; і → о: Я́кова, Я́кове
Я́наЯ́ноI, тверда
Яре́маЯре́моI, тверда
ЯрикЯрикуII, тверда; від Яросла́в
Яри́наЯри́ноI, тверда; пестливі: Яринка — Яринко
ЯринкаЯринкоI, тверда; від Яри́на
Яросла́вЯросла́веII, тверда; пестливі: Славик — Славику, Славко — Славку, Ярик — Ярику
Яросла́ваЯросла́воI, тверда

У словнику 415 записів: 302 імені, а також імена по батькові й слова, які найчастіше вживаємо у звертаннях. Шукай за початком слова: «юр» знайде Юрій і Юрко; можна ввести й кличну форму (Ігорю). Якщо правильні дві форми, подано обидві. I, II, III, IV — відміна; тверда, м’яка, мішана — група. Наголос позначено там, де його подає словник або Правопис; два знаки — правильні обидва наголоси. Форми звірено зі «Словниками України», Великим електронним словником української мови (ВЕСУМ) і Правописом 2019.

Що таке кличний відмінок і на яке питання він відповідає

Кличний відмінок — сьомий відмінок іменника. Правопис пояснює його так: «Вокатив (кличний відмінок) — форма іменника, що називає того, до кого звертаються».

  • Питання. Кличний відмінок не відповідає на жодне питання: ним кличуть, а не запитують. Тому в таблицях відмінків замість питання ставлять риску або пишуть «звертання».
  • Роль у реченні. Іменник у кличному відмінку — це звертання. Звертання не є членом речення: це не підмет і не додаток (докладніше — у статті «Речення зі звертанням»).
  • Розділові знаки. Звертання виділяємо комами: Мамо, я вдома. Я, мамо, вдома. Я вдома, мамо. Якщо його вимовляємо з окличною інтонацією, ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої букви: Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський).
  • Однина і множина. Власні закінчення кличний відмінок має лише в однині. У множині він збігається з називним: брати, сестри, друзі. В урочистому мовленні вживають ще форми братове, панове.
  • Прикметники окремої кличної форми не мають: при звертанні прикметник стоїть у формі називного відмінка — дорогий друже, шановна пані Олено, рідна мамо.

Кличний відмінок є не в усіх мовах. Він є, наприклад, у польській, чеській, сербській, литовській, латині, а в сучасній російській мові окремої кличної форми немає. Найчастіша помилка в нашому мовленні — називний відмінок замість кличного: «Олександр!» замість Олександре!

Закінчення кличного відмінка: I відміна

До I відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченням -а, -я: мама, земля, Микола, суддя, сирота. Закінчення кличного відмінка залежить від групи:

  • -о — тверда група: мамо, сестро, донько, Олено, Миколо, старосто, сирото;
  • -е — м’яка група: земле, лисице, скрине, Катре, Ілле, судде, тесле; мішана група (основа на ж, ч, ш, щ): душе, круче, площе, листоноше;
  • -є — м’яка група після голосного та апострофа: Маріє, Надіє, Соломіє, мріє, сім’є;
  • -ю — деякі пестливі іменники м’якої групи: доню, бабусю, матусю, тітусю, Галю, Лесю, Катрусю.

Ще кілька слів, про які часто питають: доня — доню, листоноша — листоноше, лисиця — лисице, художниця — художнице, героїня — героїне, сестра — сестро, Олександра — Олександро. Чоловічі назви осіб на -а, -я мають ті самі закінчення: Миколо, Микито, Ілле, судде, тесле. Суддя і тесля — іменники чоловічого роду, а про жінку теж кажемо суддя.

Наголос. У кличному відмінку він нерідко переходить ближче до початку слова: сестра́ — се́стро, дочка́ — до́чко, земля́ — зе́мле, суддя́ — су́дде, Ілля́ — І́лле.

Закінчення кличного відмінка: II відміна

До II відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням або із закінченням -о (брат, учитель, батько, Петро) і більшість іменників середнього роду на -о, -е, -я. Іменники чоловічого роду в кличному відмінку мають закінчення -е, -у або -ю, а середній рід — таку саму форму, як у називному (про нього нижче).

Закінчення -е

  • Безсуфіксні іменники твердої групи: брате, пане, соколе, Іване, Богдане, Степане, Петре. Перед -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг — друже, козак — козаче, юнак — юначе, чоловік — чоловіче, пастух — пастуше, Бог — Боже.
  • Деякі іменники мішаної групи: власні назви на ж, ч, ш, дж (Тиміш — Тимоше) і загальні назви на -р, -ж (каменяр — каменяре, пісняр — пісняре, школяр — школяре, сторож — стороже).
  • Кілька іменників на -ець, у яких ц змінюється на ч: хлопець — хлопче, молодець — молодче, кравець — кравче, швець — шевче, жнець — женче. Але більшість слів на -ець мають -ю: боєць — бійцю, борець — борцю, українець — українцю, початківець — початківцю. Деякі мають обидві форми: повстанцю і повстанче, умільцю і умільче.
  • Чоловічі прізвища на -ов, -ів, -ин і назви міст із такими суфіксами: Глібове, Романишине; Києве, Львове. Прізвища мають і форму, однакову з називною, — про це нижче.

Закінчення -у

  • Іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к-: Петрику, синку, хлопчику, керівнику, батьку, Іванку, Сашку. Слово робітник має дві форми: робітнику і робітниче.
  • Слова тато, дід, син: тату, діду, сину. «Словники України» подають ще тат (коротка форма) і сине (просторічна), а форму тато позначають як таку, що може не відповідати чинному правопису. Правопис наводить лише тату, діду, сину.
  • Іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Генріху, Фрідріху, Жаку, Джеку.
  • Деякі іменники мішаної групи з основою на ч, ш: слухачу, читачу, товаришу, користувачу, погоничу.

Закінчення -ю

Його мають іменники м’якої групи (крім кількох слів на -ець, про які йшлося вище): учителю, лікарю, водію, краю, царю, ковалю, учню, дідусю, татусю, а також імена Андрію, Юрію, Олексію, Сергію, Василю, Грицю, Ігорю.

Іменники на -р: -е чи -ю

Найбільше сумнівів викликають слова на -р: каменяре, але лікарю. Усе залежить від групи: тверда й мішана мають -е, м’яка — -ю.

Іменники на -р: -е чи -ю?

  • Тверда група -е
    директоре, професоре, столяре, пасажире
    родовий: директора, столяра
  • Мішана група -е
    каменяре, пісняре, школяре, газетяре
    родовий: каменяра, школяра
  • М’яка група -ю
    лікарю, кобзарю, секретарю, воротарю, Ігорю
    родовий: лікаря, кобзаря, Ігоря

Підказка — родовий відмінок. Якщо в ньому -а, у кличному зазвичай -е; якщо -я — -ю. Сумніваєшся — перевір у словнику.

Кличний відмінок у III і IV відміні, середньому роді та множині

  • III відміна (жіночий рід із нульовим закінченням) має закінчення -е, але така форма вживається переважно в поезії: ноче, любове, радосте, осене. Так само жіноче ім’я Любов — Любове. Слово мати в кличному відмінку не змінюється: мати. Поруч уживаємо мамо, матусю.
  • Середній рід — і в II, і в IV відміні — має кличну форму, однакову з називною: місто, поле, сонце, теля, курча, дитя. У слів ім’я, плем’я можлива ще форма на -е: імене, племене.
  • Множина в усіх відмінах збігається з називним відмінком: сестри, брати, друзі, колеги, діти.

Звертання на ім’я та по батькові. Прізвище у звертанні

У звертанні на ім’я та по батькові кличну форму мають обидва слова:

  • чоловіче по батькові завжди має -у: Іване Петровичу, Андрію Сергійовичу, Ярославе Васильовичу, Назаре Ігорьовичу, Петре Кузьмичу;
  • жіноче по батькові завжди має -о: Оксано Іванівно, Маріє Василівно, Ганно Михайлівно, Наталіє Юріївно.

Тож не «Олександр Петрович, добрий день!», а Олександре Петровичу, добрий день! І не «Наталія Іванівна, можна запитати?», а Наталіє Іванівно, можна запитати?

Прізвище у звертанні:

  • чоловічі прізвища мають або кличну форму, або форму, однакову з називною, — правильні обидва варіанти: пане Ковалю або пане Коваль, друже Максименку або друже Максименко;
  • прізвища на -ов, -ев, -ів, -ин теж мають дві форми: Глібове або Глібов, Романишине або Романишин;
  • прізвища прикметникового типу окремої кличної форми не мають: пане Кобилянський, пані Кобилянська;
  • жіночі прізвища на -а мають кличну форму (пані Гаркуше, добродійко Вариводо), а на приголосний і на -о не змінюються: пані Гнатюк, пані Петренко.

Як відмінювати імена, по батькові та прізвища в інших відмінках, розказано в статті «Відмінювання українських імен, по батькові та прізвищ».

Звертання з «пане», «пані», «друже», «колего»

Слова пан, друг, брат, колега, добродій, назви посад і звань у звертанні теж стоять у кличному відмінку. Якщо поруч ім’я чи ще одна загальна назва, кличну форму мають обидва слова: пане Андрію, друже Петре, брате Іване, колего Степане, лікарю Ігорю; пане директоре, пане полковнику, добродію бригадире. Слово пані не відмінюється, а ім’я після нього — так: пані Олено, пані Маріє. У кличному відмінку стоять і слова, якими звертаємося до рідних і незнайомих: тату, сину, доню, свате, свахо, чоловіче, жінко, хлопче, дитино, студенте.

Як звертатися: пан, пані, друг, ім’я та по батькові

Будова звертанняПриклади
пан, друг, брат, колега + ім’япане Андрію, друже Петре, брате Іване, колего Степане
пан + посада чи званняпане директоре, пане професоре, пане полковнику
пані + ім’япані Олено, пані Маріє (пані не змінюється)
ім’я + по батьковіІване Петровичу, Маріє Василівно
пан + прізвищепане Ковалю або пане Коваль
пані + прізвищепані Гаркуше (на -а); пані Гнатюк, пані Петренко (не змінюються)
з прикметникомшановний пане Іване, дорогий друже, шановна пані Ірино
до кількох осібпані та панове, друзі, колеги, шановні батьки

Кличну форму мають обидва іменники; лише прізвище може мати й форму, однакову з називною (пане Коваль), а пані не змінюється. Прикметник у звертанні стоїть у формі називного відмінка.

Найчастіше одне зі слів помилково лишають у називному відмінку: «пан Андрій», «пане директор», «пані Олена». У листах звертання часто починають прикметником: Шановний пане Іване! Шановна пані Ірино! Прикметник при цьому стоїть у називному відмінку.

Типові помилки в кличному відмінку

Помилки бувають двох видів: називний відмінок замість кличного та неправильне закінчення, найчастіше -е замість -ю або навпаки.

Типові помилки

✗ Не так✓ ТакЧому
Іван!Іване!звертання — кличний
Ганна Петрівна!Ганно Петрівно!обидва слова — кличні
Зоє Іванівна!Зоє Іванівно!по батькові — -о
Юріє! Андріє!Юрію! Андрію!-є — лише в I відміні
Пан Тарас!Пане Тарасе!обидва слова — кличні
Пані Олена!Пані Олено!ім’я — кличне
Друг, привіт!Друже, привіт!г → ж перед -е
Лікаре!Лікарю!м’яка група
Каменярю!Каменяре!мішана група
Хлопцю!Хлопче!як молодче
Мама! Бабуся!Мамо! Бабусю!-о; деякі пестливі — -ю

Тренажери: кличний відмінок

Спершу розподіли іменники за закінченням кличного відмінка, потім обери правильну форму імені, а наостанок склади звертання з «пане», «друже» чи на ім’я та по батькові.

Яке закінчення в кличному відмінку?

Постав іменник у кличний відмінок і розподіли за закінченням. Після розміщення побачиш правильну форму.

          Відповіді
          сестра — сестро-оТверда група I відміни має -о: сестро, мамо.
          колега — колего-оI відміна, тверда група: -о.
          Олександра — Олександро-оЖіноче ім’я на -а, тверда група I відміни: -о.
          Іван — Іване-е, -єБезсуфіксне ім’я твердої групи II відміни: -е.
          листоноша — листоноше-е, -єОснова на шиплячий — мішана група I відміни: -е.
          лисиця — лисице-е, -єМ’яка група I відміни: -е.
          Надія — Надіє-е, -єМ’яка група I відміни після голосного: -є.
          столяр — столяре-е, -єСтоляр — тверда група (столяра), тому -е.
          керівник — керівнику-уІменник із суфіксом -ик має -у.
          читач — читачу-уДеякі іменники мішаної групи з основою на ч, ш мають -у: читачу, слухачу.
          Людвіг — Людвігу-уІншомовне ім’я з основою на г має -у.
          доня — доню-юДоня — один із пестливих іменників, що мають -ю: доню, бабусю.
          учень — учню-юМ’яка група II відміни (учня): -ю.
          Григорій — Григорію-юІм’я на -й — м’яка група II відміни: -ю.

          Як звернутися на ім’я?

          Обери правильну кличну форму імені. У дужках — ім’я в називному відмінку.

          1. …, ти вже вдома? (Євген)

            Відповідь

            Євгене. Безсуфіксне ім’я твердої групи II відміни має -е: Євгене, Іване.

          2. Привіт, …! Як справи? (Катруся)

            Відповідь

            Катрусю. Деякі пестливі імена м’якої групи мають -ю; саме Катрусю наводить Правопис.

          3. …, кинь мені м’яч! (Костя)

            Відповідь

            Костю. Деякі пестливі імена м’якої групи мають -ю: Костю, Таню, Галю (Костю — так у словнику). Але Христя — Христе, Катря — Катре.

          4. …, зачекай мене! (Марія)

            Відповідь

            Маріє. Після голосного м’яка група I відміни має -є: Маріє, Надіє. Марію — знахідний відмінок.

          5. …, ти вже прочитав книжку? (Микита)

            Відповідь

            Микито. Чоловіче ім’я на -а належить до I відміни твердої групи: -о, як Миколо.

          6. …, підійди, будь ласка, до дошки. (Дмитро)

            Відповідь

            Дмитре. Ім’я на -о без суфікса -к- — II відміна, тверда група: -е, як Петре.

          7. Ласкаво просимо, …! (Генріх)

            Відповідь

            Генріху. Іншомовні імена з основою на г, к, х мають -у: Генріху, Фрідріху.

          8. …, ти мене чуєш? (Василь)

            Відповідь

            Василю. М’яка група II відміни має -ю: Василю, Грицю.

          9. …, допоможи мені донести сумку. (Михайло)

            Відповідь

            Михайле. Ім’я на -о твердої групи II відміни має -е: Михайле, Павле.

          10. …, не забудь ключі! (Сашко)

            Відповідь

            Сашку. Імена із суфіксом -к- мають -у: Сашку, Юрку, як батьку.

          11. …, ходімо гуляти! (Зоя)

            Відповідь

            Зоє. Після голосного — -є: Зоє, як Маріє. Зою — знахідний відмінок.

          Звертання: пане, друже, ім’я та по батькові

          Обери правильне звертання. Пам’ятай: кличну форму мають обидва іменники, а прикметник лишається в називному.

          1. Привіт, …! Давно не бачилися. (друг)

            Відповідь

            друже. Перед -е приголосний г змінюється на ж: друг — друже.

          2. …, можна запитати? (пан учитель)

            Відповідь

            Пане вчителю. Обидві загальні назви стоять у кличному відмінку: пане вчителю.

          3. Дякуємо за урок, …! (Оксана Петрівна)

            Відповідь

            Оксано Петрівно. Кличну форму мають і ім’я, і по батькові: Оксано Петрівно.

          4. …, підпишіть, будь ласка, заяву. (Віктор Іванович)

            Відповідь

            Вікторе Івановичу. Ім’я має -е, чоловіче по батькові — завжди -у: Вікторе Івановичу.

          5. Шановна …, запрошуємо вас на свято! (пані Ірина)

            Відповідь

            пані Ірино. Пані не відмінюється, ім’я стоїть у кличному відмінку, а прикметник шановна — у називному.

          6. …, ви маєте хвилинку? (пан Богдан)

            Відповідь

            Пане Богдане. Загальна назва й ім’я — обидва в кличному: пане Богдане, як брате Петре.

          7. Слухаю вас, …! (пан полковник)

            Відповідь

            пане полковнику. Обидва слова — у кличному відмінку; полковник має суфікс -ик, тому -у.

          8. Дякую, …, що прийшов! (товариш)

            Відповідь

            товаришу. Мішана група з основою на ш має -у: товаришу, слухачу.

          9. Дорогий …, вітаємо з днем народження! (Тарас)

            Відповідь

            Тарасе. Ім’я стоїть у кличному відмінку (Тарасе), а прикметник дорогий — у формі називного.

          10. Прошу, …, ваша черга. (пані Петренко)

            Відповідь

            пані Петренко. Жіночі прізвища на -о не відмінюються, тож окремої кличної форми не мають.

          Кличний відмінок і звертання є в програмі НМТ з української мови. Перевір себе: нижче — 10 завдань у форматі НМТ із відповідями.

          Джерела: Український правопис (2019), § 14 (чергування г, к, х), § 66–68 (відміни, групи, зразки відмінювання), § 74, 81, 87, 94–99 (кличний відмінок), § 142–143 (прізвища й імена), § 46, 157, 158 (звертання); форми слів — за «Словниками України» (словозміна); шкільна програма з української мови та програма НМТ. Також § 32, 144, 163.

          Вправи з відповідями: кличний відмінок

          10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

          1. Іменник у кличному відмінку в реченні є

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: В — звертанням. Кличну форму вживаємо у звертанні. Звертання називає того, до кого звертаються, і не є членом речення — ні підметом, ні додатком.

          2. Закінчення -е в кличному відмінку мають усі іменники рядка

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: А — брат, козак, каменяр. Брате, козаче, каменяре. В інших рядках є слухачу, лікарю, батьку.

          3. Правильно утворено кличну форму імені

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: В — Юрію. Імена на -й належать до м’якої групи II відміни й мають закінчення -ю: Юрію, Сергію, Андрію, Олексію. Закінчення -є буває лише в I відміні: Маріє.

          4. Помилку у звертанні допущено в реченні

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: Б — Шановна Ганна Іванівна, дякуємо вам! Треба: Шановна Ганно Іванівно! У звертанні на ім’я та по батькові кличну форму мають обидва слова.

          5. Закінчення -у в кличному відмінку має іменник

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: Г — дід. Діду — як тату, сину. Решта мають -е: вітре, вороже, сусіде.

          6. Кличну форму, однакову з називним відмінком, має іменник

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: А — село. Іменники середнього роду в кличному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: село, поле. Мамо, куме, весно — окремі кличні форми.

          7. Правильно записано звертання в реченні

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: Г — Віталію Андрійовичу, зайдіть до кабінету. Кличну форму мають і ім’я, і по батькові: Віталію (м’яка група, -ю) Андрійовичу (чоловіче по батькові завжди має -у).

          8. Закінчення -ю в кличному відмінку мають усі іменники рядка

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: В — водій, кобзар, приятель. Водію, кобзарю, приятелю — м’яка група II відміни. В інших рядках є газетяре, кравче, пісняре.

          9. Закінчення -є в кличному відмінку має ім’я

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: Б — Софія. Після голосного м’яка група I відміни має -є: Софіє, Маріє. Ілле, Катре мають -е, а Наталя — Наталю (за зразком Правопису).

          10. Правильно утворено кличну форму обох іменників у рядку

            Відповідь і пояснення

            Правильна відповідь: Г — хлопче, молодче. Хлопче, молодче: у цих іменниках на -ець ц змінюється на ч, а закінчення — -е. Більшість інших слів на -ець мають -ю: бійцю, українцю.

          Ця тема на карті української мови: Морфологія: самостійні частини мови → Іменник