Оновлено:
Аналіз вірша “Сікстинська Мадонна” Івана Франка буде корисним для усіх, кого цікавить творчість Івана Франка. Тут ми розповідаємо про історію його написання, основний зміст, ідею та художні засоби, використані у творі. Також читайте сонет, у якому письменник майстерно оспівує образ жінки, матері, музи і мистецтва.
Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.
Ідея: віра поета в перемогу краси, яка є невіддільною від добра. Втілення в образі жінки краси мистецтва, творчого натхнення.
Сонет “Сікстинська Мадонна” (1881) є справжнім шедевром. Він викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля “Сікстинська Мадонна”(1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки.
Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною.
Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в перемогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала. У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, музу.
Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері – символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до образу матері-діви, чистої й непорочної краси.
У Мадонні поет вбачає богиню, «райську рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса мадонни справжня, прекрасна, щира, добра. Франко боготворить жінку, богиню-матір з дитиною на руках. Це дійсно гідно поваги.
Художні засоби
- Тези й антитези: “що не богиня ти?” , “Так, ти богиня!” ;
- епітети: “лице небесне” , “райська роже”;
- звертання: “Так, ти богиня!”;
- тропи: “I небо і пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя – не казка, ні!”, “Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно – тут, на полотні”;
- Смислову наповненість і багатозначність образу героя передають лексеми: «боги», « духи», «висота», «небо», «небеса», «лице небесне», «мати».
Читайте також: