Відокремлення прикладок

Відокремлення прикладок


Сподіваємося, ви добре з’ясували всі особливості прикладки як особливої форми означення. Якщо так, то рухаємося далі. Коли прикладку відокремлювати, а коли не варто? Як розрізнити ці випадки і зрозуміти, які розділові знаки потрібно використати? На це та інше розповідаємо в нашому матеріалі. Прикладка — це не страшно, а цікаво!


Відокремлюємо:

1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника:

  • Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).  
  • Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово(А. Малишко).

Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника, відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад:

  • Нічка в чорному  –  вдова  –  сипле зорі з рукава (В.Сторожук).
  • Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).

Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.

2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад:

  • Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало).
  • У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).

3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад:

  • Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки… (Є. Гуцало).
  • Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).

4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад:

  • Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко).
  • Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний(Л. Дмитерко).

5. Власна назвав ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова  а саме, тобто, а звуть його), наприклад:

  • І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець).
  • В нього дуже смішне прізвище Замриборщ (М. Стельмах).

6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад:

  • У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар).
  • Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 
  • А хто не має історії, тобто минулого не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко).
  • Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).

Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо  не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад:

  • Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад:

  •  За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл  теплі земні зірки (В. Кобець).
  • На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.