Прикладки і їх написання

Оновлено: 3.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Прикладка — це означення, виражене іменником: вона дає предметові іншу назву (Україна-ненька, місто Київ, журнал «Всесвіт»). Прикладку пишемо з означуваним словом через дефіс, окремо або беремо в лапки — залежно від значення слів і порядку, у якому вони стоять.

Нижче — таблиця «коротко», види прикладок, як знайти прикладку й відрізнити її від означуваного слова, як її підкреслюють, драбина «дефіс чи окремо», прикладки в лапках і з великої букви, приклади речень, типові помилки, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: прикладка в таблиці

Усе головне про прикладку — в одній таблиці. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Що таке прикладка

Прикладка — різновид означення. Як і будь-яке означення, вона називає ознаку предмета й відповідає на питання який? яка? яке? які?. Але виражена прикладка не прикметником, а іменником, тому вона не лише характеризує предмет, а й дає йому ще одну назву: дівчина-розумниця, пароплав «Тарас Шевченко», мій брат, учитель історії.

Прикладка й означуване слово називають той самий предмет. Тому прикладка, як правило, стоїть у тому самому відмінку, що й означуване слово: Україна-ненька — Україні-неньці, учитель-фізик — з учителем-фізиком, місто Київ — у місті Києві. Назва в лапках після родового слова не змінюється: у журналі «Всесвіт», з поеми «Гайдамаки».

Якщо означуване слово пропустити, прикладка сама стає членом речення:

• Увечері до пристані підійшов пароплав «Тарас Шевченко». — підмет пароплав, а «Тарас Шевченко» — прикладка;
• Увечері до пристані підійшов «Тарас Шевченко». — назва сама стала підметом.

Як знайти прикладку в реченні

1. Знайди іменник, який пояснює інший іменник (або займенник) і називає той самий предмет: учитель-фізик — це одна людина.
2. Постав від означуваного слова питання який? яка? яке? які?: верба (яка?) красуня, журнал (який?) «Всесвіт».
3. Перевір відмінок: прикладка змінюється разом з означуваним словом — верба-красуня, вербі-красуні, вербою-красунею.

Види прикладок

За будовою прикладки бувають непоширені — одне слово (учитель-фізик, річка Десна) — і поширені, тобто із залежними словами: Мій брат, учитель історії, приїхав на канікули; Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (М. Коцюбинський).

Прикладка буває невідокремленою, коли разом з означуваним іменником становить одне найменування (Україна-ненька, ріка Дніпро), і відокремленою, коли її виділяємо комами чи тире (Мій брат, учитель історії, …). Як писати невідокремлені прикладки, пояснено нижче, а відокремлені — у статті «Відокремлена прикладка: коли кома, а коли тире».

За значенням прикладка називає або ознаку особи чи предмета, або його назву.

Яке слово прикладка, а яке — означуване

У сполученні двох іменників прикладкою є лише один — той, що пояснює інший. Друге слово — означуване: воно буває підметом, додатком чи іншим членом речення. Щоб не помилитися, зважай на порядок слів і на те, які це слова.

• Сполучення через дефіс. Прикладка — друге слово, що стоїть після означуваного: Україна-ненька, Дніпро-ріка, звіробій-трава. Якщо слова можуть мінятися місцями, прикладкою вважаємо друге: учитель-фізик і фізик-учитель.
• Родова назва + видова чи власна назва. Прикладка — видова чи власна назва: місто Київ, річка Десна, трава звіробій, журнал «Всесвіт», пароплав «Тарас Шевченко».
• Загальна назва + ім’я чи прізвище людини. Тут навпаки: прикладка — загальна назва, а ім’я — означуване слово: поет Тарас Шевченко, художник Шевченко, директор школи Іван Петрович. Це стосується сполучень, що становлять одне найменування. Якщо ж ім’я відокремлене й уточнює, кого саме названо, прикладкою стає ім’я: Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (О. Копиленко) — про такі випадки йдеться в статті «Відокремлена прикладка».
• Означальне слово перед власною назвою. Прикладка стоїть першою: ненька Україна.

Отже, у реченні Річка Десна впадає в Дніпро підмет — річка, а Десна — прикладка. У реченні Поет Тарас Шевченко народився в Моринцях підмет — Тарас Шевченко, а прикладка — поет.

Знайди прикладку

Обери слово, яке в реченні є прикладкою. Пам’ятай: при родовій назві прикладка — видова чи власна назва, а в сполученні загальної назви з іменем людини (поет Тарас Шевченко) — загальна назва.

1. Річка Десна впадає в Дніпро.

   річкаДеснаДніпро
   Відповідь

   Десна. Річка — родова назва й підмет, а власна назва Десна після неї — прикладка.

2. Над ставом схилилася верба-красуня.

   ставомвербакрасуня
   Відповідь

   красуня. Красуня стоїть після означуваного слова верба й характеризує його, тому це прикладка.

3. Ненька Україна чекає своїх дітей.

   ненькаУкраїнадітей
   Відповідь

   ненька. Означальне слово ненька стоїть перед власною назвою — це прикладка, а Україна — підмет.

4. Директор школи Іван Петрович привітав першокласників.

   директор школиІван Петровичпершокласників
   Відповідь

   директор школи. При імені людини прикладкою є загальна назва — директор школи, а ім’я Іван Петрович — підмет.

5. Звіробій-трава росте на узліссі.

   звіробійтраваузліссі
   Відповідь

   трава. Родова назва трава стоїть після видової і пояснює її — це прикладка.

6. Ми зупинилися в готелі «Дніпро».

   «Дніпро»готелізупинилися
   Відповідь

   «Дніпро». Умовна назва в лапках після родового слова готель — прикладка.

7. Учитель-фізик показав цікавий дослід.

   учительфізикдослід
   Відповідь

   фізик. Слова учитель і фізик можуть мінятися місцями, тож прикладкою вважаємо друге — фізик.

8. Мій брат, учитель історії, приїхав на канікули.

   братканікулиучитель історії
   Відповідь

   учитель історії. Учитель історії — поширена прикладка: дає братові іншу назву й стоїть після означуваного слова.

9. Дніпро-ріка несе свої води до Чорного моря.

   Дніпрорікаморя
   Відповідь

   ріка. Родова назва ріка стоїть після власної назви Дніпро — це прикладка, тому й дефіс.

10. Ми прочитали журнал «Всесвіт» від першої до останньої сторінки.

    журналсторінки«Всесвіт»
    Відповідь

    «Всесвіт». Назва журналу в лапках після родового слова — прикладка, а журнал — додаток.

Як підкреслюється прикладка

Прикладка — різновид означення, тому її підкреслюємо хвилястою лінією, а поширену — разом із залежними словами. Означуване слово підкреслюємо тією лінією, якою позначаємо його роль у реченні. Коми не підкреслюємо.

• Мій брат, учитель історії, приїхав.
• Річка Десна впадає в Дніпро.

Як підкреслюють інші другорядні члени речення, показано в статті «Другорядні члени речення: таблиця, як підкреслювати, вправи», а узгоджені й неузгоджені означення порівнює стаття «Узгоджене та неузгоджене означення».

Прикладка в реченні

Визнач, яким членом речення є виділене слово і чим воно виражене. Пояснення відкриється після перевірки.

1. Річка Десна впадає в Дніпро.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахвласна назва без лапок
   Повний розбір

   Десна — власна назва після родового слова річка, тому це прикладка.

2. Річка Десна впадає в Дніпро.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокпідмет

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
   Повний розбір

   Річка — родова назва й означуване слово; про неї йдеться в реченні, тож це підмет.

3. Художниця Катерина Білокур малювала квіти.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
   Повний розбір

   При імені людини загальна назва художниця — прикладка, а ім’я — підмет.

4. Учні гортали журнал «Всесвіт».

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахназва в лапках
   Повний розбір

   Умовна назва «Всесвіт» пояснює родове слово журнал, тому це прикладка.

5. Мій брат — учитель.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприсудок

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
   Повний розбір

   Учитель повідомляє, хто такий брат; тире стоїть між підметом і присудком.

6. Мій брат, учитель історії, приїхав на канікули.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
   Повний розбір

   Учитель історії — поширена прикладка до слова брат, відокремлена комами.

7. «Тарас Шевченко» підходить до пристані.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокпідмет

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахназва в лапках
   Повний розбір

   Без родового слова пароплав назва «Тарас Шевченко» сама стала підметом.

8. На уроці ми читали поему «Гайдамаки».

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахназва в лапках
   Повний розбір

   Назва твору в лапках після родового слова поема — прикладка.

9. Мисливець побачив зайця-русака.

   Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокдодаток

   Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
   Повний розбір

   Заєць-русак — термін, одне найменування; побачив (кого?) — це додаток.

10. Над ставом схилилася верба-красуня.

    Член реченняпідметприсудокприкладкадодатокприкладка

    Чим вираженезагальна назвавласна назва без лапокназва в лапкахзагальна назва
    Повний розбір

    Красуня стоїть після означуваного слова верба й характеризує його — прикладка.

Правопис прикладок: дефіс чи окремо

Між прикладкою та означуваним іменником ставимо дефіс або пишемо їх окремо. Це залежить від значення слів і від того, у якому порядку вони стоять.

Прикладка через дефіс

Дефіс ставимо, якщо:

• прикладка стоїть після означуваного іменника: Україна-ненька, дівчина-розумниця, калина-красуня, дуб-велетень, чоловік-харків’янин;
• родова назва стоїть після видової: Дніпро-ріка, звіробій-трава, пролісок-квітка;
• слова можуть мінятися місцями, але означальну роль виконує друге: учитель-фізик і фізик-учитель, дівчина-грузинка і грузинка-дівчина;
• сполучення стало терміном, у якому означальне слово втратило самостійне значення: заєць-русак, заєць-біляк, льон-довгунець, жук-короїд, гриб-паразит. Тут дефіс ставимо, хоч родова назва стоїть першою.

З дефісом пишемо й імена з короткими прикладками-характеристиками: Іван-царенко, Кирик-мужичок. Якщо ж прикладка розгорнута, між нею та іменем ставимо тире, рідше кому: Іван — мужичий син; Іван, селянський син.

Прикладка окремо

Дефіс не ставимо, якщо:

• прикладка стоїть перед означуваним іменником: ненька Україна, художник Шевченко. Порівняй: Україна-ненька, Шевченко-художник;
• родова назва стоїть перед видовою чи власною: місто Київ, ріка Дніпро, село Моринці, гора Говерла, трава звіробій, квітка пролісок, дерево смерека.

Окремо пишемо й поєднання на зразок громадяни пасажири: означальне слово стоїть перед означуваним.

Дефіс чи окремо: драбина

Драбина — для непоширених прикладок. Перевіряй сходинки згори вниз і зупинися на першому «так». Поширену прикладку дефісом не приєднуємо: після означуваного слова її відокремлюємо комами чи тире (Мій брат, учитель історії, приїхав), а посаду чи фах перед іменем пишемо окремо без розділових знаків (директор школи Іван Петрович).

Межа між прикладкою та складним іменником не завжди чітка: учитель-фізик Правопис наводить серед прикладок, а лікар-еколог, член-кореспондент — серед складних іменників. Для письма різниці немає: в обох випадках ставимо дефіс і відмінюємо обидві частини (з учителем-фізиком, з лікарем-екологом). Інші випадки дефіса — у статті «Дефіс: коли слова пишемо через дефіс».

Прикладка в лапках і з великої букви

Прикладку — власну назву пишемо з великої букви. Чи брати її в лапки, залежить від того, що вона називає.

• Без лапок — імена й прізвища людей, клички тварин, географічні назви: поет Тарас Шевченко, собака Сірко, кішка Сніжинка, місто Київ, річка Десна, гора Говерла, озеро Світязь.
• У лапках — умовні назви: підприємств, установ і закладів (кінотеатр «Зірочка», готель «Дніпро», видавництво «Ранок»); творів, газет і журналів (поема «Гайдамаки», журнал «Всесвіт», часопис «Слово», газета «Літературна Україна»); кораблів, поїздів і літаків (пароплав «Тарас Шевченко», поїзд «Чорноморець», літак «Мрія»); аеропортів і станцій метро (аеропорт «Бориспіль», станція метро «Університет»); товарів (шоколад «Світоч», мінеральна вода «Моршинська»).

Родове слово пишемо з малої букви й без лапок, а в лапках з великої букви — лише перше слово й власні назви: кінотеатр «Київська Русь», газета «Літературна Україна».

Докладніше про лапки — у статті «Лапки у власних назвах: коли брати назву в лапки», про велику букву — «Правопис великої літери».

Дефіс, окремо чи лапки?

Розподіли сполучення: як пишемо прикладку з означуваним словом? Після правильної відповіді з’явиться написання.

гора … Говерланенька … Українажук … короїдозеро … Світязьльон … довгунецьзвіробій … травапоема … Гайдамакикінотеатр … Зірочкадівчина … розумницятрава … звіробійДніпро … рікалітак … Мрія

Через дефісУкраїна-ненька

Окремо, без лапокмісто Київ

Окремо, назва в лапкахкінотеатр «Зірочка»

Відповіді

ненька Україна	Окремо, без лапок	Прикладка ненька стоїть перед означуваним словом — дефіс не ставимо.
Дніпро-ріка	Через дефіс	Родова назва ріка стоїть після власної — ставимо дефіс.
літак «Мрія»	Окремо, назва в лапках	Назву літака беремо в лапки, родове слово пишемо з малої.
льон-довгунець	Через дефіс	Це термін (сорт льону), тому дефіс, хоч родова назва стоїть першою.
гора Говерла	Окремо, без лапок	Родова назва стоїть перед власною — пишемо окремо, географічну назву без лапок.
дівчина-розумниця	Через дефіс	Прикладка розумниця стоїть після означуваного слова — дефіс.
поема «Гайдамаки»	Окремо, назва в лапках	Назву твору беремо в лапки.
трава звіробій	Окремо, без лапок	Родова назва перед видовою — окремо.
звіробій-трава	Через дефіс	Родова назва після видової — дефіс.
кінотеатр «Зірочка»	Окремо, назва в лапках	Умовну назву кінотеатру беремо в лапки й пишемо з великої букви.
жук-короїд	Через дефіс	Назва виду комахи — термін, пишемо через дефіс.
озеро Світязь	Окремо, без лапок	Родова назва перед власною — окремо, географічну назву без лапок.

Прикладка чи складне слово, прикладка чи присудок

Від прикладкових сполучень відрізняй складні слова з дефісом, частини яких рівноправні: хліб-сіль (‘їжа, частування’), батько-мати (‘батьки’), рута-м’ята, купівля-продаж. Вони називають різні предмети чи поняття, що разом становлять одне ціле, і між їхніми частинами можна поставити і: хліб і сіль, батько і мати. У прикладковому сполученні обидва іменники називають той самий предмет, одне слово головне, а друге — залежне: народ-борець, жінка-мати, учитель-фізик.

Не плутай прикладку з присудком. У реченні Мій брат — учитель слово учитель — присудок: воно повідомляє, хто такий брат, а тире стоїть між підметом і присудком (про це — у статті «Тире між підметом і присудком»). У реченні Мій брат, учитель історії, приїхав на канікули присудок — приїхав, а учитель історії — прикладка.

Відокремлені прикладки: коротко

Прикладки — і поширені, і непоширені — часто відокремлюємо, тобто виділяємо комами або тире. Комами — зокрема коли прикладка стоїть після означуваного іменника, стосується особового займенника або приєднується словами тобто, або (= тобто), на ім’я, родом, а зі сполучником як — лише коли має відтінок причини: Досвідчений педагог, він знав шлях до серця дітей. Тире ставимо перед прикладкою, до якої можна додати а саме: Дочки — Ольга й Олена — визбирували на городі картоплю (В. Козаченко).

Непоширену прикладку, яка разом з іменником становить одне найменування, не відокремлюємо: Україна-ненька, ріка Дніпро, учитель-фізик. Усі випадки, драбину й вправи зібрано в статті «Відокремлена прикладка: коли кома, а коли тире».

Речення з прикладками: приклади

Прикладки виділено жирним шрифтом.

1. Увечері до пристані підійшов пароплав «Тарас Шевченко».
2. Над ставом схилилася верба-красуня.
3. Річка Десна впадає в Дніпро.
4. Звіробій-трава росте на узліссі.
5. Поет Тарас Шевченко народився в Моринцях.
6. На уроці ми читали поему «Гайдамаки».
7. Мій брат, учитель історії, приїхав на канікули.
8. Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (М. Коцюбинський).
9. Вальдшнеп, або лісовий кулик, — благородна птиця (Остап Вишня).
10. Досвідчений педагог, він знав шлях до серця дітей.

Типові помилки

Найчастіше ставлять дефіс там, де прикладка стоїть перед означуваним словом чи після родової назви (ненька-Україна, місто-Київ), пропускають його в термінах (льон довгунець) і плутають, яку назву брати в лапки.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 37 (дефіс при прикладках); § 35, п. 6, 2 і § 36, п. 2, 1 (складні слова з дефісом); § 146, п. 3, 3 (імена з прикладками); § 49, п. 8; § 50, пп. 1, 14; § 54, п. 5; § 55, п. 3; § 58, пп. 1, 3; § 164, п. 4 (велика буква й лапки); § 158, І, п. 14 і § 161, І, п. 6, б (відокремлення). Що таке прикладка, її види, яке слово прикладка, а яке означуване, і підкреслення — за шкільною програмою з української мови.

Читайте також: Відокремлена прикладка: коли кома, а коли тире; Другорядні члени речення: таблиця, як підкреслювати, вправи; Узгоджене та неузгоджене означення; Лапки у власних назвах: коли брати назву в лапки; Правопис великої літери; Дефіс: коли слова пишемо через дефіс.

Вправи з відповідями: прикладка

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Прикладка — це

   • А означення, виражене іменником
   • Б означення, виражене прикметником
   • В додаток, виражений іменником
   • Г обставина, виражена іменником
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — означення, виражене іменником. Прикладка — різновид означення, виражений іменником: вона дає предметові іншу назву (Україна-ненька, місто Київ).

2. Як підкреслюємо прикладку в реченні?

   • А однією суцільною лінією
   • Б двома суцільними лініями
   • В пунктирною лінією
   • Г хвилястою лінією
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — хвилястою лінією. Прикладка — означення, тому її підкреслюємо хвилястою лінією, поширену — разом із залежними словами.

3. У якому рядку прикладку правильно написано через дефіс?

   • А місто-Київ
   • Б ненька-Україна
   • В дівчина-красуня
   • Г трава-звіробій
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — дівчина-красуня. Дефіс ставимо, коли прикладка стоїть після означуваного іменника: дівчина-красуня, Україна-ненька. Ненька Україна, місто Київ, трава звіробій пишемо окремо.

4. У якому рядку обидва сполучення написано правильно?

   • А трава-звіробій, пролісок квітка
   • Б трава звіробій, пролісок-квітка
   • В трава звіробій, пролісок квітка
   • Г трава-звіробій, пролісок-квітка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — трава звіробій, пролісок-квітка. Родова назва перед видовою — окремо: трава звіробій; родова назва після видової — через дефіс: пролісок-квітка.

5. Яке сполучення пишемо через дефіс, хоча родова назва в ньому стоїть першою?

   • А дерево смерека
   • Б квітка пролісок
   • В річка Десна
   • Г льон довгунець
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — льон довгунець. Льон-довгунець, заєць-русак, жук-короїд — терміни, у яких означальне слово втратило самостійне значення, тому пишемо з дефісом. Інші сполучення пишемо окремо.

6. У якому рядку назву написано правильно?

   • А Кінотеатр «зірочка»
   • Б кінотеатр Зірочка
   • В кінотеатр «Зірочка»
   • Г «кінотеатр Зірочка»
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — кінотеатр «Зірочка». Умовну назву закладу беремо в лапки й пишемо з великої букви, а родове слово — з малої і без лапок.

7. У якому рядку всі назви написано правильно?

   • А річка «Десна», газета «День», літак «Мрія»
   • Б річка Десна, газета День, літак «Мрія»
   • В річка Десна, газета «День», літак Мрія
   • Г річка Десна, газета «День», літак «Мрія»
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — річка Десна, газета «День», літак «Мрія». Географічні назви пишемо без лапок, а назви газет і літаків беремо в лапки.

8. У якому сполученні прикладкою є загальна назва?

   • А річка Десна
   • Б поет Тарас Шевченко
   • В журнал «Всесвіт»
   • Г місто Львів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — поет Тарас Шевченко. У сполученні загальної назви з іменем людини прикладка — загальна назва (поет). При родовій назві неістоти прикладка — власна назва: Десна, «Всесвіт», Львів.

9. Яке сполучення НЕ є прикладковим, бо його частини рівноправні й між ними можна вставити «і»?

   • А хліб-сіль
   • Б жінка-мати
   • В учитель-фізик
   • Г народ-борець
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — хліб-сіль. Хліб-сіль — складне слово з рівноправних частин. У прикладкових сполученнях обидва іменники називають той самий предмет: жінка-мати, учитель-фізик, народ-борець.

10. У якому реченні іменник «лікар» є прикладкою?

    • А Моя сестра — лікар.
    • Б Моя сестра, лікар за фахом, порадила більше відпочивати.
    • В Моя сестра стала лікарем.
    • Г Ми довго чекали на лікаря.
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — Моя сестра, лікар за фахом, порадила більше відпочивати. Лікар за фахом — поширена прикладка до слова сестра, відокремлена комами. У першому реченні лікар — присудок, у третьому — іменна частина присудка (стала лікарем), у четвертому — додаток.

Ця тема на карті української мови: Синтаксис: словосполучення і просте речення → Другорядні члени речення

Потренуйся: гра «Розстав коми» — 38 речень на тему «Відокремлені члени»