Речення зі звертанням

Оновлено: 4.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Речення зі звертанням — це речення, у якому названо того, до кого ми говоримо: Мамо, я вже вдома. Звертання — слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до якого звертається мовець. Членом речення звертання не є, на письмі його виділяємо комами або знаком оклику.

Нижче — таблиця, які бувають звертання, коми й знак оклику, звертання з о та ой, як відрізнити звертання від підмета, риторичне звертання, типові помилки, 20 речень зі звертанням, три тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: звертання в таблиці

Усе головне про звертання — в одній таблиці.

Що таке звертання

Звертанням ми кличемо співрозмовника й привертаємо його увагу: Андрію, допоможи мені. Звертатися можна до людини чи тварини, а в художньому тексті — і до предмета чи явища природи: Сонце, світи яскравіше!

Звертання не є членом речення: воно не пов’язане з іншими словами ні узгодженням, ні керуванням, тому питання до нього не поставиш. Під час синтаксичного розбору звертання не підкреслюємо («Синтаксичний розбір простого речення»). Речення зі звертанням — просте ускладнене, як і речення з однорідними членами чи вставними словами («Ускладнене речення»).

Чим виражене звертання

• В однині — найчастіше іменником у кличному відмінку: мамо, друже, Петре, Маріє, пане Андрію.
• У множині кличний відмінок має ту саму форму, що й називний: друзі, діти, колеги (лише в поезії та урочистому мовленні трапляються панове, братове). У середньому роді він здебільшого теж збігається з називним: сонце, поле.
• Прикметником чи дієприкметником у ролі іменника: Черговий, витри дошку. Рідні мої, я скоро повернуся.

Як утворити кличний відмінок (Петро — Петре, Ігор — Ігорю, Марія — Маріє) і як звертатися на ім’я та по батькові, читайте в статті «Кличний відмінок».

Звертання не лише називає адресата, а й може передавати ставлення до нього — ніжність, повагу, захоплення, докір: Сонечко моє, не плач. Шановні гості, ласкаво просимо! Уперед, мої соколята!

Які бувають звертання: поширені й непоширені

За будовою звертання бувають непоширені і поширені.

Непоширене звертання складається з одного слова: Мамо, я вдома. Друзі, ходімо в кіно.

Поширене звертання має залежні слова — найчастіше означення: Дорогі друзі, вітаю вас! Друже мій вірний, дякую тобі. Зоре моя вечірняя, / Зійди над горою (Т. Шевченко). Залежні слова належать до звертання, тому комами виділяємо їх разом із ним: Мешканці нашого будинку, завтра не буде води.

Звертання можна повторити, щоб посилити почуття: Вітре буйний, вітре буйний! / Ти з морем говориш (Т. Шевченко). Кілька звертань без сполучника розділяємо комами, а перед сполучником і (й) кому не ставимо: Мамо й тату, дякую вам!

Розділові знаки при звертанні

Звертання виділяємо комами. Скільки ком і де — залежить від того, де стоїть звертання:

• на початку речення — кома після звертання: Мамо, я сьогодні повернуся пізніше.
• у середині — коми з обох боків: Спасибі, братику, за добре слівце.
• у кінці — кома перед звертанням, а після нього — той знак, якого вимагає речення: Дякую тобі, друже. Ти вже вдома, мамо? Цвіти, розцвітай, Україно!

Знак оклику після звертання

Якщо звертання вимовляємо з виразною окличною інтонацією, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої букви: Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський). Так само оформлюємо звертання на початку листа чи привітання: Шановна пані Олено! Запрошуємо Вас на свято. Знак оклику ставимо і після поширеного звертання: Ти, прекрасна вечірняя зоре! (Леся Українка).

Коли звертання комами не виділяємо

В усталених виразах дай боже, боронь боже, ой боже, господи помилуй звертання вже майже не відчувається, тому ком немає: Дай боже вам здоров’я!

Звертання з «о», «ой», «гей»: чи потрібна кома

Перед звертанням часто стоять слова о, ой, ох, ах. Якщо після них у вимові немає паузи і вони лише підсилюють звертання, кому після них не ставимо: О рідна земле, як я сумую за тобою! Ой Дніпре мій, Дніпре широкий та дужий! (Т. Шевченко). Якщо ж після о, ой робимо паузу і вони передають почуття як вигуки, ставимо кому: Ой, мамо, як я злякалася!

Інші вигуки, як-от гей, агов, від звертання відділяємо комою: Гей, хлопці, ходімо на річку! Агов, друзі, де ви?

Якщо вигук на початку речення стоїть перед займенником ти чи ви, а звертання йде після займенника, коми після вигуку теж немає: Ой ти, дівчино, / З горіха зерня (І. Франко).

Звертання чи підмет: як розрізнити

Найчастіше звертання плутають із підметом, особливо в множині, де форми однакові: Діти, ходімо гуляти — Діти пішли гуляти. Підмет називає того, про кого йдеться, і з ним узгоджується присудок: діти пішли. Звертання називає того, до кого говоримо; присудок із ним не узгоджується, а на письмі звертання відокремлене комами.

Щоб розрізнити, перевір:

1. Питання від присудка. Хто пішов? — діти, отже, це підмет. До звертання питання не поставиш.
2. Кому. Звертання завжди відокремлене комами чи знаком оклику. Біля підмета кома буває лише через сусідні слова (Ти, Олено, підеш першою. Мама, мабуть, уже прийшла), тому одна кома ще нічого не доводить — перевір питанням.
3. Форму в однині. Звертання стоїть у кличному відмінку, підмет — у називному: Мамо, прийди — Мама прийшла.

Займенники ти, ви поруч зі звертанням найчастіше є членами речення: Ти, Олено, підеш першою (ти — підмет, Олено — звертання); Вас, друзі, чекає сюрприз (вас — додаток, друзі — звертання). Про підмет докладніше — у статті «Підмет і присудок».

Звертання і вставні слова

Слова знаєш, бачите, розумієш, уявіть теж звернені до співрозмовника, але це не звертання, а вставні слова: вони не називають адресата. У реченні Знаєш, Марку, я давно хотів тобі це сказати слово Марку — звертання, знаєш — вставне слово. Обидва виділяємо комами. Докладніше — у статті «Вставні слова».

Риторичне звертання

Риторичне звертання — це звертання до неживого предмета, відсутньої чи уявної особи, від якої мовець не чекає відповіді. Воно привертає увагу читача й передає почуття автора, тому його часто вживають у поезії: Вітре буйний, вітре буйний! / Ти з морем говориш (Т. Шевченко). Розділові знаки при ньому такі самі, як при звичайному звертанні. Про риторичне звертання, запитання та оклик — у статті «Риторичні фігури».

Типові помилки зі звертаннями

Як скласти речення зі звертанням

1. Виріши, до кого звертаєшся: мама, друг, Олена, сонце.
2. Постав це слово в кличний відмінок: мамо, друже, Олено, сонце.
3. Додай, що хочеш сказати: прохання, запитання, подяку чи привітання.
4. Виділи звертання комами. Якщо вимовляєш його з окличною інтонацією, постав після нього знак оклику, а наступне слово напиши з великої букви.

Наприклад: Олено, позич мені олівець. Друже, з днем народження! Сонце, вийди з-за хмар!

Речення зі звертанням: 20 прикладів

1. Мамо, я сьогодні повернуся пізніше. — на початку, непоширене.
2. Дорогі друзі, запрошуємо вас на свято. — на початку, поширене.
3. Андрію, поясни мені цю задачу. — на початку.
4. Пане директоре, дозвольте звернутися. — на початку.
5. Котику-братику, рятуй мене! — як у казці.
6. Я, мамо, сьогодні повернуся пізніше. — у середині.
7. Спасибі, братику, за добре слівце. — у середині.
8. Скажи, Марино, коли починається концерт? — у середині.
9. Вас, друзі, чекає сюрприз. — у середині.
10. Прийміть, шановні гості, наші вітання. — у середині, поширене.
11. Дякую тобі, друже. — у кінці.
12. Ти вже прочитав книжку, Тарасе? — у кінці, питальне речення.
13. Цвіти, розцвітай, Україно! — у кінці, окличне речення.
14. Не спізнюйся, сестричко. — у кінці.
15. Уперед, мої соколята! — у кінці, поширене.
16. Мамо! Я склала іспит! — окличне звертання.
17. Друзі! Завтра вирушаємо в похід. — окличне звертання.
18. Шановний Іване Петровичу! Дякуємо Вам за допомогу. — звертання в листі.
19. Сонце, світи яскравіше! — звертання до предмета.
20. О рідна земле, як я сумую за тобою! — звертання з о.

Звертання в художній літературі

• Де ж ти дівся, в яр глибокий / Протоптаний шляху? (Т. Шевченко) — поширене звертання в кінці речення.
• Мово рідна, слово рідне, / Хто вас забуває, / Той у грудях не серденько, / Тільки камінь має! (С. Воробкевич) — два звертання на початку.
• Ой Дніпре мій, Дніпре широкий та дужий! (Т. Шевченко) — повторене звертання з ой.
• Ой ти, дівчино, / З горіха зерня, / Чом твоє серденько — / Колюче терня? (І. Франко) — звертання після ой ти.
• Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський) — окличне звертання.

Вправи: звертання

Три тренажери: будова звертання і його місце в реченні, звертання чи підмет, розділові знаки. Після кожної відповіді — коротке пояснення.

Джерело правил: Український правопис (2019), § 158, І, п. 8 і примітка (коми при звертанні, усталені вирази), п. 9, прим. 1–2 (о, ой та інші вигуки перед звертанням), § 157, п. 2 (знак оклику після звертання), § 46, п. 1 (велика буква після звертання), § 60, п. 2 (Вас у листі), § 74, 81, 87, 94 (кличний відмінок); будова звертання, звертання і підмет, риторичне звертання — шкільна програма з української мови та усталена шкільна граматика. Цитати звірено з Правописом і текстами творів.

Читайте також: Кличний відмінок; Вставні слова; Ускладнене речення; Підмет і присудок; Синтаксичний розбір простого речення; Риторичні фігури.

Ця тема на карті української мови: Синтаксис: словосполучення і просте речення → Звертання і вставні слова

Потренуйся: гра «Розстав коми» — 39 речень на тему «Вставні слова і звертання»