Цією величезною темою ми закінчуємо вивчення простого ускладненого речення. Зверніть увагу, відокремлення — дуже важливий процес як для мовлення, так і для письма. Добре з’ясуйте, які члени речення ми відокремлюємо і коли. І не забудьте про розділові знаки при відокремлених членах!
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире.
Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме?
Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами:
- Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
- стоять після означуваного слова, вираженого іменником:
За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена. - стосуються особового займенника:
З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду. - стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини:
У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею. - стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами:
Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.
Непоширені означення відокремлюються:
- якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення:
Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче. - перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником:
А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда. - перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?):
Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав. - перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими словами:
Він не чув, як, зрушений пострілами, сиплеться з гілля дерев і вкриває його пушистий сніг. - якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення: Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і дивлюся.
Комами не відокремлюються:
- два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й):
Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й згубився у верховітті. - означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку:
Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.
Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою тире:
І тоді ж світ, уся земля — буйна й радісна — поринула в цім болю.
Відокремлені прикладки
Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо:
- стоїть після пояснювального слова, виражається іменником (здебільше власною назвою):
Навкруги чорне страшне море, безодня води і гніву. - стосується особового займенника:
Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя. - стоїть перед пояснювальним іменником і має відтінок обставини:
Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно точно й художньо передав твори Шопена, Шумана, Ліста. - приєднується словами або, на ім’я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін.:
Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на імення. - приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні:
Як сестра, схилилась над тобою невтомна подруга, сувора творчість.
Зверніть увагу! Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.
Відокремлені прикладки відділяються тире:
- якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме:
У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка. - якщо поширені прикладки уже мають у своєму складі розділові знаки:
Мати — ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.
Відокремлені додатки
Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і:
Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку.
Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:
- замість можна замістити прийменником за:
Шматочки мармуру на вулицях Помпеї колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі); - якщо додаток можна замінити іншим:
Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині (порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).
Відокремлені обставини
Відокремлюються обставини, якщо вони:
- виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій частині речення:
Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима. - виражені одиничним дієприслівником і означають додаткову дію, причину, час, умову дії (якщо стоять перед присудком):
Повечерявши, полягали спати. - мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи:
Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає.
Комами не відокремлюються:
- одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії і своїм значенням близькі до прислівника:
Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись. - обставини перед неповторюваними сполучниками і, та = і, або, чи, які з’єднують дві відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами:
Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе. - дієприслівникові звороти фразеологічного типу:
Говорити не переводячи руху.
Бігти не чуючи ніг.
Тікати не пам’ятаючи себе.
Зверніть увагу! Обставини з прийменниками внаслідок, залежно від, у зв’язку з, згідно з, завдяки, відповідно до, на відміну від можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від ролі в реченні або бажання автора:
Отруйні опеньки, на відміну від їстівних, не мають на своїй ніжці білого кільця.
Відокремлені уточнювальні члени речення
Уточнювальні члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення, звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?:
Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив батько.
Уточнювальні члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире:
Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.
Відокремлюються уточнювальні члени речення, при яких стоять слова тобто, цебто, а саме, або = тобто, чи = тобто, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються:
Людям хотілося жити, тобто творити. Людині власно звикати до всього, в тім числі й до творів мистецтва.