«Мотря» Богдана Лепкого: аналіз і короткий зміст

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

«Мотря» — історична повість Богдана Лепкого, перша частина циклу «Мазепа». Вона розповідає про кохання Мотрі Кочубеївни, доньки генерального судді, і старого гетьмана Івана Мазепи. Батьки дівчини стають на заваді, а гетьман тим часом таємно готується визволити Україну з-під влади царя Петра I.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст (переказ) за томами, аналіз, герої з цитатами та 8 завдань із відповідями.

Коротко: паспорт твору «Мотря»

Про що повість «Мотря»

У повісті дві сюжетні лінії. Перша — любовна: Мотря кохає свого хрещеного батька, гетьмана Мазепу, і заради нього йде проти волі батьків. Друга — політична: гетьман і його старшина потай шукають шляху до волі, бо цар Петро I обмежує козацькі права.

Мотря, її батько Василь Кочубей, гетьман Мазепа й полковник Іскра — справжні історичні особи. За Енциклопедією історії України, донька Кочубея покохала гетьмана, і через це між Кочубеєм і Мазепою виник конфлікт. Згодом Кочубей разом із полтавським полковником Іскрою доносив цареві про наміри Мазепи; Петро I їм не повірив, і 1708 року їх стратили. У «Мотрі» Кочубей з Іскрою ще не доносять — лише таємно змовляються.

«Мотря» скорочено: короткий зміст за томами

Том перший: Київ, Ковалівка, Батурин

Середина липня, Київ. Мазепа влаштовує бенкет для царя Петра I, і цар на прощання наказує йому: «Слухай, що Меншиков скаже». Увечері гетьман розповідає найближчій старшині, що Москва хоче купити його княжим титулом. До них приходить старий дід і кличе: «Двигни цей камінь, двигни!» Старшина просить гетьмана визволити Україну, і Мазепа присягає на хресті Богдана Хмельницького, що Україна не загине «ні під царем, ні під королем, ні під ханом».

Гетьман радиться з матір’ю, ігуменею Марією-Магдалиною: чи не посвататися йому до Мотрі, щоб задобрити Кочубеїв? Мати застерігає: «Вона хрещениця твоя».

Канцелярист Іван Чуйкевич везе Кочубеєві гетьманського листа. У новому дворі Кочубеїв у Ковалівці його зустрічає Мотря, «славна із своєї краси на цілу Україну». Батьки бачать Чуйкевича своїм зятем, але Мотря каже йому: «Ближчий ти мені від других, і тільки».

Згодом до Кочубеїв приїздить гетьман. Коли Мотря несе Мазепі свою бандуру, та випадає в неї з рук і розбивається, а дівчина непритомніє. Під час прогулянки гетьман каже Мотрі: «Я вас на велике діло кличу». Увечері, коли над садом горять «кольористі огні», вона дає йому згоду, і Мазепа дарує їй брильянтовий перстень. Тим часом Кочубей і полтавський полковник Іскра потай домовляються, що проти гетьмана «треба щось починати».

Восени Кочубеї переїжджають до Батурина. Мати не хоче жити з Мотрею під одним дахом і лишає її на замку з тіткою Марією Федорівною. Гетьман і Мотря таємно листуються, і нарешті Мазепа листом просить у Кочубея руки доньки.

Зимової ночі батьки кличуть Мотрю до «секретної комори». Кочубей відмовляє гетьманові, бо Мотря «хрещениця йому», а мати ображає доньку. Мотря не поступається: «Слова свого не зломлю, я його гетьманові дала». Батько замикає її в підземній коморі. Наступного дня він просить її підписати лист-відмову гетьманові, але Мотря не хоче брехати. Мати поставила умову: не підпише — піде в черниці. І Мотря обирає монастир.

Дорогою на санях Мотрю відбиває її чура з товаришами. Мельник і мельничка переховують її в млині, а потім мельник везе її крізь завірюху, рятуючись від вовків. Мотря просить: у Бахмач.

Том другий: Бахмач

Пізно вночі до брами гетьманського двору в Бахмачі приїздить Мотря. Вона застудилася в дорозі й тяжко хворіє; доглядає її тітка Лідія.

Гетьман кличе Кочубея до Бахмача й розповідає, що Мотря в нього. Мазепа обіцяє захистити Мотрю, а Кочубей дає слово, що не дасть її скривдити. Та Любов Федорівна не змирилася: найняті люди мали викрасти Мотрю з Бахмача, але Чуйкевич розбиває їх у лісі біля замерзлого озера.

Мотря одужує, і закохані щасливі. Перед Різдвом Кочубей уже не противиться шлюбові доньки з гетьманом. Та коли Мазепа каже йому, що напад на Бахмач підготувала його дружина, Кочубей падає непритомний.

На Різдво до Бахмача приїздить Любов Федорівна. Вона вимагає віддати доньку, а ще, як дізнається гетьман, уже поскаржилася воєводі. Гетьман розуміє: чутки дійдуть до царя і можуть зруйнувати його таємні переговори з Карлом XII і Станіславом. Мотря сама відчуває, що щастя відходить, і готова поїхати. Мазепа відкриває їй свій задум — порвати з Петром заради визволення України.

При свідках, Апостолові й Орликові, Кочубей підписує зобов’язання: прийняти Мотрю під батьківську опіку, не карати і не силувати до шлюбу. Мотря від’їжджає з Бахмача гетьманськими санями, запряженими білими кіньми. Мазепа лишається з Войнаровським і береться до листів: «Діло важне!»

Жанр: повість чи історичний роман

За шкільною програмою «Мотря» — повість. Так само визначають жанр і енциклопедії: Енциклопедія історії України називає «Мазепу» циклом історичних повістей, а Енциклопедія сучасної України пише, що цикл «розрісся до семи повістей». Перша з них — «Мотря» у двох томах, серед наступних — «Не вбивай», «Батурин», «Полтава». У першому виданні цикл названо трилогією: «Трильоґія: Мазепа».

Водночас твір має ознаки роману: великий обсяг, дві сюжетні лінії, десятки героїв. А весь цикл «Мазепа» ЕСУ називає епопеєю. На уроці й у тестах тримайся визначення програми — історична повість. Про те, як історичний твір поєднує факт і вимисел, — у статті «Історичний роман. Особливості жанру».

Тема та ідея повісті «Мотря»

• Тема: заборонене кохання на тлі таємної боротьби за волю України.
• Ідея: у творі звучить думка, що велика справа вимагає жертви. Мазепа каже старшині: «Жертвою одиниць росте гуртове діло». Те саме каже й Мотря: «Велика любов до великої жертви спосібна, а велике діло великої любові вимагає».
• Проблематика: чи можна пожертвувати коханням заради державної справи; чи мають батьки право вирішувати долю дитини; вірність слову; заздрість і доноси; воля і неволя України.

Головні герої «Мотрі»

Мотря Кочубеївна

Мотря — молодша донька генерального судді Василя Кочубея і хрещениця гетьмана. Вона горда й смілива: Чуйкевич думає про неї, що «у неї жіноча врода, але мужеська вдача». Вона вірна слову, а честь цінує понад багатство. Мріє не лише про подружнє щастя, а й про волю краю: «Ми ж не якісь рабині, ми свідоме жіноцтво». Батькам вона заявляє: «Тату, я до кождої жертви готова, лиш не жадайте від мене, щоб я брехала». Наприкінці Мотря сама обирає розлуку, щоб не стати на заваді гетьманові, і прощається словами: «Шаблею поминайте мене, а не жалем».

Зовнішність за текстом. Мотря — висока, «струнка та гнучка, як на виднокрузі тополя»; у неї «погляд великих очей, котрим краски не підбереш, бо все вони міняться і грають, як море», а «Брови майже сходилися над рівним грецьким носом». Русу косу вона носить вінком: Мотря «поправила коралі на шиї і повела рукою по грубій косі, що вінком лежала на її круглій головці». Найлюбіше її вбрання — «корсетку нашу українську тую білу, легеньку, що в жовтаве переливається».

Гетьман Іван Мазепа

Мазепа в повісті — мудрий політик, освічена людина, меценат. Він уміє стримувати почуття і приховувати задуми. Мотрю він щиро кохає: «Мотре, сонце моє!» Проте державна справа для гетьмана важить більше за особисте щастя: «Є тільки одна сила, якій я скоритися мушу...» — «Державна конечність».

Зовнішність за текстом. Гетьманові за шістдесят, але «Гетьманське обличчя, хоч старе, було таке свіже й гарне». Він худорлявий, середнього зросту, має «гладке високе чоло, глибокі темні вдумчиві очі» і «малий вус». Мазепа «Все старанно вдягнений, але без зайвих прикрас, без пер і блискучого каміння»: його каптан «ледви замітно гаптований золотою травою».

Василь Кочубей і Любов Федорівна

Кочубей — генеральний суддя, багатий і гостинний, але нерішучий. Замкнена в «темниці», Мотря думає: «Батько перед мамою гнеться, мати перед Москвою». Доньку він любить і, коли її відправляють у монастир, кричить: «Не хочу я того, не хочу, не хочу!» Його дружина Любов Федорівна (Кочубеїха) — владна, горда й мстива жінка, яка прагне почестей. Своєї поразки вона не визнає: «Я не який там Забіла або Солонина, я Кочубеїха!»

Зовнішність за текстом. Кочубей — «чоловік огрядний і вигідний», з пухкими руками; коли він хитає головою, «довге товсте волосся скоботало його по потилиці». Лівий вус він раз у раз підкручує, бо той «все чомусь хотів сховатися йому за ковнір», а в очі дивитися не любить: «Тими вузькими і трохи скісними очима він усе блукав по боках». У Бахмачі він стоїть «у чорному контуші зі сріблом перетиканими вильотами».

Зовнішність за текстом. «Любов Федорівна огрядна понад міру»; шепочучи чоловікові, вона «обтерла рукою товсті губи». У сінях вона стоїть «в сукні з важкого зеленого адамашку», «долом широкій, як криси дзвону». «На голові темноламовий шоломик, обшитий дорогим брабантським кружевом, на пальцях блискучі перстені».

Іван Чуйкевич та інші

Чуйкевич — хоробрий і вірний гетьманові козак: «на те я козак, щоб не зрадити свого отамана». Він кохає Мотрю, але чесно служить гетьманові: охороняє Бахмач від найманців Кочубеїхи. Коли Мотря від’їжджає, він думає: «Своєї долі навіть такими кіньми не об’їдеш...»

Інші герої: небіж гетьмана Андрій Войнаровський, генеральний писар Пилип Орлик, полковники Данило Апостол та Іскра, Мотрина тітка Марія Федорівна (сестра матері), тітка Лідія в Бахмачі, мати гетьмана ігуменя Марія-Магдалина, цар Петро I і Меншиков і Мотрин чура.

Композиція повісті

Твір має два томи; кожен розділ має назву: «Цар», «Бандура», «Зрив», «Державна конечність», «Недоспівана пісня». Любовна і політична лінії сходяться у фіналі: щоб зберегти таємницю своїх переговорів, гетьман мусить відпустити Мотрю.

Елементи композиції можна визначити так (межі умовні):

• експозиція — бенкет із царем у Києві і присяга гетьмана перед старшиною;
• зав’язка — зустріч Мотрі й гетьмана в Ковалівці, його освідчення і перстень;
• розвиток дії — сватання листом, відмова батьків, «темниця», утеча до Бахмача, напад найманців, хвороба Кочубея;
• кульмінація — Різдво: Кочубеїха вимагає доньку, і гетьман вирішує, що понад усе — «державна конечність»;
• розв’язка — зобов’язання Кочубея і від’їзд Мотрі з Бахмача.

Образи-символи

• Камінь — гніт неволі: дід-незнайомець кличе гетьмана «Двигни цей камінь, двигни!», а Орлик просить: «Відкинь цей камінь, відкинь!»
• Розбита бандура — ніби пересторога: щастя Мотрі й гетьмана буде крихким і недовгим.
• Королівна у вежі — тітчина казка, яку пригадує Мотря: мати замикає доньку у вежі, і лише на третю ніч королевич визволяє її. Замкнена Мотря так само чекає визволення.
• Білі коні — за бахмацьким переказом, вони з’являються, коли має статися лихо. Саме білими кіньми від’їжджає Мотря.
• Недоспівана пісня — назва останнього розділу і слова гетьмана: «Не люблю недомовлених слів і недоспіваної пісні». Кохання обірвалося, а справа гетьмана — попереду.

Типові помилки

• «Мотря — дочка Мазепи». Ні: вона дочка генерального судді Кочубея, а Мазепі — хрещениця.
• «Мотрю викрав гетьман». Ні: дорогою до монастиря її відбив чура з товаришами, а в Бахмач вона попросила везти її сама.
• «Повість закінчується весіллям Мотрі й гетьмана». Ні: Мотря від’їжджає під батьківську опіку, а Мазепа повертається до державних справ.
• «Мотря виходить заміж за Чуйкевича». У повісті цього немає: Чуйкевич лише дивиться їй услід.
• «Марія Федорівна — мати Мотрі». Ні: мати — Любов Федорівна, а Марія Федорівна — тітка, її сестра.

Зв’язок з іншими творами

Молодого Мазепу змальовує Михайло Старицький у романі «Молодість Мазепи» (аналіз роману). Історію Мотрі й гетьмана розповів і Пушкін у поемі «Полтава», але там Мазепа — лиходій, а Кочубей — герой. Як по-різному письменники бачили гетьмана, — у статті «Мазепа — герой чи зрадник?», а чим повість відрізняється від роману, — у статті «Епос та його жанри».

Перевір себе: нижче — 8 завдань із відповідями.

Джерела: текст повісті — Богдан Лепкий, «Мотря» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис); перше видання — у двох томах, «Українська накладня», Київ — Лейпциг (опис видання у Вікіджерелах); модельна навчальна програма з української літератури (пілотна, Ніколенко та ін.); Енциклопедія сучасної України, стаття «Лепкий Богдан Сильвестрович»; Енциклопедія історії України, статті «Лепкий Богдан Сильвестрович», «Кочубей Василь Леонтійович», «Мазепа Іван Степанович».

Вправи з відповідями: «Мотря» Богдана Лепкого

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що випадає з рук Мотрі й розбивається, коли вона несе це гетьманові на бенкеті в Ковалівці?

   • А бандура
   • Б кубок із вином
   • В ікона
   • Г дзеркало
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — бандура. Гетьман хоче заграти, і батько посилає Мотрю по її бандуру з металевими струнами. Бандура випадає в неї з рук і розбивається, а дівчина непритомніє (розділ «Бандура»).

2. Яку посаду обіймає в повісті батько Мотрі, Василь Кочубей?

   • А полтавський полковник
   • Б генеральний суддя
   • В миргородський полковник
   • Г генеральний хорунжий
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — генеральний суддя. Кочубей — генеральний суддя. Полтавський полковник — Іскра, миргородський — Данило Апостол, генеральний хорунжий — Іван Сулима.

3. Чому Кочубей відмовляє гетьманові, коли той листом сватає Мотрю?

   • А гетьман бідніший за Кочубеїв
   • Б Мотрю вже засватано за Орлика
   • В Мотря — хрещениця гетьмана
   • Г цар заборонив гетьманові женитися
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Мотря — хрещениця гетьмана. Кочубей каже доньці, що відповів гетьманові: шанує його, але доньки не віддасть, «бо вона хрещениця йому» (розділ «Зрив»).

4. Що мати велить переказати Мотрі, якщо та не підпише листа-відмови гетьманові?

   • А хай іде в черниці
   • Б хай виходить заміж за Чуйкевича
   • В хай їде до тітки в Ковалівку
   • Г хай сидить у «темниці» до весни
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — хай іде в черниці. Кочубей переказує доньці слова Любові Федорівни: «коли Мотря не підпише листа, то хай іде в черниці». Мотря відповідає: «Добре, хай буде й так! Піду в монастир» (розділ «Батько й донька»).

5. Хто визволяє Мотрю дорогою до монастиря?

   • А Чуйкевич зі своїми козаками
   • Б гетьманські сердюки
   • В мельник і мельничка
   • Г її чура з товаришами
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — її чура з товаришами. Сани зупиняють вершники з почорненими сажею обличчями. У млині Мотря впізнає серед них свого чуру (розділ «У монастир»).

6. До кого врешті приїздить Мотря після втечі?

   • А до матері гетьмана, ігумені в Києві
   • Б до гетьмана в Бахмач
   • В до тітки Марії Федорівни на батуринський замок
   • Г до Чуйкевича в Ковалівку
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — до гетьмана в Бахмач. Мельник хотів відвезти її до панотця, але Мотря звеліла їхати в Бахмач і з’явилася в гетьманському дворі (розділи «У Бахмач», «Докинь дрівець!»).

7. Чиї це слова: «Є тільки одна сила, якій я скоритися мушу...»?

   • А Кочубея
   • Б Орлика
   • В Мазепи
   • Г Войнаровського
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — Мазепи. Це каже гетьман небожеві Войнаровському в різдвяну ніч, після приїзду Кочубеїхи. Ця сила — «Державна конечність», так названо й розділ.

8. Чим закінчується повість «Мотря»?

   • А вінчанням Мотрі й гетьмана в Бахмачі
   • Б постригом Мотрі в київському монастирі
   • В весіллям Мотрі й Чуйкевича в Батурині
   • Г від’їздом Мотрі під батьківську опіку
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — від’їздом Мотрі під батьківську опіку. Кочубей підписує зобов’язання прийняти доньку під батьківську опіку, і Мотря від’їжджає гетьманськими санями з білими кіньми (розділи «Очі», «Недоспівана пісня»).