Слово та його значення

Що означає слово — це питання про його лексичне значення: зміст слова, те, що воно називає (предмет, ознаку, дію, кількість). Значення конкретного слова подає тлумачний словник. Крім лексичного, слово має граматичне значення: воно належить до певної частини мови і має її граматичні ознаки. Нижче — таблиця, що таке слово, лексичне і граматичне значення з прикладами,

Читати далі Слово та його значення

Правопис не з різними частинами мови

Частку не пишемо окремо, коли вона лише заперечує дію, ознаку чи предмет: не знаю, не два, не він, не з тобою. Разом пишемо, коли не- стає частиною слова: слово без не не вживається (ненависть, негайно), разом із не означає нове поняття, яке можна замінити синонімом (неправда — брехня), або має префікс недо- (недочувати). З дієсловами,

Читати далі Правопис не з різними частинами мови

Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках

Дві н у прикметниках пишемо, коли збігаються н основи й суфікса (туман → туманний), у наголошених суфіксах -анн- (-янн-), -енн- зі значенням «дуже» або «можна / не можна» (височенний, невблаганний) і в кількох старослов’янських словах (священний). Одну н — у дієприкметниках (вихований), у суфіксах -ан- (-ян-), -ин-, -ен- (дерев’яний, пташиний, буквений) і в прикметниках від

Читати далі Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках

Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників

Особливості правопису відмінкових закінчень іменників зазвичай пов’язують із написанням іменників в родовому відмінку однини, коли йдеться про іменники II відміни. У прикметників найбільше труднощів у написанні відмінкових закінчень викликає розрізнення слів, які належать до твердої та м’якої груп. Тут ми  подаємо основні правила, що полегшать вивчення цієї доволі непростої теми. Іменники II відміна. Однина. Родовий відмінок У

Читати далі Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників

Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень

У діловому мовленні (і в усному, і в писемному) лексичні скорочення функціонують як самостійні слова. Щоб не припуститися помилок при вживанні їх у ділових паперах, слід дотримуватися правил правопису складноскорочених слів: 1) з великої літери пишуть складноскорочені слова, які вживають на позначення установ як власні назви, тобто одинично: Укрінформ, Укрзалізниця, Укрпошта, Держкіно, Нацбанк; 2) з малої літери пишуть складноскорочені слова,

Читати далі Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень

Правопис складних слів

У правописі складних слів із року в рік абітурієнти припускаються чи не найбільше помилок. Саме ці правила найважче засвоюють майбутні абітурієнти.   Разом пишуть: а) складні прислівники, утворені сполученням префікса з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди,

Читати далі Правопис складних слів

Лапки у власних назвах. Правопис лапок

Лапки — парний розділовий знак « », яким виділяють пряму мову, цитати, назви, слова з іронічним чи незвичним значенням і пояснення значень слів. Власну назву беремо в лапки, коли вона умовна: журнал «Всесвіт», готель «Дніпро», літак «Мрія». Імена, географічні назви, абревіатури й описові офіційні назви установ пишемо без лапок: Харківський тракторний завод, Укрзалізниця, Ан-225. Нижче

Читати далі Лапки у власних назвах. Правопис лапок

Основні випадки чергування приголосних звуків

Українській граматиці притаманне чергування приголосних. Розглянемо найбільш поширені випадки заміни приголосних. Найчастіше трапляються чергування такого типу: Нога — нозі — ніжка; рука — руці — ручка; вухо — у вусі — вушко. Коли відбувається чергування приголосних звуків? 1. Словотворення іменників: а) іменники чоловічого та середнього роду, що містять суфікси –ечок, -ечк(о) та –ок:  сонце – сонечко, крильце – крилечко,

Читати далі Основні випадки чергування приголосних звуків

Правопис префіксів і суфіксів

Правопис префіксів і суфіксів визначає Український правопис 2019 року (§ 31–34). Головне: префікс з- переходить у с- лише перед к, п, т, ф, х (сфотографувати, але зшити); у префіксах без-, роз-, від-, під- кінцевий приголосний не змінюється (безпечний, розписати); пре- означає «дуже», а при- — наближення (прегарний, прибігти). Суфікси -ичок, -ичк-: кошик → кошичок, вулиця

Читати далі Правопис префіксів і суфіксів

Основні випадки чергування у-в, і-й

В українській мові чергуються прийменники у, в i префікси у-, в- у словах, якщо це не змінює їх значення. У вживається для уникнення збігу приголосних: на початку слова перед приголосним: учора; на початку речення перед приголосним: У мене була книжка. на межі слів між приголосними звуками: прийшов у село; якщо наступні приголосні в, ф або їхні сполуки з іншими звуками (-льв-, -св-, -тв-, -хв-): Сидимо у вагоні. після розділового знака перед приголосним

Читати далі Основні випадки чергування у-в, і-й