Лексикологія як розділ мовознавства пов’язана з такими поняттями: лексичне значення слова, багатозначні та однозначні слова, пряме і переносне значення слів. Пропонуємо вам детально розглянути кожне з них і з’ясувати їхні значення та особливості.
Лексичне значення слова
Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення.
Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Мова – це сукупність певних поєднань звуків, букв, яким конкретною людською спільнотою (найчастіше – етносом, народом) присвоєно певне значення.
Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.
Наприклад, лексичне значення слова “млин” – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова “млин” – іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові – лише граматичне.
Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей. Наприклад, коли ми чуємо чи бачимо слово «собака», то один може уявити пуделя, інший вівчарку, хтось цуценя, для когось «собака» – лайливе слово, для когось – асоціація з вірним другом. Але всі погодяться, що «собака» це чотиринога свійська тварина, що першою була приручена людиною. Тобто кожне слово несе в собі узагальнене, не спеціалізоване, об’єктивне значення, яке є для слова основним. А у сприйнятті цього слова кожним формується суб’єктивне значення, або емоційне його сприйняття.
Однозначні та багатозначні слова
Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, шородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев’ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.
Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.
Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети.
Наприклад, основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.
У такому разі слово у свідомості мовців поєднується за його спільною визначальною ознакою не з одним, а з кількома сигніфікатами. Наприклад, слово лінія означає «вузька смужка, що тягнеться на якій-небудь поверхні», і саме з основним значенням «смужка, що має протяжність» пов’язуються всі його побічні значення: «уявна смужка» (лінія горизонту), «межа» (оборонна лінія), «шлях» (трамвайна лінія), «послідовний ряд кровно споріднених осіб» (по материній лінії), «послідовний розвиток подій у художньому творі» (сюжетна лінія), «спосіб дії» (лінія поведінки).
Кожне конкретне значення багатозначного слова реалізується в контексті, у ситуації:
- важка колода (має велику вагу);
- важка будівля (велика, масивна);
- важкі кроки (повільні, втомлені);
- важка робота (вимагає значних зусиль);
- важкий день (сповнений труднощів);
- важкий удар (сильний);
- важкий настрій (гнітючий);
- важкий біль (нестерпний);
- важкий характер (незлагідний);
- важкий погляд (суворий, похмурий).
Більшість загальновживаних слів української мови — багатозначні.
Наприклад, у «Словнику української мови» зафіксовано тридцять значень дієслова іти:
- «ступати ногами»;
- «рухатися в якомусь напрямку» (про транспорт);
- «вирушати куди-небудь»;
- «ставати кудись на роботу»;
- «діяти певним чином»;
- «брати шлюб»;
- «знаходити збут» (про товари);
- «виділятися з чого-небудь»;
- «наставати» і т. д.
Слово крило має десять значень:
- «літальний орган птахів»;
- «несуча поверхня літака»;
- «лопать вітряка»;
- «дашок над колесом автомашини»;
- «бічна частина будівлі»;
- «угруповання в політичній організації» тощо.
Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явищ.
Пряме і переносне значення слів
Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.
Часто в переносному значенні вживаються назви тварин:
- лисицею називають хитру людину;
- зайцем — боягуза;
- віслюком або бараном — дурня;
- ведмедем або слоном — незграбу;
- левом, орлом — людину сміливу і відважну.
Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.