Частку не пишемо окремо, коли вона лише заперечує дію, ознаку чи предмет: не знаю, не два, не він, не з тобою. Разом пишемо, коли не- стає частиною слова: слово без не не вживається (ненависть, негайно), разом із не означає нове поняття, яке можна замінити синонімом (неправда — брехня), або має префікс недо- (недочувати). З дієсловами,
Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках
Дві н у прикметниках пишемо, коли збігаються н основи й суфікса (туман → туманний), у наголошених суфіксах -анн- (-янн-), -енн- зі значенням «дуже» або «можна / не можна» (височенний, невблаганний) і в кількох старослов’янських словах (священний). Одну н — у дієприкметниках (вихований), у суфіксах -ан- (-ян-), -ин-, -ен- (дерев’яний, пташиний, буквений) і в прикметниках від
Читати далі Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках
Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників
Правопис відмінкових закінчень — це правила, за якими іменник чи прикметник отримує правильне закінчення в потрібному відмінку: цукру, але олівця; Києву, але батькові; у будинку, але на папері. Найбільше помилок трапляється в родовому відмінку іменників II відміни: -а чи -у. Нижче — таблиця найчастіших закінчень, драбина для родового відмінка, пари слів, у яких закінчення змінює
Читати далі Правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників
Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
Складноскорочені слова — це слова, утворені з частин двох або кількох слів: міськрада (міська рада), профспілка (професійна спілка), Нацбанк (Національний банк). Їх пишемо разом і читаємо так, як написано. А графічні скорочення — це скорочений запис слова на письмі, який читаємо повністю: вул. — «вулиця», р-н — «район», км/год — «кілометрів за годину». Нижче —
Читати далі Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
Правопис складних слів
Складні прислівники пишемо разом, коли префікс, прийменник чи частка злилися зі словом в одне ціле (навічно, внічию, безвісти, щохвилини), окремо — коли іменник після прийменника зберіг значення і форму (по сусідству, без жалю, на ходу), і через дефіс — прислівники з по- на -ому, -и, з частками будь-, -небудь, казна-, із двох прислівників і повтори
«Чорна рада» Пантелеймона Куліша
І. Франко назвав роман «найліпшою історичною повістю в нашій літературі». В основу твору покладено історичні події часів другої половини XVII ст. — після смерті Б. Хмельницького. Тоді Правобережжя відійшло до Польщі, яка поставила гетьманом Павла Тетерю. На Лівобережній же Україні розгорнулася запекла боротьба за гетьманську булаву. Козацька старшина висувала гетьманом полковників В. Золотаренка та Я. Сомка, останній
Художні засоби фольклорних творів
Подаємо перелік образотворчих засобів народної творчості. Варто вміти виділяти у фольклорних творах анафори, рефрени, постійні епітети, персоніфікацію, символи і гіперболу та визначати їхню художню роль. Анафора — однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслення важливого за смислом слова. З її допомогою поетам вдається надати своїм творінням емоційність і значно підвищити їх експресивну виразність. Наприклад:
Лапки у власних назвах. Правопис лапок
Лапки — парний розділовий знак « », яким виділяють пряму мову, цитати, назви, слова з іронічним чи незвичним значенням і пояснення значень слів. Власну назву беремо в лапки, коли вона умовна: журнал «Всесвіт», готель «Дніпро», літак «Мрія». Імена, географічні назви, абревіатури й описові офіційні назви установ пишемо без лапок: Харківський тракторний завод, Укрзалізниця, Ан-225. Нижче
Основні випадки чергування приголосних звуків
Чергування приголосних — це заміна одного приголосного звука іншим у тій самій частині слова (найчастіше в корені), коли змінюємо форму слова чи творимо нове слово: нога — на нозі — ніжка, рука — у руці — ручка, вухо — у вусі — вушко. Такі зміни позначаємо й на письмі. Нижче — таблиця основних чергувань, правила
Повний текст “Слова про похід Ігорів”
Слово о полку Ігоревім Переклад Максима Рильського Ярославна зі «Слова» — дружина князя Ігоря. Не плутайте з оповіданням Раїси Іванченко «Ярославни» — про дочок Ярослава Мудрого. Чи не гоже було б нам, браття, Розпочати давніми словами Скорбну повість про Ігорів похід, Ігоря Святославовича? А зачати нам отую пісню По сьогоденних бувальщинах, Не по намислу Бояновім,
