Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (9 завдань)
«Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького — соціально-побутова повість (за програмою також повість-хроніка) про кріпака з села Вербівки. Микола Джеря не терпить панського гніту, тікає від рекрутчини й понад двадцять років бурлакує на сахарнях (цукроварнях) і рибальських промислах, а додому вертається вже після скасування кріпацтва, коли дружини немає серед живих.
Нижче — аналіз повісті: паспорт твору, про що вона, жанр, тема, ідея і проблематика, сюжет і композиція, головні герої, характеристика Миколи Джері, риси реалізму, типові помилки й тест.
Паспорт твору «Микола Джеря»
Коротко: під текстом повісті стоїть дата 1 січня 1876 року, а вперше її надруковано 1878 року у львівському часописі «Правда». Повість присвячено композиторові Миколі Лисенку. Літературний паспорт — у таблиці.
Паспорт твору «Микола Джеря»
| Пункт | Відповідь |
|---|---|
| Автор | Іван Нечуй-Левицький (1838–1918), справжнє прізвище — Левицький |
| Рік | дата під текстом — 1 січня 1876 р.; уперше надруковано 1878 р. у львівському часописі «Правда» |
| Присвята | «М. В. Лисенкові» — композиторові Миколі Лисенку |
| Рід | епос |
| Жанр | соціально-побутова повість, повість-хроніка (за програмою); на титулі — «повість» |
| Напрям | реалізм |
| Тема | життя кріпаків за панщини; доля Миколи Джері, який тікає від панської неволі й понад 20 років бурлакує на чужині |
| Ідея | утвердження волелюбності й людської гідності; осуд кріпацтва, що ламає долі й розлучає родини |
| Проблематика | кріпак і пан; воля і неволя; праця і визиск; кохання і вірність; батьки й діти; людина і громада |
| Композиція | 8 розділів; події в часовій послідовності; розділ VII — життя Нимидори у Вербівці |
| Місце дії | Вербівка над Раставицею → сахарні в Стеблеві та на Черкащині → херсонські степи → Бессарабія (Акерманщина) → Вербівка |
| Час дії | останні десятиліття кріпацтва й перші роки після його скасування (1861); понад 20 років |
| Головні герої | Микола Джеря; дружина Нимидора; донька Любка; батьки — Петро Джеря і Маруся Джериха; Петро Кавун; пан Бжозовський; посесор Бродовський; Андрій Корчака; отаман Іван Ковбаненко і його дочка Мокрина |
| Перше речення | «Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця» |
| Останні слова | «…приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері» |
Нечуй-Левицький (1838–1918) народився в містечку Стеблів на Канівщині — і саме на стеблівську сахарню тікає з Вербівки його герой. Бессарабію письменник теж знав: з 1873 року він учителював у Кишиневі. Повість інсценізовано, а 1927 року екранізовано. Докладніше про автора — у біографії Івана Нечуя-Левицького.
Про що повість «Микола Джеря»
Молодий кріпак Микола Джеря з Вербівки над Раставицею одружується із сиротою-наймичкою Нимидорою. Панщина забирає в родини всі сили: за те, що люди вийшли жати своє жито, пан Бжозовський велить висікти їх різками; осавула б’є нагайкою Нимидору на третій день після пологів; від виснаження помирає старий Джеря. Микола намовляє громаду не коритися, разом із товаришами б’є осавулу-донощика, і пан вирішує віддати бунтарів у москалі, тобто в солдати. Того ж вечора Микола з Петром Кавуном і ще чотирма чоловіками тікає з села.
Далі — понад двадцять років поневірянь. Утікачі працюють на сахарнях у Стеблеві та на Черкащині, де від пошесті помирає Кавун, ідуть херсонськими степами з Андрієм Корчакою, що давно блукав по них, і доходять до Бессарабії. Там їх за гроші записують на імена давно померлих людей: Микола стає Іваном Посмітюхом. Вони рибалять у ватазі отамана Івана Ковбаненка, і отаманова дочка Мокрина закохується в Миколу, але він не може забути Нимидору. Тим часом у Вербівці помирає мати, Нимидора видає заміж доньку Любку і вмирає, так і не дочекавшись чоловіка.
Через знайомого станового пан Бжозовський таки знаходить утікача: Миколу саджають у тюрму, а на суді в Акермані оголошують волю. Він вертається до Вербівки сивим чоловіком: дружина померла, донька його не впізнає. Удома Микола знову стає на чолі громади — допомагає скинути голову-злодія, закликає не брати неродючої землі, яку нав’язує пан, і знову потрапляє до тюрми, доки комісія не наділяє селян кращою землею. На старість він доглядає пасіку й розповідає онукам про Чорне море. Події по черзі — у статті повість «Микола Джеря» скорочено.
Жанр повісті «Микола Джеря»
За жанром «Микола Джеря» — соціально-побутова повість, або повість-хроніка; так визначає жанр програма з української літератури. На титулі видання твір названо просто повістю. Рід — епос.
- Повість, а не роман: події зосереджені навколо одного героя, Миколи Джері, а друга лінія — Нимидора, що чекає його у Вербівці. У романі — багато сюжетних ліній і героїв.
- Соціально-побутова: у центрі — становище кріпаків і бурлак (панщина, подушне, рекрутчина, праця на сахарнях і промислах) і докладно змальований побут: сватання, весілля, жнива, рибальська ватага.
- Хроніка: події йдуть одна за одною в часовій послідовності й охоплюють понад двадцять років — від молодості героя до старості.
Енциклопедія Сучасної України називає «Миколу Джерю» соціальною повістю з часів кріпацтва, у яку вплетено елементи казкової подорожі: герої шукають волі, ідучи від панського маєтку через цукроварні аж до Бессарабії.
Тема, ідея та проблематика повісті «Микола Джеря»
Тема — життя селян-кріпаків за панщини й доля Миколи Джері, який, не стерпівши панського гніту, тікає з рідного села й понад двадцять років бурлакує на чужині.
Ідея. У повісті звучить думка, що неволя не може зламати людину, яка має почуття власної гідності. Водночас кріпацтво калічить долі й розбиває родини: Нимидора так і не дочекалася чоловіка, а донька бачить у батькові чужого.
Проблематика (соціально-побутова):
- кріпак і пан, людська гідність і неволя;
- праця і визиск — на панщині, на сахарнях, у рибальській ватазі;
- воля та її ціна: втеча рятує Миколу від рекрутчини, але забирає в нього родину;
- кохання і вірність (Нимидора, Мокрина);
- батьки й діти: Микола не слухає матері, яка сватає йому багату Варку, а згодом стає чужим для власної доньки;
- людина і громада: після реформи Микола обстоює права всього села.
Сюжет і композиція повісті «Микола Джеря»
Повість має вісім розділів. Події йдуть у часовій послідовності, але сюжетних ліній дві: шлях Миколи (розділи I–VI і VIII) і життя Нимидори у Вербівці (розділ VII повертає читача до дня після Миколиної втечі). Початок і кінець перегукуються: повість відкриває пейзаж Вербівки над Раставицею, а завершує сцена на пасіці, де дід Микола розповідає онукам про далекі краї. Колись він задрімав під старою грушею та побачив уві сні жар-птицю, а повернувшись додому, знаходить на місці груші лише спорохнявілий пеньок.
Сюжет за розділами: план повісті
- Експозиція (розд. I). Вербівка над Раставицею, родина Джерів. Микола бачить уві сні жар-птицю, а прокинувшись — Нимидору біля річки; восени вони беруть шлюб.
- Зав’язка (розд. II). На жнивах Микола намовляє людей жати своє жито замість панщини; пан Бжозовський б’є його батогом, а на економії всіх карають різками.
- Розвиток дії (розд. II–VI). Смерть батька, суперечка за малий сніп, розправа з осавулою. Пан хоче віддати бунтарів у москалі — Микола тікає. Сахарня в Стеблеві, сахарні Бродовського (смерть Кавуна), херсонські степи, Бессарабія: Посмітюхи, рибальська ватага, кохання Мокрини.
- Паралельна лінія (розд. VII). Нимидора понад двадцять років чекає чоловіка, видає заміж Любку і помирає.
- Кульмінація (розд. VIII). Утікачів ловлять; на суді в Акермані пан Бжозовський упізнає Джерю, а той називає себе Іваном Посмітюхом.
- Розв’язка (розд. VIII). Суддя читає лист про волю. Микола вертається до Вербівки: Нимидора померла, донька бачить у ньому чужого.
- Фінал (розд. VIII). Микола стає на чолі громади в суперечці з паном за землю, а на старість доглядає пасіку й розповідає онукам про море.
Поділ на елементи сюжету — шкільне тлумачення тексту.
Головні герої повісті «Микола Джеря»
- Микола Джеря — кріпак із Вербівки, згодом бурлака; у Бессарабії записаний як Іван Посмітюх, рибалки прозвали його Смутком.
- Нимидора — його дружина, сирота з присілка Скрипчинців, наймичка в Кавунів. Піп охрестив її Минодорою, а в селі звали Нимидорою. Понад двадцять років чекає чоловіка й помирає, не дочекавшись: «Вона вмерла безталанною, як і родилась безталанною».
- Петро Джеря і Маруся Джериха — батьки Миколи.
- Любка — донька Миколи й Нимидори; виходить заміж за Олексу Чабаненка.
- Петро Кавун — колишній хазяїн Нимидори, товариш Миколи: тікає разом із ним і помирає на сахарні.
- Пан Бжозовський — вербівський пан, жорстокий кріпосник, що роками розшукує втікачів; осавула — його наглядач.
- Бродовський — посесор, тобто орендар сахарень на Черкащині: обраховує робітників і погано їх годує.
- Андрій Корчака — утікач, який веде вербівців до Бессарабії.
- Іван Ковбаненко — отаман рибальської ватаги; Мокрина — його дочка, що кохає Миколу й рятує його від станового.
Характеристика Миколи Джері
Микола — вродливий і здібний парубок: сам навчився грати на скрипці, вивчився читати, співає в церкві. Після весілля панщина робить його похмурим і запальним: «тепер він похнюпив голову, рідко сміявся, перестав жартувать». Його головні риси — волелюбність, гордість, почуття власної гідності й справедливості: він не схиляє голови ні перед паном, ні перед посесором, ні перед суддею. Має він і слабкості — запальність і пиятику з горя. Навіть посивілим Микола лишається незламним: «Його не зігнула недоля й тяжка неволя».
Цитатна характеристика Миколи Джері
| Риса | Епізод | Цитата |
|---|---|---|
| талановитий | сам навчився грати на скрипці (розд. I) | «Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка» |
| замислюється над несправедливістю | молотить на панському току (розд. II) | «Нащо то одному чоловікові так багато хліба?» |
| бунтар | з товаришами б’є осавулу-донощика (розд. II) | «Панське добро — то й наше добро, бо то наша праця, а земля божа» |
| безкорисливий | не дає бурлаці забрати панський годинник (розд. III) | «Не зачіпай! Це наша кров!» |
| вірний | згадує дружину, хоч його кохає Мокрина (розд. VI) | «Нимидоро, моя голубко, моя безталанна ластівко!» |
| гордий | на суді в Акермані (розд. VIII) | «я не волоцюга й не пройдисвіт» |
| має слабкості | з горя п’є після повернення (розд. VIII) | «Не я п’ю, горе п’є…» |
| незламний | автор про Миколу біля могили Нимидори (розд. VIII) | «Під сивим волоссям затаїлася міцна, запекла й правдива душа» |
Портрет молодого Миколи: «Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті» (розд. I).
Риси реалізму та художні особливості повісті
- Правдиві соціальні деталі: панщина і згінні дні (додаткова панщина), подушний податок за померлого батька, двадцять качок, яких кожна молодиця мусить восени принести на економію, рекрутчина, обрахунки на сахарнях, а після реформи — «порції», коли, за словами автора, «стала знов маленька панщина».
- Типові характери: бунтар Микола, покірний старий Джеря, жорстокий пан, скупий посесор, корисливий голова.
- Етнографічні картини: сватання, весілля, жнива, рибальський промисел, голосіння Любки над матір’ю.
- Фольклорні мотиви: сон про жар-птицю, видіння Нимидори і чутки про перелесника, народні пісні.
- Пейзаж: верби над Раставицею, степ, лиман і бурхливе море; природа відтінює настрій героя.
- Порівняння: коли мати згадує рекрутчину, в Миколи «очі заблищали, неначе хто кинув двома іскрами, — як у того вовка».
Ознаки реалізму як напряму — у статті «Сентименталізм, романтизм, реалізм і їхні ознаки».
Типові помилки
- ✗ 1878 — рік написання повісті. ✓ 1878 — рік першої публікації, а під текстом стоїть дата 1 січня 1876 року.
- ✗ Микола втік із села, бо покохав Мокрину. ✓ Він тікав від рекрутчини, а Мокрину зустрів уже в Бессарабії.
- ✗ Бродовський — пан, власник сахарень. ✓ Посесор, тобто орендар: заводи належали багатому панові, що жив за кордоном.
- ✗ Микола одружився з Мокриною. ✓ Він лишився вірним Нимидорі, а Мокрина через кілька років вийшла заміж за іншого.
- ✗ Повернувшись, Микола застав дружину живою. ✓ Нимидора померла «торік у Петрівку»; лишилася донька Любка, для якої батько став чужим.
- ✗ Нимидора — хресне ім’я героїні. ✓ Піп дав їй ім’я Минодора, а Нимидорою її звали в селі.
Зв’язок з іншими творами
- «Дорогою ціною» Михайла Коцюбинського — теж про втечу кріпаків від пана в Бессарабію, але романтична й трагічна історія кохання.
- «Кайдашева сім’я» (1879) — ще одна соціально-побутова повість Нечуя-Левицького з селянського життя. Але там конфлікт усередині родини, а в «Миколі Джері» — між кріпаком і паном.
- «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного — роман про іншого селянина-бунтаря, Чіпку, чий протест переходить у грабунки.
Джерела: текст повісті за виданням: І. Нечуй-Левицький. Микола Джеря. Повість. Київ: Книгоспілка, 1926 (вступна стаття та редакція А. Ніковського; Вікіджерела), правопис цитат осучаснено; рік першої публікації — Енциклопедія історії України та стаття А. Ніковського у виданні 1926 року; відомості про автора — Енциклопедія Сучасної України; чинна програма з української літератури.
Вправи з відповідями: повість «Микола Джеря»
9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Як визначає жанр «Миколи Джері» програма з української літератури?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — соціально-побутова повість. За програмою це соціально-побутова повість, або повість-хроніка: події навколо одного героя охоплюють понад двадцять років. Соціально-психологічний роман — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного.
Хто така Нимидора?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — дружина Миколи, сирота-наймичка. Нимидора — сирота з присілка Скрипчинців, що служила наймичкою в Кавунів; восени Микола бере її за дружину (розд. I). Дочка отамана — Мокрина, багатирка — Варка, мати — Маруся Джериха.
Чому Микола з товаришами втік із Вербівки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — пан вирішив віддати бунтарів у москалі. Після розправи з осавулою пан вирішив «оддать Миколу, Кавуна і їх однодумів у москалі», тобто в солдати (розд. II). Тож утікачі подалися на сахарні в Стеблів.
Що зробив Микола з панським золотим годинником у Стеблеві?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — розбив об поміст. Коли один бурлака хотів сховати годинник, Микола крикнув: «Не зачіпай! Це наша кров!» — і розбив його об поміст (розд. III).
Під яким іменем записали Миколу в Бессарабії?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Іван Посмітюх. У посаді Кривда втікачів записували на імена померлих: Миколу — Іваном Посмітюхом, решту — його братами й синами (розд. V). Корчака веде бурлак до Бессарабії, Ковбаненко — рибальський отаман, Чабаненко — чоловік Любки.
Як прозвали Миколу рибалки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Смутком. Микола сумував за Нимидорою, тож «рибалки продражнили Миколу Смутком» (розд. V). Цибуля, Перепелиця, Задерихвіст — прізвиська інших рибалок.
Хто привозив Миколі харч і сховав його в очеретах, коли бурлак шукав становий?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Мокрина. Мокрина попередила Миколу про облаву, порадила сховатися з човном у морі, а потім привезла хліба, риби й води та провела його в очерети (розд. VI). Корчаку тоді схопила поліція.
Як зустріла Миколу донька Любка, коли він повернувся до Вербівки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — не впізнала: батько був для неї чужим. Любка не бачила батька змалку: «Перед нею стояв зовсім чужий для неї чоловік» (розд. VIII). Нимидора померла торік у Петрівку.
Чим займається старий Микола наприкінці повісті?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — доглядає пасіку. Повість закінчується сценою на пасіці: дід розповідає онукам про Чорне море, а бджоли гудуть, «приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері» (розд. VIII). Головою громада обрала чередника.
