Аналіз повісті “Микола Джеря”

Аналіз повісті “Микола Джеря”

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (9 завдань)

«Микола Джеря» Івана Нечуя-Левицького — соціально-побутова повість (за програмою також повість-хроніка) про кріпака з села Вербівки. Микола Джеря не терпить панського гніту, тікає від рекрутчини й понад двадцять років бурлакує на сахарнях (цукроварнях) і рибальських промислах, а додому вертається вже після скасування кріпацтва, коли дружини немає серед живих.

Нижче — аналіз повісті: паспорт твору, про що вона, жанр, тема, ідея і проблематика, сюжет і композиція, головні герої, характеристика Миколи Джері, риси реалізму, типові помилки й тест.

Паспорт твору «Микола Джеря»

Коротко: під текстом повісті стоїть дата 1 січня 1876 року, а вперше її надруковано 1878 року у львівському часописі «Правда». Повість присвячено композиторові Миколі Лисенку. Літературний паспорт — у таблиці.

Паспорт твору «Микола Джеря»

ПунктВідповідь
АвторІван Нечуй-Левицький (1838–1918), справжнє прізвище — Левицький
Рікдата під текстом — 1 січня 1876 р.; уперше надруковано 1878 р. у львівському часописі «Правда»
Присвята«М. В. Лисенкові» — композиторові Миколі Лисенку
Рідепос
Жанрсоціально-побутова повість, повість-хроніка (за програмою); на титулі — «повість»
Напрямреалізм
Темажиття кріпаків за панщини; доля Миколи Джері, який тікає від панської неволі й понад 20 років бурлакує на чужині
Ідеяутвердження волелюбності й людської гідності; осуд кріпацтва, що ламає долі й розлучає родини
Проблематикакріпак і пан; воля і неволя; праця і визиск; кохання і вірність; батьки й діти; людина і громада
Композиція8 розділів; події в часовій послідовності; розділ VII — життя Нимидори у Вербівці
Місце діїВербівка над Раставицею → сахарні в Стеблеві та на Черкащині → херсонські степи → Бессарабія (Акерманщина) → Вербівка
Час діїостанні десятиліття кріпацтва й перші роки після його скасування (1861); понад 20 років
Головні героїМикола Джеря; дружина Нимидора; донька Любка; батьки — Петро Джеря і Маруся Джериха; Петро Кавун; пан Бжозовський; посесор Бродовський; Андрій Корчака; отаман Іван Ковбаненко і його дочка Мокрина
Перше речення«Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця»
Останні слова«…приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері»

Нечуй-Левицький (1838–1918) народився в містечку Стеблів на Канівщині — і саме на стеблівську сахарню тікає з Вербівки його герой. Бессарабію письменник теж знав: з 1873 року він учителював у Кишиневі. Повість інсценізовано, а 1927 року екранізовано. Докладніше про автора — у біографії Івана Нечуя-Левицького.

Про що повість «Микола Джеря»

Молодий кріпак Микола Джеря з Вербівки над Раставицею одружується із сиротою-наймичкою Нимидорою. Панщина забирає в родини всі сили: за те, що люди вийшли жати своє жито, пан Бжозовський велить висікти їх різками; осавула б’є нагайкою Нимидору на третій день після пологів; від виснаження помирає старий Джеря. Микола намовляє громаду не коритися, разом із товаришами б’є осавулу-донощика, і пан вирішує віддати бунтарів у москалі, тобто в солдати. Того ж вечора Микола з Петром Кавуном і ще чотирма чоловіками тікає з села.

Далі — понад двадцять років поневірянь. Утікачі працюють на сахарнях у Стеблеві та на Черкащині, де від пошесті помирає Кавун, ідуть херсонськими степами з Андрієм Корчакою, що давно блукав по них, і доходять до Бессарабії. Там їх за гроші записують на імена давно померлих людей: Микола стає Іваном Посмітюхом. Вони рибалять у ватазі отамана Івана Ковбаненка, і отаманова дочка Мокрина закохується в Миколу, але він не може забути Нимидору. Тим часом у Вербівці помирає мати, Нимидора видає заміж доньку Любку і вмирає, так і не дочекавшись чоловіка.

Через знайомого станового пан Бжозовський таки знаходить утікача: Миколу саджають у тюрму, а на суді в Акермані оголошують волю. Він вертається до Вербівки сивим чоловіком: дружина померла, донька його не впізнає. Удома Микола знову стає на чолі громади — допомагає скинути голову-злодія, закликає не брати неродючої землі, яку нав’язує пан, і знову потрапляє до тюрми, доки комісія не наділяє селян кращою землею. На старість він доглядає пасіку й розповідає онукам про Чорне море. Події по черзі — у статті повість «Микола Джеря» скорочено.

Жанр повісті «Микола Джеря»

За жанром «Микола Джеря» — соціально-побутова повість, або повість-хроніка; так визначає жанр програма з української літератури. На титулі видання твір названо просто повістю. Рід — епос.

  • Повість, а не роман: події зосереджені навколо одного героя, Миколи Джері, а друга лінія — Нимидора, що чекає його у Вербівці. У романі — багато сюжетних ліній і героїв.
  • Соціально-побутова: у центрі — становище кріпаків і бурлак (панщина, подушне, рекрутчина, праця на сахарнях і промислах) і докладно змальований побут: сватання, весілля, жнива, рибальська ватага.
  • Хроніка: події йдуть одна за одною в часовій послідовності й охоплюють понад двадцять років — від молодості героя до старості.

Енциклопедія Сучасної України називає «Миколу Джерю» соціальною повістю з часів кріпацтва, у яку вплетено елементи казкової подорожі: герої шукають волі, ідучи від панського маєтку через цукроварні аж до Бессарабії.

Тема, ідея та проблематика повісті «Микола Джеря»

Тема — життя селян-кріпаків за панщини й доля Миколи Джері, який, не стерпівши панського гніту, тікає з рідного села й понад двадцять років бурлакує на чужині.

Ідея. У повісті звучить думка, що неволя не може зламати людину, яка має почуття власної гідності. Водночас кріпацтво калічить долі й розбиває родини: Нимидора так і не дочекалася чоловіка, а донька бачить у батькові чужого.

Проблематика (соціально-побутова):

  • кріпак і пан, людська гідність і неволя;
  • праця і визиск — на панщині, на сахарнях, у рибальській ватазі;
  • воля та її ціна: втеча рятує Миколу від рекрутчини, але забирає в нього родину;
  • кохання і вірність (Нимидора, Мокрина);
  • батьки й діти: Микола не слухає матері, яка сватає йому багату Варку, а згодом стає чужим для власної доньки;
  • людина і громада: після реформи Микола обстоює права всього села.

Сюжет і композиція повісті «Микола Джеря»

Повість має вісім розділів. Події йдуть у часовій послідовності, але сюжетних ліній дві: шлях Миколи (розділи I–VI і VIII) і життя Нимидори у Вербівці (розділ VII повертає читача до дня після Миколиної втечі). Початок і кінець перегукуються: повість відкриває пейзаж Вербівки над Раставицею, а завершує сцена на пасіці, де дід Микола розповідає онукам про далекі краї. Колись він задрімав під старою грушею та побачив уві сні жар-птицю, а повернувшись додому, знаходить на місці груші лише спорохнявілий пеньок.

Сюжет за розділами: план повісті

  1. Експозиція (розд. I). Вербівка над Раставицею, родина Джерів. Микола бачить уві сні жар-птицю, а прокинувшись — Нимидору біля річки; восени вони беруть шлюб.
  2. Зав’язка (розд. II). На жнивах Микола намовляє людей жати своє жито замість панщини; пан Бжозовський б’є його батогом, а на економії всіх карають різками.
  3. Розвиток дії (розд. II–VI). Смерть батька, суперечка за малий сніп, розправа з осавулою. Пан хоче віддати бунтарів у москалі — Микола тікає. Сахарня в Стеблеві, сахарні Бродовського (смерть Кавуна), херсонські степи, Бессарабія: Посмітюхи, рибальська ватага, кохання Мокрини.
  4. Паралельна лінія (розд. VII). Нимидора понад двадцять років чекає чоловіка, видає заміж Любку і помирає.
  5. Кульмінація (розд. VIII). Утікачів ловлять; на суді в Акермані пан Бжозовський упізнає Джерю, а той називає себе Іваном Посмітюхом.
  6. Розв’язка (розд. VIII). Суддя читає лист про волю. Микола вертається до Вербівки: Нимидора померла, донька бачить у ньому чужого.
  7. Фінал (розд. VIII). Микола стає на чолі громади в суперечці з паном за землю, а на старість доглядає пасіку й розповідає онукам про море.

Поділ на елементи сюжету — шкільне тлумачення тексту.

Головні герої повісті «Микола Джеря»

  • Микола Джеря — кріпак із Вербівки, згодом бурлака; у Бессарабії записаний як Іван Посмітюх, рибалки прозвали його Смутком.
  • Нимидора — його дружина, сирота з присілка Скрипчинців, наймичка в Кавунів. Піп охрестив її Минодорою, а в селі звали Нимидорою. Понад двадцять років чекає чоловіка й помирає, не дочекавшись: «Вона вмерла безталанною, як і родилась безталанною».
  • Петро Джеря і Маруся Джериха — батьки Миколи.
  • Любка — донька Миколи й Нимидори; виходить заміж за Олексу Чабаненка.
  • Петро Кавун — колишній хазяїн Нимидори, товариш Миколи: тікає разом із ним і помирає на сахарні.
  • Пан Бжозовський — вербівський пан, жорстокий кріпосник, що роками розшукує втікачів; осавула — його наглядач.
  • Бродовський — посесор, тобто орендар сахарень на Черкащині: обраховує робітників і погано їх годує.
  • Андрій Корчака — утікач, який веде вербівців до Бессарабії.
  • Іван Ковбаненко — отаман рибальської ватаги; Мокрина — його дочка, що кохає Миколу й рятує його від станового.

Характеристика Миколи Джері

Микола — вродливий і здібний парубок: сам навчився грати на скрипці, вивчився читати, співає в церкві. Після весілля панщина робить його похмурим і запальним: «тепер він похнюпив голову, рідко сміявся, перестав жартувать». Його головні риси — волелюбність, гордість, почуття власної гідності й справедливості: він не схиляє голови ні перед паном, ні перед посесором, ні перед суддею. Має він і слабкості — запальність і пиятику з горя. Навіть посивілим Микола лишається незламним: «Його не зігнула недоля й тяжка неволя».

Цитатна характеристика Миколи Джері

РисаЕпізодЦитата
талановитийсам навчився грати на скрипці (розд. I)«Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка»
замислюється над несправедливістюмолотить на панському току (розд. II)«Нащо то одному чоловікові так багато хліба?»
бунтарз товаришами б’є осавулу-донощика (розд. II)«Панське добро — то й наше добро, бо то наша праця, а земля божа»
безкорисливийне дає бурлаці забрати панський годинник (розд. III)«Не зачіпай! Це наша кров!»
вірнийзгадує дружину, хоч його кохає Мокрина (розд. VI)«Нимидоро, моя голубко, моя безталанна ластівко!»
гордийна суді в Акермані (розд. VIII)«я не волоцюга й не пройдисвіт»
має слабкостіз горя п’є після повернення (розд. VIII)«Не я п’ю, горе п’є…»
незламнийавтор про Миколу біля могили Нимидори (розд. VIII)«Під сивим волоссям затаїлася міцна, запекла й правдива душа»

Портрет молодого Миколи: «Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті» (розд. I).

Риси реалізму та художні особливості повісті

  • Правдиві соціальні деталі: панщина і згінні дні (додаткова панщина), подушний податок за померлого батька, двадцять качок, яких кожна молодиця мусить восени принести на економію, рекрутчина, обрахунки на сахарнях, а після реформи — «порції», коли, за словами автора, «стала знов маленька панщина».
  • Типові характери: бунтар Микола, покірний старий Джеря, жорстокий пан, скупий посесор, корисливий голова.
  • Етнографічні картини: сватання, весілля, жнива, рибальський промисел, голосіння Любки над матір’ю.
  • Фольклорні мотиви: сон про жар-птицю, видіння Нимидори і чутки про перелесника, народні пісні.
  • Пейзаж: верби над Раставицею, степ, лиман і бурхливе море; природа відтінює настрій героя.
  • Порівняння: коли мати згадує рекрутчину, в Миколи «очі заблищали, неначе хто кинув двома іскрами, — як у того вовка».

Ознаки реалізму як напряму — у статті «Сентименталізм, романтизм, реалізм і їхні ознаки».

Типові помилки

  • ✗ 1878 — рік написання повісті. ✓ 1878 — рік першої публікації, а під текстом стоїть дата 1 січня 1876 року.
  • ✗ Микола втік із села, бо покохав Мокрину. ✓ Він тікав від рекрутчини, а Мокрину зустрів уже в Бессарабії.
  • ✗ Бродовський — пан, власник сахарень. ✓ Посесор, тобто орендар: заводи належали багатому панові, що жив за кордоном.
  • ✗ Микола одружився з Мокриною. ✓ Він лишився вірним Нимидорі, а Мокрина через кілька років вийшла заміж за іншого.
  • ✗ Повернувшись, Микола застав дружину живою. ✓ Нимидора померла «торік у Петрівку»; лишилася донька Любка, для якої батько став чужим.
  • ✗ Нимидора — хресне ім’я героїні. ✓ Піп дав їй ім’я Минодора, а Нимидорою її звали в селі.

Зв’язок з іншими творами

  • «Дорогою ціною» Михайла Коцюбинського — теж про втечу кріпаків від пана в Бессарабію, але романтична й трагічна історія кохання.
  • «Кайдашева сім’я» (1879) — ще одна соціально-побутова повість Нечуя-Левицького з селянського життя. Але там конфлікт усередині родини, а в «Миколі Джері» — між кріпаком і паном.
  • «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного — роман про іншого селянина-бунтаря, Чіпку, чий протест переходить у грабунки.

Джерела: текст повісті за виданням: І. Нечуй-Левицький. Микола Джеря. Повість. Київ: Книгоспілка, 1926 (вступна стаття та редакція А. Ніковського; Вікіджерела), правопис цитат осучаснено; рік першої публікації — Енциклопедія історії України та стаття А. Ніковського у виданні 1926 року; відомості про автора — Енциклопедія Сучасної України; чинна програма з української літератури.

Вправи з відповідями: повість «Микола Джеря»

9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

  1. Як визначає жанр «Миколи Джері» програма з української літератури?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — соціально-побутова повість. За програмою це соціально-побутова повість, або повість-хроніка: події навколо одного героя охоплюють понад двадцять років. Соціально-психологічний роман — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного.

  2. Хто така Нимидора?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — дружина Миколи, сирота-наймичка. Нимидора — сирота з присілка Скрипчинців, що служила наймичкою в Кавунів; восени Микола бере її за дружину (розд. I). Дочка отамана — Мокрина, багатирка — Варка, мати — Маруся Джериха.

  3. Чому Микола з товаришами втік із Вербівки?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — пан вирішив віддати бунтарів у москалі. Після розправи з осавулою пан вирішив «оддать Миколу, Кавуна і їх однодумів у москалі», тобто в солдати (розд. II). Тож утікачі подалися на сахарні в Стеблів.

  4. Що зробив Микола з панським золотим годинником у Стеблеві?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — розбив об поміст. Коли один бурлака хотів сховати годинник, Микола крикнув: «Не зачіпай! Це наша кров!» — і розбив його об поміст (розд. III).

  5. Під яким іменем записали Миколу в Бессарабії?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — Іван Посмітюх. У посаді Кривда втікачів записували на імена померлих: Миколу — Іваном Посмітюхом, решту — його братами й синами (розд. V). Корчака веде бурлак до Бессарабії, Ковбаненко — рибальський отаман, Чабаненко — чоловік Любки.

  6. Як прозвали Миколу рибалки?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — Смутком. Микола сумував за Нимидорою, тож «рибалки продражнили Миколу Смутком» (розд. V). Цибуля, Перепелиця, Задерихвіст — прізвиська інших рибалок.

  7. Хто привозив Миколі харч і сховав його в очеретах, коли бурлак шукав становий?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Г — Мокрина. Мокрина попередила Миколу про облаву, порадила сховатися з човном у морі, а потім привезла хліба, риби й води та провела його в очерети (розд. VI). Корчаку тоді схопила поліція.

  8. Як зустріла Миколу донька Любка, коли він повернувся до Вербівки?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: Б — не впізнала: батько був для неї чужим. Любка не бачила батька змалку: «Перед нею стояв зовсім чужий для неї чоловік» (розд. VIII). Нимидора померла торік у Петрівку.

  9. Чим займається старий Микола наприкінці повісті?

    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: А — доглядає пасіку. Повість закінчується сценою на пасіці: дід розповідає онукам про Чорне море, а бджоли гудуть, «приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Миколи Джері» (розд. VIII). Головою громада обрала чередника.