Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (8 завдань)
«Чорні ешелони» — оповідання кримськотатарського письменника Ервіна Умерова про депортацію кримських татар 1944 року; українською його переклав Володимир Даниленко. Молоду матір Джеваїре з хворим сином разом з усім народом вивозять із Криму в товарному вагоні, і вона везе із собою родинне сідло, з яким прадід її чоловіка воював ще проти Наполеона. Головні герої — Джеваїре, циганка, що прихистила її в Сімферополі, лейтенант і солдат, а також старий, який судить свого сина за тяжкий гріх.
Нижче — паспорт твору, короткий зміст за планом, тема та ідея, характеристика героїв із цитатами, композиція і художні особливості, типові помилки та 8 завдань із відповідями. Прочитати оповідання можна в підручнику чи хрестоматії.
Коротко: паспорт оповідання «Чорні ешелони»
Паспорт твору «Чорні ешелони»
| Автор | Ервін Умеров (1938–2007), кримськотатарський письменник |
| Переклад | українською — Володимир Даниленко |
| Написано | 1960-ті роки: так Енциклопедія Сучасної України датує оповідання «Черные поезда»; за назвою і темою це і є «Чорні ешелони» |
| Рід | епос |
| Жанр | оповідання (так у програмі й під назвою у виданні) |
| Тема | депортація кримських татар 1944 року; доля молодої матері Джеваїре в ешелоні |
| Ідея | людина має лишатися людиною навіть у нелюдських умовах; пам’ять роду не можна загубити |
| Проблематика | людина і тоталітарна влада; людяність і жорстокість; материнство й утрата; пам’ять роду; честь, гріх і відповідальність |
| Головні герої | Джеваїре; циганка; старий і його син; лейтенант і солдат |
| Інші персонажі | Екрем, чоловік Джеваїре; капітан конвою; предки Екрема; сестра Джеваїре |
| Час дії | весна 1944 року; дати в тексті немає — «у ті весняні дні» |
| Місце дії | Крим: рідне село Джеваїре, дорога до Сімферополя, Сімферополь; товарний вагон ешелону |
| Композиція | кільцева: вагон — спогад Джеваїре (ретроспекція) — знову вагон |
| Образ-символ | родинне сідло з написами на стременах — пам’ять роду |
Ервін Умеров народився 1938 року в кримському селі Єні-Сала (нині Рогове), а 1944 року разом із батьками був депортований до Узбекистану. Серед оповідань 1960-х років, які Умеров присвятив депортації кримських татар, Енциклопедія Сучасної України називає і твір «Черные поезда»; за назвою і темою це і є «Чорні ешелони».
Депортація почалася на світанку 18 травня 1944 року. Радянська влада звинуватила весь народ у зраді, і за три доби більшість кримських татар вивезли з півострова залізничними ешелонами, переважно до Узбекистану. Люди їхали майже без харчів, і багато хто загинув у дорозі. Енциклопедія Сучасної України називає депортацію актом геноциду кримськотатарського народу. Дати в оповіданні немає, але все в ньому — весна, щойно вигнали німців, виселяють кримських татар — указує саме на ці дні.
«Чорні ешелони» скорочено: короткий зміст за планом
Оповідання починається і закінчується у вагоні ешелону, а посередині Джеваїре згадує, як туди потрапила. Пункти нижче можна взяти за план переказу.
- Ніч у вагоні. У замкненому вагоні темно й задушливо, без упину плаче хвора дитина. Молодий чоловік не витримує і кричить, щоб відчинили двері. Його батько, сімдесятирічний старий, дає йому ляпаса й велить вернутися на місце.
- Двері відчинено. На зупинці капітан конвою світить у вагон ліхтариком. Син старого, чоловік із заячою губою, ламаною російською пояснює, що дитина вмирає, а дихати нема чим. Капітан іде далі, але двері лишаються відчинені.
- Смерть дитини. Малюк на руках у Джеваїре затихає. Мати думає, що він нарешті заснув, а його серце вже зупинилося. Після трьох безсонних діб засинає і вона.
- Сідло роду. Від чоловіка, Екрема, що воює танкістом, давно немає листів, і Джеваїре вирішує переїхати до сестри в Сімферополь. Вона бере сина, вузлик харчів, бурштинове намисто й родинне сідло. Понад сто років тому його зробив прапрадід Екрема, коваль, а прадід пройшов із ним війну з Наполеоном.
- Сімферополь. Військова машина довозить Джеваїре до міста, але на місці сестриного будинку — вирва від вибуху. Уранці на товчку вона марно пропонує людям намисто.
- Циганка. Молода циганка забирає Джеваїре до себе в барак, а сідло допомагає занести лейтенант. Циганка розповідає, що її чоловіка, дитину й батьків убили, а вона вижила.
- Попередження. Увечері лейтенант потай попереджає жінок: уранці виселятимуть кримських татар і циган. Циганка біжить сказати знайомим і не вертається.
- Ранок виселення. По Джеваїре приходить солдат. Він приносить хліб і радить кинути «якесь сідло», та вона не погоджується. Машина везе її до вагонів для худоби, і ешелон рушає.
- Напад. Уночі Джеваїре сниться Екрем на Бабуган-яйлі, а прокидається вона від того, що на неї напав чоловік. Вона відбивається і кличе на допомогу; хтось хапає кривдника.
- Суд батька. На станції старий при всіх зрікається сина: з його слів зрозуміло, що кривдник — саме син. Батько велить йому йти. Син благає пробачення, але врешті виходить у відчинені двері на ходу поїзда, і з тамбурів б’ють кулеметні черги. Ешелон мчить далі.
Тема, ідея та проблематика
Тема: депортація кримських татар 1944 року; доля молодої матері Джеваїре, яку разом з усім народом вивозять із Криму в товарному вагоні.
Ідея: у творі звучить думка, що й у нелюдських умовах людина має лишатися людиною. Співчуття виявляють навіть ті, хто виконує наказ про виселення, а свого, хто вчинив підлість, громада відкидає. Сідло, яке Джеваїре не покидає, стає знаком пам’яті роду й рідної землі.
Проблематика:
- людина і тоталітарна влада, що виселяє цілий народ;
- людяність і жорстокість у нелюдських умовах;
- материнство й утрата;
- пам’ять роду й зв’язок поколінь;
- честь, гріх і відповідальність перед людьми.
Чому твір так називається. Ешелон — поїзд, яким перевозять людей чи вантажі; героїв везуть у вагонах «для перевозу худоби». Чорний колір у творі — колір темряви й жалоби: у вагоні «чорний густий морок»; навіть «чорного листа», похоронки, від Екрема немає; про «чорні дні» народу говорить старий. Останнє речення робить історію одного вагона історією цілого народу: «Один із тисячі чорних ешелонів, що розтягнулись у ті весняні дні на залізницях країни».
Головні герої «Чорних ешелонів»: характеристика з цитатами
Головна героїня — Джеваїре; поруч із нею — циганка, лейтенант і солдат, а у вагоні — старий і його син.
Герої оповідання «Чорні ешелони»: хто є хто
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Джеваїре | молода кримська татарка, дружина Екрема, мати немовляти | любляча, вірна, сором’язлива, горда, тверда | «Ні, я сідла не кину» |
| Циганка | кримська циганка із Сімферополя, що прихистила Джеваїре; імені в творі немає | язиката, щедра, нескорена, самовіддана | «А я — як кицька, я вижила, втекла від смерті і буду жити!» |
| Старий | сімдесятирічний батько чоловіка із заячою губою | суворий, гордий, чесний перед людьми | «Я відповідаю за тебе перед людьми» |
| Син старого | чоловік із заячою губою, з більмом на оці | слабкий духом, панікує; за словами батька, зробив «тяжкий гріх» | «Батьку! Я більше не можу!..» |
| Лейтенант | молодий фронтовик, що «випадково потрапив у війська НКВС» | сором’язливий, людяний, сміливий | «Сьогодні вранці вас будуть виселяти» |
| Солдат | приходить по Джеваїре вранці виселення | ніяковий, добрий, дбайливий | «Людина і млин — вони свояки» |
| Екрем | чоловік Джеваїре, учитель, на війні — танкіст | вірний заповіту предків | «стремен не губив» |
Імена — як у тексті: Джеваїре, Екрем. Циганку, старого, його сина, лейтенанта й солдата автор на ім’я не називає.
Джеваїре: характеристика
Джеваїре — молода кримська татарка, дружина Екрема й мати немовляти. Коли промінь ліхтарика вихоплює її у вагоні, автор зауважує: «Обличчя жінки, незважаючи на печать відчаю, прекрасне».
- Любляча мати. Три доби не спить, а хворого сина заспокоює ніжним «джаним» (по-кримськотатарськи — серце моє). Уранці виселення думає не про себе, а про дитину: «Мій хлопчик заслаб!»
- Вірна дружина. Чекає звісток від Екрема, хоча давно не приходить ні листа, ні навіть «чорного листа».
- Сором’язлива й горда. На товчку, «згораючи від сорому», пропонує людям намисто, червоніє від жартів циганки, а лейтенантові не розповідає про свою біду.
- Береже пам’ять роду. Солдат радить кинути сідло й узяти більше хліба, але вона вириває сідло з його рук: «Ні, я сідла не кину».
- Тверда й гідна. Коли по неї приходять, каже: «Я готова». І «її обличчя було спокійне, очі дивилися рішуче, без страху».
- Побожна й чуйна. Заспокоює циганку: «Все у волі Аллаха», дає їй сірники, щоб підсвітила собі дорогу, і нагадує про лейтенанта: «ні слова!»
Циганка: характеристика
Циганка — «чорна, з величезними сухими очима молодиця» із Сімферополя. Імені її в оповіданні немає: «Джеваїре раптом згадала, що навіть імені її не знає».
- Язиката й грубувата. Сипле жартами й лайкою; лейтенант дивиться, як вона «тріскотіла, наче сорока».
- Щедра й добра. Незнайому селянку виводить із натовпу, годує і дає притулок: «Удвох нам буде не так страшно й погано, гадаю…»
- Нескорена. Її рідних убили: «Нас, кримських циган, вони теж вирішили знищити, як євреїв». Та вона не здається: «А я — як кицька, я вижила, втекла від смерті і буду жити!» І з гордістю додає: «Живу як можу… та себе не продаю…»
- Самовіддана. Почувши про виселення, вночі біжить попередити знайомих: «У них — діти. У них — старі. У них — хворі.» Обіцяє нікому не казати про лейтенанта, хоч би що з нею робили.
Лейтенант, солдат і капітан: людяність серед жорстокості
Усі троє служать у військах, які виселяють народ, і кожен по-своєму поводиться по-людськи.
- Лейтенант — молодий фронтовик, що «випадково потрапив у війська НКВС». Від жартів циганки він ніяковіє, а ввечері потай попереджає жінок: «Сьогодні вранці вас будуть виселяти». Автор пояснює: «Воювати проти цивільного населення він ще не звик».
- Солдат із великим віспяним обличчям ставить автомат у куток, каже, що час на збори ще є, і сам приносить хліб: «Людина і млин — вони свояки. Млин не живе без води, а людина — без хліба». Сідла він не розуміє («бабський розум», думає він), але кладе його в мішок.
- Капітан конвою на зупинці лишає двері вагона відчиненими. Згодом старий скаже: «Он офіцер конвою навіть… нас пожалів, двері залишив відчинені…»
Старий і його син: порівняння
Старий і його син їдуть в одному вагоні з Джеваїре. У задусі син ламається і б’є в двері, а батькові соромно: «Мені сімдесят років, але такої ганьби я ще не знав. І це — мій син?!» На синове «Батьку! Я більше не можу!..» старий відповідає ляпасами й велить іти на місце, а на нове «Не можу, батьку!» — «Можеш. Усі можуть, і ти можеш». Син замовкає.
Після нападу на Джеваїре старий не ховається від людей, проклинає сина й велить іти геть: «Я відповідаю за тебе перед людьми». Син благає: «Прости мені, батьку!.. Простіть, люди!» — але вагон мовчить, а батько виносить вирок: «Ти зробив тяжкий гріх, який не прощають. Ти став на один рівень із нашими катами». Із цих батькових слів і зрозуміло, що кривдник — син.
Старий і його син
Старий батько
- Хто: сімдесятирічний чоловік «у невисокій каракулевій папасі»
- У задушливому вагоні: терпить сам і вимагає від сина: «Усі можуть, і ти можеш»
- Сором: «такої ганьби я ще не знав»
- Перед людьми: не ховається: «А тепер хай мене бачать»
- Фінал: зрікається сина, проклинає його й велить вийти з вагона
Син
- Хто: чоловік із заячою губою, з більмом на оці
- У задушливому вагоні: ламається, б’є в двері: «Не можу, батьку!»
- Вчинок: з батькових слів зрозуміло, що це він уночі напав на Джеваїре
- Перед людьми: благає: «Прости мені, батьку!.. Простіть, люди!»
- Фінал: виходить у двері на ходу поїзда, лунають кулеметні черги
Старий ставить відповідальність перед людьми вище за любов до сина: за його словами, син «став на один рівень» із катами народу.
Екрем
Екрем — чоловік Джеваїре. Змалку він їздив на родинному сідлі пасти овець і кіз, згодом став учителем, а на війну пішов танкістом. «І Екрем виконував давній заповіт — стремен не губив. І землю свою не забував.»
Композиція і художні особливості
Композиція оповідання кільцева: воно починається і закінчується у вагоні ешелону сутичкою батька й сина, і навіть слова старого повторюються: «Пусти-но мене, дочко… Дай-но я пройду…» — «Пусти мене, дочко… Дай пройду». Між цими сценами — ретроспекція, тобто повернення в минуле: Джеваїре згадує, як опинилася в ешелоні.
- Експозиція: ніч у замкненому вагоні — задуха, плач хворої дитини, люди на нарах.
- Зав’язка: син старого не витримує і вимагає відчинити двері; батько силою повертає його на місце.
- Розвиток дії: капітан лишає двері відчиненими; помирає син Джеваїре; спогад про сідло, Сімферополь, циганку, лейтенанта й ранок виселення; уночі на Джеваїре нападають.
- Кульмінація: старий при всіх зрікається сина й велить йому вийти з вагона.
- Розв’язка: син виходить у двері на ходу поїзда, лунають кулеметні черги; ешелон мчить далі — «Один із тисячі чорних ешелонів…».
Межі елементів умовні. Що таке експозиція, зав’язка та інші елементи сюжету, — у статті «Композиція художнього твору: сюжет, позасюжетні елементи».
Художні особливості:
- Звук коліс. Колеса вистукують «так-так-так!», а коли дитина вже мертва, вагон ніби співає матері колискову: «Можна спати, можна спати, можна спати…» А знадвору, «наче ключ морзянки», стукає залізо об залізо — ніби хтось кличе на допомогу.
- Контраст темряви й світла. «Чорний густий морок» вагона протиставлено світлим снам Джеваїре: сонячна дорога, степ і жайворонок, весняна злива на Бабуган-яйлі.
- Деталь-символ. Сідло — пам’ять роду; на стремені викарбувано: «Не губи стремен, що замінили рідну землю». Бурштинове намисто, весільний подарунок, нікому не потрібне, а люстерко циганка розбиває сама.
- Порівняння: циганка «закрутилася, як дзига»; про себе вона каже, що вижила, як кицька.
- Уособлення: темний вагон раптом «ожив, забалакав, загомонів»; коли двері відчинено, «смуга зоряного неба зазирає до нього».
- Мова героїв. Кримськотатарські слова «джаним» (серце моє) і «тильсизлер» (без’язикі; у сні Джеваїре сподівається, що їх виженуть), ламана російська, якою син старого говорить із конвоєм, прислів’я солдата.
Типові помилки
- Джеваїре виселили не з рідного села. Виселення застало її в Сімферополі, у кімнаті циганки, куди вона потрапила, бо не знайшла сестри.
- Про виселення попередив лейтенант, а не солдат. Лейтенант удень заніс сідло, а ввечері потай прийшов до жінок; солдат прийшов уже вранці й приніс хліб.
- Сідло зробив прапрадід Екрема, коваль. Воював із ним у 1812–1814 роках прадід.
- Про загибель Екрема в оповіданні не сказано. Від нього давно немає листів, але й похоронки немає.
- Жанр — оповідання, а не повість; українською його переклав Володимир Даниленко.
Зв’язок з іншими творами
У шкільній програмі оповідання входить до розділу «Із кримськотатарської літератури» разом з оповіданням-притчею Ісмаїла Гаспринського «Арслан-киз». Депортації присвячено й оповідання Умерова «Самотність» (у програмі — для додаткового читання) — про останній день життя пса Сабирли.
Кримськотатарське село над морем змальовано в новелі Михайла Коцюбинського «На камені» (1902). А про інший злочин тоталітарної влади проти народу, Голодомор, — роман Василя Барки «Жовтий князь»: як Джеваїре не покидає родинного сідла, так Катранники ціною життя бережуть церковну чашу.
Джерела: текст твору — Ервін Умеров, «Чорні ешелони», переклад Володимира Даниленка (електронна бібліотека УкрЛіб), звірено кожну цитату; модельна навчальна програма з української літератури (Т. Яценко та ін.); Енциклопедія Сучасної України, статті «Умеров Ервін», «Депортація», «Кримські татари», «Кримськотатарська література»; Енциклопедія історії України, стаття «Депортація кримськотатарського народу 1944».
Вправи з відповідями: «Чорні ешелони»
8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Навіщо Джеваїре вирушила з рідного села до Сімферополя?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — переїхати жити до сестри. Від Екрема давно не було листів, а жити самій із дитиною в порожній хаті Джеваїре було не під силу, тож вона написала сестрі, що хоче переїхати до неї. На товчку вона пропонувала намисто, а не сідло.
Хто такий Екрем?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — чоловік Джеваїре, танкіст. Екрем — чоловік Джеваїре. Він став учителем, а на війну пішов танкістом; листів від нього давно немає.
Що зробив прапрадід Екрема, коваль, для свого сина, який ішов на службу?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — сідло з написами на стременах. Прапрадід зробив сідло й викарбував на стременах написи, зокрема «Не губи стремен, що замінили рідну землю». Бурштинове намисто — весільний подарунок Джеваїре від чоловікової рідні.
Хто потай попередив Джеваїре й циганку, що вранці їх виселятимуть?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — лейтенант, що заніс сідло. Лейтенант, який удень заніс сідло на другий поверх, увечері прийшов і сказав: «Сьогодні вранці вас будуть виселяти». Солдат прийшов уже вранці, а капітан з’являється біля вагона ешелону.
Чиї це слова: «Людина і млин — вони свояки. Млин не живе без води, а людина — без хліба»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — солдата з віспяним обличчям. Так каже солдат, коли приносить Джеваїре в дорогу чотири буханці хліба.
Що розповіла циганка про свою сім’ю?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — чоловіка, дитину й батьків убили. Показуючи рубці, циганка каже, що кримських циган теж вирішили знищити, «як євреїв», і що її чоловіка, дитину й батьків убили. Танкістом воює Екрем, чоловік Джеваїре.
Що робить старий, коли з’ясовується вчинок його сина?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — зрікається сина й велить йому йти. Старий каже: «Нема в мене сина. Іди. Я тебе проклинаю.» Син виходить у відчинені двері на ходу поїзда, і з тамбурів б’ють кулеметні черги.
Як побудовано оповідання «Чорні ешелони»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — вагон — спогад Джеваїре — знову вагон. Оповідання починається і закінчується у вагоні ешелону, а посередині — ретроспекція: Джеваїре згадує дорогу до Сімферополя, циганку, лейтенанта й ранок виселення.
