«Я (Романтика)»: характеристика образів

Оновлено: 10.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

Головні образи новели «Я (Романтика)» Миколи Хвильового — безіменний оповідач «я», голова «чорного трибуналу комуни», його мати й троє товаришів по трибуналу: доктор Тагабат, Андрюша і дегенерат. Служачи ідеалу «загірної комуни», герой зрештою власноруч розстрілює свою матір.

Нижче — таблиця персонажів, характеристика кожного образу (риса → епізод → цитата), порівняння Андрюші й дегенерата, образи-символи, типові помилки й 8 завдань із відповідями. Цитати подано за виданням 1928 року з осучасненим правописом; у дужках — частина новели: пролог, I, II чи III.

Персонажі «Я (Романтика)» коротко

Коротко: усе відбувається в місті, яке от-от захопить ворог. У княжому маєтку вночі засідає «чорний трибунал комуни» й ухвалює розстріли, а на краю міста, у маленькому будиночку, живе мати героя. Розповідь веде сам герой, тож інших персонажів ми бачимо його очима.

Цитатна характеристика — це опис героя словами самого твору: до кожної риси добирають епізод і цитату-доказ.

Образ головного героя («я»): характеристика і цитати

Головний герой не має імені: і в назві, і в тексті він лише «я». Він чекіст, «главковерх чорного трибуналу комуни», і має свій батальйон, де служать «юні фанатики комуни». Мати називає його «м’ятежний син».

• Роздвоєний. Про себе він каже: «я — чекіст, але я і людина» (I). У материній кімнаті «я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі» (I), а коли матір приводять до трибуналу: «схопили нарешті й другий кінець моєї душі!» (II).
• Фанатично відданий комуні. Навіть те, що матері «незносні наші тривоги й хиже навколо», він відкидає: «Так думають тільки версальці!» Навіть хвилину біля матері він виправдовує перед собою: «Я справжній комунар. Хто посміє сказати інакше?» (I).
• Жорстокий. Чоловіка, що просить милості, він штовхає ногою, а жінці, яка каже: «Слухайте, я мати трьох дітей!..», відповідає: «Розстрілять!» (II). Андрюші, що проситься на фронт, погрожує: «я вас негайно розстріляю» (II).
• Мучиться сумлінням. Після засідання він згадує, що «шість на моїй совісті», і сам себе виправляє: «Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів — тьма на моїй совісті!!» (I).
• Безвольний перед доктором. «І я, главковерх чорного трибуналу комуни — нікчема в його руках» (I). Перед останнім розстрілом він «жалібно, як побитий безсилий пес», дивиться на Тагабата (III).
• Виконує «обов’язок» до кінця. Вирішивши: «я мушу бути послідовним!», він сам веде матір на розстріл і стріляє в неї. Потім вертається до тіла, стає на коліна й цілує матір у лоб (III).

Наприкінці герой зупиняється «серед мертвого степу». Дослідники бачать тут трагедію особистості, яка віддала своє «я» колективному «ми» революції: убивши матір, герой убиває і людину в собі. Про розкол він сам говорить ще тоді, коли схопили матір: «як розкололось моє власне „я“» (II).

Образ матері: характеристика і цитати

Мати героя в новелі не названа. Синові вона нагадує Марію — Богородицю: «воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії» (пролог). Серед черниць він бачить її такою: «моя печальна мати, з очима Марії» (II).

• Лагідна й добра. «Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна» (пролог).
• Дбайлива. Уночі вона чекає сина, дивиться на його «зморене обличчя» і журиться, що він, «її м’ятежний син, зовсім замучив себе» (I).
• Побожна, чужа жорстокості. Мати стоїть перед «образом Марії», і син знає: «їй незносні наші тривоги й хиже навколо» (I).
• Тиха й покірна. Побачивши сина в трибуналі, вона промовляє лише: «Сину! мій м’ятежний сину!» (II). На узліссі, у видінні героя, вона «стоїть, звівши руки, і зажурно дивиться» на нього; насправді ж «Вона мовчала» (III).
• Пахне м’ятою. У дворі її будиночка «пахне м’ятою» (I). Цей запах герой відчуває і тоді, коли веде черниць на розстріл (III).

Після пострілу мати, «як зрізаний колос», похиляється на сина (III). Її образ тлумачать як символ людяності й милосердя, а ширше — України.

Доктор Тагабат: характеристика і цитати

Доктор Тагабат — член трибуналу, якого герой боїться і слухається. У темряві кабінету видно лише його «білу лисину й надто високий лоб» (I).

• Холодний і безжальний. «Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця» (I). Його вирок — «Розстрілять!»
• Цинічний. На Андрюшине заперечення відповідає «грохот хриплого реготу» (I), а коли герой погрожує Андрюші розстрілом, доктор підхоплює: «Так його! так його!» (II).
• Має владу над героєм. Герой визнає: «це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт». Подумки він називає доктора «злий геній, зла моя воля» (I).
• Провокатор. Коли герой упізнає матір, доктор кидає: «Ну, ну, тихше, зраднику комуни!» (II). Біля бору він кладе героєві руку на плече: «Ваша мати там! Робіть, що хочете!» (III).

Андрюша: характеристика і цитати

Андрюша — «невеселий комунар». У чека його призначив ревком «проти його кволої волі» (I).

• Нерішучий. Під постановою «розстрілять» він «завше мнеться» і ставить не прізвище, а химерний «хвостик» (I).
• Має сумління. На засіданні, «тремтячи і непевним голосом», заперечує: «Я з вами, докторе, не згодний» (I). Та згодом усе ж підписує вирок своїм «хвостиком».
• Не хоче вбивати. Проситься геть із трибуналу: «На фронт. Я більше не можу тут» (II).
• Співчутливий. Єдиний просить за матір героя: «Слухай! Дозволь її випустити!» — і не боїться спитати: «Навіщо ця мелодрама?» (III).

Герой дивиться на нього поблажливо: «Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша!» (I), «Мій наївний Андрюша» (III). Коли трибунал тікає з міста, Андрюша зникає. Його часто тлумачать як голос сумління, якого герой не послухав.

Дегенерат: характеристика і цитати

«Дегенерат» — не ім’я, а слово оповідача; так до нього ніхто не звертається. Третього товариша герой представляє так: «третій — дегенерат (вірний вартовий на чатах)» (I).

• Портрет. «У дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс». Героєві він «завше нагадує каторжника» (I).
• Смакує чужу смерть. Коли підписують вирок, «дегенерат, смакуючи, вдивлявся в літери» (I).
• Безвідмовний виконавець. Він доглядає розстріли, від яких ухиляються навіть герой і доктор, і йде з поля лише тоді, «коли танули димки й закопували розстріляних» (II).
• Відданий до кінця. Під обстрілом вартові розбіглися, а він лишився біля підвалу: «От так стража! Всі повтікали!..» Герой думає: «Так, це був вірний пес революції» (III).
• Повертає героя до «справи». Від тіла матері кличе його саме дегенерат: «Ну, комунаре, підводься! Пора до батальйону!» (III).

Подумки герой називає його «палач із гільйотини», але тут же відкидає цю думку: «Ах, яка нісенітниця! Хіба він палач?» (I). Дегенерата зазвичай тлумачать як сліпу силу, що виконує наказ без жодного сумніву.

«Чорний трибунал»: доктор Тагабат, Андрюша й дегенерат

Троє товаришів разом із героєм — «чорний трибунал у повному складі» (I). Двох із них герой пов’язує зі своєю душею: про дегенерата думає «це сторож моєї душі», а на шляху до бору поруч бредуть «сторожі моєї душі: доктор і дегенерат» (III).

Тому членів трибуналу часто читають як частини «я» самого героя: Тагабат — холодний розум і «звірячий інстинкт», дегенерат — сліпа покора, Андрюша — сумління. Показово, що Андрюша зникає, а доктор і дегенерат лишаються з героєм до кінця. Андрюша й дегенерат сидять за одним столом, але до розстрілів ставляться протилежно.

Другорядні персонажі

Татарин зі зброєю сидить на канапі в кабінеті й монотонно наспівує «ала-ла-ла» (I); до трибуналу він не входить. Жінка в траурі й чоловік у пенсне — теософи, яких розстрілюють за нічне зібрання (II). Черниць («нову групу версальців») приводять до трибуналу за агітацію проти комуни; на розстріл вони йдуть мовчки: «Це були щирі фанатички» (III). Князь і княгиня дивляться на трибунал лише з портретів.

Образи-символи: загірна комуна, Марія, м’ята, гроза

• Загірна комуна — ідеал, заради якого герой убиває. Новела починається словами «З далекого туману, з тихих озір загірної комуни» і закінчується тим самим образом: «тихі озера загірної комуни». «Загірна» — та, що за горами: далека й недосяжна.
• Марія — Богородиця, з якою син порівнює матір. Тож постріл у матір читається і як посягання на святиню.
• М’ята — запах материного дому. У пролозі мати каже, що «м’ята вмирає в тузі», — ніби передвістя її загибелі.
• Гроза — і негода, і війна: «Насуваються дві грози» (пролог). У фіналі «Ішла гроза».
• Чорний трибунал у княжому маєтку — нова влада серед старих портретів. Льокаї схиляються перед трибуналом, як колись перед князями, а герой називає його «новий синедріон». Синедріон — найвищий суд давньої Юдеї, що, за Євангелієм, засудив Христа.
• Мертвий степ — фінал: герой зупиняється «серед мертвого степу».

Типові помилки

Найчастіше плутають, хто що сказав, як звуть матір і хто входить до трибуналу.

Тему, ідею, жанр, композицію та паспорт новели розібрано в статті «Аналіз новели „Я (Романтика)“ Миколи Хвильового», події — у короткому змісті, про автора — у статті «Життя та творчість Миколи Хвильового», про добу — у статті «Розстріляне відродження».

Джерела: текст новели за виданням: М. Хвильовий. Твори, т. 2: «Осінь» (Харків: ДВУ, 1928; електронна копія — Вікіджерела), кожну цитату звірено; програма НМТ з української літератури і чинна шкільна програма.

Читайте також: Аналіз новели «Я (Романтика)» Миколи Хвильового; Короткий зміст новели «Я (Романтика)»; Життя та творчість Миколи Хвильового.

Вправи з відповідями: образи новели «Я (Романтика)»

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Чим пахне в дворі материного будиночка?

   • А яблуневим цвітом
   • Б полином
   • В ладаном
   • Г м’ятою
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — м’ятою. «В дворі пахне м’ятою» (ч. I). Цей запах герой відчуває і тоді, коли веде черниць на розстріл (ч. III).

2. Кого, за словами героя, йому «завше нагадує» дегенерат?

   • А князя з портрета
   • Б льокая
   • В татарина
   • Г каторжника
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — каторжника. «Мені він завше нагадує каторжника» — так герой описує дегенерата на засіданні трибуналу (ч. I).

3. Хто каже: «Я з вами, докторе, не згодний»?

   • А головний герой
   • Б Андрюша
   • В дегенерат
   • Г чоловік у пенсне
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Андрюша. Так Андрюша, «тремтячи і непевним голосом», заперечує докторові Тагабатові (ч. I). Згодом він усе ж підписує постанову своїм «хвостиком».

4. Як доктор Тагабат називає героя, коли той упізнає серед черниць свою матір?

   • А «зраднику комуни»
   • Б «м’ятежний сину»
   • В «наївний комунаре»
   • Г «сторож моєї душі»
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — «зраднику комуни». «Ну, ну, тихше, зраднику комуни!» — каже доктор (ч. II). «М’ятежний сину» — слова матері, «наївний комунар» — так герой думає про Андрюшу.

5. Хто біля бору каже героєві: «Ваша мати там! Робіть, що хочете!»?

   • А дегенерат
   • Б Андрюша
   • В доктор Тагабат
   • Г конвойний комунар
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — доктор Тагабат. Доктор підходить і кладе героєві руку на плече (ч. III). Андрюша зник ще тоді, коли трибунал збирався тікати з міста.

6. Що робить герой, коли Андрюша проситься на фронт?

   • А відпускає його на фронт
   • Б призначає його вартовим
   • В погрожує його розстріляти
   • Г передає йому діло № 282
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — погрожує його розстріляти. «Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстріляю» (ч. II). Діло № 282 розбирає сам герой, бо доктор іде відпочивати.

7. Хто кличе героя від тіла матері словами: «Ну, комунаре, підводься! Пора до батальйону!»?

   • А дегенерат
   • Б доктор Тагабат
   • В Андрюша
   • Г конвойний комунар
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — дегенерат. Герой зиркнув і побачив: «переді мною знову стояв дегенерат» (ч. III).

8. Кого герой називає «сторожі моєї душі», коли веде черниць до бору?

   • А Андрюшу й дегенерата
   • Б доктора й дегенерата
   • В доктора й Андрюшу
   • Г татарина й доктора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — доктора й дегенерата. «…а збоку мене брели сторожі моєї душі: доктор і дегенерат» (ч. III). Андрюша на той час зник, татарин до трибуналу не входить.