Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Новела «Я (Романтика)» – новела про добро і зло в житті та в душі людини. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком. «Я (Романтика)» Хвильового розкриває психологію мрійників, романтиків революційної доби і пояснює душевний конфлікт між старим і новим.
Цей аналіз допоможе вам розкрити символічність образу матері, проблему вибору між гуманізмом і фанатизмом. Визначте жанр твору, спробуйте відрізнити реальне та уявне в ньому, охарактеризуйте образ ліричного «Я». А ми допоможемо!
Рік: 1924
Літературний рід: епос
Жанр: новела
Тема: протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність.
Ідея: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати.
Головні герої:
- головний герой «Я»
- мати
- доктор Тагабат
- Андрюша
- дегенерат.
Сюжет
⬇ Іде засідання “чорного трибуналу комуни” у будинку розстріляного шляхтича.
⬇ Без участі прокурорів і адвокатів ухвалюється один і той же вирок: “Розстрілять!”
⬇ Увечері мати “Я” заспокоює “м’ятежного сина”.
⬇ Якось “чорний трибунал” приймає рішення розстріляти черниць за антирадянську агітацію.
⬇ Серед черниць “Я” впізнає свою матір.
➖ “Я” сам застрілює свою матір, щоб довести свою відданість революції.
Хто є хто в новелі «Я (Романтика)»
- «Я» — головний герой
«главковерх чорного трибуналу комуни», чекіст: «я — чекіст, але я і людина». Мати називає його «м’ятежний син» - Мати
«наївність, тиха жура і добрість безмежна», «прообраз загірної Марії»; живе на краю міста, у дворі «пахне м’ятою» - Доктор Тагабат
«з холодним розумом і з каменем замість серця»; для героя він «злий геній, зла моя воля». Його вирок завжди один: «Розстрілять!» - Андрюша
«невеселий комунар», «наївний комунар»: замість підпису під постановою «розстрілять» ставить химерний «хвостик», проситься на фронт, просить випустити матір героя - Дегенерат
«вірний вартовий на чатах», «вірний пес революції»; героєві він нагадує каторжника
Доктора й дегенерата герой називає «сторожі моєї душі». Разом із ним і Андрюшею вони — «чорний трибунал у повному складі».
Композиція
- пролог (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері з сином напередодні грози);
- три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя.
Проблематика
1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра, традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією — з одного боку, і служіння ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики — з другого.
2. Неминучість утрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе.
3. Проблематика носить надчасовий, філософський характер.
Стильові ознаки
1. Розповідь від першої особи.
2. Драматизм.
3. Внутрішні монологи героя.
4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки.
5. Лаконізм.
6. Виразні художні деталі.
7. Глибокий психологізм.
8. Відмова від традиційного описового реалізму.
9. Часові зміщення.
10. Зіткнення віддалених епізодів.
11. Історичні алюзії, асоціації (термін «версальці» тощо) з метою поставити революцію в контекст визначних подій світової історії.
12. Змістове згущення.
13. Символічний зміст образів, деталей.
14. Своєрідність зорового та звукового тла подій.
15. Засоби поетичного синтаксису.
Присвята
М. Хвильовий присвятив новелу «Я (Романтика)» «Цвітові яблуні» М. Коцюбинського.
По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського.
По-друге, у «Цвіті яблуні» теж виведено персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи трагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває й муку батьківських почуттів, і роботу письменницької пам’яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом — поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не владен будь-що змінити. Однак торжествує в цій трагедії творча, життєстверджуюча сила.
Письменник розкриває глибини підсвідомості персонажа. Але при цьому показує, що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, і злочин його непрощенний.
Новела «Я (Романтика)» має ліричний зачин. Саме з нього постає зримий, реальний образ матері-України:
«З далекого туману, з тихих озір загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія».
Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами.
«Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна… І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом».
Але поступово наростає тривога, насувається гроза, син бачить в очах матері «дві хрустальні росинки». Чому ж у чудових очах рідної людини сльози, над чим плаче мати-Україна? Мабуть, над дилемою гуманності й фанатизму, людяності та сліпої відданості абстрактній ідеї.
Дві половини «я»
«Я — чекіст…»
- засідає в «чорному трибуналі комуни» — у будинку розстріляного шляхтича
- підписує вироки: «До розстрілу присуджено, — шість!»
- найбільше боїться зради: «Невже я покину чати й ганебно зраджу комуну?»
- поруч — доктор Тагабат і дегенерат, «сторожі моєї душі»
«…але я і людина»
- уночі приходить до матері на край міста: «Тут… я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі»
- мати бере його стомлене обличчя «в свої сухі старечі долоні»
- йому хочеться «плакати дрібненькими сльозами… як в дитинстві, на теплих грудях»
Коли матір приводять до трибуналу разом із черницями, герой розуміє: «схопили нарешті й другий кінець моєї душі!» Він стріляє в матір в ім’я «загірної комуни» і лишається сам «серед мертвого степу».
Письменник хоче допомогти осмислити протиставлення світлого й чорного, добра і зла, що живуть у душі головного героя новели. З одного боку — це інструмент, який повинен вершити революційний суд, а з другого — людина, яка вміє любити, бути ніжною, яка невидимою силою любові зв’язана з матір’ю.
М. Хвильовий по-новому розкрив перед читачем споконвічну суперечку між життям і смертю. Стомлений син шукає спокою на старечих материних долонях.
«Я — чекіст, але я і людина», — підкреслює головний герой.
Отже, хочеться вірити, що цією людиною насправді має чинитися справедливий суд іменем народу. Але між двома началами терзається душа «м’ятежного сина»: Андрюша і мати, Тагабат — людина «з холодним розумом і з каменем замість серця».
Герой не бачить виходу. Саме в такі хвилини він, комунар, викликає співчуття. Через роздвоєність душі син мусив застрелити матір.
«Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню». І це в ім’я революції, в ім’я дороги до загірних озер невідомої прекрасної комуни…
Отже, письменник намагається підвести нас до висновку, що такий вчинок міг здійснити тільки справжній революціонер, який у критичну хвилину «голови не загубив». Але ми все більше починаємо розуміти, що фанатична відданість ідеї несе тільки зло, убиває почуття справедливості, почуття розуміння добра й правди, руйнує людську особистість, людське «я».
«Там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни».
Цими сумними словами закінчується трагічна новела — драма роздвоєності людської особистості, примушуючи замислитися над високістю матері, яку вбиває блудний син. А Україна, котра породила революціонера, якого морально знівечила абстрактна ідея, прощає йому цей смертний гріх.
Новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)» стала своєрідним викриттям жорстокості та несправедливості нової системи. Намагання вбити в собі людину, убити добро в ім’я фанатизму, приводить до переродження в дегенерата. Разом зі своїми героями письменник шукав вихід із лабіринтів історії, помилявся й пророкував, свято вірив і люто ненавидів, і нарешті, не витримав дуалізму сучасної йому доби. Пролунав постріл…
Читайте також:
- “Україна чи Малоросія?” Дискусія, через яку застрелився Хвильовий
- Життя та творчість Миколи Хвильового
- Короткий зміст новели “Я (Романтика)” Миколи Хвильового
Вправи з відповідями: новела «Я (Романтика)»
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Кому присвячено новелу «Я (Романтика)»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — «Цвітові яблуні». Під назвою стоїть присвята «Цвітові яблуні» — так називається новела Михайла Коцюбинського, герой якої теж переживає роздвоєння.
Як у пролозі герой називає свою матір?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «втілений прообраз тієї надзвичайної Марії». «…воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків».
Де засідає «чорний трибунал комуни»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — у будинку розстріляного шляхтича. «Помешкання наше — фантастичний палац: це будинок розстріляного шляхтича». З портретів на стінах на героя дивляться князь і княгиня.
Хто входить до «чорного трибуналу» разом із головним героєм?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — доктор Тагабат, Андрюша й дегенерат. «Моїх товаришів легко пізнати: доктор Тагабат, Андрюша, третій — дегенерат (вірний вартовий на чатах). Чорний трибунал у повному складі». Озброєний татарин лише сидить у кабінеті й наспівує.
Хто замість підпису ставить під постановою «розстрілять» химерний «хвостик»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Андрюша. Андрюша, «цей невеселий комунар», ставить «не ім’я і прізвище на суворому життьовому документі…, а зовсім незрозумілий, зовсім химерний, як хетейський єрогліф, хвостик».
Кого герой називає «вірним псом революції»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — дегенерата. Біля підвалу, де сидить мати, вартує дегенерат: «Так, це був вірний пес революції. Він стоятиме на чатах і не під таким огнем!»
Про кого герой каже: «з холодним розумом і з каменем замість серця»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — про доктора Тагабата. «Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, — це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт».
Кого приводять до «чорного трибуналу» разом із матір’ю героя?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — черниць. Дегенерат доповідає: «привели з города нову групу версальців, здається, всі черниці, вони на ринку вели одверту агітацію проти комуни». Справи крамаря і теософів (діло № 282) трибунал розглядав раніше.
Як побудовано новелу?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — пролог і три частини. Перед частиною I стоїть ліричний зачин-пролог (мати, «загірна комуна», передгроззя), далі — три пронумеровані частини.
Якими словами закінчується новела?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «…там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни». Фінал: «Я зупинився серед мертвого степу: — там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни». «Я йшов у нікуди» звучить у ч. II.
Чисто вилита фрікція автора цього тексту. Шизофренічність та маніакально-депресивний психоз головного героя – ось що було показано в цьому тексті, і нічого більше.