«Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка: аналіз

Оновлено: 10.11.2026

↓ Вправи з відповідями (9 завдань)

«Сватання на Гончарівці» — п’єса Григорія Квітки-Основ’яненка, написана 1835 року й надрукована 1836-го. Це весела історія з піснями: у Харкові, на Гончарівці, мати силує дочку Уляну вийти за багатого дурня Стецька, а дівчина кохає коваля-кріпака Олексія і завдяки хитрому старості-солдатові таки стає його нареченою. Шкільні програми називають жанр комедією (водевілем) або соціально-побутовою комедією.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст за діями, жанр, тема та ідея, герої з цитатами, обряд сватання, композиція, типові помилки й 9 завдань із відповідями.

Коротко: паспорт твору «Сватання на Гончарівці»

Про що «Сватання на Гончарівці»: короткий зміст за діями

Події вкладаються в один день — неділю: від ранку, коли люди ще не вийшли з церкви, до вечірнього сватання.

Дія перша. Прокіп Шкурат хоче нишком піти випити, але дружина Одарка повертає його й замикає у дворі: чоловік пропив усе господарство, і родину годує вона, торгуючи бубликами. Приходить заможний чумак Павло Кандзюба з-за Харкова й сватає за свого сина Стецька їхню дочку Уляну. Одарка радо погоджується: Стецько дурний, зате багатий. Уляна зізнається, що кохає коваля Олексія, та мати й чути про нього не хоче, бо він кріпак. Наодинці зі Стецьком дівчина кепкує з нього й для сміху велить присилати старостів. Це чує Олексій і думає, що Уляна його зрадила. Закохані миряться і плачуть, а коли Стецько, як звеліла Одарка, береться прогнати Олексія, той хапає його за груди, і Стецько кличе на поміч.

Дія друга. На вулиці з’являється відставний солдат Осип Скорик, що вернувся з походів, — Олексіїв дядько. Саме його Кандзюба попросив бути старостою. Олексій і Уляна благають допомогти. Слова, даного Кандзюбі, Скорик не забирає, але обіцяє на сватанні повернути справу на їхню користь, а взятися за Одарку — аж завтра. Тим часом Олексій підмовляє Стецька піти з Прокопом у шинок і почастувати майбутнього тестя. Олексій просить Одарку віддати за нього Уляну, та мати, хоч і жаліє хлопця, не хоче віддавати дочку «з волі та у неволю», та й шкода їй Кандзюбиної худоби. Закохані прощаються, і Олексій вирішує йти в солдати.

Дія третя. Увечері в хаті Шкуратів сватання. Приходить і Олексій — нібито вже змирився. Старости Скорик і Тиміш подають хліб, Скорик довго розповідає вигадану історію про «дикого князя» — Стецька, — що шукає собі наречену. Уляна подає старостам рушники, але дати хустку нелюбові відмовляється. Скорик щось шепче їй, і вона весело виносить гарбуз, накритий хусткою. Хустку перехоплює Олексій, а Стецькові в руках лишається гарбуз. Одарка лютує, але Скорик оголошує, що на неї «наслано», і ворожить над мискою з водою: Кандзюбина худоба нібито вистрибує з її пам’яті. Мати благословляє Уляну й Олексія, Стецько йде геть, а п’єса закінчується куплетами й танцями.

Жанр «Сватання на Гончарівці»

Рід — драма: п’єса складається з реплік і ремарок і поділена на три дії та яви (6, 7 і 3).

Підзаголовок. У виданні, за яким звірено текст, п’єса має підзаголовок «Малороссийская опера в трех действиях», тобто малоросійська опера на три дії. «Опера» означає, що розмовні сцени перемежовуються співом: герої співають поодинці, дуетами, терцетами й усі разом.

Визначення програм різні:

• комедія (водевіль) — легка смішна п’єса з піснями, танцями й щасливим кінцем. Фінальні куплети героїв із приспівом «Так-таки, так» у тексті мають заголовок «Водевиль»;
• соціально-побутова комедія — бо сміх викликають побут і звичаї міщан, пияцтво й жадоба багатства, а кохання заважає станова нерівність: Уляна — вільна городянка, Олексій — кріпак.

Про жанри драми докладніше — у статті «Драма та її жанри».

Тема, ідея та проблематика

• Тема: сватання Уляни, яку мати хоче видати за багатого дурня, і боротьба закоханих Уляни та Олексія за своє щастя; побут і звичаї харківських міщан.
• Ідея: у творі звучить думка, що щастя дає взаємне кохання, а не багатство; висміяно жадобу грошей, дурість і пияцтво. Олексій з гіркотою каже: «Усе то гроші, усе то гроші! Таки куди не подивись, усе вони на світі орудують!» А у фінальних куплетах закохані співають, що правда на світі настане тоді, «як щира буде в нас любов».
• Проблематика: кохання і багатство; батьки й діти (чи може мати силувати дочку); соціальна нерівність; пияцтво; людська гідність.

Головні герої «Сватання на Гончарівці»: характеристика з цитатами

Уляна

Дочка Прокопа й Одарки, вільна городянка. Працьовита й незалежна: улітку заробляє «на мойці», узимку пряде й зібрала повну скриню, тож каже матері: «Коли ж я стільки у дівоцтві зібрала, то можу себе і содержувати, і зодягати і без мужика-дурня» (дія I, ява 3). Вірна в коханні: «Мені за ним буде усюди добре, бо я люблю його!» Горда й дотепна: Стецькові відповідає піснею «Не дурна я і не п’яна, / Щоб пішла я за Степана» (ява 4). Рішуча: на сватанні при всіх відмовляється віддати хустку: «…а не дам нелюбу хустки!» (дія III).

Олексій

Коваль, кріпак; працює в місті на заводі. Навіть Одарка визнає: «він парень добрий, коваль мудрий, усячину зробить, не п’є, з бурлаками не гуля» (дія I, ява 3). Щиро кохає Уляну: «Хоч би я над панами пан був, хоч би ахвицером був, а все б тебе так любив, як і тепер» (дія II, ява 5). Ревнивий і запальний: почувши, як Уляна велить Стецькові присилати старостів, вирішує, що вона його зрадила; а коли Стецько, як звеліла Одарка, береться його проганяти, хапає того за груди: «Задушу…» (дія I, ява 5). Чесний: Одарці каже, що нікого ніколи не обдурював, і обіцяє шанувати її, як рідну матір.

Стецько

Син багатого чумака Павла Кандзюби, у якого, як той хвалиться, «воликів пар, може, двадцятеро». Головний комічний персонаж. Дурний і недотепний: навіть батько визнає, що син «до сьома не налічить, та не зна, що руб, а що гривня» (дія I, ява 2), а в солдати його не взяли, бо «не зумів пальців перелічити» (ява 5). Ненажерливий: «Я б і вдень і вночі усе б обідав». Боягузливий: від Олексія тікає і кричить «ратуйте». Байдужий до Уляниних почуттів: «хоч здохне, то мені дарма, аби б тільки пішла за мене» (дія II, ява 4); женитися ж хоче тільки тому, що велить батько: «Оженись, каже, дурню, таки оженись». Водночас по-дитячому щирий: при всіх викриває Скорикову вигадку, ніби старости прийшли «аж з Франції». Діставши гарбуз, дражнить Уляну: «Крепачка, крепачка».

Одарка і Прокіп Шкурат

Одарка — Улянина мати, енергійна й сварлива господиня, на якій тримається родина: «Коли б не своїми бубликами торгувала, то досі усі б з голоду попухли!» Любить дочку, але понад усе цінує багатство: «Нема на світі луччого щастя, як з дурнем жити!» (дія I, ява 3). Олексія за зятя не хоче, бо він кріпак.

Прокіп — п’яниця, який думає лише про горілку: «Та нащо і горілку вигадали, коли її не пити?» (дія I, ява 1). У всьому кориться дружині: «Ти думай, а я вже за тобою».

Осип Скорик і Тиміш

Скорик — відставний солдат, брат Олексієвої матері. Хвалько й балакун: говорить сумішшю російської та української і раз у раз згадує, що бував «і у Франції, і у Туреччині, і у Рассєї». За його ж словами, у Харкові без нього не обходяться ні хрестини, ні весілля: «Все закони знаю». Хитрий і винахідливий: старостою йде від Кандзюби, а щастя влаштовує небожеві. Тиміш — другий староста, який на все відповідає «Так-таки, так».

Як сватали на Гончарівці: обряд у п’єсі

У третій дії Квітка-Основ’яненко докладно показує сватання — від приходу старостів до благословення молодих.

Композиція і художні особливості

• Пісні. Розмовні сцени чергуються зі співами: Уляна наодинці співає «Хусточко ж моя шовковая!», закохані — дуети, у фіналі куплети виконують усі.
• Комізм характерів: недотепа Стецько, п’яниця Прокіп, хвалько Скорик, Тиміш із його «Так-таки, так».
• Комізм ситуацій: Стецько замість хустки тримає гарбуз; Скорик нібито знімає наслання з Одарки.
• Комізм мови: Скорикове замовляння «Тара, бара, мара, дєларжан!», яке він видає за французьке, Стецькове вперте «Дарма, дарма, дарма!».
• Мовна характеристика. Герої говорять живою розмовною мовою харківських міщан, Скорик — сумішшю мов, ремарки у виданні — російською.

«Сватання на Гончарівці» на сцені: ролі й вистави

П’єсу грали корифеї українського театру: серед основних ролей Марії Заньковецької — Уляна, Івана Карпенка-Карого — Прокіп Шкурат (про них — у статті «Театр корифеїв»). 2009 року виставу поставив Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької у Львові.

Типові помилки

• Автор. «Сватання на Гончарівці» написав Григорій Квітка-Основ’яненко, а не Іван Котляревський.
• Місце дії. Гончарівка — не село: за ремаркою, дія відбувається в місті, і герої раз у раз згадують Харків, Лопань, Холодну гору.
• Хто є хто. Кріпак — Олексій, а Стецько — син багатого чумака. Скорик — Олексіїв дядько, а не батько. Стецько і Степан — одна особа.
• Хустка і гарбуз. Хустку перехоплює Олексій, гарбуз дістається Стецькові.
• Чому мати погодилася. Одарку вмовляє не Олексій: її згоду здобуває Скорик, який нібито знімає з неї жаль за Кандзюбиною худобою.
• Жанр. «Комедія (водевіль)» і «соціально-побутова комедія» — визначення програм, а не авторський підзаголовок.

Зв’язок з іншими творами

• «Наталка Полтавка» Котляревського. Теж «малоросійська опера», де мати хоче багатого зятя, а дочка кохає іншого; дія так само вкладається в один день і закінчується щасливо. Відмінне: у Котляревського — село над Ворсклою і дві дії, у Квітки — місто і три; там конфлікт розв’язує шляхетність Петра й возного, тут — хитрість Скорика.
• «Маруся» Квітки-Основ’яненка. У повісті теж докладно описано сватання. А Стецькове «чи ціт, чи лишка?» з горіхами в жмені — те саме питання, з яким Василь уперше заговорює до Марусі.

Джерела: текст п’єси — Г. Квітка-Основ’яненко, «Сватання на Гончарівці» (електронна бібліотека УкрЛіб), звірено кожну цитату; модельні навчальні програми з української літератури (Яценко та ін.; Заболотний та ін.); Велика українська енциклопедія, стаття «Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович»; Енциклопедія Сучасної України, статті «Заньковецька Марія Костянтинівна», «Карпенко-Карий Іван», «Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької».

Вправи з відповідями: «Сватання на Гончарівці»

9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Хто написав п’єсу «Сватання на Гончарівці»?

   • А Іван Котляревський
   • Б Григорій Квітка-Основ’яненко
   • В Іван Карпенко-Карий
   • Г Тарас Шевченко
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Григорій Квітка-Основ’яненко. П’єсу написав Григорій Квітка-Основ’яненко (1835). Котляревський — автор «Наталки Полтавки», Карпенко-Карий грав у «Сватанні» Прокопа Шкурата, Шевченко — автор п’єси «Назар Стодоля».

2. У якому місті відбувається дія п’єси?

   • А у Харкові
   • Б у Чугуєві
   • В у Москві
   • Г у Полтаві
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — у Харкові. Гончарівка — у Харкові: Скорик, вийшовши на ту саму вулицю, хвалить «оцей Харков», а Олексій працює в місті на заводі. З Чугуєва перекупка, у якої Уляна купила хустку, Москву згадує Скорик у вигадці, а Полтава — рідне місто Наталки з п’єси Котляревського (дія там — у селі над Ворсклою).

3. Хто такий Олексій?

   • А син багатого чумака
   • Б відставний солдат
   • В коваль-кріпак
   • Г староста з Заїківки
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — коваль-кріпак. Олексій — коваль і кріпак; Одарка називає його «коваль мудрий» і відмовляє саме тому, що він кріпак. Син чумака — Стецько, відставний солдат — Скорик, староста з Заїківки — Тиміш.

4. Хто з героїв каже: «Нема на світі луччого щастя, як з дурнем жити!»?

   • А Уляна
   • Б Стецько
   • В Павло Кандзюба
   • Г Одарка
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Одарка. Так Одарка вмовляє Уляну вийти за багатого Стецька (дія I, ява 3). Уляна ж іще перед тим відрізала: «Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема».

5. Чому Одарка не хоче віддавати Уляну за Олексія?

   • А Олексій п’є і гуляє з бурлаками
   • Б Олексій кріпак, а Уляна — вільна
   • В Олексій не має ремесла
   • Г Олексій посварився з Прокопом
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Олексій кріпак, а Уляна — вільна. Одарка визнає, що Олексій «не п’є, з бурлаками не гуля» і що він «коваль мудрий», але каже: «Крепак!» — і не хоче віддавати дочку «з волі та у неволю».

6. Ким Осип Скорик доводиться Олексієві?

   • А дядьком
   • Б батьком
   • В хазяїном на заводі
   • Г старшим братом
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — дядьком. Скорик — брат Олексієвої матері: він питає небожа, чи живі «твої батюшка і мать, сестра моя» (дія II, ява 2). Батько Олексія помер.

7. Що дістається Стецькові на сватанні замість хустки?

   • А гарбуз
   • Б рушник
   • В хліб
   • Г жменя горіхів
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — гарбуз. Хустку перехоплює Олексій, а Стецько тримає гарбуз: «Гарбуз! Хіба повилазило?» Рушники Уляна подала старостам, хліб принесли старости.

8. Хто з героїв на все відповідає: «Так-таки, так»?

   • А Прокіп
   • Б Скорик
   • В Павло Кандзюба
   • Г Тиміш
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — Тиміш. Це слова другого старости Тиміша; на них побудовано й фінальні куплети: «А що, Тиміше, як?» — «Так-таки, так».

9. Як Скорик домагається згоди Одарки на шлюб Уляни з Олексієм?

   • А обіцяє, що Олексій викупиться з кріпацтва
   • Б ворожить над мискою, ніби знімає наслання
   • В приводить до неї Олексієвого пана
   • Г платить їй свої п’ятдесят карбованців
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — ворожить над мискою, ніби знімає наслання. Скорик ворожить над мискою з водою, ніби знімаючи наслання, і запевняє, що Кандзюбина худоба зникне з Одарчиної пам’яті. Після цього Одарка каже, що їй уже «нічогісінько не жалко» Стецькової худоби. П’ятдесят карбованців Скорик обіцяє заповісти Олексієві.