Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (8 завдань)
«Лісова пісня» Лесі Українки — драма-феєрія про кохання лісової Мавки й сільського хлопця Лукаша. Головні герої — Мавка, Лукаш, його дядько Лев, мати Лукаша й молода вдова Килина. Між ними — конфлікт мрії та буденності: Мавка кохає щиро й вільно, а Лукаш розривається між піснею і хатою та зраджує Мавку заради Килини.
Нижче — таблиця героїв, цитатна характеристика кожного образу (риса → епізод → цитата), порівняння Мавки й Лукаша, міфологічні персонажі, типові помилки й тест.
Головні герої «Лісової пісні» коротко
Коротко: у драмі стикаються два світи. Світ природи — Мавка, Лісовик, Перелесник, Русалка та інші істоти. Світ людей — мати Лукаша й Килина: для них головне — господарство й робота. На межі світів — Лукаш і дядько Лев: Лев дружить із лісом, а Лукаш вагається між лісом і хатою.
Цитатна характеристика — опис героя словами самого твору: кожну рису підтверджує цитата.
Герої «Лісової пісні»: хто є хто
| Герой | Хто він | Головні риси | Цитата |
|---|---|---|---|
| Мавка | лісова істота, кохана Лукаша | вільна, щира, жертовна; кохає без розрахунку й прощає | «Я в серці маю те, що не вмирає» |
| Лукаш | сільський хлопець, музика, небіж дядька Лева | обдарований, але слабкий; зраджує Мавку й себе | «Пісні! То ще наука невелика!» |
| Дядько Лев | брат Лукашевої матері | мудрий, добрий, живе з лісом у згоді | «Що лісове, то не погане, сестро» |
| Мати Лукаша | вдова, господиня хати | практична, сварлива, цінує лише роботу | «Все грай та грай, а ти, робото, стій!» |
| Килина | молода вдова з дітьми, згодом Лукашева дружина | моторна, хитра, жорстока; ліс для неї — майно | «І що нам з того лісу за добро?» |
| Лісовик | господар лісу, Мавчин опікун | мудрий, шанує волю, суворо карає зраду | «раз тільки ступиш — і пропала воля!» |
| Перелесник | вогняний залицяльник Мавки | палкий, мінливий | «Щастя — то зрада, / будь тому рада» |
| «Той, що в скалі сидить» | Марище з підземного краю забуття | темна сила, мертвий спокій | «для тебе щастя — тінь, ти нежива» |
Образ Мавки: характеристика й цитати
Мавка — лісова істота «в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами». Лукаш дивується, що її очі міняють колір: «ти таки дивна!»
- Дитя лісу. Лісовика Мавка зве «дідусю», стару вербу — матусею, березу — сестрою. Коли Лукаш хоче надрізати березу, Мавка зупиняє його: «Не пий же крові з сестроньки моєї!» (дія I).
- Вільна й безтурботна. Лісовик застерігає її від людських стежок, а Мавка сміється: «Ну, як-таки щоб воля — та пропала? / Се так колись і вітер пропаде!» (дія I).
- Самотня, прагне кохання «навіки». Розмовляючи з Лукашем, вона відчуває, що «у лісі / зовсім самотня»: «В нас так нема, як у людей, — навіки!» (дія I).
- Кохає щедро, без розрахунку. Коли Лукаш каже, що мати зве її «накидачем», Мавка спалахує: «Чи ж то ганьба, / що маю серце не скупе…» (дія II).
- Любить у Лукашеві душу. «Бач, я тебе за те люблю найбільше, / чого ти сам в собі не розумієш», — каже вона Лукашеві (дія II).
- Ревнива, але не мститься. Про Килину Мавка каже Лукашеві: «Ся жінка хижа, наче рись» (дія II). Та навіть після зради вона рятує Лукаша, якого Лісовик обернув на вовкулаку, і розповідає Лісовикові: «В серці / знайшла я теє слово чарівне, / що й озвірілих в люди повертає» (дія III).
- Сильна духом. Коли Той, що в скалі сидить, каже, що вона «нежива», Мавка відповідає: «Ні! я жива! Я буду вічно жити! / Я в серці маю те, що не вмирає» (дія II).
- Уміє прощати. На Лукашеве каяття «бо я тебе занапастив…» Мавка відповідає: «Ні, милий, / ти душу дав мені, як гострий ніж / дає вербовій тихій гілці голос» (дія III).
Що символізує образ Мавки. Тлумачення: Мавку читають як уособлення природи, краси й щирого почуття. У фіналі Мавка пророкує: її попіл «зростить вербицю», а сама вона обізветься до людей «голосом ніжним тонкої сопілки».
Образ Лукаша: характеристика й цитати
Лукаш — сирота без батька: дядько Лев прийняв його з матір’ю-вдовою до себе. Ремарка дії I: «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче».
- Обдарований музика. Сопілок у нього кілька — «калинова, вербова / та липова». З голосом його сопілки «розвивається все в лісі», і прокидається Мавка (дія I).
- Сором’язливий і щирий. На Мавчине «Чи гарна ж я тобі?» Лукаш, соромлячись, відповідає: «Хіба я знаю?» (дія I).
- Слабкий, залежить від матері. У дії II він холоне до Мавки й пояснює: «Та бачиш… мати все гризуть за тебе!..» Невістка матері потрібна, «бо треба помочі».
- Зневажає свій хист. На Мавчині слова про його пісні кидає: «Пісні! То ще наука невелика!» (дія II).
- Зраджує. Побачивши Мавку в багряниці, Лукаш жахається: «Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?» — і каже матері: «Я взавтра засилаюсь до Килини!» (дія II).
- Кається, але пізно. За зраду Лісовик обертає його на вовкулаку. Мавка, що повернула йому людську подобу, розповідає Лісовикові про його погляд, «повний туги / і каяття палкого, без надії». Лукаш спершу не хоче грати: «Ей, хлопче, вже моє грання минулось!..» Зрубати вербу, на яку обернулася Мавка, він не може: «Ні, руки не здіймаються, не можу…» (дія III).
- Фінал. Лукаш не йде з Килиною на село: «Я з лісу не піду. Я в лісі буду». Під березою йому з’являється Мавка; він грає, і вона «спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці». Остання ремарка: Лукаш «сидить без руху», «на устах застиг щасливий усміх» (дія III).
Що символізує образ Лукаша. Тлумачення: Лукаш — людина, що має хист і живу душу, але не має сили жити так, як велить душа. Мавка каже йому про це прямо: «смутно, що не можеш ти / своїм життям до себе дорівнятись» (дія II).
Мавка і Лукаш: порівняння
Їхні слова про природу, волю, кохання, пісню.
Мавка і Лукаш: їхніми словами
Мавка
- Природа: «Німого в лісі в нас нема нічого»
- Воля: «Я пасток на тебе / не наставляла. Ти прийшов по волі»
- Кохання: дарує, «не дожидаючи вперед застави»
- Пісня: «Заграй мені, коханий, у сопілку»
- Вірність: «Я серцем чую — / він вернеться сюди…»
- Фінал: прощає: «ти душу дав мені»
Лукаш
- Природа: «Я думав — дерево німе, та й годі»
- Воля: «По волі ж і піду, як тільки схочу»
- Кохання: «Була надія, що віддячусь потім»
- Пісня: «Ей, не пора мені тепера грати!»
- Вірність: «Я взавтра засилаюсь до Килини!»
- Фінал: кається: «бо я тебе занапастив…»
«Природа», «Воля», «Кохання», «Пісня» — репліки з тих самих розмов Мавки й Лукаша (дії I–II). Тлумачення: Мавка втілює природу, волю і щире почуття, Лукаш — людину, що зрадила власну душу заради буденності.
Дядько Лев: характеристика й цитати
Дядько Лев доводиться Лукашевій матері братом: вона кличе його «братуню», він її — «сестро». Ремарка: «Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду».
- Приятель лісу. Лісовик каже про нього Русалці: «а він нам приятель». Лев «заклявся на життя, / що дуба він повік не дасть рубати» (дія I).
- Знає народну мудрість. «Я, небоже, знаю, / як з чим і коло чого обійтися», — каже він Лукашеві. Пропасницю Лев проганяє замовлянням і полинем (дія I).
- Справедливий. Спершу він гримає на Мавку, думаючи, що це вона заманила Лукаша в драговину, а потім вибачається: «Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, / та серце добре в тебе» (дія I).
- Заступається за Мавку. Сестрі Лев відповідає: «Що лісове, то не погане, сестро» — і згадує слова діда: «треба тільки слово знати, / то й в лісовичку може уступити / душа така саміська, як і наша» (дія II).
- Добрий і скромний. Він хотів би, щоб Мавка зимувала в хаті, а не у вербі. На її «Ви, дядьку, добрі» відповідає: «Хліб добрий, дівонько, а не людина» (дія II).
- Передчуває смерть. «Як буду / вмирати, то прийду, як звір, до лісу, — / отут під дубом хай і поховають…» — каже він Мавці (дія II). У дії III на галяві — пеньок від дуба й свіжа могила: Лев помер, а дуб продали.
Мати Лукаша: цитатна характеристика
Мати Лукаша — вдова, Левова сестра; у списку дійових осіб — «Мати Лукашева», без імені.
- Практична, цінує лише роботу. Синові дорікає: «Все грай та грай, а ти, робото, стій!» Квіти, якими Мавка прикрасила хату, її дратують: «Потрібні ті квітки!» (дія II).
- Упереджена до Мавки. Зве її «приблудою» й «накидачем», а на синові слова про Мавчину поміч кидає: «Вже ж — відьомське кодло!» (дія II).
- Сама шукає невістку-робітницю. «Там є одна вдовиця — моторненька», — каже вона Мавці (дія II).
- Сварлива. Ставши свекрухою, лається з Килиною: «бодай так вас самих посіли злидні!» (дія III).
- Пізно шкодує. Про Мавку вона тепер каже Килині: «Дурний Лукаш, що проміняв на тебе; / бо то було таке покірне, добре» (дія III).
- Найдорожче — добро. Під час пожежі кричить синові: «Чого стоїш? Рятуй своє добро!» (дія III).
Килина: цитатна характеристика
Килина — «молода повновида молодиця» в червоній хустці. Вона вдова з дітьми: корову, каже, «ще мій небіжчик десь придбав». Після сватання Килина стає Лукашевою дружиною.
- Моторна й працьовита. Мати вириває серпа в Мавки з рук і дає Килині, а та «жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом» (дія II).
- Хитра й зваблива. Перед матір’ю вона «прибіднюється, підобгавши губи», а з Лукашем бореться на ниві й підбиває його ногою: «А що? Хто поборов? Не я тебе?» (дія II).
- Жорстока. Побачивши знесилену Мавку біля хати, проклинає її: «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» — і Мавка стає вербою. Килина ще й радіє: «Чи ба! Я в добрий час тобі сказала!» (дія III).
- Ліс для неї — майно. Дядьків дуб жінки продали купцям, і Килина кидає Лукашеві: «Велике щастя — дуб!» Не потрібен їй і ліс: «І що нам з того лісу за добро?» (дія III).
- Не розуміє пісні. Коли син просить Лукаша заграти, Килина кидає: «Іще чого! Потрібне те грання!» (дія III).
Міфологічні персонажі «Лісової пісні»
Майже всі істоти драми — з народних вірувань. Вигляд і роль кожної — у таблиці статті «Аналіз „Лісової пісні“ Лесі Українки», тут — ті, від кого залежить доля Мавки й Лукаша.
- Лісовик — Мавчин опікун, який «звик волю шанувати». За зраду він карає Лукаша, а Мавці на «Кого я зрадила?» відповідає: «Саму себе» (дія II).
- Перелесник — вогняний залицяльник у червоній одежі. Мавка ухиляється від нього: «Не руш мене!» У дії III він обіймає вербу зі словами «Я визволю тебе, моя кохана!» — і верба спалахує.
- «Той, що в скалі сидить» — темне Марище з-під землі, володар краю забуття. Після Лукашевої зради Мавка сама кличе його: «Бери мене! Я хочу забуття!» (дія II).
- Русалка — Мавчина подруга з озера («Ми подруги», — каже Мавка Лукашеві). Людей вона ненавидить («Я їх не зношу!»), а про Лукаша каже Потерчатам: «Йому не треба жити» (дія I).
Інші істоти — Водяник, «Той, що греблі рве», Русалка Польова, Потерчата, Куць, Злидні, Доля і Пропасниця — є в тій самій таблиці.
Типові помилки: хто що сказав і зробив
Найчастіше плутають, хто кому ким доводиться, хто кого врятував і чиї це слова.
Типові помилки: герої «Лісової пісні»
| Неправильно | Правильно | Доказ |
|---|---|---|
| Мавка й Русалка — та сама героїня, дочка Водяника | різні: Мавка — лісова, Русалка — водяна, Водяникова дочка | «Я — Мавка лісова» (дія I); Водяник Русалці: «Стидайся, дочко!» (пролог) |
| Килина — молода дівчина | молода вдова з дітьми | «ще мій небіжчик десь придбав» (дія II); Хлопчик: «Ой мамо…» (дія III) |
| Лукаша з драговини врятував дядько Лев | Мавка: спустилася по вербі й кинула пояс | «Вона мене порятувала, дядьку» (Лукаш, дія I) |
| Людську подобу Лукашеві повернув Лісовик | Мавка; Лісовик, навпаки, обернув його на вовкулаку | «знайшла я теє слово чарівне» (Мавка Лісовикові, дія III) |
| Мавку прокляла мати Лукаша | Килина | «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» (дія III) |
| «Дурний Лукаш, що проміняв на тебе» — слова дядька Лева | слова матері Лукаша Килині | дядько Лев на той час уже помер; мати шкодує, що син не взяв Мавку (дія III) |
| Перелесник — Мавчин коханий | залицяльник; Мавка кохає Лукаша | «Не руш мене!» (Мавка Перелесникові, дія I) |
| Наприкінці Лукаш замерзає — так сказано в тексті | прямо про смерть не сказано, це тлумачення | ремарка: «Він сидить без руху», «на устах застиг щасливий усміх» |
Жанр, тему, ідею, композицію, сюжет і символи драми розібрано в статті «Аналіз „Лісової пісні“ Лесі Українки». Про інші п’єси авторки — стаття «Драматична творчість Лесі Українки», про її життя — «Життя і творчість Лесі Українки».
Джерела: текст драми-феєрії за Українськими Вікіджерелами (дата під текстом — 25 липня 1911 р.); програма з української літератури (рівень стандарту) і програма НМТ.
Вправи з відповідями: герої «Лісової пісні»
8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Хто така Килина?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — молода вдова з дітьми. Мати каже Мавці: «Там є одна вдовиця — моторненька», а сама Килина згадує чоловіка: «ще мій небіжчик десь придбав» (дія II). У дії III її син кличе: «Ой мамо…»
Чий це портрет: «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Лукаша. Так ремарка дії I описує Лукаша, коли він уперше приходить із дядьком Левом до лісового озера.
Хто з героїв називає Мавку «приблудою»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — мати Лукаша. Мати дорікає синові: «Тобі б усе ганяти по шурхах / з приблудою, з накидачем отим!» (дія II).
Хто каже Мавці: «Хліб добрий, дівонько, а не людина»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — дядько Лев. Дядько Лев хотів би, щоб Мавка зимувала в хаті, а не у вербі. Вона каже: «Ви, дядьку, добрі», а він скромно відповідає цими словами (дія II).
Чиї це слова: «Пісні! То ще наука невелика!»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Лукаша. Так Лукаш відповідає Мавці, яка каже, що зрозуміла «усі пісні сопілоньки твоєї» (дія II).
Що відповідає Лісовик на Мавчине питання «Кого я зрадила?»
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — саму себе. Лісовик: «Саму себе. / Покинула високе верховіття / і низько на дрібні стежки спустилась» (дія II).
Кому Мавка каже: «Ні! я жива! Я буду вічно жити! / Я в серці маю те, що не вмирає»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Тому, що в скалі сидить. Марище хоче забрати Мавку в далекий край забуття, бо вона, мовляв, «нежива». Мавка відмовляється; піти з ним вона погоджується лише після Лукашевого «Яка страшна!» (дія II).
Хто повернув Лукашеві людську подобу, коли він став вовкулакою?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — Мавка. Мавка розповідає Лісовикові: «В серці / знайшла я теє слово чарівне, / що й озвірілих в люди повертає» (дія III).