Відмінювання іменників — важлива і надзвичайно складна тема. Тут є багато правил, які необхідно вивчити, і багато інформації, яку треба обов’язково засвоїти. Адже учасник ЗНО повинен не лише розпізнавати іменники, визначати належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням і уживаністю в мові, а й правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових.
Відмінювання іменників — це один із засобів зв’язку слів у реченні.
Називний відмінок — початкова форма слова — прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) — непрямі. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.
На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна
Іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна
а) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в називному відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -е,-я (крім іменників із суфіксами -ат, -ят, -ен при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна
Іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, у якому при відмінюванні з’являється суфікс –ер-.
IV відміна
Іменники середнього роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси –ат, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Поділ на групи
Іменники І та II відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку та мішану.
I відміна
Тверда група
До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
М’яка група
До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
Мішана група
До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. роду вельможа.
II відміна
Тверда група
Чоловічий рід
До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними –ар (-яр), -ир:інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.
Середній рід
До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.
М’яка група
Чоловічий рід
До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентаря, календар — календаря, кобзар — кобзаря, пролетар — пролетаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря; гузир — гузиря, проводир — проводиря, пухир — пухиря та ін.
Середній рід
До м’якої групи належать іменники середнього роду із закінченням -е та -я (без суфіксів –ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.
Мішана група
Чоловічий рід
До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра, школяр — школяра.
Середній рід
До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.
Зразки відмінювання іменників
І відміна
| Тверда група | М´яка група | |||
|
Однина |
||||
| Н. | школ-а | земл-я | мрі-я | |
| Р. | школ-и | земл-і | мрі-ї | |
| Д. | школ-і | земл-і | мрі-ї | |
| Зн. | школ-у | земл-ю | мрі-ю | |
| Ор. | школ-ою | земл-ею | мрі-єю | |
| М. | …школ-і | …земл-і | …мрі-ї | |
| Кл. | школ-о | земл-е | мрі-є | |
|
Множина |
||||
| Н. | школ-и | земл-і | мрі-ї | |
| Р. | шкіл | земель | мрій | |
| Д. | школ-ам | земл-ям | мрі-ям | |
| Зн. | школ-и | землі | мрі-ї | |
| Ор. | школ-ами | земл-ями | мрі-ями | |
| Кл. | школ-и | земл-і | мрі-ї | |
|
Мішана група |
||||
| Однина | Множина | |||
| Н. | круч-а | круч-і | ||
| Р. | круч-і | круч | ||
| Д. | круч-і | круч-ам | ||
| Зн. | круч-у | круч-і | ||
| Ор. | круч-ею | круч-ами | ||
| М. | …круч-і | …круч-ах | ||
| Кл. | круч-е | круч-і | ||
У знахідному відмінку однини іменники твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої — -ю: книжку, машину, перемогу, фабрику, кручу, межу, площу; тишу; бурю, надію, робітницю, сім’ю, статтю.
В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, ру-ка—руці, муха — мусі.
Кличний відмінок
У кличному відмінку однини вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро;
б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, є —іменники м’якої групи після голосного та апострофа: воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Іллє;
в) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, татусю.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
Особливості відмінювання іменників І відміни
Множина
У родовому відмінку множини іменники мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:
а) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: баб (і бабів), губ (і губів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів), надій, робітниць; круч, меж, площ;
б) кілька іменників жіночого роду закінчуються на -ей: мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) та ін.;
в) закінчення -ів мають деякі іменники чоловічого роду: суддів, старостів (і старост — з іншим значенням), окремі іменники жіночого роду, а також прізвища: Журбів, Чупринків і т. ін. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна).
У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини.
II відміна
|
Тверда група |
|||
|
Однина |
|||
| Н. | директор | будівник | вікн-о |
| Р. | директор-а | будівник-а | вікн-а |
| Д. | директор-ові, -у | будівник-ові, -у | вікн-у |
| Зн. | директор-а | будівник-а | вікн-о |
| Ор. | директор-ом | будівник-ом | вікн-ом |
| М. | …директор-ові, -у | …будівник-ові, -у | …вікн-і |
| Кл. | директор-е | будівнич-е, будівник-у | вікн-о |
|
Множина |
|||
| Н. | директор-и | будівник-и | вікн-а |
| Р. | директор-ів | будівник-ів | вікон |
| Д. | директор-ам | будівник-ам | вікн-ам |
| Зн. | директор-ів | будівник-ів | вікн-а |
| Ор. | директор-ами | будівник-ами | вікн-ами |
| М. | …директор-ах | …будівник-ах | …вікн-ах |
| Кл. | директор-и | будівник-и | вікн-а |
|
М´яка група |
|||
|
Однина |
|||
| Н. | лікар | край | мор-е |
| Р. | лікар-я | кра-ю | мор-я |
| Д. | лікар-еві, -ю | кра-єві, -ю | мор-ю |
| Зн. | лікар-я | край | мор-е |
| Ор. | лікар-ем | кра-єм | мор-ем |
| М. | …лікар-еві, – ю, -і | …кра-ї, -ю | мор-і |
| Кл. | лікар-ю | кра-ю | мор-е |
|
Множина |
|||
| Н. | лікар-і | кра-ї | мор-я |
| Р. | лікар-ів | кра-їв | морів |
| Д. | лікар-ям | кра-ям | мор-ям |
| Зн. | лікар-ів | кра-ї | мор-я |
| Ор. | лікар-ями | кра-ями | мор-ями |
| М. | …лікар-ях | …кра-ях | …мор-ях |
| Кл. | лікар-і | кра-ї | мор-я |
|
Мішана група |
|||
|
Однина |
|||
| Н. | слухач | каменяр | явищ-е |
| Р. | слухач-а | каменяр-а | явищ-а |
| Д. | слухач-еві, -у | каменяр-еві, -у | явищ-у |
| Зн. | слухач-а | каменяр-а | явищ-е |
| Ор. | слухач-ем | каменяр-ем | явищ-ем |
| М. | …слухач-еві, -у, -і | …каменяр-еві, -у, -і | …явищ-і |
| Кл. | слухач-у | каменяр-е | явищ-е |
|
Множина |
|||
| Н. | слухач-і | каменяр-і | явищ-а |
| Р. | слухач-ів | каменяр-ів | явищ |
| Д. | слухач-ам | каменяр-ам | явищ-ам |
| Зн. | слухач-ів | каменяр-ів | явищ-а |
| Ор. | слухач-ами | каменяр-ами | явищ-ами |
| М. | …слухач-ах | …каменяр-ах | …явищ-ах |
| Кл. | слухач-і | каменяр-і | явищ-а |
Родовий відмінок
У родовому відмінку однини іменники залежно від їх значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
-А, -я пишуться в іменниках, коли вони означають:
а) назви осіб, власні імена та прізвища: колгоспника, студента, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;
б) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;
в) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);
г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова;
ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пиря-тина, Псла, Пскова, Тетерева;
д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду — назва процесу), понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;
є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківатощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду,роду, також синтаксису, складу, способу.
-У, -ю пишуться в іменниках чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:
а) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу;
б) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин:барвінку, бузку, гороху, звіробою, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;
в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, універмагу, шинку, але(переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення а (-я) та -у (-ю)приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;
г) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, колгоспу, комісаріату;
ґ) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, але: горба, хутора тощо;
д) явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, грому;
є) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;
є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену;
ж) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу;
з) більшість складних безсуфіксних слів (окрім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;
и) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;
і) назви річок (окрім зазначених у п. 1), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Вугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чгду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Котліну, Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну; Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.
Давальний відмінок
У давальному відмінку однини іменники мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.
Закінчення-ові(у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), –єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директорутощо.
Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.
Знахідний відмінок
У знахідному відмінку однини іменники мають форму, однакову з формою родового або називного відмінків.
Орудний відмінок
В орудному відмінку однини іменники мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им.
Закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа — -єм) — іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (окрім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм.
Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -є.
- Закінчення-умають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к,-о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (окрім ж): батьку, синку, ударнику; Юрку, Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; також іменники діду, сину, тату.
- Закінчення-юмають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю.
- Закінчення-ємають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж:Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче.
- Прізвища прикметникового походження на-ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаев, Щоголів, при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка:Глібов і Глібове та ін.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення —е: Києве, Лебедине, Львове.
Множина
Родовий відмінок
Усі іменники середнього роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н) мають нульове закінчення. Подовження перед нульовим закінченням втрачається: бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, боліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е:вікон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер.
Знахідний відмінок
У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним, або з родовим відмінком множини.
Кличний відмінок
У кличному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним: брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі, пролетарі; моря, села.
III відміна
|
Однина |
|||
| Н. | гордість | сіль | ніч |
| Р. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Д. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Зн. | гордість | сіль | ніч |
| Ор. | гордіст-ю | сілл-ю | нічч-ю |
| М. | …гордост-і | …сол-і | …ноч-і |
| Кл. | гордост-е | сол-е | ноч-е |
|
Множина |
|||
| Н. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Р. | гордост-ей | сол-ей | ноч-ей |
| Д. | гордост-ям | сол-ям | ноч-ам |
| Зн. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Ор. | гордост-ями | сол-ями | ноч-ами |
| М. | …гордост-ях | …сол-ях | …ноч-ах |
| Кл. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:
а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;
б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф’ю,вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю,любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.
У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення –е: вісте, любове, радосте, смерте.
IV відміна
Однина |
||
| Н. | тел-я | плем’-я |
| Р. | тел-ят-и | плем-ен-і, плем’-я |
| Д. | тел-ят-і | плем-ен-і |
| Зн. | тел-я | плем’-я |
| Ор. | тел-ям | плем-ен-ем, плем’-ям |
| М. | …тел-ят-і | …плем-ен-і |
| Кл. | тел-я | плем’-я |
|
Множина |
||
| Н. | тел-ят-а | плем-ен-а |
| Р. | тел-ят | плем-ен |
| Д. | тел-ят-ам | плем-ен-ам |
| Зн. | тел-ят(а) | плем-ен-а |
| Ор. | тел-ят-ами | плем-ен-ами |
| М. | …тел-ят-ах | …плем-ен-ах |
| Кл. | тел-ят-а | плем-ен-а |
Однина
У родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини та множини з’являються суфікси -ят- (після шиплячого -ат-) та -ен-: галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я).
У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним відмінком: коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): гусят і гусята; курчат і курчата, ягнят і ягнята.
Відмінювання іменників,
що мають тільки форму множини
Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі самі відмінкові закінчення, що й форми множини іменників першої, другої або третьої відмін (м’язи — в’язи, плащі — хитрощі).
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Деякі іменники, як гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина.
а) закінчення -і (після голосного —ї): гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;
б) закінчення -а (зрідка -я): вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.
У родовому відмінку виступають:
а) закінчення -ей: грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;
б) закінчення -ів: в’язів, граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;
в) нульове закінчення: вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ясел, ясен.
У давальному відмінку виступають:
а) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам, в’язам, ночвам,радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам, але: гусям, дітям, людям, курям, саням, сіням;
б) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на -і, -ї, -я: вінцям, граблям, дверям, помиям.
У знахідному відмінку вживаються форми:
а) однакові з називним відмінком: вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;
б) однакові з родовим відмінком (для назв людей): дітей, людей;
в) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусей і гуси, курей і кури.
В орудному відмінку виступають:
а) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого):вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;
б) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: вінцями, граблями, коноплями, помиями;
в) закінчення -ми: ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, рідше — штанями).
У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення-ах, -ях:на вилах, на воротах (рідше — воротях), у ночвах, на штанах (рідше — на штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.
Невідмінювані іменники
Невідмінювані іменники – це іменники, які, поєднуючись з іншими словами у висловлюванні, вживаються в одній і тій же формі: виступила Ковальчук Галина, звертаються до Ковальчук Галини, зустрілись з Ковальчук Галиною; розглядаємо панно, зображено на панно, милуються панно.
Не відмінюються:
1. Деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа та ін.
2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, волоф, жакоб, міс, місіс.
3. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вінчі.
4. Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Сукові, Бурого, Таракі, Петрових та под.
5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антигуа, Верв’є, Баку, Джагди, Кіліманджаро та на -ово, -іно-, -ино-: Комарово, Моніко, Тушино та ін.
6. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Валі, Даду.
7. Жіночі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Глебі, Шелеме, Назмі.
8. Жіночі прізвища власне українського походження на =о=: Кухаренко, Сало, Помагайдо та приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук.
9. Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра.
10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ПАР, НАН.
11. Назви іноземних часописів: “Таймс”, “Руде право”, “Уніта”.