Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Відмінювання іменників — це зміна іменників за відмінками й числами. В українській мові 7 відмінків і 4 відміни: до якої відміни належить іменник, визначаємо за його родом і закінченням у називному відмінку однини. Нижче — таблиці закінчень для всіх відмін і груп, правила вибору закінчень, кличний відмінок, зміни за Правописом 2019 р. і типові помилки.
Коротко: відміни іменників у таблиці
| Відміна | Які іменники належать | Приклади |
|---|---|---|
| I | жіночого, чоловічого і спільного роду із закінченням -а, -я | мама, земля, мрія, Микола, суддя, сирота |
| II | чоловічого роду з нульовим закінченням або на -о; середнього роду на -о, -е, -я (без суфіксів -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні) | дуб, край, батько, Петро; вікно, море, життя |
| III | жіночого роду з нульовим закінченням (на приголосний) і слово мати | ніч, сіль, радість, любов, мати |
| IV | середнього роду на -а, -я, що при відмінюванні мають суфікси -ат-, -ят-, -ен- | курча (курчати), теля (теляти), ім’я (імені) |
- I та II відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи — від групи залежать закінчення (школою, але землею, кручею).
- Кличний відмінок у звертаннях обов’язковий: Петре, Ольго Петрівно, пане Андрію.
- Перед -і в давальному та місцевому відмінках г, к, х → з, ц, с: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі.
- Не відмінюються деякі іншомовні слова (кафе, таксі, метро) та жіночі прізвища на -о і на приголосний (з Оленою Шевченко, з Галиною Ковальчук).
Відмінки іменників і питання до них
Відмінювання іменників — це один із засобів зв’язку слів у реченні. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.
| Відмінок | Питання | Приклад |
|---|---|---|
| Називний (Н.) | хто? що? | учень, книжка |
| Родовий (Р.) | кого? чого? | (немає) учня, книжки |
| Давальний (Д.) | кому? чому? | (дати) учневі, книжці |
| Знахідний (Зн.) | кого? що? | (бачу) учня, книжку |
| Орудний (Ор.) | ким? чим? | (пишаюся) учнем, книжкою |
| Місцевий (М.) | на/у кому? на/у чому? | (на) учневі, (у) книжці |
| Кличний (Кл.) | — (форма звертання) | учню! книжко! |
Називний відмінок — початкова форма слова — прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) — непрямі. Місцевий відмінок завжди вживається з прийменником (на, у, в, по, при).
Як визначити відміну іменника
На вибір відмінкового закінчення впливають значення слова, рід і те, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи всі іменники поділяються на чотири відміни. Щоб визначити відміну:
- Постав іменник у називний відмінок однини.
- Подивися на закінчення: -а, -я — це I відміна (незалежно від роду: мама, Микола, суддя), крім іменників середнього роду на зразок курча, ім’я (IV відміна).
- Нульове закінчення: чоловічий рід — II відміна (стіл, кінь), жіночий рід — III відміна (ніч, любов).
- Закінчення -о, -е і середній рід на -я з подовженим приголосним (вікно, море, життя) — II відміна; чоловічий рід на -о (батько, Петро) — теж II відміна.
- Перевір, чи з’являється суфікс -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках (курчати, імені), — тоді це IV відміна.
I відміна
Іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна
а) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в називному відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників, що мають суфікси -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна
Іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, у якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер- (матері, матір’ю).
IV відміна
Іменники середнього роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Поділ іменників I і II відмін на групи
Іменники I та II відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку та мішану.
| Група | I відміна | II відміна |
|---|---|---|
| Тверда | основа на твердий приголосний (крім шиплячих): школа, сестра, Микола | основа на твердий приголосний (крім шиплячих), більшість на -р: дуб, директор, вікно, батько |
| М’яка | закінчення -я: земля, мрія, пісня, суддя | основа на м’який приголосний або й; середній рід на -е, -я: учитель, край, лікар, море, життя |
| Мішана | основа на шиплячий (ж, ч, ш, щ, дж): круча, межа, площа | основа на шиплячий; частина іменників на -яр: слухач, товариш, каменяр, явище |
Групи I відміни
Тверда група
До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з таким самим закінченням: голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
М’яка група
До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я, суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
Мішана група
До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, лівша, міхоноша; іменник чол. роду вельможа.
Групи II відміни
Тверда група
Чоловічий рід. До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.
Середній рід. До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.
М’яка група
Чоловічий рід. До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентарю (збірне), календар — календаря, кобзар — кобзаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря; проводир — проводиря, пухир — пухиря та ін.
Середній рід. До м’якої групи належать іменники середнього роду із закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.
Мішана група
Чоловічий рід. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; іменники із суфіксом згрубілості -ищ- чоловічого роду: вітрище, дідище, дубище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра, школяр — школяра.
Середній рід. До мішаної групи належать іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.
I відміна: таблиця відмінювання та особливості
| Відмінок | школа (тверда) | земля (м’яка) | мрія (м’яка) | круча (мішана) |
|---|---|---|---|---|
| Однина | ||||
| Н. | школ-а | земл-я | мрі-я | круч-а |
| Р. | школ-и | земл-і | мрі-ї | круч-і |
| Д. | школ-і | земл-і | мрі-ї | круч-і |
| Зн. | школ-у | земл-ю | мрі-ю | круч-у |
| Ор. | школ-ою | земл-ею | мрі-єю | круч-ею |
| М. | (у) школ-і | (на) земл-і | (у) мрі-ї | (на) круч-і |
| Кл. | школ-о | земл-е | мрі-є | круч-е |
| Множина | ||||
| Н. | школ-и | земл-і | мрі-ї | круч-і |
| Р. | шкіл | земель | мрій | круч |
| Д. | школ-ам | земл-ям | мрі-ям | круч-ам |
| Зн. | школ-и | земл-і | мрі-ї | круч-і |
| Ор. | школ-ами | земл-ями | мрі-ями | круч-ами |
| М. | (у) школ-ах | (на) земл-ях | (у) мрі-ях | (на) круч-ах |
| Кл. | школ-и | земл-і | мрі-ї | круч-і |
Однина
У знахідному відмінку однини іменники твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої — -ю: книжку, машину, перемогу, фабрику, кручу, межу, площу, тишу; бурю, надію, робітницю, сім’ю, статтю.
В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі, книга — книзі, дорога — дорозі.
Кличний відмінок I відміни
У кличному відмінку однини вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю:
- -о мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро;
- -е мають іменники м’якої та мішаної груп, -є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа: воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Ілле;
- -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
Множина
У родовому відмінку множини іменники мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:
- нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: бабів (рідко баб), губ (і губів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів), надій, робітниць; круч, меж, площ;
- кілька іменників жіночого роду закінчуються на -ей: мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) та ін.;
- закінчення -ів мають деякі іменники чоловічого роду: суддів, старостів (і старост — з іншим значенням), окремі іменники жіночого роду, а також прізвища: Журбів, Чупринків і т. ін.
В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна).
У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з формою називного (для неістот) або родового (для істот) відмінка множини: бачу школи, кручі, але бачу сестер, суддів.
II відміна: таблиці відмінювання та особливості
Тверда група
| Відмінок | директор | будівник | вікно |
|---|---|---|---|
| Однина | |||
| Н. | директор | будівник | вікн-о |
| Р. | директор-а | будівник-а | вікн-а |
| Д. | директор-ові, -у | будівник-ові, -у | вікн-у |
| Зн. | директор-а | будівник-а | вікн-о |
| Ор. | директор-ом | будівник-ом | вікн-ом |
| М. | (на) директор-ові, -у, -і | (на) будівник-ові, -у | (у) вікн-і |
| Кл. | директор-е | будівник-у (і будівнич-е) | вікн-о |
| Множина | |||
| Н. | директор-и | будівник-и | вікн-а |
| Р. | директор-ів | будівник-ів | вікон |
| Д. | директор-ам | будівник-ам | вікн-ам |
| Зн. | директор-ів | будівник-ів | вікн-а |
| Ор. | директор-ами | будівник-ами | вікн-ами |
| М. | (на) директор-ах | (на) будівник-ах | (у) вікн-ах |
| Кл. | директор-и | будівник-и | вікн-а |
М’яка група
| Відмінок | лікар | край | море |
|---|---|---|---|
| Однина | |||
| Н. | лікар | край | мор-е |
| Р. | лікар-я | кра-ю | мор-я |
| Д. | лікар-еві, -ю | кра-єві, -ю | мор-ю |
| Зн. | лікар-я | край | мор-е |
| Ор. | лікар-ем | кра-єм | мор-ем |
| М. | (на) лікар-еві, -ю, -і | (у) кра-ї, -ю | (у) мор-і |
| Кл. | лікар-ю | кра-ю | мор-е |
| Множина | |||
| Н. | лікар-і | кра-ї | мор-я |
| Р. | лікар-ів | кра-їв | мор-ів |
| Д. | лікар-ям | кра-ям | мор-ям |
| Зн. | лікар-ів | кра-ї | мор-я |
| Ор. | лікар-ями | кра-ями | мор-ями |
| М. | (на) лікар-ях | (у) кра-ях | (у) мор-ях |
| Кл. | лікар-і | кра-ї | мор-я |
Мішана група
| Відмінок | слухач | каменяр | явище |
|---|---|---|---|
| Однина | |||
| Н. | слухач | каменяр | явищ-е |
| Р. | слухач-а | каменяр-а | явищ-а |
| Д. | слухач-еві, -у | каменяр-еві, -у | явищ-у |
| Зн. | слухач-а | каменяр-а | явищ-е |
| Ор. | слухач-ем | каменяр-ем | явищ-ем |
| М. | (на) слухач-еві, -у, -і | (на) каменяр-еві, -у, -і | (у) явищ-і |
| Кл. | слухач-у | каменяр-е | явищ-е |
| Множина | |||
| Н. | слухач-і | каменяр-і | явищ-а |
| Р. | слухач-ів | каменяр-ів | явищ |
| Д. | слухач-ам | каменяр-ам | явищ-ам |
| Зн. | слухач-ів | каменяр-ів | явищ-а |
| Ор. | слухач-ами | каменяр-ами | явищ-ами |
| М. | (на) слухач-ах | (на) каменяр-ах | (у) явищ-ах |
| Кл. | слухач-і | каменяр-і | явищ-а |
Родовий відмінок однини: -а (-я) чи -у (-ю)
У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни залежно від значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю. Іменники середнього роду завжди мають -а, -я: вікна, моря, життя.
| Закінчення -а (-я) | Закінчення -у (-ю) |
|---|---|
| назви осіб, тварин, дерев: студента, коня, дуба | речовини, матеріали: цукру, піску, борщу |
| конкретні предмети: олівця, ножа, портфеля | збірні поняття, кущі й трави: ансамблю, бузку, гороху |
| населені пункти: Києва, Львова, Харкова | установи, споруди: інституту, клубу, вокзалу |
| міри, місяці, дні, гроші: метра, грама, понеділка, жовтня, долара | явища природи, почуття, процеси: вітру, грому, болю, бігу |
| терміни-предмети, фігури: атома, ромба, трикутника, іменника | ігри й танці: футболу, вальсу; країни, річки, гори: Єгипту, Дунаю, Уралу |
-А, -я пишуться в іменниках, коли вони означають:
а) назви осіб, власні імена та прізвища: студента, учителя, фермера; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.;
б) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;
в) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);
г) назви населених пунктів із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, формантами -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав- та із суфіксами присвійності -ів (-ов), -ев (-єв), -ин: Голосієва, Житомира, Києва, Луцька, Миргорода, Святошина, Тернополя, Харкова. Правопис 2019 р.: інші назви населених пунктів мають закінчення -у (-ю) з варіантом -а (-я): Лондону (Лондона), Парижу (Парижа), Амстердаму (Амстердама);
ґ) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дністра, Ірпеня, Колгуєва, Орла, Остра, Пирятина, Псла, Тетерева;
д) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду — назва процесу), понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;
е) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу.
-У, -ю пишуться в іменниках чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:
а) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу;
б) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, гороху, звіробою, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.;
в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, універмагу, шинку, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;
г) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, банку, ліцею;
ґ) переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, але: горба, хутора тощо;
д) явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, грому;
е) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;
є) назви процесів, станів, властивостей, ознак, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену;
ж) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, футболу;
з) більшість складних безсуфіксних слів (окрім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;
и) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;
і) назви річок (окрім зазначених у п. ґ), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну; Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.
Давальний відмінок однини
У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.
Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові; слухачеві, учителеві; краєві, солов’єві. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору тощо.
Якщо поруч стоять кілька іменників у давальному відмінку (ім’я та по батькові, посада та прізвище), для милозвучності закінчення чергують: Тарасові Григоровичу, директорові Іванову.
Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.
Знахідний відмінок однини
У знахідному відмінку однини іменники чоловічого роду мають форму, однакову з формою родового (назви істот: бачу брата, коня) або називного (назви неістот: бачу стіл, дуб) відмінка. Іменники середнього роду мають форму називного: бачу вікно, море.
Орудний відмінок однини
В орудному відмінку однини іменники мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям.
Закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа — -єм) — іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (окрім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): майстром, містом, робітником, селом; бійцем, кобзарем, конем, кущем, місцем, морем, ножем, плечем, прізвищем, секретарем, слухачем; пирієм, роєм, солов’єм, урожаєм. Іменники середнього роду на -я мають закінчення -ям: життям, знанням, обличчям.
Місцевий відмінок однини
У місцевому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -і (-ї), -ові (-еві, -єві) або -у (-ю):
- -і (-ї) — більшість іменників: у місті, на столі, у полі, на морі, у краї;
- -ові (-еві, -єві) — переважно назви осіб і тварин: на батькові, на директорові, на учневі, на коневі;
- -у (-ю) — переважно іменники з основою на г, к, х та деякі інші: у будинку, на ринку, у парку, у краю.
Кличний відмінок однини II відміни
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю) або -е.
- Закінчення -у мають іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к, іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (окрім ж): батьку, синку, будівнику; Юрку, Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху; слухачу, товаришу; також іменники діду, сину, тату.
- Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, Андрію, лікарю.
- Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники із суфіксом -ець (з чергуванням: хлопець — хлопче) та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче, каменяре.
- Прізвища на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), як Глібов, Королів, Романишин, Щоголів, при звертанні мають форму як називного, так і кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове.
Множина II відміни
Родовий відмінок. Іменники чоловічого роду мають закінчення -ів (-їв): директорів, лікарів, слухачів, країв; кілька іменників — -ей: гостей, коней (а також середнього роду: очей, плечей).
Більшість іменників середнього роду на -о, -е та на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним) мають нульове закінчення. Подовження перед нульовим закінченням втрачається: бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт. Але: морів, полів.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е: вікон, болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер.
Знахідний відмінок. У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову або з називним (неістоти), або з родовим (істоти) відмінком множини: бачу столи, вікна; бачу директорів, лікарів.
Кличний відмінок. У кличному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним: брати, робітники; діячі, товариші; краї, учителі; моря, села.
III відміна: таблиця відмінювання та особливості
| Відмінок | гордість | сіль | ніч |
|---|---|---|---|
| Однина | |||
| Н. | гордість | сіль | ніч |
| Р. | гордост-і (-и) | сол-і (-и) | ноч-і |
| Д. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Зн. | гордість | сіль | ніч |
| Ор. | гордіст-ю | сілл-ю | нічч-ю |
| М. | (у) гордост-і | (у) сол-і | (у) ноч-і |
| Кл. | гордост-е | сол-е | ноч-е |
| Множина | |||
| Н. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Р. | гордост-ей | сол-ей | ноч-ей |
| Д. | гордост-ям | сол-ям | ноч-ам |
| Зн. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
| Ор. | гордост-ями | сол-ями | ноч-ами |
| М. | (у) гордост-ях | (у) сол-ях | (у) ноч-ах |
| Кл. | гордост-і | сол-і | ноч-і |
В орудному відмінку однини іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:
- якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю;
- якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається, а після губних і р пишемо апостроф: верф’ю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, Об’ю; вістю, жовчю, нехворощю, радістю, якістю.
У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.
Правопис 2019 р. У родовому відмінку однини частина іменників III відміни, поряд із закінченням -і, може мати закінчення -и: крові й крови, любові й любови, осені й осени, радості й радости, солі й соли, смерті й смерти, честі й чести, Русі й Руси, Білорусі й Білоруси. Варіант на -и можливий лише в родовому відмінку; у давальному та місцевому — тільки -і: (дякувати) радості, (у) радості.
IV відміна: таблиця відмінювання та особливості
| Відмінок | теля | плем’я |
|---|---|---|
| Однина | ||
| Н. | тел-я | плем’-я |
| Р. | тел-ят-и | плем-ен-і, плем’-я |
| Д. | тел-ят-і | плем-ен-і |
| Зн. | тел-я | плем’-я |
| Ор. | тел-ям | плем-ен-ем, плем’-ям |
| М. | (на) тел-ят-і | (у) плем-ен-і |
| Кл. | тел-я | плем’-я, плем-ен-е |
| Множина | ||
| Н. | тел-ят-а | плем-ен-а |
| Р. | телят | племен |
| Д. | тел-ят-ам | плем-ен-ам |
| Зн. | телят, тел-ят-а | плем-ен-а |
| Ор. | тел-ят-ами | плем-ен-ами |
| М. | (на) тел-ят-ах | (у) плем-ен-ах |
| Кл. | тел-ят-а | плем-ен-а |
У родовому, давальному та місцевому відмінках однини та в усіх відмінках множини з’являються суфікси -ят- (після шиплячого — -ат-) та -ен-: галченяти, голуб’яти, гусяти, дитяти, козеняти; курчати, лошати, коліщати; імені (та ім’я), племені (та плем’я). В орудному відмінку однини іменники із -ят- (-ат-) суфікса не мають: телям, гусям, курчам; іменники із -ен- мають дві форми: іменем (ім’ям), племенем (плем’ям).
У знахідному відмінку множини іменники мають форму, однакову з називним відмінком: коліщата; імена, племена; з родовим відмінком (для назв людей): дівчат, хлоп’ят; або обидві форми (для назв тварин): гусят і гусята, курчат і курчата, ягнят і ягнята.
Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
Іменники, що вживаються тільки у множині, мають такі самі відмінкові закінчення, що й форми множини іменників першої, другої або третьої відмін (м’язи — в’язи, плащі — хитрощі).
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ! Деякі іменники, як гуси, діти, кури, люди, мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина.
У називному відмінку виступають:
- закінчення -і (після голосного — -ї): гордощі, граблі, двері, дріжджі, коноплі, помиї, радощі, хитрощі;
- закінчення -а (зрідка -я): вила, ворота, дрова, ясла, ясна, вінця.
У родовому відмінку виступають:
- закінчення -ей: грошей, гусей, дверей, курей, людей, саней, сіней;
- закінчення -ів: в’язів, граблів (і грабель), дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів;
- нульове закінчення: вил, воріт, дров, збоїн, конопель, лещат, ясел, ясен.
У давальному відмінку виступають:
- закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): веселощам, вилам, воротам, в’язам, ночвам, радощам, сходам, штанам (і штаням), яслам, але: гусям, дітям, людям, курям, саням, сіням;
- закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на -і, -ї, -я: вінцям, граблям, дверям, помиям.
У знахідному відмінку вживаються форми:
- однакові з називним відмінком: вила, вінця, граблі, коноплі, окуляри, сани, ясла;
- однакові з родовим відмінком (для назв людей): дітей, людей;
- обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусей і гуси, курей і кури.
В орудному відмінку виступають:
- закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): вилами, ночвами, сходами; веселощами, радощами;
- закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: вінцями, граблями, коноплями, помиями;
- закінчення -ми: ворітьми (й воротами), грішми (й грошима), гусьми, дверми (й дверима), дітьми, курми, людьми, саньми (й санями), сіньми, штаньми (й штанами, рідше — штанями).
У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаються закінчення -ах, -ях: на вилах, на воротах (рідше — воротях), у ночвах, на штанах (рідше — на штанях), у яслах; на граблях, у дверях, у помиях.
Невідмінювані іменники
Невідмінювані іменники — це іменники, які, поєднуючись з іншими словами у висловлюванні, вживаються в одній і тій самій формі: виступила Ковальчук Галина, звертаються до Ковальчук Галини, зустрілись з Ковальчук Галиною; розглядаємо панно, зображено на панно, милуються панно. Відмінок таких слів визначаємо за змістом і за словами, з якими вони пов’язані.
Не відмінюються:
- Іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа, кафе, кіно, метро, таксі, шосе та ін. (але іменник пальто відмінюється: у пальті, без пальта).
- Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним, що позначають осіб жіночої статі: міс, місіс, мадам.
- Іншомовні прізвища з кінцевим голосним (крім -а, -я після приголосного): Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Гюго, да Вінчі.
- Прізвища на -аго, -ово, -их: Живаго, Дурново, Чорних.
- Іншомовні географічні назви з кінцевим голосним (крім -а, -я після приголосного): Антигуа, Баку, Осло, Кіліманджаро, Онтаріо, Тбілісі.
- Іншомовні власні імена з кінцевим голосним (крім -а, -я після приголосного): Хосе, Джо, Мері, Гаяне.
- Жіночі прізвища українського походження на -о: Кухаренко, Шевченко, Сало, Помагайбо та на приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Ковальчук. (Чоловічі прізвища на приголосний відмінюються: з Іваном Ковальчуком.)
- Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ООН, ПАР, НАН України.
- Назви іноземних часописів: «Таймс», «Руде право», «Уніта».
Правопис 2019 р. Слово пів у значенні «половина» пишемо окремо від іменника, а іменник стоїть у родовому відмінку: пів дня, пів зошита, пів відра, пів години. Слово пів при цьому не змінюється, а залежний іменник завжди стоїть у формі родового відмінка однини: за пів години, близько пів відра, пів Києва. Разом пишемо лише складні слова з пів-, що є єдиним поняттям: південь, півострів, півкуля, північ.
Типові помилки у відмінюванні іменників
| Неправильно | Правильно | Правило |
|---|---|---|
| Добрий день, Ольга Петрівна! | Добрий день, Ольго Петрівно! | у звертанні — кличний відмінок і імені, і по батькові |
| Петро, Сергій, пан Олександр (у звертанні) | Петре, Сергію, пане Олександре | кличний відмінок II відміни: -е, -ю |
| на руки, у книги, по дороги | на руці, у книзі, по дорозі | г, к, х → з, ц, с перед -і |
| університета, футбола, метру, долару | університету, футболу, метра, долара | -у: установи, ігри; -а: міри, гроші |
| сілью, ночью, радістью, любовю | сіллю, ніччю, радістю, любов’ю | орудний III відміни: подовження або апостроф |
| статтів, сім’їв | статей, сімей | родовий множини I відміни |
| Тарасові Григоровичеві (невдало) | Тарасові Григоровичу | у давальному відмінку закінчення чергуємо |
| з Галиною Ковальчуком; з Оленою Шевченком | з Галиною Ковальчук; з Оленою Шевченко | жіночі прізвища на приголосний і на -о не відмінюються |
| у пальто, без пальто | у пальті, без пальта | пальто відмінюється, на відміну від кіно, метро |
| півгодини, піввідра (у значенні «половина») | пів години, пів відра | Правопис 2019: пів пишемо окремо |
Щоб закріпити тему, виконай вправу нижче: 10 завдань на визначення відміни, кличний відмінок і правопис відмінкових закінчень — до кожного є пояснення. Така тема трапляється й у завданнях НМТ з української мови.
Вправи з відповідями: відмінювання іменників
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Скільки відмін мають іменники в українській мові?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — чотири. Іменники поділяють на чотири відміни залежно від роду та закінчення в називному відмінку однини.
До якої відміни належить іменник «ніч»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — III. До III відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням (на приголосний): ніч, сіль, радість, а також слово «мати».
До якої відміни належить іменник «ім’я»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — IV. «Ім’я» — іменник середнього роду, який при відмінюванні має суфікс -ен-: імені, ім’ям і іменем. Такі слова належать до IV відміни.
До якої відміни належить іменник «Микола»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — I. До I відміни належать іменники із закінченням -а, -я в називному відмінку однини — жіночого, спільного, а також чоловічого роду (Микола, Микита, Ілля).
Яка форма кличного відмінка імені Петро правильна?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — Петре. Безсуфіксні іменники твердої групи II відміни в кличному відмінку мають закінчення -е: Петре, Степане, Богдане.
Як правильно звернутися до вчительки?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Ольго Петрівно, можна запитати?. У звертанні ім’я та по батькові обидва ставимо в кличному відмінку: Ольго Петрівно, Ганно Іванівно.
Яке словосполучення записано правильно?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — тримати в руці. У давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і приголосні г, к, х змінюються на з, ц, с: рука — в руці, нога — на нозі, муха — на мусі.
У якому рядку форма родового відмінка однини правильна?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — немає вальсу. Назви ігор і танців мають у родовому відмінку закінчення -у (вальсу, футболу); назви предметів і мір — -а (олівця, метра); назви установ — -у (інституту).
Яка форма орудного відмінка однини від слова «сіль» правильна?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — сіллю. В орудному відмінку III відміни приголосний після голосного перед -ю подовжується (на письмі подвоюється): сіллю, тінню, ніччю.
Яку варіантну форму родового відмінка однини дозволяє Український правопис 2019 р. для слова «радість»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — радости. Правопис 2019 р. допускає для частини іменників III відміни в родовому відмінку однини закінчення -и поряд з -і: радості й радости, осені й осени, любові й любови.