«Ярославни» Раїси Іванченко: аналіз і характеристика героїв

Оновлено: 11.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

«Ярославни» — історичне оповідання Раїси Іванченко про дочок київського князя Ярослава Мудрого. Головні героїні — князівни Єлизавета й Анна, наречені норвезького королевича Гаральда і французького короля Генріха I. Поруч із ними — князь Ярослав і двоє послів, варяг Інгвар і француз Готьє, чиїми очима показано Київ; у другорядних ролях — тлумач Івор і проповідник Іларіон.

Нижче — паспорт твору, короткий зміст, тема та ідея, характеристика героїв із цитатами, типові помилки і тест на 8 завдань.

Коротко: паспорт твору «Ярославни»

«Ярославни» скорочено: короткий зміст

В оповіданні кілька епізодів. Поділ нижче умовний — за подіями.

Варязьке посольство. До Києва човнами припливає Інгвар, товариш норвезького королевича Гаральда. Гаральд колись служив у дружині князя Ярослава і двічі сватався до князівни Єлизавети, але вона відмовила. Тепер він чекає в Новгороді, а сватати посилає Інгвара. Разом із тлумачем Івором посол піднімається Боричевим узвозом, бачить Поділ і заходить до Десятинної церкви. Його дивує, які освічені русичі, і він боїться, що неписьменний Гаральд знову не сподобається князівні.

У Софійському соборі. Княжа родина йде на службу до ще не завершеної Софії. Івор показує Інгварові трьох князівен — Анну, Єлизавету й Анастасію. Ярослав думає про синів, про шлюби своїх дітей і про те, що державу зміцнюють не лише мечем. Інгвар пригадує пісню, яку Гаральд склав про Єлизавету, і вірить, що серце князівни відгукнеться. Посольство має успіх: влітку 1045 року Єлизавета їде до Норвегії.

Прощання Анни. На княжій горі гучне свято: Анна покидає отчий дім і їде до нареченого, французького короля. Вона сумно дивиться на задніпровські луки, слухає пісні дівчат-подолянок, бере з собою своє вишивання, Євангеліє та інші книжки. Біля вогнища дівчата моляться давнім богам, щоб ті допомогли Анні витримати життєві бурі.

Очима єпископа Готьє. Французький єпископ Готьє Савояр радіє: посольство нарешті умовило Ярослава віддати Анну за немолодого короля Генріха. Він певен: союз із Руссю зміцнить владу короля, яку розхитують свавільні васали. На прощальній службі в Софії отець Іларіон знову виголошує своє «Слово о законі і благодаті» (недавно воно вже звучало в церкві Благовіщення) і славить рід Ярослава, а Готьє слухає його через тлумача.

Анна у Франції. Додому Анна вже не повертається. Вона вінчається з Генріхом I, дарує єпископові храму своє Євангеліє, будує церкви, схожі на київські. Коли король помирає, Анну оголошують регентшею при малолітньому спадкоємцеві Філіппові I, і вона фактично править країною.

Епілог. Минають століття. У Софії Київській — гробниця Ярослава, у французькому Вільєрі — загадкова могила, яку легенди вважають Анниною. Угорські літописи пам’ятають Анастасію, норвезькі саги — горду Єлизавету. Оповідання завершує думка, що найбільше багатство людей — духовне.

Тема, ідея і проблематика

• Тема: доля дочок Ярослава Мудрого, яких видають заміж за чужоземних володарів, на тлі могутньої та освіченої Київської Русі.
• Ідея: справжня сила людини й держави — у мудрості, освіті, культурі. Цю думку прямо висловлено у фіналі: «Справді-бо, найбільше багатство людей — їхній духовний скарб...» Дочки Ярослава несуть цей скарб у чужі краї.
• Проблематика: обов’язок перед державою і особисте щастя (шлюби князівен — справа політики); любов до рідного краю і туга за ним; сила меча і сила розуму; нова віра і давні звичаї; історична пам’ять.

Як розрізнити тему, ідею і мотив, — у статті «Тема, ідея, мотив твору: що це і як визначити».

Жанр: історичне оповідання

За шкільними програмами «Ярославни» — історичне оповідання. Оповідання — бо це невеликий епічний твір, що складається з кількох епізодів. Історичне — бо дія відбувається в Київській Русі за князювання Ярослава Мудрого, а серед героїв — сам князь, його дочки, проповідник Іларіон.

Поруч з іменами й датами, відомими з історії, в оповіданні багато художнього: розмови послів, думки й почуття героїв. Тож не переказуй оповідання як параграф підручника з історії: тут історичний факт поєднано з художнім вимислом. Докладніше про це — у статті «Історичний роман. Особливості жанру», а чим оповідання відрізняється від повісті, — у статті «Епос та його жанри».

Головні герої оповідання «Ярославни»: цитатна характеристика

Ярославни — так по батькові називають дочок князя Ярослава. Головні героїні — Єлизавета й Анна; поруч із ними — князь Ярослав і посли Інгвар та Готьє, чиїми очима їх показано. Третю сестру, Анастасію, лише згадано. Цікаво, що ні князівни, ні сам Ярослав не мають в оповіданні жодної репліки: їх показано очима інших героїв, через думки й авторську розповідь.

Характеристика Єлизавети

• Горда й вимоглива. У Десятинній церкві Інгвар згадує, чим скінчилися попередні сватання: «Двічі горда красуня в золотій гривні відмовила великому вікінгу».
• Розумна, цінує освіту. Як думає Інгвар, князівна «воліла мати своїм чоловіком не тільки відважного й сміливого воїна, а й з вишуканим розумом і освітою». Тому посол і бідкається: «Бідний Гаральд, адже він неписьменний!»
• Зовнішність. Серед сестер Івор вирізняє її так: «Ота, що коса — як корона...» Інгвар помічає «розумні очі Єлизавети», стрімкі рухи її тонкої руки й нетерпляче пристукування чобітком — і вирішує, що в князівни гаряче серце.
• Доля. Після третього сватання Єлизавета їде до Норвегії, через двадцять років овдовіє і, за оповіданням, стає дружиною данського короля Свена Естрідсена. За епілогом, у норвезьких сагах пам’ятають горду князівну, яка принесла на північ «спокій, добро і мудрість книжну».

Зовнішність за текстом. Для варязького посла вона — «Золотокоса дівчина з золотою гривною на грудях», а норвезькі саги, за епілогом, пам’ятають «горду русокосу дівчину в золотій гривні». На святковий вихід князівни вбираються «в білих заморських атласах, оздоблених сріблястою заполоччю, в дорогих хутряних накидках».

Характеристика Анни

• Любить рідний край. На чужину Анна бере своє вишивання червоно-чорним і сонячно-зеленим: «То барви рідного краю». Дивлячись на луки за Дніпром, вона питає себе: «Чи є там, на далекій Сені, отакі зелені й квітучі кручі?»
• Освічена, любить книжки. Вона бере Євангеліє в золотому окладі та інші книжки, які за її бажанням переписав найкращий писець: «Анна научить і дітей своїх читати книги і любити їх...»
• Шанує народні звичаї. Святі отці заборонили давні веселощі, а Анна лише посміхається: «хай пишуть чорноризці своє. А люди нехай моляться усім Богам, яким вони вірують і яких шанують».
• Мудра правителька. За оповіданням, у Франції Анна будує церкви, подібні до київських, а після смерті чоловіка «стала фактичною правителькою країни» і підписує державні акти кирилицею.
• Сумна доля. «Не було для Анни вороття на ту землю», — каже оповідач, а згодом підсумовує: «Життя Анни Ярославни було нелегким».

Зовнішність за текстом. Окремого портрета Анни в оповіданні немає. Тлумач Івор показує її послові так: «Ото біля княгині, вища,— то Анна»; убрана вона, як і сестри, а «на грудях у князівен — важкі золоті гривни». Перед від’їздом вона «окидає посмутнілими очима далекі луки задніпровські» і бере з собою «книжку в золотому, плетеному окладі».

Князь Ярослав Мудрий

• Портрет: князь іде на чолі процесії «зі спокійними, лагідними очима, з пишною, довгою, уже сивіючою бородою».
• Будівничий і книжник. Він зводить Софійський собор, хоче закласти при ньому бібліотеку. Саме за освічений двір, як думає Інгвар, князя прозвали Мудрим.
• Державець. Ярослав думає, чи зрозуміють сини, що багатства держави примножують «не лише силою зброї», а й «миром, науками, книгами». Шлюби дітей для нього — справа держави: князь «мусить думати про спокій і славу її».
• Гордий володар. У Софії всі схиляють голови, і «лише князь сміливо дивиться Богові ув очі».
• Люблячий батько. Він знає, що дочкам судилося стати королевами, і під час служби «на очах у князя сльози».

Зовнішність за текстом. Крім спокійних очей і сивіючої бороди, вигляду князя оповідання не описує. Під час урочистої процесії «Князь Ярослав гордо оглядає народ». Про вбрання сказано лише загалом: на Русі «чи ти князь, чи смерд, а одяг був розшитий узорами квітів, трав і звірів», тож одяг на портреті — з побуту доби.

Посли Інгвар і Готьє, другорядні герої

• Інгвар — варязький посол, вірний товариш Гаральда. Він захоплюється Києвом, переживає за друга і розуміє, що шлюб принесе його краю мир: «Справа Гаральда — справа їхньої будучини».
• Івор — тлумач Інгвара, знавець руських звичаїв і таємниць княжого дому: «Він усе тут знає, цей Івор».
• Гаральд на сцену не виходить. Про нього розповідають Інгвар і Івор, а його почуття передає пісня, де Єлизавета — «діва руська в золотій гривні».
• Єпископ Готьє Савояр — розважливий дипломат. Він певен, що союз із Руссю «надасть сили і ваги його королівству». На уявне запитання Богоматері «А доля Анни тебе не тривожить, єпископе?» він сам собі визнає: так, доля Анни буде нелегкою.
• Отець Іларіон — проповідник, чиє «Слово о законі і благодаті» прославилося за межами Русі: «Рокоче оксамитовий бас отця Іларіона».
• Також: княгиня Ірина (до шлюбу — Інгігерда, донька шведського короля Олафа), князівна Анастасія, до якої сватається угорський король, княжий гридь, дівчата-подолянки.

Єлизавета і Анна: порівняльна характеристика

Композиція і художні особливості

• Будова. Одного наскрізного сюжету немає: епізоди об’єднує тема — доля дочок Ярослава. Епізоди йдуть у такому порядку (з одним забіганням наперед — доля Єлизавети до 1066 року): сватання Єлизавети → прощання Анни → служба в Софії → Анна у Франції → епілог.
• Погляд збоку. Київ і княжу родину ми бачимо очима чужинців — варяга Інгвара і француза Готьє. Обидва вражені храмами, освіченістю та силою Русі, тож велич держави постає з подиву гостей.
• Вставні тексти: пісня Гаральда, хороводна пісня дівчат («Кривого танцю йдемо…»), уривки з «Слова о законі і благодаті», запис церковника про «бісівські» веселощі.
• Описи й тропи. Золоті бані храмів — «ніби шоломи небачених раніше могутніх руських богатирів» (порівняння). Плин часу передано образом журавлиних ключів: «Сірими журавлиними ключами спливали роки». Анна прощається з домом риторичними запитаннями. Епітети: «горда красуня», «золотокоса дівчина».
• Фінал — авторський роздум. Час руйнує палаци й храми, але «лише сліди людської мудрості, щедрості душі — нетлінні». Останнє речення формулює ідею твору.

Типові помилки

• «„Ярославни“ — про Ярославну зі „Слова про похід Ігорів“». Ні: героїні оповідання — дочки князя Ярослава Мудрого. Ярославна зі «Слова» — дружина князя Ігоря, донька галицького князя Ярослава Осмомисла.
• «Гаральд сам приїздить до Києва свататися». Ні: він чекає в Новгороді, а сватати посилає Інгвара.
• «Єлизавета відмовила Гаральдові і втретє». Ні: посольство Інгвара мало успіх, і влітку 1045 року Єлизавета виїхала до Норвегії.
• «Анна стала королевою Норвегії». Ні: Анна — королева Франції, дружина Генріха I. До Норвегії їде Єлизавета, а Анастасія, за оповіданням, стає дружиною угорського короля Андрія I.
• «„Слово о законі і благодаті“ виголошує князь Ярослав». Ні: проповідник — отець Іларіон, а князь і гості його слухають.

Зв’язок з іншими творами

Ярославна, яка плаче в Путивлі за чоловіком, — героїня зовсім іншого твору: про неї — в аналізі «Слова про похід Ігорів». Анні Ярославні присвятив роман і Валентин Чемерис — «Анна Київська — королева Франції»; уривки з нього є в одній зі шкільних програм. А «Слово о законі і благодаті» Іларіона, яке звучить в оповіданні, — пам’ятка давньої української літератури.

Перевір себе: нижче — 8 завдань із відповідями.

Джерела: текст оповідання — Раїса Іванченко, «Ярославни» (електронна бібліотека УкрЛіб, сучасний правопис), звірено кожну цитату; модельні навчальні програми з української літератури (Яценко та ін.; Заболотний та ін.); Енциклопедія Сучасної України, стаття «Іванченко Раїса Петрівна»; про Ярославну зі «Слова» — стаття сайту «Слово про похід Ігорів».

Вправи з відповідями: «Ярославни» Раїси Іванченко

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Кого королевич Гаральд попросив поїхати до Києва й посватати за нього Єлизавету?

   • А Інгвара
   • Б Готьє Савояра
   • В Іларіона
   • Г Свена Естрідсена
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — Інгвара. Гаральд чекає в Новгороді й посилає до Києва свого товариша Інгвара; з ним їде тлумач Івор. Готьє приїздить пізніше по Анну, Свен Естрідсен — за оповіданням, другий чоловік Єлизавети.

2. Скільки разів Єлизавета відмовила Гаральдові до приїзду Інгвара?

   • А один раз
   • Б двічі
   • В тричі
   • Г жодного разу
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — двічі. Інгвар згадує: «Двічі горда красуня в золотій гривні відмовила великому вікінгу». Після його посольства князівна погодилася.

3. Чому, як думає Інгвар, Єлизавета відмовляла Гаральдові?

   • А її вже засватали польські посли
   • Б батько не відпускав її до Норвегії
   • В Гаральд був бідний і не мав землі
   • Г хотіла чоловіка і хороброго, і освіченого
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — хотіла чоловіка і хороброго, і освіченого. За думками Інгвара, князівна хотіла мати чоловіком не тільки відважного воїна, «а й з вишуканим розумом і освітою». Тому він і бідкається, що Гаральд неписьменний.

4. Від кого, за словами Івора, прибули свати до Анастасії?

   • А від французького короля
   • Б від норвезького королевича
   • В від угорського короля
   • Г від польського князя
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — від угорського короля. У Софії Івор показує Інгварові князівен: «А третя — Анастасія. До неї угорський король сватів прислав!» В епілозі вона — дружина угорського короля Андрія I.

5. Що Анна, за оповіданням, подарувала єпископові храму в день свого вінчання?

   • А своє вишивання
   • Б Євангеліє
   • В золоту гривну
   • Г персидський килим
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — Євангеліє. «Того дня Анна подарувала єпископу цього храму своє Євангеліє». Вишивання вона взяла з дому на згадку про рідний край.

6. Хто в оповіданні виголошує в Софійському соборі «Слово о законі і благодаті»?

   • А єпископ Готьє Савояр
   • Б князь Ярослав
   • В тлумач Івор
   • Г отець Іларіон
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — отець Іларіон. На прощальну службу князь викликав з Берестова отця Іларіона. Готьє слухає його проповідь через тлумача.

7. Ким, за оповіданням, стала Анна у Франції після смерті короля Генріха I?

   • А регентшею при малолітньому Філіппові I
   • Б дружиною данського короля Свена
   • В дружиною угорського короля Андрія
   • Г ігуменею монастиря в Санлісі
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — регентшею при малолітньому Філіппові I. Придворна знать оголосила Анну регентшею малолітнього спадкоємця трону Філіппа I, і вона «стала фактичною правителькою країни». За оповіданням, данський король Свен — другий чоловік Єлизавети, а угорський король Андрій — чоловік Анастасії.

8. Закінчіть останнє речення оповідання: «Справді-бо, найбільше багатство людей — …»

   • А їхня військова слава
   • Б їхня рідна земля
   • В їхній духовний скарб
   • Г їхні діти й онуки
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — їхній духовний скарб. Оповідання завершується словами: «Справді-бо, найбільше багатство людей — їхній духовний скарб...» У них — ідея твору.