Аналіз “Енеїди” Івана Котляревського допоможе вам з’ясувати тематику, проблематику, сюжетні та художні особливості твору. Поема «Енеїда» (1798) відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою. Гайда аналізувати!
Іван Петрович Котляревський — видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури, громадський діяч. Він жив і творив у епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких було визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації.
«Енеїда»
У 1798 році було надруковано три частини поеми І. Котляревського «Енеїда». Твір став першою ластівкою нової української літератури. У 1809 році вийшла четверта частина твору, в 1822 році п’ята, в 1825—1826 роках поему завершено повністю, а в 1842 році (після смерті письменника) — видано.
Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу.
Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головна цінність «Енеїди» у зображенні яскравого національного колориту, різнобічного зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році.
За жанром «Енеїда» — травестійна бурлескна поема.
Система віршування — силабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів.
Віршовий розмір — ямб.
Строфа — десятирядкова (децина).
Тематика
- у Вергілія: зображення й оспівування загарбницьких війн його предків;
- у Котляревського: зображення дійсності XVIII ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності.
Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом в описі пекла і раю, які населені відповідно до уявлень народу, як це зображено у народних легендах і піснях.
У раю:
- убогі;
- вдови,
- сироти;
- ті, що «проценту не лупили», а допомагали убогим;
- ті, що «жили голодні під тинами»;
- з яких глузували, яких ображали і «впроваджували в потилицю і по плечах».
У пеклі:
- пани
- чиновники
- пройдисвіти тощо.
На першому плані — поміщики-кріпосники, за ними — козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери.
Проблематика:
- соціальна нерівність;
- патріотизм народних мас;
- виховання майбутнього покоління;
- дружба і ворожість;
- любов і ненависть;
- людяність і моральна нікчемність.
У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.
Головні герої
Олімпійські боги:
- Зевс (Зевес або Юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому.
- Юнона (Гера) — богиня шлюбу, його дружина.
- Венера (Афродита) — богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея.
- Еол — бог вітрів, брат Зевса.
- Нептун — бог моря, брат Зевса.
- Вулкан — бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
- Меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
Земні герої
- Еней — троянський цар, син Венери й Анхіза.
- Анхіз — цар Трої, батько Енея.
- Низ та Евріал — троянські воїни.
- Дідона — цариця Карфагена.
- Латин — цар Латинської землі.
- Амата — його дружина.
- Лавінія (Лавіся) — їх дочка.
- Турн — цар рутульський.
- Еванд — цар аркадський.
- Палант — його син.
- Сівілла — жриця бога сонця Феба.
Короткий зміст
Частина І. Початок подорожі Енея. Гостювання в Дідони. Буря на морі. Відвідини Енея із Сівіллою.
Частина ІІ. У Сіцілії. Поминки по батькові Енея Анхізу. Пожежа (горить троянський флот).
Частина ІІІ. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ (опис пекла, раю). Зустріч із батьком Анхізом.
Частина ІV. У Латинській землі. Вивчення троянцями латинської граматики. Обмін подарунками Енея із царем Латином. Підготовка до війни, її початок.
Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.
Частина VІ. Продовження війни. Поєдинок Турна з Енеєм. Перемога Енея.
Композиція
Твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним.
Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войовничим настроєм.
Зав’язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії. Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги також розділились на два загони.
Розв’язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік:
Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь.
Сюжет
У творі накладаються дві сюжетні лінії:
- основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;
- канва сюжету поеми Вергілія.
Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків.
Сюжет «Енеїди» майже відтворює сюжет Вергілієвої «Енеїди». Після зруйнування Трої Еней разом з уцілілими троянцями шукає Італію. Сім років злостиві боги водили їх морем. Коли троянці прибувають до Італії, їх зустрічають гостинно. Еней хоче одружитися з дочкою місцевого царя Латина Лавінією, але того ж прагне Турн, цар рутульців. Турнові допомагають цариця Амата, дружина Латина, і цар Евандор. Боги також розділились на два загони: одні — на боці Енея, інші — Турна. Однак Еней перемагає Турна в бою і стає чоловіком Лавінії.
Особливості твору
«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг.
І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству.
Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в античному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву, ляхів, турчинів. У поемі минуле стало сучасним, сучасне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим.
Читайте також:
One thought on “Аналіз “Енеїди” Івана Котляревського”