Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (9 завдань)
«Катерина» — соціально-побутова поема Тараса Шевченка, написана 1838 року і присвячена Василеві Жуковському. За родом це ліро-епос: розповідь про сільську дівчину, яку покинув москаль, осудило село і прогнали батьки з позашлюбним сином, переплетена з ліричними відступами автора.
Нижче — паспорт твору, жанр, історія написання, композиція за п’ятьма розділами, образи героїв із цитатами, тема й ідея, художні засоби, віршування, типові помилки і 9 завдань із відповідями.
Коротко: паспорт твору «Катерина»
Паспорт твору «Катерина»
| Автор | Тарас Шевченко (1814–1861) |
| Рік | написано 1838 р. у Петербурзі; уперше надруковано в першому «Кобзарі» (1840) |
| Присвята | Василеві Жуковському — на пам’ять про 22 квітня 1838 р., день викупу Шевченка з кріпацтва |
| Рід | ліро-епос |
| Жанр | поема; різновид — соціально-побутова поема |
| Напрям | романтизм із реалістичними рисами (рання творчість) |
| Тема | трагічна доля дівчини-покритки Катерини та її сина-безбатченка |
| Ідея | осуд панської розпусти й жорстокої сільської моралі, що карає скривджену; співчуття покинутим матері й дитині |
| Композиція | 5 розділів; ліричний вступ «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями»; ліричні відступи; розділ V — епілог |
| Герої | Катерина; москаль-офіцер Іван; їхній син Івась; мати й батько Катерини; старий кобзар |
| Засоби | порівняння («Як тополя, стала в полі / При битій дорозі»), звертання, риторичні запитання, заперечне порівняння, пестливі слова, пейзаж-контраст |
| Віршування | переважно коломийковий вірш: рядки по 8 і 6 складів, рима в парних рядках |
Рядки поеми — за «Кобзарем» 1876 р. у сучасному правописі.
Жанр поеми «Катерина»
Рід — ліро-епос: у творі є сюжет (історія Катерини від кохання до загибелі) і є голос самого автора, який співчуває героїні, застерігає дівчат, розмірковує про долю і волю. Жанр — поема, жанровий різновид — соціально-побутова поема: трагедія героїні виростає з побуту й звичаїв села та з суспільної нерівності між простою дівчиною і москалем, що згодом стає паном. У статті «Лірика та її жанри», у розділі про ліро-епос, «Катерину» названо серед реалістичних ліро-епічних поем Шевченка.
Поема належить до ранньої творчості поета — це 1838–1843 роки, коли в його творах романтизм поєднано з реалізмом. Від романтизму — ліричні відступи, пісенність, винятковий, трагічний фінал. Від реалізму — звичайна сільська дівчина в центрі, впізнавані картини життя села: глузування сусідок, «добрі люди», що «серця не спитають», дорога під чужими тинами.
Історія написання і присвята Жуковському
Поему написано 1838 року в Петербурзі, невдовзі після того, як Шевченка викупили з кріпацтва. Поему присвячено Василеві Андрійовичу Жуковському на пам’ять про 22 квітня 1838 року (так у присвяті): це день викупу, а поет Василь Жуковський був серед тих, хто допоміг звільнити Шевченка.
Уперше «Катерина» вийшла друком у першому «Кобзарі» (Петербург, 1840) — третім із восьми творів збірки (докладніше — у статті «Характеристика творчості Тараса Шевченка»). Згодом Шевченко-художник намалював на цей сюжет і картину «Катерина».
Композиція поеми «Катерина»
Поема має п’ять розділів. Перший відкривається ліричним вступом-застереженням до дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами». Останній, п’ятий, — епілог про долю сина.
- Зав’язка (розд. I) — Катерина кохає москаля, він іде в похід («Пішов москаль в Туреччину»), у дівчини народжується син, село глузує.
- Розвиток дії (розд. II–III) — батьки проганяють дочку; Катерина з дитиною йде шукати Івана в Московщину.
- Кульмінація (розд. IV) — зустріч Катерини з Іваном, який удає, що не знає її, і тікає, покинувши й сина.
- Розв’язка (розд. IV) — Катерина лишає дитину на шляху і топиться в ставку.
- Епілог (розд. V) — Івась водить старого кобзаря; батько-пан упізнає сина і відвертається.
Між подіями звучать ліричні відступи: «Катерино, серце моє! / Лишенько з тобою!», роздуми про долю і волю наприкінці розділу II, авторське «Знаю його, знаю!» про далекий шлях на Московщину в розділі III, заперечне порівняння про сиріт після смерті Катерини в розділі IV.
Композиція поеми: 5 розділів
- Розділ I — ліричний вступ і зав’язка. Застереження «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями». Катерина кохає москаля Івана; він іде в похід, у Туреччину. Народжується син, село глузує. Розділ закінчується рядками «Бо вернулись москалики / Іншими шляхами».
- Розділ II — розвиток дії. Батьки проганяють дочку. Мати: «Проклятий час-годинонька, / Що ти народилась!», батько: «Молись Богу та йди собі, — / Мені легше буде». Катерина бере землі під вишнею та разом із сином іде з дому.
- Розділ III — розвиток дії. Дорога на Московщину: Катерина питає шлях у чумаків, у Броварах купує синові медяник, ночує під чужими тинами. Настає зима; москалі на її питання про Івана тільки глузують.
- Розділ IV — кульмінація і розв’язка. Біля лісової хати Катерина зустрічає Івана, але він удає, що не знає її, а коли вона виносить сина, утікає. Катерина лишає дитину на шляху й топиться в ставку; плач хлопчика чують лісничі.
- Розділ V — епілог. Малий Івась — поводир старого кобзаря. Пані з берлина дає йому гроші, а пан, його батько, «глянув… одвернувся».
Головні герої поеми «Катерина»
Зовнішність за текстом. Шевченко малює Катерину словами народної пісні: «Вміла мати брови дати, / Карі оченята». У мандрах вона йде «У латаній свитиночці», «На плечах торбина, / В руці ціпок, а на другій / Заснула дитина», а взимку — «У личаках — лихо тяжке! — / І в одній свитині».
Катерина — щира, довірлива дівчина, що кохає всім серцем: «Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки». Вона вірить обіцянкам милого, терпить глузування, іде пішки в Московщину. На шляху, принижена, вона ще просить Івана: «Покинь мене, забудь мене, / Та не кидай сина». Її загибель — не слабкість, а відчай людини, якій ніде прихилитися. Поему часто прочитують і символічно: у долі покинутої Катерини бачать долю України, але це вже тлумачення, а не подія твору.
Зовнішність за текстом. Катерина згадує свого «Йвана чорнявого»: «Обіщався чорнобривий», а вона «Не дві ночі карі очі / Любо цілувала». На зустрічі з нею він, офіцер верхи, лише дає «шпорами коня в боки». Мундир офіцера 1830-х на портреті — з контексту доби.
Іван — москаль, офіцер («Попереду старший їде»). Він такий, як москаль із вступу, що «любить жартуючи»: обіцяє вернутися, а на зустрічі «коня поганяє, / Нібито й не бачить» і наказує прибрати «безумную». В епілозі він уже пан у берлині з родиною: «Пізнав батько свого сина, / Та не хоче взяти».
Мати любить дочку («Доню моя, доню моя, / Цвіте мій рожевий!»), але не може протистояти людському осуду і проганяє її: «Та не кажи добрим людям, / Що є в тебе мати». Батько сидить, «Тяжко зажурився», а на прохання про прощення відповідає: «Молись Богу та йди собі, — / Мені легше буде». Батьки не злі — їх ламає сільська мораль.
Івась — син Катерини й Івана, «безбатченко». В епілозі він — поводир старого кобзаря, що йде до Києва. Гроші хлопцеві дає пані, а пан «глянув… одвернувся».
Люди, громада — окремий збірний образ: сусідки «лихо дзвонять», «вороженьки / Чинять свою волю». Автор підсумовує: «Отаке-то на сім світі / Роблять людям люде!»
Тема та ідея поеми «Катерина»
Тема — трагічна доля дівчини-покритки, обдуреної москалем, і її сина-безбатченка.
Ідея — осуд панської розпусти й жорстокої сільської моралі, що карає скривджену замість кривдника; співчуття знедоленим матері й дитині.
Проблематика: кохання і зрада; батьки й діти; людський осуд і милосердя; честь і безвідповідальність; соціальна нерівність (москаль-пан і проста дівчина); доля покинутих дітей. Тема жінки-матері, скривдженої долею, стала для Шевченка наскрізною: «Наймичка», «Відьма», «Марія» (див. статтю «Жіноча доля у творах Тараса Шевченка»).
Художні засоби в поемі «Катерина»
- Порівняння: «Як тополя, стала в полі / При битій дорозі»; дитина «Червоніє, як квіточка / Вранці під росою».
- Звертання автора до героїні й до читачок: «Катерино, серце моє!», «Кохайтеся, чорнобриві».
- Риторичні запитання: «Де ти в світі подінешся / З малим сиротою?», «Що зробила вона людям, / Чого хотять люде?»
- Заперечне порівняння — прийом народної пісні: «То не вітер, то не буйний, / Що дуба ламає».
- Пестливі слова й постійні епітети, як у пісні: «слізоньки», «серденько», «карі очі», «чорні брови».
- Пейзаж-контраст: спокійна ніч («Кричать сови, спить діброва») на тлі горя героїні; завірюха («Реве, свище, завірюха») відкриває розділ IV з кульмінацією.
- Символи: калина, вишневий садок, земля «під вишнею», яку Катерина бере з собою на хресті, — рідний дім, до якого вона не вернеться.
Віршування: коломийковий вірш
Основна частина поеми написана так званим коломийковим віршем: рядки по 8 і 6 складів чергуються, римуються парні рядки (москалями — вами, кине — гине). Це ритм народної пісні. Ліричні відступи звучать інакше: короткі шестискладові рядки («Здається, панують, / А долі не знають») і довгі, по 10–12 складів, у відступі розділу III («Бач, на що здалися карі оченята»). Така віршова різноманітність розмежовує розповідь і роздуми автора.
Типові помилки
Типові помилки
| ✗ Неправильно | ✓ Правильно |
|---|---|
| «Катерина» — лірика чи епос | ліро-епос: сюжет і ліричні відступи автора |
| історична чи драматична поема | соціально-побутова поема |
| присвячено Карлові Брюллову | Василеві Жуковському, на пам’ять про 22 квітня 1838 р. |
| кульмінація — смерть Катерини | кульмінація — зустріч з Іваном; смерть у ставку — розв’язка |
| Катерина втопилася разом із сином | сина вона лишила на шляху: «На шлях положила» |
| Іван — лише ім’я москаля | сина теж звуть Іван, Івась: «Сину мій Іване!» |
| гроші Івасеві дав батько-пан | гроші дала пані, а пан «глянув… одвернувся» |
Зв’язок з іншими творами
«Катерина» відкриває в Шевченка тему скривдженої жінки-матері, а «Гайдамаки» (1841) — тему героїчного минулого: обидві поеми — з ранньої творчості, але різні за різновидом (порівняйте з аналізом поеми «Гайдамаки»). Мотив покинутої дівчини й позашлюбної дитини Шевченко розвиває в «Наймичці», де мати все життя живе біля сина наймичкою і відкривається йому лише перед смертю.
Джерела: текст поеми за виданням «Кобзар» (Прага, 1876, т. 1; Вікіджерела), цитати подано в сучасному правописі; склад першого «Кобзаря» (Петербург, 1840) — за Вікіджерелами; програма НМТ з української літератури, пілотні програми профільної школи.
Вправи з відповідями: поема «Катерина»
9 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Кому Тарас Шевченко присвятив поему «Катерина»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — Василеві Жуковському. Поему присвячено Василеві Андрійовичу Жуковському на пам’ять про 22 квітня 1838 р. — день, коли Шевченка викупили з кріпацтва.
До якого жанрового різновиду належить поема «Катерина»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — соціально-побутова поема. У центрі — побутова трагедія сільської дівчини, спричинена суспільною нерівністю і людським осудом; історичних подій, сатири й драматичної форми в поемі немає.
Які слова сказав батько, проганяючи Катерину з дому?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «Молись Богу та йди собі, — / Мені легше буде». Це відповідь батька на прохання про прощення (розд. II). Решта рядків — з прощальної мови матері.
Що взяла Катерина із собою, ідучи з рідного села?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — землі з-під вишні. «Взяла землі під вишнею, / На хрест почепила» (розд. II).
Кульмінація поеми — епізод, у якому Катерина
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — зустрічає Івана, а той утікає. Найвища напруга — зустріч з Іваном, який «коня поганяє, / Нібито й не бачить» (розд. IV). Смерть Катерини після неї — розв’язка.
Як загинула Катерина?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — утопилася в ставку. Катерина побігла лісом до ставу: «Шубовсть в воду!… Попід льодом / Геть загуркотіло» (розд. IV).
Як звали сина Катерини?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — Івась. «Де-то моя Катерина / З Івасем мандрує» (розд. III); на питання пані хлопчик відповідає: «Івась» (розд. V). Нечипір — лісник, якого кличе карбівничий.
Ким став син Катерини в останньому розділі поеми?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — поводирем старого кобзаря. Старий кобзар іде до Києва, а мале дитя — його «повожатий» (розд. V).
Що зробив пан у берлині, коли впізнав свого сина?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — одвернувся і не захотів його взяти. Гроші хлопцеві дала пані, а пан «глянув… одвернувся…»: «Пізнав батько свого сина, / Та не хоче взяти» (розд. V).