Аналіз повісті Миколи Гоголя “Тарас Бульба”

Пригадайте, що ви знаєте про повість як жанр прози. А які особливості є в історичної повісті? Тепер порівняйте із “Тарасом Бульбою”. Цей твір — класичний приклад історичної повісті. До того ж, дуже цікавої та динамічної повісті. Читайте із задоволенням!

---

Рік написання — 1835

Жанр — історична повість.

У центрі оповідання — доля козацького полковника Тараса Бульби та двох його синів.

Зав’язка — приїзд колишніх бурсаків в батьківський дім. Кульмінацій декілька.
Розв’язка — загибель самого Тараса Бульби.

Тема — зображення історичних подій ХVІ – ХVІІ століття в Україні, побуту, звичаїв Запорозької Січі.
Ідея — уславлення військового товариства, звеличення подвигу, патріотизму, відданості ідеї захисту рідної землі. Основна думка — любов до Батьківщини, звеличення козацтва.
Проблематика — захист рідної землі. Моральний вибір. Єдність, згуртованість –запорука перемоги. Кохання, вірність, самопожертва. Стосунки батьків і дітей. Честь і зрада.

Повість «Тарас Бульба» розповідає читачеві про боротьбу українського народу з польською шляхтою. Широке, епічне зображення цієї боротьби визначило патріотичний пафос повісті.

Головний герой повісті Тарас Бульба не умовно-богатирський образ — він наділений конкретними історичними рисами. Гоголь правдиво малює образ козака тієї суворої епохи. Лише в рідкісні проміжки затишшя Тарас повертається до мирного сімейного життя; решту часу він — воїн, віддає себе служінню вітчизні.

Тарасу не властиві коливання, він завжди знає свою мету; свій борг він бачить в бездоганному служінні батьківщині, звідси витоки його безстрашності і мужності.

«Груба прямота вдачі» Тараса Бульби протиставлена ​​зніженості польської шляхти і тим представникам козацтва, які переймали її звички. Вірність батьківщині, кохання до неї для Тараса вище кровного споріднення і особистої прихильності. Тим страшніше трагедія, яка торкнулася його родини.

Було у полковника Бульби два сини, старший — Остап і молодший — Андрій. Остапа Гоголь поряд з іншими козаками наділяє богатирськими рисами. В Остапі ми бачимо продовжувача батьківської справи, Тарас ним пишається. Для Остапа, як і для інших козаків, немає нічого дорожче вітчизни, і для неї він готовий разом з усіма перенести найстрашніші муки і смерть. У сцені страти Остап, що піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що його загибель не марна. А ось Андрій — людина більш тонка, він вміє цінувати красу в навколишньому житті.

Закохався козак в молоду польську панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши і батьківщину, і батька, і товаришів своїх. Бульба сам стратив свого сина, який зрадив батьківщині і народу. Андрій ставши на шлях зради, «пропав для всього козацького лицарства», не став молодий козак захисником рідної землі, а разом з ворогами став вбивати своїх колишніх друзів і товаришів.

Образи двох братів — це два можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмертя в ім’я народного щастя, або безславна смерть зрадника, ім’я якого нащадками якщо й буде згадуватися, то з ненавистю і ганьбою

---

Прототип

Вважається, що прототипом Тараса Бульби був предок письменника — Остап Гоголь. Обидва були полковниками Війська Запорозького. У них було по двоє синів приблизно одного віку.

Сини полковника Гоголя навчалися у вищому навчальному закладі Львова. Так само й літературні Остап з Андрієм отримували освіту, хоча й у Києві.

У повісті Миколи Гоголя старший син Тараса гине від рук поляків, а молодший переходить на бік братовбивць — пряма аналогія з долею синів пращура письменника: один з них (теж старший) гине у 1671 р. від рук жовнірів під час оборони Могилева, а інший невдовзі, в 1674 р., переходить на бік поляків, які перед тим вбили його брата.

Саме втікаючи від польської погоні з Могилева, під час переправи через Дністер, подільський полковник Євстафій ледве не загинув, що нагадує відомий сюжет з втечею від «ляхів» гоголівського Тараса Бульби, хоча вже й доповнений описом невдалої переправи козацького ватажка через іншу річку — Дніпро.