Роман як літературний жанр

Роман як літературний жанр надзвичайно популярний. Годі й перелічити, скільки творів в українській і світовій літературі до нього належать. Багато романів входять до навчальної програми з української літератури. Тому школярам і всім, хто вивчає письменство, варто знати, що таке роман і яким він може бути. А для особливо зацікавлених пропонуємо інформацію про історію розвитку цього жанру.

---

Роман — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Класифікація романів

Єдиної класифікації різновидів роману немає.

1. За напрямком:

• готичний — роман, в якому зображено незвичні ситуації, жахи пекла, страхітливі жорстокості, великі таємниці, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил. Його різновид: роман жахів.
• просвітницький
• середньовічний
• бароковий
• сентиментальний
• романтичний
• постмодерний

2. За змістом роман буває:

• автобіографічний — жанровий різновид роману, в якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі, — достеменні події з його життя.
• біографічний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого — життя певної історичної особи («Тарасові шляхи» О. Іваненко). Різновиди: – романізована біографія — прозовий твір, в якому документальні матеріали прототипа доповнені вигадкою, часом навіть містифікацією, напр,: Юрій Андрухович«Дванадцять обручів», образ Богдана-Ігоря Антонича в ньому). – романна біографія — наративний жанр, де викорустовуються лише документальні матеріали з життя прототипу (роман Андре Моруа «Прометей або життя Бальзака»)
• виховання — жанровий різновид роману, присвячений проблемі формування особистості (Гюстав Флобер, «Виховання почуттів»)
• воєнний — жанровий різновид роману, в центрі опису якого події, пов’язані з війною (Анрі Барбюс «Вогонь», Ернст Юнгер «В сталевих грозах»)

• інтелектуальний — роман, зосереджений на аналізі певної інтелектуальної проблеми та на внутрішньому світі персонажа (Домонтович «Доктор Серафікус»)
• історичний — роман, що побудований на історичному сюжеті, відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.
• пригодницький — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання («Копальні царя Соломона», «Перстень цариці Савської» Генрі Райдер Гаґард). Його різновид: роман подорожей.

• соціально-побутовий часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством. Його різновиди: родинний роман, жіночий роман, роман виробничий.
• соціально-психологічний — один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.
• фантастичний — роман, сюжет якого ґрунтується на фантастиці, тобто уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу.
• філософський — роман, в якому безпосередньо викладається світоглядна або етична позиція автора (Томас Манн «Зачарована гора»).
• детективний — один із видів детективної літератури (іноді виділяється як різновид пригодницького роману).
• науково-фантастичний — роман, якому властиві прогностичні функції; характерні описи неіснуючої техніки тощо.

• роман-утопія— роман про уявний, вигаданий світ, про нездійсненну мрію.
• роман-дистопія або антиутопія є близьким до утопії, але вигаданий світ у ньому має функцію перестороги, попередження (Рей Бредбері, «451 за Фаренгейтом»).
• тенденційний — різновид роману, в якому уявний світ, витворений автором, підпорядкований певний ідеологічній позиції.
• географічний — роман, близький за жанром до роману подорожей.
• мариністичний — роман на морську тематику («Червоний корсар», «Лоцман» Фенімор Купер, «Морський вовк» Джек Лондон).
• урбаністичний — роман про місто і проблеми пов’язані з міським життям.
• гротескно-сатиричний — роман, основними засобами якого є гротеск і сатира («Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова, «Історія одного міста» Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович).
• роман про митців — роман, присвячений творчій та життєвій долі митця («Місто» Валер’яна Підмогильного, «Майстер корабля» Юрія Яновського)
• еротичний — роман, основною темою якого є еротичні переживання персонажа («Квіти сливи в золотій вазі»).

3. За часом розгортання сюжету

• історичний (зображуються минулі події)
• сучасний (зображуються теперішні події)
• роман про майбутнє (зображуються передбачені автором події, наприклад, у науково-фанастичному романі).

4. За формою

• Роман у листах — різновид роману, поширений у XVII–XIX століттях, основою якого були епістолярні наративи персонажів.
• Роман у віршах — різновид змішаного жанру, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам.

• Роман у новелах — різновид роману, який не має цілісної композиції, складається з декількох автономних новел.
• Роман—хроніка — літературна форма роману, містить викладення подій в їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім’ї («Сім’я Тібо» Р. М. дю Гар, «Історія одного міста» Салтиков-Щедрін).
• Роман-репортаж — синкретичний роман, в якому художній дискурс поєднується з документальним.
• Роман-памфлет — синтетичний жанр сатирично-публіцистичного спрямування часто на злободенну тему.
• Роман-притча, роман-алегорія — роман з типізованим, алегоричним сюжетом
• Роман-сага — роман, близький до роману-хроніки, в якому описується історія певної родини (Валерій Шевчук «Стежка в траві. Житомирська сага»).
• Роман-епопея — синтетичний жанр, що поєднує ознаки епопеї і роману.
• Роман-ріка — низка романів, кожен з яких, будучи самостійним твором, пов’язаний з іншими спільною долею героїв та фабули (Оноре де Бальзак «Людська комедія»)
• Роман з продовженням — роман, друкований у періодичних виданнях, публікація тексту якого продовжується у кількох числах підряд.

---

Отож, роман — це широке епічне полотно, що охоплює тривалий проміжок часу, ланцюг важливих життєвих подій, організованих, як правило, у кілька сюжетних ліній, через які у повноті змалювання постає система образі в-персонажів.

Для всебічного розкриття характерів героїв роману письменник використовує оповідь з описами та характеристиками, ліричними відступами і діалогами.

Широкої популярності і розквіту роман досяг порівняно недавно, проте його коріння сягає глибокої давнини. Так, в античну епоху з’являються твори розповідного характеру, в основі яких лежав авантюрно-пригодницький сюжет: здебільшого мовилося про молодих закоханих героїв, які на шляху до щастя переборюють безліч перешкод, зазнають страждань і тяжких випробувань. Це твори, написані в II—IV ст. н.е.: «Дафніс і Хлоя» Лонга, «Левкіппа і Клітофонт» Ахілла Татія та деякі інші. Вони створили передумови для появи жанру роману.

Давні греки називали згадані твори оповідями, а то й просто книгами. Сама назва «роман» виникає значно пізніше, у XII—XIII століттях. У той час у французів, італійців, іспанців, португальців з являються твори, написані однією з романських мов названих народів, поряд з прийнятою тоді в Європі латиною.

На відміну від творів, написаних літературною латинською мовою, їх називали сопtе roman, тобто романське оповідання. Згодом це словосполучення скоротилося і залишилась тільки назва «роман» на означення великих розповідних творів.

У середні віки романи оспівували ідеали лицарства з обов’язковим змалюванням незвичайних, інколи фантастичних пригод і подвигів в ім’я обраниці серця (лицарські романи про короля Артура чи Александра Македонського). Продовжує розвиватися і любовний роман, теж сповнений усіляких несподіваних пригод, наприклад, роман про Трістана та Ізольду.

Епоха Відродження започаткувала реалістичний роман. Це передусім твори «Гаргантюа та Пантагрюель Ф. Рабле, «Дон-Кіхот» М. Сервантеса, спрямовані проти пут середньовічної моралі, а тому позначені сильним сатиричним струменем.

Значного розвитку набуває цей жанр у XVIII ст. Зміцнює свої позиції авантюрно-пригодницький роман, відомий у Західній Європі ще з XI—XII ст.

Для нього характерне зображення долі спритного одинака, який крутійством та авантюрами виборює собі місце в жорстокому світі злодіїв і розбишак, як, наприклад, герой однойменного роману французького письменника Лесажа Жіль Блаз. З’являється і родинний роман, створений сентименталістами: С. Річардcоном, Л. Стерном, Ж.-Ж. Руcсо, Й. В. Гете.

Вони ідеалізували сімейне життя звичайних, простих людей, їх повсякденний побут, велику увагу приділяли розкриттю психології персонажів, зображенню зовнішніх умов, оточення у становленні людської особистості. XIX ст. дало неперевершені зразки роману. Основоположником історичного роману був В. Скотт, твори якого, присвячені переважно подіям англійського середньовіччя, стали відомі в усій Європі («Айвенго», «Квентін Дорвард», «Талісман» та інші).

Але особливої популярності набули реалістичні романи Стендаля («Червоне і чорне»), О. Бальзака («Батько Горіо», «Євгенія Гран де»), Г. Флобера («Мадам Боварі»), Е. Золя (цикл романів «Ругон-Маккари»), Ч. Діккенса («Домбі і син > О. Пушкіна («Євгеній Онегін»), М. Гоголя («Мертві душі»), І. Тургенєва («Батьки і діти»), Л. Толстого («Війна і мир», «Воскресіння», «Анна Кареніна»), Ф. Достоевського («Злочин і кара», «Брати Карамазови»).

Письменники зверталися до художнього осмислення суспільних конфліктів, широкої панорами людського життя, питань моралі, до розкриття найтонших і найскладніших порухів душі, характерів у їх формуванні, розвитку, зумовленості зовнішніми обставинами.